Document No. 100157476

Справа № 991/10566/20

Провадження 1-кп/991/91/20

УХВАЛА

01 жовтня 2021 року місто Київ

Вищий антикорупційний суд колегією у складі:

головуючий - Строгий І.Л.,

судді - Маслов В.В., Федорак Л.М.,

секретар судового засідання - Свідунова Л.В.,

за участі сторін кримінального провадження:

сторона обвинувачення:

прокурор - Шкрум В.М.,

сторона захисту:

обвинувачений - ОСОБА_1 ,

захисник - Виноградов О.С.,

заставодавець - ОСОБА_2 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні у залі суду клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу та звернення застави в дохід держави у кримінальному провадженн і № 52020000000000450 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Суми, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 369 Кримінального кодексу України (далі - КК),

у с т а н о в и в:

1.У Вищому антикорупційному суді (далі - суд, колегія суддів) перебуває зазначене кримінальне провадження.

І. Суть питання, що вирішується та короткий зміст позицій сторін.

2.29 вересня 2021 року через канцелярію суду від прокурора першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Шкрума В.М. (далі - прокурор) надійшло клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді застави на тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , строком на 60 днів та звернення застави в дохід держави в сумі 510 600 гривень, внесеної за обвинуваченого заставодавцем ОСОБА_2 .

3.Згідно з клопотанням, 03 серпня 2020 року ОСОБА_1 затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, детальні обставини вчинення якого наведені в обвинувальному акті. Згідно з ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду (далі - слідчий суддя ВАКС) від 06 серпня 2020 року, до підозрюваного ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 630 600 гривень та покладенням обов`язків. 10 серпня 2020 року у зв`язку із внесенням застави, ОСОБА_1 звільнено з-під варти. Після того, ухвалами колегії суддів продовжено строк дії процесуальних обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_1 , в останнє до 25 серпня 2021 року. Ухвалою суду від 23 червня 2021 року на обвинуваченого ОСОБА_1 накладено грошове стягнення в сумі 4 540 гривень, оскільки судом було встановлено, що обвинувачений не з`явився в судові засідання без поважних причин, чим не виконав покладений на нього процесуальний обов`язок. Окрім того, ухвалою від 07 липня 2021 року звернено в дохід держави частину застави в розмірі 120 000 гривень, оскільки, судом було встановлено, що обвинувачений не виконував покладені на нього процесуальні обов`язки без поважних причин.

4.Ухвалою суду від 31 серпня 2021 року (з урахуванням виправлення описки ухвалою від 09 вересня 2021 року) обвинуваченому ОСОБА_1 змінено запобіжний захід на заставу в сумі 681 000 гривень та покладено на обвинуваченого строком на 2 місяці наступні обов`язки: прибувати до прокурора та суду за першим викликом; не відлучатися із Харківської області без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватися від спілкування з будь-якими особами з приводу обставин, викладених в обвинувальному акті у цьому кримінальному провадженні, окрім своїх захисників, слідчих, детективів, прокурорів, суду; утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілим, зазначеними в обвинувальному акті та реєстрі матеріалів досудового розслідування; носити електронний засіб контролю (далі - ЕЗК). Також вказаною ухвалою обвинуваченому ОСОБА_1 роз`яснено вимоги ч. 6 ст. 82 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), відповідно до якої обвинувачений, який не тримається під вартою, не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу.

5.Проте, після обрання запобіжного заходу, тобто 31 липня 2021 року, обвинувачений ОСОБА_1 знову порушив покладені на нього процесуальні обов`язки, а саме: не вніс суму застави протягом п`яти днів та відмовився носити ЕЗК.

6.Так, 14 та 17 вересня 2021 року працівниками Чугуївського РУП ГУ НП у Харківській області вживались заходи, спрямовані на встановлення обвинуваченому ОСОБА_1 електронного засобу контролю, однак, останній відмовився носити ЕЗК, у зв`язку з чим ухвалу суду від 31 липня 2021 року в цій частині виконати не вдалось, а відмова від носіння ЕЗК є невиконанням обов`язків, покладених на обвинуваченого.

7.У клопотанні прокурор вказує на існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК, а саме: переховування від органів досудового розслідування та суду; незаконний вплив на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

8.У зв`язку з викладеним, прокурор просив змінити запобіжний захід у вигляді застави на тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , строком на 60 днів, без визначення розміру застави, оскільки ОСОБА_1 вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте, був порушений ним. Прокурор також просив звернути в дохід держави заставув сумі 510 600 гривень, внесену за обвинуваченого заставодавцем ОСОБА_2 , адже обвинувачений ОСОБА_1 порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки.

9.У судовому засіданні прокурор Шкрум В.М. підтримав подане ним клопотання, посилаючись на обставини, зазначені у клопотанні.

10.Обвинувачений ОСОБА_1 просив відмовити у задоволенні клопотання прокурору, обґрунтовуючи свою позицію тим, що в Апеляційній палаті Вищого антикорупційного суду (далі - АП ВАКС) на розгляді знаходиться його апеляційна скарга на ухвалу суду від 09 вересня 2021 року про виправлення описки. ОСОБА_1 посилався на те, що захисник Сініченко І.С. пояснив йому, що допоки не буде ухвали АП ВАКС - суму застави вносити не потрібно. За таких обставин, обвинувачений вважає, що, оскільки ним подано апеляційну скаргу, він не повинен сплачувати заставу та носити ЕЗК. Окрім того, його фінансовий стан значно погіршився, майна ніякого немає, він вже рік не працює, а підприємства, де він був директором, перебувають у стадії ліквідації. Щодо носіння ЕЗК, пояснив, що не заперечує його носити, проте, не розуміє навіщо, адже він і так завжди на зв`язку. 14 вересня 2021 року до нього дійсно телефонували з поліції та пропонували одягнути ЕЗК, але він відмовився, так як подав апеляційну скаргу на ухвалу про виправлення описки. Чи телефонували до нього з поліції 17 вересня 2021 року, ОСОБА_1 не пам`ятає. Якщо суд змінюватиме йому запобіжний захід, то просив змінити його на домашній арешт, оскільки у нього на утриманні знаходяться діти, і втікати він нікуди не буде.

11.Захисник Виноградов О.С. заперечував щодо задоволення клопотання прокурора, обґрунтовуючи свою позицію тим, що вказані прокурором ризики відсутні, адже обвинувачений ОСОБА_1 ні на кого незаконно не впливав, ні від кого не переховувався, майна в наявності немає, бо використав його на утримання своєї родини. Щодо того, що ОСОБА_1 не виконав ухвалу, то ця прикрість сталася через те, що він не зрозумів її зміст.

12.Заставодавець ОСОБА_2 підтримала думку захисника та просила відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

ІІ. Установлені судом обставини, мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Щодо можливості розгляду клопотання за відсутності захисника Сініченка І.С.

13.Згідно зі ст. 186 КПК клопотання про зміну запобіжного заходу розглядається судом невідкладно, але не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження до суду клопотання, якщо обвинувачений перебуває на свободі.

14.На час надходження до суду клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу та звернення застави в дохід держави захисник Сініченко І.С. хворів, що вбачалось із поданого ним клопотання про відкладення судового засідання. Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні повідомив, що спілкувався телефоном із захисником, і останній повідомив, що орієнтовний час його видужання невідомий.

15.Оскільки для розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу КПК відводить не більше семидесяти двох годин, суд призначив розгляд клопотання прокурора на 08 год 00 хв 01 жовтня 2021 року. З метою забезпечення права обвинуваченого на захист під час розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, колегія суддів ухвалою від 29 вересня 2021 року доручила центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги призначити ОСОБА_1 адвоката для проведення окремої процесуальної дії.

16.Одночасно із цим, суд повідомив захисника Сініченка І.С. про дату, час та місце судового розгляду клопотання прокурора.

17.У день та час, призначений для розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу прибули обвинувачений ОСОБА_1 та захисник, залучений для проведення окремої процесуальної дії Виноградов О.С . Натомість захисник Сініченко І.С. у судове засідання не прибув.

18.Оскільки захист обвинуваченого ОСОБА_1 забезпечувався адвокатом Виноградовим О.С., суд, з урахуванням думки сторони захисту, розглянув клопотання за відсутності захисника Сініченка І.С.

Щодо суті клопотання.

19.Згідно з ч. 1 ст. 333 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.

20.Частинами 1, 2 ст. 331 КПК встановлено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

21.Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

22.Одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК).

23.Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК).

24.Отже, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення дієвості кримінального провадження, тобто досягнення його завдань.

25.Запобіжні заходи застосовуються під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора (ч. 4 ст. 176 КПК).

Щодо порушення обвинуваченим ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків при застосуванні запобіжного заходу (застави).

26.Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 176 КПК застава є запобіжним заходом.

27.Згідно з ч. 1 ст. 182 КПК застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

28.Аналіз норм КПК переконує суд у тому, що на обвинуваченого законом покладено два види процесуальних обов`язків, які умовно можна поділити на: (1) обов`язки, встановлені законом (ст. 42 КПК) та (2) обов`язки, покладені судом (ст. 194 КПК).

29.Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що запобіжний захід у вигляді застави забезпечує виконання обвинуваченим обов`язків, наведених у попередньому пункті ухвали.

30.Прокурор, обґрунтовуючи клопотання посилався на те, що обвинувачений не виконав ухвалу суду від 31 серпня 2021 року, оскільки не вніс суму застави протягом п`яти днів, та відмовився носити ЕЗК, а відмова від носіння останнього є невиконанням обов`язків, покладених на обвинуваченого.

31.Отже, для належного вирішення заявленого клопотання, суду слід вирішити чи порушив ОСОБА_1 умови застосованого щодо нього запобіжного заходу.

32.Вирішуючи це питання, суд установив наступні обставини.

33.Ухвалою суду від 31 серпня 2021 року до обвинуваченого ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі трьохсот прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 810 000 гривень.

34.Також згідно з цією ухвалою, на обвинуваченого покладено ряд обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК, а саме: (1) прибувати до прокурора та суду за першим викликом; (2) не відлучатися із Харківської області без дозволу суду; (3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи; (4) утримуватися від спілкування з будь-якими особами з приводу обставин, викладених у обвинувальному акті у кримінальному провадженні № 52020000000000450 від 17 липня 2020 року, окрім своїх захисників, слідчих, детективів, прокурорів, суду; (5) утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілим, зазначеними в обвинувальному акті та реєстрі матеріалів досудового розслідування; (6) носити ЕЗК.

35.Окрім того, відповідно до ухвали, обвинуваченому роз`яснено, що не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави він зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. Якщо обвинувачений порушить покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

36.Ухвалою суду від 09 вересня 2021 року за ініціативою суду було виправлено описки і очевидні арифметичні помилки, допущені в резолютивній частині ухвали від 31 серпня 2021 року, а саме: цифри та слова «810 000 (вісімсот десять тисяч) гривень» замінено на цифри та слова «681 000 (шістсот вісімдесят одна тисяча) гривень» та змінено нумерацію пунктів. На цю ухвалу обвинуваченим подано апеляційну скаргу до АП ВАКС, яка станом на день розгляду клопотання прокурора не розглянута.

37.Зі змісту статей 392 та 532 КПК вбачається, що судові рішення, зазначені у пунктах 38 - 42 цієї ухвали не могли бути оскаржені, і набрали законної сили з моменту їх оголошення. Про що власне і було зазначено в ухвалах.

38.Отже, починаючи з 31 серпня 2021 року обвинувачений ОСОБА_1 зобов`язаний був, зокрема носити ЕЗК. Фактично з цього ж часу обвинувачений зобов`язаний був внести суму застави, визначеної йому хвалою від 31 серпня 2021 року у розмірі трьохсот прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

39.Водночас, згідно з листом Чугуївського РУП ГУНП у Харківській області від 14 вересня 2021 року № 10670, на момент візиту до нього співробітника поліції був відсутній. 14 вересня 2021 року під час телефонної розмови ОСОБА_1 відмовився від явки до органу поліції та носіння ЕЗК, пояснивши це тим, що ухвала суду набуває чинності, як на його думку лише 16 вересня 2021 року та тим, що цю ухвалу ним буде оскаржено (т. 9 а.с. 44).

40.Окрім того, згідно з листом Чугуївського РУП ГУНП у Харківській області від 17 вересня 2021 року № 10760, 17 вересня 2021 року слідчим СВ Чугуївського РУП, повторно було відвідано ОСОБА_1 за місцем мешкання, проте двері ніхто не відчинив. Телефоном, ОСОБА_1 пояснив, що дзвонити йому можна у будь який час, однак до управління поліції для застосування ЕЗК, він не може з`явитися, адже перебуває за межами м. Чугуїв. У зв`язку з викладеним, виконати ухвалу суду від 31 серпня 2021 року в частині застосування ЕЗК, станом на 17 серпня 2021 року не вдалося (т. 9 а.с. 45).

41.Як зазначалося раніше, ОСОБА_1 пояснив, що 14 вересня 2021 року до нього дійсно телефонували з поліції та пропонували одягнути ЕЗК, але він відмовився, так як подав апеляційну скаргу на ухвалу про виправлення описки. Чи телефонували до нього з поліції 17 вересня 2021 року, ОСОБА_1 не пам`ятає.

42.Відповідно до частин 1, 5 ст. 195 КПК застосування електронних засобів контролю полягає у закріпленні на тілі підозрюваного, обвинуваченого пристрою, який дає змогу відслідковувати та фіксувати його місцезнаходження. Такий пристрій має бути захищений від самостійного знімання, пошкодження або іншого втручання в його роботу з метою ухилення від контролю та сигналізувати про спроби особи здійснити такі дії.

Відмова від носіння засобу електронного контролю, умисне зняття, пошкодження або інше втручання в його роботу з метою ухилення від контролю, а рівно намагання вчинити зазначені дії є невиконанням обов`язків, покладених судом на обвинуваченого при обранні запобіжного заходу, не пов`язаного з позбавленням волі або у вигляді домашнього арешту.

43.З урахуванням цього, оцінюючи мотиви, якими обвинувачений обґрунтовував свою відмову носити ЕЗК, а саме оскарження ухвали суду про виправлення описки від 09 вересня 2021 року, колегія суддів вважає аргументи ОСОБА_1 в цій частині абсолютно безпідставними, позаяк ухвала суду від 31 серпня 2021 року, згідно з якою обвинувачений зобов`язаний був носити ЕЗК набрала законної сили з моменту оголошення, оскарженню не підлягала і на підставі ч. 2 ст. 21 КПК підлягала безумовному виконанню обвинуваченим.

44.Натомість обвинувачений ОСОБА_1 , посилаючись на непередбачену законом підставу (оскарження ухвали про виправлення описки), яка жодним чином не стосується питань, пов`язаних із його обов`язком носити ЕЗК, відмовився носити останній, що очевидно є невиконанням обов`язку, покладеного судом на нього при обранні запобіжного заходу.

45.Окрім того, станом на день розгляду клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу, обвинувачений не вніс заставу у розмірі, визначеному судом. Водночас, суд переконаний, що оскарження обвинуваченим ухвали про виправлення описки, жодним чином не перешкоджає внесенню застави, адже із ухвали від 31 серпня 2021 року, яка не підлягає оскарженню чітко вбачається, який конкретно розмір застави визначив суд.

46.До того ж, у судовому засіданні 29 вересня 2021 року головуючий роз`яснив обвинуваченому, що оскарження ним ухвали про виправлення описки не зупиняє дію ухвали суду від 31 серпня 2021 року, а відтак він зобов`язаний носити ЕЗК та сплатити визначений судом розмір застави. Однак ОСОБА_1 роз`яснення головуючого проігнорував.

47.На переконання колегії суддів, не внесення застави та невиконання обвинуваченим обов`язку носити ЕЗК, є суттєвими порушеннями, адже унеможливлюють у спосіб, передбачений КПК досягнути дієвості кримінального провадження.

Щодо звернення застави в дохід держави.

48.Оскільки суд встановив факт невиконання обвинуваченим ОСОБА_1 обов`язку, покладеного на нього судом при обранні запобіжного заходу - носіння ЕЗК, колегії суддів слід з`ясувати, наслідки такого невиконання.

49.Так, відповідно до частин 8, 9 ст. 182 КПК, якщо обвинувачений порушив покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Питання про звернення застави в дохід держави вирішується судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою суду в судовому засіданні за участю обвинуваченого, заставодавця, в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу.

50.На підставі наведених вище норм КПК, колегія суддів дійшла висновку, що у разі порушення умов застави (зокрема, якщо обвинувачений порушив покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки), суд застосовує заходи кримінально-процесуальної відповідальності - звертає заставу (її частину) в дохід держави.

51.Вирішуючи питання звернення застави, суд враховує, що згідно з платіжним дорученням № 5573624 від 07 серпня 2020 року, на підставі ухвали слідчого судді ВАКС від 06 серпня 2020 року за обвинуваченого ОСОБА_1 була внесена застава у розмірі 630 600 гривень заставодавцем ОСОБА_2 на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду (т. 9 а.с. 41), у зв`язку з чим, 10 серпня 2020 року ОСОБА_1 звільнено з-під варти.

52.Ухвалою суду від 07 липня 2021 року частина зазначеної вище застави у розмірі 120 000 гривень звернута в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України (т. 9 а.с. 18-26)

53.Підставою постановлення судом зазначеної ухвали було встановлення фактів невиконання обвинуваченим обов`язків, передбачених п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК.

54.Отже, наразі, сума застави, що залишається внесеною заставодавцем ОСОБА_2 за обвинуваченого ОСОБА_1 становить 510 600 гривень.

55.З огляду на те, що обвинувачений не виконав обов`язок, покладений на нього судом при обранні запобіжного заходу, колегія суддів вважає, що належною реакцією суду на порушення обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов`язків буде звернення в дохід держави частини сплаченої за нього застави, а саме у розмірі 100 000 гривень.

56.Суд вважає, що такий вид (розмір) кримінально-процесуальної відповідальності узгоджується з принципом пропорційності, адже при цьому буде враховано обставини, допущеного порушення (його тривалість, повторність, ступінь і форму вини, характер порушеного обов`язку, негативні наслідки для кримінального провадження, що настали чи могли настати від такого порушення тощо) та мети, заради якої застосовувався відповідний обов`язок.

Щодо застосування запобіжного заходу.

57.Згідно з ч. 10 ст. 182 КПК у разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК.

58.Раніше суд дійшов висновку про необхідність звернення частини застави, внесеної за ОСОБА_1 в дохід держави, а тому, суду належить з`ясувати, який запобіжний захід має діяти щодо обвинуваченого надалі.

59.Прокурор, просив обрати щодо обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки на його переконання існують ризики, передбачені ст. 177 КПК, а саме: переховування від органів досудового розслідування та суду; незаконний вплив на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

60.Перш за все, колегія суддів зауважує, що дієвість кримінального провадження не в останню чергу залежить від виду запобіжного заходу, застосованого до обвинуваченого.

61.У цьому кримінальному провадженні суд уже змінював запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_1 через його недієвість. Фактично розмір застави - 630 600 гривень, який діяв щодо обвинуваченого на підставі ухвали слідчого судді ВАКС від 06 серпня 2020 року ухвалою колегії суддів було збільшено до 681 000 гривень.

62.Проте обставини, викладені у пунктах 35 - 48 ухвали свідчать про недієвість застосованого щодо обвинуваченого запобіжного заходу, тому суд переконаний, що запобіжний захід у вигляді застави не здатен забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

63.Згідно з ч. 3 ст. 26 КПК суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

64.Відтак, колегія суддів з урахуванням принципу диспозитивності, вирішить чи можливо у цьому кримінальному провадженні застосувати щодо обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, про що просив прокурор у клопотанні.

65.Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

66.Згідно з ч. 2 ст. 194 КПК суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

67.При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності інші обставини, перелік яких визначений у ст. 178 КПК.

68.Статтею 177 КПК встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка 4) перешкоджатикримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

69.На переконання колегії суддів, відповідні ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

70.Отже, перш за все, суду належить перевірити чи підтверджується існування ризиків, на які посилається прокурор.

(1)Ризик переховування від суду.

71.На переконання колегії суддів, ймовірна можливість переховування ОСОБА_1 від суду підтверджується тим, що кримінальні правопорушення, у вчиненні яких він обвинувачується, передбачають, зокрема, покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від суду.

72.Суд наголошує, що звільнення від відбування покарання з випробуванням чи призначення покарання більш м`якого, ніж передбачено законом, за вчинення корупційного злочину КК не передбачено.

73.Окрім того, ОСОБА_1 має паспорти громадянина України для виїзду за кордон та протягом 2016-2020 років він неодноразово виїжджав за кордон, що свідчить про можливість обвинуваченого, з метою уникнення кримінальної відповідальності, покинути територію України.

74.Судом також враховано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 01 червня 2021 року, згідно з яким ОСОБА_1 є керівником ТОВ «Харківенергозбуд-2021», ТОВ «Харківтеплозбуд» та ТОВ «Харківенергомонтаж-2021» (т. 7 а.с. 143-159), та як керівник вказаних суб`єктів господарювання він може розпоряджатися майном, коштами, мати доступ до банківських рахунків, що не виключає можливості використовувати ресурси цих суб`єктів господарювання для переховування від суду. Перебування цих підприємств у стадії ліквідації, висновків суду не спростовують, адже не позбавляють обвинуваченого можливості використати ресурси зазначених суб`єктів господарювання з метою переховування від суду.

75.Колегія суддів також відзначає, що доказів ліквідації товариств, керівником яких є обвинувачений ОСОБА_1 , суду не надано.

76.Суд також бере до уваги декларації ОСОБА_1 як особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2019 рік, подану 29 травня 2020 року та після звільнення, яка охоплює 2020 рік, подану 31 березня 2021 року.

77.Так, згідно з даними, зазначеними ОСОБА_1 у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2019 рік, у його власності є кошти готівкою в сумі: 30 000 доларів США, 18 000 Євро, 385 000 гривень, також він володіє 15 біткоїнами. Згідно з даними, зазначеними ОСОБА_1 у декларації особи після звільнення (уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), яка охоплює 2020 рік, він володіє лише 1 біткоїном, інформація про наявність будь-яких інших грошових активів відсутня. Також у декларації за 2019 рік ОСОБА_1 декларував у своїй власності автомобіль Mersedes-Benz S500, 2008 року випуску, вартістю 430 000 гривень та коштовні годинники (т. 5 а.с. 147-155).

78.Однак, у декларації ОСОБА_1 за 2020 рік, гроші в готівці відсутні, кількість біткоїнів зменшилася до 1-го, а також відсутній автомобіль Mersedes-Benz S500, проте, не відображено жодної інформації, яка б пояснювала, куди поділися (витрачені тощо) 30 000 доларів, 18 000 євро, 14 біткоїнів, задекларована вартість яких становить 3 307 985 гривень та автомобіль. У суді ОСОБА_1 не надав доказів витрачання чи втрати цих активів. За таких обставин, у суду є обґрунтовані підстави вважати, що зазначені вище кошти та майно і досі перебувають у розпорядженні обвинуваченого.

79.У декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (охоплює попередній рік) 2020, поданій 31 березня 2021 року, ОСОБА_1 задекларував у своїй власності: частину квартири у м. Суми, земельну ділянку загальною площею 1200 м кв., розташовану у с. Покотилівка Харківського району Харківської області, два гаражі, розташовані у м. Харків. Окрім того, обвинувачений, як член гаражного кооперативу має право користування ще двома гаражами у ГК Железнодорожник-1. Також, ОСОБА_1 зазначив у декларації, що у м. Харків повністю або частково побудований з його матеріалів чи за його кошти житловий будинок загальною площею 118 м кв. У власності обвинуваченого також є два коштовні годинники (т. 7 а.п. 160-168).

80.Тобто обвинувачений, за рахунок наведеного вище майна ймовірно може мати певні фінансові ресурси для переховування від суду.

(2)Ризик незаконного впливу на потерпілого, свідків.

81.Перевіряючи наявність ризику впливу обвинуваченого на свідків та потерпілого, суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). При цьому, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманими у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто якщо свідки чи потерпілий допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею.

82.Суд вважає, що ризик впливу на свідків та потерпілого існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, потерпілого та дослідження їх судом.

83.На переконання суду, з переходом на стадію судового провадження ризик незаконного впливу на свідків та потерпілого лише актуалізується, адже за наслідками ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, обвинувачений стає обізнаним про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні.

84.Відповідний незаконний виплив може стосуватись як свідків, які безпосередньо вказують на обвинуваченого як на особу, що вчинила злочин, так і свідків, які можуть надати свідчення щодо інших важливих обставин кримінального провадження, які не інкримінуються обвинуваченому та не мають безпосереднього зв`язку із його особою (наприклад показання понятих, які брали участь у слідчих діях).

85.Оскільки судовий розгляд кримінального провадження ще не завершено, а свідки сторони обвинувачення та потерпілий судом не допитані, існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу ОСОБА_1 , такі особи можуть змінити свої показання або відмовитися від давання показань у суді.

86.Колегія суддів зауважує також, що для здійснення тиску на свідків та потерпілого достатньо, наприклад того, що особа, якій загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, вчиняє дії, покликані на примушення свідків та потерпілого до зміни показань або до відмови від їх надання.

87.Суд погоджується з доводами прокурора про те, що ОСОБА_1 , працюючи в АТ «Харківобленерго» та Харківській ОДА, зберіг дружні відносини з відповідними службовими особами товариства, а тому, використовуючи свої зв`язки, здобуті під час роботи в АТ «Харківобленерго» та на керівних посадах в Харківській ОДА, може особисто чи опосередковано впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, у т.ч. на потерпілого ОСОБА_4 , свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з метою їх спонукання до зміни показань або до відмови від їх надання.

(3)Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

88.Суд вважає, що наразі існує ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме шляхом не прибуття за викликом до суду, з огляду на таке.

89.За визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, слово «перешкоджання» означає «створювати завади», «заважати», «забороняти кому-, чому-небудь».

90.У цьому зв`язку суд зауважує, що обвинувачений ОСОБА_1 неодноразово допускав неявки в судові засідання, а саме: 01 березня 2021 року, 29 квітня 2021 року, 25 травня 2021 року, 23 червня 2021 року без поважних причин, завчасно не повідомляв про неможливість його прибуття до суду, що є порушенням ним обов`язків, встановлених п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК та обов`язків, покладених на обвинуваченого судом.

91.У зв`язку із цим, ухвалою суду від 23 червня 2021 року на ОСОБА_1 на підставі статей 139, 323 КПК накладено грошове стягнення (т. 7 а.с. 215, 216).

92.Окрім того, ухвалою суду від 07 липня 2021 року на підставі ч. 8 ст. 172 КПК звернено в дохід держави частину застави, внесеної заставодавцем за обвинуваченого ОСОБА_1 (т. 9 а.с. 18-26).

93.Оскільки відповідно до статей 42, 318, 323 КПК судовий розгляд здійснюється з обов`язковою участю обвинуваченого, то очевидно, що неприбуття останнього у судове засідання є підставою для відкладення судового розгляду.

94.Водночас, на переконання колегії суддів, неодноразове неприбуття у судове засідання обвинуваченого без поважних причин є перешкоджанням кримінальному провадженню (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК), адже це унеможливлює здійснення судового розгляду та призводить до відкладення судових засідань і як наслідок до невиправданого затягування судового провадження.

95.Ураховуючи це, колегія суддів вважає, що прокурором доведено існування ризику того, що обвинувачений ОСОБА_1 може перешкоджати кримінальному провадженню.

ІІІ. Мотиви суду щодо запобіжного заходу, на який слід змінити запобіжний захід щодо обвинуваченого та інші питання.

96.З урахуванням зазначеного вище, суд дійшов наступних висновків.

97.Оскільки ОСОБА_1 вже висунуто обвинувачення, яке суд зобов`язаний розглянути, застосовуючи, зокрема, такі засади кримінального провадження як: верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та диспозитивність, колегія суддів вважає, що на цій стадії суд не вправі ухвалювати рішення, пов`язані зі встановленням доведеності (недоведеності) висунутого проти ОСОБА_1 обвинувачення, адже такі питання вирішуються лише у вироку.

98.Зважаючи на усі обставини цього кримінального провадження, наведені у попередніх розділах ухвали, колегія суддів переконана, що прокурор довів наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики того, що обвинувачений ОСОБА_1 ймовірно може: (1) переховуватись від суду; (2) незаконно впливати на потерпілого і свідків та (3) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

99.Вирішуючи питання зміни запобіжного заходу, суд, з урахуванням наведених вище обставин виходить із такого.

100.Частиною 3 ст. 176 КПК встановлено, що суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

101.Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

102.Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК).

103.Ґрунтуючись на досліджених у судовому засіданні матеріалах та поясненнях сторін провадження, колегія суддів під час обрання запобіжного заходу, враховує наступні обставини:

1) кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , згідно зі ст. 12 КК відноситься до особливо тяжких і у разі визнання його винуватим, йому може загрожувати покарання у виді позбавленням волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна;

2) станом на день вирішення клопотання ОСОБА_1 виповнилося 38 років, останній пояснив, що він фізично здоровий, наразі нічим не хворіє;

3) ОСОБА_1 володіє нерухомим майном на території України, він одружений та має малолітніх дітей. Наявність дітей, хоча і свідчить про певні соціальні зв`язки, однак з урахуванням наведених вище обставин, не є достатнім стримуючим фактором. Поряд із цим, обвинувачений пояснив, що з дружиною і дітьми він проживає не постійно;

4) як пояснив обвинувачений, наразі він ніде не працює, будь-яких характеризуючих ОСОБА_1 даних сторони кримінального провадження суду не надали;

5) ОСОБА_1 раніше не судимий;

6) обвинувачений ОСОБА_1 не дотримувався умов раніше застосованого до нього запобіжного заходу. Відомостей щодо повідомлення йому про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення суду не надано;

7) згідно з обвинувальним актом, кримінальним правопорушенням, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 майнової шкоди не завдано.

104.Відомостей, які свідчили б про неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, сторонами не надано.

105.Отже, зважаючи на положення п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК, до ОСОБА_1 може бути застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

106.Строк дії ухвали суду про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання обвинуваченого - з моменту затримання (частини 1, 2 ст. 197 КПК).

107.Зважаючи на встановлені судом існуючі ризики, про які йшлося вище, колегія суддів дійшла висновку про необхідність застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів. Такий строк необхідно обраховувати з моменту затримання обвинуваченого ОСОБА_1 .

108.Поряд із цим, на думку суду, застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігти ризикам.

109.Оцінюючи можливість застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, колегія суддів, у першу чергу враховує те, що ОСОБА_1 неодноразово без поважних причин не прибував до суду та відмовився з непередбачених законом підстав носити ЕЗК, а також не вніс заставу у визначеному судом розмірі, тому з великою ймовірністю може вчиняти такі дії знову. Така оцінка стосується перспективних фактів, тому суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи, в тому числі застава, домашній арешт та ін., не зможуть запобігти визначеним ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

110.На переконання суду, застосування щодо ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, буде недостатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та для запобігання реалізації ним встановлених ризиків: переховування від суду, незаконного впливу на свідків та потерпілого, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Ця позиція колегії суддів обґрунтовується сукупністю усіх без винятку обставин, наведених раніше у цій ухвалі, з урахуванням відомостей про особу обвинуваченого.

111.Суд також враховує, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення дієвості кримінального провадження, тобто досягнення його завдань, до яких, зокрема відноситься швидкий судовий розгляд кримінального провадження, чого можливо досягнути лише за умови нівелювання ризиків кримінального провадження. За таких обставин, необхідним є саме тримання обвинуваченого під вартою, оскільки застосування застави як основного запобіжного заходу у цьому кримінальному провадженні було не недієвим. Домашній арешт, у тому числі цілодобовий, пов`язаний з доступом обвинуваченого до технічних засобів, безпосередніх соціальних контактів з іншими особами, що також може завадити виконанню завдань кримінального провадження на цьому його етапі.

112.Тому, враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що щодо ОСОБА_1 слід застосувати винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Щодо визначення розміру застави.

113.Визначаючись із тим, чи слід призначити обвинуваченому розмір застави, як альтернативу триманню під вартою, колегія суддів виходить із такого.

114.Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

115.Суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею (п. 3 ч. 4 ст. 183 КПК).

116.Згідно з ч. 4 та п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, розмір застави визначається від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

117.У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (абзац п`ятий ч. 5 ст. 182 КПК).

118.З огляду на це, суд дійшов висновку, що, незважаючи на те, що ОСОБА_1 раніше порушив умови застосованого щодо нього запобіжного заходу у вигляді застави, обвинуваченому все ж таки варто визначити розмір застави. Проте, розмір застави, яку слід визначити ОСОБА_1 повинен у повній мірі гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

119.У цьому зв`язку суд зауважує, що попередній розмір застави, визначений в ухвалі від 31 серпня 2021 року в межах, передбачених п. 3 ч. 4 ст. 182 КПК не забезпечив виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, адже останній відмовився носити ЕЗК.

120.Тому, на переконання колегії суддів, розмір застави, який належить визначити обвинуваченому ОСОБА_1 має бути більшим за розмір, встановлений п. 3 ч. 4 ст. 182 КПК, та має дорівнювати 325 прожитковим мінімумам для працездатних осіб, що з урахуванням ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» становить 737 750 гривень (2270х325=737750).

121.Визначаючи такий розмір застави, суд враховує обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , майновий та сімейний стан обвинуваченого, інші дані про його особу та ризики, існування яких суд встановив у цій ухвалі.

122.Суд також вважає, що з урахуванням майнового стану обвинуваченого, зазначеного у пунктах 75 - 80 ухвали, визначений судом розмір застави не буде завідомо непомірним для ОСОБА_1 . Тим більше, з огляду на те, що після звернення на підставі цієї ухвали в дохід держави частини застави в сумі 100 000 гривень, за обвинуваченого залишатиметься внесеною застава в сумі 410 600 гривень, відтак обвинуваченому чи за нього слід буде сплатити лише 327 150 гривень.

Щодо покладення обов`язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК.

123.Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК в ухвалі суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання.

124.Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.

125.У випадку внесення застави такі обов`язки покладаються на обвинуваченого строком на два місяці (ч. 7 ст. 194 КПК).

126.У зв`язку із застосуванням до ОСОБА_1 альтернативного запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, у вигляді застави та встановлення ризиків кримінального провадження таких як переховування від суду, незаконного впливу на потерпілого та свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов`язки, а саме: (1) прибувати до прокурора та суду за першим викликом; (2) не відлучатися із Харківської області без дозволу суду; (3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи; (4) утримуватися від спілкування з будь-якими особами з приводу обставин, викладених у обвинувальному акті у цьому кримінальному провадженні, окрім своїх захисників, слідчих, детективів, прокурорів, суду; (5) утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілим, зазначеними в обвинувальному акті та реєстрі матеріалів досудового розслідування; (6) здати на зберігання до відповідних органів Державної міграційної служби України паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, які надають право виїзду з України та в`їзду в Україну; (7) носити електронний засіб контролю.

127.Такі обов`язки за своїм характером не є занадто обтяжливими для ОСОБА_1 . Про інше стороною захисту не зазначено.

128.Отже, підсумовуючи усе вищевикладене, колегія суддів, дійшла висновку про часткове задоволення клопотання прокурора.

Інші питання.

129.Під час розгляду клопотання, обвинувачений та захисник наводили й інші аргументи, які жодним чином не свідчать про помилковість висновків, до яких дійшов суд у цій ухвалі. Тому, колегія суддів виходить із усталеної практики ЄСПЛ. Так, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. пункт 29 рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, № 303-A; п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04). Розглядаючи зазначене клопотання, суд надав відповіді на всі вагомі аргументи сторін кримінального провадження.

З цих підстав, керуючись статтями 371, 372, 375, 376 КПК, суд

п о с т а н о в и в:

1. Клопотання прокурора Шкрума Віталія Михайловича про зміну запобіжного заходу у вигляді застави на тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1 та звернення застави в дохід держави задовольнити частково.

2. Змінити запобіжний захід, застосований ухвалою Вищого антикорупційного суду від 31 серпня 2021 року до обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вигляді застави в сумі 681 000 гривень, на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 (шістдесят) днів.

3. Обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взяти під варту в залі суду.

4. Строк тримання під вартою рахувати з дня його фактичного затримання та до 29 листопада 2021 року включно.

5. Звернути в дохід держави частину застави та зарахувати до спеціального фонду Державного бюджету України в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень, внесену 07 серпня 2020 року заставодавцем ОСОБА_2 за обвинуваченого ОСОБА_1 , згідно з ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06 серпня 2020 року.

6. У іншій частині клопотання прокурора відмовити.

7. Визначити обвинуваченому ОСОБА_1 заставу у розмірі 325 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 737 750 (сімсот тридцять сім тисяч сімсот п`ятдесят) гривень.

8. Застава може бути внесена обвинуваченим, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду за реквізитами: код ЄДРПОУ - 42836259, номер рахунку за стандартом IBAN UA678201720355279004000096000 .

9. У разі внесення застави у визначеному судом розмірі вважається, що до обвинуваченого обрано запобіжний захід у вигляді застави.

10. Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу, протягом дії ухвали.

11. Розмір застави, яку фактично необхідно внести згідно з цією ухвалою, слід обраховувати з урахуванням застави, яка залишається внесеною на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06 серпня 2020 року (410 600 (чотириста десять тисяч шістсот) гривень).

12. У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 строком на два місяці наступні обов`язки:

1) прибувати до прокурора та суду за першим викликом;

2) не відлучатися із Харківської області без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи;

4) утримуватися від спілкування з будь-якими особами з приводу обставин, викладених у обвинувальному акті у кримінальному провадженні № 52020000000000450 від 17 липня 2020 року, окрім своїх захисників, слідчих, детективів, прокурорів, суду;

5) утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілим, зазначеними в обвинувальному акті та реєстрі матеріалів досудового розслідування;

6) здати на зберігання до відповідних органів Державної міграційної служби України паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, які надають право виїзду з України та в`їзду в Україну;

7) носити електронний засіб контролю.

13. Строк дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, визначити два місяці з моменту звільнення з-під варти внаслідок внесення застави.

Ухвала в частині зміни запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Судді:

В.В. Маслов І.Л. Строгий Л.М. Федорак