Document No. 100169154

Справа № 991/6320/21

Провадження № 1-кс/991/6414/21

УХВАЛА

30 вересня 2021 рокумісто Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Ногачевський В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Федорової А.В.,

адвоката Бандурки С.С., Авраімова А.А.,

слідчого Кокоші М.М.,

прокурора Жидкова В.Л.,

розглянув у відкритому судовому засіданні скаргу адвоката Бандурки С.С., подану в інтересах ОСОБА_1 , на постанову слідчого про закриття кримінального провадження № 42020000000002071 від 29.10.2020 в частині кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 3 ст. 369 Кримінального кодексу України.

(1) Зміст поданої скарги

13.09.2021 Вищим антикорупційним судом отримано вказану скаргу адвоката Бандурки С.С., подану в інтересах ОСОБА_1 .

У ній адвокат зазначає, що у провадженні Державного бюро розслідувань (далі - ДБР) перебуває кримінальне провадження № 42020000000002071 від 29.10.2020.

З фабули цього кримінального провадження вбачається, щодо слідчими Головного слідчого управління Національної поліції здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42019000000002515 від 04.12.2019 щодо шахрайських дій директора компанії «Milimex Trade Co. Limited» ОСОБА_2 який за попередньою змовою з громадянином Канади ОСОБА_3 заволоділи грошовими коштами, які належать нерезиденту «Emirate Business Group LLC», на загальну суму 9 000 000 доларів США, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Як зазначається в скарзі, на думку органу розслідування, саме для передачі керівництву Офісу Генерального прокурора, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 мали намір одержати від представника іноземної компанії «Emirate Business Group LLC», ОСОБА_5 грошові кошти у загальній сумі 500 000 доларів США, для активізації слідчих та процесуальних дій у кримінальному провадженні № 42019000000002515 з метою повернення компанії «Emirate Business Group LLC» 9 000 000 доларів США та притягнення ОСОБА_2 та ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності.

18.11.2020 ОСОБА_1 та ОСОБА_7 були затримані слідчими ДБР при намаганні отримати від ОСОБА_5 500 000 доларів США. Пізніше їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України.

При цьому, вказане кримінальне провадження також здійснювалося за ознаками злочинів , передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 3 ст. 369 КК України.

У клопотанні також повідомляється, що 03.09.2021 слідчим суддею Вищого антикорупційного суду розглянуто клопотання адвоката Авраімова А.А. в інтересах ОСОБА_1 про встановлення слідчим ДБР строку для надання стороні захисту для ознайомлення матеріалів згаданого кримінального провадження.

При цьому, у судовому засіданні під час розгляду згаданої справи слідчий Кокоша М.М. надав для дослідження витяг з ЄРДР, в якому було зазначено, що 06.05.2021 провадження № 42020000000002071 в частині кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 3 ст. 369 КК України закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

Адвокатом зазначається, що вказаної постанови ним не отримано до цього часу, оскільки під час останнього судового засідання текст постанови надано не було, а на адресу сторони захисту не направлено.

Водночас, адвокат Бандука С.С. стверджує у скарзі, що така постанова суперечить положенням кримінального процесуального закону, оскільки у даному випадку слідчий не був наділений повноваженнями закривати кримінальне провадження, у якому особам повідомлялося про підозру. Такі повноваження має виключно прокурор.

Крім цього, адвокатом зазначається, що органом досудового розслідування не було здійснено ряду слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, які зазначено у клопотанні.

Тому, адвокат Бандурка С.С. просить скасувати винесену слідчим Кокошею М.М. постанову про закриття кримінального провадження в частині.

(2) Позиції учасників провадження

У судовому засіданні адвокат Бандурка С.С. та Авраімов А.А. подану скаргу підтримали, просили її задовольнити із підстав, наведених у ній.

Адвокат Авраімов А.А. вказав, що, на його думку, відомості до ЄРДР за злочинами, передбаченими ч. 4 ст. 368, ч. 3 ст. 369 КК України, були внесені заради визначення підсудності справи саме за ДБР. Водночас, слідчі не звернули увагу на предмет злочину, який в п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Слідчий Кокоша М.М. вказав, що були внесені відомості до ЄРДР щодо вчинення посадовими особами правоохоронного органу злочинів, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 3 ст. 369 КК України. В ході проведення досудового розслідування, зокрема й на основі матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій, не було встановлено зв`язку цих осіб із розслідуваним кримінальним правопорушенням. Тому у цій частині кримінальне провадження закрито.

Прокурор Жидков В.Л. вказав, що провадження не є підсудним Вищому антикорупційному суду, на підтвердження цьому надав копії ухвал Київського апеляційного суду та ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду. Зазначив додатково, що ОСОБА_1 не має жодного відношення до діянь, що розслідувались за ст. 368 та 369 КК України. Тому адвокат Бандурка С.С. не наділений правом на оскарження постанови слідчого відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК.

Крім того, прокурор надав копію постанови про закриття кримінального провадження в частині кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 3 ст. 369 КК України.

(3) Мотиви, з яких виходив слідчий суддя при вирішенні скарги

Окремою формою судової діяльності відповідно до КПК є судовий контроль за додержанням законів органами досудового розслідування, який реалізує слідчий суддя. Зміст і характер судового контролю в межах кримінального процесу пов`язаний передусім із необхідністю забезпечення прав і свобод людини на стадії досудового розслідування.

За змістом пункту 18 частини першої статті 3 КПК слідчий суддя наділений повноваженнями здійснювати судовий контроль лише у порядку, що регламентований чинним КПК.

Процесуальний закон визначає, що скарги на бездіяльність слідчого, що визначені у ст. 303 КПК, розглядає слідчий суддя Вищого антикорупційного суду лише у тих провадженнях, які підсудні цьому суду (ч. 1 ст. 306 КПК).

Відповідно до ч. 2 ст. 33-1 КПК слідчі судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду відповідно до частини першої цієї статті.

Вона, в свою чергу, встановлює, що Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці статті 45 Кримінального кодексу України, статтями 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п`ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України.

Примітка до статті 45 КК України до корупційних кримінальних правопорушень відносить, серед інших, злочини, передбачені статтями 368, 369 КК України.

Пункти 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК передбачають, зокрема, умови, за яких провадження є підсудними Вищому антикорупційному суду. Одна з них - розмір предмета кримінального правопорушення або завданої ним шкоди повинен в п`ятсот і більше разів перевищувати розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на час вчинення кримінального правопорушення (якщо кримінальне правопорушення вчинено, серед інших, службовою особою правоохоронного органу).

У даному випадку скарга подана в межах кримінального провадження № 42020000000002071, яке здійснюється за підозрою ОСОБА_7 та ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України. Водночас, предметом оскарження у даному випадку є постанова про закриття цього ж кримінального провадження у частині вчинення злочинів, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 3 ст. 369 КК України.

Із наданих адвокатом Бандуркою С.С. документів слідує, що у межах епізодів за ч. 4 ст. 369 КК України розслідувалось можливе вчинення вказаних злочинів працівниками прокуратури, яка відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» є правоохоронним органом. Крім того, у рапорті про виявлення кримінального правопорушення від 27.10.2020 та повідомленні про кримінальне правопорушення від 27.10.2020 йдеться про вимагання неправомірної вигоди у розмірі 500 000 доларів США.

Тобто оскаржується рішення у межах кримінального провадження, яке розслідувалось за ч. 4 ст. 368, ч. 3 ст. 369 КК України, а також наявні умови, визначені п. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК.

При цьому, наявна у матеріалах скарги ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03.09.2021 не є релевантною у цьому випадку, оскільки у ній оскаржувалась бездіяльність слідчого, пов`язана із ненаданням на ознайомлення матеріалів кримінального провадження, яке на той момент здійснювалось лише за ч. 3 ст. 15 ч.4 с. 190 КК України (після надання судді відомостей про закриття провадження у частині діянь, підсудних ВАКС). У даному випадку оскаржується рішення слідчого, з яким пов`язане саме закриття провадження за епізодами, що є підсудними ВАКС.

Варто також зазначити, що Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження, що перераховані у ст.33-1 КПК та примітці до ст.45 КК України. І вони є підсудними цьому суду за умов, що визначені в пунктах 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК. При цьому, не варто плутати зазначені умови для підсудності, з підслідністю кримінальних проваджень детективам НАБУ. Не усі справи підслідні НАБУ є підсудними Вищому антикорупційному суду. А слідчі судді цього суду здійснюють судовий контроль за розслідуванням злочинів підсудних йому, що здійснюється будь-яким органом досудового слідства.

Отже, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду уповноважений розглядати подану захисником скаргу, оскільки адвокатами оскаржується рішення слідчого ДБР про закриття кримінального провадження за ст.ст. 368 та 369 КК України, а із доданих до скарги документів вбачається, що розмір предмета кримінального правопорушення більше ніж в п`ятсот разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб і таке діяння стосувалась службових осіб прокуратури.

Як уже зазначено адвокатом Бандуркою С.С. оскаржується саме рішення слідчого ДБР про закриття кримінального провадження № 42020000000002071 в частині злочинів, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 3 ст. 369 КК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК на досудовому провадженні може бути оскаржене рішення слідчого про закриття кримінального провадження.

Підстави та порядок закриття кримінального провадження врегульовані ст. 284 КПК.

Згідно з абз. 2 ч. 4 ст. 284 КПК слідчий виносить постанову про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9, 9-1 частини першої цієї статті, якщо в цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялося про підозру.

Слідчий є учасником кримінального провадження, який уповноважений на прийняття рішення про закриття кримінального провадження, в якому жодній особі не повідомлялося про підозру, за наявності для цього визначених КПК підстав.

Слідчий виніс оскаржувану постанову на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК. Цією нормою визначено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

При цьому, адвокат Бандурка С.С. вказує, що у даному випадку таку постанову мав винести прокурор оскільки у кримінальному провадженні, хоча й не за ст. 368 та 369 КК України, проте ОСОБА_7 та ОСОБА_1 повідомлено про підозру.

Слідчий суддя вважає помилковим таке трактування положень кримінального процесуального закону.

Так, справді, абз. 2 ч. 4 ст. 284 КПК визначає повноваження слідчого закривати провадження щодо кримінального провадження, у якому не повідомлено про підозру.

Кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (п. 10 ч. 1 ст. 3 КПК).

Абзац 3 ч. 4 ст. 284 КПК передбачає, що прокурор приймає постанову про закриття кримінального провадження щодо підозрюваного з підстав, передбачених частиною першою цієї статті.

Більше того, рішення прокурора про закриття кримінального провадження щодо підозрюваного не є перешкодою для продовження досудового розслідування щодо відповідного кримінального правопорушення (ч. 5 ст. 284 КПК).

Тобто прокурор закриває провадження лише щодо конкретного підозрюваного, а не кримінального провадження у цілому, у випадку, якщо у ньому за певними статтями повідомлено про підозру, а за іншими ні.

Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку про дотримання слідчим процесуального порядку закриття кримінального провадження в частині кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 3 ст. 369 КК України.

Отже, необхідно перевірити відповідність змісту постанови слідчого вимогам закону.

Вимоги до постанови встановлені у ч. 5 ст. 110 КПК. Вона повинна складатися з 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім`я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.

Перевіривши зміст постанови слідчого від 06.05.2021 про закриття кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що ця постанова містить усі відомості (елементи), передбачені для такого процесуального рішення. Наведені слідчим у постанові мотиви і обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя вважає достатніми для винесення постанови про закриття кримінального провадження.

У резолютивній частині, хоча й зазначено, що кримінальне провадження закривається за ч. 3 ст. 368 та ч. 3 ст. 369 (згідно з витягом за ч. 4 ст. 368 та ч. 3 ст. 369) КК України водночас вказана описка є суто технічною. При цьому, таку описку на практиці може бути виправлено шляхом винесення іншої постанови із внесенням відповідного уточнення.

Слідчий суддя з`ясовує питання про вмотивованість і обґрунтованість рішення детектива про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК.

Закриття кримінального провадження - це закінчення досудового розслідування, яке відбувається за наявності обставин, що виключають кримінальне провадження, або при наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Змістом досудового розслідування є діяльність слідчого, спрямована на збирання, дослідження, оцінку, перевірку і використання доказів, попередження, запобігання та розкриття злочинів, встановлення об`єктивної істини, забезпечення правильного застосування закону, охорону прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

Головним засобом збирання доказів, а отже й основним засобом всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, досягнення його завдань, є проведення слідчих дій.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 223 КПК слідчими (розшуковими) є дії, спрямовані на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для їх проведення є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.

Згідно з ч. 1 ст. 91 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, обставини, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (ст. 84 КПК).

Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень (ч. 2 ст. 9 КПК).

Орган досудового розслідування зобов`язаний застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування (ч. 5 ст. 38 КПК).

Так, слідчий Кокоша М.М. у своїй постанові про закриття кримінального провадження вказує, що в ході здійснення досудового розслідування слідчим за участі начальника лабораторії комп`ютерної криміналістики та інформаційної безпеки ТОВ «ЕПОС» ОСОБА_8 , залученого постановою слідчого в якості спеціаліста у кримінальному проваджені огляд мобільних терміналів, якими користувались підозрювані ОСОБА_1 та ОСОБА_7 та які вилучені в ході здійснення досудового розслідування у останніх.

Зокрема проведено огляд мобільного телефону іPhone із сім картою НОМЕР_1 ; мобільного телефону Asus Zenfone; мобільного телефону «Nokia android one».

Проведеним оглядом встановлено, що вказаним мобільними терміналами користувались у повсякденному житті підозрювані ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , що вбачається з частоти спілкування за допомогою встановлених месенджерів, дзвінків та СМС-повідомлень.

Одночасно з цим, в ході проведення огляду встановлена відсутність спілкування ОСОБА_1 та ОСОБА_7 з будь-якими працівниками Офісу Генерального прокурора, Національної поліції України або з працівниками правоохоронних органів.

Крім того, в ході досудового розслідування, в якості свідка у кримінальному провадженні допитано в.о. прокурора відділу Офісу Генерального прокурора - старшого групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42019000000002515 Сарнгасяна А.Г., який окрім іншого показав, що з 05.08.2020 здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42019000000002515 від 04.12.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Також, свідок показав, що під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42019000000002515, до нього з сторонніх осіб та керівництва прокуратури з пропозицією активізації досудового розслідування, проведення слідчих дій, прийняття будь-яких процесуальних рішень або вчинення дій у зазначеному кримінальному провадженні, не звертався.

Допитаний у кримінальному провадженні в якості свідка старший слідчий в особливо важливих справах ГСУ НП України ОСОБА_9 показав, що відповідно до групи слідчих ним починаючи з 07.05.2020 здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42019000000002515 від 04.12.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Також, свідок вказав, що під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42019000000002515, до нього з сторонніх осіб та керівництва ГСУ НП України з пропозицією активізації досудового розслідування, проведення слідчих дій, прийняття будь-яких процесуальних рішень або вчинення дій у зазначеному кримінальному провадженні, не звертався.

Крім того, в ході досудового розслідування допитано, як свідка ОСОБА_10 , який на даний час працює директором департаменту безпеки ТОВ «Нова Пошта», який показав, що працював на посаді помічника прокурора прокуратури Голосіївського району м. Києва (на той час) з 2011 року по кінець 2015 року.

В ході допиту свідок ОСОБА_10 заначив, що одружений на ОСОБА_11 , яка працює на посаді прокурора Голосіївської окружної прокуратури міста Києва та з 2017 року перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною.

Одночасно з цим, свідок ОСОБА_10 зазначив, що не знає та відповідно не спілкується із особами ОСОБА_1 та ОСОБА_7 .

Також в ході розслідування допитано в якості свідка ОСОБА_11 , яка показала, що працює на посаді прокурора Голосіївської окружної прокуратури міста Києва та з 2017 року перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною. Осіб з прізвищами ОСОБА_1 та ОСОБА_7 остання ніколи не знала та відповідно з ними не спілкується.

У постанові зазначається, що в ході здійснення досудового розслідування кримінального провадження № 42020000000002071 на підставі ухвал слідчого судді Чернігівського апеляційного суду, проведено ряд негласних слідчих (розшукових) дій, за результатами яких оперативними працівниками СБ України складені відповідні протоколи.

Аналізом протоколів складених за результатами проведених негласних слідчих (розшукових) дій встановлено, що підозрювані ОСОБА_1 та ОСОБА_7 під час вчинення злочину з працівниками Офісу Генерального прокурора та Національної поліції України не зустрічались, телефонних бесід з приводу активізації проведення слідчих та процесуальних дій у кримінальному провадженні № 42019000000002515, притягнення до кримінальної відповідальності громадянина України ОСОБА_2 та громадянина Канади ОСОБА_6 з метою повернення компанії нерезиденту «Emirate Business Group LLC» 9 000 000 доларів США розмов не проводили.

Слідчий встановив відсутність, пропозиції чи обіцянки службовим особам надати їй або третім особам неправомірну вигоду з числа працівників Офісу Генерального прокурора, Національної поліції України та інших працівників правоохоронних органів, тобто не встановлено складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368 та ч. 3 ст. 369 КК України.

У своїй скарзі адвокат Бандурка С.С. не вказує про певні неточності цієї постанови. Водночас, адвокат зазначає, що органом досудового розслідування не здійснено певних слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, зокрема не допитано свідка ОСОБА_11 . В той же час, згідно зі змістом постанови вона є допитаною у якості свідка. Крім того, вказано, що слідчим не допитано прокурорів, які входять до складу групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42019000000002515, водночас вказане твердження спростовується з огляду на зміст постанови. Вказується у скарзі про невиконання слідчим Кокошею М.М. вказівок прокурора. Разом з тим, присутній у судовому засіданні прокурор Жидков В.Л. не вказав на невиконання наданих прокуратурою вказівок.

Варто звернути увагу на те, що відповідно до ст. 8 Закону України «Про доступ до публічної інформації» таємна інформація - інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить, в тому числі, таємницю досудового розслідування.

Згідно з ч. 1 ст. 222 КПК відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.

Крім цього, відповідно до положень ч. 1 ст. 221 КПК слідчий, прокурор зобов`язаний за клопотанням сторони захисту надати їй матеріали досудового розслідування для ознайомлення, за виключенням матеріалів про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а також тих матеріалів, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню.

Відтак, відомості за результатами виконання вказівок прокурора могли бути не надані стороні захисту, оскільки це могло завдати шкоди досудовому розслідуванню.

Крім цього, варто зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 1 ст. 303 КПК, суб`єктом оскарження постанови слідчого про закриття провадження є заявник, потерпілий або ж його представник. Вказаного статусу ні ОСОБА_1 , ні його адвокати Авраімов А.А. та Бандурка С.С. не мають.

Таким чином, зазначені заявником в скарзі порушення не знайшли свого підтвердження під час розгляду скарги.

Враховуючи вказане, слідчий суддя вважає, що винесена детективом постанова від 06.05.2021 про закриття кримінального провадження відповідає завданням та засадам кримінального провадження, а наведене в ній мотивування є достатнім і релевантним прийнятому рішенню. У зв`язку з цим, відсутні підстави для задоволення адвоката Бандурки С.С.

На підставі викладеного, слідчий суддя постановив:

- відмовити у задоволенні скарги адвоката Бандурки С.С. в інтересах ОСОБА_1 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження № 42020000000002071 від 29.10.2020 в частині кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 3 ст. 369 Кримінального кодексу України.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду впродовж п`яти днів з дня отримання її копії.

Ухвала набирає законної сили після закінчення п`ятиденного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі її подання ухвала слідчого судді, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали оголошено 05.10.2021 о 17:00 год.

Слідчий суддя В.В. Ногачевський