Document No. 100195622

Справа № 991/6473/21

Провадження 1-кс/991/6571/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2021 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2,

підозрюваного ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду скаргу підозрюваного ОСОБА_3 на постанову виконувача обов`язків керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_6 від 09.09.2021 про відмову у задоволенні скарги підозрюваного ОСОБА_3 на недотримання прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури розумних строків прийняття процесуального рішення про закриття кримінального провадження №42016161010000308 від 03.10.2016,

ВСТАНОВИВ:

20.09.2021 до Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена скарга підозрюваного ОСОБА_3 на підставі п. 9-1 ч. 1 ст.303 КПК України.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від20.09.2021 скаргу передано для розгляду слідчому судді ОСОБА_1 .

Ухвалою від 20.09.2021 відкрито провадження за скаргою.

1. Доводи скарги.

Підозрюваний ОСОБА_3 02.09.2021 у порядку, визначеному ч. 1 ст. 308 КПК України, звернувся до прокурора вищого рівня в.о. керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі САП) зі скаргою на недотримання прокурорами САП розумних строків прийняття процесуального рішення про закриття кримінального провадження, зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань (далі ЄРДР) 03.10.2016 за №42016161010000308.

16.09.2021 поштою ОСОБА_3 отримав постанову в.о. керівника САП ОСОБА_6 від 09.09.2021 про відмову у задоволенні його скарги від 02.09.2021. Заявник вважає, що визначена постанова є такою, що не відповідає чинному кримінальному процесуальному законодавству України, є незаконною та необґрунтованою, а тому підлягає скасуванню.

Підозрюваний ОСОБА_3 зазначає, що 03.10.2016 до ЄРДР були внесені відомості про кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 205-1, ч. 3 ст. 206-2 та ч. 5 ст. 191 КК України. 15.03.2018 введено в дію нову редакцію статті 294 КПК України, згідно якої строк досудового розслідування може бути продовжений до шести місяців слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з керівником регіональної прокуратури або його першим заступником чи заступником, заступниками Генерального прокурора. Строк досудового розслідування, що закінчився, поновленню не підлягає. Це правило застосовується до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені в ЄРДР після введення в дію цих змін, тобто після 15.03.2018.

19.11.2018 у кримінальному провадженні №42016161010000308 до ЄРДР були внесені відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 209 КК України. 14.05.2019 у вказаному провадженні ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України. 13.07.2020 Генеральний прокурор, діючи поза межами компетенції (повноважень), встановлених ч. 3 ст. 294 КПК України, виніс постанову, якою «продовжив» строк досудового розслідування до п`яти місяців, тобто до 14.10.2020. Жодний слідчий суддя строк досудового розслідування у цьому проваджені ніколи не продовжував.

Посилаючись на висновки Верховного Суду, що містяться у постановах від 23.04.2020 (справа №310/9496/19) та від 26.05.2021 (справа №199/4574/21), підозрюваний ОСОБА_3 вказує, що у зв`язку з тим, що у кримінальному провадженні №42016161010000308 розслідується кримінальне правопорушення, по якому відомості були внесені після 15.03.2018 (19.11.2018), на нього поширюються всі ті зміни до КПК України, які були внесені до нього Законом України«Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 (далі Закон №2147-VIII). Саме тому Генеральний прокурор не входить до переліку осіб, визначених ч. 3 ст. 294 КПК України, які мали право продовжувати строк досудового розслідування у кримінальному провадженні. Як наслідок постанова Генерального прокурора від 13.07.2020 про «продовження» строку досудового розслідування ніяких правових наслідків не створює.

Скаржник вважає, що строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №42016161010000308 закінчився 14.07.2020, а тому процесуальні рішення прокурора САП про визнання доказів достатніми для складання обвинувального акту, а також про відкриття матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні прийняті поза межами досудового розслідування. Він переконаний, що досудове розслідування у вказаному провадженні підлягає закриттю прокурором САП або на підставі п. 3, або на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Враховуючи вказані порушення, підозрюваний ОСОБА_3 просить:

-скасувати постанову в.о. керівника САП ОСОБА_6 від 09.09.2021 про відмову у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 від 02.09.2021 на недотримання прокурорами САП розумних строків прийняття процесуального рішення про закриття кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР 03.10.2016 за №42016161010000308;

-зобов`язати прокурора вищого рівня в.о. керівника САП надати відповідному прокурору САП, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні, зареєстрованому в ЄРДР 03.10.2016 за №42016161010000308 вказівку у найкоротший строк (негайно) винести постанову про закриття цього кримінального провадження.

2. Судовий розгляд.

В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_3 наполягав на тому, що при обрахуванні строків досудового розслідування у кримінальному провадженні №42016161010000308 підлягають застосуванню положення КПК України, які почали діяти після 15.03.2018. Саме тому строк досудового розслідування мав продовжуватись слідчим суддею, а не Генеральним прокурором. На думку заявника постанова Генерального прокурора від 13.07.2020 винесена за межами строку досудового розслідування, поза межами компетенції Генерального прокурора та не продовжує строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №42016161010000308.

ОСОБА_3 вважає, що постанови про об`єднання матеріалів досудових розслідувань від 07.06.2018 та від 06.03.2019 разом з витягом з ЄРДР від 10.02.2021 підтверджують той факт, що кримінальне провадження №42016161010000308є таким,по якомувідомості прокримінальні правопорушення,передбачені ч.5ст.191КК України(внесенів ЄРДР29.05.2018та об`єднанів однепровадження 07.06.2018)та ч.3ст.209КК України(внесенідо ЄРДР19.11.2018та об`єднанів однепровадження 06.03.2019),внесені вЄРДР післявведення вдію зміндо КПКУкраїни,внесених п.п.11-27,45п.7§ 1розділу 4 Закону №2147-VIII.

На підтвердженнявласних доводівзаявник долучив додаткові документи.

Захисник ОСОБА_4 зазначив, що питання строків є важливою процесуальною гарантією у ході здійснення кримінального провадження. Розумність строків визначена однією із основних засад Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та Міжнародним пактом про громадянські і політичні права. Посилаючись на постанови Верховного Суду, вважає, що у кримінальному провадженні №42016161010000308 Генеральний прокурор не мав повноважень продовжувати строк досудового розслідування. Саме тому такий строк закінчився і провадження підлягає негайному закриттю.

Прокурор ОСОБА_5 повідомив, що 30.10.2020 у кримінальному провадженні №42016161010000308 прийнято рішення про достатність доказів для складання обвинувального акту та відкрито матеріали стороні захисту. На даний момент у кримінальному провадженні виконуються вимоги ст. 290 КПК України, і для сторони захисту було визначено строк для ознайомлення.

Прокурор зазначає, що кримінальне провадження було зареєстровано 03.10.2016. Тому строк досудового розслідування у вказаному провадженні продовжується за правилами, які діяли до 15.03.2018. І в даному випадку йдеться саме про дату реєстрації кримінального провадження, а не дату внесення відомостей за окремим фактом. На його думку, висновки, висловлені у постановах Верховного Суду, на які посилається ОСОБА_3, не є висновками про застосування норм права. Саме тому він просив відмовити у задоволенні скарги.

3. Оцінка та висновки слідчого судді.

Пунктом 9-1 ч. 1 ст. 303 КПК України визначено право на оскарження на досудовому провадженні рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником.

Підозрюваний ОСОБА_3 оскаржує постанову в.о. керівника САП ОСОБА_6 від09.09.2021 про відмову у задоволенні його скарги від 02.09.2021 на недотримання прокурорами САП розумних строків прийняття процесуального рішення про закриття кримінального провадження №42016161010000308 від 03.10.2016.

Частиною 1 ст. 308 КПК України визначено право, зокрема, підозрюваного оскаржити прокурору вищого рівня недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування.

Прокурор вищого рівня зобов`язаний розглянути скаргу протягом трьох днів після її подання і в разі наявності підстав для її задоволення надати відповідному прокурору обов`язкові для виконання вказівки щодо строків вчинення певних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень. Особа, яка подала скаргу, невідкладно письмово повідомляється про результати її розгляду (ч. 2 ст. 308 КПК України).

Підозрюваний ОСОБА_3 вважає, що постанова від 09.09.2021 є незаконною та необґрунтованою, і саме на цій підставі просить її скасувати. Слідчий суддя при розгляді скарги надає оцінку виключно тим підставам, про які вказує у своїй скарзі заявник, саме тому у ході розгляду скарги ОСОБА_3 слідчий суддя оцінює обґрунтованість доводів прокурора, наведених у постанові від 09.09.2021.

Зі змісту постанови про відмову у задоволенні скарги підозрюваного ОСОБА_3 на недотримання прокурорами у кримінальному провадженні №42016161010000308 розумних строків щодо прийняття процесуального рішення про його закриття вбачається, що на переконання прокурора дія положень Закону №2147-VIII не поширюється на кримінальні провадження, відомості про які внесено до ЄРДР до набрання ним чинності 16.03.2018. Прокурор вважає, що положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» (далі Закон №2167-VIII) не нівелюють запроваджений нормативний припис щодо застосування двох порядків продовження строку досудового розслідування понад три місяці залежно від часу внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР. Він вказує, що наразі постанова Генерального прокурора про продовження строку досудового розслідування від 13.07.2020 є чинною і підлягає виконанню. Прокурор вказав, що на відміну від інших судових рішень Верховного Суду наведені підозрюваним постанови не містять висновків щодо застосування норм права, проте містять висновки щодо додержання норм закону та правильності розгляду конкретних кримінальних проваджень судами першої та апеляційної інстанції.

Отже, щоб надати оцінку доводам кожної із сторін і вирішити питання про обґрунтованість рішення прокурора, слідчий суддя повинен визначити, який порядок продовження строку досудового розслідування діяв у кримінальному провадженні №42016161010000308, за якими правилами обчислювався строк у вказаному провадженні, та хто був уповноваженим приймати рішення про продовження строку досудового розслідування у вказаному провадженні.

Згідно витягу з ЄРДР 03.10.2016 за №42016161010000308 було зареєстроване кримінальне провадження за фактом можливого вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205-1, ч. 3 ст. 206-2, ч. 5 ст. 191 КК України.

13.07.2017 у межах вказаного провадження почав розслідуватись факт можливого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

Постановою від 07.06.2018 матеріали досудових розслідувань у кримінальних провадженнях №52018000000000502 (ч. 5 ст. 191 КК України) та №42016161010000308 були об`єднані в одне провадження за №42016161010000308.

Постановою від 06.03.2019 були об`єднані кримінальні провадження №42016161010000308 та №52018000000001144 (ч. 3 ст. 209 КК України) в одне провадження№42016161010000308.

З урахуванням положень ст. 217 КПК України можна дійти висновку, що у результаті об`єднання матеріалів кримінальних проваджень утворюється єдине провадження, у межах якого збільшується обсяг фактів вчинення кримінальних правопорушень, які підлягають розслідуванню. У провадженні, в якому об`єднані матеріали кількох досудових розслідувань, день початку досудового розслідування є день початку розслідування того провадження, яке розпочалося раніше, а тому і порядок обчислення строків для об`єднаного провадження єдиний - з моменту внесення відомостей до ЄРДР.

У кримінальному провадженні №42016161010000308 ця дата 03.10.2016.

14.05.2020 у межах вказаного провадження було здійснено перше повідомлення про підозру ОСОБА_7 . З цього моменту у вказаному провадженні почав обліковуватись строк досудового розслідування після повідомлення про підозру.

Протягом 2016 - 2019 років КПК України зазнавав змін, зокрема в частині порядку продовження строку досудового розслідування після повідомлення про підозру. У вказаній справі постає питання про те, чи належним суб`єктом було постановлено рішення про продовження строку досудового розслідування, саме тому слідчий суддя вважає задоцільне дослідити зміни порядку продовження строку досудового розслідування саме в частині суб`єктів, які уповноважувались на прийняття таких рішень.

Так до 15.03.2018 включно кримінальний процесуальний закон передбачав, якщо досудове розслідування злочину (досудове слідство) неможливо закінчити у строк, зазначений у п.2ч.1ст.219 цього Кодексу, він може бути продовжений в межах строків, встановлених п.п.2 та 3ч.2ст.219 цьогоКодексу: 1)до трьохмісяців -керівником місцевоїпрокуратури; 2)дошести місяців-керівником регіональноїпрокуратури абойого першимзаступником чизаступником; 3) до дванадцяти місяців - Генеральним прокурором чи його заступниками (ч. 2 ст. 294 КПК України).

Законом №2147-VIIIбуло зміненопорядок продовженнястроку досудовогорозслідування івизначено,якщо здня повідомленняособі пропідозру увчиненні злочинудосудове розслідування(досудовеслідство)неможливо закінчитиу строк,зазначений уп.2абз.3ч.1ст.219цього Кодексу,він можебути продовженийв межахстроків,встановлених п.п.2та 3ч.2ст.219цього Кодексу: 1)до трьохмісяців -керівником місцевоїпрокуратури,заступником Генеральногопрокурора; 2)до шестимісяців -слідчим суддеюза клопотаннямслідчого,погодженим зкерівником регіональноїпрокуратури абойого першимзаступником чизаступником,заступниками Генеральногопрокурора; 3) до дванадцяти місяців - слідчим суддею, за клопотанням слідчого, погодженим з Генеральним прокурором чи його заступниками.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КПК України кримінальний процесуальний закон поширює свою дію на правовідносини, які виникли у ході кримінального процесу після набрання чинності його положеннями, і не передбачає їх зворотної дії в часі.

Відповідно до п. 4 § 2 Прикінцеві положення Закону №2147-VIII положення щодо продовження строку досудового розслідування вводяться в дію через три місяці після набрання чинності цим Законом, не мають зворотної дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін.

Важливо з`ясувати, у якому розумінні застосовується поняття «справа» у наведених положеннях Закону №2147-VIII.

Кримінальний процесуальний закон оперує поняттям кримінальне провадження, що являє собою досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (п. 10 ч. 1 ст. 3 КПК України). Також у Кримінальному процесуальному кодексі застосовано поняття «справа» (ст. 82, ч. 3 ст. 179, п. 3 ч. 2 ст. 284 КПК України) та «кримінальна справа» (ст. 217 КПК України). Системний аналіз вказаних положень дає підстави стверджувати, що ці поняття за своїм змістом є тотожними. Тому у п. 4 § 2 Прикінцеві положення Закону №2147-VIII йдеться саме про кримінальне провадження.

Отже, у даному випадку є конкретна вказівка на дату набрання чинності положень закону та їх застосування до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР після 15.03.2018.

Відомості щодо вчинення кримінального правопорушення у кримінальному провадженні №42016161010000308 вперше були внесені саме 03.10.2016, а тому правила продовження строку досудового розслідування, визначені Законом №2147-VIII, у даному випадку не застосовуються.

Підозрюваний ОСОБА_3 також вказуєпро зміни01.07.2020,внесені напідставі Закону№2617-VIII,відповідно дояких якщоз дняповідомлення особіпро підозруу вчиненнізлочину досудоверозслідування (досудовеслідство)неможливо закінчитиу строк,зазначений уп.4ч.3ст.219цього Кодексу,такий строкможе бутипродовжений умежах строків,встановлених п.п.2і3ч.4ст.219цього Кодексу: 1)до трьохмісяців -керівником місцевоїпрокуратури,керівником регіональноїпрокуратури абойого першимзаступником чизаступником,заступником Генеральногопрокурора; 2)до шестимісяців -слідчим суддеюза клопотаннямслідчого,погодженим зкерівником регіональноїпрокуратури абойого першимзаступником чизаступником,заступниками Генеральногопрокурора; 3) до дванадцяти місяців - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим із Генеральним прокурором чи його заступниками».

Однак зазначені зміни не впливають на зміну процедуру продовження строку досудового розслідування кримінального провадження №42016161010000308. Так, слідчим суддею було встановлено, що у вказаному провадженні застосовуються правила, які діяли на момент першого внесення відомостей до ЄРДР. Закон №2617-VIII не має спеціальних вказівок щодо дії своїх положень, саме тому його положення поширюється на правовідносини, які склалися після 01.07.2020. Тому вказані доводи підозрюваного є нерелевантними.

Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку про дію у кримінальному провадженні №42016161010000308 порядку продовження строку досудового розслідування, чинного на момент внесення відомостей до ЄРДР 03.10.2016. Відповідно Генеральний прокурор був уповноважений продовжувати строк досудового розслідування до дванадцяти місяців.

Постановою про продовження строку досудового розслідування від 13.07.2020 Генеральний прокурор ОСОБА_8 продовжила строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №42016161010000308 до п`яти місяців, тобто до 14.10.2020 включно.

Це дає підстави дійти висновку, що рішення про продовження строку досудового розслідування було постановлено належним суб`єктом, що виключає його незаконність.

З приводу доводів ОСОБА_3 про врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 23.04.2020 (справа №310/9496/19) та від 26.05.2021 (справа №199/4574/20), слідчий суддя зазначає таке.

У ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зазначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Водночас чинний кримінальний процесуальний закон визначає, що обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 6 ст. 368 КПК України).

Отже, врахування висновків щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду, здійснюється при ухваленні вироку судом, який здійснює розгляд справи по суті, та при обранні та застосуванні закону України про кримінальну відповідальність (Кримінального кодексу України).

Слідчий суддя при постановленні судових рішень звертається до практики Верховного Суду. В той же час остаточне рішення формується з урахуванням як вимог закону, так і конкретних обставин справи, а тому може відрізнятись від висновків колегій суддів Касаційного кримінального суду за результатами касаційного перегляду ухвал нижчих інстанцій у межах окремого кримінального провадження.

У постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі №310/3436/21 колегія суддів Касаційного кримінального суду дійшла висновку про правильність дій суду апеляційної інстанції щодо відмови у відкритті апеляційного провадження у зв`язку із оскарженням судового рішення слідчого судді, оскарження якого не передбачене. Також суд дійшов висновку про безпідставність доводів захисника щодо неправильного застосування слідчим суддею п. 2 ч. 2 ст. 294 КПК України.

У постанові Верховного Суду від 26.05.2021 у справі №199/4574/20 колегія суддів Касаційного кримінального суду зазначила про правильність висновків судів першої та апеляційної інстанції про закінчення строків досудового розслідування у кримінальному провадженні з урахуванням того, що у кримінальному провадженні внесено відомості про кримінальні правопорушення до ЄРДР й після 15 березня 2018 року.

Проте з урахуванням викладеного обґрунтування слідчого судді щодо застосування положень кримінального процесуального законодаства у конкретній ситуації у цій справі позиція, викладена у наведених постановах Верховного Суду, не може бути застосована.

Враховуючи викладене, підозрюваним ОСОБА_3 не була спростована обґрунтованість постановленого прокурором рішення за результатами розгляду його скарги на недотримання прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури розумних строків прийняття процесуального рішення про закриття кримінального провадження №42016161010000308 від03.10.2016. Тому слідчий суддя не вбачає підстав для задоволення скарги підозрюваного ОСОБА_3 .

Керуючись ст. ст. 28, 303, 304, 306, 308, 309, 372 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні скарги підозрюваного ОСОБА_3 на постанову виконувача обов`язків керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_6 від 09.09.2021 про відмову у задоволенні скарги підозрюваного ОСОБА_3 на недотримання прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури розумних строків прийняття процесуального рішення про закриття кримінального провадження №42016161010000308 від 03.10.2016.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1