Document No. 100253101

Справа № 991/6798/21

Провадження 1-кс/991/6900/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2021 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Хамзін Т.Р.

за участю:

секретаря судового засідання Фінько Ю.В.,

прокурора Жовницької А.В.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

захисників Короленка О.Л., Чернілевського В.Г., Денисенка Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду клопотання старшого детектива Четвертого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Нестеренка О.І., погоджене із прокурором п`ятого відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Жовницькою А.В.

про продовження строку домашнього арешту ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець с. Надинівка, Козелецького р-ну Чернігівської обл., зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

який підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України,

у кримінальному провадженні № 52016000000000073, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.03.2016,

ВСТАНОВИВ:

Означене клопотання надійшло до Вищого антикорупційного суду 04.10.2021 та передано для розгляду слідчому судді Хамзіну Т.Р. на підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду.

У клопотанні детектив просить продовжити на 60 днів строк тримання ОСОБА_1 під домашнім арештом із забороною залишати житло цілодобово, а також продовжити строк дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

1.Доводи клопотання

У клопотанні зазначено, що детективами Національного антикорупційного бюро України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52016000000000073 від 14.03.2016 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.

За версією органу досудового розслідування, суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 протягом березня-серпня 2016 року вимагав від ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та отримав від ОСОБА_3 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 150 000,00 дол. США за прийняття відповідного рішення, а саме призначення покарання із застосуванням ст. 75 КК України, у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 321, ч. 3 ст. 321, ч. 4 ст. 311, ч. 2 ст. 311, ч. 1 ст. 307 КК України.

11.08.2016 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, у спосіб передбачений для вручення повідомлень, а саме вручено за місцем роботи та вручено дружині.

16.08.2016 ОСОБА_1 оголошено у розшук після повторної неявки до Національного антикорупційного бюро України.

03.08.2021 ОСОБА_1 затриманий детективами Національного антикорупційного бюро України на підставі ухвали Апеляційного суду м. Києва від 23.03.2017.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.08.2021 до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту і забороною залишати житло цілодобово та покладено обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16.08.2021 строк запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту продовжено до 15.10.2021. Також продовжено строк дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

Необхідність продовження строку домашнього арешту, за твердженням детектива, викликана існуванням обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, існуванням ризиків, які з часу застосування запобіжного заходу не зменшилися і продовжують існувати та наявністю обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали.

Відповідно до клопотання на теперішній час не зменшився та продовжує існувати ризик переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та суду. Також існують ризик незаконного впливу на свідків та ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Обґрунтовуючи неможливість здійснення однієї із дій, передбачених ч. 2 ст. 283 КПК України до закінчення дії попередньої ухвали, детектив посилається на те, що 06.08.2021 сторону захисту повідомлено про завершення досудового розслідування. На теперішній час, право на ознайомлення із матеріалами досудового розслідування стороною захисту не реалізовано.

Детектив зазначає про те, що у органу досудового розслідування є всі достатні та обґрунтовані підстави вважати, що будь-який інший, більш м`який захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_1 .

2. Доводи сторони обвинувачення

Прокурор Жовницька А.В. у судовому засіданні клопотання про продовження строку цілодобового домашнього арешту підтримала з наведених у ньому підстав. Просила клопотання задовольнити.

Зазначила, що зібрані у кримінальному провадженні докази свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого йому злочину та підтверджують існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

3.Доводи сторони захисту

Підозрюваний ОСОБА_1 та його захисники Короленко О.Л., Чернілевський В.Г. та Денисенко Ю.О. просили відмовити у задоволенні клопотання про продовження строку цілодобового домашнього арешту або ж застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби.

В обґрунтування заперечень зазначили про таке:

- ОСОБА_1 до теперішнього часу не вручене повідомлення про підозру;

- у кримінальному провадженні закінчився строк досудового розслідування, а отже клопотання про продовження строку домашнього арешту подано поза строками досудового розслідування;

- зібрані у кримінальному провадженні докази не містять достатніх доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину;

- ОСОБА_3 є співробітником НАБУ, події про які зазначає орган досудового розслідування є провокацією

- жоден із зазначених у клопотанні ризиків не підтверджується, оскільки ОСОБА_1 перебуває під цілодобовим контролем з боку працівників СБУ, які забезпечують його безпеку у кримінальному провадженні щодо його викрадення. Крім того, цілодобовий контроль за ним здійснюють і працівники НАБУ. Наведене унеможливлює як переховування ОСОБА_1 , так і спілкування із будь-ким із числа свідків. Крім того метою застосування запобіжного заходу та покладення обов`язків є забезпечення та контроль за процесуальною поведінкою, але жодних процесуальних дій за участю ОСОБА_1 наразі не проводиться.

До клопотання долучили документи на підтвердження доводів, наведених в обґрунтування заперечень на клопотання, а саме: заяву ОСОБА_5 про злочин, подану до СБУ, постанову про застосування заходів безпеки у кримінальному провадженні, лист Головного слідчого управління СБУ від 04.08.2021 та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 16.08.2021 по справі № 991/5204/21.

4.Оцінка та висновки слідчого судді

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.08.2021 до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, із забороною залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 цілодобово. Також на ОСОБА_1 покладено обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16.08.2021 строк цілодобового домашнього арешту продовжено до 15.10.2021 та покладено обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

1) цілодобово не залишати місце постійного проживання, а саме квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 без дозволу слідчого, прокурора або суду;

2) прибувати на першу вимогу до детективів Національного антикорупційного бюро України, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні, та прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, які здійснюють нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва;

3) не відлучатися із м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;

4) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

5) утримуватись від спілкування із свідками ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , а також із службовими особами Дніпровського районного суду м. Києва;

6) не відвідувати колишнє місце роботи, тобто Дніпровський районний суд м. Києва;

7) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

8) носити електронний засіб контролю.

Відповідно до ч. 6 ст. 181 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

Відповідно до змісту ч. 4 ст. 199 КПК України клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту повинно бути розглянуте згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Тобто, вирішуючи питання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту слідчий суддя керується загальними приписами, якими врегульовано застосування запобіжних заходів, з урахуванням додаткових відомостей щодо продовження існування ризиків та спливу строків досудового розслідування.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

- недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

З урахуванням заперечень, наведених стороною захисту, слідчому судді під час розгляду клопотання належить оцінити:

- чи дотримано стороною обвинувачення вимоги КПК України щодо вручення ОСОБА_1 повідомлення про підозру;

- чи подано клопотання про продовження строку домашнього арешту у межах строку досудового розслідування.

4.1. Щодо вручення повідомлення про підозру

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є, зокрема, особа щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.

Згідно з ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається у день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 481 КПК України письмове повідомлення про підозру судді здійснюється Генеральним прокурором або його заступником.

Порядок здійснення повідомлень, передбачений ст. 135 КПК України.

За змістом ч. 1 ст. 135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.

У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи (ч. 2 ст. 135 КПК України).

Надані докази свідчать про те, що станом на 11.08.2016 ОСОБА_1 не перебував за місцем свого проживання і органу досудового розслідування були відсутні відомості щодо його місцезнаходження. Матеріали клопотання містять корінці повісток про виклик ОСОБА_1 до органу досудового розслідування на 10.08.2016, 11.08.2016 та 14.08.2016 із відміткою про отримання цих повісток ОСОБА_1 . На ці виклики ОСОБА_1 не з`явився.

З огляду на це, повідомлення про підозру у порядку, передбаченому ст.ст. 111, ч. 2 135, ч. 1 ст. 278 КПК України було вручено:

- керівнику апарату суду за місцем роботи ОСОБА_1 ;

- дружині ОСОБА_1 - ОСОБА_6 , яка після отримання повідомлення про підозру відмовилася ставити підпис на підтвердження отримання, про що органом досудового розслідування складено акт про вручення повідомлення про підозру за участю двох понятих.

Вказане дає підстави для висновку, що орган досудового розслідування вжив усіх можливих заходів для вручення ОСОБА_1 повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.

Слідчий суддя зазначає, що КПК України пов`язує набуття процесуального статусу підозрюваного, місцезнаходження якого на час складення та вручення повідомлення про підозру не встановлено, саме з вжиттям заходів з вручення повідомлення про підозру, а не з фактичним отриманням повідомлення про підозру.

Наведені обставини у сукупності дають підстави для висновку, що при врученні ОСОБА_1 повідомлення про підозру сторона обвинувачення дотрималася порядку, встановленого КПК України.

Слід наголосити також на тому, що цій обставині надавалася оцінка, у тому числі, і в ухвалі слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16.08.2021 при продовженні строку домашнього арешту ОСОБА_1 .

4.2. Щодо строків досудового розслідування

Захисники зазначають, що досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні здійснюється щодо кримінального правопорушення, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.03.2016, тобто до внесення змін Законом № 2147-VIII від 03.10.2017 (який набрав чинності 15.03.2018).

На момент повідомлення про підозру КПК України не було визначено, що строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені ст. 219 КПК України. Положення ч. 5 ст. 219 КПК України у існуючій редакції розповсюджуються лише на справи по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію змін, внесених Законом № 2147-VIII від 03.10.2017, тобто після 15.03.2018.

Таким чином, відкриття матеріалів досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні не зупинило перебіг строку досудового розслідування і детектив мав би звертатися із клопотанням про його продовження, але таких дій останній не вчинив.

Слідчий суддя вважає ці доводи безпідставними. Норма про те, що строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені ст. 219 КПК України, введена в дію згідно із Законом № 1950-VIII від 16.03.2017 (набрав чинності 14.04.2017).

Тобто на час внесення змін до ст. 219 КПК України на підставі Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 така норма вже існувала. Відповідно підстав для незастосування цієї норми у цьому кримінальному провадженні, для включення строку ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження до строку досудового розслідування не існує.

Досліджені матеріали, зокрема копії постанов про відновлення/зупинення досудового розслідування, повідомлення про завершення досудового розслідування, не дають підстави для висновку, що це клопотання подано поза строками досудового розслідування.

4.3. Щодо існування обґрунтованої підозри

За змістом ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика Європейського суду з прав людини є джерелом права.

Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справах «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», «Мерабішвілі проти Грузії» можна виділити такі критерії стандарту доказування «обґрунтована підозра»:

- існування фактів та інформації, які дали змогу переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення;

- факти, якими обґрунтовується підозра можна «розумно» вважати такими, що підпадають під ознаки правопорушення за законом про кримінальну відповідальність;

- обґрунтованість підозри не може встановлюватися in abstracto або ґрунтуватися на суб`єктивних припущеннях, а має підкріплюватися конкретними доказами в кримінальному провадженні;

- стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку.

Із матеріалів клопотання вбачається, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, а саме: одержанні для себе неправомірної вигоди в особливо великому розмірі за вчинення в інтересах третьої особи дій з використанням наданої йому влади, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

У п. 2 примітки до ст. 368 КК України визначено, що службовими особами, які займають відповідальне становище, для цілей ст. 368 КК України, є зокрема судді.

Із змісту клопотання вбачається, що ОСОБА_1 призначено на посаду судді Дніпровського районного суду м. Києва Указом Президента України від 14.10.2002. Постановою Верховної Ради України від 10.04.2008 ОСОБА_1 обрано на посаду судді Дніпровського районного суду м. Києва безстроково.

Таким чином, ОСОБА_1 , обіймаючи на момент подій, які розслідуються у цьому кримінальному провадженні, посаду судді Дніпровського районного суду м. Києва, був службовою особою в розумінні ст. 368 КК України.

Згідно з приміткою 1 до ст. 368 КК України неправомірною вигодою в особливо великому розмірі вважається така вигода, що у п`ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

У цьому кримінальному провадженні досліджуються обставини вимагання та отримання неправомірної вигоди у сумі 150 000 дол. США, що перевищує у 500 разів неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

У судовому засіданні слідчим суддею досліджені, зокрема, такі докази:

- заява ОСОБА_2 від 14.03.2016 щодо факту вимагання суддею Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 неправомірної вигоди у сумі 100 000 дол. США;

- протоколи допиту свідка ОСОБА_2 від 14.03.2016, 21.03.2016, 25.03.2016 щодо обставин вимагання неправомірної вигоди за позитивне рішення у справі щодо матері ОСОБА_2 - ОСОБА_4 ;

- протоколи допиту свідка ОСОБА_3 від 14.03.216, 18.04.2016, 21.04.2016, 17.05.2016, 31.05.2016, 15.07.2016, 25.07.2016, 10.08.2016 щодо обставин вимагання неправомірної вигоди ОСОБА_1 ;

- протокол проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 15.04.2016;

- протоколи проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо, - відеоконтроль особи від 15.04.2016, 29.06.2016, 19.07.2016, 29.07.2016, 22.09.2016;

- протоколи проведення негласної слідчої (розшукової) дії - спостереження за особою від 19.07.2016 та 22.09.2016;

- протокол негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину від 22.09.2016.

На цих протоколах зафіксовано спілкування ОСОБА_1 із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яке стосувалося порядку розгляду справи, дій, які мають вчиняти особи для забезпечення прийняття позитивного рішення у справі, зокрема пом`якшення покарання. Дослідження цих протоколів дає підстави для висновку, що саме ОСОБА_1 запропонував відповідний розмір неправомірної вигоди. На цих же протоколах зафіксовано події, пов`язані із фактичною передачею неправомірної вигоди ОСОБА_3 . ОСОБА_1 та події, які є свідченням вжиття заходів із приховуванням отриманої неправомірної вигоди;

- протокол обшуку автомобіля Toyota Land Cruiser Prado 150, д.н. НОМЕР_1 , яким користувався ОСОБА_1 від 09.08.2016, у якому зафіксовано факт виявлення у скляній банці грошових коштів у сумі 70 000 дол. США, що були передані для вручення ОСОБА_1 ;

- протокол обшуку службового кабінету ОСОБА_1 , розташованого у адміністративній будівлі Дніпровського районного суду м. Києва, зміст якого містить відомості про виявлення та вилучення чорнових записів у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_4 , самої кримінальної справи із вироком, підписаним ОСОБА_1 ;

- протокол огляду ділянки місцевості у м. Києва по вул. Гаражній від 09.08.2016, зміст якого містить відомості про виявлення скляної банки із грошовими коштами у сумі 80 000 дол. США, що були передані для вручення ОСОБА_1 .

Дослідження цих документів у сукупності формують у слідчого судді внутрішнє переконання щодо того, що мали місце обставини про які зазначається у клопотанні та щодо їх вчинення може бути причетний ОСОБА_1 .

Доводи сторони захисту встановлені обставини не спростовують. Сторона захисту, стверджуючи про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_1 підозри не зазначила конкретних доводів, які впливають на обсяг повідомленої підозри на день розгляду клопотання та не надала відповідних документів, які б підтверджували це твердження.

Отже висновки органу досудового розслідування не є очевидно необґрунтованими чи недопустимими.

Зазначені обставини підтверджують наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування (продовження) строку запобіжного заходу. При цьому, висновок про обґрунтованість підозри не констатує наявності у діях ОСОБА_1 вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

У контексті доводів сторони захисту щодо провокації злочину, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що при вирішенні питання щодо існування обґрунтованої підозри у розрізі наявності підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначення вірогідності та достатності підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також того чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

На етапі досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою Кримінального закону ця особа підлягає відповідальності, оскільки належна оцінка представлених у справі доказів буде здійснена в межах судового провадження.

Отже, доведення стороною обвинувачення існування обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, є підставою для продовження строку запобіжного заходу.

4.4. Щодо існування ризиків

В обґрунтування клопотання детектив посилається на те, що не втратив свою актуальність ризик переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та суду, який був встановлений під час застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 та продовженні строку його дії.

А також зазначає, що існують і інші ризики, а саме: ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні та ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

На підтвердження існування цих ризиків детектив у клопотанні посилається на такі обставини: характер та обставини вчинення злочину (тривалість вчинення дій, спрямованих на вимагання та одержання неправомірної вигоди); можливість використання свого становища та наявних зв`язків серед правоохоронних органів та органів державної влади з метою здійснення тиску на свідків; тяжкість злочину, який інкримінується ОСОБА_1 (особливо тяжкий злочин); невисокий рівень соціалізації ОСОБА_1 та як наслідок можливість легкої зміни місця свого перебування, що і мало місце у 2016 році; наявність зв`язків серед найвищого керівництва держави та правоохоронних органів, здатних організувати перевезення особи через державний кордон України; чітку спрямованість дій ОСОБА_1 на ухилення від слідства та суду (не з`явлення на виклик до слідчого, залишення місця проживання, не вчинення жодних дій, спрямованих на повернення до України); наявність сталих соціальних зв`язків на території Республіки Молдова, набути за час тривалого постійного проживання.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Заслухавши сторін, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про актуальність ризику переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та суду.

Існування ризику переховування ОСОБА_1 пов`язане, у першу чергу, із тяжкістю злочину у вчиненні якого він підозрюється. Так злочин, передбачений ч. 4 ст. 368 КК України відноситься до категорії особливо тяжких корупційних злочинів. Санкція зазначеної статті передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 12 років з конфіскацією майна.

Звільнення від кримінальної відповідальності чи звільнення від відбування покарання з випробуванням, за вчинення цього злочину КК України не передбачено. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування.

Співставлення можливих негативних для підозрюваного у вигляді його можливого ув`язнення у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження та характеру слідчих та процесуальних дій, які належить провести органу досудового розслідування.

У ході розгляду клопотання також встановлено, що протягом останніх п`яти років ОСОБА_1 перебував на території Республіки Молдова. Сторона захисту стверджує, що підозрюваний покинув територію України не із власної волі, а був викрадений. Наразі ГСУ СБ України розслідує обставини його викрадення та подальшого незаконного переправлення через державний кордон України та у зв`язку із цим до нього застосовані заходи забезпечення безпеки.

Слідчий суддя враховує ці твердження сторони захисту. Разом з цим, оскільки сторона захисту ці доводи не підтверджує як факт, то слідчий суддя, з огляду на допущення неявок на виклики слідчого, різку зміну ОСОБА_1 місця свого проживання, тривале перебування за межами України вважає, що вірогідність вжиття ОСОБА_1 дій, спрямованих на переховування від органу досудового розслідування та суду є високою.

Здійснення заходів безпеки до ОСОБА_1 не спростовують існування цього ризику, оскільки такі заходи здійснюються у іншому кримінальному провадженні. Крім того, враховуючи положення Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» такі заходи можуть бути скасовані, у тому числі, за заявою особи щодо якої такі заходи здійснюються.

Сторона захисту зазначала й про те, що до ОСОБА_1 здійснюються заходи безпеки і співробітниками НАБУ, про що надала відповідну постанову детектива НАБУ від 03.08.2021. Проте прокурор зазначила, що такі заходи мали тимчасовий характер і на дату розгляду клопотання до ОСОБА_1 не застосовуються.

При застосуванні запобіжного заходу до ОСОБА_1 та продовженні його строку слідчі судді визнали необґрунтованими доводи сторони обвинувачення щодо існування ризиків незаконного впливу на свідків та ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Будь-яких конкретних обставин та обґрунтованих доводів на підтвердження того, що ці ризики виникли після застосування запобіжного заходу та продовженні його дії, сторона обвинувачення не зазначає та не надає, а тому доводи щодо існування цих ризиків не знайшли свого підтвердження під час розгляду клопотання та не враховуються під час продовження строку запобіжного заходу.

Отже у судовому засіданні стороною обвинувачення доведено існування ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, що є підставою для продовження строку запобіжного заходу

4.5. Значення інших обставин в контексті встановлених ризиків та з`ясування можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу, який зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України

При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу та обов`язків, передбаченого ч. 5 ст. 194 КПК України слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного, міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється (ч. 1 ст. 178 КПК України).

У судовому засіданні прокурор довела існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, а також те, що з часу застосування запобіжного заходу ризик переховування від органів досудового розслідування не зменшився та продовжує існувати.

Доведення цих обставин переконує слідчого суддю у обґрунтованості вимог про продовження строку тримання під домашнім арештом із забороною залишати житло у цілодобово. Слідчий суддя вважає, що застосування будь-якого іншого більш м`якого запобіжного заходу, як-то особистого зобов`язання (не відповідає тяжкості злочину), поруки (відсутні особи, які б виявили бажання взяти на поруки) чи застави (відсутні відомості щодо доходів та майнового стану підозрюваного) не забезпечить можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою підозрюваного та виконання ним процесуальних обов`язків та не зможе запобігти існуючим ризикам.

Отже, клопотання детектива про продовження строку домашнього арешту із забороною ОСОБА_1 залишати житло цілодобово є обґрунтованим.

4.6. Щодо строку запобіжного заходу та обов`язків, що визначені у ч. 5 ст. 194 КПК України, які належить покласти на підозрюваного.

Вирішуючи питання про строк на який належить продовжити дію запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 слідчий суддя виходить із того, що 06.08.2021 органом досудового розслідування у порядку, передбаченому ч. 1 ст. 290 КПК України стороні захисту відкрито матеріали кримінального провадження.

В судовому засіданні встановлено, що до цього часу сторона захисту своє право на ознайомлення не реалізувала.

За таких підстав, враховуючи, що строки досудового розслідування, відповідно до ч. 3 ст. 219 КПК України не включаються у строки досудового розслідування, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16.08.2021 строк домашнього арешту продовжено до 15.10.2021, сукупний строк тримання під домашнім арештом, що визначений у ст. 181 КПК України, не вичерпано, строк домашнього арешту та обов`язків належить продовжити до 14.12.2021.

У клопотанні детектив просив продовжити строк таких обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України:

1) цілодобово не залишати місце постійного проживання, а саме квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 без дозволу слідчого, прокурора або суду;

2) прибувати на першу вимогу до детективів Національного антикорупційного бюро України, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні, та прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, які здійснюють нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва;

3) не відлучатися із м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;

4) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

5) утримуватись від спілкування із свідками ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , а також із службовими особами Дніпровського районного суду м. Києва;

6) не відвідувати колишнє місце роботи, тобто Дніпровський районний суд м. Києва;

7) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

8) носити електронний засіб контролю.

Оскільки питання про покладення того чи іншого обов`язку з огляду на зміст ст. 194 КПК України відноситься до повноважень суду, слідчий суддя, оцінивши доводи наведені у клопотанні, а також доводи сторони захисту вважає за необхідне продовжити строк процесуальних обов`язків про які просить сторона обвинувачення, за виключенням обов`язку «не відвідувати колишнє місце роботи, тобто Дніпровський районний суд м. Києва». Крім того, слідчий суддя вважає за необхідне виключити із переліку процесуальних обов`язків обов`язок «утриматися від спілкування із ….. службовими особами Дніпровського районного суду м. Києва».

ОСОБА_1 не є суддею Дніпровського районного суду м. Києва, відсутні відомості щодо наявності у нього стійких зв`язків із співробітниками цієї установи. Клопотання не містить посилань на наявність свідків із числа співробітників Дніпровського районного суду м. Києва. Крім того, досудове розслідування у кримінальному провадженні завершено, жодних дій, пов`язаних із збиранням доказів у приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, орган досудового розслідування вчиняти не може. Тому покладення таких обов`язків на ОСОБА_1 є безпідставним.

Покладення інших обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України необхідне з метою забезпечення дієвості запобіжного заходу, запобігання існуючому ризику переховування від органів досудового розслідування та ефективності здійснення кримінального провадження. Покладення на підозрюваного саме таких обов`язків дасть можливість органу досудового розслідування здійснювати контроль за його належною процесуальною поведінкою.

Враховуючи викладене, клопотання старшого детектива Четвертого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Нестеренка О.І. належить задовольнити частково.

Керуючись статтями 177, 178, 194, 199, 372 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого детектива Четвертого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Нестеренка О.І. у кримінальному провадженні № 52016000000000073 від 14.03.2016 задовольнити частково.

Продовжити підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 (шістдесят) днів до 14 грудня 2021 року включно строк запобіжного заходу у виді домашнього арешту із забороною цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 .

Продовжити до 14 грудня 2021 включно строк дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:

1) цілодобово не залишати місце постійного проживання, а саме квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 без дозволу слідчого, прокурора або суду;

2) прибувати на першу вимогу до детективів Національного антикорупційного бюро України, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні, та прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, які здійснюють нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва;

3) не відлучатися із м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;

4) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

5) утримуватись від спілкування із свідками ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 ;

6) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

7) носити електронний засіб контролю.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвалу надіслати на виконання до органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_1 .

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя Т. Р. Хамзін