Document No. 100294279

Справа № 991/4945/20

Провадження № 1-кп/991/51/20

УХВАЛА

1 жовтня 2021 року місто Київ

Колегія Вищого антикорупційного суду у складі суддів Ногачевського В.В. (головуючий), Галабали М.В., Крикливого В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Федорової А.В.,

прокурора Олефіра Ю.О.,

захисників Єня Д.В., Літвінова Р.О.,

розглядає у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 520190000000001060 про обвинувачення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Рубіжне Луганської області, остання відома адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець міста Омськ Російської Федерації, який проживає у АДРЕСА_2 ,

за ч. 4 ст. 369 Кримінального кодексу України.

Колегією суддів розглядається вказане кримінальне провадження. Під час судового розгляду прокурор Олефір Ю.О. звернувся до суду із клопотання про звернення застави в дохід держави та обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1

(1)Короткий виклад змісту поданого клопотання

Своє клопотання прокурор обґрунтовує тим, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31.01.2020 щодо ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням застави в розмірі 6000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 12 612 000 гривень. Додатково обвинуваченому визначено обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), які мали бути покладені на нього у випадку внесення застави.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.04.2020 строк тримання ОСОБА_1 під вартою продовжено до 22.05.2020 включно, а ухвалою від 20.05.2020 - до 23.06.2020 включно.

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 02.06.2020 скасовано ухвалу слідчого судді від 20.05.2020 про продовження строку тримання під вартою в частині визначення розміру застави, а саме зменшено її до 3000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 6 306 000 грн. із покладенням передбачених ч. 5 ст. 194 КПК обов`язків. В іншій частині ухвала слідчого судді залишена без змін.

В подальшому, ухвалою Вищого антикорупційного суду від 22.06.2020 продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 . При цьому, цією ухвалою зменшено розмір застави ОСОБА_1 до 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 4 204 000 грн. та покладено на нього строком на два місяці обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК, а саме:

-не відлучатися із міста Києва без дозволу суду;

-повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-утримуватися від спілкування із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , а також іншими свідками у кримінальному провадженні;

-негайно здати на зберігання до відповідного територіального органу/територіального підрозділу Державної міграційної служби свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

-носити електронний засіб контролю.

01.07.2020 визначену заставу було внесено у зв`язку з чим до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді застави з покладенням вищевказаних обов`язків строком на два місяці.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 05.08.2020 строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_1 обов`язків продовжено ще на два місяці.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 30.09.2020 продовжено строк дії покладених на ОСОБА_1 обов`язків на два місяці (до 30.11.2020) без продовження обов`язку носити електронний засіб контролю.

Водночас, у подальшому у призначені на 16.10.2020 та 25.11.2020 судові засідання ОСОБА_1 не прибув, згідно матеріалів захисту, у зв`язку з проходженням курсу лікування. Зазначена неявка ОСОБА_1 позбавила можливості розглянути клопотання сторони обвинувачення про продовження строку дії покладених на нього обов`язків.

Пізніше, з огляду на закінчення строку дії обов`язку здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, ОСОБА_1 отримав свій паспорт громадянина України для виїзду за кордон та виїхав на територію Російської Федерації, де і перебуває до теперішнього часу.

Зокрема, як вказується у клопотанні прокурора, під час судових засідань, призначених на 15.01.2021, 07.04.2021, 14.05.2021, 02.06.2021, 16.06.2021, 07.07.2021, 14.07.2021, стороною захисту ОСОБА_1 були надані документи ДУ «Інститут нейрохірургії ім.акад. А.П. Ромаданова НАМНУ» та лікувальних закладів Російської Федерації згідно з якими, з 14.11.2020 по 29.12.2020 обвинувачений перебував на стаціонарному лікуванні у ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромаданова НАМНУ».

Згідно виписки № 203148 із карти амбулаторного (стаціонарного) хворого зазначеного закладу ОСОБА_1 , рекомендоване амбулаторне спостереження у невропатолога, а також за можливості повторна консультація в клініці екзогенно-органічних розладів та епілепсії (РФ, м. Москва) та Мюнхені (К. Франке).

З 13.01.2021 по 22.01.2021 ОСОБА_1 нібито проходив стаціонарне лікування в ФДБУ «Національний медичний дослідний центр психології та наркології ім. В.П. Сербського» м. Москва, Російська Федерація. Згідно з копією виписки з історії хвороби № 38 зазначеного закладу стан здоров`я ОСОБА_1 поліпшився, рекомендоване продовження підтримуючого лікування.

Разом з тим, відповідно до довідки цього закладу № 96 від 06.04.2021 його повторно госпіталізовано через скарги на погіршення стану здоров`я. Відомості про виписку відсутні.

Згідно з копією виписки з І/х 956 у зазначеному закладі ОСОБА_1 проходив курс лікування стаціонарно з 31.05.2021 по 17.06.2021, виписаний під нагляд лікарів.

Також, стороною захисту було надано копію довідки ФДБУЗ «Центральна клінічна лікарня Російської академії наук «ЦКЛ РАН» про госпіталізацію ОСОБА_1 до стаціонару 05.07.2021. Відомості про результати лікування не надані.

Таким чином, до теперішнього часу судовий розгляд у кримінальному провадженні не відбувається з огляду на систематичні неявки обвинуваченого ОСОБА_1 нібито з поважних причин - а саме перебування на стаціонарному лікуванні.

Разом з тим, згідно листа Міністерства охорони здоров`я України № 25-04/20919/2-21 від 16.07.2021 лікування діагнозованих у ОСОБА_1 нозологій відбувається на вторинному (спеціалізованому) рівні надання медичної допомоги, при цьому лікування цих нозологій можливо в Україні. При цьому, громадяни України підлягають направленню для лікування за кордон з метою отримання медичної допомоги за умови неможливості надання такої медичної допомоги закладами охорони здоров`я України, що підтверджується висновком групи експертів МОЗ відповідного профілю.

Таким чином, зі змісту вказаного листа вбачається як можливість лікування ОСОБА_1 на території України, що надало б можливість суду пересвідчитися в обґрунтованості його лікування в умовах стаціонару, а отже і поважності причин його неприбуття до суду, так і та обставина, що ОСОБА_1 у передбаченому порядку на лікування за кордон України не направлявся.

Отже, з вищенаведеного вбачається, що обвинувачений, достовірно знаючи про триваючий судовий розгляд у кримінальному провадженні за його обвинуваченням, будучи зобов`язаним з`являтися до суду, не маючи належних підстав для виїзду за кордон для лікування, а саме за відсутності відповідного направлення, виїхав до Російської Федерації саме з метою ухилення від суду, а не отримання медичної допомоги.

Тим більше, що згідно листа ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова НАМНУ» № 874/05 від 14.07.2021 за результатами лікування ОСОБА_1 не було встановлено показів до нейрохірургічного лікування, при цьому саме ОСОБА_1 зазначив про планування подальшого лікування в умовах стаціонару клініки екзогенно- органічних розладів та епілепсії (м. Москва, РФ), куди звертався раніше.

Ці обставини свідчать, що ще при завершенні лікування в умовах зазначеного закладу ОСОБА_1 планував не продовжити лікування, а виїхати з території України саме до Російської Федерації для унеможливлення застосування примусових заходів щодо його доставки до суду, з огляду на визнання цієї країни державою-агресором.

Згідно листа ГЦОСІ Державної прикордонної служби України № 91-25020/0/15-21-Вих від 12.07.2021 ОСОБА_1 30.12.2020 виїхав до Російської Федерації.

Таким чином, з наведеного вбачається, що обвинувачений ОСОБА_1 будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до суду без поважних причин та систематично порушує обов`язок з`являтися до суду, переховуючись на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором.

На думку прокурора, у зв`язку із невиконанням ОСОБА_1 обов`язку щодо з`явлення до суду застава, внесена за обвинуваченого підлягає стягненню в дохід держави.

Крім того, у зв`язку із стягненням застави, а також наявністю достатніх підстав вважати, що обвинувачений виїхав до держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, ОСОБА_1 необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в порядку ч. 6 ст. 193 КПК.

На думку прокурора, необхідність обрання до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, визначених ст 177 КПК, ймовірність переховування його суду, незаконно впливати на іншого підозрюваного, свідків, експертів, спеціалістів у цьому кримінальному провадженні.

У зв`язку з чим прокурор просить стягнути внесену за ОСОБА_1 заставу в дохід держави та обрати йому тримання під вартою.

(2)Щодо можливості розгляду клопотання прокурора

У клопотанні прокурора ставиться перед судом два питання: стосовно звернення застави в дохід держави та обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При цьому, у судове засідання, у якому вирішувалось клопотання не прибули кілька учасників: обвинувачений ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , захисник Бойко С.Г. та заставодавець ОСОБА_5 . Щодо їх неявки колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Так, згідно з ч. 9 ст. 182 КПК питання про звернення застави в дохід держави вирішується, серед іншого, судом за клопотанням прокурора в судовому засіданні за участю обвинуваченого, заставодавця, в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу. Неприбуття в судове засідання зазначених осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду питання, не перешкоджає проведенню судового засідання.

Крім цього, ч. 6 ст. 193 КПК передбачає можливість розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрання його за відсутності обвинуваченого за наявності достатніх підстав вважати, що обвинувачений виїхав та/або перебуває на, серед іншого, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором.

При цьому, ст. 186 КПК передбачає, що клопотання про застосування запобіжного заходу розглядається судом невідкладно, але не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження до суду клопотання, якщо обвинувачений перебуває на свободі.

У зв`язку із вирішенням питання про стягнення застави в дохід держави, було здійснено спроби щодо повідомлення про судове засідання заставодавця - ОСОБА_5 , яка відповідно до матеріалів справи є матір`ю обвинуваченого, у порядку глави 11 КПК.

Так, у виписці з рахунку від 01.07.2020 (згідно з якою ОСОБА_5 сплачено заставу за ОСОБА_1 ) зазначено наступну адресу її місця проживання: АДРЕСА_3 (т. 4 а.с. 3-4). Крім цього, під час надсилання до суду ОСОБА_1 одного із клопотань про надання дозволу на виїзд із м. Києва, він зазначав про проживання його матері ОСОБА_5 у м. Рубіжне, Луганської області (т. 4 а.с.144). До клопотання ОСОБА_1 додавав тоді копію паспорта ОСОБА_5 , згідно з якою остання зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому, згідно з наданим рапортом детектива НАБУ Фільштейна М.В. за адресою, вказаною нею у виписці, ОСОБА_5 ніколи не проживала. Крім цього, власниці вказаної квартири прізвище ОСОБА_5 не відоме. В подальшому, детективом здійснювалися дзвінки на мобільні номери, які належать ОСОБА_5 ( НОМЕР_1 та НОМЕР_2 ), але останні виявилися відключеними та до цього часу не вмикались.

Відповідно до рапорту, 29.09.2021 під час телефонної розмови з дочкою обвинуваченого ОСОБА_1 - ОСОБА_6 , яка користується номером телефону НОМЕР_3 , остання повідомила, що місцезнаходження ОСОБА_5 їй не відомо, адже вони не спілкуються. Від отримання повістки для передачі заставодавцю ОСОБА_6 відмовилася.

30.09.2021 детективом здійснено виїзд за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого встановлено, що у вказаній квартирі проживають громадяни Ірану. Під час спілкування з консьєржем будинку за адресою: АДРЕСА_4 (місце проживання ОСОБА_6 та місце реєстрації ОСОБА_5 ), встановлено, що ОСОБА_5 вона бачила дуже давно і за вказаною адресою не з`являється та місцезнаходження її невідоме.

Як зазначено у рапорті, під час розмови з консьєржем, встановлено, що обслуговуючою компанією (ОСББ/ЖЕК) будинку за адресою: АДРЕСА_1, є ТОВ «Рада 5», яке розташоване за адресою: вул. Анни Ахматової, 3 у м. Київ. Цього ж дня, детективом здійснено виїзд за місцем знаходження ТОВ «Рада 5», де повістка про виклик ОСОБА_5 вручена під підпис секретарю зазначеного товариства.

Колегії суддів також надано фотокопію листа заступника начальника управління стратегічних розслідувань в Луганській області, адресований прокурору Олефіру Ю.О. У листі повідомляється, що вручити повістку громадянці ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не вдалося, оскільки вона не проживає за адресою: АДРЕСА_5 (адреса місця реєстрації ОСОБА_1 ) За вказаною адресою проживає її колишній чоловік ОСОБА_7 , з яким вона протягом останніх двох років відносин не підтримує. Отримати повістку про виклик до суду ОСОБА_7 відмовився, де може перебувати ОСОБА_5 йому не відомо.

Стаття 135 КПК передбачає, що особа викликається до суду шляхом вручення їй повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.

У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи (ч. 6 ст. 135 КПК).

Зважаючи, що за вказаною у виписці з рахунку адресою та інших відомих (зокрема, й у м. Рубіжне) ОСОБА_5 наразі не проживає, члени її сім`ї відмовились від отримання повістки, беручи до уваги той факт, що захисник ОСОБА_1 теж не знає, де на цей час перебуває матір обвинуваченого, не має засобів зв`язку із нею, враховуючи те, що повістку залишено житлово-експлуатаційній організації за відомим місцем її реєстрації, суд приходить до переконання, що у даному випадку було вжито усіх можливих, передбачених ст. 135 КПК заходів, направлених на повідомлення заставодавця про судове засідання.

У зв`язку з цим, суд застосовує положення ч. 9 ст. 182 КПК щодо наслідків неприбуття заставодавця у судове засідання та приходить до висновку про можливість вирішення поданого клопотання за відсутності ОСОБА_5 .

У судове засідання також не прибув обвинувачений ОСОБА_1 . Останній, за твердженнями його захисників, наразі в Україні не проживає, оскільки перебуває в Російській Федерації. Захисники обвинуваченого неодноразово надавали копії документів стосовно проходження лікування ОСОБА_1 у цій державі. У судове засідання від 01.10.2021 він не з`явився, як зазначив адвокат Єнь Д.В., у зв`язку з перебуванням на лікуванні у медичному закладі Російської Федерації. Тобто, направлення повістки за останньою відомою адресою місця проживання ОСОБА_1 була недоцільною, оскільки, очевидно, що він там не проживає. Повідомлення його про вирішуване клопотання здійснювалось через захисників, які отримали копію клопотання прокурора та були обізнані про дату та час його розгляду колегією суддів.

Крім цього, не прибув належним чином повідомлений про дату та час розгляду клопотання адвокат Бойко С.Г. Водночас, направив лист, у якому повідомив, що на час вирішення клопотання прокурора у нього відсутні підстави для здійснення захисту ОСОБА_1 , оскільки строк договору про надання правової допомоги між ним та обвинуваченим закінчився. Крім цього, захисник вказав, що на час судового засідання перебуває у службовому відрядженні, а підтверджуючі документи зможе надати пізніше. Сам адвокат Бойко С.Г. про відкладення розгляду клопотання не просив, хоча йому було відомо про надходження останнього завчасно.

Зважаючи на положення ч. 9 ст. 182 КПК, беручи до уваги те, що захист інтересів ОСОБА_1 представлений іншим захисником, суд прийшов до висновку про можливість розгляду відповідного клопотання у відсутність захисника Бойка С.Г.

Не прибув також у судове засідання обвинувачений ОСОБА_2 . Його захисник надав суду документи на підтвердження поважності причин неприбуття обвинуваченого, водночас про необхідність відкладення розгляду клопотання прокурора, що стосується іншого обвинуваченого у цій справі, він не просив.

Застосовуючи положення ч. 9 ст. 182 КПК, беручи до уваги індивідуальний характер вирішуваного клопотання лише щодо ОСОБА_1 , суд прийшов до висновку про можливість проведення розгляду клопотання за відсутності обвинуваченого ОСОБА_8

(3)Позиції учасників кримінального провадження

У судовому засіданні прокурор підтримав своє клопотання та просив його задовольнити з підстав, наведених у ньому.

Захисник Єнь Д.В. вказав, що підстави для звернення застави в дохід держави відсутні. ОСОБА_1 був змушений виїхати до Російської Федерації задля проходження там лікування на підставі рекомендації лікаря медичного закладу, розташованого в Україні. На його думку, причини неприбуття обвинуваченого в засідання є поважними, адже були кожного разу підтверджені відповідними документами. При цьому, у ОСОБА_1 був відсутній обов`язок щодо здачі на зберігання до органів державної влади документів для виїзду та в`їзду в Україну. Обвинувачений є вільним у виборі закладу, у якому бажає отримувати медичні послуги.

Захисник іншого обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат Літвінов Р.О. відніс вирішуване клопотання на розсуд суду.

При цьому, в контексті вирішуваного клопотання, суд вважає за необхідне вказати на правову позицію захисника Бойка С.Г. щодо причин неприбуття ОСОБА_1 у судові засідання, які відбувались раніше. Так, він неодноразово до цього повідомляв, що ОСОБА_1 проходить лікування у іншій державі, адже таке лікування рекомендоване українським медичним закладом. Після обстежень, проведених у Російській Федерації, в обвинуваченого неодноразово погіршувався стан здоров`я, деякий час він перебував на стаціонарі, у зв`язку з чим не мав змоги прибути в Україну.

(4) Мотиви, з яких виходив суд при вирішенні поданого клопотання

У своєму клопотанні прокурор просить одночасно звернути в дохід держави внесену за ОСОБА_1 заставу(1) та обрати йому інший запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (2).

(4.1) Щодо клопотання прокурора в частині звернення застави в дохід держави

Розділ ІІ Кримінального процесуального кодексу України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення. До них, згідно з п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК, віднесені запобіжні заходи.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання передбаченим у ст. 177 КПК ризикам.

Стаття 176 серед інших запобіжних заходів виділяє заставу.

Згідно з ч. 1 ст. 182 КПК застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов`язків.

Відповідно до ч. 8 ст. 182 КПК у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з`явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

При цьому, ч. 7 ст. 42 КПК визначає загальні обов`язки обвинуваченого, серед них, міститься обов`язок прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб.

Таким чином, суд робить висновок, що у разі порушення умов такого запобіжного заходу як застава (зокрема, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив заздалегідь про причини своєї неявки), суд вправі застосувати заходи кримінально-процесуальної відповідальності - звернути заставу (її частину) в дохід держави.

Судом встановлено на підставі документів, які містяться у матеріалах справи, що 31.01.2020 щодо ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням застави в розмірі 6000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 12 612 000 гривень (т. 3 а.с.27). В ухвалі обвинуваченому визначено обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК, які мали бути покладені на нього у випадку внесення застави.

Неодноразово ухвалами слідчих суддів строк тримання під вартою ОСОБА_1 продовжувався. Востаннє ухвалою слідчого судді від 20.05.2020 строком до 23.06.2020 включно (т. 3 а.с.82). Крім цього, в межах апеляційного провадження ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 02.06.2020 розмір альтернативного триманню під вартою запобіжного заходу - зменшено до 6 306 000 грн (т. 3 а.с.89).

17.06.2020 обвинувальний акт у провадженні № 520190000000001060 надійшов до суду (т. 1 а.с.90).

Ухвалою суду від 22.06.2020 строк тримання під вартою ОСОБА_1 продовжено строком до 20.08.2020 включно (т. 2 а.с.225). При цьому, зменшено розмір застави до 4 204 000 гривень. У разі внесення застави, покладено на обвинуваченого, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК обов`язки. При цьому, в ухвалі роз`яснено обвинуваченому та заставодавцю наслідки невиконання обов`язків обвинуваченим та застоводавцем, передбачених ч. 8 ст. 182 КПК.

01.07.2020 за ОСОБА_1 було внесено заставу у вищезазначеному розмірі (т. 4 а.с.3). Заставодацем, згідно з наданою квитанцією, є ОСОБА_5 .

В подальшому, ухвалою суду від 05.08.2020 строк дії покладених на ОСОБА_1 обов`язків продовжено на два місяці до 05.10.2020 (т. 5 а.с.189).

Ухвалою від 30.09.2020 строк дії обов`язків ОСОБА_1 продовжено знову на два місяці - до 30.11.2020 (т. 6 а.с.64).

12.10.2020 судом отримано від захисника Бойка С.Г. в інтересах ОСОБА_1 клопотання про відкладення розгляду, призначеного на 16.10.2020, у зв`язку з перебуванням обвинуваченого на лікарняному (т. 6 а.с.75).

15.10.2020 судом отримано від захисника Бойка С.Г. ще одне клопотання щодо відкладення засідання, призначеного на 16.10.2020, у якому той повідомляє, що ОСОБА_1 перебуває на лікарняному (т. 6 ст. 83).

Засідання від 16.10.2020 було відкладене на 25.11.2020 у зв`язку з неявкою обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника (т. 6 а.с. 89).

19.11.2020 від захисника Бойка С.Г. в інтересах ОСОБА_1 знову надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 25.11.2020, у зв`язку з проходженням лікування обвинуваченого у ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П.Ромоданова НАМН України» (т. 6 а.с.91).

23.11.2020 від захисника Бойка С.Г. надійшло доповнення до вказаного клопотання, у якому останній зазначає, що орієнтовний строк лікування ОСОБА_1 складає близько 2-4 тижні в умовах стаціонару (т. 6 а.с.109).

Засідання від 25.11.2020 було відкладене на 09.12.2020 у зв`язку з неявкою обвинуваченого ОСОБА_1 (т. 6 а.с.120).

07.12.2020 від адвоката Бойка С.Г. надійшло чергове клопотання, у якому останній просить відкласти розгляд справи у зв`язку з госпіталізацією ОСОБА_1 до ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П.Ромоданова НАМН України» (т. 6 ст. 133).

При цьому, у зв`язку з перебуванням одного судді на лікарняному судом було знято з розгляду засідання, призначені на 09.12.2020 (т. 6 а.с.136). ОСОБА_1 направлено повістку про виклик у наступне призначене засідання, яке мало відбутися 14.12.2020, за останньою відомою його адресою: АДРЕСА_1 (т. 6 а.с.137). Втім, повістка була повернена до суду, оскільки «адресат відсутній за вказаною адресою» (т. 6 а.с.144).

Крім цього, засідання, призначене на 14.12.2020, було знято з розгляду у зв`язку з перебуванням одного судді на лікарняному (т. 6 а.с.140). Наступна визначена дата - 15.01.2021, про яку було повідомлено у телефонному режимі двох захисників Колесникова В.В. (т. 6 а.с.141). Крім цього, обвинуваченому ОСОБА_1 направлено за його адресою: АДРЕСА_1 , повістку про виклик (т. 6 а.с.143). Водночас, остання знову повернулась у зв`язку з відсутністю адресата за цією адресою (т. 6 а.с.146).

14.01.2021 від адвоката Бойка С.Г. отримано клопотання про відкладення розгляду справи, призначеної на 15.01.2021. У клопотанні зазначено, що обвинуваченому було рекомендовано консультацію та лікування у клініці в Російській Федерації (м. Москва) та Мюнхені (К.Франке). Одразу після завершення стаціонарного лікування в Україні, ОСОБА_1 за рекомендацією лікарів записався на прийом до спеціаліста для подальшого лікування. За результатами огляду ОСОБА_1 був поміщений на стаціонарне лікування у Федеральній державній бюджетній установі «Національний медичний дослідний центр психіатрії і наркології імені В.П. Сербського» (Російська Федерація, м. Москва) (т. 6 а.с.148).

У судове засідання, призначене на 15.01.2021, ОСОБА_1 не прибув (т. 6 а.с.174).

05.04.2021 адвокат Бойко С.Г. направив ще одне клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 07.04.2021 (т.7 а.с.4). У клопотанні адвокат зазначає, що з 13.01.2021 по 22.01.2021 ОСОБА_1 проходив стаціонарне лікування у медичному закладі у м. Москва. Після стаціонарного лікування ОСОБА_1 рекомендовано пройти терапію та обстеження. Йому також рекомендовано через 1-1,5 місяців (березень 2021) контрольне обстеження в медичному закладі у м. Москва в стаціонарних умовах для визначення подальшої тактики лікування. Після проходження терапії, а також обстежень, 02.04.2021 ОСОБА_1 рекомендовано в обов`язковому порядку стаціонарне лікування. Орієнтовний строк лікування - близько 3 тижнів.

У судове засідання, призначене на 07.04.2021, ОСОБА_1 не прибув (т. 7 а.с. 30).

13.05.2021 від захисника Бойка С.Г. отримано чергове клопотання про відкладення розгляду справи, призначеної на 14.05.2021. У клопотанні адвокат повідомляє, що 05.04.2021 ОСОБА_1 був госпіталізований до медичного закладу у м. Москва. 09.04.2021 лікування було завершено задля проходження обвинуваченим лікування у іншому медичному закладі. Однак після цього у ОСОБА_1 погіршився стан здоров`я (т. 7 а.с.77).

У засідання, яке відбулось 14.05.2021, обвинувачений ОСОБА_1 не з`явився (т. 7 а.с.101).

02.06.2021 від адвоката Бойка С.Г. знову отримано клопотання про відкладення розгляду справи, призначеної в той же день. У клопотанні адвокат зазначає, що 31.05.2021 ОСОБА_1 був знову поміщений на стаціонарне лікування, де і перебуває на дату призначеного засідання (т. 7 а.с.110).

У судове засідання, яке відбулось 02.06.2021, обвинувачений ОСОБА_1 знову не прибув (т. 7 а.с.120).

10.06.2021 від захисника Бойка С.Г. отримано клопотання про долучення документів до матеріалів справи (т. 7 а.с.131). 15.06.2021 отримано клопотання про відкладення судового засідання, оскільки 31.05.2021 ОСОБА_1 був поміщений до медичного закладу, а на дату розгляду йому заборонено залишати цей заклад (т.7 а.с.177).

У судове засідання, яке відбулось 16.06.2021, обвинувачений ОСОБА_1 знову не прибув (т. 7 а.с.182).

07.07.2021 адвокатом Єнем Д.В. подано клопотання, у якому він зазначає, що у судове засідання, призначене на той же день обвинувачений не може прибути у зв`язку з тим, що з 05.07.2021 перебуває на стаціонарному лікуванні у м. Москва.

У судові засідання, які відбулись 07.07.2021 та 14.07.2021, обвинувачений ОСОБА_1 знову не прибув (т. 7 а.с. 219 та 235).

Крім цього, обвинувачений також не прибув у два наступні призначені судові засідання, які відбулись 29.09.2021 та 01.10.2021.

У судовому засіданні, яке відбулося 29.09.2021, захисниками надано суду довідки щодо стану здоров`я обвинуваченого ОСОБА_1 та продовження ним лікування у Російській Федерації.

Суд констатує систематичну неявку обвинуваченого ОСОБА_1 у судові засідання щодо розгляду кримінального провадження № 520190000000001060, починаючи із жовтня 2020 року. При цьому, суд враховує названу захисниками обвинуваченого ОСОБА_1 причину такої неявки, що може бути зумовлена станом здоров`я обвинуваченого.

Необхідність забезпечення кожній особі належного лікування у разі потреби не підлягає жодному сумніву. Вказане твердження судовою колегією ні в якому разі не заперечується.

Водночас, особа, набувши статусу обвинуваченої у кримінальному провадженні, набуває певних зобов`язань, виконання яких слугує мінімальною гарантією досягнення завдань кримінального провадження, визначених у ст. 2 КПК.

До них п. 1 ч. 7 ст. 42 відносить обов`язок обвинуваченого прибути за викликом до суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб. Такий обов`язок є безумовним і не залежить від дії певного запобіжного заходу, застосованого до особи.

Крім цього, зміст ч. 8 ст. 182 КПК вказує на те, що неможливість прибуття обвинуваченого на виклик може зумовлюватися виключно поважними причинами.

Стаття 138 до поважних причин неприбуття особи на виклик відносить тяжку хворобу обвинуваченого або перебування в закладі охорони здоров`я у зв`язку з лікуванням або вагітністю за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад.

Суд вважає неявки обвинуваченого ОСОБА_1 до суду неповажними.

Так, відповідно до листа в.о. начальника Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України ОСОБА_1 виїхав за межі території України 30.12.2020 автомобільним транспортом через пункт пропуску «Мілове», що у Луганській області, на кордоні із Російською Федерацією (т. 7 а.с. 228). Станом на дату отримання відповіді на запит (12.07.2021) ОСОБА_9 назад на територію України не повертався.

Згідно з листом головного лікаря ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова НАМН України» від 14.07.2021 № 874/05 ОСОБА_1 перебував на лікуванні у цьому медичному закладі, зокрема, 27.03.2020 по 18.09.2020 (стаціонар) та 17.11.2020 по 29.12.2020 (стаціонар) (т.8 а.с.5). Під час лікування він проходив різного роду обстеження. У листі зазначено, що показів обвинуваченому для нейрохірургічного лікування на час перебування в клініці не було встановлено, водночас, за словами обвинуваченого, він планував подальше дообстеження та лікування в умовах стаціонару клініки в м. Москва, Російська Федерація, куди звертався раніше.

Крім цього, судом було витребувано інформацію у Міністерства охорони здоров`я України стосовно можливості лікування захворювань, які вказані у документації наданій захисниками ОСОБА_1 , в медичних закладах України. У листі заступника міністра Міністерства охорони здоров`я України від 16.07.2021 № 25-04/20919/2-21 від 16.07.2021 вказано, що лікування таких захворювань можливе у медичних закладах України (т. 8 а.с.8). У листі, крім того, зазначено, громадяни України підлягають направленню на лікування за кордон з метою отримання медичної допомоги за умови неможливості надання такої медичної допомоги закладами охорони здоров`я України, що підтверджується висновком групи експертів МОЗ відповідного профілю. Це регламентовано Порядком направлення громадян України для лікування за кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 № 1079 «Про забезпечення організації направлення громадян України для лікування за кордон» (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2019 № 1187).

З вказаного можна зробити висновок, що перебування ОСОБА_1 уже майже рік за кордоном не виправдано необхідністю (направленням) для лікування за кордоном у Російській Федерації.

Крім того, обвинуваченому, вочевидь, при виборі країни для виїзду було відомо, що остання, відповідно до постанови Верховної Ради України визнана державою-агресором. Відтак, реалізація заходів із цією державною в порядку міжнародного співробітництва задля отримання інформації стосовно лікування ОСОБА_1 , строків такого лікування, неможливості прибуття його до України задля участі у судових засіданнях, є утрудненою та малоефективною. До того ж, відповідно до наданих захисниками пояснень існувала альтернатива стосовно здійснення обстежень й у інших державах.

Варто також звернути увагу на надані захистом документи, вони, в свою чергу, майже завжди надавались суду в копіях, фотокопіях, часто незасвідчені адвокатом або іншими особами.

Аналізуючи зміст поданих документів, варто вказати на те, що у них прослідковується закономірність періодичності проходження ОСОБА_1 стаціонарного лікування. Зокрема, майже кожного разу, за невеликий проміжок часу до проведення засідань у справі йому рекомендувалося стаціонарне лікування. Через певний час після проведення засідання ОСОБА_1 виписували зі стаціонару. При цьому, в періоди, коли він не перебував на лікуванні, ОСОБА_1 не повертався до України.

Із наданих документів вбачається, що ОСОБА_1 змінював клініки у м. Москва. Зокрема, в останніх двох наданих документах, підписаних від імені однієї особи, ОСОБА_1 в один день рекомендовано госпіталізацію на 27.09.2021 (за два дні до засідання у справі), в іншому документі - екстрена госпіталізація із повторною явкою на 28.09.2021 Тобто два документи, які видані 21.09.2021, містять суперечності. На одному відсутній підпис завідуючого відділенням. Крім цього, надано інший документ від іншого медичного центру, куди ОСОБА_1 звернувся вже 23.09.2021. Йому також показано динамічне спостереження, рекомендовано госпіталізацію.

Таким чином, враховуючи усе зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_1 неодноразово, починаючи із засідання, призначеного на січень 2021, не прибував до суду за викликом без поважних причин, оскільки виїхав до Російської Федерації. При цьому, суду не надано належних підтверджень, що виїзд саме до цієї держави та перебування там обвинуваченого впродовж доволі довгого періоду часу обґрунтовується поважними причинами, зокрема, необхідністю проходження саме там стаціонарного лікування. На думку колегії, виїзд обвинуваченого на територію держави, визнаною Верховною Радою України державою-агресором, є заходом, спрямованим на перешкоджання розгляду кримінального провадження по суті, в межах якого ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого корупційного злочину.

Отож, ОСОБА_1 неодноразово не виконав покладений на нього обов`язок стосовно прибуття до суду за викликом, не прибув у дев`ять засідань у справі без поважних причин. У зв`язку з чим, у суду наявні підстави для застосування кримінально-процесуальної відповідальності до обвинуваченого, що полягає у зверненні сплаченої за нього застави в дохід держави.

Суд вважає, що такий вид (розмір) кримінально-процесуальної відповідальності узгоджується з принципом пропорційності, адже при цьому буде враховано обставини допущених порушень (їх тривалість, повторність, ступінь і форму вини, негативних наслідків для кримінального провадження, що настали чи могли настати від таких порушень тощо) та мети, заради якої застосовувались відповідні обов`язки.

(4.2) Щодо обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

Одночасно із необхідністю постановлення рішення про звернення застави в дохід держави, прокурор просить обрати ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Так, ч. 10 ст. 182 КПК у разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

З наведеної норми вбачається, що у разі встановлення перебування обвинуваченого, серед іншого, у державі, визнаною Верховною Радою України державою-агресором, та доведення прокурором підстав, передбачених ст. 177 КПК, суд може застосувати так звану попередню процедуру застосування до обвинуваченого запобіжного заходу - обрання запобіжного заходу. Наступним етапом після затримання особи (не пізніш як через 48 годин з часу його доставки до місця кримінального провадження) - є забезпечення розгляду за участю обвинуваченого клопотання про застосування раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід.

Крім цього, варто звернути увагу на використаний законодавцем при формулюванні норми сполучник «та/або» при з`єднанні частин речення «виїхав/перебуває на території, визнаної Верховною Радою України державою-агресором» і «оголошений у міжнародний розшук». Так, сполучник «та» свідчить про обов`язкову наявність двох зазначених ознак переліку, сполучник «або» вказує про альтернативність такого переліку. Тобто у зв`язку з тим, що у переліку наведено умови для настання певного правового наслідку, то використання розділового сполучника «та/або» вказує на те, що наслідок настає за наявності хоча б однієї з перелічених умов, водночас законодавцем допускається поєднання цих умов, адже вони не є взаємовиключними.

Отже, для оцінки необхідності обрання запобіжного заходу обвинуваченому достатньо встановлення судом обставини виїзду/перебування його на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором.

Додатковою умовою для такого висновку є наявність підстав, передбачених ст. 177. Вказана стаття визначає, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч. 2 ст. 177 КПК).

Частина перша статті 177 КПК передбачає, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Варто вказати, що при обранні запобіжного заходу судом не перевіряється висунуте ОСОБА_1 обвинувачення на предмет обґрунтованості. Законодавство містить вимогу виключно щодо перевірки на етапі досудового розслідування підозри на предмет обґрунтованості. Водночас, під час судового процесу закон не вимагає від суду обґрунтовувати обвинувачення при вирішенні питання про обрання/застосування запобіжного заходу. Така оцінка є предметом судового розгляду, що надається судом на підставі поданих доказів при ухваленні кінцевого рішення у справі.

Крім цього, на відміну від процедури застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, при вирішенні питання про його обрання не досліджується можливість застосування менш суворого запобіжного заходу, оскільки тримання під вартою - це єдиний запобіжний захід, передбачений в порядку ч. 6 ст. 193 КПК.

Таким чином, суду необхідно встановити обставину виїзду/перебування обвинуваченого на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором (1), та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК (2).

1. ОСОБА_1 виїхав та наразі перебуває на території Російської Федерації. Вказана обставина підтверджується листом в.о. начальника Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України (т. 7 а.с. 228). Крім цього, обставина виїзду ОСОБА_1 до цієї держави не заперечується стороною захисту, яка неодноразово повідомляла про це суд у своїх процесуальних документах по суті справи у певні дати слухань.

Відповідно до змісту постанови Верхової Ради України №129-VIII від 27.01.2015, Верховна Рада України визнала Російську Федерацію державою-агресором.

Таким чином, у суду є достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 виїхав та наразі перебуває у державі, визнаній Верховою Радою України державою-агресором.

2. У своєму клопотанні прокурор вказує на наявність ризиків вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 дій, передбачених ст. 177 КПК, зокрема, про ймовірність переховування його від суду та незаконного впливу на свідків, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому кримінальному провадженні.

Ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених частиною першою статті 177 КПК, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. Чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що обвинувачений обов`язково здійснюватиме такі дії. Однак суду необхідно встановити, чи обвинувачений наразі має об`єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.

На думку колегії, ризик переховування обвинуваченого від суду та незаконного впливу на свідків, обвинуваченого, експерта, спеціаліста є реальними та зумовлюють необхідність дії запобіжного заходу.

Зокрема, ризик переховування від суду досить вірогідний з огляду на тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , суворістю можливого покарання, пов`язаними із цим негативними для особи наслідками.

Про високу ймовірність реалізації цього ризику свідчить те, що ОСОБА_1 , будучи обвинуваченим у кримінальному провадженні, наразі виїхав до Російської Федерації, вказуючи про необхідність отримання саме там медичної допомоги. У вказаній державі перебуває майже рік. З часу виїзду не повертався на територію України.

Суд враховує місце реєстрації обвинуваченого, а саме м. Рубіжне Луганської області. Фактично, місце реєстрації обвинуваченого знаходиться поблизу лінії розмежування з тимчасово окупованими і непідконтрольними Україні територіями. Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 дуже часто змінював місце проживання. В останні місяці перебування в Україні не отримував повістки за останнім відомим суду місцем проживання.

ОСОБА_10 , яка є особою, що спільно проживала з обвинуваченим однією сім`єю без укладення шлюбу, раніше систематично перебувала за кордоном, проживала там, що свідчить про реальну можливість ОСОБА_1 переховуватися від суду на території іноземних держав або ж про наявність у сім`ї нерухомості за кордоном.

Таким чином, колегія вважає доведеним існування ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_1 від суду.

Окрім цього, суд вважає доведеним існування ризику незаконного впливу ОСОБА_1 на свідків та інших учасників провадження.

КПК встановлює наступну процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).

Таким чином, такий ризик як вплив на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. А отже, за відсутності дієвого запобіжного заходу такий ризик є реальним.

Обвинувачений також може чинити вплив або узгоджувати спільні дії з іншими учасниками цього провадження, в тому числі з метою переконати їх змінити їхні викриваючі показання.

Цей ризик обґрунтовується й наявністю стійких зв`язків обвинуваченого із працівниками судових та правоохоронних органів різного рівня. Це обумовлюється, як родом його діяльності, діловими та особистими контактами, так і відомостями з вилученого в обвинуваченого блокнота.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що обвинувачений ОСОБА_1 виїхав та наразі перебуває у державі, визнаній Верховною Радою України державою-агресором, а також прокурором доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК. Отже, ОСОБА_1 необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у порядку ч. 6 ст. 193 КПК. Відтак, клопотання прокурора підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, суд постановив:

-клопотання прокурора Олефіра Ю.О. про звернення застави в дохід держави та обрання запобіжного заходу задовольнити;

-звернути в дохід держави та зарахувати до спеціального фонду Державного бюджету України суму у розмірі 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 4 204 000 грн., внесену заставодавцем ( ОСОБА_5 ) в якості застави за обвинуваченого ОСОБА_1 на підставі ухвали Вищого антикорупційного суду від 22.06.2020;

-обрати стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою;

-після затримання обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , і не пізніше ніж через 48 годин з часу його доставки до місця кримінального провадження розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали оголошено 01.10.2021 о 17:30 год.

Судді:

М.В. Галабала В.В. Крикливий В.В. Ногачевський