Document No. 100483942

Справа № 991/6895/21

Провадження 1-кс/991/7000/21

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

20 жовтня 2021 року Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Галабала М.В., за участі секретаря судового засідання Яроша О.М., прокурора Корзуна В.С., детектива Кальки І.З., захисника Корпала В.М., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання детектива П`ятого відділу Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Кальки Івана Зіновійовича, погоджене прокурором другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Андроновою Анастасією Вадимівною, про застосування запобіжного заходу у вигляді застави щодо

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Бохоники Вінницької області, громадянин України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, у кримінальному провадженні № 52020000000000721, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідування 12 листопада 2020 року, та

ВСТАНОВИВ:

1. До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива П`ятого відділу Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Кальки І.З. про застосування запобіжного заходу у виді застави відносно ОСОБА_1 .

2. В обґрунтування клопотання детектив зазначає, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52020000000000721 від 12 листопада 2020 року за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

2.1. За твердженням детектива, в ході досудового розслідування встановлені такі обставини.

2.2. Станом на 2015 рік у структурі Національної академії аграрних наук України (далі - Академія) діяв Інститут кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук (далі - ІК СГП НААН), якому підпорядковувалося Державне підприємство Дослідне господарство «Бохоницьке» ІК СГП НААН (код ЄДРПОУ 00496550) (далі - ДП ДГ «Бохоницьке»), яке є експериментально-виробничою базою для проведення досліджень, випробувань і доопрацювання наукових розробок ІК СГП НААН.

ОСОБА_1 відповідно до наказу директора Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України від 26 березня 2015 року № 42-к призначений виконувачем обов`язків директора Державного підприємства «Дослідне господарство «Бохоницьке» Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України».

Згідно з наказом директора Науково-виробничого центру «Соя» Національної академії аграрних наук України від 07 серпня 2015 року № 2-з ОСОБА_1 призначено виконувачем обов`язків директора Державного підприємства «Дослідне господарство «Бохоницьке» Науково-виробничого центру «Соя» Національної академії аграрних наук України у зв`язку зі зміною підпорядкування державного підприємства.

У 2016 році ДП ДГ «Бохоницьке» згідно з постановою президії НААН від 18 березня 2016 року підпорядковане Національному науковому центру «Соя» Національної академії аграрних наук України (далі - НВЦ «Соя» НААН).

Розпорядженням Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області від 02 серпня 2012 року № 886 затверджено технічну документацію із землеустрою по інвентаризації земельних ділянок, які знаходяться в постійному користуванні ДП «ДГ «Бохоницьке» загальною площею 936,3716 га для дослідних і навчальних цілей на території Бохоницької сільської ради, за межами населеного пункту.

На підставі цього розпорядження ДП «ДГ «Бохоницьке», зокрема, видано державний акт серії ЯЯ № 020250 на право постійного користування земельною ділянкою площею 73,3112 га з кадастровим номером 0520680500:01:004:0062 з цільовим призначенням земельної ділянки 01.09 - для дослідних та навчальних цілей.

Відповідно до п. «в» ч. 1 ст. 150 Земельного кодексу України до особливо цінних земель відносяться, зокрема, землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів.

Таким чином, землі наданні у постійне користування ДП ДГ «Бохоницьке» для проведення науково-дослідних робіт згідно з державним актом ЯЯ № 020250 є особливо цінними землями.

Відповідно до ст.ст. 122, 149 Земельного кодексу України до повноважень Кабінету Міністрів України відноситься вилучення за згодою землекористувачів земельних ділянок із земель державної власності, які перебувають у постійному користуванні, зокрема, особливо цінних земель, а також передача вказаних земельних ділянок у власність або у користування.

Згідно зі ст. 150 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на час вчинення злочину) припинення права постійного користування земельними ділянками особливо цінних земель, а саме дослідними полями науково-дослідних установ і навчальних закладів, з підстави добровільної відмови від користування ними або шляхом їх вилучення здійснюється за погодженням з Верховною Радою України.

30 червня 2015 року президією Академії прийнято постанову, якою надано згоду на вилучення із землекористування ДП ДГ «Бохоницьке» в порядку, визначеному законодавством, земельної ділянки загальною площею 45 га і передачу вказаної земельної ділянки до земель запасу державної власності, з метою надання земельних ділянок: площею 15 га - працівникам Державного підприємства «Дослідне господарство «Бохоницьке» Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН», Державного підприємства «Науковий інноваційно-технологічний центр Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН», молодим науковцям Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН, а також площею 30 га - учасникам антитерористичної операції для ведення індивідуального садівництва та особистого селянського господарства.

Усвідомлюючи, що земельні ділянки ДП ДГ «Бохоницьке» є особливо цінними та щодо них діє особливий порядок припинення права постійного користування ОСОБА_1 , діючи у змові з начальником ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області ОСОБА_2 , вирішив, використовуючи вищевказану постанову, розтратити землю підприємства, а саме частину земельної ділянки 0520680500:01:004:0062 площею 73,3112 га, розташованої на території Бохоницької сільської ради Вінницького району Вінницької області, на користь третіх осіб, а саме: свого рідного брата ОСОБА_3 , а також ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .

З метою поділу земельної ділянки 0520680500:01:004:0062 в.о. директора ДП «ДГ «Бохоницьке» ОСОБА_1 у період з 11 лютого 2016 до 06 травня 2016 року, діючи в порушення пункту «є» ст. 56 Закону України «Про землеустрій», а саме без згоди органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою - Кабінету Міністрів України, підписав виготовлене за невстановлених обставин клопотання начальнику ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області ОСОБА_2 від 06 травня 2016 року без вихідного номера з додатками про надання згоди на поділ земельної ділянки 0520680500:01:004:0062 площею 73,3111 га, яка перебувала у постійному користуванні ДП «ДГ «Бохоницьке».

Окрім цього, ОСОБА_1 у період з 11 лютого 2016 до 28 квітня 2016 року, усвідомлюючи, що земля, на яку спрямований злочинний умисел, є особливо цінною, з метою надання своїм діям зовнішніх ознак законності, підписав виготовлену за невстановлених обставин довідку від 28 квітня 2016 року про те, що земельна ділянка 0520680500:01:004:0062 площею 73,3111 га, яка перебуває у постійному користуванні ДП «ДГ «Бохоницьке», не використовується в дослідних та наукових цілях та не є дослідним полем.

Викладена у довідці інформація не відповідає дійсності, оскільки цільове призначення земельної ділянки 0520680500:01:004:0062 згідно з державним актом серії ЯЯ № 020250 для дослідних та навчальних цілей, а відповідно до п. а ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані використовувати землі за цільовим призначенням.

За результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 начальник ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області ОСОБА_2 у порушення пункту «є» ст. 56 Закону України «Про землеустрій», ст.ст. 122, 149 та 150 ЗК України, усвідомлюючи, що органи Держгеокадастру не уповноважені розпоряджатися особливо цінною землею, за відсутності згоди Кабінету Міністрів України як органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, підписав наказ ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 18 травня 2016 року № 2-5343/15-16-СГ про надання згоди ДП «ДГ «Бохоницьке» на поділ земельної ділянки 0520680500:01:004:0062 площею 73,3111 га.

В подальшому здійснено поділ земельної ділянки 0520680500:01:004:0062 площею 73,3111 га за результатами якого 07 червня 2016 року внесено відомості до Державного земельного кадастру щодо 3 земельних ділянок, а саме: 0520680500:01:004:0067 площею 18 га, 0510100000:02:111:0001 площею 12,0861 га та з кадастровим номером 0520680500:01:004:0066 площею 43,2253 га.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , діючи за попередньою змовою, вирішили розтратити саме новосформовану земельну ділянку 0520680500:01:004:0067 площею 18 га.

Для цього 04 липня 2016 року ОСОБА_1 , усвідомлюючи те, що вилучення земельної ділянки 0520680500:01:004:0067 площею 18 га з постійного користування ДП «ДГ «Бохоницьке» здійснюється виключно Кабінетом Міністрів України на підставі нотаріально посвідченої згоди Президії Національної академії аграрних наук України, маючи на меті створення видимості законності її вилучення та передачі в приватну власність, підписав та забезпечив посвідчення приватним нотаріусом ОСОБА_14 заяви від свого імені без дати та без номера в кількості 9 примірників, адресованої начальнику ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області ОСОБА_2 про те, що ДП «ДГ «Бохоницьке» надає згоду на вилучення земельної ділянки площею 18 га, розташованої на території Бохоницької сільської ради (за межами населеного пункту) Вінницького району Вінницької області, яка перебуває у постійному користуванні державного підприємства для надання громадянам для ведення особистого селянського господарства.

Також ОСОБА_1 , будучи обізнаним про недостовірність викладеної в офіційному документі інформації, підписав, підписав лист від 09 серпня 2016 року за № 70 на адресу начальника ГУ Держагеокадастру у Вінницькій області ОСОБА_2 про те, що землі ДП «ДГ «Бохоницьке» в кількості 45 га, вилучені постановою Президії Національної академії аграрних наук України (протокол № 7 від 30 червня 2015 року), для ведення індивідуального садівництва та особистого селянського господарства, з метою надання земельних ділянок працівникам наукових установ НААН України та учасникам АТО, не являються особливо цінними та не використовуються в науково-дослідних цілях.

Окрім цього, ОСОБА_1 у період з 11 лютого 2016 до 19 серпня 2016 року підписано 9 примірників заяви, адресованої начальнику ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області ОСОБА_2 , про те, що ДП «ДГ «Бохоницьке» просить надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства працівниками ДП «ДГ «Бохоницьке» ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .

Водночас серед зазначених осіб, в період вчинення злочину тільки ОСОБА_8 працював в ДП «ДГ «Бохоницьке», інші вказані в заяві особи станом на той час не працювали в ДП «ДГ «Бохоницьке».

В подальшому особи, в інтересах яких діяли ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , звернулись до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотаннями від 06 липня 2016 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Бохоницької сільської ради Вінницького району Вінницької області за межами населеного пункту у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок землі, що перебуває у постійному користуванні ДП «ДГ «Бохоницьке».

Згодом ОСОБА_5 з невстановлених досудовим слідством мотивів написала заяву від 12 серпня 2016 року про залишення без розгляду її клопотання від 06 липня 2016 року.

За результатами розгляду вищевказаних клопотань з відповідними додатками начальник ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області ОСОБА_2 у порушення ст.ст. 84, 122, 149 та 150 ЗК України, усвідомлюючи, що органи Держгеокадастру не уповноважені розпоряджатися особливо цінною землею, підписав накази ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 19 серпня 2016 року №№ 2-10807/15-16СГ, 2-10812/15-16СГ, 2-10810/15-16СГ, 2-10808/15-16СГ, 2-10814/15-16-СГ, 2-10804/15-16-СГ, 2 10800/15-16-СГ та 2-10797/15-16-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою», якими надав дозвіл 8 замовникам на розроблення проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок орієнтовною загальною площею 15 га на території Бохоницької сільської ради Вінницького району Вінницької області із земель державної власності, які перебувають в постійному користуванні ДП «ДГ «Бохоницьке» згідно з державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 020250 - для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення - 01.03).

На підставі вищевказаних наказів ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області ДП «Вінницький науково дослідний та проектний інститут землеустрою» розроблено Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 8 осіб для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення.

В подальшому ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 20 жовтня 2016 року звернулись до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотаннями від 19 жовтня 2016 року про затвердження розробленого проекту землеустрою та передачі у власність земельних ділянок.

За результатами розгляду вказаних клопотань начальник ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області ОСОБА_2 , маючи умисел на розтрату особливо цінної землі ДП «ДГ «Бохоницьке», діючи у змові з ОСОБА_1 , в порушення ст.ст. 84, 122, 149 та 150 ЗК України, усвідомлюючи, що органи Держгеокадастру не уповноважені розпоряджатися особливо цінною землею та вилучати землі сільськогосподарського призначення підписав накази ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 08 листопада 2016 №№ 2-15127/15-16-СГ, 2-15122/15-16-СГ, 2-15123/15-16-СГ, 2-15126/15-16-СГ, 2-15116/15-16-СГ, 2-15129/15-16-СГ, 2-15131/15-16-СГ, 2-15134/15-16-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» на підставі яких ОСОБА_10 набула право власності на земельну ділянку 0520680500:01:004:0075 площею 1 га, ОСОБА_7 - 0520680500:01:004:0076 площею 2 га, ОСОБА_11 - 0520680500:01:004:0077 площею 2 га, ОСОБА_6 - 0520680500:01:004:0078 площею 2 га, ОСОБА_8 - 0520680500:01:004:0079 площею 2 га, ОСОБА_9 - 0520680500:01:004:0080, ОСОБА_4 - 0520680500:01:004:0081 площею 2 га, ОСОБА_3 (рідний брат ОСОБА_1 ) - 0520680500:01:004:0082 площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Бохоницької сільської ради Вінницького району Вінницької області.

У подальшому ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , в інтересах яких діяли ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , 06 січня 2017 року звернулись до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотаннями від 30 грудня 2016 та 04 січня 2017 року відповідно про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

За результатами розгляду вказаних клопотань начальник ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області ОСОБА_2 , усвідомлюючи, що органи Держгеокадастру не уповноважені розпоряджатися особливо цінною землею та що земля, яка планується до відведення, перебуває у постійному користуванні ДП «ДГ «Бохоницьке», підписав накази ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 26 січня 2017 року № 2 1245/15-17СГ та № 2-1247/15-17СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою», якими надав дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок орієнтовною загальною площею 1,7 га та 0,6 га відповідно із земель державної власності сільськогосподарського призначення, на території Бохоницької сільської ради Вінницького району Вінницької області, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення - 01.03).

На підставі вищевказаних наказів землевпорядною організаціє ТОВ «Юридично земельний союз «Альянс» розроблено Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_12 та ОСОБА_13 для ведення особистого селянського господарства на території Бохоницької сільської ради Вінницького району Вінницької області (за межами населеного пункту).

В подальшому ОСОБА_12 та ОСОБА_13 20 липня 2017 року звернулись до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотаннями від 11 липня 2017 року про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельних ділянок.

За результатами розгляду вказаних клопотань начальник ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області ОСОБА_2 , в порушення ст.ст. 84, 122, 149 та 150 ЗК України, усвідомлюючи, що органи Держгеокадастру не уповноважені розпоряджатися особливо цінною землею та вилучати землі сільськогосподарського призначення, а також те, що земля, яка планується до відведення перебуває у постійному користуванні ДП «ДГ «Бохоницьке», підписав накази ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 21 липня 2017 року №№ 2-9115/15-17-СГ, 2-9116/15-17-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» на підставі яких ОСОБА_12 набув право власності на земельну ділянку 0520680500:01:004:0084 площею 1,6165 га, а ОСОБА_13 - 0520680500:01:004:0085 площею 0.5007 га для ведення особистого селянського господарства на території Бохоницької сільської ради Вінницького району Вінницької області.

За вказаних обставин ОСОБА_15 за попередньою змовою з ОСОБА_2 у період з 11 лютого 2016 по 13 вересня 2017 року умисно, з корисливих мотивів, діючи в інтересах третіх осіб, розтратили 17,1172 га особливо цінної землі ДП «ДГ «Бохоницьке» шляхом протиправного її вилучення внаслідок передачі у приватну власність ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 10 земельних ділянок, сформованих за рахунок особливо цінної землі ДП «ДГ «Бохоницьке», ринкова вартість яких на момент формування становила 11 597 260,96 грн, чим завдано збитків державі в особі Кабінету Міністрів України на цю суму.

Разом із цим ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді в.о. директора ДП ДГ «Бохоницьке», вчиняючи попередньою змовою з начальником ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області ОСОБА_2 , розтрату шляхом зловживання службовими особами своїм службовим становищем особливо цінних земель ДП «ДГ «Бохоницьке», вчинив службове підроблення за наступних обставин.

Зокрема ОСОБА_1 , підписав та видав довідку від 28 квітня 2016 року, в якій містяться завідомо неправдиві відомості про те, що земельні ділянки, які розташовані на території Бохоницької сільської ради Вінницького району і перебувають у постійному користуванні ДП «ДГ «Бохоницьке» (державні акти на право постійного користування серія ЯЯ № 020286 від 13 листопада 2012 року № 052060003000028, серія ЯЯ № 020250 від 13 листопада 2012 року № 052060003000022), площею 73,3111 га (кадастровий номер 0520680500:01:004:0062) та площею 28,2357 га (кадастровий номер 0520680500:01:023:0231) не використовуються в дослідних та наукових цілях та не є дослідним полем.

Викладена у довідці інформація про те, що вказана земельна ділянка не є дослідним полем не відповідає дійсності, оскільки цільове призначення земельної ділянки 0520680500:01:004:0062 згідно державного акту серії ЯЯ № 020250 для дослідних та навчальних цілей. Окрім цього слід зазначити, що відповідно до п. а ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані використовувати землі за цільовим призначенням.

Також ОСОБА_1 підписав та видав лист від 09.08.2016 за № 70, у якому містяться завідомо неправдиві відомості про те, що землі ДП «ДГ «Бохоницьке» в кількості 45 га, вилучені постановою Президії Національної академії аграрних наук України (протокол № 7 від 30 червня 2015 року), для ведення індивідуального садівництва та особистого селянського господарства, з метою надання земельних ділянок працівникам наукових установ НААН України та учасникам АТО не являються особливо цінними та не використовуються в науково-дослідних цілях.

Окрім цього, ОСОБА_1 у період з 11 лютого 2016 до 19 серпня 2016 року підписав та видав заяви без дати та без номера в кількості 9 примірників, у яких містяться завідомо неправдиві відомості про те, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 є працівниками ДП «ДГ «Бохоницьке».

Враховуючи, що довідка від 28 квітня 2016 року, лист від 09 серпня 2016 року за № 70 та 9 примірників заяви без дати та без номеру, відповідно до вимог примітки до ст. 358 КК України є офіційними документами, в.о. директора ДП ДГ «Бохоницьке» ОСОБА_1 видав завідомо неправдиві офіційні документи.

3. В обґрунтування необхідності застосування запобіжного заходу детектив зазначає про наявність ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Вказує на ризики переховування від органів досудового розслідування, знищення, приховування або спотворення речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

4. Детектив просить визначити ОСОБА_1 заставу у розмірі 681 000,00 грн. Вважає, що такий розмір застави з огляду на особу підозрюваного та його майновий стан здатний запобігти ризикам кримінального провадження.

4.1. У випадку внесення застави детектив просить покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

5. Копія клопотання про застосування запобіжного заходу із копіями доданих до нього матеріалів, отримані ОСОБА_1 05 жовтня 2021 року, про що свідчить його розписка.

6. В судовому засіданні сторони кримінального провадження висловили такі позиції:

6.1. Прокурор підтримав клопотання, просив його задовольнити. Додатково зазначив, що підозрюваний здійснює тиск на свідків, що підтверджується матеріалами кримінального провадження, тому існують очевидні ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

6.2. Захисник проти задоволення клопотання заперечував. Послався на відсутність ризиків кримінального провадження та необґрунтованість підозри. Зазначив, що на свідків підозрюваний не тиснув, як зазначає в клопотанні детектив, вони всі з однієї місцевості з підозрюваним, а тому домовлялися скинутися грошима на автомобіль і доїхати до міста Києва разом. Вважає кваліфікацію кримінальних правопорушень передчасною та необґрунтованою. Просить застосувати до підозрюваного домашній арешт в нічну пору доби.

6.3. Підозрюваний підтримав позицію свого захисника. Зазначив, що працює наразі сторожем, немає великих статків, як зазначає детектив. Також хворіє на цукровий діабет.

6.4. Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов таких висновків.

7. Розділ II Кримінального процесуального кодексу України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення цього провадження. До заходів забезпечення згідно з п. 9 ч. 2 ст. 131 цього кодексу віднесені також запобіжні заходи. Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК України.

7.1. Згідно з ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

7.2. У відповідності до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

7.3. Запобіжні заходи під час досудового розслідування можуть застосовуватися до особи, яка набула процесуального статусу підозрюваного.

7.3.1. Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст. 276-279 КПК України, повідомлено про підозру; особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення; або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 42 КПК України).

8. Як підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 12 вересня 2021 року, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52020000000000721 розпочате 12 листопада 2020 року. ОСОБА_1 10 вересня 2021 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, що підтверджується письмовим повідомленням про підозру з відміткою ОСОБА_1 про його отримання 10 вересня 2021 року о 13 год. 30 хв. (том 1, а. с. 277-290).

8.1. Отже, у відповідності до вимог ст. 42 КПК України ОСОБА_1 має статус підозрюваного у цьому кримінальному провадженні і щодо нього може вирішуватися питання про застосування запобіжного заходу.

8.2. За відсутності заперечень щодо процесуального статусу підозрюваного при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу дослідженню підлягають чотири групи обставин:

-чи наявна обґрунтована підозра у вчиненні особою кримінального правопорушення;

-чи наявні ризики кримінального провадження;

-чи наявні відомості на переконання того, що більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам кримінального провадження;

-індивідуальні обставини підозрюваного, передбачені статтею 178 КПК України.

Отже, при вирішенні поставленого питання слідчому судді належить дослідити кожен із зазначених критеріїв в їх взаємозв`язку.

9. Щодо обґрунтованої підозри.

9.1. Згідно зі ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

9.2. Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованої підозри, враховуючи ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред`явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі Murray v.United Kingdom, 14310/88, 28.10.94, п. 55).

9.3. В цьому кримінальному провадженні йдеться про причетність ОСОБА_1 до кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, а саме розтрата чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах, а також видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів.

9.4. Частина 5 статті 191 КК України встановлює кримінальну відповідальність за привласнення, розтрату майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, тобто дії, передбачені частинами першою, другою, третьою або четвертою цієї статті, якщо вони вчинені в особливо великих розмірах або організованою групою.

У відповідності до п. 4 примітки до ст. 185 КК України у статтях 185-187 та 189-191, 194 цього Кодексу в особливо великих розмірах визнається кримінальне правопорушення, що вчинене однією особою чи групою осіб на суму, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення. Зокрема, як вбачається з висновку експерта від 01 лютого 2019 року № 19/13-2/102-СЕ/18 внаслідок вилучення 17,1172 га особливо цінних земель із землекористування ДП «ДГ «Бохоницьке» державі, в особі Кабінету Міністрів України, заподіяно збитків на суму 11 597 260, 96 гривень (том 1, а.с. 198-212).

9.6. Описана у клопотанні фабула у сукупності з наданими прокурором поясненнями та представленими матеріалами кримінального провадження дає слідчому судді можливість дійти висновку про наявність в діях ОСОБА_1 ознак кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

9.7. Для визначення його причетності до події кримінального правопорушення слідчим суддею досліджені відомості, надані сторонами, зокрема:

- висновок експертів за результатами проведення оціночно-земельної експертизи, земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою від 08 травня 2018 року № 25276/17-41/8139?8182/18-41;

- довідка спеціалістів Департаменту взаємодії з правоохоронними органами Держаудитслужби від 21 вересня 2018 року;

- висновок експерта за результатами судово економічної експертизи від 01 лютого 2019 року № 19/13-2/102-СЕ/18;

- статут Державного підприємства «Дослідне господарство «Бохоницьке» Науково-виробничого центру «Соя» Національної академії аграрних наук України (нова редакція), який затверджено 04 серпня 2015 року;

- статут Державного підприємства «Дослідне господарство «Бохоницьке» Науково-виробничого центру «Соя» Національної академії аграрних наук України (нова редакція), який затверджено 20 грудня 2016 року;

- постанова президії Академії (протокол № 7 від 30 червня 2015 року), якою надано згоду на вилучення із землекористування ДП «ДГ «Бохоницьке» земельної ділянки площею 45 га;

- державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 020250, що посвідчує право постійного користування ДП «ДГ «Бохоницьке» на земельну ділянку 0520680500:01:004:0062 площею 73,3111 га - для дослідних і навчальних цілей;

- довідка від 28 квітня 2016 року, у якій містяться завідомо неправдиві відомості про те, що земельні ділянки, які розташовані на території Бохоницької сільської ради Вінницького району і перебувають у постійному користуванні ДП «ДГ «Бохоницьке» (державні акти на право постійного користування серія ЯЯ № 020286 від 13.11.2012 № 052060003000028, серія ЯЯ № 020250 від 13.11.2012 № 052060003000022), площею 73,3111 га (кадастровий номер 0520680500:01:004:0062) та площею 28,2357 га (кадастровий номер 0520680500:01:023:0231) не використовуються в дослідних та наукових цілях та не є дослідними полями;

- лист від 09 серпня 2016 року за № 70, який адресовано начальнику Головного управління Держагеокадастру у Вінницькій області Козаку Ю.П.;

- заява без дати та без номера, адресована начальнику Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області ОСОБА_2 про те, що ДП «ДГ «Бохоницьке» просить надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства ніби то працівникам ДП «ДГ «Бохоницьке» ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ;

- наказ начальника ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 18 травня 2016 року № 2-5343/15-16-СГ про надання згоди ДП «ДГ «Бохоницьке» на поділ земельної ділянки 0520680500:01:004:0062 площею 73,3111 га;

- накази начальника ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 19 серпня 2016 року №№ 2 10807/15-16СГ, 2-10812/15-16СГ, 2 10810/15-16СГ, 2 10808/15-16СГ, 2-10814/15-16-СГ, 2-10804/15-16-СГ, 2 10800/15-16-СГ, 2 10797/15-16-СГ та від 26 січня 2017 року № 2-1245/15-17СГ, № 2-1247/15-17СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою»;

- накази ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 08 листопада 2016 року №№ 2-15127/15-16-СГ, 2-15122/15-16-СГ, 2-15123/15-16-СГ, 2-15126/15-16-СГ, 2-15116/15-16-СГ, 2-15129/15-16-СГ, 2-15131/15-16-СГ, 2-15134/15-16-СГ та від 21 липня 2017 року №№ 2-9115/15-17-СГ, 2-9116/15-17-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність»;

- наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 02 листопада 2016 року № 93 «З основної діяльності про вжиття заходів щодо резервування земельних ділянок учасникам АТО»;

- висновки судово почеркознавчих експертиз від 07 лютого 2019 року № 269/1, від 28 травня 2019 року № 160/1 та від 18 листопада 2020 року № 456/1;

- висновок судово почеркознавчої експертизи від 15 травня 2019 року № 245/1;

- висновок судово почеркознавчої експертизи від 20 листопада 2018 року № 365/1;

- висновок судово-технічної експертизи документів від 20 листопада 2018 року № 361/1;

- відповідь ДП ДГ «Бохоницьке» на запит Національного бюро від 28 серпня 2018 року;

- протокол огляду від 13 квітня 2020 року;

- протокол за результатами зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 08 лютого 2018 року.

9.8. Досліджені матеріали у взаємному зв`язку з обставинами кримінального правопорушення, дають слідчому судді підстави дійти до висновку про наявність обґрунтованої підозри.

9.9. Відповідно до ч. 4 ст. 193 КПК України за клопотанням сторін або за власною ініціативою слідчий суддя має право дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу. В світлі конкретних обставин даного клопотання досліджених матеріалів достатньо для того, щоб в рамках судового контролю, який здійснюється слідчим суддею при розгляді питання про застосування запобіжного заходу, дійти висновку про наявність обґрунтованої підозри. Повідомлена ОСОБА_1 підозра є обґрунтованою, вона ґрунтується на відомостях, що об`єктивно пов`язують підозрюваного із вчиненими кримінальними правопорушеннями. При чому під час розгляду клопотання не виникло будь-якого іншого розумного обґрунтування участі підозрюваного у подіях, про які йдеться, ніж та, щодо якої стверджує прокурор.

9.10. Необхідно зауважити, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою (за стандартом «обґрунтована підозра») для застосування щодо неї запобіжного заходу.

9.11. Окрім того, кримінальне провадження № 52020000000000721 перебуває з точки зору його відкритості для сторони захисту на початковій стадії. ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що чим довше щодо підозрюваного обраний запобіжний захід, тим вищими мають бути вимоги до підтвердження обґрунтованості підозри (наприклад, рішення у справах Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства від 30 серпня 1990 р., Мюррей проти Сполученого Королівства від 28 жовтня 1994 р., Ердагоз проти Туреччини від 22 жовтня 1997 р., Влох проти Польщі від 19 жовтня 2000 р., О`Хара проти Сполученого Королівства від 16 жовтня 2001 р. тощо).

10. Щодо ризиків кримінального провадження.

10.1. Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому. Отже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.

10.2. Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися, а обов`язки, про покладення (продовження) яких клопоче прокурор у разі обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, - бути у взаємозв`язку з ними. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження слідчий суддя застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, слідчий суддя має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

10.3. На переконання сторони обвинувачення, в цьому провадженні існують ризики, що підозрюваний може:

-переховуватися від органів досудового розслідування та суду,

-знищення, приховання або спотворення речей і документів, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення,

-незаконно впливати на свідків;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Заявлені ризики заслуговують на увагу.

10.4. Ризик переховування від органів досудового розслідування та суду.

ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України. Характер інкримінованих правопорушень пов`язаний з корисливою спрямованістю та використанням службового становища (що може свідчити про свідому позапроцесуальну поведінку). Санкція відповідної частини статті відносить один із інкримінованих злочинів до особливо тяжких і передбачає покарання у виді позбавлення волі від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення при визначенні ризику переховування. Разом з тим, самої лише тяжкості інкримінованого злочину недостатньо для висновку про можливі спроби підозрюваного переховуватися, тому вона оцінюється у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв`язки, а також будь-які інші зв`язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення у справі Becciev v. Moldova, п. 58). Отже, слідчий суддя, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, в якому підозрюється ОСОБА_1 , у сукупності з іншими обставинами, якими в цьому випадку є законодавчі приписи щодо неможливості застосування "пільгових" інститутів кримінального права у відповідній категорії справ.

Так, відповідно до положень Кримінального кодексу України при притягненні особи до кримінальної відповідальності за корупційний злочин в загальному порядку не передбачається звільнення від кримінальної відповідальності (ст. 45-48 КК України), призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом (ст. 69 КК України), звільнення від покарання та його відбування (ст. 74 КК України), звільнення від відбування покарання з випробуванням (ст. 75 КК України) тощо.

Разом з тим, стороною захисту надано слідчому судді відомості про міцні соціальні зв`язки підозрюваного, які на їх переконання, свідчать, що підозрюваний не збирається нікуди тікати, оскільки на його утриманні двоє неповнолітніх дітей.

Проте, досудове розслідування, як процедура, пов`язана з притягненням особи до відповідальності, не є статичним, що обумовлює можливість непрогнозованої зміни поведінки такої особи. Адже співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у вигляді його потенційного ув`язнення у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у перспективі робить цей ризик достатньо високим. Отже, оцінюючи можливість підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування, слідчий суддя вважає такі дії вірогідними в будь-який момент кримінального провадження.

Крім того, відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2018 рік ОСОБА_1 на праві власності належить житловий будинок по АДРЕСА_2 , а також на праві спільної сумісної власності разом з дружиною та дочкою належність квартира по АДРЕСА_3 .

Наявна кількість майна дає ОСОБА_1 можливість переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

10.5. Що стосується ризику знищення, приховання або спотворення речей і документів, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, то він не знайшов свого підтвердження під час розгляду клопотання.

10.6. Ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Ризик незаконного впливу на свідків також є обґрунтованим. Слідчим суддею береться до уваги, що після виклику до Національного бюро для допиту як свідків власників земельних ділянок, сформованих за рахунок особливо цінної землі, саме ОСОБА_1 брав участь в організації централізованого доставлення вказаних осіб з м. Вінниця до місця знаходження органу досудового розслідування у м. Київ., що підтверджується протоколом про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 08.02.2018 (том 1, а.с. 213-220).

Ризик незаконного впливу на інших осіб об`єктивізується також з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні. Так, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. За таких обставин заборона спілкуватися з певними визначеними особами як наслідок встановлення ймовірного впливу на них - це об`єктивна необхідність забезпечення недоторканості показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність.

10.7.Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Що стосується ступеню ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином свідчить можливість використання ОСОБА_1 своїх зв`язків з огляду на соціальне становище та коло спілкування, яке вбачається, зокрема, з того, що ОСОБА_1 з 2015 по 2020 рік працював керівником ДП «ДГ «Бохоницьке», а на даний час працює в Інституті кормів та сільського господарства Поділля НААН, якому безпосередньо підпорядковується державне підприємство, - для здійснення тиску на колишніх підпорядкованих працівників та інших, крім свідків, учасників кримінального провадження з метою схилити їх до приховання від слідства наявних у їх розпорядженні відомостей, речей і документів, зміни або знищення таких речей і документів, з метою перешкодити реалізації співробітниками органу досудового розслідування, прокуратури та судом належній реалізації їх повноважень.

10.8.Враховуючи вищевикладене слідчий суддя доходить до висновку про наявність ризиків кримінального провадження, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує детектив у клопотанні та прокурор у судовому засіданні. Отже, на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою дієвості відповідного кримінального провадження.

11. Щодо індивідуальних обставин підозрюваного відповідно до ст. 178 КПК України.

11.1. Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності додаткові обставини.

11.2. Дослідивши надані сторонами кримінального провадження відомості, слідчий суддя під час обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу враховує такі обставини:

- надані відомості свідчать про вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України;

- один із інкримінованих кримінальних правопорушень відносяться до особливо тяжкого і у разі визнання підозрюваного винуватим йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, та без можливості застосування "пільгових інститутів" кримінального права;

- станом на сьогоднішній день ОСОБА_1 виповнилося 44 повних років;

- за місцем проживання зарекомендував себе з позитивної сторони;

- підозрюваний має на утриманні двох дітей 2006 та 2011 року народження;

- майновий стан підозрюваного можна охарактеризувати як забезпечений; відповідно до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2018 рік останній задекларував, що є власником житлового будинку по АДРЕСА_4 ; 4 земельних ділянок в с. Бохоники, Вінницького району, Вінницької області; квартири по АДРЕСА_3 ;

- підозрюваний ОСОБА_1 раніше не судимий; відомостей про застосування до нього раніше запобіжних заходів та про наявність повідомлення йому про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення слідчому судді не надано.

12. Щодо застосування запобіжного заходу у виді застави.

12.1. Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків (ч. 1 ст. 182 КПК України). Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).

12.2. У відповідності до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

12.3. Отже, на думку слідчого судді, застава у сумі до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та буде достатнім стримуючим фактором для запобігання існуючим ризикам кримінального провадження. Тому слідчий суддя вважає за доцільне визначити заставу у розмірі, який не перевищує встановлений п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України. При визначенні розміру запобіжного заходу враховуються визначені у цій ухвалі критерії в поєднанні з ризиками переховування від органів досудового розслідування, вплив на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; професійне, особисте оточення та ділові зв`язки підозрюваного. Слідчий суддя також оцінює матеріальне становище підозрюваного та його родини з тим, щоб розмір застави був достатнім для нівелювання ризиків кримінального провадження і одночасно не був завідомо непомірним для нього.

12.4. Наявними в матеріалах клопотання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2018 рік, дохід підозрюваного за вказаний рік склав 98 859,00 грн, а також згідно довідки по заробітній платі за 2021 рік дохід підозрюваного склав 110 082,01 грн. Також вказаною декларацією підтверджується володіння ОСОБА_1 низкою об`єкті рухомого та нерухомого майна. Разом з тим, це надає можливість слідчому судді охарактеризували стан підозрюваного як в міру забезпечений.

12.5. З урахуванням зазначеного слідчий суддя вважає за можливе застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді застави - 120 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 285 480,00 грн. Саме такий розмір з урахуванням майнового стану підозрюваного, на думку слідчого судді, розумно і пропорційно співвідноситься з обставинами цього кримінального провадження. На переконання слідчого судді, розмір застави, визначений стороною обвинувачення у клопотанні, є надмірним для ОСОБА_1 з огляду на його майновий стан та у разі застосування не зможе бути оплачений.

12.6. Приймаючи до уваги визначені ст. 178 КПК України та досліджені в судовому засіданні обставини, слідчий суддя доходить висновку, що застава є достатнім та необхідним заходом забезпечення кримінального провадження, але у меншому розмірі ніж зазначає сторона обвинувачення. Тому клопотання в цій частині слід задовольнити частково.

13. Щодо застосування менш суворого запобіжного заходу.

13.1. Частиною 1 ст. 176 КПК України встановлена відповідна ієрархія запобіжних заходів від найбільш м`якого (особисте зобов`язання) до найбільш суворого (тримання під вартою). Слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам (ч. 3 ст. 176 КПК України).

13.2. Слідчий суддя не вбачає за можливості запобігання ризикам кримінального провадження із застосуванням запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, адже він не пов`язаний із настанням негативних майнових наслідків для заставодавця, що можуть настати у випадку невиконання підозрюваним своїх процесуальних обов`язків.

13.3. В свою чергу, застава як запобіжний захід має середній рівень суворості. З урахуванням встановлених слідчим суддею обставин з покладенням на підозрюваного обов`язків, застава у сумі 285 480,00 грн цілком забезпечує мету застосування запобіжних заходів та повною мірою може запобігти наявним ризикам кримінального провадження без надмірного обмеження свободи підозрюваного. При чому якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до детектива, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, в тому числі не спілкування зі свідками, застава може бути звернута в дохід держави. Можливість втратити грошові кошти є фактором, що утримує підозрюваного від вчинення дій на шкоду кримінального провадження.

13.4. Досліджені під час судового засідання ризики свідчать, що менш суворий запобіжний захід, ніж застава у визначеному розмірі, може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування (в тому числі шляхом неналежного виконання підозрюваним своїх процесуальних обов`язків) і руху кримінального провадження.

14. Щодо покладення обов`язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України.

14.1. У зв`язку із обранням підозрюваному запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, та встановлення ризиків кримінального провадження, слідчий суддя вважає за необхідне визначити обов`язки, про які зазначає детектив у клопотанні і які кореспондуються з встановленими ризиками кримінального провадження.

14.2. Разом з тим, слідчий суддя вважає за доцільне надати дозвіл на вільне пересування та перебування підозрюваного не тільки у населеному пункті, де знаходиться його зареєстроване місце проживання, а й по всій Вінницькій області. Таке обмеження, на переконання слідчого судді, не буде надто обмежувати підозрюваного у можливості реалізовувати свої конституційні права.

15.4. У відповідності до ч. 7 ст. 194 КПК України обов`язки, передбачені ч. 5 цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного на строк не більше двох місяців. Тому строк дії покладених на підозрюваного обов`язків встановлюється слідчим суддею до 20 грудня 2021 року.

15.5. Окремо слід зауважити, що згідно зі ст. 198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

15.6. Відтак слідчий суддя доходить до висновку про необхідність часткового задоволення клопотання детектива.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 176-178, 182, 183, 193-196, 205, 309, 376 КПК України, слідчий суддя постановив:

ПОСТАНОВИВ:

1.Клопотання детектива про застосування запобіжного заходу у вигляді застави задовольнити частково.

2.Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Бохоники Вінницької області, громадянин України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 120 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 285 480,00 (двісті вісімдесят п`ять тисяч чотириста вісімдесят) гривень.

3.Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 такі обов`язки:

3.1.прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуває кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом;

3.2.не відлучатись із Вінницької області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3.3.повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;

3.4.утримуватися від спілкування з іншим підозрюваним у даному кримінальному провадженні, а саме з ОСОБА_2 , а також зі свідками: колишніми та діючими працівниками ДП ДГ «Бохоницьке», ІКСГП НААН, НВЦ «Соя» НААН ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , власниками земельних ділянок, які були сформовані за рахунок особливо цінної землі ДП ДГ «Бохоницьке» ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , колишніми та діючими працівниками ГУ Держгоекдастру у Вінницькій області ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 ;

3.5.носити електронний засіб контролю.

4.Термін дії обов`язків, покладених судом, визначити на два місяці - до 20 грудня 2021 року.

5.Застава може бути внесена підозрюваним, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду за реквізитами: код ЄДРПОУ - 42836259, номер рахунку за стандартом IBAN - НОМЕР_1 .

6.Роз`яснити підозрюваному, що він не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, підозрюваний, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

7.Роз`яснити підозрюваному та заставодавцю, що в разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний будучи належним чином повідомлений, не з`явились за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

8.Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

9.Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

10.У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя М. ГАЛАБАЛА