Document No. 100495218

справа № 991/6520/21

провадження №11-сс/991/607/21

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2021 року м.Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого - судді Семенникова О.Ю.,

суддів Калугіної І.О., Михайленка Д.Г.,

секретаря судового засідання Ворони К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_1 адвоката Єрмолаєва Віктора Володимировича на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23 вересня 2021 року про продовження строку тримання ОСОБА_1 під домашнім арештом у кримінальному провадженні №52020000000000525 від 19 серпня 2020 року,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.

03 серпня 2021 року слідчим суддею Вищого антикорупційного суду постановлено ухвалу про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням на останнього строком до 26 вересня 2021 року обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КК.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23 вересня 2021 року частково задоволено клопотання сторони обвинувачення та продовжено строк тримання ОСОБА_1 під домашнім арештом та покладених на нього відповідних обов`язків до 23 листопада 2021 року включно.

При ухваленні судового рішення від 23 вересня 2021 року слідчий суддя вказав на доведеність стороною обвинувачення доводів щодо необхідності продовження строку тримання особи під домашнім арештом, врахував наявність обґрунтованої підозри, доведеність стороною обвинувачення того, що заявлені ризики переховування ОСОБА_1 від органу досудового розслідування та суду, незаконного впливу ним на свідків, знищення, схову або ж спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин правопорушення не зменшилися, а також обставин, що перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу.

Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали.

Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою від 23 вересня 2021 року та посилаючись на її необґрунтованість та невмотивованість, захисник підозрюваного ОСОБА_1 адвокат Єрмолаєв В.В. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу слідчого судді в частині продовження відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту та змінити запобіжний захід з цілодобового домашнього арешту на нічний домашній арешт, заборонивши йому залишати житло у період з 22 год 00 хв до 06 год 00 хв наступної доби без дозволу слідчого, прокурора чи суду.

В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає, що на даний час відпали чи хоча б значно зменшилися ризики, передбачені ст. 177 КПК.

Так, на переконання захисника, наявність ризиків переховування від органів досудового розслідування та суду, а також незаконного впливу на свідків зводиться прокурором лише до перелічення норм КПК без належного їх обґрунтування, немає жодних підстав брати до уваги ризик переховування, адже підозрюваний ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання, де й перебуває під домашнім арештом, жодного разу не порушивши покладених на нього обов`язків, здав на зберігання свої паспорти для виїзду за кордон, тому підозрюваний не має можливості для виїзду за межі України та переховування. Натомість, у клопотанні прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не наведено жодного доказу, який би міг свідчити про наміри або можливість ОСОБА_1 переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Також захисник стверджує, що можливість ОСОБА_1 впливати на свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 чи на ОСОБА_4 не підтверджується жодними фактами, ОСОБА_2 взагалі не надавав показань, а ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надавали свої показання в іншому кримінальному провадженні та щодо іншого епізоду, у зв`язку з чим відсутні достатні підстави щодо висновку про існування ризику впливу на свідків.

Крім того, за змістом апеляційної скарги підозрюваний з урахуванням арешту усіх належних йому грошових коштів та цілодобового домашнього арешту не має засобів для існування, купівлі їжі, оплати комунальних послуг, не може знайти роботу, щоб забезпечити собі нормальне існування.

Посилаючись на вказані доводи у їх сукупності, захисник вважає за можливе застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту.

Крім того в апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження ухвали від 23 вересня 2021 року, повний текст якої, особа яка подала апеляційну скаргу, отримала засобами електронного зв`язку лише 30 вересня 2021 року.

Позиції учасників судового провадження.

Учасники провадження в судове засідання не з`явились, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, захисник підозрюваного адвокат Єрмолаєв В.В. подав до суду заяву про розгляд апеляційної скарги за відсутності підозрюваного та його захисника, апеляційну скаргу просив задовольнити.

З урахуванням викладеного, відповідно до ч.4 ст.405 КПК колегія суддів вважає за можливе провести розгляд апеляційної скарги за відсутності учасників кримінального провадження.

Мотиви суду.

Відповідно до вимог п.3 ч.2 ст.395 КПК апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її проголошення, якщо інше не передбачене цим Кодексом.

Разом з тим, у випадку необізнаності заінтересованих осіб з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, вказані обставини за їх клопотанням можуть бути визнані поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому частиною 1 статті 117 КПК (постанова об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 27 травня 2019 року по справі № 461/1434/18).

Враховуючи те, що з матеріалів судового провадження вбачається, що 23 вересня 2021 року за наслідками розгляду клопотання про продовження строку тримання ОСОБА_1 під домашнім арештом слідчим суддею оголошено резолютивну частину оскаржуваної ухвали, повний текст якої захисником підозрюваного ОСОБА_1 адвокатом Єрмолаєвим В.В. отримано 30 вересня 2021 року, колегія суддів вважає за можливе вважати вказані обставини як об`єктивні перешкоди для подання апеляційної скарги через необізнаність зацікавленої особи з мотивами прийнятого судового рішення, а отже поважною причиною пропущення строку на апеляційне провадження, у зв`язку з чим, з метою забезпечення права особи на апеляційне оскарження та на доступ до правосуддя, вважає за необхідне клопотання адвоката Єрмолаєва В.В. задовольнити, поновивши особі строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23 вересня 2021 року.

Надаючи оцінку зазначеним в апеляційній скарзі обставинам, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.2 КПК основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

Відповідно до ч.2 ст.181 КПК домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців (ч. 6 ст. 181 КПК).

Відповідно до положень ст.199 КПК клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, відповідно до вимог ст.194 КПК слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з ч.1 ст.177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу відповідно до ч.2 ст.177 КПК є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Також, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки (ст.178 КПК).

За наданими суду матеріалами судового провадження наведені у клопотанні прокурора підстави для продовження строку тримання ОСОБА_1 під домашнім арештом слідчим суддею при розгляді клопотання належним чином перевірялись, при цьому у судовому засіданні заслухані доводи прокурора, заперечення підозрюваного ОСОБА_1 та його захисника, досліджені письмові матеріали клопотання прокурора та додані до нього документи, з`ясовані всі необхідні обставини, які повинні бути встановлені при вирішенні питання щодо продовження строку тримання особи під домашнім арештом.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги захисника підозрюваного щодо необґрунтованості висновків суду про доведеність прокурором наявності обставин, які свідчать про незменшення заявлених ризиків, суд враховує наступне.

З доданих до клопотання матеріалів вбачається, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27, ч.3 ст.15, ч.5 ст.191 КК, та з урахуванням ч.2 ст.181 КПК до нього може бути застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Перевіряючи обґрунтування суду першої інстанції щодо наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК, а саме переховування ОСОБА_1 від органу досудового розслідування та суду, незаконного впливу ним на свідків у цьому кримінальному провадженні, знищення, схову або ж спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, колегія суддів встановила належне та детальне обґрунтування слідчим суддею наявності кожного із зазначених ризиків в оскаржуваній ухвалі.

При цьому, продовження існування ризику знищення, схову або ж спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, встановленого слідчим суддею, стороною захисту в апеляційній скарзі не заперечувалось.

Не погоджуючись з доводами апеляційної скарги щодо відсутності або зменшення ризику того, що ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, колегія суддів встановила належне обґрунтування слідчим суддею наявності зазначеного ризику, зважаючи на сукупність таких обставин як тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , суворістю можливого покарання, пов`язаними із цим негативними для особи наслідками та іншими обставинами.

При розгляді клопотання враховано повідомлення ОСОБА_1 про підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Наведена слідчим суддею обставина, з якою погоджується колегія суддів, підвищує ризик переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Зазначена обставина сама по собі може свідчити про можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду у поєднанні з тяжкістю можливого покарання. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема позицією, викладеною у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Відтак, сама по собі тяжкість злочину не є єдиною визначальною умовою при встановленні ризику, проте разом з іншими обставинами повинна враховуватись слідчим суддею під час розгляду клопотання про обрання особі запобіжного заходу.

Так, слідчим суддею взято до уваги наявність у ОСОБА_1 паспорту для виїзду за кордон, що значно підвищує ризик можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, оскільки за наявності такого документу можливість безперешкодно покинути територію України є вищою, ніж за його відсутності. У тому числі, за долученими до матеріалів клопотання відомостями про осіб, які перетнули кордон, ОСОБА_1 протягом останніх років неодноразово виїжджав за межі України, що свідчить про обізнаність останнього з правилами перетину державного кордону України та досвід перебування за її межами.

Крім того, слідчим суддею враховано матеріальний стан та спосіб отримання доходів підозрюваного ОСОБА_1 , який надає йому можливість перебувати як за межами кордонів України, так і на території України тривалий час, враховано відомості про наявність значної кількості знайомих осіб ОСОБА_1 , які проживають за межами території України, що також може сприяти його переховуванню.

Отже, враховуючи вищевикладене та тяжкість можливого покарання, слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку щодо продовження існування на даному етапі кримінального провадження ризику переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та суду.

Що стосується доводів апеляційної скарги про відсутність доказів, які б обґрунтовували наявність ризику можливості ОСОБА_1 незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, при оцінці продовження існування цього ризику слідчий суддя виходив із передбаченої КПК процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, відповідно до якої спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Разом з цим, слідчим суддею правомірно враховано ту обставину, що ОСОБА_1 із залученням ОСОБА_2 вчиняв дії, направлені на схиляння ОСОБА_3 до надання показань в якості свідка в іншому кримінальному провадженні, укладення угоди про визнання винуватості. Із протоколу допиту свідка ОСОБА_3 вбачається, що ОСОБА_2 та інша особа на ім`я « ОСОБА_1 , який був так званим «смотрящим» на державному підприємстві», погрожували останньому задля надання ОСОБА_3 певних показань.

Доводи апеляційної скарги на спростування існування ризику впливу на свідків колегія суддів відхиляє, оскільки надання ОСОБА_3 свідчень в іншому кримінальному провадженні не позбавляє його правового статусу свідка у цьому кримінальному провадженні, так само як і не спростовують можливості здійснення ОСОБА_1 впливу як на ОСОБА_3 , так і на інших свідків у цьому кримінальному провадженні.

Враховуючи наведене, на переконання колегії суддів слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про продовження існування ризику впливу або ж самим ОСОБА_1 або через інших осіб на свідків у цьому кримінальному провадженні з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі.

Крім того, відхиляючи доводи апеляційної скарги стосовно того, що перебуваючи під цілодобовим домашнім арештом ОСОБА_1 не має засобів для існування, купівлі їжі, оплати комунальних послуг, не може знайти роботу, щоб забезпечити собі нормальне існування, колегія суддів враховує наступне.

Як вбачається з ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03 серпня 2021 року, частково відмовляючи в задоволенні клопотання сторони обвинувачення про застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовуючи до нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, слідчий суддя врахувала соціальні зв`язки підозрюваного, його твердження про можливість отримання доходу від гри у спортивний покер, його пояснення щодо підтримання відносин з колишньою дружиною, яка має грошові заощадження, зможе забезпечувати підозрюваного необхідними для життєдіяльності речами, продуктами харчування, тощо.

Таким чином, доводи апеляційної скарги протирічать твердженням підозрюваного, які зазначались ним раніше під час вирішення слідчим суддею питання щодо застосування до нього більш суворого запобіжного заходу та враховувались саме на його користь. Разом з цим, доводи сторони захисту щодо необхідності зміни запобіжного заходу жодними належними та допустимими доказами не підтверджено та під час апеляційного розгляду не надано.

З урахуванням наведеного, слідчий суддя всупереч доводам апеляційної скарги обґрунтовано дійшов висновку про неможливість на цьому етапі кримінального провадження прийняти рішення про застосування щодо ОСОБА_1 іншого більш м`якого запобіжного заходу.

Суд констатує, що надані із клопотанням сторони обвинувачення матеріали доводять наявність правових підстав для продовження строку тримання ОСОБА_1 під домашнім арештом, а також те, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують саме такий обсяг втручання у права та інтереси підозрюваного з метою досягнення дієвості цього провадження, що з дотриманням процесуальних норм правомірно встановлено слідчим суддею.

В апеляційній скарзі містяться також інші аргументи сторони захисту, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини стаття 6§1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод зобов`язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені (Boldea v. Romania, 15 February 2007§30). При цьому міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від свавілля; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею повністю дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними в апеляційній скарзі, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а відтак вимоги апеляційної скарги сторони захисту підлягають залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 392, 404, 422, 532 КПК, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_1 адвоката Єрмолаєва Віктора Володимировича залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23 вересня 2021 року про продовження строку тримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під домашнім арештом у кримінальному провадженні №52020000000000525 від 19 серпня 2020 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

___________ ___________ ___________

Семенников О.Ю. Калугіна І.О. Михайленко Д.Г.