Document No. 100697377

Слідчий суддя у 1-й інстанції: Біцюк А.В.Справа № 991/6783/21

Доповідач: Глотов М.С.Провадження №11-сс/991/648/21

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ

УХВАЛА

І м е н е м У к р а ї н и

26 жовтня 2021 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді Глотова М. С.,

суддів: Михайленка Д. Г., Чорненької Д. С.,

за участю:

секретаря судового засідання Міленко О. В.,

прокурора Малик О. І.,

детектива Брояки С. В.,

захисника Петрашенка В. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Малик Ольги Іванівни, подану на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12 жовтня 2021 року про відмову в задоволенні клопотання щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженки м. Красний Луч (м. Хрустальний), Луганської області, громадянки

України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

постановлену у кримінальному провадженні №42014080400000012, досудове розслідування в якому здійснюється щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України,

В С Т А Н О В И Л А:

І. Процедура.

1. Судове провадження у цій справі було розпочато у зв`язку з надходженням 18.10.2021 від прокурора апеляційної скарги, поданої відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 309 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.10.2021 (т. 1 а. с. 213-220, 224-227).

ІІ. Зміст оскаржуваного рішення.

2. Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.10.2021 відмовлено у задоволенні клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) від 30.09.2021 щодо обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

3. Таке своє рішення суд першої інстанції мотивував відсутністю в ОСОБА_1 статусу підозрюваної у кримінальному провадженні №42014080400000012 від 23.09.2014.

ІІI. Вимоги та узагальнені доводи апеляційної скарги.

4. В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати оскаржувану ухвалу постановити нову, якою задовольнити клопотання детектива та обрати стосовно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

4.1. Апеляційна скарга мотивована невідповідністю обставинам справи і вимогам КПК висновку слідчого судді щодо ненабуття ОСОБА_1 статусу підозрюваної, які спростовуються тим, що: (1) у зв`язку з переховуванням від органів досудового розслідування та ухиленням від отримання письмового тексту повідомлення про підозру, його вручення здійснювалося у спосіб, передбачений ст. ст. 133, 135 КПК (направлено копії повідомлення про підозру поштовим зв`язком); (2) оскільки спочатку повідомлення про підозру було надіслано поштовим відправленням без оформлення опису вкладення, то в подальшому його повторно було надіслано, але вже із описом вкладення; (3) виходячи із висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 07.08.2019 у справі №595/2098/14-к, у ст. 278 КПК йдеться не про право вручити повідомлення про підозру особі, а про обов`язок, у зв`язку з чим сплив строку на його виконання не припиняє необхідності його виконати та не тягне за собою припинення повноважень у прокурора на здійснення такої обов`язкової дії.

4.2. У судовому засіданні прокурор Малик О. І. підтримала свою апеляційну скаргу. Підтримав її і детектив Брояка С. В.

IV. Узагальнені позиції інших учасників судового провадження.

5. Захисник Петрашенко В. П. заперечував проти задоволення апеляційної скарги, зазначивши, що (1) ОСОБА_1 не набула статусу підозрюваної, так як відсутні докази вручення письмового повідомлення про підозру та обізнаності особи про її кримінальне переслідування; (2) наявність ризиків належним чином не обґрунтована.

V. Межі перегляду оскаржуваної ухвали.

6. Рішення суду має бути законним, обґрунтованим, вмотивованим (ч. 1 ст. 370 КПК).

6.1. Вирішуючи на які з доводів апеляційних скарг та заперечень сторони захисту надавати відповіді в ухвалі, колегія суддів виходить із положень ст. ст. 2, 7, 8, 9, 22, 26, 177, 189, 190, ч. 6 ст. 193, ст. ст. 404, 409, 410, 411, 412 КПК.

6.2. Ураховуючи вищенаведене, у ході апеляційного розгляду перевіряється: (1) відповідність фактичним обставинам висновку щодо ненабуття ОСОБА_1 статусу підозрюваної; (2) існування обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення; (3) наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики (а) переховування особи від органів досудового розслідування та суду, (б) незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, (в) перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; (4) існування достатніх підстави, які можуть свідчити про виїзд та перебування ОСОБА_1 на тимчасово окупованій території України; (5) можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

VI. Встановлені судами обставини.

7. Слідчий суддя в ухвалі від 12.10.2021 установив, що:

7.1. Детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) - процесуальне керівництво таким розслідуванням у кримінальному провадженні №42014080400000012 від 23.09.2014, зокрема за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК.

7.2. Так, ОСОБА_1 підозрюється у пособництві в розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах за обставин, які вказують на те, що: протягом 2013-2014 ОСОБА_2 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з ОСОБА_1 та третіми невстановленими органом досудового розслідування особами, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи в інтересах третіх осіб, за сприяння ОСОБА_1 як директора Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Донбас-Фруі», розтратив у якості директора Трудівського кар`єроуправління державного підприємства «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» (далі - Трудівського кар`єроуправління ДП «УПП ДАЗТУ») щебеневої продукції на загальну суму 1 278 080,68 грн, що більше ніж в 600 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину, і є особливо великим розміром у розумінні ч. 5 ст. 191 КК.

7.3. 06.08.2019 детективом НАБУ у рамках цього кримінального провадження складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК (т. 1 а. с. 11-16).

7.4. У зв`язку з неможливістю наручного вручення через невстановлення місцезнаходження ОСОБА_1 у зв`язку із її перебуванням на тимчасово окупованій території у м. Донецьку та нез`явлення на підконтрольній території України з 26.04.2016 зазначене повідомлення про підозру від 06.08.2019 вручалось наступними способами:

7.4.1. 22.08.2019 оголошення про виклик підозрюваної ОСОБА_1 до НАБУ на 28.08.2019 та на 30.08.2019 для участі у процесуальній дії у вигляді вручення повідомлення про підозру розміщено у друкованому засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження (газета «Урядовий кур`єр»);

7.4.2. 09.04.2020 повідомлення про підозру та повістки про її виклик до НАБУ на 15.04.2020 і 20.04.2020 для вручення повідомлення про підозру, а також участі в інших процесуальних діях у кримінальному провадженні надсилалися поштовим зв`язком за місцем реєстрації та проживання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 );

7.4.3. 09.04.2020 повідомлення про підозру та повістка про її виклик до НАБУ на 15.04.2020 та 20.04.2020 для вручення повідомлення про підозру та участі у інших процесуальних діях у кримінальному провадженні надсилалися засобами поштового зв`язку за місцем реєстрації ТОВ «Донбас-Фруі», директором та засновником якого є ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 );

7.4.4. 09.04.2020 повідомлення про підозру та повістка про виклик підозрюваної ОСОБА_1 до НАБУ на 15.04.2020 та на 20.04.2020 надсилалися поштовим зв`язком на адресу: АДРЕСА_3 , хоча у матеріалах клопотання відсутні відомості, що це за адреса та підстави надсилання повістки на вказану адресу;

7.4.5. 11.04.2020 оголошення про виклик підозрюваної ОСОБА_1 до НАБУ на 15.04.2020 та 20.04.2020 для проведення допиту у кримінальному провадженні розміщено у друкованому засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження (газета «Урядовий кур`єр»).

7.5. У матеріалах клопотання відсутні докази на підтвердження того, що на офіційному веб-сайті НАБУ було розміщено повістки про виклик підозрюваної ОСОБА_1 до НАБУ для вручення повідомлення про підозру та участі у інших процесуальних діях у кримінальному провадженні.

7.6. В матеріалах клопотання відсутні належні докази на підтвердження того, що саме у день складання повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК, - 06.08.2019 на її ім`я здійснювалося направлення повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК, або органом досудового розслідування вживалися відповідні заходи, зокрема відсутні докази, що 06.08.2019 за місцем проживання ОСОБА_1 у м. Донецьку та за місцем реєстрації ТОВ «Донбас-Фруі», директором якого вона є, засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» здійснювалося направлення повідомлень про підозру.

7.7. У матеріалах клопотання міститься неналежної якості копія корінця повістки, з якої неможливо встановити відомості, які передбачені ст. 137 КПК, та копія поштового конверту, яка не містить відомостей щодо назви/змісту документів, які направлялися за місцем реєстрації та проживання ОСОБА_1 і дати відправлення (т. 1 а. с. 156-158).

7.8. 23.09.2021 Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду прийняла рішення у справі №991/5439/21, яким задовольнила клопотання детективів НАБУ про здійснення спеціального досудового розслідування відносно підозрюваної ОСОБА_1 , але посилання детектива на вказану ухвалу є необґрунтованим, так як в матеріалах справи відсутній її повний текст, через що слідчий суддя позбавлений можливості встановити, яких висновків дійшла колегія суддів та надати оцінку таким доказам.

8. Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції прокурора і захисника, а також вивчивши матеріали провадження та перевіривши наведені доводи, виходячи зі змісту наявних у матеріалах провадження доказів і їх копій, а саме: клопотання (т. 1 а. с. 1-9); витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (т. 1 а. с. 10); письмового повідомлення про підозру від 06.08.2019 (т. 1 а. с. 11-16); сторінок паспорту ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 146-149); довідки ОСОБА_1 про її взяття на облік як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції від 29.12.2014 (т. 1 а. с. 150); листа Державної прикордонної служби України від 12.04.2019 (т. 1 а. с. 152-153); листа Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради від 17.07.2019 (т. 1 а. с. 154-155); корінця повістки (т. 1 а. с. 156); конвертів, рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень та бланків опису вкладень до листів (т. 1 а. с. 157-160, 166-177); інформації з газети «Урядовий кур`єр» (т. 1 а. с. 178-180); резолютивної частини ухвали Апеляційної палати від 23.09.2021 у справі №991/5439/21 (т. 1 а. с. 188), корінця повістки про виклик до НАБУ (т. 2 а. с. 17); поштових конвертів (т. 2 а. с. 19-21, 23-24, 26-27); карток реєстрації вихідних документів (т. 2 а. с. 18, 22, 25); публікацій повісток про виклики на веб-сайті НАБУ (т. 2 а. с. 28-30); конвертів з рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та бланками опису вкладення листів (т. 2 а. с. 31-36), колегія суддів вважає, що слідчий суддя (1) правильно установив обставини, зазначені у підп. 7.1.-7.3., підп. 7.4.1-7.4.3., 7.4.5., п. 7. цієї ухвали, але водночас (2) не правильно установив обставини, наведені у підп. 7.4.4., 7.5., 7.6., 7.7., 7.8. п. 7 цієї ухвали.

9. Поруч із зазначеним, апеляційним судом, оцінивши доводи особи, яка звернулася з апеляційною скаргою, було встановлено нижченаведене.

9.1. Останньою відомою адресою, за якою з ОСОБА_1 може здійснюватися офіційне листування або вручення їй офіційної кореспонденції на території Донецької області, яка не відноситься до тимчасово окупованої, є АДРЕСА_3 (т. 1 а. с. 150). У м. Краматорську вул. Гвардійців Кантемирівців перейменовано на М. Приймаченко у зв`язку із декомунізацією, що є загальновідомою обставиною.

9.2. 06.08.2019 детектив НАБУ Брояка С. В. оформив відправлення повідомлення про підозру ОСОБА_1 на адресу її проживання та адресу ТОВ «Донбас-Фруі», передавши їх для відправки, після чого 08.08.2019 зазначене повідомлення НАБУ поштою надіслало на адресу її зареєстрованого місця проживання ( АДРЕСА_1 ), а також адресу ТОВ «Донбас-Фруі» ( АДРЕСА_2 ), директором і засновником якого вона є, у м. Донецьку. Однак зазначені листи ОСОБА_1 не отримала, так як м. Донецьк знаходиться на тимчасово окупованій території України, на якій АТ «Укрпошта» не здійснює пересилання пошти (т. 1 а. с. 159-160; т. 2 а. с. 22-23, 25-27).

9.3. 07.08.2019 ОСОБА_1 було оголошено в розшук (т. 1 а. с. 161-163).

9.4. 19.08.2019 на веб-сайті НАБУ було розміщено повістки про виклик ОСОБА_1 до НАБУ для вручення їй повідомлення про підозру та участі в інших процесуальних діях у кримінальному провадженні (т. 2 а. с. 28-30).

9.5. 09.04.2020 ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_3 , були надіслані поштовим зв`язком повідомлення про підозру та повістки про виклик до НАБУ на 15.04.2020 та на 20.04.2020 (т. 1 а. с. 170, 173-175).

9.6. 28.09.2021 детектив НАБУ виніс постанову про оголошення розшуку підозрюваної ОСОБА_1 на тимчасово окупованій території України за місцем проведення антитерористичної операції (т. 1 а. с. 189-191).

9.7. ОСОБА_1 зареєстрована за місцем проживання у м. Донецьку (т. 1 а. с. 149), але із 29.12.2014 до 05.10.2016 перебувала на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради як внутрішньо переміщена особа та мала можливість продовжити тривалість перебування у відповідному статусі (т. 1 а. с. 154-155).

9.8. Зокрема, останній раз ОСОБА_1 перебувала на підконтрольній Україні території у 2016, коли 26.04.2016 в пункті пропуску «Майорське (Зайцево)» виїхала з підконтрольної Україні території на непідконтрольну їй територію та після того на неокуповану територію України не приїздила (т. 1 а. с. 152-153; т. 2 а. с. 37).

9.9. ОСОБА_1 інкримінується вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК. Зокрема, виходячи зі змісту копій заяви про вчинення злочину (т. 1 а. с. 17), договору постачання №13/014/13 від 31.07.2013 з додатками і додатковою угодою (т. 1 а. с. 18-23), Статуту ТОВ «Донбас-Фруі» (т. 1 а. с. 24-35), Свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ «Донбас-Фруі» (т. 1 а. с. 37), висновку експерта №194 від 26.04.2016 (т. 1 а. с. 49-75), висновку експерта №19/13-2/106-СЕ/18 від 19.02.2019 (т. 1 а. с. 76-106), протоколів допиту свідків ОСОБА_4 (т. 1 а. с. 107-112), ОСОБА_5 (т. 1 а. с. 113-117), ОСОБА_6 (т. 1 а. с. 118-122), ОСОБА_7 (т. 1 а. с. 125-128), ОСОБА_8 (т. 1 а. с. 129-134), ОСОБА_9 (т. 1 а. с. 135-141), пояснень ОСОБА_10 (т. 1 а. с. 142-145), наявна інформація про факти, які у своїй сукупності можуть свідчити, що: (1) 31.07.2013 ОСОБА_1 , будучи директором ТОВ «Донбас-Фруі», діючи за попередньою змовою з директором Трудівського кар`єроуправління ДП «УПП ДАЗТУ» ОСОБА_2 з метою реалізації злочинного умислу щодо розтрати майна державного підприємства, уклали договір постачання щебеневої продукції (щебінь і відсів) №13/014/13; (2) ТОВ «Донбас-Фруі» і Трудівське кар`єроуправління ДП «УПП ДАЗТУ» уклали додаткову угоду №1 від 28.10.2013 до договору постачання №13/014/13 від 31.07.2013, якою було внесено до нього зміни в частині збільшення вартості поставки товару по договору у зв`язку зі збільшенням об`єму та асортименту поставки щебеневої продукції та як наслідок загальна сума договору становила 14 078 000 грн.; (3) ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали ряд додаткових договорів, спрямованих на забезпечення подання залізничних вагонів під завантаження на під`їзні колії Трудівського кар`єроуправління ДП «УПП ДАЗТУ», забезпечення можливості митного оформлення з метою експорту неправомірно відчужуваної з власності кар`єроуправління державного підприємства щебеневої продукції, надання лабораторією Трудівського кар`єроуправління ДП «УПП ДАЗТУ» послуг з проведення вимірювань та випробувань при визначенні фізико-механічних характеристик проб гранітного щебню; (4) жодних грошових коштів від ТОВ «Донбас-Фруі» або інших суб`єктів господарювання Трудівське кар`єроуправління ДП «УПП ДАЗТУ» за завантаження упродовж 2013-2014 в інтересах ТОВ «Донбас-Фруі» вищеперерахованих вагонів із щебеневою продукцією не отримувало; (5) у подальшому щебенева продукція експортувалася директором ТОВ «Донбас-Фруі» ОСОБА_1 на адресу ТОВ «ААА» (Російська Федерація), а отриманими за вказаними правочинами грошовими коштами ОСОБА_1 розпоряджалася на власний розсуд; (6) загальна вартість протиправно відчуженого на адресу ТОВ «Донбас-Фруі» Трудівським кар`єроуправлінням ДП «УПП ДАЗТУ» щебню гранітного загальною вагою 19 765,6 тонн становила 1 278 080,68 грн.

9.10. У цьому кримінальному провадженні пояснення надав ОСОБА_10 та були допитані свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (т. 1 а. с. 107-112, 113-117, 118-122, 125-128, 129-134, 135-145).

VII. Мотиви і висновки апеляційного суду.

10. У ході надання оцінки обставинам, установленим під час розгляду апеляційної скарги, колегія суддів виходить із такого.

(§1) Щодо перебування особи у статусі підозрюваної у кримінальному провадженні

11. Правила, які визначають кого у кримінальному провадженні вважати підозрюваним, закріплені у ст. 42 КПК.

11.1. У відповідності до вимог кримінального процесуального закону підозрюваним є (1) особа, якій у порядку, передбаченому ст. ст. 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, (2) особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або (3) особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 42 КПК).

11.2. Тобто вищевказана процесуальна норма визначає три рівнозначні випадки за відповідності ситуації особи хоча б одному з яких вона вважається такою, що є підозрюваною у кримінальному провадженні.

11.3. Зокрема, ураховуючи обставини, зазначені у підп. 4.1. п. 4 і підп. 7.3.-7.4. п. 7 цієї ухвали, у даному судовому провадженні сторона обвинувачення доводить, що у ситуації з ОСОБА_1 йдеться про третій випадок, передбачений ч. 1 ст. 42 КПК, існування якого свідчить про наявність у неї статусу підозрюваної у кримінальному провадженні.

12. Вимоги, відповідність ситуації конкретної особи яким може вказувати на наявність у неї статусу підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, включають три обов`язкові складові, відсутність хоча б однієї з яких свідчить про відсутність у такої особи відповідного процесуального статусу.

12.1. Так, елементами, наявність яких слугує критеріями за якими у третьому випадку, визначеному ч. 1 ст. 42 КПК, перевіряється чи набула особа статусу підозрюваної у кримінальному провадженні, є наявність таких фактичних обставин (фактів): (1) складення щодо особи повідомлення про підозру; (2) не вручення повідомлення про підозру внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, відносно якої його складено; (3) вжиття заходів для вручення зазначеного повідомлення у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 42 КПК).

12.2. І, якщо для першого випадку, закріпленого у ч. 1 ст. 42 КПК (коли місцезнаходження особи відоме і в день складення їй можливо вручити повідомлення про підозру), передбачено вимогу про його вручення саме у день складення (ч. 1 ст. 278 КПК), то для третього випадку (коли повідомлення про підозру в день складення вручити неможливо) встановлено правило, за яким вручення відповідного повідомлення має здійснюватися у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом для вручення повідомлень. Про це прямо зазначено у ч. 1 ст. 42 і ч. 1 ст. 278 КПК.

12.3. При цьому жодна з норм, які урегульовують спосіб вручення повідомлень у кримінальному провадженні (ч. 3 ст. 111, ст. ст. 133, 135, 136, ч. 1 ст. 297-5, абз. 5 ч. 3 ст. 323 КПК), а також ч. 1 ст. 42 і ч. 1 ст. 278 КПК не вказують на те, що у випадку неможливості вручення письмового повідомлення про підозру в день його складення заходи для його вручення у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом для вручення повідомлень, повинні бути вжиті саме у день складення такого повідомлення, а не в інший день чи інші дні. Хоча, безумовно, виходячи із завдання кримінального провадження щодо швидкого розслідування (ст. 2 КПК), сторона обвинувачення за жодних обставин не повинна зволікати із вжиттям відповідних заходів.

13. Застосовуючи вищевказаний підхід до ситуації з ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №42014080400000012 колегія суддів виходить із того, що (1) відносно неї 06.08.2019 було складено письмове повідомлення про підозру (див. підп. 7.3. п. 7 цієї ухвали), яке (2) не було їй вручено внаслідок невстановлення місцезнаходження такої особи (див. підп. 7.4. п. 7, підп. 9.8. п. 9 цієї ухвали). Тобто ситуація ОСОБА_1 безумовно відповідає двом критеріям за якими у третьому випадку, визначеному ч. 1 ст. 42 КПК, перевіряється чи набула особа статусу підозрюваної у кримінальному провадженні.

14. Разом із тим, перевіряючи чи були вжиті стороною обвинувачення заходи для вручення ОСОБА_1 зазначеного повідомлення про підозру у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом для вручення повідомлень (відповідність ситуації особи третьому обов`язковому критерію) апеляційний суд ураховує, що за загальним правилом повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи (ч. 3 ст. 111 КПК).

14.1. Зазвичай особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою (ч. 1 ст. 135 КПК).

14.2. Але у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи (ч. 2 ст. 135 КПК).

14.3. Водночас, зважаючи на положення ч. 1 ст. 5 КПК, колегія суддів констатує, що (1) наведені у главі 11 КПК загальні правила вручення повідомлень, які були чинні у період із 06.08.2019 по 11.04.2020 (час, упродовж якого сторона обвинувачення вживала різні заходи, направлені на вручення ОСОБА_1 повідомлення про підозру), не містили норми, яка б визначала спосіб вручення повідомлень особі, котра перебуває на тимчасово окупованій території України, а (2) відповідною нормою, яка наразі структурно знаходиться у ч. 8 ст. 135 КПК, кодекс було доповнено з 14.05.2021 згідно із Законом України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо вдосконалення окремих положень у зв`язку із здійсненням спеціального досудового розслідування» №1422-IX від 27.04.2021 (далі - Закон №1422-IX).

14.4. Поруч із зазначеним увипадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу (ч. 6 ст. 9 КПК).

14.4.1. Однією із таких загальних засад, якій за змістом та формою має відповідати кримінальне провадження, є забезпечення права на захист (п. 13 ч. 1 ст. 7 КПК).

14.4.2. Складовою цієї загальної засади є право підозрюваної особи мати можливість надавати усні або письмові пояснення з приводу підозри, збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, реалізовувати інші процесуальні права (ч. 1 ст. 20 КПК).

14.4.3. Ураховуючи, що у період із 06.08.2019 до 15.04.2020 (відрізок у часі, упродовж якого надсилалися повідомлення про підозру та особа викликалася до НАБУ для його отримання) у кримінальному процесуальному законі була відсутня норма, яка б визначала «яким чином особі, котра перебуває на тимчасово окупованій території України, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та АТ «Укрпошта» не здійснює пересилання пошти, має надсилатися повідомлення про підозру», колегія суддів вважає за можливе застосувати таку загальну засаду кримінального провадження як «забезпечення права на захист», шляхом застосування до ситуації ОСОБА_1 не лише загальних правил повідомлення, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 135 КПК, але порядку, закріпленого у ч. 1 ст. 297-5 КПК у її редакції, яка була чинною у вищезазначений період.

14.4.4. Зокрема, повістки про виклик підозрюваного у разі здійснення спеціального досудового розслідування надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування та обов`язково публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційних веб-сайтах органів, що здійснюють досудове розслідування. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження підозрюваний вважається належним чином ознайомленим з її змістом (ч. 1 ст. 297-5 КПК).

14.4.5. На думку колегії, застосування саме такого способу інформування особи про факт пред`явлення їй підозри у кримінальному провадженні (публікація повістки про виклик для вручення підозри у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з ч. 1 ст. 297-5 КПК) відповідає вказаній загальні засаді кримінального провадження, оскільки: (1) дозволяє особі дізнатися, що вона є підозрюваною у кримінальному провадженні, надаючи в такий спосіб реальну можливість вчинити дії, направлені на особисту участь у кримінальному провадженні; (2) такий спосіб повідомлення подібний до того, який для повідомлення осіб у схожій ситуації передбачає нині чинна ч. 8 ст. 135 КПК, котра наразі регулює зазначене питання точно так само як його урегульовує чинна редакція ч. 1 ст. 297-5 КПК згідно з доповненнями, внесеними на підставі Закону №1422-IX.

14.5. Зважаючи на вищенаведене, заходи, направлені на вручення повідомлення про підозру особі, щодо якої його складено, але не вручено внаслідок невстановлення її місцезнаходження через її перебування на тимчасово окупованій території України, у розумінні кримінального процесуального закону, якщо йдеться про період із 06.08.2019 до 13.05.2021 включно,вважаються вжитими, коли: (1) повідомлення про підозру надіслано за останнім відомим місцем проживання чи перебування такої підозрюваної особи; (2) повідомлення про виклик відповідної особи для вручення їй повідомлення про підозру опубліковано в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті органу, що здійснює досудове розслідування. Тобто, апеляційним судом ураховується (1) чи формально особі було надіслано поштовим зв`язком письмове повідомлення про підозру за адресою її проживання та місця її роботи (виконання вимог ч. ч. 1, 2 ст. 135 КПК), а також (2) чи були вжиті інші заходи, завдяки яким особа могла дізнатися про її кримінальне переслідування офіційними органами влади у рамках здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні (повідомлення за правилами ч. 1 ст. 297-5 КПК).

15. Оскільки, як було встановлено колегією суддів у підп. 7.4.1. і 7.4.5. п. 7, підп. 9.1-9.5. п. 9 цієї ухвали, повідомлення про підозру ОСОБА_1 надсилалися за останнім відомим місцем її проживання та місцем роботи (у м. Донецьк), а також повідомлення про її виклик до НАБУ для отримання такої підозри були опубліковані в газеті «Урядовий кур`єр» та на офіційному веб-сайті НАБУ, апеляційний суд дійшов висновку, що стороною обвинувачення ОСОБА_1 (1) 08.08.2019 не лише формально з дотриманням вимог ч. ч. 1, 2 ст. 135 КПК було поштою надіслано повідомлення про підозру від 06.08.2019 за адресою її зареєстрованого місця проживання та адресою місця роботи в ТОВ «Донбас-Фруі», яке вона фізично не могла отримати через те, що на тимчасово окупованій території України АТ «Укрпошта» не здійснює пересилання пошти, (2) але й вжиті усі можливі заходи до фактичного її поінформування щодо наявності такої підозри, які відповідають змісту чинної на той момент ч. 1 ст. 297-5 КПК. Зокрема, такі заходи полягали в: (а) опублікуванні 22.08.2019 у засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження оголошення про виклик її до НАБУ на 28.08.2019 та 30.08.2019 для участі у процесуальній дії у вигляді вручення повідомлення про підозру; (б) розміщенні 19.08.2019 на веб-сайті НАБУ повісток про виклик ОСОБА_1 до НАБУ для вручення їй повідомлення про підозру та участі в інших процесуальних діях у кримінальному провадженні; (в) надсиланні 09.04.2020 повідомлення про підозру від 06.08.2019 поштою на адресу останнього відомого місця перебування ОСОБА_1 на підконтрольній Україні території - м. Краматорськ; (г) опублікуванні 11.04.2020 у газеті «Урядовий кур`єр» оголошення про виклик підозрюваної ОСОБА_1 до НАБУ на 15.04.2020 та 20.04.2020 для проведення допиту у кримінальному провадженні.

15.1. Однак колегія суддів зауважує, що дії з надсилання 08.08.2019 повідомлення про підозру (детектив його склав і 06.08.2019 передав відповідному підрозділу НАБУ до відправки) за останнім відомим місцем проживання особи та місцем її роботи, а також публікації підозри в газеті «Урядовий кур`єр» 22.08.2019 та виклику для її отримання - на офіційному веб-сайті НАБУ 19.08.2019 завершили виконання вимог, направлених на її вручення.

15.2. Інші ж заходи, які вживалися стороною обвинувачення для поінформування особи про наявність підозри, зокрема у квітні 2020, на думку суду, були додатковими.

15.3. Тому, ситуація з вжиттям заходів для вручення повідомлення про підозру ОСОБА_1 відповідає критерію, передбаченому ч. 1 ст. 42 КПК.

15.4. Поруч із наведеним, ураховуючи особливості апеляційного перегляду, за яких є можливість залучити та дослідити нові докази, колегія суддів констатує невідповідність висновків слідчого судді щодо відсутності в ОСОБА_1 статусу підозрюваної у кримінальному провадженні (п. п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 411 КПК), що було виявлено вже на стадії апеляційного перегляду як на основі висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні, що свідчать про неповноту дослідження доказів (див. підп. 7.4.1., 7.5., 7.6. п. 7 цієї ухвали), так і на основі нових доказів (див. підп. 9.2., 9.4. п. 9 цієї ухвали). Водночас, слідчий суддя, розуміючи, що частина долучених до клопотання детектива документів є неякісно виготовленими копіями, на яких чітко не видно інформації, яка стосується змісту повістки і дати відправки конвертів, мав можливість вжити заходи, направлені на усунення детективом таких недоліків у поданих документах, але цього не зробив, формально підійшовши до вирішення клопотання, що обумовило невиконання ним вимог ч. 6 ст. 22 КПК.

15.4.1. Так, у зв`язку із наданням стороною обвинувачення до суду апеляційної інстанції належним чином оформлених доказів щодо дати направлення ОСОБА_1 повідомлення про підозру вперше (08.08.2019), та розміщення 19.08.2019 на веб-сайті НАБУ повістки про виклик підозрюваної до НАБУ, колегія суддів дійшла висновку, що внаслідок невстановлення точного місцезнаходження цієї особи, але за наявності відомостей про її перебування на тимчасово окупованій території України, стороною обвинувачення у розумінні ч. 1 ст. 42 КПК вжито всіх можливих заходів для вручення ОСОБА_1 повідомлення про підозру у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом для вручення повідомлень.

15.4.2. При цьому апеляційний суд не погоджується з не взяттям слідчим суддею до уваги фактів вжиття органом досудового розслідування у квітні 2020 заходів для виклику ОСОБА_1 у якості підозрюваної для вручення повідомлення про підозру, оскільки вказане призвело до неврахування, що у ст. 278 КПК йдеться не про право вручити повідомлення про підозру особі, а про обов`язок, у зв`язку з чим сплив строку на його виконання не припиняє необхідності його виконати та не тягне за собою припинення повноважень у прокурора на здійснення такої обов`язкової дії (постанова Верховного Суду від 07.08.2019 у справі №595/2098/14-к).

15.4.3. Крім того, колегія суддів зауважує, що письмове повідомлення про підозру вважається наявним до моменту його скасування. Інформації про те, що повідомлення про підозру ОСОБА_1 у цьому кримінальному провадженні скасовано, судом не встановлено.

16. Таким чином, з 22.08.2019 ОСОБА_1 набула статусу підозрюваної у кримінальному провадженні №42014080400000012.

(§2) Щодо існування обґрунтованої підозри

17. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 177 КПК).

17.1. У чинному КПК, як і в інших законах України та підзаконних актах, поняття «обґрунтована підозра» відсутнє.

17.2. Але враховуючи положення ч. 5 ст. 9 КПК, під час встановлення факту існування обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

17.3. Так, обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п. 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» / Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine, заява №42310/04).

17.4. Але, колегія суддів зауважує, що стандарт «обґрунтованої підозри», який використовується судом на стадії досудового розслідування є значно нижчим, аніж на стадії вирішення судом питання про винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення після отримання обвинувального акту. Оскільки, обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (п. 184 рішення Великої Палати ЄСПЛ від 28.11.2017 у справі «Мерабішвілі проти Грузії» / Merabishvili v. Georgia), заява №72508/13).

17.5. Ураховуючи вищезазначені загальні підходи до обґрунтованості підозри, а також встановлені згідно матеріалів судового провадження факти, зазначені в підп. 9.9. п. 9 цієї ухвали, колегія суддів вважає, що наявна інформація, яка може переконати об`єктивного спостерігача (обивателя) у тому, що ОСОБА_1 своїми діями, про які йдеться у повідомленні про підозру, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК, а саме: пособництво в розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.

(§3) Щодо ризиків, наявність яких виправдовує застосування запобіжного заходу

18. Крім «обґрунтованої підозри» обов`язковою умовою, за наявності якої до особи може бути застосовано запобіжний захід, є існування хоча б одного з ризиків, передбачених у ч. 1 ст. 177 КПК.

18.1. Аджепідставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний… може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК (ч. 2 ст. 177 КПК).

18.2. Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч. 1 ст. 177 КПК).

18.3. Як убачається з матеріалів клопотання детектив обґрунтовує необхідність застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою наявністю трьох ризиків: (1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; (2) незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; (3) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

18.4. Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний установити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор (п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК).

18.5. Із системного аналізу змісту ч. 2 ст. 177 і п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК убачається, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу - щодо встановлення наявності заявлених стороною обвинувачення ризиків слідчий суддя керується стандартом переконання «достатні підстави», який є значно нижчим у порівнянні зі стандартами доказування «обґрунтована підозра» та «поза розумним сумнівом».

18.6. Згідно ч. 1 ст. 177 КПК існування кожного вказаного ризику має підтверджуватися фактами, наявність яких має бути переконливо продемонстрована (п. п. 85, 86 рішення ЄСПЛ від 30.01.2018 у справі «Макаренко проти України» / Makarenko v. Ukraine, заява №622/11).

19. Застосовуючи зазначений підхід колегія суддів дійшла висновку про наявність у кримінальному провадженні ризику переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та/або суду, що підтверджується таким: (1) досудове розслідування у кримінальному провадженні триває з 23.09.2014 (див. підп. 7.1. п. 7 цієї ухвали); (2) ОСОБА_1 виїхала на тимчасово окуповану територію 26.04.2016, де має зареєстроване місце проживання та місце роботи, та з того часу на територію України не поверталася (див. підп. 9.7., 9.8. п. 9 ухвали); (3) унаслідок зазначеного, враховуючи її неприбуття на виклики до НАБУ для отримання повідомлення про підозру, ОСОБА_1 було оголошено в розшук, у тому числі на тимчасово окупованій території України за місцем проведення антитерористичної операції (див. підп. 9.3., 9.6. п. 9 ухвали); (4) підозрювана вже переховується від органів досудового розслідування та суду на тимчасово окупованій території України з метою ухилення від кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжкого злочину (див. підп. 7.1., 7.2. підп. 7., підп. 9.9. п. 9 цієї ухвали), до якої її може бути притягнуто у кримінальному провадженні №42014080400000012, та пов`язаними із цим можливими негативними для неї наслідками, зокрема суворістю можливого покарання.

20. Крім того, апеляційний суд погоджується з тим, що наявний ризик незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні.

20.1. Зокрема, при встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК).

20.2. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).

20.3. За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

20.4. Тому, враховуючи, що у кримінальному провадженні є свідки, які були допитані під час проведення досудового розслідування, та особа, котра надавала пояснення (див. підп. 9.10. п. 9 цієї ухвали), які ще не надавали свої показання безпосередньо суду, ризик незаконного впливу ОСОБА_1 на свідків є реальним.

21. Однак вищевказане не свідчить, що поза всяким сумнівом підозрювана здійснюватиме відповідні дії. Але наведені факти, котрі підтверджують, що ОСОБА_1 має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, стороною захисту в ході апеляційного перегляду не було спростовано.

22. Щодо ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, то, на думку колегії суддів, існування відповідного ризику сторона обвинувачення переконливо не продемонструвала, через що його наявності апеляційним судом не встановлено.

(§4) Щодо можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу

23. Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбачених цією статтею (ч. 1 ст. 177 КПК).

23.1. Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК (ч. 1 ст. 183 КПК).

23.2. Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.

23.3. З огляду на встановлені обставини переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування, її неповернення на територію України, ризику впливу на свідків і враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні нею особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від семи до дванадцяти років, колегія суддів дійшла висновку, що на даному етапі кримінального провадження лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою дозволить забезпечити (1) доставлення ОСОБА_1 для участі у кримінальному провадженні та (2) належну процесуальну поведінку з її сторони.

23.4. Тому, на цій стадії застосування до ОСОБА_1 більш м`яких запобіжних заходів аніж тримання під вартою не здатне запобігти ризикам переховування підозрюваної від органів досудового розслідування та суду і незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.

(§5) Висновки

24. За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право, у тому числі, скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу (п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК).

24.1. Підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 409 КПК).

24.2. Неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з`ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, зокрема, у разі якщо необхідність дослідження тієї чи іншої підстави випливає з нових даних, встановлених при розгляді справи в суді апеляційної інстанції (п. 2 ч. 1 ст. 410 КПК).

24.3. Судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки (п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 411 КПК).

24.4. Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).

24.5. Оскільки, як було встановлено колегією суддів, у ході вирішення клопотання слідчий суддя припустився неповноти судового розгляду, істотних порушень вимог КПК та зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення - скасуванню.

25. Ураховуючи, що (1) ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №42014080400000012 на момент звернення з клопотанням була підозрюваною, (2) існує обґрунтована підозра вчинення нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК, (3) існують достатні підстави, які свідчать про виїзд ОСОБА_1 на тимчасово окуповану територію України і її перебування на ній, (4) наявні достатні підстави вважати, що існують ризики її переховування від органів досудового розслідування та суду, і (б) незаконного впливу на свідків, а (5) інші більш м`які запобіжні заходи неможливо застосувати, клопотання детектива підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 22, 26, 33-1, 115, 116, 132, 176-178, 183, 193, 194, 196, 309, 370, 376, 393, 395, 404, 405, 407, 409-411, 418, 419, 422, 424, 532 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12 жовтня 2021 року скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити - обрати відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної в кримінальному провадженні №42014080400000012 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Після затримання і не пізніш як через сорок вісім годин з часу доставки ОСОБА_1 до місця кримінального провадження розглянути за її участю у встановленому законом порядку питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід.

Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:М.С. Глотов

Судді:Д. Г. Михайленко

Д. С. Чорненька