- Presiding judge (HACC AC): Kaluhina I.O.
- Judge (HACC AC): Mykhailenko D.H., Semennykov O.Yu.
- Secretary : Lysytsia Yu.S.
- Prosecutor : Volodin V.Yu.
Справа № 991/6565/21
Провадження № 11-сс/991/629/21
Слідчий суддя: Галабала М. В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 жовтня 2021 року м. Київ
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду в складі колегії суддів:
головуючого судді - Калугіної І. О.,
суддів - Михайленка Д. Г., Семенникова О. Ю.,
секретар судового засідання - Лисиця Ю. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційні скарги підозрюваного ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та адвоката Парвадова Сергія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_3 , на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 жовтня 2021 року про арешт майна в кримінальному провадженні № 52021000000000398 від 12 серпня 2021 року,
за участю:
особи, яка подала апеляційну скаргу, - адвоката Парвадова С. М.,
представника ОСОБА_2 - адвоката Когутницького В. М.,
прокурора - Володіна В. Ю.,
В С Т А Н О В И Л А:
Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини
Національним антикорупційним бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52021000000000398 від 12 серпня 2021 року (далі - кримінальне провадження), внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України.
У рамках цього кримінального провадження, 23 вересня 2021 року детектив НАБУ звернувся до Вищого антикорупційного суду із клопотанням, у якому просив накласти арешт на грошові кошти, які належать ОСОБА_1 , а саме:
- грошові кошти на загальну суму 10 000 доларів США вилучені 30 серпня 2021 року в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , у ОСОБА_1 ;
- грошові кошти в іноземні валюті загальною сумою 42 186 доларів США, вилучені 30 серпня 2021 року в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , у ОСОБА_3 .
За результатами розгляду, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ухвалою від 05 жовтня 2021 року задовольнив клопотання.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 жовтня 2021 року, Ратушняк І. О., Прядко В. П. та адвокат Парвадов С. М., діючи в інтересах ОСОБА_3 , подали до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційні скарги.
За змістом вимог просять ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвали про залишення без задоволення клопотання детектива НАБУ. Додатково, з метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду апеляційних скарг просять витребувати з НАБУ матеріали кримінального провадження № 52021000000000398 від 12 серпня 2021 року.
Особи, які подали апеляційні скарги, обґрунтовуючи свої вимоги, посилаються на те, що детективи НАБУ під час проведення обшуків вийшли за межі повноважень наданих їм судом та безпідставно вилучили грошові кошти в розмірах 10 000 доларів США та 42 286 доларів США. Вказані грошові кошти не мають відношення до кримінального провадження, а доказів на підтвердження їх кримінального походження - немає. Водночас вилучені грошові кошти не можуть розглядатись у якості речових доказів, оскільки не містять слідів кримінального правопорушення та не містять ніяких відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Вважають, що вказані грошові кошти мають статус тимчасово вилученого майна, а оскільки обшук було проведено 30 серпня 2021 року, а з клопотанням детектив НАБУ звернувся лише через місяць, тобто з пропуском строку, то грошові кошти мають бути негайно повернуті власникам.
Додатково ОСОБА_1 в своїй апеляційній скарзі зазначив, що вищевказані грошові кошти йому не належать, а посилання органу досудового розслідування на те, що він є їхнім власником ґрунтуються на припущеннях. Вказує, що грошові кошти в розмірі 10 000 доларів США є власністю директора ТОВ «Черемошне ТП» ОСОБА_2 , яка передала вказані грошові кошти йому на зберігання, а грошові кошти в сумі 40 000 доларів США, які були вилучені в ОСОБА_3 , є власністю останнього. Всі грошові кошти, які перебували в ОСОБА_3 на зберіганні, повернуті в повному обсязі.
Крім того, ОСОБА_4 в своїй апеляційній скарзі також послалася на те, що вона є власником грошових коштів в розмірі 10 000 доларів США. Зазначила, що зазначені грошові кошти, на її особисте прохання, перебували в ОСОБА_1 на зберіганні в сейфі та повинні були бути повернуті їй 01 вересня 2021 року.
Адвокат Парвадов С. М. зазначає, що власником грошових коштів в розмірі 42 286 доларів США є ОСОБА_3 , а детектив НАБУ неправильно інтерпретував його показання, надані під час допиту. На час розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_3 є свідком у кримінальному провадженні, і не набув статусу підозрюваного, а тому на цьому етапі досудового розслідування відсутні підстави для накладення арешту на майно ОСОБА_3 чи майно його сім`ї. Звертає увагу на те, що питання про накладення арешту на грошові кошти в розмірі 42 186 доларів США вже досліджувалося слідчим суддею Вищого Антикорупційного суду та Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду при перегляді ухвали слідчого судді (справа № 991/6001/21). Втім слідчий суддя повторно наклав арешт на грошові кошти в сумі 42 186 доларів США, при цьому в мотивувальній та резолютивній частині оскаржуваної ухвали допустив арифметичну помилку зазначивши грошові кошти в розмірі 42 186 доларів США, оскільки в ОСОБА_3 було вилучено грошові кошти саме в розмірі 42 286 доларів США.
Позиції учасників судового провадження
Представник ОСОБА_2 - адвокат Когутницький В. М., а також адвокат Парвадов С. М., який діє в інтересах ОСОБА_3 , у судовому засіданні підтримали апеляційні скарги в повному обсязі з наведених у них підстав, просили їх задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційних скарг, просив залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін. Вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою.
Підозрюваний ОСОБА_1 у судове засідання не прибув, від нього надійшла заява з проханням розглядати справу за його відсутності. Зазначив, що підтримує свою апеляційну скаргу в повному обсязі з наведених у ній підстав, на задоволенні наполягає.
Інші учасники судового провадження в судове засідання не прибули, будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду апеляційних скарг належним чином, однак відповідно до приписів ч. 4 ст. 405 КПК України їх неприбуття не перешкоджає проведенню розгляду.
Мотиви суду
Заслухавши суддю-доповідача щодо суті ухвали слідчого судді та поданих апеляційних скарг, вислухавши доводи адвоката Парвадова С. М., представника ОСОБА_2 - адвоката Когутницького В. М., а також заперечення прокурора, дослідивши матеріали, які надійшли від слідчого судді, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів доходить до таких висновків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Згідно положень ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Частиною 2 статті 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою:
1)збереження речових доказів;
2)спеціальної конфіскації;
3)конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4)відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У відповідності до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пп. 3 та 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.
Так, частиною 5 статті 170 КПК України встановлено, що у випадку передбаченому п. 3 ч. 2 цієї статті, тобто з метою конфіскації майна, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд, у випадку передбаченому КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Відповідно до ст. 59 КК України, покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу. Перелік майна, що не підлягає конфіскації, визначається законом України.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52021000000000398 від 12 серпня 2021 року за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, тобто у проханні службовою особою, яка займає відповідальне становище, надати неправомірну вигоду для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи дій з використанням наданого їй службового становища та в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи дій з використанням наданого їй службового становища.
Санкція цієї частини статті 368 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.
За версією органу досудового розслідування, у провадженні судді Тиврівського районного суду Вінницької області Ратушняка І. О. перебуває цивільна справа № 145/131/20 за позовом ОСОБА_5 до Тиврівської селищної ради, Тиврівської РДА у Вінницькій області про визнання права на земельну частку (пай). 11 серпня 2021 року суддя ОСОБА_1 , який займає відповідальне становище, перебуваючи в приміщенні Тиврівського районного суду Вінницької області, висловив громадянину ОСОБА_6 незаконну вимогу щодо передачі йому неправомірної вигоди у сумі 120 000 гривень за винесення рішення на користь ОСОБА_5 про визнання права на земельну частку (пай). ОСОБА_1 18 серпня 2021 року зателефонував ОСОБА_6 , поцікавився в нього ситуацію зі справою за позовом ОСОБА_5 та домовився про зустріч.
У ході зустрічі 25 серпня 2021 року суддя ОСОБА_1 знову висловив свою незаконну вимогу ОСОБА_6 щодо необхідності передачі йому неправомірної вигоди за позитивне рішення у справі за позовом ОСОБА_5 про визнання права на земельну частку (пай) та підтвердив, що розмір неправомірної вигоди становить 40 000 гривень за кожен гектар площі земельної ділянки, яка в даному випадку становить 3 га. При цьому ОСОБА_1 озвучив, що наявну в ОСОБА_6 частину коштів в сумі 3 000 доларів США слід передати через посередника ОСОБА_3 у м. Вінниця протягом одного-двох днів, інакше справа не буде призначена до розгляду. Іншу частину неправомірної вигоди ОСОБА_6 повинен передати ОСОБА_1 протягом декількох днів, інакше рішення у справі не буде.
ОСОБА_6 26 серпня 2021 року зустрівся з ОСОБА_3 та передав йому відповідно до вказівки ОСОБА_1 кошти в розмірі 3 000 доларів США. Після цього ОСОБА_3 зателефонував ОСОБА_1 та переконавшись, що він в курсі ситуації, забрав кошти та порахував «залишок», який ОСОБА_6 ще повинен принести, а саме 1 620 доларів США.
Під час зустрічі 30 серпня 2021 року ОСОБА_6 отримав вказівку від ОСОБА_1 про те, що другу частину неправомірної вигоди, тобто 1 620 доларів США він повинен так само, як і в попередній раз, передати ОСОБА_3 . При цьому він повідомив, що доведеться, ймовірніше за все, відкласти розгляд справи з 16 вересня 2021 року на іншу дату, оскільки його не буде на роботі. У той же день ОСОБА_6 зустрівся із ОСОБА_3 , передав йому решту суми грошових коштів, тобто 1 620 доларів США. При цьому, ОСОБА_3 в присутності ОСОБА_6 зателефонував ОСОБА_1 та повідомив останньому, що все принесли.
Під час розгляду клопотання детектива слідчий суддя дійшов висновків, які узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та є джерелом права в Україні. Зокрема те, що обґрунтована підозра - це стандарт доказування, який передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (стандарт, визначений у Рішенні у справі Fox, Campbell and Hartley проти Сполученого Королівства від 30 серпня 1990 року, заяви № 12244/86, 12245/86, 12383/86, параграф 32). Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (Рішення Великої Палати у справі Merabishvili проти Грузії від 28 листопада 2017 року, заява № 72508/13, параграф 184). Тому, цей стандарт доказування є досить низьким - необхідно встановити чи наявні (або відсутні) факти чи інформація, що в сукупності може переконати слідчого суддю в тому, що особа могла вчинити кримінальне правопорушення.
Слідчий суддя врахував, що на даному етапі провадження він не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, тому на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів правильно визначив, що вчинення кримінального правопорушення є вірогідним та достатнім.
Щодо накладення арешту на грошові кошти.
Так, у рамках цього кримінального провадження, на підставі ухвал слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 серпня 2021 року, 30 серпня 2021 року детективами НАБУ було проведено ряд обшуків, а саме:
- у житлових будинках та спорудах, розташованих на земельних ділянках із кадастровими номерами 0510100000:03:033:0117 та 0510100000:03:033:0118 за адресою: АДРЕСА_2 , які належать на праві власності ОСОБА_3 , під час якого виявлено та вилучено, зокрема, грошові кошти в розмірі 42 286 доларів США;
- у житловому будинку з господарським будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_1 та автомобілі марки TOYOTA LAND CRUISER 150, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить на праві власності ТОВ «ЧЕРЕМОШНЕ-ТП» та перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_1 , під час якого виявлено та вилучено, зокрема, грошові кошти в розмірі 10 000 доларів США.
Задовольняючи клопотання, в частині накладення арешту на вказані грошові кошти, слідчий суддя дослідивши матеріали, додані до клопотання, дійшов висновку, що вони належать підозрюваному ОСОБА_1 .
Аналізуючи такий висновок, колегія судді виходить з такого.
Частиною 2 статті 171 КПК України передбачено, що в клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:
1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;
2) перелік і види майна, що належить арештувати;
3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;
4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, авторами апеляційних скарг не надано та колегією суддів не встановлено. При цьому, колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді щодо грошових коштів в розмірі 10 000 доларів США, що були вилучені в ході обшуку житлового будинку з господарським будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_1 та автомобіля марки «TOYOTA» моделі «LAND CRUISER 150», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить на праві власності ТОВ «ЧЕРЕМОШНЕ-ТП» (код ЄДРПОУ 40853340) та перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_1 , оскільки органом досудового розслідування надано достатньо доказів про те, що постійним володільцем (користувачем) вказаного автомобіля є ОСОБА_1 . Жодних доказів того, що вилучені у вказаному автомобілі кошти належать директору ТОВ «Черемошне ТП», підозрюваним не було надано, тобто презумпція належності речей, визначених родовими ознаками, володільцю майна не спростована.
Також колегія суддів критично ставиться до доводів адвоката Парвадова С. М., який діє в інтересах ОСОБА_3 про те, що грошові кошти в розмірі 42 186 доларів США є власністю ОСОБА_3 , з огляду на наступне. По-перше, ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 23 вересня 2021 року у справі № 991/6001/21 не вирішувалося питання про належність зазначених коштів ОСОБА_3 . По-друге, при вирішенні змістовних суперечностей між показаннями свідка та клопотанням його адвоката, надається перевага показанням свідка, оскільки вони підтверджуються іншими доказами.
Так, ОСОБА_3 під час його допиту в якості свідка 06 вересня 2021 року пояснив, що записи в його блокноті підтверджують те, що грошові кошти в сумі 48 860 доларів США належать ОСОБА_1 , однак перебували в нього на зберіганні та мали бути повернуті на вимогу ОСОБА_1 . Також свідок зазначив, що в разі повернення боргу ОСОБА_1 він використовував би і ті грошові кошти, які були вилучені НАБУ під час обшуку.
Під час розгляду апеляційної скарги колегією суддів також з`ясовувались відомості щодо належності грошових коштів підозрюваному ОСОБА_1 . Так, протоколом за результатами проведення НСРД від 28 вересня 2021 року задокументовано спілкування ОСОБА_3 з іншими особами, з якого вбачається, що грошові кошти в розмірі 42 186 доларів США, які були предметом дослідження під час перегляду ухвали слідчого судді про арешт майна, ОСОБА_3 не належать, а за те, що за наслідками розгляду його апеляційної скарги Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду арешт з цих коштів було знято, останній отримав винагороду, що в сукупності з іншими доказами, дослідженими колегією суддів, зокрема записами в блокноті ОСОБА_3 та його поясненнями під час допиту в якості свідка, свідчить про належність вказаних коштів ОСОБА_1 , та дає суду підстави розцінювати позицію свідка ОСОБА_3 щодо належності грошових коштів, як таку, що зумовлена його зацікавленістю в результатах кримінального провадження та намаганням звільнити кошти з під арешту в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 .
Також, колегія суддів вважає непереконливими доводи ОСОБА_2 щодо належності їй грошових коштів у розмірі 10 000 доларів США, які були вилучені в автомобілі TOYOTA LAND CRUISER 150, д.н.з. НОМЕР_1 , яким фактично постійно користувався ОСОБА_1 . Так, надані ОСОБА_2 заяви про видачу готівки від 18 та 20 травня 2021 року на загальну суму 760 333 гривень жодним чином не спростовують висновки слідчого судді про належність грошових коштів у сумі 10 000 доларів США та 42 186 доларів США ОСОБА_1 з огляду на невідповідність сум, валюти та проміжку часу, який пройшов між зняттям готівки в банку та вилученням коштів під час обшуку в автомобілі ОСОБА_1 , а також непереконливості пояснень з приводу необхідності зберігати значні суми коштів, що за версію ОСОБА_2 фактично є оборотними коштами підприємства ТОВ «Черемошне-ТП», у помешканні свого зятя, а також необхідності конвертування цих коштів в іноземну валюту.
Колегія суддів приймає до уваги надану адвокатом Парвадовим С. М. у судовому засіданні розписку від 25 вересня 2021 року про повернення грошових коштів у сумі 40 000 доларів США ОСОБА_3 підозрюваному ОСОБА_1 , та за відсутності доказів передачі цих коштів ОСОБА_2 розцінює позицію останньої, яка є тещею підозрюваного ОСОБА_1 , як таку, що обумовлена зацікавленістю в звільненні коштів з під арешту в інтересах свого родича.
Колегія суддів погоджується з доводами апеляційних скарг у частині зазначення слідчим суддею в ухвалі поняття «імовірність» належності майна, оскільки вказаний стандарт не може бути застосованим під час розгляду клопотання про арешт майна. На переконання колегії суддів, це поняття є неоднозначним та таким що допускає певну невизначеність. Однак вказане посилання не впливає на законність висновків слідчого судді, оскільки під час апеляційного перегляду стороною обвинувачення були наведені переконливі докази належності арештованих коштів саме підозрюваному ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі містяться також інші дані, які не потребують детального аналізу, оскільки інші аргументи спростовуються вищенаведеним, слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі була надана оцінка вказаним доводам, та колегією суду надано відповіді на всі вагомі аргументи апеляційної скарги.
При цьому, колегія суддів виходить з усталеної практики ЄСПЛ, яка орієнтує, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. пункт 29 рішення у справі «RuizTorija v. Spain» від 09.12.1994, № 303-A; пункт 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04).
З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею ретельно перевірено майно, на яке орган досудового розслідування просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на вказане в оскаржуваній ухвалі майно.
Оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку (стаття 310 КПК України).
Рішення, одне з яких за результатами розгляду апеляційної скарги може постановити апеляційний суд, передбачені ст. 407 КПК України.
Колегія суддів вважає, що рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.
Керуючись ст. 376, 309, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційні скарги підозрюваного ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та адвоката Парвадова Сергія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_3 , залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 жовтня 2021 року, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя І. О. Калугіна
Судді Д. Г. Михайленко
О. Ю. Семенников