Document No. 100719467

Справа № 991/4876/21

Провадження № 1-кп/991/40/21

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2021 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів в складі:

головуючої - судді Задорожної Л.І.,

суддів - Шкодіна Я.В., Федорова О.В.,

за участю учасників кримінального провадження:

секретаря судового засідання - Ярмолюк М.І.,

сторін:

з боку обвинувачення: прокурора - Кимлика Р.В.;

з боку захисту: захисника - адвоката Мірошника О.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ;

в підготовчому судовому засіданні в приміщенні Вищого антикорупційного суду, розглянувши клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 адвоката Мірошника О.М. про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, проживає в АДРЕСА_1 , громадянина України,

у зв`язку із закінченням строків давності у кримінальному провадженні №52020000000000508 від 13 серпня 2020 року, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України,

УСТАНОВИВ:

20 липня 2021 року до Вищого антикорупційного суду від Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 , якого обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 22 липня 2021 року у цьому кримінальному провадженні було призначено підготовче судове засідання на 03 серпня 2021 року о 13 год. 30 хв. Вказане підготовче судове засідання не відбулось та було відкладено за клопотанням сторони захисту через зайнятість захисника адвоката Мірошника О.М. у розгляді іншого кримінального провадження. Також, з різних причин не відбулись інші судові засідання, які відкладались з визначенням наступної дати: 10 серпня 2021 року (за клопотанням сторони захисту та прокурора), 19 серпня 2021 року (за клопотанням обвинуваченого та прокурора), 20 та 28 вересня і 04 жовтня 2021 року (у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді - члена колегії), 19 жовтня 2021 року (за клопотанням захисника).

В підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_1 адвокат Мірошник О.М. заявив клопотання про закриття кримінального провадження, посилаючись на наявність правових підстав, передбачених ст.49 КК України. Так, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України, що відповідно до ч.4 ст.12 КК України є нетяжким злочином; з дня вчинення кримінального правопорушення минуло п`ять років, строк давності притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності минув у вересні 2021 року; ОСОБА_1 не вчинив нового злочину, який би перервав перебіг давності.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав клопотання захисника, підтвердив надання згоди на звільнення його від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження через сплив строків давності.

Прокурор Кимлик Р.В. у судовому засіданні пояснив, що існують законні підстави для закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1 , оскільки сплили строки давності притягнення до кримінальної відповідальності, а ОСОБА_1 інших злочинів не вчиняв.

Вирішуючи клопотання сторони захисту про закриття кримінального провадження, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до частини 3 статті 314 КПК України у підготовчому засіданні суд має право прийняти рішення про закриття провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 КПК України. Пунктом першим частини другої статті 284 КПК України визначено, що кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Так, відповідно змісту обвинувального акта, 28 вересня 2016 року у точно не встановлені у ході слідства час та місці ОСОБА_1 грошові кошти, які були отримані в результаті перерахувань на банківські рахунки суб`єктів господарювання, у готівковій формі в розмірі 500 000 грн. та 14 700 доларів США, що згідно з офіційно встановленим Національним банком України курсом гривні до долара США на 28 вересня 2016 року становило 379 554 грн., тобто усього 879 554 грн., передав не встановленій у ході слідства особі для подальшої їх передачі в якості неправомірної вигоди директору Державного підприємства «Ізюмський приладобудівний завод» Особі 1 (відомості про особу неповні відповідно до презумпції невинуватості) за вчинення останнім з використанням свого службового становища дій, а саме за забезпечення оплати ДП «ІПЗ» рахунку ТОВ «Оптимумспецдеталь» від 15 вересня 2016 року №98 на загальну суму 2 670 000 грн. (з ПДВ).

ОСОБА_1 обвинувачується у наданні неправомірної вигоди директору Державного підприємства «Ізюмський приладобудівний завод Особі 1 (відомості про особу неповні відповідно до презумпції невинуватості) за вчинення останнім в інтересах ОСОБА_1 дій із використанням свого службового становища, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України.

До обвинувального акта додано Реєстр матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №52020000000000508, в якому зазначено найменування процесуальних дій, проведених під час досудового розслідування.

За змістом статті 44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом; звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених КК, здійснюються виключно судом; порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.

Відповідно до частини 1 статті 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Також, частиною першою статті 286 КПК України визначено, що звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.

Суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність (ч.3 ст.288 КПК України).

Згідно із чинною на вересень 2016 року редакцією частини першої статті 369 КК України «Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі» було передбачено відповідальність за пропозицію чи обіцянку службовій особі надати їй або третій особі неправомірну вигоду, а так само надання такої вигоди за вчинення чи невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, та визначено покарання у виді штрафу від п`ятисот до семисот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк від двох до чотирьох років, або позбавлення волі на той самий строк.

На теперішній час редакція частини першої статті 369 КК України «Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі» встановлює покарання у виді штрафу від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк від двох до чотирьох років, або позбавлення волі на той самий строк.

Станом на вересень 2016 року відповідно до ч.3 ст.12 КК України злочином середньої тяжкості визнавався злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років.

Чинною на теперішній час редакцією частини 4 статті 12 КК України визначено, що нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років.

Отже, кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 369 КК станом на вересень 2016 року належало до злочинів середньої тяжкості, а на теперішній час належить до нетяжких злочинів.

Частиною першою статті 49 КК України, яка чинна на теперішній час, встановлено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ять років у разі вчинення нетяжкого злочину (п.3). Також, станом на вересень 2016 року частиною першою ст.49 КК України встановлювалось, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ять років у разі вчинення злочину середньої тяжкості (п.3).

За змістом ст.49 КК України звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є обов`язковим і застосовується за таких умов: 1) вчинення особою кримінального правопорушення; 2) з дня вчинення кримінального правопорушення і до набрання вироком законної сили минули визначені ч. 1 ст. 49 КК строки давності; 3) особа не ухилялася від досудового розслідування або суду; 4) особа до закінчення зазначених у ч. 1 ст. 49 КК строків не вчинила нового злочину.

Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язком суду у разі настання обставин, передбачених ч. 1 ст. 49 КК України, за наявності згоди обвинуваченого на звільнення на підставі спливу строків давності.

За змістом частини другої статті 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду.

Частиною 3 статті 49 КК України визначено, що перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Відповідно пункту 1 частини 2 статті 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. При цьому за частиною 8 статті 284 КПК України, закриття кримінального провадження або ухвалення вироку з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої цієї статті, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.

В ухвалі Верховного Суду від 14 вересня 2020 року в справі №493/1843/16-к зазначено наступне: «Матеріально-правовою підставою застосування інституту давності вважається істотне зменшення суспільної небезпечності вчиненого злочину внаслідок спливу певного проміжку часу, що суттєво позначається на досягненні мети покарання.

Досягнення мети кари і виправлення особи, яка вчинила злочин, загального і спеціального попередження іноді стає або взагалі неможливим, або просто зайвим. Тому недоцільним є і притягнення особи до кримінальної відповідальності. Внаслідок цього ст. 49 КК України встановлює строки давності, тобто строки, після закінчення яких особа не може бути піддана кримінальній відповідальності за раніше вчинений злочин. Закінчення цих строків є підставою обов`язкового і безумовного звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого. Факт визнання чи невизнання особою своєї винуватості у даному випадку не має значення для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності з цієї підстави. Таке звільнення є обов`язком, а не правом суду, за винятком випадку застосування давності, передбаченого ч. 5 ст. 49 КК України».

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 надав свою згоду на звільнення від кримінальної відповідальності; він раніше не судимий; відсутні відомості щодо переховування його від суду та досудового слідства й вчинення нових злочинів, які б могли перервати перебіг давності; кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, мало місце у вересні 2016 року (що підтвердили сторони кримінального провадження під час розгляду клопотання) та належало до злочинів середньої тяжкості, а відтак строк давності у п`ять років закінчився у вересні 2021 року.

Тому суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 369 КК України, підлягає звільненню від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України у зв`язку з закінченням строків давності, а кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 серпня 2020 року за №52020000000000508 має бути закрито.

Керуючись статтями 12,49 КК України, статтями 284-288, 369, 372, 376, 532 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 адвоката Мірошника О.М. про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_1 у зв`язку із закінченням строків давності задовольнити.

Звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України, на підставі ст.49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності

Закрити кримінальне провадження №52020000000000508 від 13 серпня 2020 року, в якому ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України, на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду через Вищий антикорупційний суд протягом семи днів з дня проголошення ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуюча: Л.І. Задорожна

Судді: Я.В. Шкодін

О.В. Федоров