- Presiding judge (HACC) : Bitsiuk A.V.
- Lawyer : Storozhenko D.O.
- Prosecutor : Sydorenko V.A.
Справа № 991/6319/21
Провадження 1-кс/991/6413/21
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2021 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Біцюк А.В., за участю секретаря судових засідань Волощенко С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві скаргу адвоката Стороженка Дмитра Олександровича, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 , на постанову прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Сидоренка В.А. від 10.08.2021 р. про закриття кримінального провадження № 52020000000000638 від 13.10.2020 р. щодо підозрюваного ОСОБА_1 ,
ВСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду надійшла скарга адвоката Стороженка Дмитра Олександровича, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 , на постанову прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Сидоренка В.А. від 10.08.2021 р. про закриття кримінального провадження № 52020000000000638 від 13.10.2020 р. щодо підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 212, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209КК України, у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливості їх отримати, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, в якій просить:
- витребувати у судове засідання матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52020000000000638 від 13.10.2020 р.;
- визнати незаконними дії уповноваженої особи Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора з прийняття рішення, оформленого постановою від 10.08.2021 р. про закриття кримінального провадження № 52020000000000638 від 13.10.2020 р. щодо підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 212, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209КК України, у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливості їх отримати, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України;
- скасувати рішення прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Сидоренка В.А., оформлене постановою від 10.08.2021 р. про закриття кримінального провадження № 52020000000000638 від 13.10.2020 р. щодо підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 212, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209КК України, у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливості їх отримати, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, як незаконне та невмотивоване, та як таке, що не відповідає вимогам ст. 110 КПК України;
- зобов`язати процесуального керівника у кримінальному провадженні № 52020000000000638 від 13.10.2020 р. прийняти у даному кримінальному провадженні процесуальне рішення про його закриття на підставі п. 1 ч. 2 ст. 283, п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України;
- зобов`язати процесуального керівника у кримінальному провадженні № 52020000000000638 від 13.10.2020 р. визначити розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню ОСОБА_1 в порядку, передбаченому Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», внаслідок його незаконного притягнення до кримінальної відповідальності.
Скарга мотивована тим, що постанова прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Сидоренка В.А. від 10.08.2021 р. про закриття кримінального провадження № 52020000000000638 від 13.10.2020 р. щодо підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 212, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209КК України, у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливості їх отримати, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у кримінальному провадженні № 52020000000000638 від 13.10.2020 р., є необгрунтованою та незаконною, оскільки в ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52020000000000638 від 13.10.2020 р. не здобуто прямих, достатніх і об`єктивних доказів, які б окремо або у своїй сукупності підтверджували факт скоєння підозрюваним ОСОБА_1 будь-якого кримінального правопорушення, а також з урахуванням наявності доказів, які доводять непричетність ОСОБА_1 до інкримінованих йому правопорушень, зазначене кримінальне провадження підлягало закриттю на підставі п.1 ч. 2 ст. 283, п. 2 ч. 1, абз. 3 ч. 4 ст. 284 КПК України, у зв`язку з встановленням відсутності в діянні підозрюваного складу кримінального правопорушення.
Особа, що звернулась із скаргою, - адвокат Стороженко Д.О., в судовому засіданні, проведеному 04.10.2021 р., скаргу підтримав з викладених у ній підстав та просив задовольнити в повному обсязі. В подальшому, від адвоката Стороженка Д.О. надійшла заява про розгляд справи без його участі, а також доповнення до скарги, в яких зазначив, оскаржувана постанова містить відповідні суперечності, оскільки по тексту прокурором вжиті формулювання, які стосуються саме відсутності у діянні складу злочину, а не неможливості зібрати докази винуватості, просив постанову прокурора скасувати.
Прокурор Сидоренко В.А. в судовому засіданні, проведеному 04.10.2021 р., заперечував проти доводів скарги, просив відмовити у її задоволенні. В подальшому, від прокурора надійшла заява про проведення розгляду справи за його відсутності.
Дослідивши скаргу та долучені до неї матеріали, матеріали кримінального провадження № 52020000000000638 від 13.10.2020 р., заслухавши думку учасників кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Під час судового розгляду встановлено, групою детективів Національного антикорупційного бюро України здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52020000000000638 від 13.10.2020 р. за підозрою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 212, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209КК України.
Постановою прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Сидоренка В.А. від 10.08.2021 р.кримінальне провадження № 52020000000000638 від 13.10.2020 р. закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливості їх отримати.
Не погодившись з відповідною постановою, адвокат Стороженко Д.О. звернувся до слідчого судді з даною скаргою на підставі п. 4 ч.1 ст. 303 КПК України.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно п. 18 ч.1 ст.3 КПК України, слідчий суддя - це суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому КПК, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржено, зокрема, рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.
Так, за приписами ч. 2 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження прокурор зобов`язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається прокурором в разі, якщо не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.
Закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися лише після всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи та оцінки прокурором, слідчим всіх зібраних та перевірених доказів (ст.ст. 2, 284 КПК України).
З огляду на викладене, закриття кримінального провадження - це закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження або за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності. Подальше розслідування, після закриття кримінального провадження, є неможливим до того часу, коли постанова про закриття кримінального провадження не буде скасована в установленому КПК порядку.
Отже, прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, безпосереднього дослідження і оцінки слідчим, прокурором показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, та оцінки прокурором, слідчим доказів, які стосуються цього провадження, у сукупності.
Відповідно до ч.5 ст. 110 КПК України, - постанова слідчого, прокурора складається з:1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім`я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.
Отже, відповідно до ст. 110 КПК України постанова про закриття кримінального провадження має бути вмотивована, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленими матеріалами справи, зокрема, в ній має бути викладено обставини, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав та законних інтересів учасників процесу.
Постанова прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Сидоренка В.А. від 10.08.2021 р. мотивована тим, що за власним переконанням прокурора та за результатами проведеного досудового розслідування не отримано доказів, достатніх для доведення винуватості ОСОБА_1 в суді, встановлений максимально граничний 12-ти місячний строк досудового розслідування спливає, відтак, можливості отримання нових чи додаткових доказів вважаються вичерпаними, що свідчить про наявність очевидної підстави для прийняття рішення про закриття кримінального провадження № 52020000000000638 від 13.10.2020 р. на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливості їх отримати.
Так, в оскаржуваній постанові прокурор зазначив, що відповідно до повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 52020000000000638 від 13.10.2020 р. ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні протягом 2010-2014 років під час перебування на посаді заступника начальника Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби (Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України) дій, спрямованих на участь в злочинній організації, приховування чи маскування коштів, отриманих злочинним шляхом злочинною організацією, очолюваною колишнім президентом України ОСОБА_2 , а саме її структурним підрозділом під керівництвом ОСОБА_3 , ухилення від сплати податків та мінімізації податкових зобов`язань підконтрольними злочинній організації компаніями з ознаками фіктивності, у змові зі службовими особами податкових органів, подальше прикриття діяльності злочинної організації у формі не організації, не проведення або неналежного проведення перевірок окремих суб`єктів господарювання, що використовувались членами злочинної організації, оформлення формальних актів перевірок без виявлення порушень або виявлення дрібних несуттєвих порушень, сприяння безперешкодному, сприяння легалізації (відмиванню) належного окремим суб`єктам господарювання майна, усуваючи ризики моніторингу, виявлення та документування злочинної діяльності учасників злочинної організації.
За результатом аналізу змісту повідомлення про підозру ОСОБА_1 та матеріалів кримінального провадження прокурор, зокрема, встановив, що (1) у письмовому повідомленні ОСОБА_1 про підозру не вказано у чому полягають безпосередні дії ОСОБА_1 під час вчинення інкримінованих йому злочинів, а наведені фактичні обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких останній підозрюється в складі злочинної організації вказують про вчинення таких злочинів членами злочинної організації, проте чітко не відмежовують безпосередньо роль та поведінку ОСОБА_1 ; (2) не вбачається яким чином ОСОБА_1 , обіймаючи посаду заступника начальника Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби протягом 2010-2014 років безпосередньо використовував своє службове становище всупереч інтересам служби та які активні / пасивні дії для цього вчиняв; (3) не вбачається переконливих доказів, які б беззаперечно підтверджували використання ОСОБА_1 свого службового становища всупереч інтересам служби, шляхом недопущення перевірок або оформлення формальних актів перевірок без виявлення порушень; (4) у заступника начальника Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків не вбачається достатніх повноважень на прийняття рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у формі наказу на проведення / не проведення перевірок платників податків, ця посада у 2010-2014 роках не відносилась до посад суб`єктів фінансового моніторингу первинного та державного рівнів, відповідні функції та завдання не відносились до повноважень органів податкової служби; (5) відсутні підстави вважати, що саме ОСОБА_1 визначав які суб`єкти господарювання підлягають перевірці та приймав рішення у формі наказу на проведення перевірок.
Захисник ОСОБА_1 зазначає, що з огляду на зміст оскаржуваної постанови та відповідно до матеріалів досудового розслідування вбачаються обґрунтовані підстави вважати, що кримінальне провадження підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України (у зв`язку із відсутністю події кримінального правопорушення), п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України (у зв`язку із відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення).
Прокурор закрив кримінальне провадження № 52020000000000638 від 13.10.2020 р. на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Пункт 3 частини 1 ст. 284 КПК України передбачає можливість закриття кримінального провадження слідчим/прокурором в разі, якщо не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.
Вказане у п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України формулювання можливо розуміти як таке, що особа, щодо якої здійснювалося кримінальне провадження, причетна до вчинення кримінального правопорушення, але у зв`язку з тим, що органом досудового розслідування не вдалося зібрати достатньої сукупності доказів, які б вказували на цю особу як на таку, що вчинила кримінальне правопорушення, та вичерпались можливості їх одержання, слідчий, прокурор були вимушені закрити кримінальне провадження. Отже, вживаючи таке формулювання, законодавець фактично передбачаючи причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, допускає закриття кримінального провадження у зв`язку із недостатністю обвинувальних доказів та відсутністю можливості їх одержання.
З огляду на викладене вбачається, що, закриваючи кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, прокурор має встановити наявність достатніх підстав вважати, що сталася подія кримінального правопорушення, встановити, що матеріали кримінального провадження містять достатньо доказів на підтвердження наявності в діянні ознак складу кримінального правопорушення, наявність доказів на підтвердження причетності особи до вчинення злочину, та за результатом встановлення відповідних обставин дійти висновку про недостатність доказів для доведення винуватості такої особи та що всі можливості отримати такі докази наразі вичерпані, а тому він вимушений закрити кримінальне провадження відносно такої особи.
В свою чергу, оскаржувана постанова не містить відомостей про встановлення прокурором наявності достатніх доказів на підтвердження того, що сталася подія інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, про встановлення прокурором існування хоча б якоїсь сукупності доказів, які свідчать про наявність в діянні ОСОБА_1 ознак складу інкримінованого кримінального правопорушення, про його причетність до вчинення злочину, відомостей про те, що, закриваючи кримінальне провадження № 52020000000000638 від 13.10.2020 р. на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, прокурор був вимушений прийняте відповідне рішення у зв`язку із невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_1 у суді та вичерпанням можливостей отримати відповідні докази.
Прокурор не відобразив у оскаржуваній постанові вказаних обставин та не зазначив, за яких мотивів він виходив, приймаючи рішення про закриття кримінального провадження саме на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, та чому він не прийняв рішення про закриття кримінального провадження № 52020000000000638 від 13.10.2020 р. на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України (встановлена відсутність події кримінального правопорушення), п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України (встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення).
Зазначене свідчить про не дотриманість прокурором вимог ст. 9 КПК України щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, надання їм належної оцінки, а за такого має місце невідповідність винесеної ним постанови вимогам ст. 110 КПК України.
Відповідно до ч. ч. 1,2 ст.307 КПК України за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути, зокрема, про скасування рішення слідчого чи прокурора.
З огляду на викладене, слідчий суддя вважає, що прокурором було порушено принцип законності, передбачений ч. 2 ст. 9 КПК України, про обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, зміст процесуального рішення прокурора не відповідає вимогам ст. 110 КПК України, а за такого доводи адвоката про необґрунтованість постанови про закриття кримінального провадження заслуговують на увагу, тому скаргу в цій частині слід задовольнити та скасувати постанову прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Сидоренка В.А. від 10.08.2021 р. про закриття кримінального провадження № 52020000000000638 від 13.10.2020 р.
Що стосується вимоги скаржника про визнання дій прокурора з прийняття рішення, оформленого постановою від 10.08.2021 р. про закриття кримінального провадження № 52020000000000638 від 13.10.2020 р., незаконним, та про покладення обов`язку на процесуального керівника у кримінальному провадженні № 52020000000000638 від 13.10.2020 р. прийняти у даному кримінальному провадженні процесуальне рішення про його закриття на підставі п. 1 ч. 2 ст. 283, п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, то в цій частині скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 307 КПК України встановлений вичерпний перелік рішень, які можуть бути ухвалені слідчим суддею за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора під час досудового розслідування, а саме, - за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування постановляється ухвала слідчого судді, яка може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
За таких обставин, слідчий суддя за результатами розгляду скарг, зокрема, на рішення, дії чи бездіяльність прокурора, здійснює судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні шляхом постановлення однієї з вищезазначених ухвал.
З огляду на зазначене, слідчий суддя відповідно до положень КПК України не наділений повноваженнями за результатами розгляду скарг визнавати дії прокурора у кримінальному провадженні незаконним, а також зобов`язувати прокурора прийняти певне процесуальне рішення в рамках кримінального провадження, з урахуванням також і тієї обставини, що згідно з положеннями ч. 1 ст. 36 КПК України прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
Щодо вимоги скаржника про покладення обов`язку на процесуального керівника у кримінальному провадженні № 52020000000000638 від 13.10.2020 р. визначити розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню ОСОБА_1 в порядку, передбаченому Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон), внаслідок його незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, то в цій частині скарга також не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст. 2 Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
Разом з тим, розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону (заробіток та інші грошові доходи, які громадянин втратив внаслідок незаконних дій; штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги ), залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції (ч. 1 ст. 12 Закону).
У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку (ч. 2 ст. 12 Закону).
Питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12 Закону. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством (стаття 13 Закону).
Отже, розмір шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, визначається, зокрема, органом досудового розслідування, прокуратурою за заявою громадянина про відшкодування шкоди або судом, який розглядав справу, розмір моральної шкоди визначається виключно судом відповідно до положень цивільного процесуального законодавства за заявою громадянина відшкодування шкоди.
Ані положеннями Закону, ані положеннями КПК України не передбачено наявність у слідчого судді, суду повноважень зобов`язувати прокурора у кримінальному провадженні визначати в порядку, передбаченому Законом, розмір шкоди, яка підлягає у встановленому Законом випадку відшкодуванню громадянину.
Відтак, скарга адвоката Стороженка Дмитра Олександровича підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2-3, 9, 303, 306-307, 309, 372 КПК України,
ПОСТАНОВИВ:
Скаргу задовольнити частково.
Скасувати постанову прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Сидоренка В.А. від 10.08.2021 р. про закриття кримінального провадження № 52020000000000638 від 13.10.2020 р. щодо підозрюваного ОСОБА_1 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
СЛІДЧИЙ СУДДЯ А.В. БІЦЮК