Document No. 100858874

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

Справа № 991/6571/21

Провадження № 1?кс/991/6650/21

У Х В А Л А

28 жовтня 2021 рокумісто Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Крикливий В.В., за участі секретаря судового засідання Чумаченко А.О., прокурора Василенка Б.М., детектива Дмитрієнка В.П., захисників: Бойка С.Г., Барсученка І.В., Бугая Д.В., підозрюваного ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України Дмитренка В.П. про здійснення спеціального досудового розслідування відносно підозрюваного ОСОБА_1

у кримінальному провадженні № 52021000000000428 від 02.09.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 та ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України,

в с т а н о в и в :

23.09.2021 до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) Дмитрієнка В.П., погоджене прокурором першого відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) Василенковим Б.М., про здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52021000000000428 від 02.09.2021 стосовно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до положень ст. 2973 КПК України клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування розглядається слідчим суддею за участі особи, яка подала клопотання, та захисника. Участь у судовому засіданні особи, стосовно якої подано клопотання, процесуальним законом не передбачена, проте слідчим суддею задоволено клопотання захисників про можливість участі підозрюваного ОСОБА_1 у судових засіданнях у режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення «EasyCon».

Особу підозрюваного посвідчено паспортом громадянина України, паспортом громадянина України для виїзду закордон та електронним цифровим підписом, з використанням якого програмного забезпечення «EasyCon» ідентифіковано особу, яка перебуває на відеоконференцзв`язку як ОСОБА_1 .

Обґрунтування клопотання.

В обґрунтування клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування детектив зазначив, що Головним підрозділом детективів Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 та ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України.

22.02.2021 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 366 КК України.

15.03.2021 ОСОБА_1 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у кримінальному провадженні, а саме про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 та ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України.

Вказані повідомлення про підозру надіслано засобами поштового зв`язку на останню відому адресу проживання ОСОБА_1 в Україні ( АДРЕСА_1 ) та на останню відому адресу місця реєстрації ОСОБА_1 в Україні ( АДРЕСА_2 ). Крім того, зазначені повідомлення про підозру надіслано у програмі обміну повідомленнями WhatsApp на номер телефону, яким користується ОСОБА_1 « НОМЕР_1 ». Також повідомлення про підозру надіслано на електронну поштову скриньку ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_2. Додатково повідомлення про підозру надіслано для вручення ОСОБА_1 обслуговуючій організації будинку АДРЕСА_3 - Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Інфанта?1».

На час звернення до суду з клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування підозрюваний ОСОБА_1 оголошений у міжнародний розшук. Органу досудового розслідування достеменне невідоме його точне місцезнаходження. На переконання детектива, приєднані до клопотання матеріали кримінального провадження вказують на те, що ОСОБА_1 достеменно обізнаний про здійснення відносно нього досудового розслідування, про складення стосовно нього повідомлення про підозру та про його неодноразові виклики до детектива для участі у слідчих діях. Проте, підозрюваний, перебуваючи за межами України, маючи на меті ухилення від кримінальної відповідальності, систематично без поважних причин не з`являється до органу досудового розслідування.

Отже, на думку детектива, у кримінальному провадженні № 52021000000000428 від 02.09.2021 наявні передбачені законом підстави для здійснення спеціального досудового розслідування.

Доводи сторони обвинувачення.

У судовому засіданні детектив Дмитрієнко В.П. та прокурор Василенков Б.М. наполягали на задоволенні клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування з викладених в ньому підстав. Разом з цим, зауважили, що зібрані на сьогоднішній день органом досудового розслідування докази свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 та ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України. При цьому, у зв`язку з відсутністю останнього за останнім відомим місцем його проживання та місцем реєстрації, письмове повідомлення про підозру було направлено підозрюваному у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.

Доводи сторони захисту.

У судовому засіданні захисники Бойко С.Г., Барсученко І.В. та Бугай Д.В. заперечували проти задоволення клопотання про здійснення стосовно ОСОБА_1 спеціального досудового розслідування з підстав його необґрунтованості. Зауважили, що на час розгляду клопотання ОСОБА_1 не набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, у зв`язку з порушенням порядку повідомлення особі про підозру, та не був оголошений у міжнародний розшук, оскільки відсутнє підтвердження від уповноваженого органу про здійснення розшуку особи, а також відсутність відомості про такий розшук у Єдиному реєстрі досудових розслідувань. Зазначені обставини, на переконання сторони захисту, виключають можливість застосування спеціального досудового розслідування. Захисники наголошували, що органу досудового розслідування було відомо про ту обставину, що починаючи з 2017 року ОСОБА_1 постійно проживає в Державі Ізраїль (т. 7 а.с. 211).

Підозрюваний ОСОБА_1 , який приймав участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення «EasyCon», заперечення своїх захисників підтримав повністю та пояснив, що йому відомо про здійснення детективами Національного антикорупційного бюро України досудового розслідування у кримінальному провадженні за фактами розтрати грошових коштів, вчиненої менеджментом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі ? ПАТ КБ «Приватбанк»), зокрема стосовно нього як Голови правління. Проте, інкриміновані ОСОБА_1 правопорушення вчинено ще до націоналізації ПАТ КБ «Приватбанк», а саме коли згаданий банк був приватним та прибутковим. Зазначені в повідомленні про підозру рішення щодо розпорядження грошовими ресурсами банку приймалися ОСОБА_1 у межах його повноважень, в інтересах банку та з урахуванням його дійсного фінансового стану. Тому, на переконання ОСОБА_1 , звинувачення його у вчиненні зазначених у підозрі злочинів є безпідставними.

Мотиви слідчого судді.

Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали досудового розслідування та надані сторонами докази, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, зі змісту ст. 20 КПК України вбачається, що підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом. Традиційно участь підозрюваного на досудовому розслідуванні є обов`язковою, а звуження процесуальних прав особи під час здійснення кримінального провадження не допускається.

При цьому, із прийняттям низки законів про внесення змін до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України з`явилася можливість здійснювати кримінальне провадження за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, тобто спеціального судового розгляду (in absentia).

Чинний КПК України хоч і не надає визначення поняттю (in absentia), проте цей інститут посідає окреме місце в системі кримінального процесуального права з огляду на його ознаки та специфіку законодавчих норм, які застосовуються в межах такого провадження. Аналізуючи в сукупності такі законодавчі норми, можливо дійти висновку, що спеціальне кримінальне провадження (in absentia) є одним із різновидів заочного кримінального провадження, що застосовується за відсутності обвинуваченого, який ухиляється від кримінальної відповідальності.

Завданням введення такого інституту є забезпечення дотримання розумних строків досудового розслідування та судового провадження, а також притягнення особи до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення. Цей інститут має упередити ситуації коли особа, що вчинила злочин на території України та переховується за її межами, стає фактично недосяжною для застосування до неї кримінальної відповідальності.

Таке нововведення відповідає положенням Рекомендації Комітету міністрів Ради Європи № R (87) 18 щодо спрощення кримінального провадження, а також Резолюції № 75 (11) Комітету Ради Європи від 19.01.1973 про критерії, які регламентують здійснення провадження за відсутності обвинуваченого. Відповідно до вказаної Резолюції, розгляд може бути проведений за відсутності обвинуваченого за умови дотримання вимог, зокрема, щодо повідомлення повістками про дату та місце судового розгляду, у яких повинні вказуватися наслідки неявки (якщо тільки не буде встановлено, що особа навмисне прагнула уникнути правосуддя); відкладення розгляду справи у випадку, якщо у суду виникли перешкоди для забезпечення явки обвинуваченого, особиста присутність якого є обов`язковою; перенесення розгляду справи на територію іншої держави, за наявності такої можливості, або звернення із запитом про видачу; доведення до відома обвинуваченого про ухвалене за його відсутності судове рішення. У Резолюції також містяться й інші рекомендації, що стосуються оскарження та анулювання ухваленого за відсутності обвинуваченого судового рішення.

Крім того, можливість здійснення судового провадження за відсутності обвинуваченого підтверджує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема у рішеннях по справі «Да Лус Домінгеш Ферейра проти Бельгії» від 24.05.2007, по справі «Пуатрімоль проти Франції» від 23.11.1993, по справі «Кромбах проти Франції» від 13.02.2001. Так, ЄСПЛ дійшов висновку, що здійснення судового розгляду та ухвалення судового рішення за відсутності обвинуваченого не можна розглядати як порушення положень Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод з боку держави у разі, коли немає підстав вважати, що обвинувачений не був належно повідомлений про розпочате стосовно нього судове провадження.

Отже, можна зробити висновок, що на міжнародному рівні немає заборони здійснення спеціального досудового розслідування, рівно як і спеціального судового провадження. При цьому, підстави здійснення спеціального кримінального провадження в Україні відображенні в положеннях чинного кримінального процесуального кодексу зі змінами, востаннє внесеними Законом України від 27.04.2021 № 1422?IX, що стосуються вдосконалення окремих його положень у зв`язку із здійсненням спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження. Відповідно до пояснювальної записки до цього закону, його метою є забезпечення невідворотності покарання осіб, які вчинили кримінальне правопорушення та для уникнення кримінальної відповідальності виїхали чи перебувають в інших країнах або на тимчасово окупованих територіях України.

Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 2971 КПК України спеціальне досудове розслідування (in absentia) здійснюється стосовно одного чи декількох підозрюваних згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень глави 241 КПК України. Спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо визначених цією статтею злочинів, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук.

Згідно положень ч.ч. 1, 2 ст. 2974 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування, якщо прокурор, слідчий не доведе, що підозрюваний переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук. Під час вирішення питання про здійснення спеціального досудового розслідування слідчий суддя зобов`язаний врахувати наявність достатніх доказів для підозри особи, щодо якої подано клопотання, у вчиненні кримінального правопорушення.

З огляду на зазначені положення закону, слідчому судді під час розгляду клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52021000000000428 від 02.09.2021 стосовно підозрюваного ОСОБА_1 необхідно в межах доводів клопотання відповісти на наступні питання:

-чи можливе здійснення спеціального досудового розслідування за фактом інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення;

-чи набув ОСОБА_1 статусу підозрюваного;

-чи відповідає повідомлена ОСОБА_1 підозра критерію «обґрунтована підозра»;

-чи оголошений підозрюваний у міжнародний розшук та якими доказами це підтверджується.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017040000000531 від 06.03.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ст. 209, ч. 2 ст. 3641, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 та ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України.

У вчиненні зазначених кримінальних правопорушень підозрюються: колишній Голова правління ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 , член правління ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_2 , начальниця департаменту фінансового менеджменту ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_3 , членкиня правління ПАТ КБ «Приватбанк» - директорка казначейства ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_4 та начальниця департаменту підтримки міжбанківських операцій ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_5

22.02.2021 у кримінальному провадженні № 12017040000000531 від 06.03.2017 стосовно ОСОБА_1 складено письмове повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 366 КК України (т. 1 а.с. 207).

У цьому ж провадженні, 15.03.2021 стосовно ОСОБА_1 складено письмове повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, згідно якого він підозрюється у 1) розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, 2) складанні, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, а також у 3) складанні, видачі службовою особою завідомо неправдивого офіційного документу, що спричинило тяжкі наслідки, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України (т. 1 а.с. 113).

15.03.2021 стосовно членкині правління ПАТ КБ «Приватбанк» - директорки казначейства ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_4 та начальниці департаменту підтримки міжбанківських операцій ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_5 складено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КПК України (т. 1 а.с. 166, 187).

Постановою детектива НАБУ від 26.03.2021 оголошено розшук підозрюваного ОСОБА_1 (т. 6 а.с. 144).

Постановою детектива НАБУ від 08.04.2021 оголошено міжнародний розшук підозрюваного ОСОБА_1 (т. 6 а.с. 140).

Постановою прокурора САП від 02.09.2021 з матеріалів кримінального провадження № 12017040000000531 від 06.03.2017 в окреме провадження виділені матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 та ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України (т. 6 а.с. 220). Виділеному кримінальному провадженню присвоєно номер № 52021000000000428.

Щодо повідомлення про підозру у вчиненні певних видів злочинів.

Як вбачається з повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 15.03.2021, детективами НАБУ стосовно ОСОБА_1 проводиться досудове розслідування за фактом вчинення кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності, зокрема передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем), щодо якого, відповідно до вимог ч. 2 ст. 2971 КПК України, передбачена можливість здійснення досудового розслідування за відсутності підозрюваного, тобто спеціального досудового розслідування.

Мотиви слідчого судді щодо наявності у ОСОБА_1 статусу підозрюваного.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276?279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Частиною 1 статті 276 КПК України передбачено, що повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Частиною 1 статті 111 КПК України визначено, що повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію.

Відповідно до ч. 3 ст. 111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.

Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово?експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

Особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом не пізніше ніж за три дні до дня, коли вона зобов`язана прибути за викликом. У випадку встановлення цим Кодексом строків здійснення процесуальних дій, які не дозволяють здійснити виклик у зазначений строк, особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом якнайшвидше, але в будь-якому разі з наданням їй необхідного часу для підготовки та прибуття за викликом (ч. 9 ст. 135 КПК України).

З матеріалів справи вбачається, що 22.02.2021 детективом НАБУ Крютченко В.О., за погодженням із Генеральним прокурором Венедіктовою І.В., складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 366 КК України (т. 1 а.с. 207).

У зв`язку з відсутністю ОСОБА_1 за останнім відомим місцем реєстрації та місцем проживання на території України, а також відсутності у органу досудового розслідування відомостей про його точне місцезнаходження, повідомлення про підозру, у відповідності до ст. 135 КПК України, було здійснено наступним шляхом:

-22.02.2021 засобами поштового зв`язку надіслано за останньою відомою адресою місця проживання ОСОБА_1 в Україні: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 243);

-22.02.2021 засобами поштового зв`язку надіслано за останньою відомою адресою місця реєстрації в Україні: АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 245);

-24.02.2021 наручно вручено директору ТОВ «Інфанта?1», тобто житлово-експлуатаційної організації, яка обслуговує будинок АДРЕСА_3 для передачі ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 246);

-25.02.2021 надіслано засобами телефонного зв`язку в інтернет додатку для обміну повідомленнями WhatsApp на абонентський номер телефону « НОМЕР_1 », яким відповідно до матеріалів кримінального провадження користується ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 239);

-26.02.2021 надіслано на електронну скриньку ІНФОРМАЦІЯ_2 , що відповідно до матеріалів кримінального провадження знаходиться в особистому користуванні ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 237).

15.03.2021 детективом НАБУ Аршавіним Т.В., за погодженням із Генеральним прокурором Венедіктовою І.В., складено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, відповідно до якого ОСОБА_1 інкриміновано вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 , ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України (т. 1 а.с. 113).

З наведених вище причин повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, у відповідності до ст. 135 КПК України, було здійснено аналогічним шляхом, а саме 15.03.2021 направлено засобами поштового зв`язку за останніми відомими адресами місць реєстрації та проживання, 15.03.2021 та 16.03.2021 наручно вручено для передачі ОСОБА_1 голові правління ОСББ «В. Вернадського 33?Г» та директору ТОВ «Інфанта?1», тобто представникам житлово-експлуатаційних організацій, обслуговуючих будинки за останніми відомими місцями реєстрації та проживання ОСОБА_1 в Україні (т. 1 а.с. 160?164).

Додатково органом досудового розслідування відомості про виклик підозрюваного ОСОБА_1 до НАБУ для вручення повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 15.03.2021 розміщено у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме в газеті «Урядовий кур`єр» випуск № 45 (6913) від 06.03.2021 (т. 6 а.с. 160).

У судовому засіданні сторона захисту, посилаючись на те, що ОСОБА_1 постійно проживає на території Держави Ізраїль, наголошувала на тому, що для належного повідомлення останньому про підозру орган досудового розслідування мав би застосовувати порядок повідомлення про підозру, передбачений ч. 7 ст. 135 КПК України. Одночасно з цим, захисники стверджували, що оскільки зазначена процедура стороною обвинувачення не була дотримана, ОСОБА_1 не набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні.

Вирішуючи питання щодо належного здійснення повідомлення про підозру ОСОБА_1 , слідчий суддя звертає увагу на наступне.

Так, згідно відміток у паспорті громадянина України на ім`я ОСОБА_1 , останній починаючи з 01.11.1996 був зареєстрований в АДРЕСА_2 . Знятий з реєстрації 17.07.2017 (т. 7 а.с. 29).

Вказана адреса реєстрації ОСОБА_1 зазначена в інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб?підприємців та громадських формувань станом на 22.02.2021, 01.03.2021 та 24.04.2021 як адреса місця реєстрації засновника (учасника), кінцевого бенефіціарного власника ТОВ «Дніпропетровська будівельна компанія», ТОВ «Естейт Сіті», ТОВ «Ейсі Дісі Процесінг», ТОВ «Фінтех Бенд» (т. 6 а.с. 35, т. 7 а.с. 166, 178, 190, 196).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно квартира за вказаною вище адресою до 26.05.2017 на праві приватної власності належала ОСОБА_1 (т. 6 а.с. 113, т. 7 а.с. 233), а квартира АДРЕСА_4 до 23.05.2017 належала його дружині ОСОБА_6 (т. 6 а.с. 103, 120).

Відповідно до протоколу допиту свідка від 03.06.2020, будучи допитаним у місті Києві в межах кримінального провадження № 42018100000000870 від 17.09.2018, ОСОБА_1 повідомив детективу адресу свого місця проживання на території України, а саме: АДРЕСА_1 (т. 7 а.с. 138).

Зі змісту посвідчення репатріанта, виданого Міністерством внутрішніх справ Держави Ізраїль вбачається, що ОСОБА_1 отримав зазначений документ 20.04.2021, як особа, яка має ізраїльське громадянство (т. 7 а.с. 225).

Згідно з відміткою в паспорті громадянина України для виїзду за кордон 27.04.2021 ОСОБА_1 взятий на тимчасовим консульський облік в Посольстві України в Державі Ізраїль (т. 7 а.с. 231).

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник Барсученко І.В. стверджували, що 03.06.2020 в ході допиту в якості свідка ОСОБА_1 під тиском детектива Аршавіна Т.В. вказав невірну адресу свого проживання в місті Дніпро. Насправді на той час ОСОБА_1 постійно проживав у Державі Ізраїль, про що повідомляв слідчого. Проте згадані твердження є неспроможними та не приймаються слідчим суддею до уваги, так як зі змісту зазначеного протоколу вбачається, що допит ОСОБА_1 в якості свідка здійснювався у присутності адвокатів Барсученка І.В. та Пушкаря О.А. , тобто в умовах, які виключають тиск на особу, яка допитується. Тим більше, в протоколі допиту відсутні будь-які зауваження до його змісту (т. 7 а.с. 138?150).

З досліджених у судовому засіданні матеріалів слідчим суддею дійсно встановлений факт зняття ОСОБА_1 17.07.2017 з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 . Разом з цим, ОСОБА_1 взятий на тимчасовий консульський облік у Державі Ізраїль лише з 27.04.2017.

Окрім того, відповідно до інформації з Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан», у період з 29.04.2016 по 06.12.2020, тобто з 2047 календарних днів, ОСОБА_1 перебував за межами України, лише 124 дні, в тому числі здійснював перельоти до Швейцарії (8 разів), Австрії (6 разів) та Італії (5 разів). Вперше та востаннє вилетів до Держави Ізраїль на приватному літаку рейсом Дніпро?Тель-Авів 07.12.2020 (т. 6 а.с. 1). Протягом 2020 року ОСОБА_1 понад 270 днів перебував на території України, що в розумінні Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» спростовує твердження сторони захисту про те, що з 2017 року місцем постійного проживання ОСОБА_1 є Держава Ізраїль.

Таким чином, вищенаведені обставини спростовують той факт, що на час повідомлення підозри, місцем постійного проживання ОСОБА_1 була Держава Ізраїль. За таких обставин слідчий суддя відхиляє доводи сторони захисту про те, що повідомлення ОСОБА_1 про підозру 22.02.2021, а також повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри 15.03.2021 мало бути здійснене за правилами, визначеними ч. 7 ст. 135 КПК України.

Разом з цим, слідчий суддя звертає увагу на ті обставини, що хоча з 17.07.2017 ОСОБА_1 не значиться зареєстрованим на території України, втім останнім при реєстрації права власності на транспортний засоби Mercedes-Benz та Hundai Tucson, що мало місце 27.06.2019 та 08.08.2019 відповідно (т. 6 а.с. 135, 138), зазначив адресу місця проживання: АДРЕСА_2 , а також відповідна адреса місцезнаходження ОСОБА_1 вказана і при реєстрації ТОВ «Естейт Сіті» від 11.02.2020, де він є одним із засновників (учасників). Інша встановлена органом досудового розслідування адреса місця проживання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) безпосередньо вказана самою особою під час проведення його допиту в якості свідка 03.07.2020.

Наведені обставини, на переконання слідчого судді, підтверджують той факт, що хоча вищезазначені об`єкти нерухомого майна і вибули з власності сім`ї ОСОБА_1 , втім вони залишаються у користуванні останнього, а оскільки на день складання повідомлення про підозру та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_1 був відсутній за вказаними адресами та враховуючи відомості системи «Аркан» та Головного центру обробки інформації Державної прикордонної служби України, які підтверджують, що попередньо ОСОБА_1 залишав територію України на нетривалий період часу та завжди повертався, слідчий суддя дійшов до висновку, що стороною обвинувачення обґрунтовано застосовано процедуру повідомлення про підозру, передбачену ч. 2 ст. 135 КПК України.

Зазначене дає підстави вважати, що орган досудового розслідування вжив усіх можливих та необхідних заходів для вручення ОСОБА_1 повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень. Саме такий спосіб здійснення повідомлення був направлений на забезпечення дотримання прав підозрюваного ОСОБА_1 , зокрема, щодо належного вручення останньому повідомлення про підозру та якнайшвидшого отримання підозрюваним відповідного повідомлення, з урахуванням відсутності у органу досудового розслідування на день повідомлення про підозру доказів на підтвердження його фактичного місця перебування.

При цьому, Кримінальний процесуальний кодексу України не передбачає обов`язку і права детектива відкласти вручення повідомлення про підозру та чекати настання сприятливих обставин для його вручення особі, яка фактично відмовилась особисто його отримати в день складання. В свою чергу, детективом було вчинено всі можливі, передбачені законом дії для того, щоб особа, якій повідомляється про підозру, була обізнана про неї.

Також слідчий суддя зазначає, що КПК України пов`язує набуття процесуального статусу підозрюваного, місцезнаходження якого не встановлено, саме з вжиттям заходів щодо вручення повідомлення про підозру, а не з фактичним отриманням такого повідомлення.

Таким чином, з матеріалів кримінального провадження № 52021000000000428 від 02.09.2021 вбачається, що ОСОБА_1 набув статусу підозрюваного.

Щодо підтвердження обізнаності підозрюваного про розпочате стосовно нього кримінальне провадження.

Прецедентна практика Європейського Суду з прав людини встановлює, що існування процедури заочного кримінального провадження не викликає заперечень, однак лише за умови, що при цьому дотримуються гарантії, що забезпечують права людини, закріплені Конвенцією. Ключове значення в такому випадку відіграє повідомлення особи про порушене проти неї кримінальне провадження, яке мало бути здійснено відповідно до процесуальних і матеріальних вимог, що гарантують ефективне здійснення її прав, при тому, що неясна і неофіційна інформація є недостатньою (рішення від 01.03.2006 у справі «Сейдовіч проти Італії»).

З урахуванням наведеного, першочергово необхідно з`ясувати питання обізнаності ОСОБА_1 про порушене відносно нього кримінального провадження, оскільки, як вказав Європейський суд з прав людини у зазначеному вище рішенні, визнання обвинуваченого «Iatitante» - «особою, яка переховується від правосуддя» винним у заочному судовому провадженні (in absentia) без повідомлення його про слухання справи проти нього є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, необхідно дослідити, чи можна вважати, що підозрюваний ОСОБА_1 знає про кримінальне переслідування та майбутнє судове провадження настільки, щоб мати можливість прийняти рішення відмовитися від свого права постати перед слідством та судом чи ухилитися від правосуддя.

На переконання слідчого судді, підозрюваному достеменно відомо про існування стосовно нього кримінального провадження, яке розслідується детективами Національного антикорупційного бюро України, що з самого початку не заперечується його захисниками, з якими, між іншим, він уклав угоди про правову допомогу саме у зв`язку з наявністю такого кримінального провадження (т. 7 а.с. 69, т. 8 а.с. 75), та підтверджується ним самим, оскільки починаючи з березня 2021 року на адресу органу досудового розслідування (НАБУ) періодично надходили заяви, заперечення та клопотання про здійснення процесуальних дій у кримінальну провадженні № 12017040000000531 за підписом ОСОБА_1 , засвідченому представником Посольства України в Державі Ізраїль (т. 7 а.с. 39?52). Окрім того, у зазначений період часу ОСОБА_1 , в обраний ним спосіб, а саме використовуючи особисту електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_2 , періодично направляв аналогічні звернення, підписані його електронним цифровим підписом (далі - ЄЦП), на електронну скриньку Офісу Генерального прокурора (т. 7 а.с. 38).

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що детективами НАБУ, окрім повідомлення про підозру від 22.02.2021 та 15.03.2021, на згадану електронну адресу ОСОБА_1 03.08.2021 направлено декілька повісток про виклик для допиту в якості підозрюваного на 06.08.2021, 09.08.2021 - 27.08.2021 тощо (т. 6 а.с. 176?196). Приймаючи участь у судовому засіданні за допомогою програмного забезпечення «EasyCon», ОСОБА_1 підтвердив слідчому судді, що адреса ІНФОРМАЦІЯ_2 є його особистою електронною скринькою, яку він використовує, зокрема для обміну повідомленнями та документами з детективами НАБУ, прокурорами САП та з Вищим антикорупційним судом. Також, ОСОБА_1 повідомив у судовому засіданні, що на зазначену електронну скриньку від детектива НАБУ неодноразово надходили різні повідомлення та повістки, які він у той же спосіб перенаправляв своїм адвокатам, після чого отримував від них відповідні поради та консультації. Вказане однозначно та беззаперечно свідчить про те, що ОСОБА_1 обізнаний про наявність стосовно нього кримінального провадження, повідомлення про підозру та про його зміст.

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що ОСОБА_1 обізнаний про здійснення стосовно нього кримінального провадження, про повідомлення підозри та про його зміст, що дає змогу переконатися в усвідомленій і проінформованій відмові підозрюваного від участі в слідчих діях на території України.

Мотиви слідчого судді щодо обґрунтованості підозри.

Системний аналіз норм чинного кримінального процесуального законодавства дає підстави дійти висновку, що під «обґрунтованою підозрою» слід розміти існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити інкриміноване їй правопорушення. При цьому факти, що підтверджують «обґрунтовану підозру» не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Отже, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою, зокрема, для здійснення відносно такої особи спеціального досудового розслідування.

Зі змісту повідомлення про підозру вбачається ОСОБА_1 інкриміновано вчинення кримінальних правопорушень за наступних обставин.

Так, досудовим розслідуванням встановлено, що у період з 23.05.1997 по 23.12.2016 ОСОБА_1 обіймав посаду Голови правління ПАТ КБ «Приватбанк» та був наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими повноваженнями, тобто відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України мав статус службової особи.

В зазначений період, внаслідок умисних, протиправних, спільних та узгоджених дій Голови правління ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 , заступниці Голови Правління Банку - директорки казначейства ОСОБА_4 , начальниці департаменту підтримки міжбанківських операцій казначейства Банку ОСОБА_5 та інших невстановлених досудовим розслідуванням осіб, були безпідставно та документально необґрунтовано погашені зобов`язання компаній Louis Dreyfus Company Suisse S.A. та Quadra Commodities S.A. за рахунок коштів ПАТ КБ «Приватбанк» у загальній сумі 314 901 825,80 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 16.12.2016 складає 8 281 448 814,81 грн, які знаходились на кореспондентському рахунку в AS «Privatbank», чим ПАТ КБ «Приватбанк» (АТ КБ «Приватбанк») завдано шкоди на зазначену суму.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Також у грудні 2016 року, напередодні останнього робочого дня перед визнанням Банку неплатоспроможним та перебуванням на посаді Голови Правління Банку, ОСОБА_1 , з корисливих мотивів та виконуючи умови заздалегідь узгодженого з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та невстановленими в ході досудового розслідування особами з числа співробітників ПАТ КБ «Приватбанк» злочинного плану, підписав і передав невстановленим в ході досудового розслідування особам з числа співробітників ПАТ «КБ «Приватбанк» протокол кредитного комітету ПАТ КБ «Приватбанк», датований 15.01.2014 - тобто склав і видав неправдивий офіційний документ за попередню дату.

Крім того, 16.12.2016 ОСОБА_1 підписав і передав невстановленим в ході досудового розслідування особам з числа співробітників ПАТ «КБ «Приватбанк» протокол кредитного комітету ПАТ КБ «Приватбанк», датований 16.12.2016 - тобто склав і видав неправдивий офіційний документ.

Відповідно до вищевказаного протоколу кредитного комітету, нібито 16.12.2016, Комітетом прийнято рішення про нарахування і виплату додаткової винагороди (індексації) на користь ПрАТ «СК «Інгосстрах» у зв`язку з ростом курсу гривні до долару США по депозитному договору від 29.12.2005 № С3/198 в сумі 7 401 380,94 грн за період з 01.08.2013 по грудень 2016 року та по депозитному договору від 11.01.2014 № 238217 в сумі 129 490 883,54 грн за період з 11.01.2014 по грудень 2016 року.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та невстановлені в ході досудового розслідування особи, достовірно знали про незаконність створюваних протоколів кредитного комітету банку від 15.01.2014, тобто за минулу дату, та протоколу кредитного комітету Банку від 16.12.2016, якими нібито прийнято рішення про застосування нарахування і виплату індексованої комісії по депозитам в рамках розпорядження «Про реалізацію нового депозиту з виплатою винагороди у зв`язку з ростом курсу гривні до долару США» № Э.35.0.0.0/1?6619444 від 25.03.2013, клієнту ПрАТ «СК «Інгосстрах» по депозитному договору від 29.12.2005 № СЗ/198 з 01.08.2013 по грудень 2016 року в сумі 7 401 380,94 грн та по депозитному договору від 11.01.2014 № 238217 за період з 11.01.2014 по грудень 2016 року в сумі 129 490 883,54 грн.

Також 16.12.2016 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , перебуваючи у місті Дніпро, організували складання та підписали:

- додаткову угоду без номеру до депозитного договору від 29.12.2005 № С3/198. Зазначений договір доповнено відомостями, про те, що за користування коштами, розміщеними ПрАТ «СК «Інгосстрах» на депозитному рахунку, Банк одноразово сплачує винагороду з розмірі, що визначається за формулою, пов`язаною з офіційним курсом гривні до долару США зазначивши в указаній додатковій угоді що розрахунок, нарахування та сплату винагороди здійснити 16.12.2016 у сумі 7 401 380,94 грн.;

- додаткову угоду без номеру до депозитного договору від 11.01.2014 № 238217. Даний договір доповнено відомостями про те, що за користування коштами, розміщеними ПрАТ «СК «Інгосстрах» на депозитному рахунку, Банк одноразово сплачує винагороду у розмірі, що визначається за формулою, пов`язаною з офіційним курсом гривні до долару США, а також в указаній додатковій угоді зазначено, що розрахунок, нарахування та сплату винагороди здійснити 16.12.2016 у сумі 129 490 883,54 грн.

У подальшому, 16.12.2016 невстановлені в ході досудового розслідування особи з числа співробітників ПАТ КБ «Приватбанк» передали керівнику департаменту «Васk?Office» по валютообмінним і міжбанківським ресурсним операціям ОСОБА_10 вищевказаний протокол кредитного комітету від 16.12.2016, а також зазначені додаткові угоди від 16.12.2016 до депозитних договорів № СЗ/198 від 29.12.2005 та № 238217 від 11.01.2014.

Отримавши вищезгадані документи, ОСОБА_10 , яка була не обізнана про злочинні наміри ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та невстановлених в ході досудового розслідування осіб, за допомогою свого логіну зайшла в електронну базу ПК «Промінь» та, сформувавши меморіальні ордери, перевела грошові кошти на рахунки ПрАТ «СК «Інгосстрах»

Таким чином, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зловживаючи своїм службовим становищем, розтратили кошти в особливо великих розмірах, а саме: в сумі 129 490 844,47 грн за депозитним договором № 238217 від 11.01.2014 та кошти в сумі 7 401 380,94 грн за депозитним договором № СЗ/198 від 29.12.2005, спричинивши збитки ПАТ КБ «Приватбанк» (у подальшому - АТ КБ «Приватбанк») на загальну суму 136 892 225,41 грн, що підпадає під склад злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Окрім цього, ОСОБА_1 у грудні 2016 року доручив виготовити протокол кредитного комітету ПАТ КБ «Приватбанк» та внести до нього завідомо неправдиві відомості щодо дати проведення кредитного комітету банку 15.01.2014 та нібито прийняття на даному комітеті рішення про можливість застосування Розпорядження ПАТ КБ «Приватбанк» Про реалізацію нового депозиту з виплатою винагороди у зв`язку з ростом курсу гривні до долару США (НБУ) Э.35.0.0.0/1?6619444 від 25.03.2013 ПрАТ «СК «Інгосстрах» по депозитному договору від 11.01.2014 № 238217, починаючи нарахування з 11.01.2014 та депозитному договору від 29.12.2005 № СЗ/198, починаючи нарахування з 01.08.2013.

У подальшому, після внесення до змісту протоколу кредитного комітету банку, датованого 15.01.2014, завідомо неправдивих відомостей, ОСОБА_1 , перебуваючи у місті Дніпро у грудні 2016 року напередодні останнього робочого дня перед визнанням Банку неплатоспроможнім та на посаді Голови Правління Банку, підписав зазначений підроблений документ та передав невстановленим в ході досудового розслідування особам для виконання - тобто за попередньою змовою групою осіб склав і видав неправдивий офіційний документ за попередню дату.

У зв`язку із чим ОСОБА_1 підозрюється у складанні, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.

Крім того, ОСОБА_1 доручив виготовити протокол кредитного комітету ПАТ КБ «Приватбанк» та внести до нього завідомо неправдиві відомості щодо проведення засідання кредитного комітету банку 16.12.2016 та нібито прийняття на даному засіданні рішення про можливість нарахування і виплати індексованої комісії в рамках Розпорядження ПАТ КБ «Приватбанк» Про реалізацію нового депозиту з виплатою винагороди у зв`язку з ростом курсу гривні до долару США (НБУ) Э.35.0.0.0/1?6619444 від 25.03.2013 ПрАТ «СК «Інгосстрах» по депозитному договору від 11.01.2014 № 238217 в сумі 129 490 883,54 грн за період з 11.01.2014 по грудень 2016 року та депозитному договору від 29.12.2005 № СЗ/198 в сумі 7 401 380,94 грн, починаючи з 01.08.2013 по грудень 2016 року.

У подальшому, після внесення до змісту протоколу кредитного комітету банку, датованого 16.12.2016, завідомо неправдивих відомостей, Комітетом прийнято рішення про нарахування і виплату додаткової винагороди (індексації) на користь ПрАТ «СК «Інгосстрах», яка була переведена у вигляді сформованих меморіальних ордерів на загальну суму 136 892 225,41 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється також і у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України, а саме у складанні, видачі службовою особою завідомо неправдивого офіційного документу, що спричинило тяжкі наслідки, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.

Отже, з матеріалів, доданих до клопотання вбачається, що ОСОБА_1 підозрюється у розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах; складанні та видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, а також у складанні та видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, що спричинило тяжкі наслідки, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України.

На підтвердження причетності ОСОБА_1 до вчинення вказаних кримінальних правопорушень, детективом НАБУ надано копії наступних документів, які були досліджені в судовому засіданні:

-постанови Кабінету Міністрів України № 961 від 18.12.2016 «Декі питання забезпечення стабільності фінансової системи», відповідно до якої на підставі статті 411 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» прийнято пропозицію Національного банку України про придбанням державою в особі Міністерства фінансів України акцій ПАТ КБ «Приватбанк» у повному обсязі (т. 1 а.с. 87);

-заяви ПАТ «КБ «Приватбанк» № 20.1.0.0.0/7?6048 від 19.01.2017 про вчинення кримінальних правопорушень, відповідно до якої голова Правління ПАТ «КБ «Приватбанк» ОСОБА_11 повідомив, що колишні службові особи банку здійснили розтрату майна банку в особливо великих розмірах шляхом безпідставного і протизаконного нарахування і виплати винагороди ПрАТ «СК «Інгосстрах» в сумі 7 401 380,00 грн за депозитним договором № СЗ/198 та в сумі 126 000 000,00 грн за депозитним договором № 238217 (т. 1 а.с. 89);

-довідки Національного банку України від 30.01.2018 про перевірку порядку і правомірності проведення та відображення ПАТ КБ «Приватбанк» у балансі операцій у дні, що передували дню визнанню його неплатоспроможним. Згідно даної довідки встановлено, що у діях попереднього керівництва Банку вбачається вчинення кримінального правопорушення щодо привласнення, розтрати майна або заволодіння, зловживаючи службовим становищем, що полягає у наступному: 1) ПАТ КБ «Приватбанк» не мав права здійснювати кредитування пов`язаної особи нерезидента - Claresholm Marketing LTD у розмірі 389 млн доларів США та 62 млн євро, тобто в іноземній валюті, оскільки це суперечить встановленим обмеженням у діяльності Банку та цілій низці нормативно?правових актів Національного банку України та банківського законодавства; 2) при кредитуванні Claresholm Marketing LTD ПАТ КБ «Приватабанк» не дотримано пруденційні вимоги регулятора, внутрішні вимоги та обмеження банку; 3) ПАТ КБ «Приватбанк» використано особливості відображення транзакцій в реєстрах бухгалтерського обліку з метою ускладнення виявлення таких операцій та приховування їх справжньої мети та економічної суті; 4) відображені в реєстрах бухгалтерського обліку операції не мали господарського характеру та не породжували реальні грошові потоки, а також призвели до заміни боржника (т. 2 а.с. 105);

-висновку про результати службового розслідування за фактами активних операцій, проведених ПАТ КБ «Приватбанк» 16.12.2016 на значні суми, що викликають сумніви в їх правомірності, затвердженого Головою правління ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_11 10.03.2017. Так, проведеним службовим розслідуванням встановлено наступне: 1) укладаючи кредитні договори з компанією Claresholm Marketing LTD, Головою правління ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 було свідомо порушено заборону на здійснення активних операцій, оскільки останній достеменно знав про прийняте НБУ рішення про існуючі заборони; 2) при прийнятті рішення про кредитування компанії Claresholm Marketing LTD були порушені вимоги Положення про кредитні комітети в системі Приватбанк; 3) встановлення кредитної ставки у розмірі 1% річних, у кредитному договорі, укладеному з Claresholm Marketing LTD, не відповідає кредитній ставці в 34% річних, що встановлена для всіх інших корпоративних VIP клієнтів та затверджена протоколом кредитного комітету від 04.10.2016; 4) порушено заборони надання позик підприємствам?нерезидентам у відповідності до постанови Національного банку України № 270 від 17.06.2004 «Про затвердження Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам»; 5) порушено норми статуту ПАТ КБ «Приватбанк» щодо встановлених лімітів повноважень на здійснення правочинів та прийняття рішень під час укладання кредитних договорів Головою правління ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 з компанією Claresholm Marketing LTD;

-протоколу кредитного комітету ПАТ КБ «Приватбанк» від 24.10.2016 № Э.DN.20.1.3.2/6?250 стосовно погодження питання про погашення заборгованості клієнта Claresholm Marketing LTD перед AS Privatbank та іншими зарубіжними банками за рахунок гарантії Приватбанку (т. 2 а.с. 175);

-листа Голови Правління ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 стосовно закриття залишку боргу по балансам за операціями з компаніями Louis Dreyfus Company Suisse S.A. та Quadra Commodities S.A. на загальну суму 314 901 ,80 доларів США (т. 4 а.с. 67);

-протоколу огляду предмета (речі із інформацією) від 17.12.2020, а саме мобільного телефону ОСОБА_4 , вилученого 23.10.2020 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_5 та Протокол огляду носіїв інформації від 10.03.2021, а саме інформації з мобільного телефону ОСОБА_12 , вилученого в ході проведення обшуку 24.02.2021 за місцем проживання ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_6 . Так, в ході огляду інформації зазначених пристроїв встановлено обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_1 злочину; (т. 5 а.с. 14)

-протоколу огляду чорнових записів, які були встановлені в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 24.02.2021 за адресою АДРЕСА_7 , згідно якого встановлено детальну обізнаність ОСОБА_5 про суть операцій, пов`язаних з видачою акредитивів компаніям нерезидентам ПАТ КБ «Приватбанк», з використання AS Privatbank та залучення до цих операцій компанії Claresholm Marketing LTD;

-висновку комп`ютерно?технічної експертизи від 11.03.2021, проведеної Українським науково?дослідним інститутом спеціальної техніки та судових експертиз Служби Безпеки України (т. 4 а.с. 154);

-висновку економічної експертизи, проведеної Українським науково?дослідним інститутом спеціальної техніки та судових експертиз Служби Безпеки України від 19.02.2021, відповідно до якого встановлено, зокрема, що підстави для перерахування грошових коштів ПАТ КБ «Приватбанк» на адресу компанії Claresholm Marketing LTD у грудні 2016 року, а також їх відображення у бухгалтерському обліку відповідно до чинного законодавства документально не підтверджується (т. 4 а.с. 77);

-висновку від 10.03.2017 про результати службового розслідування за фактами активних операцій, проведених ПАТ «КБ «Приватбанк» 16.12.2016 на значні суми, що викликають сумніви в їх правомірності. Відповідно до вказаного висновку, банком нараховано винагороду в сумі 137 млн грн на користь ПрАТ «СК «Інгосстрах» за депозитними договорами 2005 та 2014 року, які мали штучний характер і формувались за рахунок витрат Банку;

-довідки Департаменту внутрішньої безпеки та взаємодії з правоохоронними органами АТ КБ «Приватбанк» від 02.06.2020, відповідно до якої проведеним аналізом операцій щодо виплати 16.12.2016 винагороди ПрАТ «СК «Інгосстрах» по депозитному договору № 238217 та депозитного договору № СЗ/198 встановлено спричинення збитків Банку на загальну суму 136 892 225,41 грн (т. 2 а.с. 154);

-протоколів допиту свідків, виписок по рахункам, копії господарських договорів тощо.

Оцінивши дослідженні в судовому засіданні надані сторонами кримінального провадження докази у їх сукупності, слідчий суддя встановив, що висновки органу досудового розслідування про наявність підозри щодо вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України, не є очевидно необґрунтованими чи недопустимими. Зазначене спростовує твердження сторони захисту в частині заперечень щодо обґрунтованості підозри.

Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 , виходячи з наявних у суду матеріалів, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення останнім вищезазначеного кримінального правопорушення за викладених у клопотанні обставин.

Вказане, на переконання слідчого судді, може бути підставою для застосування у даному кримінальному провадженні спеціального досудового розслідування.

Щодо оголошення підозрюваного у міжнародний розшук.

Кримінальним процесуальним кодексом України не розкривається поняття «міжнародний розшук» та не визначається момент, з якого особа вважається такою, що оголошена у міжнародний розшук. Водночас, ч. 1 ст. 281 КПК України в редакції, чинній на час винесення постанов про оголошення розшуку, передбачала, що якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або особа перебуває за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, то слідчий, прокурор оголошує його розшук.

14.05.2021 набули чинності зміни до згаданої статті, відповідно яких якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного (абз. 1 ч. 1 ст. 281 КПК України).

За правилами ч. 2 ст. 281 КПК України, про оголошення розшуку виноситься окрема постанова, якщо досудове розслідування не зупиняється, або вказується в постанові про зупинення досудового розслідування, якщо таке рішення приймається, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Таким чином, для того, щоб підозрюваний, у розумінні ч. 2 ст. 281 КПК України, вважався оголошеним у розшук, має бути наявна постанова про оголошення особи в розшук.

За змістом Розділу IV Інструкції про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, затвердженої Наказом № 613/380/93/228/414/510/2801/5 від 17.08.2020 (далі - Інструкція), етапу здійснення відповідного запиту до Інтерполу передує оголошення в установленому законодавством порядку особи в розшук правоохоронними органами України, а документом, який додається до запиту є завірена копія постанови про оголошення розшуку особи (постанови про зупинення досудового розслідування). Тобто вже на момент звернення із запитом до Інтерполу особа має бути оголошеною в міжнародний розшук.

За змістом статті 2 Статуту Міжнародної організації кримінальної поліції Інтерполу, вказана організація здійснює взаємодію всіх органів кримінальної поліції. Тобто, наявність або відсутність у вказаній організації відомостей про розшук певної особи, ще не свідчить, що особа не оголошена у міжнародний розшук, а може свідчити, що такий розшук не здійснюється цією організацією, але у цьому випадку компетентні органи відповідної країни для здійснення розшуку мають можливість звертатись напряму до інших країн відповідно до міжнародних угод.

Міжнародна організація кримінальної поліції - Інтерпол лише дає змогу ефективно супроводжувати процес міжнародного розшуку та здійснювати криміналістичне, інформаційне, аналітичне, організаційне, методичне забезпечення такої діяльності.

Відсутність інформації в організації Інтерпол про розшук певної особи не свідчить про неоголошення особи у міжнародний розшук, оскільки з наявністю/відсутністю такої інформації КПК не пов`язує можливість/неможливість оголошення особи у розшук (міжнародний розшук).

Таким чином, можна зробити висновок, що підставами для оголошення особи в розшук є: 1) відсутність під час досудового розслідування відомостей про місцезнаходження або перебування такої особи за межами України; 2) неявка без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик. Разом з цим, вищевикладене свідчить про те, що момент, з якого особа вважається такою, що оголошена у міжнародний розшук, відповідає часу винесення постанови про оголошення особи у міжнародний розшук, а доказом, яким сторона обвинувачення має доводити факт перебування такої особи у розшуку, є документальне підтвердження скерування цієї постанови та відповідних матеріалів у Департамент міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України, до Міністерства внутрішніх справ та внесення відомостей про це до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Скерування зазначеної постанови з відповідними матеріалами кримінального провадження до Департаменту консульської служби Міністерства закордонних справ України, Міністерства внутрішніх справ та Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України для організації розшуку підозрюваного є організаційним етапом такого розшуку і є наслідком виникнення такого юридичного факту як оголошення особи у міжнародний розшук.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що постановою детектива Дмитрієнка В.П. від 26.03.2021 оголошено в розшук підозрюваного ОСОБА_1 у зв`язку з невстановленням його місцезнаходження (т. 6 а.с. 144). Супровідним листом № 0421-012/9506 від 26.03.2021 згадану постанову направлено до Міністерства внутрішніх справ для внесення відомостей до системи обліку цього міністерства (т. 6 а.с. 143).

В подальшому, постановою детектива НАБУ Дмитрієнка В.П. від 08.04.2021 ОСОБА_1 оголошено в міжнародний розшук, у зв`язку із тим, що останній 07.12.2020 приватним літаком рейсом Дніпро - Тель?Авів вилетів за межі України та станом на день винесення постанови у кримінальному провадженні відсутні дані про його місцезнаходження (т. 6 а.с. 140). Супровідним листом від 13.04.2021 № 0421-192/16076 вищевказану постанову скеровано до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України (т. 6 а.с 158).

Як свідчать матеріали клопотання, а саме інформація з Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишив територію України через пункт перетину кордону, що розташований у місті Дніпро, 07.12.2020 о 20:54, за паспортом НОМЕР_2 у напрямку виїзду з України вилетів повітряним транспортом - приватним літаком, рейсом 202 Дніпро - Тель?Авів (т. 6 а.с. 1). Відомості про його повернення відсутні.

Та обставина, що захисниками ОСОБА_1 після оголошення останнього у міжнародний розшук було надіслано до правоохоронних органів низку повідомлень, клопотань про припинення розшуку та вчинення слідчих і процесуальних дій в порядку міжнародного співробітництва, у змісті яких повідомлено інформацію про місце проживання ОСОБА_1 за кордоном, не спростовує висновки органу досудового розслідування щодо відсутності відомостей про місцезнаходження ОСОБА_1 , про переховування останнього від органів досудового розслідування, викладених у постанові від 08.04.2021 про оголошення міжнародного розшуку.

Отже, з урахування вищевстановлених обставин, слідчий суддя вважає доведеним той факт, що ОСОБА_1 оголошений у міжнародний розшук.

На підставі викладеного, з огляду на те, що у судовому засіданні знайшла своє підтвердження та обставина, що ОСОБА_1 набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, а також факт того, що він оголошений у міжнародний розшук, слідчим суддею встановлено достатні підстави для розгляду клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування у відповідності до ч. 2 ст. 2971 КПК України.

Одночасно з цим, слідчий суддя зазначає, що документи, надані стороною захисту на підтвердження інформації щодо перебування підозрюваного ОСОБА_1 в Державі Ізраїль (постановку на тимчасовий консульський облік з 27.04.2021), не спростовують ані факту набуття ОСОБА_1 статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, ані факту його оголошення у міжнародний розшук, ані того, що останній виїхав та перебуває за межами України з метою ухилення від слідства.

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що 26.03.2021 підозрюваний ОСОБА_1 оголошений у державний розшук, а 08.04.2021 - у міжнародний розшук.

Заперечуючи проти факту оголошення ОСОБА_1 у міжнародний розшук, захисники звернули увагу на те, що повідомлення про підозру та постанову про оголошення міжнародного розшуку винесено детективом у межах кримінального провадження № 1201704000000531. Згодом матеріали цього провадження стосовно ОСОБА_1 були виділені в окреме провадження під номером 52021000000000428. На переконання захисників, в розумінні п. 6 та п. 8 Розділу 3 Інструкції, зміна номеру кримінального провадження є підставою для припинення розшуку особи за запитом направленим у межах кримінального провадження № 1201704000000531 та підставою для направлення нового запиту про розшук із зазначенням актуального номеру кримінального провадження.

Надаючи оцінку зазначеним запереченням, слідчий суддя зазначає, що доводи захисників про необхідність направлення нового запиту про здійснення міжнародного розшуку особи ґрунтуються виключно на хибному та довільному тлумаченні положень Інструкції та процесуального законодавства.

Пунктом шостим Розділу 3 Інструкції дійсно передбачено, що у запитах/зверненнях, що надсилаються уповноваженому підрозділу, зазначаються номер кримінального провадження, оперативно-розшукової (розшукової) справи за наявності. Тобто, наявність номеру кримінального провадження не є обов`язковим реквізитом запиту, та як наслідок зміна такого номеру не свідчить про нелегітимність запиту із попереднім номером кримінального провадження.

Мотиви слідчого судді щодо переховування підозрюваного з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Вирішуючи питання щодо переховування підозрюваного ОСОБА_1 від органів слідства з метою ухилення від кримінальної відповідальності, слідчий суддя враховує судову практику, в тому числі вищої судової інстанції України, яка під ухиленням від слідства або суду визначає будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез`явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо). Особою, яка ухиляється від слідства або суду, визнається відома цим органам особа (що підтверджується матеріалами кримінальної справи) як така, що вчинила певний злочин і здійснила дії з метою переховування місця свого перебування від слідства або суду (ухвала Верховного Суду України від 19.03.2015 у справі №5-1кс15).

При з`ясуванні того, які дії особи мають визначатись юридично значущим (а не просто фактичним) ухиленням від слідства або суду, треба врахувати, крім усього іншого, процесуальний статус особи, що вчинила злочин. Це має бути особа, яка в установленому порядку визнана підозрюваним або обвинуваченим та яка зобов`язана з`являтися до правозастосовних органів за викликом, перебувати в межах їх досяжності. Зазначена особа усвідомлює, що в неї вже виник юридичний обов`язок постати перед слідством або судом, однак вона ухиляється від виконання такого обов`язку.

Слідчий суддя погоджується із зазначеним визначенням такої дії, як ухилення. Разом з цим вважає, що факт ухилення від слідства буде і тоді, коли особа перебуває поза межами території України і не з`являється на виклик органу слідства без поважних причин та умисно створює видимість наявності об`єктивних причин неможливості такої явки.

Обов`язок підозрюваного прибувати за викликом до слідчого передбачений п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України.

Слідчий суддя вважає доведеним, що підозрюваний ОСОБА_1 , який обізнаний про наявність стосовно нього кримінального провадження, переховується від органів слідства з метою ухилення від кримінальної відповідальності, на що вказує його перебування за межами України з грудня 2020 року, у зв`язку з чим протягом періоду проведення даного досудового розслідування він не з`являється за викликами до детективів Національного антикорупційного бюро України.

Як зазначалося раніше, детективами НАБУ, окрім повідомлення про підозру від 22.02.2021 та 15.03.2021, на електронну адресу ОСОБА_1 03.08.2021 направлено декілька повісток про виклик для допиту в якості підозрюваного на 06.08.2021, 09.08.2021 - 27.08.2021, із зазначенням в їх тексті наслідків неявки до детектива (т. 6 а.с. 176?196). Останній не заперечував у судовому засіданні факту їх отримання. Не дивлячись на це, підозрюваний ОСОБА_1 до відповідного органу слідства не з`явився, причин неявки не повідомив. Замість цього, сторона захисту направила до НАБУ клопотання про необхідність виклику підозрюваного за правилами, передбаченими ч. 7 ст. 135 КПК України, а саме шляхом направлення до Держави Ізраїль міжнародного запиту (доручення) на правову допомогу щодо вручення повістки про виклик для допиту в якості підозрюваного (т. 8 а.с. 35). В своїх клопотанням до органу досудового розслідування та під час судового засідання необхідність направлення зазначеного міжнародного доручення сторона захисту обґрунтовувала лише бажанням формального дотримання процедури повідомлення особи, яка проживає за кордоном (т. 7 а.с. 70). Проте, з наведених раніше підстав, слідчий суддя вважає хибними твердження захисту щодо періоду проживання ОСОБА_1 поза межами території України та приймає до уваги лише той факт, що останній до 07.12.2020 без реєстрації місця перебування постійно проживав на території України та вперше виїхав до Держави Ізраїль 07.12.2020, а на консульський облік був взятий 27.04.2021.

З матеріалів справи вбачається, що 03.06.2020 в місті Києві детективом НАБУ в якості свідка допитувався ОСОБА_1 з приводу фактів та обставин, що мають значення у даному кримінальному провадженні (т. 7 а.с. 138). З відповідей останнього вбачається його обізнаність про активне здійснення НАБУ досудового розслідування стосовно вищого менеджменту ПАТ КБ «Приватбанк», у тому числі стосовно нього, за фактом розкрадання грошових коштів в особливо великих розмірах та з приводу обставин, які у подальшому знайшли своє відображення у повідомленні про підозру від 22.02.2021. Під час цього допиту ОСОБА_1 висловив своє розчарування щодо повноти, об`єктивності та всебічності проведення цього розслідування, тим, що кримінальне провадження не було закрите та скориставшись правом не свідчити проти себе, відмовився від подальшого допиту.

23.10.2020, тобто напередодні дати, коли ОСОБА_1 та члени його родини виїхали до Держави Ізраїль, за місцем проживання членкині правління ПАТ КБ «Приватбанк» - директорки казначейства ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_4 був проведений обшук, під час якого вилучені електронні документи, що містять відомості про обставини вчинення вище зазначених злочинів та причетності до них ОСОБА_1 (т. 5 а.с. 14).

Викладені факти та обставини, за яких ОСОБА_1 залишив територію України, його процесуальна поведінка під час досудового розслідування дають слідчому судді можливість дійти до переконання, що підозрюваний залишається на території іншої держави з метою уникнути кримінальної відповідальності, тобто ухиляється від слідства та суду. Та обставина, що залишення ОСОБА_1 території України у часі співпало із початком його кримінального переслідування, ставить під обґрунтований сумнів доводи захисту про те, що останній не повертається в Україну лише у зв`язку із його бажанням проживати на історичній батьківщині.

Вирішуючи питання щодо допустимості виклику підозрюваного ОСОБА_1 в порядку, визначеному ч.1 ст. 135 КПК України, яка передбачає, що особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду шляхом, зокрема надіслання повістки про виклик електронною поштою, факсимільним зв`язком, здійснення виклику телефоном або телеграмою, слідчий суддя звертає увагу на таке.

У найзагальнішому вигляді вимоги, яким має відповідати будь-яка національна процесуальна система, щоб належним чином забезпечувати реалізацію покладених на неї завдань щодо ефективного та справедливого розгляду справ, передбачені у статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до її змісту кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Ця конструкція охоплює широкий спектр процесуальних принципів, засобів і гарантій, які розвиваються з огляду на динамічність практики ЄСПЛ. Серед них варто виокремити питання належного інформування учасників кримінального провадження як необхідної умови реалізації у кримінальному судочинстві засад гласності, відкритості, диспозитивності, змагальності сторін та забезпечення права на захист. Із цією метою законодавством передбачено інститут судових повісток, що є комплексним міжгалузевим інститутом, який відіграє важливу роль у цивільному, господарському, кримінальному та адміністративному судочинстві.

У Кримінальному процесуальному кодексі України правила сповіщення (інформування) учасників кримінального провадження акумульовано у ст. ст. 131?147, охоплених главою 10 розділу ІІ.

У зазначених правових нормах йдеться про встановлені процесуальним законом засоби інформування суб`єктів кримінального судочинства з різним ступенем їх імперативності, характером трансльованої інформації та процесуальним статусом адресата.

Частиною першою ст. 135 КПК України передбачено, що особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом 1) вручення повістки про виклик, 2) надіслання її поштою, 3) електронною поштою чи 4) факсимільним зв`язком, 5) здійснення виклику по телефону або 6) телеграмою.

Окрім того, у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи (ч. 2 ст. 135 КПК). Особа, що перебуває під вартою, викликається через адміністрацію місця ув`язнення (ч. 3 ст. 135 КПК). Повістка про виклик неповнолітньої особи, як правило, вручається її батьку, матері, усиновлювачу або законному представнику. Інший порядок вручення повістки допускається лише у випадку, якщо це обумовлюється обставинами кримінального провадження (ч. 4 ст. 135 КПК). Повістка про виклик обмежено дієздатної особи вручається її піклувальнику (ч. 5 ст. 135 КПК). Повістка про виклик вручається особі працівником органу зв`язку, працівником правоохоронного органу, слідчим, прокурором, а також секретарем судового засідання, якщо таке вручення здійснюється в приміщенні суду (ч. 6 ст. 135 КПК). Повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого - за допомогою дипломатичного (консульського) представництва (ч. 7 ст. 135 КПК).

Виходячи із логічного, телеологічного та системного тлумачення положень зазначеної норми, інформування учасників кримінального провадження про: 1) прізвище та посада слідчого, прокурора, слідчого судді, судді, який здійснює виклик; 2) найменування та адреса суду або іншої установи, до якої здійснюється виклик, номер телефону чи інших засобів зв`язку; 3) ім`я (найменування) особи, яка викликається, та її адреса; 4) найменування (номер) кримінального провадження, в рамках якого здійснюється виклик; 5) процесуальний статус, в якому перебуває викликана особа; 6) час, день, місяць, рік і місце прибуття викликаної особи; 7) процесуальна дія (дії), для участі в якій викликається особа; 8) наслідки неприбуття особи за викликом із зазначенням тексту відповідних положень закону, в тому числі можливість застосування приводу, та здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження; 9) передбачені цим Кодексом поважні причини, через які особа може не з`явитися на виклик, та нагадування про обов`язок заздалегідь повідомити про неможливість з`явлення, має здійснюватися у спосіб, який забезпечує належне доведення до відома зазначеної інформації до особи, яка викликається. Разом з цим, застосування процедури вручення повісток через запит (доручення) в рамах міжнародної правової допомоги, визначеної ч. 7 ст. 135 та ст. 566 КПК України, передбачає наявність між відповідними державами дійових міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з відомостями, розміщеними на офіційному сайті Міністерств юстиції України (https://minjust.gov.ua/m/izrail), у сфері взаємної допомоги у кримінальних справах Україною та Ізраїлем були ратифіковані наступні міжнародні договори: Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах, 1959 року; Другий додатковий протокол до Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах, 2001 року; Європейська конвенція про видачу правопорушників, 1957 року; Конвенція про передачу засуджених осіб, 1983 року; Конвенція ООН проти корупції, 2003 року. Проте, низька ефективність у застосуванні зазначеними державами наведених вище договорів, відсутність між ними прямих двосторонніх міжнародних договорів у згаданій сфері, фактично унеможливлює виконання визначених ст. 2 КПК України завдань кримінального провадження та застосування процедури, передбаченої ч. 1 ст. 566 КПК України. Разом з цим, наявність у підозрюваного ОСОБА_1 наряду із громадянством України громадянства Держави Ізраїль фактично зводить нанівець можливість застосування до нього більшості форм міжнародної співпраці держав в боротьбі зі злочинністю.

На переконання слідчого судді, недостатній рівень зносин держав у сфері взаємної допомоги у кримінальних справах не може бути підставою для незастосування відповідних інструментів міжнародного співробітництва, проте з урахуванням наведених обставин, рішення про направлення міжнародного запиту (доручення) про правову допомогу має прийматися з урахуванням й інших легітимних способів інформування учасників кримінального провадження.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 27.04.2021 ОСОБА_1 взятий на тимчасовим консульський облік в Посольстві України в Державі Ізраїль (т. 7 а.с. 231).

Відповідно до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та Порядку ведення обліку громадян України, які проживають за межами України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 85 від 29.01.2020, консульський облік полягає у здійсненні дипломатичними установами України реєстрації громадян України, які проживають за її межами. Таким чином, підозрюваний ОСОБА_1 не втратив зв`язок з Державою Україна, громадянином якої він є.

За наведених вище умов та враховуючи сучасний рівень розвитку інформаційних технологій, пріоритетним та належним є сповіщення учасників кримінального процесу, а саме підозрюваного ОСОБА_1 , засобами електронного зв`язку, зокрема направлення судових повісток на офіційну електронну адресу.

Кримінальний процесуальний кодекс України не містить визначення поняття «офіційна електронна адреса». Зміст цього терміну розкривається у ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", відповідно до якого офіційна електронна адреса - це адреса електронної пошти юридичної особи та фізичної особи - підприємця, що використовується для офіційного листування в електронному вигляді та є незмінною. Листи та/або повідомлення, надіслані на офіційну електронну адресу, вважаються такими, що надіслані офіційно, та не потребують додаткового документального підтвердження.

У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_1 підтвердив слідчому судді, що електронна скринька ІНФОРМАЦІЯ_2 , на яку детективами НАБУ направлялися повідомлення про підозру, повістки про виклик, Вищим антикорупційним судом - судові повістки, належить йому. За допомогою цієї електронної адреси підозрюваний ОСОБА_1 здійснював офіційне листування, зокрема із правоохоронними органами, своїми захисниками тощо, тобто вона є одним із обраних та визнаних підозрюваним засобів зв`язку у даному кримінальному провадженні.

З огляду на викладене та враховуючи, що зазначений спосіб інформування учасників кримінального провадження є легітимним та таким, що обраний самим підозрюваним, слідчий суддя вважає, що направлення на електронну скриньку ІНФОРМАЦІЯ_2 повісток про виклик та процесуальних документів забезпечує належне здійснення викликів у розумінні ч. 1 ст. 135 КПК України.

За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що направлення на вказану електронну адресу повідомлення про підозру може бути визнано додатковим належним повідомленням особи про проведення щодо неї досудового розслідування у вчиненні кримінальних правопорушень.

У судовому засіданні, обґрунтовуючи поважність причин неприбуття ОСОБА_1 до органу досудового розслідування та слідчого судді в інших провадженнях, захист додатково послався на наявність офіційної заборони ізраїльського правоохоронного органу залишати ОСОБА_1 територію відповідної держави. Проте, як вбачається зі змісту, дослідженого у закритій частині судового засідання, зобов`язання, виданого 03.10.2021 поліцією Ізраїлю, на останнього покладено обов`язок не відлучатися з будинку за місцем проживання лише протягом п`яти днів (т. 8 а.с. 53). Таким чином, наявність зазначеного зобов`язання не може бути виправданням неприбуття підозрюваним до органу слідства та суду до 03.10.2021 та після 08.10.2021.

У подальшому, в судовому засіданні, обґрунтовуючи причини неприбуття до слідчого та суду, підозрюваний ОСОБА_1 повідомив слідчому судді, що незалежно від способу отримання ним повістки слідчого чи судового повідомлення, він не має наміру прибувати в Україну та особисто приймати участь у слідчих діях та судових засіданнях, так як «має відчуття, що на території України його життю загрожує небезпека». Разом з цим, ОСОБА_1 не зміг чітко пояснити від кого та у зв`язку із чим може йти така небезпека, від застосування до нього заходів забезпечення безпеки учасників кримінального провадження відмовився. З пояснень ОСОБА_1 можна було зрозуміти, що наявність зазначеної небезпеки обґрунтована фактом здійснення кримінального провадження стосовно нього та обставинами діяльності ПАТ КБ «Приватбанк», які є предметом перевірки органу досудового розслідування.

З цього приводу варто звернути увагу на те, що кримінальне провадження № 12017040000000531 за фактом вчинення Головою правління ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 зазначених кримінальних правопорушень розпочато ще 06.03.2017. Протягом усього періоду здійснення досудового розслідування останній постійно проживав на території України, вів звичайний спосіб життя, неодноразово допитувався правоохоронними органами з приводу обставин, які стали підставою для кримінального провадження та ніколи не повідомляв правоохоронцям чи своїм захисникам про будь-яку небезпеку своєму життю. Про відчуття такої небезпеки він згадав лише перебуваючи на території іншої держави під час судового засідання в обґрунтування поважності причин неприбуття до слідчого та суду.

Оцінивши зазначене припущення ОСОБА_1 щодо наявності небезпеки для його життя у сукупності з наведеними вище обставинами справи та відомостями про його процесуальну поведінку, слідчий суддя дійшов висновку, що зазначені підозрюваним відомості про небезпеку не відповідають фактичним обставинам, а лише є частиною обраної захистом тактики, направленої на штучне створення видимості наявності об`єктивних причин неможливості прибуття підозрюваного до органу досудового розслідування та суду. Зазначені обставини слідчий суддя вважає такими, що підтверджують свідому відмову підозрюваного ОСОБА_1 від права приймати участь у досудовому розслідуванні з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Підсумовуючи викладене, оцінивши досліджені та перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, слідчий суддя дійшов висновку, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52021000000000428 від 02.09.2021 проводиться щодо злочину, стосовно якого процесуальний закон передбачає можливість здійснення спеціального досудового розслідування. У межах цього провадження ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 та ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України, та 22.02.2021 набув статусу підозрюваного. Починаючи з 08.04.2021 підозрюваний ОСОБА_1 оголошений у міжнародний розшук. В ході судового розгляду знайшла своє підтвердження та обставина, що ОСОБА_1 виїхав за межі України та з метою ухилення від органів слідства без поважних причин не з`являється до детективів НАБУ.

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання детектива та здійснення стосовно ОСОБА_1 спеціального досудового розслідування.

На підставі викладеного, керуючись статтями 278, 279, 281, 2971, 2973, 2974 КПК України,

п о с т а н о в и в :

Клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України Дмитрієнка В.П. - задовольнити.

Надати дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52021000000000428 від 02.09.2021 стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Дніпропетровська, громадянина України, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 та ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України.

Відомості про здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52021000000000428 від 02.09.2021 стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Дніпропетровська, громадянина України, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 та ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України, невідкладно, але не пізніше 24 годин після постановлення ухвали, внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань і публікувати в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Якщо підстави для постановлення слідчим суддею ухвали про спеціальне досудове розслідування перестануть існувати, подальше досудове розслідування стосовно ОСОБА_1 здійснювати згідно із загальними правилами, передбаченими Кримінальним процесуальним кодексом України.

Копію ухвали (резолютивної частини) невідкладно направити до Офісу Генерального прокурора для організації виконання в частині внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та здійснення відповідних публікацій.

Копію ухвали надіслати прокурору, детективу та захисникам, а також підозрюваному ОСОБА_1 на повідомлену ним електронну адресу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення й оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя В.В. Крикливий