Document No. 100905011

Справа № 760/9481/17

Провадження № 1-кп/4910/34/19

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2021 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів в складі:

головуючої - судді Задорожної Л.І.,

суддів - Шкодіна Я.В., Федорова О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Ярмолюк М.І.,

сторін кримінального провадження:

зі сторони обвинувачення: прокурора - Перова А.В.,

учасників судового провадження - третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про скасування арешту, ОСОБА_1 , адвоката Антонова К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про скасування арешту, ОСОБА_1 про скасування арешту,

установив:

17 вересня 2019 року до Вищого антикорупційного суду надійшло кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 15 лютого 2017 року за №52017000000000106, щодо: ОСОБА_2 , якому відповідно до обвинувального акта висунуто обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.3 ст.27, ч.4 ст.28, ч.5 ст.191, ч.3 ст.27, ч.4 ст.28, ч.3 ст.209, ч.3 ст.27, ч.4 ст.28, ч.2 ст.205, ч.3 ст.27, ч.4 ст.28, ч.2 ст.366, ч.3 ст.27, ч.4 ст.28, ч.2 ст.364-1, ч.3 ст.27, ч.4 ст.28, ч.2 ст.366, ч.1 ст.388 КК України; ОСОБА_3 , якій відповідно до обвинувального акта висунуто обвинувачення за ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.5 ст.191, ч.4 ст.28, ч.2 ст.205, ч.4 ст.28, ч.2 ст.364-1,ч.4 ст.28, ч.2 ст.366 КК України; ОСОБА_4 , якому відповідно до обвинувального акта висунуто обвинувачення за ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.5 ст.191, ч.4 ст.28, ч.2 ст.205 КК України; ОСОБА_5 , якому відповідно обвинувального акта висунуто обвинувачення за ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.5 ст.191, ч.4 ст.28, ч.3 ст.209, ч.4 ст.28, ч.2 ст.205 КК України; ОСОБА_6 , якому висунуто обвинувачення за ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.5 ст.191, ч.4 ст.28, ч.2 ст.205 КК України; ОСОБА_7 , якому висунуто обвинувачення за ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.5 ст.191 КК України; ОСОБА_8 , якій відповідно до обвинувального акта висунуто обвинувачення за ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.5 ст.191 КК України; ОСОБА_9 , якому висунуто обвинувачення за ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.5 ст.191 КК України.

Ухвалою суду від 20 вересня 2019 року у кримінальному провадженні було призначено підготовче судове засідання.

Відповідно ухвали Вищого антикорупційного суду від 09 січня 2020 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №52017000000000106 від 15 лютого 2017 року, було закрито в частині обвинувачення ОСОБА_2 за ч.3 ст.27, ч.4 ст.28 ч.2 ст.205 КК України, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в частині обвинувачення за ч.4 ст.28 ч.2 ст.205 КК України, на підставі п.4 ч.1 ст.284 КПК України у зв`язку з набранням чинності Законом України від 18 вересня 2019 року № 101-IX «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес».

Ухвалою суду від 16 лютого 2021 року було призначено судовий розгляд у цьому кримінальному провадженні.

23 березня 2021 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про часткове скасування арешту, який було накладено ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м.Києва від 09 серпня 2016 року на банківські рахунки в ПАТ «АРТЕМ-БАНК», що належать ОСОБА_8 . Заявник вказав, що перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8 з 2002 року, відтак, на банківських рахунках зберігаються грошові кошти, що є спільними сімейними заощадженнями подружжя (спільною сумісною власністю подружжя), між якими існує домовленість про їх використання, а саме: кожен з них має право вільно, на свій власний розсуд, розпорядитись Ѕ частиною спільних коштів, що перебувають на банківських рахунках. Також, на рахунках зберігались і особисті кошти ОСОБА_1 , отримані від продажу належної йому на праві приватної власності успадкованої квартири у м. Донецьк, що раніше перебували на депозитних рахунках у ПАТ «Банк Форум» та які поступово переміщувались на рахунки АТ «АРТЕМ-БАНК», відкриті на ім`я ОСОБА_8 . Більш того, заявник не має жодного стосунку до кримінального провадження, він не є підозрюваним, обвинуваченим чи свідком у даному провадженні. Під час ухвалення судового рішення питання належності грошових коштів до складу спільної сумісної власності подружжя та до складу приватної власності ОСОБА_1 слідчим суддею не вивчалось. На момент накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_8 навіть не було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. В матеріалах провадження відсутні будь-які належні та допустимі докази того, що грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках у ПАТ «АРТЕМ-БАНК» були отримані внаслідок вчинення злочину. Також, ОСОБА_1 , 1947 року народження - непрацездатний, інвалід 3 групи, учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який потребує постійного лікування, оскільки має певний перелік захворювань. Згідно з останнім консультативним висновком йому показано коштовне лікування, що не здійснюється в Україні та потребує значних витрат (мінімум 18 000 €). У зв`язку з цим ОСОБА_1 протиправно позбавлений можливості користуватись та розпоряджатись як власними грошовими коштами, так і часткою у грошових коштах, що є спільною сумісною власністю подружжя, в т.ч. і з метою лікування.

У судовому засіданні адвокат Антонов К.О. та заявник ОСОБА_1 клопотання про часткове скасування арешту підтримали та просили задовольнити. Пояснили, що арешт на кошти було накладено необґрунтовано і саме з цієї підстави вони хочуть розглянути клопотання; той факт, що наразі банк перебуває в стані ліквідації та Фонд гарантування вкладів вважає, погашеними грошові кошти, які перебували на рахунках, - не впливає на факт необґрунтованості накладення арешту. На їх думку, позитивне вирішення клопотання про скасування арешту дозволить захистити права та інтереси ОСОБА_1 вже в ході цивільного судочинства, доводячи, що дії держави (в особі її органів) призвели до втрати цих коштів. Вважають, що підставами для скасування, по-перше, є те, що грошові кошти, які були арештовані на рахунках були спільною сумісною власністю подружжя, отже очевидним є те, що ОСОБА_1 має право на Ѕ цих коштів. По-друге, на момент накладення арешту на вказані кошти, ОСОБА_8 не мала статусу підозрюваної у кримінальному провадженні, однак в ухвалі про накладення арешту прямо вказано, що така підозра їй була вручена, що на той час дійсності не відповідало. Додали, що подані до суду документи доводять, що грошові кошти з`явились на рахунках задовго до початку кримінального провадження і належали ОСОБА_1 протягом досить тривалого часу (з інших депозитних рахунків) з 2000-х років. Таким чином, на думку сторони захисту, є всі підстави для скасування арешту в Ѕ частині від загальної суми.

Прокурор Перов А.В. у судовому засіданні зазначив, що ст.174 КПК передбачає дві підстави для скасування арешту - 1) коли необхідність у ньому відпала та 2) арешт було накладено необґрунтовано. Вважає, що даний захід забезпечення був накладений обґрунтовано з огляду на те, що активи, на які накладено арешт, та обставини, які зазначені у клопотанні, з долученими документами, не є безумовним підтвердженням того, що ці активи мають саме таке походження, про яке зазначає сторона захисту, стверджувати, що саме вони знаходяться на рахунках - неможливо. На момент накладення арешту не було достовірного зв`язку та відомостей про походження коштів, які знаходились на рахунках, чи належать вони ОСОБА_1 чи зараховувались на рахунки від заробітної плати обвинуваченої - тому сторона обвинувачення мала всі підстави стверджувати, що грошові кошти мають ознаки коштів, отриманих внаслідок вчинення злочину (в т.ч. тих, що інкримінуються ОСОБА_8 ). З наданих до суду матеріалів також не можливо встановити чи було майно набуте шляхом перерахування коштів з одного депозитного рахунку на інший. Додав, що разом з тим, така підстава (на яку побічно посилається заявник) як необхідність грошових коштів для лікування чи інших причин - не свідчить про те, що необхідність у цьому арешті відпала, а говорить лише про необхідність особи у цих коштах. Необхідність у існуванні арешту не відпала, адже кримінальне провадження, в якому обвинуваченою є ОСОБА_8 , по суті не розглянуто, арештовані банківські рахунки належать саме їй, а санкції інкримінованих їй статей передбачають конфіскацію майна (яке може бути застосовано до всього її майна). Як зазначив прокурор, арешт майна було накладено з метою забезпечення спеціальної конфіскації майна, яке знаходилось на рахунках, а також конфіскації майна як виду покарання. Аргумент сторони захисту про те, що 50% майна належить одному з подружжя вважає нерелевантним, оскільки відповідно до Сімейного кодексу України, саме суд розподіляє майно, належне подружжю, саме цей момент є встановленням права власності особи на належну їй частину, до того часу вони спільно володіють майном. Як йому відомо, ні усних домовленостей, ніяких інших у подружжя не було. Стосовно збереження арештованих коштів, у зв`язку з ліквідаційною процедурою щодо банку, пояснив, що законодавчими актами не надано прокурору повноважень з таких питань, як і будь-яких контрольних функцій, також у зв`язку з великою кількістю арештованого майна у провадженні - слідкувати за усім не можливо, а особи, у віданні яких перебуває майно не завжди повідомляють сторону обвинувачення про статус цього майна. З цих підстав, прокурор вважає, що захід забезпечення накладено обґрунтовано, продовжує існувати необхідність у його дії, а твердження сторони захисту не є підставою для його скасування.

Заслухавши думку осіб, які беруть участь у розгляді клопотання та дослідивши матеріали, що надані заявником, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення клопотання про скасування арешту на майно, з огляду на таке.

Частина перша статті 174 КПК України передбачає, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Отже, ОСОБА_1 , який вважає себе власником частини майна, на яке накладено арешт, має довести, що в подальшому застосуванні арешту відпала потреба або, що арешт на грошові кошти накладено необґрунтовано.

До клопотання заявником додано:

- копія свідоцтва про одруження, яке підтверджує, що 20 липня 2002 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 ;

- копію Договору банківського вкладу(депозиту) №1884/15 від 23 жовтня 2015 року між ПАТ «АРТЕМ-БАНК» та ОСОБА_8 , відповідно якого вкладник розмістив 40 000 доларів США на депозитному рахунку НОМЕР_4 строком до 28 квітня 2016 року з правом пролонгації, та копію Додаткової угоди №1 до цього Договору;

- копію довідки, виданої ПАТ «АРТЕМ-БАНК» 26 серпня 2016 року за №15/2/05-2416 про загальну суму сплачених процентів за її депозитами в період з 2013 року по 2015 рік включно, в якій, крім іншого, зазначено, що станом на 26 серпня 2016 року є діючі договори банківського вкладу (депозиту), а саме: а) договір №1884/15 від 23 жовтня 2015 року - 40 000 дол. США, залишок коштів за нарахованими процентами становить 836,68 дол. США, сплачені нараховані проценти в сумі 1 794,90 дол. США; б) договір №2006/16 від 21 січня 2016 року - 1 745,00 євро, залишок коштів за нарахованими процентами - 73,68 євро; в) договір №2007/16 від 21 січня 2016 року - 5 360,00 дол. США, залишок коштів за нарахованими процентами - 260,29 дол. США; г) договір №2054/16 від 23 березня 2016 року - 40 000 дол. США, залишок коштів за нарахованими процентами - 1 258,09 дол. США.;

- копію довідки ПАТ «БАНК ФОРУМ» від 13 вересня 2016 року за №7320/9, відповідно якої на ім`я ОСОБА_1 за період з 09 грудня 2005 року по 16 червня 2014 року були відкриті депозитні договори у різних видах валюти(долар США, євро, російський рубль та гривня);

- копія довідки ПАТ «БАНК ФОРУМ» від 13 вересня 2016 року за №7321/9, за змістом якої на ім`я ОСОБА_8 за період з 09 грудня 2005 року по 16 червня 2014 року були відкриті депозитні договори в доларах США, останній з яких в сумі 52 229,00 з терміном дії з 14 лютого 2013 року по 14 листопада 2013 року;

- копії довідок про доходи ОСОБА_8 в ПАТ «Укргазвидобування» (за січень-липень 2016 року нараховано 600641,33 грн, за січень-грудень 2015 року нараховано 459996,87 грн., за січень-грудень 2014 року нараховано 377343,79 грн., за січень-грудень 2013 року нараховано 318469,90 грн., за січень-грудень 2012 року нараховано 295867,84 грн., за січень-грудень 2011 року нараховано 259039,18 грн., за січень-грудень 2010 року нараховано 221241,30 грн., за січень-грудень 2009 року нараховано 204475,15 грн.;

- копії документів, які підтверджують, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 1 та є інвалідом 3 групи;

- копії медичних документів, які підтверджують, що 04 лютого 2021 року ОСОБА_1 було рекомендовано оперативне лікування;

- роздруківку з сайту Європейського центру простати (ГРОНАУ) з цінами на діагностику та лікування;

- копія договору банківського вкладу (депозиту) №2006/16 від 21 січня 2016 року між ПАТ «АРТЕМ-БАНК» та ОСОБА_8 , відповідно якого на депозитному рахунку №26352200193602.978 було розміщено вклад у розмірі 1 745,00 євро строком до 28 січня 2017 року з правом пролонгації; та копія квитанції про здійснення касової операції від 21 січня 2016 року;

- копія договору банківського вкладу (депозиту) №2007/16 від 21 січня 2016 року між ПАТ «АРТЕМ-БАНК» та ОСОБА_8 , відповідно якого на депозитному рахунку №26350200193604.840 було розміщено вклад у розмірі 5360,00 доларів США строком до 28 січня 2017 року з правом пролонгації, та копія квитанції про здійснення касової операції.

При цьому подані копії документів не пояснюють чи саме кошти в загальній сумі 52 229 доларів США, які знаходились на депозитному рахунку ОСОБА_8 до 14 листопада 2013 року, були внесені майже через рік в іншу банківську установу - ПАТ «АРТЕМ-БАНК» 16 жовтня 2014 року в сумі 40 000 доларів США, адже ОСОБА_8 17 квітня 2015 року також було внесено кошти по договору банківського вкладу в розмірі 40 000 доларів США, на який накладався арешт в кримінальному провадженні та був в подальшому скасований ухвалою Апеляційного суду м. Києва, про що було заявлено під час розгляду клопотання.

Вирішуючи подане клопотання, суд враховує практику ЄСПЛ щодо можливості втручання за рішенням суду в права особи на мирне володіння майном, гарантованого ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Так, в рішенні у справі «Узан та інші проти Туреччини» ЄСПЛ, оцінюючи виправданість втручання відповідно до ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції, зробив висновок про те, щоб бути сумісним із положеннями Конвенції, втручання повинно відповідати трьом умовам, а саме: (1) бути передбачене національним законом, який в державі вважається необхідним для регулювання використання майна, (2) повинне відповідати загальним інтересам суспільства, (3) має забезпечуватися справедливий баланс між правами власника та загальносуспільними інтересами (п.195). Крім того, в п. 203 рішення у наведеній справі ЄСПЛ, аналізуючи питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, що стаття 1 Протоколу №1 до Конвенції передбачає, що втручання в право мирного володіння майном можливе за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби. Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли наявний значний суспільний інтерес на здійснення такого втручання в право людини, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.

Про обґрунтованість накладеного арешту за п.2 ч.2 ст.170 КПК України, який накладається за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених КК України, буде свідчити, по-перше те, що такий захід забезпечення кримінального провадження передбачений кримінальним процесуальним законом. По-друге, мають існувати факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що до таких грошей, цінностей та іншого майна може бути застосована спеціальна конфіскація у випадках, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.

Арешт майна з метою забезпечення спеціальної конфіскації накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України; арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України(ч.4 ст.170 КПК України в редакції, що діяла на момент розгляду клопотання слідчим суддею).

Частина перша ст.96-2 КК України передбачала, що спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно:1) одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення злочину, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення; 3) були предметом злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому вигляді ч.1 ст.96-2 КК України діяла з 15 грудня 2013 року по 30 червня 2020 року, в наступній редакції цієї частини слово «злочин» було замінено словосполученням «кримінальне правопорушення».

При цьому необхідно зауважити, що тільки починаючи з 26 листопада 2015 року спеціальна конфіскація могла бути застосованою за умови вчинення злочинів, передбачених ст.ст.191, 255 КК України.

За змістом ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 09 серпня 2016 року було накладено арешт на банківські рахунки № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 в Публічному акціонерному товаристві «АРТЕМ-БАНК», які належать ОСОБА_8 , в частині видатку грошових коштів, з можливістю зарахування на зазначені рахунки грошових коштів, що надходять. В ухвалі зазначено, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання в права і свободи особи, та може бути виконане завдання, для виконання якого детектив звернувся із клопотанням про арешт майна, оскільки наявні у неї гроші, цінності та інше майно могло бути одержано внаслідок вчинення злочинів та/або бути доходами від такого майна.

Зазначену ухвалу було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 19 жовтня 2016 року. Колегія суддів, переглядаючи ухвалу слідчого судді за апеляційною скаргою захисника Ченцової О.Ю., погодилась з висновками слідчого судді про наявність правових підстав для накладення арешту на грошові кошти з метою забезпечення кримінального провадження, можливої спеціальної конфіскації майна, відчуження або настання інших наслідків, що можуть перешкоджати кримінальному провадженню, які перебувають на рахунках банківської установи та належать ОСОБА_8 , оскільки ці кошти мають ознаки отриманих в результаті вчинення протиправних дій, відповідальність за яке передбачена ч.4 ст.28 ч.5 ст.191, ч.3 ст.209, ч.4 ст.28 ч.2 ст.205, ч.1 ст.255 КК України.

Суд вважає, що слідчий суддя мав достатні підстави вважати, що майно, на яке накладається арешт належить ОСОБА_8 та може підлягати спеціальній конфіскації. При цьому суд повторює, що без дослідження матеріалів кримінального провадження не можливо з`ясувати чи злочин з матеріальним складом в даному конкретному випадку був закінченим, або навпаки, не закінченим, до часу набуття чинності положень кримінального закону про спеціальну конфіскацію, якими регулювалось застосування спеціальної конфіскації у разі вчинення злочину, передбаченого ст.191 КК України.

Тому, на думку суду, арешт, який було накладено за ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду 09 серпня 2016 року, є таким, що передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України.

Щодо аргументів сторони захисту про належність Ѕ частини майна ОСОБА_1 суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Аналогічне визначення поняття спільної сумісної власності міститься у ч.3 ст.368 ЦК України.

Конструкція статті 60 СК України передбачає застосування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує (правова позиція міститься в постанові Другої судової палати КЦС ВС від 22 лютого 2021 року у справі № 264/2232/19; постанові Другої судової палати КЦС ВС від 18 червня 2018 року у справі № 711/5108/17).

Майно є не спільною, а особистою власністю, якщо воно набуто подружжям під час перебування у зареєстрованому шлюбі, проте за особисті кошти, за умови доведення обставин, необхідних для спростування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, тим з подружжя, який її спростовує.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

При цьому режим спільної сумісної власності не визначає розміру часток кожного власника, що унеможливлює ідентифікацію конкретних часток обвинуваченої та її чоловіка у спільному майні.

Так само і суд/слідчий суддя при накладенні арешту на майно (або при вирішенні питання про його скасування) в межах кримінального провадження не має право вирішувати спір про право власності на майно, визначаючи частки у праві спільної сумісної власності кожного з подружжя чи здійснюючи поділ майна в натурі, що вирішується в порядку цивільного судочинства (аналогічна правова позиція міститься в постанові Другої судової палати ККС ВС від 09 квітня 2020 року у справі № 676/2199/19).

Тож, оскільки частки подружжя у праві спільної сумісної власності не визначені, суд у кримінальному провадженні позбавлений можливості визначати їх поза межами цивільного провадження.

Відповідно до ч.1 ст. 73 СК України за зобов`язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі.

Посилання заявника на те, що грошові кошти, які перебувають на депозитних рахунках у ПАТ «АРТЕМ-БАНК» відкритих на ім`я ОСОБА_8 належать йому, не були доведені під час розгляду клопотання. Надані на підтвердження своїх доводів документи (довідка ПАТ «ФОРУМ БАНК» від 13 вересня 2016 року; довідки про доходи ОСОБА_8 за 2009-2016 роки) не надають ствердної відповіді, чи дійсно арештовані кошти належали кожному з подружжя у вказаному в них розмірі, а лише підтверджує факт наявності у них такої суми грошей. Суд критично ставиться до пояснень заявника, що саме його особисті кошти, отримані ним від продажу успадкованої квартири, було розміщено на депозитних рахунках, оскільки ним не надано доказів на підтвердження джерела отримання цих коштів та їх розміру, а також не надано доказів того, що ці грошові кошти належать саме йому.

Враховуючи, що майно, на яке накладено арешт, досі перебуває у спільній сумісній власності подружжя (обвинуваченої ОСОБА_8 та ОСОБА_1 ), презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу не спростовано, відсутність повноважень у суду самостійно, з власної ініціативи, присуджувати кожному з подружжя конкретні частки, відсутність попереднього поділу майна шляхом виділення його в натурі між подружжям, колегія суддів вважає, що єдиним можливим та ефективним заходом забезпечення кримінального провадження у таких випадках є накладення обтяження саме на весь об`єкт права спільної сумісної власності в цілому.

На думку суду, такі дії повністю кореспондуються з завданнями арешту майна - запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що закріплено в ч.1 ст.170 КПК України та виконанню в майбутньому судового рішення, в частині звернення такого майна на рахунок держави, в разі його ухвалення.

Таким чином, заявником не доведено, що арешт на майно (грошові кошти, які зберігаються на депозитних рахунках) був накладений необґрунтовано, тому підстави для скасування арешту відсутні.

Також, не доведено, що відпала потреба в подальшому застосуванні арешту, оскільки провадження у цьому кримінальному провадженні на даний час не завершено, а арешт було накладено для забезпечення спеціальної конфіскації майна, рішення про яку згідно з ч.4 ст.374 КПК України приймається разом з рішеннями щодо речових доказів і документів.

Суд вважає за необхідне також зауважити, що арештовані кошти перебували в АТ «АРТЕМ-БАНК», щодо якого відбувалась процедура ліквідації та яка вважається завершеною, оскільки 24 червня 2019 року затверджено ліквідаційний баланс цієї установи та звіт про завершення ліквідації банку. Суд неодноразово за клопотанням заявника ОСОБА_1 намагався з`ясувати фактичне перебування коштів, які були внесені ОСОБА_8 на депозитні рахунки, та щодо яких подано клопотання про скасування арешту, вважаючи, що відсутність такої інформації може створити перешкоди під час повернення майна законному володільцю або ж у забезпеченні застосування конфіскації, спеціальної конфіскації, хоча положення Кримінального процесуального кодексу України не зобов`язують суд перевіряти наявність чи відсутність майна, на яке накладено арешт. У своїй відповіді за №46-12448/21 від 10 вересня 2021 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повідомив, що на залишок коштів, які розміщені на рахунках № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 , на які було накладено арешт, ОСОБА_8 не заявляла кредиторську вимогу до банку, у зв`язку з чим такі вимоги вважаються погашеними. Намір заявника ОСОБА_1 звернутись до суду в порядку цивільного судочинства за відшкодуванням коштів, які, на його думку, були втрачені з вини державних органів, не може бути пов`язаним з тим чи перебувають під арештом ці кошти, адже визначальним тут є фактична їх наявність чи відсутність на банківських рахунках.

Керуючись ст.ст.170-174, 372, 376 КПК України, суд -

постановив:

В задоволені клопотання третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про скасування арешту, ОСОБА_1 , про скасування арешту - відмовити.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.

Головуюча: Л.І. Задорожна

Судді: Я.В. Шкодін

О.В. Федоров