Document No. 100905015

справа № 991/7062/21

провадження №11-сс/991/669/21

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2021 року м.Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого - судді Семенникова О.Ю.,

суддів: Михайленка Д.Г., Чорної В.В.,

секретаря судового засідання Таран Л.В.,

за участю представника ОСОБА_1 адвоката Лазаренко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційну скаргу адвоката Фозекош Андріани Андріївни в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18 жовтня 2021 року про відмову у відкритті провадження за скаргою,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.

Прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №52020000000000545 від 28 серпня 2020 року, виділеного із кримінального провадження № 42018000000000675 від 22 березня 2018 року, за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28 ч.2 ст.364 КК.

18 жовтня 2021 року адвокат Фозекош А.А. в інтересах ОСОБА_1 звернулась в порядку положень п.1 ч.1 ст.303 КПК до слідчого судді Вищого антикорупційного суду зі скаргою на бездіяльність прокурора, в якій просила визнати протиправною бездіяльність прокурорів САП у кримінальному провадженні №52020000000000545 від 28 серпня 2020 року, що полягає у неприйнятті рішення про закриття кримінального провадження, зобов`язати службових осіб САП, які здійснюють процесуальне керівництво у цьому кримінальному провадженні, припинити триваючу протиправну бездіяльність та прийняти рішення про закриття кримінального провадження на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18 жовтня 2021 року у відкритті провадження за вищевказаною скаргою відмовлено, висновки слідчого судді щодо наявності передбаченої ч.4 ст.304 КПК підстави для відмови у відкритті провадження за скаргою мотивовані тим, що на прокурора не покладено обов`язок прийняти рішення про закриття кримінального провадження у випадку, коли після повідомлення особі про підозру закінчився визначений статтею 219 КПК строк досудового розслідування, а тому слідчий суддя дійшов висновку, що вказана за скаргою адвокатом Фозекош А.А. бездіяльність прокурора не підлягає оскарженню на стадії досудового провадження в порядку п.1 ч.1 ст.303 КПК.

Також слідчим суддею зазначено, що Фозекош А.А. подавалась аналогічна скарга в інтересах ОСОБА_1 слідчому судді Вищого антикорупційного суду, у відкритті провадження за якою відмовлено ухвалою від 05 квітня 2021 року, при цьому із зазначеним висновком погодилась колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, залишивши ухвалу без змін.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, вважаючи його незаконним та необґрунтованим, адвокат Фозекош А.А. в інтересах ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді від 18 жовтня 2021 року про відмову у відкритті провадження за скаргою та призначити новий розгляд скарги у Вищому антикорупційному суді.

В обґрунтування апеляційної скарги особа вказує на неправильне застосування слідчим суддею положень кримінального процесуального законодавства, неналежну оцінку наведених нею аргументів щодо закінчення строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №52020000000000545 від 28 серпня 2020 року та, як наслідок, неправомірну відмову у відкритті провадження за скаргою на підставі помилкового висновку щодо відсутності повноважень у прокурора приймати рішення про закриття зазначеного кримінального провадження.

Також адвокат зазначає, що повідомлення про підозру відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.255, ч.4 ст.28 ч.2 ст.364 КК складено 29 травня 2017 року у кримінальному провадженні №42016000000003536 від 18 листопада 2016 року, тобто у справі по якій відомості про кримінальні правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) до 16 березня 2018 року, у зв`язку з чим на переконання особи строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №52020000000000545 від 28 серпня 2020 року закінчився і поновленню не підлягає, а тому кримінальне провадження повинно бути закрито на підставі п.10 ч.1 ст.284 КК.

За таких обставин, на думку особи, яка подала апеляційну скаргу, прокурором допущено триваючу протиправну бездіяльність, оскільки у даному випадку передбачений обов`язок прокурора у найкоротший час прийняти рішення про закриття кримінального провадження одразу після закінчення строку досудового розслідування, а тому вказана бездіяльність прокурора підлягає оскарженню відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК.

Позиції учасників судового провадження.

Представник ОСОБА_1 адвокат Лазаренко А.С. у судовому засіданні підтримала вимоги апеляційної скарги за викладених у ній обставин, просила скаргу задовольнити у повному обсязі.

Прокурор в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду, про поважні причини свого неприбуття суд не повідомив, проте суд згідно з положеннями ч.4 ст.405 КПК вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності прокурора.

Мотиви суду.

Відповідно до п.18 ч.1 ст.3 КПК слідчий суддя наділений повноваженнями судового контролю у кримінальному провадженні.

Здійснення такого контролю шляхом прийняття рішень за скаргами на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора, визначено главою 26 КПК.

Перелік рішень, дій чи бездіяльність слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, передбачений положеннями ч.1 ст.303 КПК. Скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора за ч.2 ст.303 КПК не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді.

Зокрема, предметом оскарження згідно з п.1 ч.1 ст.303 КПК може бути бездіяльність прокурора, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.

Частина 1 статті 284 КПК доповнено пунктом 10, відповідно до якого слідчий, дізнавач, прокурор зобов`язані закрити кримінальне провадження також у разі, коли строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, закінчився та жодній особі не було повідомлено про підозру. Дана норма доповнена 03 жовтня 2017 року Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII (далі - Закон № 2147-VІІІ) та підлягає застосуванню з дати набрання чинності цим Законом в частині таких змін.

Дія нормативно-правового акту в часі починається з моменту набрання цим актом чинності й припиняється з утратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали чи мали місце, що визначено ч.1 ст.58 Конституції України. Однак за положеннями ст.58 Конституції України допускається зворотна дія законів у часі, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Формою реалізації ч.1 ст.58 Конституції України є положення ч.1 ст.5 КПК, які регулюють дію норм кримінального процесуального закону в часі та згідно з якими процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається відповідно до положень цього Кодексу, чинних на момент початку виконання дії або прийняття такого рішення. Однак, на відміну від кримінального (матеріального) закону, чинний кримінальний процесуальний закон не має зворотної дії навіть тоді, коли його правила є більш сприятливі для учасників кримінального провадження, повернення процесу (процесуальних дій) неможливе.

Згідно з п.4 §2 Прикінцевих положень Розділу 4 Закону № 2147-VІІІ норми п.10 ч.1 ст.284 КПК вводяться в дію через три місяці після набрання чинності цим Законом, не мають зворотної дії у часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін відповідно до п.7 §1 розділу 4 вказаного Закону, тобто з 16 березня 2018 року.

За вимогами ч.4 ст.304 КПК слідчий суддя відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, що не підлягає оскарженню.

На думку колегії суддів, слідчим суддею при постановленні оскаржуваної ухвали зазначені вимоги закону дотримано в повному обсязі, виходячи з наступного.

Так, слідчим суддею вірно зазначено про наявність обов`язкових ознак бездіяльності слідчого, прокурора, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій та може бути оскаржена за положеннями п.1 ч.1 ст.303 КПК, а саме: 1) слідчий або прокурор наділені обов`язком вчинити певну процесуальну дію; 2) така процесуальна дія має бути вчинена у визначений КПК України строк; 3) відповідна процесуальна дія слідчим чи прокурором у встановлений строк не вчинена; 4) з клопотанням про вчинення процесуальної дії звернувся суб`єкт, що має на це право.

Наведена норма дозволяє звернутися до суду зі скаргою не на будь-яку бездіяльність, а лише щодо обов`язків, строк виконання яких чітко регламентований кримінальним процесуальним законодавством та безпосередньо визначається саме і лише нормами КПК за змістом відповідних імперативних положень п.1 ч.1 ст.303 КПК.

Відтак, за вимогами та обставинами, викладеними у поданій до слідчого судді скарзі вбачається, що предметом оскарження не є бездіяльність прокурора САП, пов`язана із невчиненням процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений саме КПК строк, оскільки заявлені адвокатом вимоги та обґрунтування скарги зводяться до вимоги зобов`язання припинити бездіяльність щодо незакриття провадження та відповідно закрити кримінальне провадження на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги щодо наявності у прокурора повноважень приймати на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК рішення про закриття зазначеного кримінального провадження колегія суддів враховує таке.

Згідно з п.10 ч.1 ст.284 КПК кримінальне провадження закривається у разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.

Враховуючи те, що зазначена норма не має зворотної дії у часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР з 16 березня 2018 року, прокурор наділений повноваженням винести постанову про закриття кримінального провадження щодо підозрюваного з підстави, передбаченої п.10 ч.1 ст.284 КПК, лише у справі, по якій відомості про кримінальне правопорушення внесені в ЄРДР після зазначеної дати.

З матеріалів судового провадження вбачається, що у кримінальному провадженні №42016000000003536 від 18 листопада 2016 року ОСОБА_1 29 травня 2017 року повідомлено про підозру. Постановою прокурора від 13 березня 2018 року матеріали досудового розслідування відносно ОСОБА_1 виділені у кримінальне провадження №42018000000000563 від 13 березня 2018 року, із якого в подальшому постановою прокурора від 23 березня 2018 року матеріали відносно ОСОБА_1 виділені у кримінальне провадження №42018000000000675. В подальшому з останнього кримінального провадження матеріали відносно ОСОБА_1 виділені у кримінальне провадження №52020000000000545 від 28 серпня 2020 року.

Як правомірно зазначено слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі, відповідно до положень ч.7 ст.217 КПК днем початку досудового розслідування у провадженні, виділеному в окреме провадження, є день, коли розпочато розслідування, з якого виділено окремі матеріали. Прикінцевими положеннями Закону №2147 встановлено умовою його застосування не дату внесення відомостей про виділене кримінальне провадження, а саме час внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення у цій справі (кримінальному провадженні).

Таким чином, всупереч доводів апеляційної скарги, для застосування вказаного Закону № 2147-VІІІ має значення саме дата внесення відомостей про кримінальне правопорушення у первісному кримінальному провадженні, незалежно від дати внесення до ЄРДР відомостей про виділене з нього кримінальне провадження, яка у виділеному кримінальному провадженні №52020000000000545, є саме 18 листопада 2016 року, що унеможливлює застосування у цьому провадженні положень п.10 ч.1 ст.284 КПК.

Враховуючи наведене, на переконання колегії суддів, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про відсутність повноважень (обов`язку) у прокурора у цьому кримінальному провадженні на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК приймати рішення про закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків досудового розслідування після повідомлення особі про підозру, а відмовляючи на підставі ч.4 ст.304 КПК у відкритті провадження за скаргою на бездіяльність прокурора слідчий суддя прийшов до правильного та обґрунтованого висновку щодо неможливості оскарження у визначеному у Главі 26 КПК порядку зазначеної у скарзі слідчому судді бездіяльності прокурора на стадії досудового розслідування.

В апеляційній скарзі містяться також інші аргументи, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні при вирішення питання щодо правомірності прийнятого слідчим суддею рішення про відмову у відкритті провадження за скаргою.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини стаття 6§1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод зобов`язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент (VandeHurk v. theNetherlands, 19 April 1994, §61), проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені (Boldea v. Romania, 15 February 2007§30). При цьому міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі RuizTorija v. Spain від 09 грудня 1994 року, № 303-A, § 29; рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04, § 58).

Крім того, суд звертає увагу, що як неодноразово вказував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від свавілля; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони. Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, заява № 49684/99, § 30).

Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею дотримано передбачені кримінальним процесуальним законодавством вимоги, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними в апеляційній скарзі, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Керуючись ст. ст. 3, 284, 303, 304, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18 жовтня 2021 року про відмову у відкритті провадження за скаргою залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

_____________ _____________ ______________

Семенников О.Ю. Михайленко Д.Г. Чорна В.В.