Document No. 100982979

Слідчий суддя у 1-й інстанції: Хамзін Т.Р.Справа № 991/6153/21

Доповідач: Глотов М.С.Провадження №11-сс/991/690/21

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ

УХВАЛА

І м е н е м У к р а ї н и

10 листопада 2021 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді Глотова М. С.,

суддів: Павлишина О. Ф., Семенникова О. Ю.,

за участю:

секретаря судового засідання Міленко О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01 листопада 2021 року, постановлену у кримінальному провадженні №42016161010000308 від 03 жовтня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

І. Процедура.

1. Судове провадження у цій справі було розпочато у зв`язку із надходженням 08.11.2021 до суду, надісланої ОСОБА_1 поштою 06.11.2021, відповідно до ч. 2 ст. 309 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01.11.2021, постановлену згідно з п. 4 ч. 2 ст. 307 КПК (а. с. 153, 155-158, 166-175).

ІІ. Зміст оскаржуваного рішення.

2. Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01.11.2021 відмовлено у задоволенні скарги підозрюваного ОСОБА_1 на повідомлення йому про підозру від 10.06.2020 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209Кримінального кодексу України (далі - КК).

3. Таке своє рішення слідчий суддя мотивував неможливістю оскарження повідомлення про підозру у кримінальному провадженні №42016161010000308 від 03.10.2016 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК.

ІІI. Вимоги і доводи апеляційної скарги.

4. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу слідчого судді від 01.11.2021 та постановити нову, якою (1) скасувати повідомлення йому про підозру від 10.06.2020 у кримінальному провадженні №42016161010000308; (2) зобов`язати відповідальних осіб Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора та Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) видалити з Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) відомості про повідомлення ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209КК.

4.1. Апеляційна скарга мотивована таким: (1) повідомлення про підозру підлягає скасуванню, оскільки: (а) ОСОБА_1 було повідомлено про підозру після закінчення строку досудового розслідування, встановленого ч. 1 ст. 219 КПК, та з порушенням права на захист; (б) правова кваліфікація кримінального правопорушення не відповідає фактичним обставинам кримінального правопорушення; (в) докази, що зазначені у повідомленні про підозру, є недопустимими; (2) 29.05.2018 НАБУ до ЄРДР внесені відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК, у кримінальному провадженні №52018000000000502, а вже 07.06.2018 прокурором винесено постанову про об`єднання матеріалів досудових розслідувань у кримінальних провадженнях №№42016161010000308 та №52018000000000502; (3) тому, починаючи з цього часу (дати об`єднання) кримінальне провадження №42016161010000308 є таким, відомості по якому були внесені до ЄРДР після введення в дію Закону «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017; (4) через пряму дію норм КПК у часі, починаючи з 16.03.2018, всі норми КПК, змінені Законом №2147-VIII, мають застосовуватися до кримінального провадження №42016161010000308.

4.2. Підозрюваний ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду, у судове засідання не прибув, із клопотаннями не звертався (а. с. 181-183, 186, 188).

IV. Позиції учасників.

5. Інші учасники судового провадження, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судового розгляду, у судове засідання не прибули, із клопотаннями про відкладення чи розгляд справи за їх обов`язкової участі до суду не зверталися (а. с. 79-81, 181, 184, 185, 187, 190).

V. Обставини, встановлені судами.

6. Як було встановлено слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі від 01.11.2021:

6.1. 03.10.2016 відповідно до витягу з ЄРДР було зареєстроване кримінальне провадження за №42016161010000308, яке стосувалося фактів можливого вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205-1, ч. 3 ст. 206-2, ч. 5 ст. 191 КК.

6.2. До кримінального провадження №42016161010000308 приєднано матеріали декількох інших кримінальних проваджень, в яких здійснювалося досудове розслідування, у тому числі щодо розслідування фактів вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 209КК. Відомості про вчинення таких кримінальних правопорушень були внесені до ЄРДР 19.11.2018.

6.3. 10.06.2020 ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №42016161010000308 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209КК. Така підозра складена та підписана заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

6.4. 08.09.2021 до Вищого антикорупційного суду надійшла скарга ОСОБА_1 на зазначене повідомлення про підозру, подана ним на підставі п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК.

6.5. Розглядаючи наведену скаргу ОСОБА_1 слідчий суддя зазначив, що:

6.5.1. виходячи з системного аналізу положень КПК (ч. 1 ст. 217, ч. 6 ст. 219), при об`єднанні матеріалів досудового розслідування з декількох (двох і більше) окремих матеріалів досудового розслідування утворюється одне єдине (об`єднане) кримінальне провадження, внаслідок чого збільшується його обсяг. Днем початку досудового розслідування в кримінальному провадженні, в якому об`єднані матеріали декількох досудових розслідувань, є дата внесення до ЄРДР відомостей про перше (за порядком обліку в ЄРДР) кримінальне правопорушення, незалежно від дати внесення до ЄРДР відомостей про кримінальні правопорушення, які об`єднані у це кримінальне провадження;

6.5.2. ч. 1 ст. 303 КПК було доповнено п. 10 щодо можливості оскарження під час досудового розслідування повідомлення про підозру на підставі Закону №2147-VIII та підлягає застосуванню до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в ЄРДР після введення в дію цих змін;

6.5.3. згідно з п. 4 параграфу 2 Прикінцевих положень Розділу 4 Закону № 2147-VIII положення п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК вводяться в дію через три місяці після набрання чинності цим Законом, не мають зворотної дії у часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені в ЄРДР після введення в дію цих змін відповідно до п. 7 параграфу 1 розділу 4 вказаного Закону, тобто з 16.03.2018;

6.5.4. ураховуючи, що днем початку досудового розслідування у кримінальному провадженні №42016161010000308, у межах якого ОСОБА_1 повідомлено про підозру, є саме 03.10.2016, то незалежно від дати внесення до ЄРДР відомостей про кримінальні правопорушення, які були об`єднані у це кримінальне провадження, до кримінального провадження №42016161010000308 не може бути застосований п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК, яким передбачена можливість оскарження повідомлення про підозру.

7. Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали провадження та перевіривши наведені доводи, колегія суддів вважає, що слідчий суддя правильно установив обставини, зазначені у п. 6 цієї ухвали, виходячи із наявних у матеріалах провадження у справі №991/6153/21: скарги на повідомлення про підозру (а. с. 1-14), витягу з ЄРДР (а. с. 15-17), копії письмового повідомлення про підозру (а. с. 19-31), копій постанов про об`єднання матеріалів досудових розслідувань від 07.06.2018 і від 06.03.2019 (а. с. 129-132).

8. Разом із тим, хоча слідчий суддя правильно установив обставини, але зроблений ним висновок про необхідність відмови у задоволенні скарги не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки у ході апеляційного розгляду було встановлено, що:

8.1. ОСОБА_1 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК вже звертався до суду зі скаргою на повідомлення йому 10.06.2020 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209КК, у кримінальному провадженні №42016161010000308 від 03.10.2016 (а. с. 145-150);

8.2. 25.02.2021 слідча суддя Вищого антикорупційного суду за результатами розгляду зазначеної скарги постановила ухвалу у справі №991/1371/21, якою відмовила ОСОБА_1 у відкритті провадження, мотивувавши це тим, що до його скарги, поданої у кримінальному провадженні №42016161010000308, розпочатому до 15.03.2018, положення п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК не підлягають застосуванню, а тому відповідне рішення не може бути оскаржене;

8.3. вказану ухвалу слідчої судді ОСОБА_1 оскаржив в апеляційному порядку, але 16.03.2021 колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду її залишила без змін, а скаргу підозрюваного без задоволення (а. с. 145-150);

8.4. із матеріалів судового провадження вбачається, що письмове повідомлення про підозру ОСОБА_1 10.06.2020 у кримінальному провадженні №42016161010000308 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209КК, щодо неможливості оскарження якого на стадії досудового розслідування було зазначено в ухвалі слідчої судді від 25.02.2021, залишеній без змін апеляційним судом, і письмове повідомлення про підозру ОСОБА_1 10.06.2020 у цьому ж кримінальному провадженні (42016161010000308), скарга на яке від нього надійшла до Вищого антикорупційного суду 08.09.2021, стосуються оскарження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК (1) тим самим підозрюваним (2) одного й того ж самого письмового повідомлення про підозру.

VI. Мотиви і висновки колегії суддів.

9. Надаючи оцінку обставинам, встановленим під час розгляду апеляційної скарги, колегія суддів виходить із нижченаведеного.

9.1. Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Із урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) в Україні у кримінальному провадженні застосовується принцип верховенства права (ст. 8 КПК).

9.2. Виходячи із практики ЄСПЛ, одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, відповідно до якого у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до остаточного рішення суду / res judicata (п. п. 61, 62 рішення ЄСПЛ від 28.11.1999 у справі «Брумареску проти Румунії» / Brumarescu v. Romania, заява №28342/95).

9.3. Принцип res judicata передбачає, що жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

9.3.1. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (п. 52 рішення ЄСПЛ від 24.07.2003 у справі «Рябих проти Росії» / Ryabykh v. Russia, заява №52854/39).

9.3.2. Зокрема, відступ від принципу правової визначеності є необхідним і виправданим у разі виявлення суттєвого недоліку попереднього провадження, який може вплинути на результат справи, або у випадках, коли необхідність забезпечення відшкодування (у контексті виконання рішень ЄСПЛ) у цілому свідчить на користь поновлення провадження (п. 62 рішення ЄСПЛ від 11.07.2017 у справі «Морейра Феррейра проти Португалії» / Moreira Ferreira v. Portugal, заява №19867/12).

9.4. Отже, за відсутності вагомих й непереборних обставин повторний розгляд та винесення у справі нового рішення судом, який щодо тих самих вимог тієї ж особи уже висловлював власну позицію, суперечить принципу юридичної визначеності.

10. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ч. 2 ст. 55 Конституції України).

11. Однак норми кримінального процесуального закону, у тому числі положення ст. ст. 303, 309 КПК, не передбачають можливості повторного оскарження однією і тією ж особою тих рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які вже були предметом судового контролю з боку слідчого судді, за наслідками якого прийнято остаточне рішення.

12. Ураховуючи наведене, а також установлені в п. 8 цієї ухвали обставини, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_1 у рамках судового провадження у цій справі (991/6153/21) повторно оскаржує повідомлення йому про підозру від 10.06.2020 у кримінальному провадженні №42016161010000308, тобто підозрюваний ініціював новий розгляд справи, обставинам якої в ухвалі слідчої судді у справі №991/1371/21 від 25.02.2021, залишеній без змін ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 16.03.2021, вже було надано належну правову оцінку.

12.1. Разом із тим повторний розгляд скарги ОСОБА_1 на те саме повідомлення про підозру від 10.06.2020 у кримінальному провадженні №42016161010000308, ураховуючи наявність остаточного рішення (ухвали від 25.02.2021, залишеної без змін ухвалою від 16.03.2021) з відповідного питання, суперечить принципу юридичної визначеності в частині поваги до остаточного судового рішення.

12.2. При цьому жодних вагомих й непереборних обставин, які б надавали слідчому судді повноваження відступити від застосування у цій справі принципу res judicata (поваги до остаточного судового рішення), на думку колегії суддів, ОСОБА_1 у своїй скарзі не навів.

13. Із огляду на зазначене, провадження за скаргою підозрюваного ОСОБА_1 на повідомлення йому у кримінальному провадженні № 42016161010000308 від 03.10.2016 про підозру від 10.06.2020 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209КК, підлягало припиненню шляхом закриття у відповідності до ст. 8, ч. 6 ст. 9, ч. 4 ст. 304 КПК, оскільки таке повідомлення про підозру не могло бути оскаржене на підставі п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК.

13.1. Про необхідність прийняття саме такого рішення вказує практика вирішення подібних ситуацій Верховним Судом.

13.2. Так, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду зазначила, що оскільки засуджений використав своє право на касаційне оскарження судового рішення, то воно не може бути предметом касаційного перегляду вдруге (ухвала від 16.07.2021 у справі №608/867/19, провадження №51-5700ск20).

13.3. Однак хоч слідчий суддя правильно встановив, що скарга ОСОБА_1 на повідомлення про підозру не підлягала розгляду по суті, але помилково не закрив судове провадження (не застосував ст. 8, ч. 6 ст. 9, ч. 4 ст. 304 КПК), прийнявши рішення по суті про відмову в задоволенні такої скарги (помилково застосував п. 4 ч. 2 ст. 307 КПК).

14. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КПК слідчий суддя відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.

14.1. Об`єднана палата Касаційного кримінального суду вказала, що у випадку, коли після надходження матеріалів провадження до касаційного суду стало відомо, що учасник провадження скориставшись своїм правом, передбаченим ч. 7 ст. 399 КПК, повторно подав апеляційну скаргу на ухвалу місцевого суду, за результатами розгляду якої суд апеляційної інстанції постановив остаточне рішення, касаційне провадження підлягає закриттю (постанова від 23.09.2019 у справі №757/40473/18-к, провадження №51-601кмо19).

14.2. На думку апеляційного суду, оскільки слідчий суддя лише під час судового розгляду скарги по суті встановив, що підозрюваний намагається оскаржити повідомлення про підозру, яке не підлягає оскарженню на відповідній стадії, то він повинен був припинити судове провадження шляхом постановлення ухвали про його закриття.

14.3. Оскільки вказане рішення слідчий суддя не прийняв, то апеляційну скаргу підозрюваного необхідно задовольнити частково та скасувати оскаржувану ухвалу.

15. Водночас, ураховуючи, що повторний розгляд питання, ініційованого ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №42016161010000308, щодо якого наявне остаточне судове рішення, суперечитиме правовій визначеності як складовій принципу верховенства права, судове провадження за скаргою на повідомлення про підозру підлягає закриттю.

Керуючись ст. ст. 2, 8, 9, 303, 309, 310, 370, 392, 393, 399, 405, 407, 418, 422, 424, 532 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01 листопада 2021 року скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою провадження за скаргою ОСОБА_1 на повідомлення йому 10 червня 2020 року у кримінальному провадженні №42016161010000308 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209Кримінального кодексу України, закрити.

Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:М.С. Глотов

Судді:О. Ф. Павлишин

О. Ю. Семенников