Document No. 101195668

Справа № 991/10566/20

Провадження 1-кп/991/91/20

У Х В А Л А

17 листопада 2021 року місто Київ

Вищий антикорупційний суд колегією у складі:

головуючий - Строгий І.Л.,

судді - Маслов В.В., Федорак Л.М.,

секретар судового засідання - Свідунова Л.В.,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурор - Шкрум В.М.,

сторона захисту:

обвинувачений - ОСОБА_1 ,

захисник - Гонтарь О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з Волинським апеляційним судом клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні № 52020000000000450 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Суми, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 369 Кримінального кодексу України (далі - КК),

у с т а н о в и в:

1.У Вищому антикорупційному суді (далі - суд, колегія суддів) перебуває зазначене кримінальне провадження.

Суть питання, що вирішується, і за чиєю ініціативою воно розглядається.

2.15 листопада 2021 року до суду надійшло клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 .

3.Клопотання обґрунтовано тим, що ухвалою колегії суддів від 01 жовтня 2021 року змінено запобіжний захід, застосований ухвалою від 31 серпня 2021 року щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , у вигляді застави в сумі 681 000 гривень, на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, із взяттям під варту в залі суду. Цією ж ухвалою обвинуваченому ОСОБА_1 визначено заставу в сумі 737 750 гривень, із покладенням додаткових процесуальних обов`язків. В обґрунтування клопотання про продовження строку тримання під вартою, прокурор зазначив, що на теперішній час продовжують існувати ризики, передбачені пунктами 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), а саме: можливість переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконний вплив на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Окрім того, після зміни запобіжного заходу на тримання під вартою, до суду звернувся представник заставодавця ОСОБА_2 - Сініченко І.С. із клопотанням про повернення коштів, які залишилися внесені заставодавцем як застава за обвинуваченого ОСОБА_1 , яке судом задоволено.

4.У зв`язку з викладеним, прокурор просить продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 на 60 днів, адже наразі відсутні відповідні запобіжники для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК.

Позиція сторони обвинувачення в суді.

5.У судовому засіданні прокурор Шкрум В.М. клопотання підтримав та просив його задовольнити. Також пояснив суду, що просить вважати дійсним ризик переховування від суду, без зазначення «органу досудового розслідування», оскільки це технічна помилка у клопотанні.

Позиція сторони захисту в суді.

6.Захисник Гонтарь О.М. заперечував щодо задоволення клопотання прокурора, про що подав суду письмові заперечення. Захисник вважає, що прокурором не доведено необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та неможливість забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, шляхом обрання більш м`якого запобіжного заходу, адже будь-яких нових ризиків по відношенню до тих, з урахуванням яких обирався теперішній запобіжний захід, прокурором не наведено. Окрім того, захисник вважає, що наразі відсутні ризики, зазначені прокурором у його клопотанні, виходячи з наступного.

7.Щодо вказаного прокурором ризику переховування від суду, захисник зазначає, що наразі відбувається судовий розгляд, який в сою чергу несе менше загроз для обвинуваченого, ніж досудове розслідування, в силу відкритості матеріалів кримінального провадження, висунутого обвинувачення та майже знімає для обвинуваченого загрозу появи нового більш тяжкого звинувачення у вчиненні злочинів. Також захисник зазначає, що ОСОБА_1 інкримінуються замахи на вчинення кримінальних правопорушень, що в свою чергу вказує на нетотожність по ступеню загрози ризиків під час розгляду справ про вчинені закінчені злочини. Не зважаючи на те, що обвинуваченому інкримінується вчинення тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК, проте, такий злочин не відноситься до категорії корупційних правопорушень, що в свою чергу вказує на можливість застосування (у разі визнання винним) механізмів, передбачених розділом ХІІ Загальної частини КК у повному обсязі. Ризики зі спливом часу зменшуються, в той же час як і майно, в першу чергу витрачаються гроші. Утримання неповнолітніх дітей та батьків пенсійного віку протягом тривалого часу призвело до витрачання наявних у ОСОБА_1 коштів. Про відсутність грошей у ОСОБА_1 свідчить і той факт, що обвинувачений не вносить суму застави, як альтернативний запобіжний захід. Також про відсутність в обвинуваченого наміру переховуватися свідчить той факт, що ОСОБА_1 після виїзду за кордон повертався в Україну, що спростовує вказаний прокурором ризик.

8.Щодо ризику впливу на свідків та потерпілого, захисник вважає, що такий ризик необґрунтований, адже особисті дані потерпілого захищені шляхом застосування спеціального механізму, передбаченого ч. 1 ст. 15 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві». За таких обставин, ризик впливу на потерпілого, дані якого фактично засекречені, є необґрунтованим. Окрім того, захисник звертає також увагу суду на ту обставину, що прокурор вказує на наявність авторитету в обвинуваченого, у зв`язку з перебуванням останнього на керівній посаді в Харківській обласній державній адміністрації (далі - ХОДА), та в минулі роки на посадах в АТ «Харківобленерго», проте, ОСОБА_1 працював у ХОДА з 08 квітня 2020 року, що вказує на те, що за такий короткий термін не міг отримати достатню впливовість.

9.Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, то захисник вважає, що за вчинення обвинуваченим вказаних порушень, на нього судом було накладено грошове стягнення та звернено в дохід держави частину застави, внесеної заставодавцем за ОСОБА_1 . Щодо відмови обвинуваченого носити електронний засіб контролю, захисник зазначає, що ОСОБА_1 не мав достатнього рівня правової кваліфікації та вважав, що рішення суду набирає законної сили після перегляду в апеляційному порядку, у разі оскарження ухвали, та відкрито відстоював свою позицію, не знаючи про те, що така позиція помилкова.

10.За таких обставин, на думку захисника, прокурором не доведено жодного ризику, а тому, захисник просив відмовити прокурору у продовженні строку тримання ОСОБА_1 під вартою. У свою чергу захисник просив суд застосувати до обвинуваченого запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою, а саме у вигляді домашнього арешту, із забороною залишати житло у період часу з 23 год 00 хв до 06 год 00 хв наступного дня.

11.Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував щодо задоволення клопотання прокурора та просив відмовити. Також пояснив суду, що має на утриманні неповнолітніх дітей та батьків пенсійного віку, окрім того, його мати захворіла, раніше за нею доглядала сестра, проте остання приймає участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони в Донецькій та Луганських областях, його дружина теж не працює, оскільки перебуває у відпустці по догляду за дитиною. Також повідомив суду, що штраф, накладений на нього судом він наразі не сплатив, проте найближчим часом сплатить.

Установлені судом обставини, положення закону, яким суд керувався та мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.

12.Заслухавши думки учасників судового засідання, дослідивши клопотання, а також матеріали кримінального провадження, вирішуючи заявлене клопотання, суд виходить із такого.

13.Згідно з ч. 1 ст. 333 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.

14.Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

15.Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.

16.Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК).

17.Отже, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення дієвості кримінального провадження, тобто досягнення його завдань.

18.Під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, судом установлено, що ухвалою колегії суддів від 01 жовтня 2021 року змінено запобіжний захід, застосований ухвалою від 31 серпня 2021 року до обвинуваченого ОСОБА_1 , у вигляді застави в сумі 681 000 гривень, на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, із взяттям під варту в залі суду.

19.Також ОСОБА_1 визначено заставу у розмірі 325 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 737 750 гривень. У разі внесення застави, на обвинуваченого покладено додаткові процесуальні обов`язки: (1) прибувати до прокурора та суду за першим викликом; (2) не відлучатися із Харківської області без дозволу суду; (3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи; (4) утримуватися від спілкування з будь-якими особами з приводу обставин, викладених у обвинувальному акті у кримінальному провадженні № 52020000000000450 від 17 липня 2020 року, окрім своїх захисників, слідчих, детективів, прокурорів, суду; (5) утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілим, зазначеними в обвинувальному акті та реєстрі матеріалів досудового розслідування; (6) здати на зберігання до відповідних органів Державної міграційної служби України паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, які надають право виїзду з України та в`їзду в Україну; (7) носити електронний засіб контролю.

20.Строк дії обов`язків, покладених судом на обвинуваченого ОСОБА_1 , у разі внесення застави, визначений у два місяці з моменту звільнення його з-під варти внаслідок внесення застави (т. 9 а.с. 77-84).

21.Як вбачається з ухвали суду, підставою для її постановлення було встановлення судом існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК, таких як: (1) ризик переховування від суду; (2) ризик незаконного впливу на потерпілого та свідків та (3) ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а саме шляхом н прибуття за викликом до суду.

22.Судом також установлено, що ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду (далі - АП ВАКС) від 12 жовтня 2021 року ухвалу колегії суддів від 01 жовтня 2021 року залишено без змін.

23.Постановлячи ухвалу, АП ВАКС погодилась з висновками суду щодо наявності ризиків переховування обвинуваченим від суду, можливості його незаконного впливу на потерпілого та свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Також Апеляційна інстанція встановила, що такі доводи колегії суддів є обґрунтованими, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, характер та ступінь суспільної небезпечності кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується, конкретні обставини провадження та дані про особу обвинуваченого, в тому числі його сімейний та майновий стан, стан здоров`я, а також інші обставини, передбачені ст. 178 КПК. АП ВАКС також погодилася із необхідністю застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави, позаяк застосування більш м`якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки, застави або домашнього арешту не зможе запобігти ризикам кримінального провадження та може негативно відобразитися на здійсненні судового розгляду, в тому числі щодо належного виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків.

24.Згідно з частинами 1, 2 ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

25.Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати суду докази обставин, на які вони посилаються (ч. 5 ст. 131 КПК).

26.Зі змісту частин 3, 4 та 5 ст. 199 КПК випливає, що суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою. Суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

27.Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: (1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; (2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; (3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

28.При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності інші обставини, перелік яких визначений у ст. 178 КПК.

29.З огляду на зазначене вище, колегії суддів належало вирішити, чи довели сторони кримінального провадження обставини, на які вони посилаються, вирішуючи це питання, суд виходив із такого.

30.Статтею 177 КПК встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

31.На переконання колегії суддів, відповідні ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. Водночас КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

32.Отже, перш за все, суду слід перевірити чи підтверджується існування ризиків, на які посилається прокурор.

(1) Ризик переховування від суду.

33.На переконання колегії суддів, ймовірна можливість переховування ОСОБА_1 від суду підтверджується тим, що кримінальні правопорушення, у вчиненні яких він обвинувачується, передбачають, зокрема, покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від суду.

34.Суд наголошує, що звільнення від відбування покарання з випробуванням чи призначення покарання більш м`якого, ніж передбачено законом, за вчинення корупційного злочину КК не передбачено. Водночас одне з кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 є корупційним.

35.Разом із тим, суд відхиляє як безпідставні покликання захисника на стадію вчинення кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 , позаяк для вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу ця обставина значення немає. Натомість такі обставини враховуються судом при призначенні покарання.

36.Окрім того, ОСОБА_1 має паспорти громадянина України для виїзду за кордон та протягом 2016-2020 років він неодноразово виїжджав за кордон, що свідчить про можливість обвинуваченого, з метою уникнення кримінальної відповідальності, покинути територію України. Доводи захисника про те, що ОСОБА_1 , покидаючи територію України, все ж повертався сюди, суд вважає неспроможними, адже усі закордонні поїздки обвинуваченого відбувались до відкриття щодо нього кримінального провадження. Отже, очевидно, що на відміну від теперішнього процесуального статусу ОСОБА_1 , на той час, у обвинуваченого не було підстав не повертатися в Україну.

37.Судом також враховано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 01 червня 2021 року, згідно з яким ОСОБА_1 є керівником ТОВ «Харківенергозбуд-2021», ТОВ «Харківтеплозбуд» та ТОВ «Харківенергомонтаж-2021» (т. 7 а.с. 143-159), та як керівник вказаних суб`єктів господарювання він може розпоряджатися майном, коштами, мати доступ до банківських рахунків, що не виключає можливості використовувати ресурси цих суб`єктів господарювання для переховування від суду. Перебування цих підприємств у стадії ліквідації, висновків суду не спростовують, адже не позбавляють обвинуваченого можливості використати ресурси зазначених суб`єктів господарювання з метою переховування від суду.

38.Колегія суддів також відзначає, що доказів ліквідації товариств, керівником яких є обвинувачений ОСОБА_1 , суду не надано.

39.Згідно з даними, зазначеними ОСОБА_1 у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2019 рік, подану 29 травня 2020 року у його власності є кошти готівкою в сумі: 30 000 доларів США, 18 000 Євро, 385 000 гривень, також він володіє 15 біткоїнами. Згідно з даними, зазначеними ОСОБА_1 у декларації особи після звільнення (уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), яка охоплює 2020 рік, він володіє лише 1 біткоїном, інформація про наявність будь-яких інших грошових активів відсутня. Також у декларації за 2019 рік ОСОБА_1 декларував у своїй власності автомобіль Mersedes-Benz S500, 2008 року випуску, вартістю 430 000 гривень та коштовні годинники (т. 5 а.с. 147-155).

40.Однак, у декларації ОСОБА_1 за 2020 рік, подану 31 березня 2021 року, гроші в готівці відсутні, кількість біткоїнів зменшилася до 1-го, а також відсутній автомобіль Mersedes-Benz S500, проте, не відображено жодної інформації, яка б пояснювала, куди зникли (витрачені тощо) 30 000 доларів, 18 000 євро, 14 біткоїнів, задекларована вартість яких становить 3 307 985 гривень та автомобіль. У суді ОСОБА_1 не надав доказів витрачання чи втрати цих активів. За таких обставин, у суду є обґрунтовані підстави вважати, що зазначені вище кошти та майно і досі перебувають у розпорядженні обвинуваченого.

41.У декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (охоплює попередній рік) 2020, ОСОБА_1 задекларував у своїй власності: частину квартири у м. Суми, земельну ділянку загальною площею 1200 м кв., розташовану у с. Покотилівка Харківського району Харківської області, два гаражі, розташовані у м. Харків. Окрім того, обвинувачений, як член гаражного кооперативу має право користування ще двома гаражами у ГК Железнодорожник-1. Також, ОСОБА_1 зазначив у декларації, що у м. Харків повністю або частково побудований з його матеріалів чи за його кошти житловий будинок загальною площею 118 м кв. У власності обвинуваченого також є два коштовні годинники (т. 7 а.п. 160-168).

42.Тобто, обвинувачений за рахунок наведеного вище майна, ймовірно, може мати певні фінансові ресурси для переховування від суду.

43.Суд не погоджується з доводами захисника про те, що за рахунок наявного в обвинуваченого майна не можливо отримати кошти для переховування від суду, адже арешт майна, недобудованість будинку чи перебування майна у спільній власності, не можуть завадити укладенню щодо такого майна правочинів, зокрема, договорів позики тощо. Колегія суддів також відхиляє посилання захисника на відсутність вартісного вираження права користування гаражами у гаражному кооперативі, адже такі права в Україні вільно відчужуються шляхом продажу, дарування і таке інше.

44.Захисник не надав суду належних та достатніх доказів витрачання (відчуження) обвинуваченим коштів та майна, зазначеного у пунктах 39-41 цієї ухвали.

45.Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що наразі продовжує існувати ризик переховування від суду.

(2) Ризик незаконного впливу на потерпілого та свідків.

46.Перевіряючи наявність ризику впливу обвинуваченого на свідків та потерпілого, суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Водночас, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманими у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто якщо свідки чи потерпілий допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею.

47.Суд вважає, що ризик впливу на свідків та потерпілого існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, потерпілого та дослідження їх судом.

48.На переконання суду, з переходом на стадію судового провадження ризик незаконного впливу на свідків та потерпілого лише актуалізується, адже за наслідками ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, обвинувачений стає обізнаним про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні.

49.Відповідний незаконний вплив може стосуватись як свідків, які безпосередньо вказують на обвинуваченого як на особу, що вчинила злочин, так і свідків, які можуть надати свідчення щодо інших важливих обставин кримінального провадження, які не інкримінуються обвинуваченому та не мають безпосереднього зв`язку із його особою (наприклад показання понятих, які брали участь у слідчих діях).

50.Оскільки судовий розгляд кримінального провадження ще не завершено, а свідки сторони обвинувачення та потерпілий судом не допитані, існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу ОСОБА_1 , такі особи можуть змінити свої показання або відмовитися від давання показань у суді.

51.Колегія суддів зауважує також, що для здійснення тиску на свідків та потерпілого достатньо, наприклад того, що особа, якій загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, вчиняє дії, покликані на примушення свідків та потерпілого до зміни показань або до відмови від їх надання.

52.Суд погоджується з доводами прокурора про те, що ОСОБА_1 , працюючи в АТ «Харківобленерго» та в ХОДА, зберіг дружні відносини з відповідними службовими особами товариства, а тому, використовуючи свої зв`язки, здобуті під час роботи в АТ «Харківобленерго» та на керівних посадах в ХОДА, може особисто чи опосередковано впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, у т.ч. на потерпілого ОСОБА_3 , свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з метою їх спонукання до зміни показань або до відмови від їх надання.

53.Доводи захисника, наведені у запереченнях на клопотання прокурора не спростовують зазначених вище висновків суду щодо можливості обвинуваченого здійснити незаконний вплив на свідків.

54.Щодо покликань захисника на застосування відносно потерпілого заходів безпеки, то суд зауважує, що такі були застосовані вже після того, як обвинувачений познайомився з потерпілим та деякий час з ним спілкувався. Тому, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 може володіти достатнім обсягом даних про особу потерпілого з метою ймовірного вчинення незаконного впливу на нього.

(3) Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

55.Суд вважає, що наразі існує ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а саме шляхом не прибуття за викликом до суду, з огляду на таке.

56.Суд зауважує, що обвинувачений ОСОБА_1 неодноразово допускав неявки в судові засідання, а саме: 01 березня 2021 року, 29 квітня 2021 року, 25 травня 2021 року, 23 червня 2021 року без поважних причин, завчасно не повідомляв про неможливість його прибуття до суду, що є порушенням ним обов`язків, встановлених п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК та обов`язків, покладених на обвинуваченого судом.

57.У зв`язку із цим, ухвалою суду від 23 червня 2021 року на ОСОБА_1 на підставі статей 139, 323 КПК накладено грошове стягнення (т. 7 а.с. 215, 216).

58.Окрім того, ухвалою суду від 07 липня 2021 року на підставі ч. 8 ст. 172 КПК звернено в дохід держави частину застави, внесеної заставодавцем за обвинуваченого ОСОБА_1 (т. 9 а.с. 18-26).

59.Оскільки відповідно до статей 42, 318, 323 КПК судовий розгляд здійснюється з обов`язковою участю обвинуваченого, то очевидно, що неприбуття останнього у судове засідання є підставою для відкладення судового розгляду.

60.Водночас, на переконання колегії суддів, неодноразове неприбуття у судове засідання обвинуваченого без поважних причин є перешкоджанням кримінальному провадженню (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК), адже це унеможливлює здійснення судового розгляду та призводить до відкладення судових засідань і як наслідок до невиправданого затягування судового провадження.

61.Ураховуючи це, колегія суддів вважає, що прокурором доведено існування ризику того, що обвинувачений ОСОБА_1 може перешкоджати кримінальному провадженню.

62.Водночас, суд наголошує на тому, що накладення на обвинуваченого грошового стягнення за неприбуття до суду, а також звернення в дохід держави частини застави, внесеної не самим обвинуваченим, а за нього, не позбавляє суд права, з метою забезпечення дієвості кримінального провадження, за наявності для цього передбачених ст. 177 КПК підстав застосувати щодо обвинуваченого запобіжний захід.

63.Суд також бере до уваги, що грошове стягнення в сумі 4 540 гривень, застосоване ухвалою від 23 червня 2021 року обвинувачений не сплатив до цього часу, хоча мав для цього можливості. Це на переконання суду свідчить про те, що ОСОБА_1 без поважних причин не виконує рішення суду, які набрали законної сили.

64.Колегія суддів критично ставиться до посилань захисника на неправильне сприйняття обвинуваченим змісту ухвали суду, якою щодо нього застосовано запобіжний захід у вигляді застави та покладено ряд обов`язків, адже, з одного боку, колегія суддів враховує особу ОСОБА_1 , його життєвий досвід, наявність декількох вищих освіт, займану ним посаду. З іншого боку, суд враховує те, що в ухвалі зазначалось, що вона набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає, а також наявність в обвинуваченого захисника. Поза увагою суду не залишається і той факт, що раніше до обвинуваченого вже застосувались запобіжні заходи, а отже, в певній мірі він вже був обізнаний з питаннями, пов`язаним, зокрема із моментом набрання законної сили ухвалою суду про застосування запобіжного заходу та порядком її оскарження. Наведені вище обставини, дають суду підстави вважати необґрунтованими покликання сторони захисту на помилковість оцінки ОСОБА_1 обставин застосування до нього запобіжного заходу.

65.Слід також врахувати, що суд роз`яснював обвинуваченому у судовому засіданні ту обставину, що ухвала набрала законної сили, і що він зобов`язаний виконувати обов`язки, покладені на нього, у т.ч. носити електронний браслет. Попри це, при з`ясуванні розуміння обвинуваченим цих обставин, останній дав чітко зрозуміти, що він цілком усвідомлює надані судом роз`яснення, проте, виконувати ухвалу він буде лише після розгляду АП ВАКС його апеляційної скарги на ухвалу про виправлення описки в ухвалі.

66.У цьому контексті колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

67.Усвідомлення обвинуваченим помилковості своєї поведінки щодо дотримання покладених на нього обов`язків, саме по собі не може бути підставою для зміни чи скасування запобіжного заходу.

Висновки суду та інші питання, які вирішив суд, постановляючи цю ухвалу.

68.З урахуванням зазначеного вище, суд дійшов наступних висновків.

69.Оскільки ОСОБА_1 вже висунуто обвинувачення, яке суд зобов`язаний розглянути, застосовуючи, зокрема, такі засади кримінального провадження як: верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та диспозитивність, колегія суддів вважає, що на цій стадії суд не вправі ухвалювати рішення, пов`язані зі встановленням доведеності (недоведеності) висунутого проти ОСОБА_1 обвинувачення, адже такі питання вирішуються лише у вироку.

70.Зважаючи на усі обставини цього кримінального провадження, наведені у попередніх розділах ухвали, колегія суддів переконана, що прокурор довів наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики того, що обвинувачений ОСОБА_1 ймовірно може: (1) переховуватись від суду; (2) незаконно впливати на потерпілого і свідків та (3) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Тобто прокурором доведено, що заявлені ним раніше ризики не зменшилися.

71.Вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою, суд, з урахуванням наведених вище обставин, виходить із такого.

72.Згідно з ч. 1 ст. 197 КПК строк дії ухвали суду про продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

73.Частиною 3 ст. 176 КПК встановлено, що суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

74.Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

75.Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК).

76.Ґрунтуючись на досліджених у судовому засіданні матеріалах та поясненнях сторін провадження, колегія суддів також враховує наступні обставини, а саме: (1) одне із кримінальних правопорушень, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , згідно зі ст. 12 КК відноситься до особливо тяжких і у разі визнання його винуватим, йому може загрожувати покарання у виді позбавленням волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна; (2) станом на день вирішення клопотання ОСОБА_1 виповнилося 38 років, останній пояснив, що він фізично здоровий, наразі нічим не хворіє; (3) ОСОБА_1 володіє нерухомим майном на території України, він одружений та має малолітніх дітей. Наявність дітей, хоча і свідчить про певні соціальні зв`язки, однак з урахуванням наведених вище обставин, не є достатнім стримуючим фактором. Поряд із цим, обвинувачений раніше пояснював, що з дружиною і дітьми він проживає не постійно; (4) як пояснив обвинувачений, наразі він ніде не працює, будь-яких характеризуючих ОСОБА_1 даних сторони кримінального провадження суду не надали; (5) ОСОБА_1 раніше не судимий; (6) обвинувачений ОСОБА_1 не дотримувався умов раніше застосованого до нього запобіжного заходу. Відомостей щодо повідомлення йому про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення суду не надано; (7) згідно з обвинувальним актом, кримінальним правопорушенням, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 майнової шкоди не завдано.

77.Відомостей, які свідчили б про неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, сторонами не надано.

78.Отже, зважаючи на встановлені судом існуючі ризики, про які йшлося вище, колегія суддів дійшла висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 на строк 60 днів. Суд окрім того, не знаходить підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу на інший, не пов`язаний з триманням під вартою, зокрема домашній арешт, про що просив захисник. Така позиція суду обумовлена тим, що з урахуванням встановлених під час розгляду цього клопотання обставин, колегія суддів дійшла висновку, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігти ризикам, існування яких встановлено судом.

79.Суд вважає помилковими твердження захисника про те, що начебто подальше перебування ОСОБА_1 під вартою, фактично означатиме відбування ним покарання за відсутності обвинувального вироку щодо нього, оскільки метою запобіжного заходу є не відбування особою покарання, а забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам (ст. 177 КПК).

80.На помилковості ототожнення запобіжного заходу із кримінальним покаранням наголошено у рішенні Конституційного Суду України від 08 липня 2003 року у справі № 1-23/2003.

81.Щодо покликань захисника на позбавлення ОСОБА_1 права на працю через перебування його під вартою, а відтак страждання від цього непрацездатних осіб, що перебувають на його утриманні, суд зазначає наступне.

82.Зміна запобіжного заходу щодо обвинуваченого була наслідком неналежної процесуальної поведінки самого ОСОБА_1 . Тож очевидно, що, обираючи лінію своєї процесуальної поведінки, останній мав враховувати можливі наслідки такого, у т.ч. те, що на його утриманні перебувають та потребують його піклування діти, дружина та батьки.

Щодо визначення розміру застави.

83.Визначаючись із тим, чи слід визначити обвинуваченому розмір застави, як альтернативу триманню під вартою, колегія суддів виходить із такого.

84.Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

85.Суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею (п. 3 ч. 4 ст. 183 КПК).

86.Згідно з ч. 4 та п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

87.Щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, розмір застави визначається від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

88.У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (абзац п`ятий ч. 5 ст. 182 КПК).

89.З огляду на це, суд дійшов висновку, що, незважаючи на те, що ОСОБА_1 раніше порушив умови застосованого щодо нього запобіжного заходу у вигляді застави, обвинуваченому все ж таки варто визначити розмір застави. Проте, розмір застави, яку слід визначити ОСОБА_1 повинен у повній мірі гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

90.У цьому зв`язку суд зауважує, що попередній розмір застави, визначений в ухвалі від 31 серпня 2021 року в межах, передбачених п. 3 ч. 4 ст. 182 КПК не забезпечив виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, адже останній відмовився носити електронний засіб контролю (браслет).

91.Тому, на переконання колегії суддів, розмір застави, який належить визначити обвинуваченому ОСОБА_1 має бути більшим за розмір, встановлений п. 3 ч. 4 ст. 182 КПК, та має дорівнювати 325 прожитковим мінімумам для працездатних осіб, що з урахуванням ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» становить 737 750 гривень (2270х325=737750).

92.Визначаючи такий розмір застави, суд враховує обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , майновий та сімейний стан обвинуваченого, інші дані про його особу та ризики, існування яких суд встановив у цій ухвалі.

93.Суд також вважає, що з урахуванням майнового стану обвинуваченого, зазначеного у пунктах 34-39 ухвали, визначений судом розмір застави не буде завідомо непомірним для ОСОБА_1 .

Щодо покладення обов`язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК.

94.Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК в ухвалі суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання.

95.Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.

96.У випадку внесення застави такі обов`язки покладаються на обвинуваченого строком на два місяці (ч. 7 ст. 194 КПК).

97.У зв`язку із застосуванням до ОСОБА_1 альтернативного запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, у вигляді застави та встановленням ризиків кримінального провадження таких як переховування від суду, незаконного впливу на потерпілого та свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов`язки, а саме: (1) прибувати до прокурора та суду за першим викликом; (2) не відлучатися із Харківської області без дозволу суду; (3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи; (4) утримуватися від спілкування з будь-якими особами з приводу обставин, викладених у обвинувальному акті у цьому кримінальному провадженні, окрім своїх захисників, слідчих, детективів, прокурорів, суду; (5) утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілим, зазначеними в обвинувальному акті та реєстрі матеріалів досудового розслідування; (6) здати на зберігання до відповідних органів Державної міграційної служби України паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, які надають право виїзду з України та в`їзду в Україну; (7) носити електронний засіб контролю.

98.Такі обов`язки за своїм характером не є занадто обтяжливими для ОСОБА_1 . Про інше стороною захисту не зазначено.

99.Отже, підсумовуючи усе вищевикладене, колегія суддів, дійшла висновку про задоволення клопотання прокурора.

Інші питання.

100.Під час розгляду клопотання, обвинувачений та захисник наводили й інші аргументи, які жодним чином не свідчать про помилковість висновків, до яких дійшов суд у цій ухвалі. Тому, колегія суддів виходить із усталеної практики ЄСПЛ. Так, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. пункт 29 рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, № 303-A; п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04). Розглядаючи зазначене клопотання, суд надав відповіді на всі вагомі аргументи сторін кримінального провадження.

З цих підстав, керуючись статтями 371, 372, 375, 376 КПК, суд

п о с т а н о в и в:

1. Клопотання прокурора Шкрума Віталія Михайловича про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

2. Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 15 січня 2022 року (включно).

3. Визначити обвинуваченому ОСОБА_1 заставу у розмірі 325 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 737 750 (сімсот тридцять сім тисяч сімсот п`ятдесят) гривень.

4. Застава може бути внесена обвинуваченим, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду за реквізитами: код ЄДРПОУ - 42836259, номер рахунку за стандартом IBAN НОМЕР_1 .

5. У разі внесення застави у визначеному судом розмірі вважається, що до обвинуваченого обрано запобіжний захід у вигляді застави.

6. Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу, протягом дії ухвали.

7. У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 строком на два місяці наступні обов`язки:

1) прибувати до прокурора та суду за першим викликом;

2) не відлучатися із Харківської області без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи;

4) утримуватися від спілкування з будь-якими особами з приводу обставин, викладених у обвинувальному акті у кримінальному провадженні № 52020000000000450 від 17 липня 2020 року, окрім своїх захисників, слідчих, детективів, прокурорів, суду;

5) утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілим, зазначеними в обвинувальному акті та реєстрі матеріалів досудового розслідування;

6) здати на зберігання до відповідних органів Державної міграційної служби України паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, які надають право виїзду з України та в`їзду в Україну;

7) носити електронний засіб контролю.

8. Строк дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, визначити два місяці з моменту звільнення з-під варти внаслідок внесення застави.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Судді:

В.В. Маслов І.Л. Строгий Л.М. Федорак