- Presiding judge (HACC): Moisak S.M.
- Secretary : Zaplatynskoi K.V.
- Lawyer : Kitsul S.Yu., Yanenka O.L.
- Prosecutor : Lemishko M.V.
Справа № 991/7692/21
Провадження 1-кс/991/7800/21
У Х В А Л А
Іменем України
16 листопада 2021 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Мойсак С.М.
за участю:
секретаря судового засідання Заплатинської К.В.,
прокурора Лемішко М.В.,
підозрюваного ОСОБА_1 ,
захисників Кіцул С.Ю., Лук`яненко О.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду
клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Лемішко М.В. про продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
у кримінальному провадженні № 12017040000000531 від 06.03.2017, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 364-1, ч.ч. 1, 2 ст. 366 КК України,
В С Т А Н О В И В:
До Вищого антикорупційного суду надійшло відповідне клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_2 згідно ч. 5 ст. 194 КПК України, у кримінальному провадженні № 12017040000000531 від 06.03.2017.
Відповідно до матеріалів клопотання, детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040000000531 від 06.03.2017, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 364-1, ч.ч. 1, 2 ст. 366 КК України.
За версією органу досудового розслідування, Перший заступник Голови Правління - Керівник Бізнесу крупних і VIP-клієнтів ПАТ «КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 , Голова Правління ПАТ «КБ «Приватбанк» ОСОБА_3 та начальник департаменту фінансового менеджменту ПАТ «КБ «Приватбанк» ОСОБА_4 , яка одночасно займала посаду першого заступника Голови Правління ПрАТ «СК «Інгосстрах» та інші невстановлені на теперішній час особи, в тому числі і посадові особи Національного банку України, діючи за попередньою змовою групою осіб, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 16.12.2016, усвідомлюючи, що ПАТ «КБ «Приватбанк» у найближчий час буде визнаний неплатоспроможним та перейде під контроль держави, розуміючи, що у зв`язку з вказаними діями вони втратять контроль над грошовими коштами Банку, переслідуючи корисливу мету, підготували та вирішили реалізувати злочинний план розтрати грошових коштів Банку в особливо великому розмірі, а саме: на підставі рішень Кредитного Комітету від 15.01.2014 та 16.12.2016, які не відповідали вимогам «Положення про кредитні комітети», в системі «Приватбанк», протиправно нарахували і виплатили 16.12.2016 необґрунтовану додаткову винагороду - індексовану комісію, на користь пов`язаної з банком юридичної особи ПрАТ «СК «Інгосстрах» у сумі 136 892 225, 41 гривень, використовуючи для цього, як привід, наявне в державі зростання курсу гривні до долару США.
22.02.2021 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25.02.2021, ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням застави у розмірі 23 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становило 52 210 000 гривень.
В результаті внесення застави, 25.02.2021 ОСОБА_1 звільнено з-під варти, через що до нього застосовано запобіжний захід у виді застави із покладенням низки обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
1) прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду;
2) не відлучатися із Дніпропетровської області без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
4) утримуватися від спілкування з підозрюваними ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також свідками ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ;
5) здати на зберігання до Управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що мають право на виїзд з України та в`їзд до України;
6) носити електронний засіб контролю.
В подальшому ухвалами слідчих суддів Вищого антикорупційного суду покладені на підозрюваного обов`язки неодноразово були продовжені, за виключенням обов`язку носити електронний засіб контролю та повідомляти про зміну свого місця проживання і місця роботи, а також обов`язок щодо заборони відлучення за межі Дніпропетровської області без отримання дозволу уповноваженої особи було пом`якшено шляхом розширення території з якої підозрюваному забороняється виїзд без отримання відповідного дозволу - до території України. Востаннє обов`язки були продовжені ухвалою слідчого судді від 20.09.2021 та строк їх дії визначений до 20.11.2021 включно.
Також під час досудового розслідування, постановою Генерального прокурора, строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017040000000531, було продовжено до дванадцяти місяців, тобто до 27.02.2022.
Разом з цим у клопотанні прокурор зазначає, що завершити досудове розслідування до дня закінчення строку дії процесуальних обов`язків, покладених на ОСОБА_1 не надається за можливе через виняткову складність провадження та наявну необхідність у проведенні слідчих (розшукових) та процесуальних дій, якими є: отримати висновки чотирьох комп`ютерно-технічних експертиз; провести огляди документів щодо руху коштів по банківським рахункам, інформація про які вилучена в ході досудового розслідування; допитати у якості свідків ряд осіб, що можуть володіти відомостями з приводу предмету доказування у даному провадженні; отримати відповіді на запити про надання міжнародної правової допомоги від компетентних органів іноземних держав; провести інші дії, необхідність у яких може виникнути під час досудового розслідування.
Посилаючись на наведені вище обставини, а також на наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які продовжують існувати, а саме: ризик можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду; ризик незаконного впливу на свідків, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні та ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, прокурор просить продовжити строк дії покладених раніше на ОСОБА_1 обов`язків на два місяці.
Прокурор Лемішко М.В. підтримала подане клопотання, пояснення надала аналогічні його тексту та зазначила, що повідомлена ОСОБА_1 підозра є повністю обґрунтованою, що підтверджується доданими до клопотання матеріалами, а також надала пояснення стосовно продовження існування раніше встановлених слідчими суддями ризиків, які, на її переконання, не зменшилися з часом проведення досудового розслідування та продовжують існувати і по тепер. З огляду наведеного, просила клопотання задовольнити у повному обсязі та продовжити строк дії обов`язків на два місяці.
Захисник Лук`яненко О.Л. у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання та вказав на необґрунтованість підозри. Зазначив, що судово-економічна експертиза, якою прокурор обґрунтовує суму спричинених матеріальних збитків є неналежним доказом з огляду на обставини її призначення, дату надання експертові усіх необхідних документів, які лягли в основу висновку, часу проведення, а тому не може сприйматися для доведення збитків. Водночас відсутність належно підтвердженої суми матеріальних збитків є беззаперечним фактом необґрунтованості підозри, оскільки даний критерій є обов`язковим для кваліфікації злочину за ст. 191 КК України. Разом з цим захисник вказав і на ідентичність поданого прокурором клопотання про продовження строку дії процесуальних обов`язків від 11.11.2021 тим клопотанням, що подавалися стороною обвинувачення на протязі усього строку досудового розслідування. Кожного засідання захист вказує на необґрунтованість підозри і надає відповідні докази на підтвердження своїх слів, проте твердження захисників залишаються без належної уваги прокурорів та детективів і останніми не надається жодних матеріалів на їх спростування. Також захисник зазначив, що всі необхідні для завершення досудового розслідування слідчі дії не стосуються особи ОСОБА_1 та не стосуються того епізоду, за яким останньому повідомлено про підозру. З огляду на що, відсутні підстави для продовження строку дії процесуальних обмежень, які застосовані до ОСОБА_1 . Окрім вказаного захисник окремо зауважив, що твердження прокурора про наявність підстав вважати про можливий факт переховування ОСОБА_1 або намагання останнього терміново покинути Україну у лютому 2021 року є безпідставними, оскільки виліт ОСОБА_1 за кордон було заплановано на початку лютого 2021 року у зв`язку з проведенням медичного обстеження. В той же час ОСОБА_1 з 2017 року надавав усі необхідні пояснення для сторони обвинувачення навіть перебуваючи за кордоном. Вказані обставини беззаперечно свідчать про відсутність ризику переховування. Крім того, прокурор безпідставно посилається на наявність у ОСОБА_1 нерухомого майна за кордоном - наявність таких активів не підтверджується ніякими доказами. Окрім цього належне останньому майно на території України перебуває під арештом, а тому не може бути реалізовано та отримані від продажу кошти, направлені на вчинення дій з метою переховування. Підсумовуючи наведене, захисник просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Захисник Кіцул С.Ю. підтримав доводи колеги, вказав на необґрунтованість підозри і відсутність доказів на існування вказаних у клопотанні ризиків.
Підозрюваний ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав позицію адвокатів та просив відмовити у задоволенні клопотання сторони обвинувачення.
Вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, вислухавши позицію учасників провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступних висновків:
У судовому засіданні встановлено, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12017040000000531 від 06.03.2017, в якому 22.02.2021 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25.02.2021, ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням застави у розмірі 23000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становило 52 210 000 гривень.
В результаті внесення застави, 25.02.2021 ОСОБА_1 звільнено з-під варти, через що до нього застосовано запобіжний захід у виді застави із покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
1) прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду;
2) не відлучатися із Дніпропетровської області без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
4) утримуватися від спілкування з підозрюваними ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також свідками ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ;
5) здати на зберігання до Управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що мають право на виїзд з України та в`їзд до України;
6) носити електронний засіб контролю.
В подальшому ухвалами слідчих суддів Вищого антикорупційного суду покладені на підозрюваного обов`язки неодноразово були продовжені, за виключенням обов`язку носити електронний засіб контролю та повідомляти про зміну свого місця проживання і місця роботи, а також обов`язок щодо заборони відлучення за межі Дніпропетровської області без отримання дозволу уповноваженої особи було пом`якшено шляхом розширення території з якої підозрюваному забороняється виїзд без отримання відповідного дозволу - до території України. Востаннє обов`язки були продовжені ухвалою слідчого судді від 20.09.2021 та строк їх дії визначений до 20.11.2021 включно.
Також під час судового засідання слідчим суддею встановлено, що постановою Генерального прокурора Венедіктовою І.В. від 13.09.2021 строк досудового розслідування у відповідному кримінальному провадженні продовжено до дванадцяти місяців, тобто до 27.02.2022.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовуються з метою досягнення його дієвості, є запобіжні заходи.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, визначених цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Отже, при вирішенні питання про доцільність продовження строку дії процесуальних обов`язків, покладених на ОСОБА_1 , слідчий суддя має врахувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Щодо обґрунтованості підозри
Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідчому судді належить користуватися практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Перевіривши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про доведеність стороною обвинувачення обґрунтованості підозри щодо можливого вчинення ОСОБА_1 інкримінуємого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, що підтверджується доданими до клопотання матеріалами, а саме: (1) договорами № С3/198 від 29.12.2005 та № 238217 від 11.01.2014 (з додатковими угодами) про розміщення страховою компанією «Інгострах» грошових коштів на депозитних рахунках ПАТ «КБ «Приватбанк». Умови відповідних договорів не передбачали нарахування додаткової винагороди у зв`язку з ростом курсу гривні до долару США; (2) додатковими угодами до вищевказаних договорів від 02.12.2016 та 16.12.2016, якими визначалася сума індексації одноразової винагороди, яку банк мав сплатити клієнту за користування коштами. Від імені банку вказані додаткові угоди підписувалися ОСОБА_1 ; (3) меморіальними ордерами №№ 10, 1, 11 від 16.12.2016 про виплату ПАТ «КБ «Приватбанк» на користь ПрАТ «СК «Інгострах» грошових коштів у загальній сумі 136 892 225, 41 гривень, як виплату індексації по вказаним вище договорам; (4) висновком «Про результати службового розслідування за фактами активних операцій, проведених ПАТ «КБ «Приватбанк» 16.12.2016 на значні суми, що викликають сумніви в їх правомірності» від 10.03.2017, яким встановлено штучний характер нарахування коштів за депозитними договорами від 2005 та 2014 років та нарахування таких коштів за рахунок витрат банку; (5) висновком економічної експертизи від 28.09.2020, яким документально підтверджується перерахування банком на рахунки ПрАТ «СК «Інгосстрах» грошових коштів в загальній сумі 136 892 225, 41 гривень за депозитними договорами; (6) висновком судово-економічної експертизи від 13.02.2021, яким встановлено розмір матеріальних збитків, спричинених АТ КБ «Приватбанк» внаслідок здійснення 16.12.2016 виплат грошових коштів на користь страхової компанії «Інгострах» в якості індексації, на суму 136 892 225, 41 гривень та іншими матеріалами провадження в своїй сукупності.
Відносно наданих стороною захисту заперечень щодо необґрунтованості підозри з огляду на неналежність висновку судово-економічної експертизи, слідчий суддя зазначає, що надані заперечення стосуються саме оцінки доказів та їх належності, які надає сторона обвинувачення, що у певній мірі виходить за межі повноважень слідчого судді при розгляді клопотання про продовження строку дії процесуальних обов`язків. На цій стадії кримінального провадження, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, слідчий суддя повинен лише надати оцінку тому чи достатньо отриманої інформації та досліджених доказів для того, щоб допустити можливість, що особа щодо якої вирішується питання, могла вчинити кримінальне правопорушення, яке їй інкримінується і чи є підстави для здійснення подальшого досудового розслідування, яке не обов`язково має закінчитись складанням обвинувального акта. Належну оцінку вказаним доказам має дати суд при розгляді справи по суті, а отже у своїх запереченнях захист ставить більш високі вимоги до оцінки доказів на цій стадії досудового розслідування, ніж передбачено законом. З огляду на вказане, суд розглядає надані заперечення саме, як позицію сторони захисту щодо невинуватості підозрюваного та як аргумент для відмови у задоволенні клопотання про продовження строку дії обов`язків.
Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікацій дій ОСОБА_1 , виходячи з наявних у суду матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри тією мірою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК України покладає на слідчого, прокурора обов`язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.
Попередніми ухвалами слідчих суддів Вищого антикорупційного суду була встановлена наявність ризику можливого переховування підозрюваної від органів досудового розслідування та суду, який на твердження прокурора дотепер продовжує існувати.
Так, стосовно загрози переховування підозрюваного, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, чи обвинувачений можна законно розглядати, як таку, що може спонукати до втечі, однак можливість жорстокого засудження є недостатньою для виправдання тримання під вартою (застосування запобіжного заходу). При цьому загроза втечі не випливає з простої можливості для обвинуваченого перетнути кордон держави. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно доказувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейні зв`язки, будь-які зв`язки з іншою країною або наявність зв`язків в іншому місці.
Слідчий суддя констатує, що належна процесуальна поведінка ОСОБА_1 під час досудового розслідування вказує на його свідоме дотримання покладених на нього обов`язків. Також слідчий суддя бере до уваги наявність у підозрюваного родинних зв`язків та постійного місця проживання і роботи на території України. Одночасно із цим при вирішені питання про продовження дії покладених обов`язків, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_1 підозрюється у скоєнні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років, а з огляду на те, що у відповідності до приписів ст. 45 КК України злочин відноситься до категорії корупційних, то у разі доведення вини останнього, йому загрожуватиме покарання виключно у виді позбавлення волі, що на думку слідчого судді, разом з заможнім майновим станом сім`ї підозрюваного (підтверджується долученими до клопотання відомостями щодо реєстрації численних прав власності на рухоме та нерухоме майно, а також витягом з Держаного реєстру обтяжень щодо наявності значної суми коштів під обтяженням, не дивлячись на накладений арешт на усе майно ОСОБА_1 , вказує на можливість придбання ним такого майна, а отже наявність значних грошових активів) переконує слідчого суддю про достатність підстав вважати про продовження існування ризику переховування, хоча він і є меншим від початкової стадії досудового розслідування та часу затримання і повідомлення ОСОБА_1 про підозру.
Окрім цього, слідчий суддя вважає, що залишається актуальним і ризик можливого незаконного впливу ОСОБА_1 на свідків у цьому кримінальному провадженні, який ґрунтується на тих обставинах, що підозрюваний на протязі тривалого часу - з 1992 по 2016 роки, працював у ПАТ «КБ «Приватбанк», в т.ч. і на керівних посадах, та мав реальну можливість здобути особистий авторитет та товариські відносини з колишніми та теперішніми співробітниками банку, а також співробітниками Національного банку України, що здійснювали перевірку ПАТ «КБ «Приватбанк» та виявили виведення залишків ліквідаційних коштів банку на користь ПрАТ «СК «Інгосстрах», які, в свою чергу, є свідками у даному кримінальному провадженні. Обізнаність ОСОБА_1 про таких осіб та можлива наявність тісних дружніх стосунків або спілкування них між собою, на переконання суду, не виключає можливості використання ним таких зв`язків для впливу на відповідних свідків у кримінальному провадженні задля зміни ними наданих свідчень або відмови надави свідчення в майбутньому. Одночасно з цим слідчий суддя звертає увагу на те, що згідно чинного законодавства, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, а отже ризик впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.
З огляду на викладене та беручи до уваги, що досудове розслідування триває, неможливість його завершення пов`язана в тому числі і з необхідністю допиту ряду свідків у кримінальному провадженні, слідчий суддя вважає, що ризик незаконного впливу на свідків продовжує існувати.
Також слідчий суддя бере до уваги і той факт, що за твердженням сторони обвинувачення дане кримінальне правопорушення було скоєно групою осіб за їх попередньою змовою, а отже факт можливого впливу ОСОБА_1 на інших підозрюваних у ньому з метою узгодження свідчень або поведінки кожного з учасників є досить вірогідним, а тому суд вважає, що даний ризик також продовжує мати місце.
Поміж іншого, суд вважає доведеним й існування ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, який обґрунтовується прокурором виплатою ПрАТ «СК «Інгосстрах» на користь АТ «Приватбанк» грошових коштів у повному обсязі, що були сплачені банком на користь відповідного суб`єкта господарювання, як виплата індексації по депозитним договорам. На переконання слідчого судді, дане зворотне перерахування коштів після спливу значного часу є лише намаганням причетних до скоєння злочину осіб штучно створити відсутність елементів складу даного кримінального правопорушення. Слідчий суддя приймає до уваги пояснення прокурора щодо можливості дотепер ОСОБА_1 вчинювати вплив на службових осіб відповідного суб`єкта господарювання, з огляду на раніше займані іншою підозрюваною у цьому провадженні особою - ОСОБА_4 , одночасно керівних посад, як в ПАТ «КБ «Приватбанк», так і в пов`язаній з банком юридичній особі - ПрАТ «СК «Інгоссрах». Водночас, на доведеність існування вказаного ризику, судом береться до уваги і відчуження ОСОБА_1 , після його затримання за підозрою у скоєнні кримінального правопорушення, належних йому активів - корпоративних прав у ряді суб`єктів господарювання, на користь наближених до нього осіб. Відповідні дії судом розцінюються, як намагання підозрюваного унеможливити застосування норм конфіскації майна до належної йому власності у разі визнання останнього винним в інкримінованому злочині, а отже і перешкоджання завданням та меті кримінального провадження.
Враховуючи наведене, у судовому засіданні була встановлена актуальність існування ризиків, на які посилається прокурор, як підставу для продовження строку дії обов`язків, а саме: ризику можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду; ризику незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні та ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, що разом з доведеністю обґрунтованості підозри дає слідчому судді можливість дійти висновку про необхідність продовження строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_1 . Продовження строку дії обов`язків забезпечить можливість контролю за поведінкою підозрюваного з боку органу досудового розслідування та надасть змогу досягти мети кримінального провадження.
Посилання сторони захисту на відсутність необхідності продовження строку дії процесуальних обов`язків, покладених на ОСОБА_1 з огляду на той обсяг слідчих (розшукових) та процесуальних дій, які обвинувачення вважає за необхідне та планує провести для повного та неупередженого досудового розслідування кримінального провадження та які в жодній своїй частині не стосуються особи підозрюваного, були ретельно досліджені слідчим суддею, проте не приймаються до уваги, як підстава для відмови у задоволенні клопотання прокурора, з тих підстав, що відповідні пояснення жодним чином не спростовують та не зменшують встановлених у судовому засіданні ризиків, обсягу слідчих дій, які визначені у постанові про продовження строків досудового розслідування та не свідчать про відсутність можливості ОСОБА_1 вдатися до вчинення позапроцесуальних дій без покладених обов`язків.
Підсумовуючи вищезазначене, враховуючи встановлені у судовому засіданні ризики та беручи до уваги обставини кримінального провадження та особу підозрюваного, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора у повному обсязі та продовження строку дії обов`язків, передбачених пунктами 1, 2, 4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України. На переконання суду визначені обов`язки у своїй взаємодії із розміром сплаченої застави в достатній мірі гарантують належну процесуальну поведінку підозрюваного під час досудового розслідування, а скасування кожного з обов`язків на даному етапі досудового розслідування може завдати шкоди досудовому розслідуванню та можливому судовому розгляду справи по суті.
Керуючись статтями: 107, 177, 178, 194 КПК України, слідчий суддя,
У Х В А Л И В:
Клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Лемішко М.В. про продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 12017040000000531 від 06.03.2017 - задовольнити.
Продовжити щодо підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії покладених на нього обов`язків, а саме:
1) прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду;
2) не відлучатися за межі території України без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду;
3) утримуватися від спілкування з ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , підозрюваною ОСОБА_4 , а також свідками ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , та ОСОБА_9 ;
4) здати на зберігання до Управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд до України.
Строк дії ухвали встановити до 16 січня 2022 року, включно.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора у кримінальному провадженні № 12017040000000531 від 06.03.2017.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя С.М. Мойсак