Document No. 101249554

Справа № 761/19475/19

Провадження 1-кп/991/10/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

17 листопада 2021 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді Федорова О. В.,

суддів - Задорожної Л.І., Шкодіна Я. В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Никитюк Н.І.,

прокурора - Снєгірьова О.М.,

обвинувачених - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

захисників - Ордін О.В., Демченка С.П., Суровцова А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду клопотання захисника Суровцова А.Ю. про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000000217 від 15 березня 2019 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000000217 від 15 березня 2019 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.

17 листопада 2021 року під час судового засідання по вказаному кримінальному провадженню захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Суровцов А.Ю. подав клопотання про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ст. 284 КПК України.

1.Заявлені вимоги та їх обґрунтування.

У своєму клопотанні захисник просить закрити кримінальне провадження у зв`язку з тим, що після повідомлення про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 КПК України.

Свої вимоги захисник обґрунтовує тим, що:

-ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва у цьому кримінальному провадженні строк досудового розслідування було встановлено до 22 березня 2019 року, а обвинувальний акт надійшов до суду лише 13 травня 2019 року, тобто через 1 місяць 20 днів (51 день), що є грубим порушенням норм КПК України та безумовною підставою для застосування положень п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України;

-період ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, який за правилами ч. З ст. 219 КПК України не включається у строк досудового розслідування, тривав лише протягом 12 днів, а тому не впливає на закінчення строку досудового розслідування;

-повідомлення про завершення досудового розслідування не може бути тим документом, на підставі якого завершується досудове розслідування, оскільки, за змістом ч. 4 ст. 110 КПК України, документом, на підставі якого завершується досудове розслідування, є обвинувальний акт; натомість, таке повідомлення не має самостійного значення, а носить лише допоміжну функцію з вчасного інформування підозрюваного (його захисника) про прийняття прокурором процесуального рішення у вигляді затвердження обвинувального акта, яким висунуто обвинувачення підозрюваному та завершено досудове розслідування;

-дата повідомлення про завершення досудового розслідування не може передувати даті складення і затвердження обвинувального акта, оскільки неможливо повідомити про процесуальне рішення, яке ще не прийнято;

-водночас, всупереч вказаному, детектив передчасно і безпідставно повідомив про завершення досудового розслідування 16 березня 2019 року - за 34 дні (1 міс. З дні) до дати складання і затвердження обвинувального акта;

-таким повідомленням сторону захисту було введено в оману щодо дійсної дати завершення досудового розслідування, що призвело до порушення права на захист, оскільки сторона захисту будувала свою правову позицію і стратегію, виходячи з того, що досудове розслідування було завершено саме 16 березня 2019 року і це позбавило їх можливості заявити клопотання про закриття кримінального провадження після 22 березня 2019 року на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, та подати інші відповідні заяви, клопотання, скарги;

-матеріали справи для ознайомлення в порядку ст. 290 КПК України стороні захисту були надані поза межами строку досудового розслідування, визначеного в ухвалі слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва;

Враховуючи викладене, та з посиланням на практику Європейського суду з прав людини і Верховного Суду, захисник просить суд постановити ухвалу, якою закрити дане кримінальне провадження.

2.Позиції сторін у судовому засіданні.

У судовому засіданні захисник Суровцов А.Ю. та захисник Ордін О.В. повністю підтримали доводи заявленого клопотання і просили його задовольнити.

Обвинувачені підтримали думку своїх захисників.

Захисник Демченко С.П. підтримав позицію захисника Суровцова А.Ю. та зазначив, що кримінальне провадження підлягає закриттю також і з підстав, викладених у раніше заявленому стороною захисту клопотанні, у задоволенні якого було відмовлено ухвалою суду від 24 березня 2021 року. Однак тепер при наданні оцінки доводам захисту суд має врахувати правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 15 вересня 2021 у справі № 711/3111/19 і задовольнити їх клопотання.

Прокурор Снєгірьов О.М. з доводами сторони захисту не погоджувався і просив відмовити у задоволенні відповідного клопотання, оскільки стороною обвинувачення в повному обсязі були дотримані вимоги чинного законодавства щодо строку направлення обвинувального акта до суду, чому раніше ухвалою суду від 24 березня 2021 року вже було надано детальну оцінку.

Також прокурор зазначив, що позиція сторони захисту не ґрунтується на положеннях чинного законодавства, оскільки досудове розслідування завершується тоді, коли прокурор визнає, що зібраних ним доказів достатньо для висунення обвинувачення і повідомить про це сторону захисту, направивши відповідне повідомлення та надавши доступ до матеріалів досудового розслідування. Складання та затвердження обвинувального акта відбувається після виконання вимог ст. 290 КПК України, оскільки після ознайомлення сторони обвинувачення із матеріалами сторони захисту, прокурор повинен мати можливість відкоригувати чи змінити зміст обвинувачення з огляду на отримані від сторони захисту докази, або ж прийняти рішення про перекваліфікацію чи закінчення досудового розслідування в іншій формі - закриття кримінального провадження, звернення до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.

Додатково прокурор зауважив, що посилання на постанову Верховного Суду від 15 вересня 2021 у справі № 711/3111/19 є нерелевантними, оскільки обставини цього кримінального провадження суттєво відрізняються від тих, що були предметом розгляду в суді касаційної інстанції.

Дослідивши клопотання із доданими до нього матеріалами, заслухавши думки учасників кримінального провадження, суд приходить до такого висновку.

3. Оцінка та висновки суду.

За змістом п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України суд має право закрити кримінальне провадження у випадку, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України, досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності. При цьому, досудове розслідування має бути закінчено в межах строку, визначеного ст. 219 КПК України.

Однією із форм закінчення досудового розслідування є звернення до суду з обвинувальним актом.

Згідно з положеннями Глави 24 КПК України, вказана форма закінчення досудового розслідування включає в себе комплекс взаємопов`язаних дій, а саме:

-повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування (ст. 290 КПК України);

-складання і затвердження обвинувального акта і додатків до нього (ст. 291 КПК України);

-вручення його копій стороні захисту (п. 3 ч. 4 ст. 291 та ч. 1 ст. 293 КПК України);

-направлення обвинувального акта до суду.

У зв`язку з цим, прокурор зобов`язаний вчинити кожну з вказаних дій в межах строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК України.

Таким чином, для вирішення порушеного у клопотаннях захисників питання, колегія суддів має встановити, який кінцевий строк досудового розслідування був встановлений у цьому кримінальному провадженні, та чи сплив вказаний строк до моменту направлення прокурором обвинувального акта до суду, як про це стверджує сторона захисту.

Надаючи відповідь на вказані питання, колегія суддів відзначає, що вони вже були предметом розгляду цією колегією суддів, яка ухвалою від 23 березня 2021 року відмовила у задоволенні клопотання сторони захисту про закриття кримінального провадження, встановивши, що граничним строком досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні є 10 травня 2019 року, в межах якого прокурор направив до суду обвинувальний акт. У ході вирішення попереднього клопотання, судом детально досліджено порядок закінчення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, зокрема, обраховано період ознайомлення сторони захисту з матеріалами досудового розслідування, досліджено обставини, порядок і момент звернення прокурора з обвинувальним актом до суду.

У цьому контексті суд звертає увагу на те, що одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata, тобто остаточності рішення суду у спірних правовідносинах. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі (рішення у справі Brumarescu v. Romania, заява № 28342/95, 28.11.1999, § 61, 62).

Європейський суд з прав людини відзначав, що сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (п. 52 рішення ЄСПЛ у справі «Рябих проти Росії» / Ryabykh v. Russia, №52854/39 від 24.07.2003).

За відсутності вагомих й непереборних обставин повторний розгляд та винесення у справі нового рішення судом, який попередньо уже висловив власну позицію щодо тих самих вимог і доводів, суперечить принципу юридичної визначеності.

У поданому клопотанні захисник Суровцов А.Ю. не навів жодної нової обставини, яка не була досліджена чи не врахована судом при розгляді попереднього клопотання сторони захисту і яка могла б обумовити необхідність повторного розгляду тих самих доводів, зокрема щодо обрахунку кінцевого строку досудового розслідування та періоду ознайомлення сторони захисту з матеріалами досудового розслідування, який у цей строк не включається.

Так само захисник Демченко С.П. не навівши жодних нових обставин, просив суд переоцінити попереднє клопотання сторони захисту про закриття кримінального провадження лише з огляду на нову правову позицію Верховного Суду.

Водночас, правова позиція, на яку посилається захисник Демченко С.П., не може бути застосована у цьому кримінальному провадженні, оскільки обставини, що розглядаються цією колегією суддів суттєво відрізняються від тих, що були предметом оцінки суду касаційної інстанції. Так, у вказаній справі Верховним Судом дійсно досліджувалось питання про закриття кримінального провадження у зв`язку із направленням обвинувального акту до суду поза межами строку досудового розслідування. Водночас, у цій справі необхідність закриття кримінального провадження Верховний Суд обґрунтував тим, що підписання стороною захисту останнього протоколу про ознайомлення з матеріалами досудового розслідування без будь-яких зауважень чи застережень свідчить про відновлення перебігу строку досудового розслідування, що не було враховано стороною обвинувачення.

Натомість, у цьому кримінальному провадженні вказане питання захисниками не порушується, а тому відповідна правова позиція не може слугувати підставою для повторного розгляду аналогічних доводів сторони захисту.

Крім того, захисником Суровцовим А.Ю. не наведено жодного нового аргументу чи твердження, які б могли вплинути на висновок суду щодо наявності підстав для закриття кримінального провадження. Натомість, заявлене клопотання містить лише його власне тлумачення положень чинного кримінального процесуального законодавства, з яким колегія суддів не погоджується, виходячи з таких міркувань.

Як вказувалось вище, закінчення досудового розслідування у формі звернення до суду з обвинувальним актом включає в себе комплекс взаємопов`язаних дій, зокрема і таку стадію як завершення досудового розслідування, що починається з повідомлення сторони захисту про таке завершення та надання доступу до матеріалів досудового розслідування. При цьому, ч. 1 ст. 290 КПК України пов`язує можливість здійснення такого повідомлення не з фактом складання та затвердження обвинувального акта, а з висновком прокурора про визнання зібраних доказів достатніми для його складання, з чого слідує, що таке повідомлення може передувати складанню і затвердженню обвинувального акта.

Суд констатує, що ознайомлення прокурора з матеріалами сторони захисту перед складанням та затвердженням обвинувального акта надає йому об`єктивну можливість обрати належну форму закінчення досудового розслідування, ґрунтуючись на всебічному і повному дослідженні всієї сукупності матеріалів кримінального провадження, врахувавши в т.ч. позицію сторони захисту і надані ними докази. Такий порядок не тільки сприяє дотриманню принципу змагальності, але й забезпечує економію процесуального часу на розгляд конкретного кримінального провадження, оскільки ознайомившись з матеріалами сторони захисту, прокурор може дійти висновку про недоцільність закінчення досудового розслідування у формі звернення до суду з обвинувальним актом, натомість, прийнявши рішення про закриття кримінального провадження чи звернення до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.

У цьому контексті неспроможними видаються доводи захисника Суровцова А.Ю. про те, що повідомлення про завершення досудового розслідування без попереднього складання та затвердження обвинувального акта позбавило сторону захисту можливості заявити клопотання про закриття кримінального провадження, оскільки до моменту звернення до суду з таким обвинувальним актом, прокурор має можливість обрати іншу форму закінчення досудового розслідування. Натомість, якщо б відповідно до запропонованого стороною захисту підходу, прокурор звернувся до суду з обвинувальним актом перед виконанням вимог ст. 290 КПК України, рішення про закриття кримінального провадження міг би прийняти виключно суд, а не прокурор.

З огляду на викладене, судом не встановлено вказаних стороною захисту підстав для закриття кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 3, 110, 113, 116, 219, 284, 290, 293, 317, 372, 376 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання захисника Суровцова А.Ю. про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000000217 від 15 березня 2019 року - відмовити.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.

Головуючий: О.В. Федоров

Судді: Л.І. Задорожна

Я.В. Шкодін