Document No. 101487934

справа №761/40298/16-к

провадження №1-кп/991/143/19

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

«25» листопада 2021 р. м. Київ

Колегія суддів Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого: Шкодіна Я.В.,

суддів: Задорожної Л.І., Федорова О.В.,

за участю секретаря: Ахундової В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду під час підготовчого судового засідання клопотання адвоката Черезова І.Ю., який здійснює захист обвинуваченого ОСОБА_1 , та адвоката Щурікової Н.С., яка здійснює захист обвинуваченого ОСОБА_2 , про повернення обвинувального акта прокурору у кримінальному провадженні №42015160000000338 від 04 червня 2015 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Києві, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,

ОСОБА_2 (щодо якого здійснюється спеціальне судове провадження), ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився у м. Києві, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Кравченка М.М.

обвинуваченого - ОСОБА_3

захисників - Черезова І.Ю., Ізовітової Л.П., Назаренко Д.Л., Щурікової Н.С.

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Вищого антикорупційного суду знаходиться кримінальне провадження №42015160000000338 від 04 червня 2015 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України.

В судовому засіданні 25 листопада 2021 року Черезов І.Ю. - захисник обвинуваченого ОСОБА_1. подав клопотання про повернення обвинувального акта прокурору.

Клопотання обґрунтоване тим, що обвинувальний акт складений з порушенням ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки не містить належним чином сформульованого обвинувачення, у ньому зазначені лише деякі фактичні обставини, які встановлені слідчим під час досудового розслідування, зокрема кваліфіковано злочин без зазначення ознак юридичного складу злочину. Так, ОСОБА_3 обвинувачується у вчинені особливо тяжкого корупційного злочину, передбаченого ст. 191 КК України - розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненим за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах. Однак, в обвинувальному акті відсутні будь-які відомості або посилання на них про виконання ОСОБА_3 об`єктивної сторони злочину; текст обвинувального акта містить лише вибірковий перелік повноважень та обов`язків ОСОБА_3 як першого заступника голови НАК «Нафтогаз України», члена наглядової ради ПАТ «Укрнафта», голови наглядової ради АТ «ОПЗ» та голови наглядової ради ПАТ «Укртрансгаз» без наведення аргументів щодо відповідності цих посад критеріям ст. 18, прим. 1 та 2 ст. 364 КК України; обвинувачення в частині вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб базується на недоведених та невставлених на досудовому розслідуванні фактичних обставин, що могли б свідчити про це, тоді як при формулюванні обвинувачення прокурор в обвинувальному акті повинен конкретно навести доведені дані про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, по кожній інкримінованій дії; відсутні дані про те, що ОСОБА_3 діяв з прямим умислом та усвідомлював суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачав їх суспільно-небезпечні наслідки і бажав їх настання. Отже, захисник вважає, що кримінальне обвинувачення, яке інкримінується ОСОБА_3 , ґрунтується виключно на припущеннях, оскільки обставини, викладені в обвинувальному акті, не підтверджуються жодними фактами, а формулювання обвинувачення та наведені фактичні дані в своїй сукупності не дають уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що, в свою чергу, не дає можливості зіставити фактичну складову обвинувачення з правовою кваліфікацією злочину, внаслідок чого порушуються права обвинуваченого, гарантовані ст. 42 КПК України, а саме: знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його обвинувачують та спосіб його вчинення, і залежно від цього здійснювати своє право на захист, що, в силу положень ст. 412 КПК України, також є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та конвенційних прав і гарантій обвинуваченої особи.

Крім того, клопотання про повернення обвинувального акта прокурору в судовому засіданні 25 листопада 2021 року подала також Щурікова Н.С. - захисник обвинуваченого ОСОБА_2.

Своє клопотання захисник мотивувала тим, що обвинувальний акт є безпідставний та необґрунтований, оскільки не містить жодних даних щодо наявності факту та події кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 191 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2 . Зокрема, захисник зазначила, що текст обвинувального акта містить в собі недостовірні відомості, ґрунтується на власних домислах та припущеннях, які не відповідають дійсності, з використанням перекрученої інформації та штучно створених доказах маніпулюючи відомостями з метою створити уяву про розтрату коштів АТ «ОПЗ», яке не є державним підприємством, а є юридичною особою приватного права, в інтересах «третіх осіб»; в обвинувальному акті йдеться про корупційну складову, при цьому, не наведено жодного обґрунтування щодо того, яку вигоди з цього отримав ОСОБА_2 , не зазначено, що дії з укладення договорів на поставку природного газу вчинялися ОСОБА_2 з метою заробітку чи отримання іншої вигоди; в обвинувальному акті йдеться про вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб, однак не наведено жодного обґрунтування, хто саме входив в таку групу; сторона обвинувачення обґрунтовує пред`явлене обвинувачення «злочинними, протиправними» намірами, умислами, рішеннями та діями невстановлених слідством осіб, а також третіх осіб; суть обвинувачення є незрозумілою, оскільки стосується розтрати чужого майна та заволодіння чужим майном, що суперечить ст. 191 КК України, оскільки одне виключає інше; твердження, викладені в обвинувальному акті, щодо вчинення кримінального правопорушення не відповідають дійсності і спростовуються фактичними обставинами та матеріалами справи; сторона обвинувачення в обвинувальному акті називає планом злочинних дій всі дії та рішення, які були прийняті у відповідності до норм законодавства України; експертні висновки, на які посилається сторона обвинувачення в обвинувальному акті, є недостовірними; в обвинувальному акті містяться формулювання щодо ствердного визнання ОСОБА_2 винуватим за відсутності вироку суду. Отже, на думку захисника, з обвинувального акта, який побудований на незаконних та бездоказових твердженнях, вбачається відсутність в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, а також відсутність події цього кримінального правопорушення.

Обвинувачений ОСОБА_3 клопотання свого захисника та захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката Щурікової Н.С. підтримав і просив їх задовольнити. Захисник Черезов І.Ю. підтримав клопотання захисника Щурікової Н.С., просив його задовольнити.

Захисники Назаренко Д.Л. і Ізовітова Л.П. клопотання захисників Щурікової Н.С. та Черезова І.Ю. підтримали та просили їх задовольнити. Захисник Щурікова Н.С. клопотання адвоката Черезова І.Ю. підтримала, просила його задовольнити.

Прокурор проти задоволення клопотання захисників Черезова І.Ю. та Щурікової Н.С. заперечував, посилаючись на те, що обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні відповідає вимогам ст. 291 КПК України, в ньому викладені обставини, які прокурор, вважає встановленими, а недоліки, на які посилаються захисники, не є підставою для повернення обвинувального акта прокурору відповідно до положень КПК України.

Заслухавши думки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, та дослідивши матеріали кримінального провадження в межах, необхідних для розгляду клопотання, суд зазначає про наступне.

Зі змісту п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, повернення обвинувального акта у підготовчому судовому засіданні можливе виключно з підстав невідповідності вимогам цього Кодексу, для ухвалення такого рішення суд має встановити невідповідність форми чи змісту обвинувального акта положенням ст. 291 КПК України.

Оскільки п.3 ч. 3 ст. 314 КПК України визначає можливість повернення обвинувального акта як право, а не обов`язок суду, то підставою для такого повернення не може слугувати будь-яка його невідповідність вимогам КПК України, а лише та, яка дійсно перешкоджає призначенню судового розгляду, і в кожному конкретному випадку суд має перевірити чи дійсно створює перешкоди для судового розгляду певна невідповідність та недоліки обвинувального акта вимогам КПК України.

З метою недопущення порушення рівності сторін у кримінальному провадженні, суд перевіряє обвинувальний акт та повертає його для доопрацювання прокурору тільки у разі встановлення таких обставин, без усунення яких даний акт неможливо призначити до розгляду.

Проаналізувавши викладені у клопотаннях захисників Черезова І.Ю., який здійснює захист обвинуваченого ОСОБА_3 і Щурікової Н.С. , яка здійснює захист обвинуваченого ОСОБА_2 , недоліки обвинувального акта, суд приходить до наступних висновків.

Обвинувальний акт, який розглядається Вищим антикорупційним судом у кримінальному провадженні №42015160000000338 від 04 червня 2015 року, є результатом діяльності груп детективів та прокурорів, які встановили фактичні обставини справи, зазначили про осіб, які, за їх версією, вчинили правопорушення, узгодили з нормами кримінального закону їх правову кваліфікацію, зазначили про розмір шкоди та зробили інші дії, які вони вважали за необхідне, а тому посилання сторони захисту на відсутність обов`язкових елементів у обвинувальному акті, відомостей про фактичні обставини вчинення злочину, які свідчать про відсутність основних елементів його складу та події кримінального правопорушення, наявності неточностей, суперечливої та недостовірної інформації, неможливість зіставити фактичну складову обвинувачення з правовою кваліфікацією злочину, що порушує право на захист від звинувачень, можливо буде підтвердити або спростувати виключно під час дослідження доказів у ході судового розгляду. Також доведеність обвинувачення, яке досліджується під час судового розгляду, оцінюється судом вже в нарадчій кімнаті під час ухвалення остаточного судового рішення, тобто не може бути оцінене під час підготовчого судового провадження.

Крім того, процесуальний закон уповноважує сторону обвинувачення відображати у обвинувальному акті саме ті фактичні обставини кримінального правопорушення, які вона вважає встановленими. Сторона ж захисту під час судового розгляду зможе самостійно обстоювати правову позицію щодо невинуватості обвинуваченого та надати суду відповідні докази, як це передбачено правилами ст. 22 КПК України.

При цьому, слід зазначити, що кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи, перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі, й у сторону збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора. Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Касаційного Кримінального Суду в складі Верховного Суду, висловленою у постанові від 03 липня 2019 року по справі № 273/1053/17.

Доводи сторони захисту обвинувачених ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , як на підставу повернення обвинувального акта, стосовно правомірності їх дій за обставин, викладених у обвинувальному акті, не можуть бути перевірені та оцінені колегією суддів на цій стадії кримінального процесу, а встановлення судом відсутності в діянні обвинувачених складу кримінального правопорушення є підставою для ухвалення виправдувального вироку, а не повернення обвинувального акта прокурору (ч.1 ст. 373 КПК України).

Підсумовуючи, колегія суддів, аналізуючи положення даного обвинувального акта, з урахуванням завдань та цілей підготовчого судового засідання, не знайшла таких перешкод або вад, які б перешкоджали його подальшому розгляду, а тому клопотання адвоката Черезова І.Ю. та адвоката Щурікової Н.С. задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 291, 314-315, 372, 376 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання адвоката Черезова І.Ю., який здійснює захист обвинуваченого ОСОБА_1 , про повернення обвинувального акта прокурору - відмовити.

У задоволенні клопотання адвоката Щурікової Н.С., яка здійснює захист обвинуваченого ОСОБА_2 , про повернення обвинувального акта прокурору - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст. 392 КПК України.

Головуючий Я.В. Шкодін

Судді Л.І. Задорожна

О.В. Федоров