Document No. 101512203

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

Справа №991/7509/21

Провадження №1-кс/991/7615/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2021 року місто Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участі секретаря судового засідання: ОСОБА_2, прокурора ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу підозрюваній ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №12014000000000496 від05.11.2014,

в с т а н о в и в :

До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу підозрюваній ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №12014000000000496 від05.11.2014. У зазначеному клопотанні ОСОБА_4 просив змінити застосований до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 4994600,00грн на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Обґрунтування клопотання.

Відповідно до матеріалів клопотання, детективами Національного антикорупційного бюро України (даліНАБУ) здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні №12016100000001664 від08.10.2016, в якому ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5ст.27, ч.5ст.191КК України.

26.12.2019 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду у справі №760/7590/19 щодо підозрюваної у кримінальному провадженні №12016100000001664 ОСОБА_5 було застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 2600 прожиткових мінімумів, що становить 4994600,00грн.

05.08.2020 матеріали кримінального провадження №12016100000001664 від08.10.2016 об`єднано з матеріалами кримінального провадження №12014000000000496 від05.11.2014. В подальшому 29.06.2021 ОСОБА_5 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри. Так, її дії були перекваліфіковані із ч.5ст.27, ч.5ст.191КК України на ч.2ст.364КК України. При цьому, згідно із повідомленням про відкриття сторонам матеріалів кримінального провадження від23.07.2021 детективами НАБУ 02.07.2021 було завершено досудове розслідування у кримінальному провадженні №12014000000000496 від05.11.2014 р. за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.5ст.191, ч.2ст.364, ч.4ст.358, ч.1ст.366КК України.

У змісті клопотання захисник стверджує, що фактично на сьогоднішній день змінились обставини, які, на думку сторони захисту, свідчать про можливість зміни ОСОБА_5 застосованого до неї запобіжного заходу у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання. До таких обставин захисник відносить:

-завершення досудового розслідування, з чим захисник пов`язує втрату актуальності ризику знищення, приховання або спотворення будь?якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

-накладення арешту на усе майно підозрюваної, що значно погіршило майновий стан ОСОБА_5, а також зменшило ризик переховування підозрюваної;

-факт повідомлення ОСОБА_5 про нову підозру, відповідно до якої останній змінили правову кваліфікацію інкримінованих протиправних дій, що на думку сторони захисту, суттєво зменшує ризик протиправної поведінки, суспільної небезпечності та переховування підозрюваної;

-добросовісне та сумлінне виконання усіх обов`язків, покладених на ОСОБА_5 ухвалами слідчих суддів Вищого антикорупційного суду від12.11.2019 та26.12.2019.

Позиція та доводи учасників судового провадження.

У судовому засіданні захисник підозрюваної клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_5 підтримав з підстав, викладених у ньому. Наголосив на тому, що підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 4994600,00грн відсутні, з огляду на те, що втратили актуальність ризики переховування ОСОБА_5, а також знищення, приховання або спотворення будь?якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Зазначив, що органом досудового розслідування було перекваліфіковано дії підозрюваної із особливо тяжкого злочину на тяжкий злочин. Крім того, пояснив, що вже понад два роки накладено арешт із забороною відчуження та розпорядження на майно та кошти, розміщених на усіх банківських рахунках ОСОБА_5, що у сукупності із розміром застави, позбавило підозрювану засобів існування. Посилаючись на вищевикладені обставини, захисник просив клопотання про зміну запобіжного заходу задовольнити.

Прокурор ОСОБА_3 проти задоволення клопотання заперечив, посилаючись на те, що ризики, на відсутність яких посилається сторона захисту, не втратили свою актуальність. Так, за твердженням сторони обвинувачення, суттєві зміни майнового стану, які на переконання сторони захисту, зменшують ризик переховування та обумовлюють неможливість повернення грошових коштів підозрюваною заставодавцям, спростовуються наявністю неофіційного доходу у підозрюваного, який з його ж слів, є більшим ніж нормальним. Посилаючись на вищевикладені обставини у сукупності, сторона обвинувачення просила відмовити у задоволенні клопотання.

Обставини встановлені слідчим суддею.

Із доданих до клопотання матеріалів вбачається, що детективами НАБУ здійснювалося досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (даліСАП) процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №12016100000001664 від08.10.2016 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, передбаченого ч.5ст.27, ч.5ст.191КК України, а саме в пособництві у заволодінні чужим майном в особливо великих розмірах за попередньою змовою групою осіб шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

11.11.2019 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого, передбаченого ч.5ст.27, ч.5ст.191КК України (т.1а.с.12?55).

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від12.11.2019 частково задоволено клопотання старшого детектива НАБУ ОСОБА_6, погодженого прокурором САП ОСОБА_7 та застосовано щодо підозрюваної ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» строком на 60днів. Одночасно підозрюваній визначено запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 8000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 15368000,00грн, із покладенням процесуальних обов`язків (т.2а.с.5?16).

Як підтверджується матеріалами справи, визначена сума застави була сплачена за ОСОБА_5 і вона була звільнена з?під варти 13.11.2019 (на наступний же день після винесення ухвали про обрання запобіжного заходу щодо неї). Таким чином, у зв`язку із внесенням суми застави, щодо ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвалою Колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від02.12.2019 залишено без змін ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від12.11.2019 (т.1а.с.64?75). Як вбачається із змісту вказаної ухвали, колегія суддів встановила обґрунтованість доводів сторони обвинувачення на предмет наявності ризиків, передбачених ст.177КПК України, а саме того, що ОСОБА_5 може:

-переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

-знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

-незаконно впливати на свідків, експертів чи спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні.

В подальшому, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від26.12.2019 частково задоволено клопотання захисника ОСОБА_4 та змінено застосований ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від12.11.2019 до підозрюваної ОСОБА_5 запобіжний захід, а саме застосовано відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у виді застави у розмірі 2600 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 4994600,00грн та покладено обов`язки, передбачені ч.5ст.194КПК України (т.1а.с.56?62).

При цьому, у вказаній ухвалі, з посиланням на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від12.11.2019, зазначено про встановлення ризиків кримінального провадження (про зменшення яких стороною захисту не надано достатніх доказів).

З урахуванням наведеного, захисник ОСОБА_4, посилаючись в клопотанні про зміну запобіжного заходу на те, що при визначенні розміру застави слідча суддя послалася тільки на наявність двох ризиків, а саме знищення, схову або спотворення будь?якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та переховування від органів досудового розслідування та/або суду, упускає той факт, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від12.11.2019 встановлено обґрунтованість доводів сторони обвинувачення на предмет наявності також і третього ризику, а саме того, що ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків, експертів чи спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні.

29.06.2021 ОСОБА_5 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри (т.1а.с.82?154). Так, її дії були перекваліфіковані із ч.5ст.27, ч.5ст.191КК України на ч.2ст.364КК України.

В подальшому 02.07.2021 та повторно 23.07.2021 детективом НАБУ повідомлено учасникам кримінального провадження №12014000000000496 від05.11.2014 про відкриття його матеріалів та про можливість з ними ознайомитись (т.1а.с.80?81).

Постановою Офісу Генерального прокурора від05.08.2020 матеріали кримінального провадження №12016100000001664 від08.10.2016 за фактами вчинення службовими особами Національного банку України, Публічного акціонерного товариства «ВіЕйБіБанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Центр Експертиза», Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія», а також іншими, кримінальних правопорушень, передбачених ч.5ст.191, ч.2ст.364, ч.4ст.358, ч.2ст.366, ч.Зст.209КК України об`єднано з матеріалами кримінального провадження №12014000000000496 від05.11.2014 за фактом привласнення та розтрати протягом 2012?2014років службовими особами і власниками Публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» за попередньою змовою із службовими особами Національного Банку України коштів, наданих Національним Банком України у вигляді кредитів рефінансування, стабілізаційних кредитів, а також коштів вкладників Публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк», в особливо великих розмірах, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5ст.191КК України (т.1а.с.77?78).

Оцінка та висновки слідчого судді.

Частиною1 ст.201КПК України передбачено право підозрюваного, до якого застосовано запобіжний захід або його захисника звернутися до суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

За змістом ст.201КПК України підставою для зміни запобіжного заходу є зокрема наявність нових обставин, які не розглядалися слідчим суддею при застосуванні запобіжного заходу: зміна обставин підозри, зменшення встановлених ризиків. Також, при вирішенні питання про зміну запобіжного заходу, як і при вирішенні питання про його застосування, відповідно до ст.178КПК України, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити й інші обставини. Відповідно до п.1ч.3ст.201КПК України, на сторону захисту покладається обв`язок, долучення матеріалів, якими обґрунтовується доводи клопотання про зміну запобіжного заходу.

Клопотання розглядається слідчим суддею згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу (ч.4ст.201КПК України).

Згідно з положеннями статті194КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

-наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

-наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею177 цього Кодексу, на які посилається слідчий, прокурор (переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується);

-недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Під час розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу слідчий суддя не перевіряє обґрунтованість підстав застосування запобіжного заходу, а заявниками не можуть ставитися під сумнів висновки, які були покладені в основу такого рішення слідчого судді. Зміна запобіжного заходу передбачає виникнення після постановлення ухвали про застосування запобіжного заходу нових обставин, які свідчать про зміну обставин підозри, зміну або зменшення встановлених ризиків та впливають на виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків. Тому слідчий суддя не переглядає рішення про застосування запобіжного заходу, а на підставі наданих сторонами відомостей встановлює наявність нових обставин, які можуть вплинути на застосований до підозрюваного відповідний захід або його виконання та які виникають у зв`язку з плином часу досудового розслідування.

За змістом клопотання та доводів, наведених у судовому засіданні, підставою для зміни застосованого до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді застави є:

-відсутність ризиків, передбачених ст.177КПК України (ризику переховування та знищення, приховання або спотворення будь?якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення). Так, захисник посилається на завершення досудового розслідування та зміну правової кваліфікації інкримінованих протиправних дій підозрюваній;

-добросовісне та сумлінне виконання усіх обов`язків, покладених на ОСОБА_5 ухвалами слідчих суддів Вищого антикорупційного суду від12.11.2019 та26.12.2019.

Крім того, як свідчить зміст клопотання захисника ОСОБА_4, а також його позиція та позиція підозрюваної у судовому засіданні, сторона захисту не посилається на обставини, які б стосувалися обґрунтованості підозри. У зв`язку з чим слідчий суддя під час розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу обмежується лише доводами, які зазначені в клопотанні та можуть бути підставою для зміни застосованого до підозрюваної ОСОБА_5 запобіжного заходу.

Щодо ризиків, передбачених ч.1ст.177КПК України.

Оцінюючи доводи сторони захисту стосовно втрати актуальності ризику знищення, приховання або спотворення будь?якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий суддя зазначає наступне.

Так, обґрунтовуючи необхідність зміни запобіжного заходу підозрюваній ОСОБА_5, сторона захисту посилалась на відсутність вказаного ризику, оскільки стороні захисту було повідомлено про завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів кримінального провадження у порядку ст.290КПК України. Слідчий суддя погоджується із доводами сторони захисту, що відкриття матеріалів стороні захисту свідчить про відсутність ризику знищити, сховати або спотворити будь?яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Адже факт повідомлення сторону захисту про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів провадження свідчить про визнання стороною обвинувачення зібраних доказів достатніми для складання обвинувального акта. Так, матеріали, на підставі яких було складено письмове повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та в подальшому буде ґрунтуватися обвинувачення, зафіксовані у протоколах проведених слідчих (розшукових) дій та на носіях інформації, які перебувають у володінні безпосередньо сторони обвинувачення. Результати слідчих та процесуальних дій можуть бути використані для встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні та матимуть значення для розгляду справи по суті, а тому, підозрювана позбавлена будь?якої можливості знищити, спотворити чи сховати відповідні речі та документи.

З огляду на викладене, зазначений ризик не враховується при вирішенні питання про зміну запобіжного заходу.

Стосовно ризику переховування від органів досудового розслідування та суду в ухвалі слідчого судді Вищого антикорупційного суду від12.11.2019 встановлено, що тяжкість можливого покарання може спонукати підозрювану переховуватися від суду. При цьому, станом на момент винесення ухвали від12.11.2019, підозрюваній інкримінували кримінальне правопорушення, передбачене ч.5ст.27, ч.5ст.191КК України, яке відповідно до положень статті12КК України є особливо тяжким злочином.

Як уже встановлено, 29.06.2021 ОСОБА_5 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри (т.1а.с.82?154), тобто її дії були перекваліфіковані на ч.2ст.364КК України, що відповідно до положень статті12КК України підпадає під ознаки тяжкого злочину.

Вказане, на думку сторони захисту, підтверджує, що ризик переховування підозрюваної від органу досудового розслідування та/або суду суттєво зменшився.

Разом із тим, слідчий суддя, оцінюючи доводи сторони захисту в частині, що стосується зміни кваліфікації інкримінованих ОСОБА_5 дій та, відповідно, можливого покарання за такі дії, враховує практику Європейського суду з прав людини, за позицією якого суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Так, з матеріалів клопотання слідчим суддею встановлено, що на момент розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваної, діяння останньої органом досудового розслідування були кваліфіковані за ч.5ст.27, ч.5ст.191КК України, яка передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від7 до 12років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна. В подальшому, органом досудового розслідування дії ОСОБА_5 було перекваліфіковано на ч.2ст.364КПК України, яка передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від3 до 6років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При цьому, обидва вказаних злочини, згідно примітки ст.45КК України, належать до числа корупційних та у разі визнання особи винною у їх вчиненні, до неї не буде застосовано звільнення від покарання, а також застосування більш м`якого покарання, ніж передбачене законом. Вищевикладене свідчить про те, що у випадку засудження особи за вчинення як злочину, передбаченого ч.5ст.191КК України, так і передбаченого ч.2ст.364КК України, до особи буде застосовано виключно покарання у вигляді позбавлення волі з реальним строком його відбування. Таким чином, хоч ч.2ст.364КК України порівняно із ч.5ст.191КК України дійсно передбачає менший строк покарання, втім таке покарання пов`язане із реальним позбавленням особи волі на певний строк, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрювана може втекти чи переховуватись.

Отже, у відповідності до положень статей69 та 75КК України за вчинення інкримінованого ОСОБА_5 злочину не може бути призначено інше покарання ніж позбавлення волі з реальним його відбуттям. Тому слідчий суддя погоджується з доводами прокурора, що зазначена обставина сама по собі може бути суттєвим мотивом та підставою для підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Стосовно посилань сторони захисту на те, що ОСОБА_5 може бути звільнена від відбування покарання з випробуванням відповідно до ч.2ст.75КК України, то слідчий суддя зазначає, що звільнення особи від відбування покарання з випробуванням відповідно до вимог ст.75КК України належить до виключних дискреційних повноважень суду (також і у випадку ухвалення вироку на підставі угоди). Так, суд не має права та визначених нормами КК України підстав для звільнення особи від відбування покарання з випробуванням за вчинення корупційного кримінального правопорушення, у тому числі при ухваленні обвинувального вироку за наслідком затвердження угоди про визнання винуватості.

Як уже вище було зазначено, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст.364КК України, яке відповідно до вимог примітки до ст.45КК України відноситься до корупційних кримінальних правопорушень.

Відповідно до вимог частин1,2ст.50КК України, покарання є примусовим заходом, який застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог частин1,2ст.75КК України, суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. Суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Таким чином, положення ст.75КК України забороняють звільнення особи від відбування покарання за корупційний злочин. Звільнення ж особи від відбування покарання з випробуванням (у випадку вчинення корупційного злочину) буде спотворювати мету покарання та не буде відповідати завданням кримінального провадження, які визначені ст.2КПК України.

Крім того, вважаю, що можливість звільнення судом особи від відбування покарання за вчинення корупційного кримінального правопорушення (у випадку затвердження угоди), що є особливим порядком кримінального провадження за КПК України, поряд з існуванням заборони суду здійснювати звільнення осіб від відбування покарання за вчинення корупційних кримінальних правопорушень без такого порядку (у загальному порядку кримінального провадження) є порушенням такої загальної засади кримінального провадження як рівність перед законом і судом (п.3ч.1ст.7 і ст.10КПК України), а також порушенням права на справедливий суд у розумінні ст.6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Слід також зазначити, що призначення покарання особі за вчинення кримінального правопорушення (у тому числі і корупційного), а також і вирішення судом питання щодо звільнення від відбування покарання з випробуванням особи, яка вчинила корупційне правопорушення, має здійснюватися судом на підставі відповідних норм КК України, які не передбачають у якості підстави та/або виключення для вирішення цього питання здійснення будь-якого особливого порядку кримінального провадження, у тому числі і кримінального провадження на підставі угод, яке визначене нормами КПК України.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 05.08.2020 у справі №734/631/19. У вказаній постанові Верховний Суд зазначив: «За таких обставин, звільняючи особу, яку визнано винуватою у вчиненні корупційного злочину, від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75КК України, суд апеляційної інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме застосував закон, який не підлягає застосуванню».

Отже, суд відхиляє доводи захисника на те, що ОСОБА_5 може бути звільнена від відбування покарання з випробуванням відповідно до ч.2ст.75КК України, оскільки перекваліфікування підозри останній не змінило тієї обставини, що за вчинення інкримінованого ОСОБА_5 тяжкого корупційного злочину не може бути призначено інше покарання, ніж позбавлення волі з реальним його відбуттям.

Щодо посилань захисника на те, що розмір застави в сумі 4994600,00грн позбавив підозрювану засобів існування, слідчий суддя зазначає наступне.

Як уже було встановлено, застава у розмірі 15368000,00грн (який є значно вищий за розмір застави, визначений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від26.12.2019), визначена ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від12.11.2019 як альтернатива тримання під вартою, була сплачена за ОСОБА_5 на наступний же день після винесення ухвали про обрання запобіжного заходу щодо неї, тобто 13.11.2019. Вказане, на думку слідчого судді, спростовує доводи сторони захисту про непомірність застави.

Крім того, слідчий суддя відхиляє доводи захисника ОСОБА_4 про те, що уже понад два роки накладено арешт із забороною відчуження та розпорядження на майно та кошти, розміщених на усіх банківських рахунках ОСОБА_5, як на підставу позбавлення підозрюваної засобів існування. Так, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від12.11.2019 було встановлено про наявність у підозрюваної готівкових коштів у сумі 23000євро та 100000доларів США. При цьому, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від14.11.2019 у справі №760/7590/19 накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_5 у сумі 110000доларів США. Проте, вона була скасована Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду від04.12.2019.

Таким чином, маючи у володінні вищевказані готівкові кошти (понад 3000000млнгрн у перерахунку згідно з офіційним курсом Національного банку України), підозрювана ОСОБА_5 не є і не була позбавленою засобів існування.

Також безпідставними є твердження захисника про те, що наявні обмеження унеможливлюють нормальний спосіб життя підозрюваної, оскільки вона не має інших джерел утримання, а влаштуватися на роботу у банківській сфері, в якій вона є спеціалістом, ОСОБА_5 не може у зв`язку із повідомленням про підозру. Так, вказана обставина (повідомленням про підозру) не позбавляє підозрювану працевлаштуватись у іншій сфері, в тому числі, звернувшись до відповідного центру зайнятості.

Також слідчим суддею встановлено, що у власності підозрюваної є квартира АДРЕСА_1, на яку не накладено арешт, тобто підозрювана може нею вільно розпоряджатись, в тому числі і відчужити.

Встановлені слідчим суддею обставини у сукупності з тяжкістю покарання, що загрожує підозрюваній у разі доведення її вини, свідчать про існування цілком обґрунтованого ризику та наявності у підозрюваної реальної можливості переховуватись від органів досудового розслідування та суду. При цьому, здача підозрюваною до ДМС паспортів для виїзду за кордон не позбавляє ОСОБА_5 переховуватись на території України, використовуючи, в тому числі, свої активи.

Крім того, покладення на підозрювану обов`язків прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за викликом, не відлучатись із населеного пункту, в якому вона проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду, повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання, здати на зберігання до уповноважених органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними та свідками у даному кримінальному провадженні є процесуальними заходами, спрямованими на запобігання спробам підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування та суду, однак їх застосування не виключає існування самого ризику того, що підозрювана може вчинити відповідну спробу переховування.

Також слідчий суддя звертає увагу, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від12.11.2019 встановлено наявність ризику незаконного впливати на свідків, експертів чи спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні. При цьому, жодних відомостей та доказів на спростування вказаного ризику стороною захисту при розгляді клопотання про зміну запобіжного заходу не надано.

Водночас, слідчий суддя звертає увагу, що при встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду- усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини1,2 статті23, стаття224КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею225КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина4 статті95КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Так, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від12.11.2019 встановлено, що ОСОБА_5 має широке коло знайомих, в тому числі і серед службових осіб різних правоохоронних органів та відповідно, як колишній директор Генерального департаменту банківського нагляду НБУ, використовуючи своє становище, вплив, авторитет, може незаконними засобами впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, у тому числі, які працюють у Фонді гарантування вкладів фізичних осіб та Національному банку України зокрема, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, з метою зміни ними показань або відмови від їх надання.

За таких обставин, слідчий суддя констатує про існування ризику, передбаченого п.3ч.1ст.177КПК України.

Щодо належного виконання усіх обов`язків.

У клопотанні про зміну запобіжного заходу захисник ОСОБА_4 зазначив, що після застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу та покладення на неї процесуальних обов`язків, визначених статтею 194КПК України, підозрювана неухильно їх дотримується. Так, 14.11.2019 ОСОБА_5 подала в НАБУ та САП клопотання, в якому повідомила сторону обвинувачення про своє постійне місце проживання та про готовність брати участь у слідчих процесуальних діях; 15.11.2019 ОСОБА_5 здала в Центральне міжрегіональне управління ДМС у місті Києві та Київській області паспорти для виїзду за кордон; 18.11.2019 підозрювана звернулася до НАБУ та САП з клопотанням про її допит; 27.11.2019 ОСОБА_5 звернулася до Головного управління Національної поліції в місті Києві з метою одержання електронного засобу контролю.

Однак, слідчий суддя зауважує, що посилання захисника на добросовісне і належне виконання підозрюваною покладених на неї обов`язків та невчинення нею дій, перелік, яких визначений у ч.1ст.177КПК України не спростовує наявність вищевказаних ризиків, оскільки необхідність належного виконання таких обов`язків покладена на підозрюваного згідно з приписами КПК України, та не тягне за собою наслідком обрання іншого запобіжного заходу.

Слідчий суддя переконаний у тому, що демонстрація на досудовому провадженні ОСОБА_5 бездоганної процесуальної поведінки свідчить лише про те, що застосований до неї запобіжний захід та визначена сума застави є такими, що достатньою мірою гарантують виконання покладених на підозрювану процесуальних обов`язків та забезпечують її належну поведінку у кримінальному провадженні.

З огляду на викладене, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами доказів, оцінюючи в сукупності всі обставини кримінального провадження, повинен встановити, чи є застосований запобіжний захід пропорційним для запобігання ризикам, наявність яких було встановлено у судовому засіданні або наявні підстави для його зміни на більш м`який, про який просить сторона захисту.

З матеріалів клопотання слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_5 підозрюється у зловживанні службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки державі в особі Національного банку України у розмірі 1196788730,00грн, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.2ст.364КК України, яке відповідно до ст.12КК України, належить до категорії тяжких.

За наслідками розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, слідчим суддею було встановлено актуальність двох ризиків, а саме: підозрювана ОСОБА_5 може переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, а також може незаконно впливатиме на інших учасників кримінального провадження.

Крім того, частиною8 ст.182КПК України передбачено, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Тобто у цьому випадку застава є процесуальним примусом, який застосовується до підозрюваної та накладає відповідні зобов`язання не тільки на підозрювану, а також на заставодавця.

З огляду на вищезазначені обставини, які доведено у їх сукупності, слідчий суддя дійшов висновку, що запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, про зміну на який просить сторона захисту, зважаючи на обставини вчинення злочину, який інкримінується ОСОБА_5, та актуальність двох ризиків, один з яких свідчить про те, що підозрювана з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду, враховуючи стадію кримінального провадження, яка передує направленню обвинувального акта до суду, припинення покладених обов`язків, є недостанім для запобігання позапроцесуальній поведінці підозрюваної. У свою чергу застосований до підозрюваної ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді застави є дієвим та пропорційним для запобігання ризикам, передбаченим п.п.1,3ч.1ст.177КПК України.

За таких обставин, у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу підозрюваній ОСОБА_5 слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.201КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу підозрюваній ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №12014000000000496 від05.11.2014 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1