- Presiding judge (HACC AC): Semennykov O.Yu.
справа № 991/7321/21
провадження № 11-сс/991/737/21
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
про відмову у відкритті провадження
06 грудня 2021 року м.Київ
Суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, перевіривши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03 листопада 2021 року про відмову в задоволенні клопотання про скасування арешту майна,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03 листопада 2021 року відмовлено в задоволенні поданого в порядку ч.1 ст.174 КПК клопотання ОСОБА_2 від 27 жовтня 2021 року.
Судове рішення мотивовано тим, що ОСОБА_2 не доведено відсутності потреби в подальшому застосуванні арешту майна, а його скасування може призвести до знищення речових доказів та зашкодить подальшому проведенню досудового розслідування чи можливого судового розгляду обвинувального акту у даному провадженні.
Не погоджуючись з цим рішенням, 01 грудня 2021 року ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді від 03 листопада 2021 року, скасувати її та постановити нову, якою задовольнити клопотання від 27 жовтня 2021 року про скасування арешту майна.
В апеляційній скарзі особа вказує на неправомірність ухвали слідчого судді, оскільки на його думку на теперішній час відсутні обставини вважати арештоване майно (мобільний телефон) доказом кримінального правопорушення.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття провадження за даною апеляційною скаргою слід зазначити, що законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції може бути забезпечена можливістю їх оскарження в апеляційному порядку, передбачене положеннями КПК право на оскарження судових рішень є важливою гарантією забезпечення захисту прав і законних інтересів учасників кримінального провадження і процесуальним інструментом виправлення судової помилки.
Пунктом 7 частини 2 статті 131 КПК встановлено, що заходами забезпечення кримінального провадження, зокрема, є арешт майна.
За приписами ч.1 ст.132 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
На підставі ч.1 ст.174 КПК підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Порядок та перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, чітко визначено та регламентовано Главою 31 Кримінального процесуального кодексу України.
Згідно з ч.3 ст.392 КПК в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
Положеннями ст.309 КПК визначений виключний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, проте за ч.3 цієї статті інші ухвали слідчого судді, ніж зазначені в цій статті, оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді. Тобто у випадку незгоди сторін з іншими ухвалами слідчого судді законність останніх підлягає перевірці судом першої інстанції під час підготовчого провадження.
Суд зазначає, що ані положеннями розділу ІІ Глави 17 КПК, які регламентують арешт майна, ні нормами ст.309 КПК не передбачено можливості апеляційного оскарження ухвали слідчого судді про відмову у задоволенні клопотання про скасування арешту майна.
В той же час, оскільки постановлена слідчим суддею ухвала передбачена положеннями чинного КПК як рішення слідчого судді за результатами розгляду клопотання про скасування арешту майна, положення щодо можливості апеляційного оскарження ухвали слідчого судді, в тому числі викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року по справі №243/6674/17-к, у даному випадку не застосовуються.
Таким чином, норми діючого законодавства не передбачають можливості апеляційного перегляду рішення слідчого судді за результатами розгляду клопотання про скасування арешту майна, поданого в порядку ч.1 ст.174 КПК, про що правомірно зазначено слідчим суддею в резолютивній частині ухвали від 03 листопада 2021 року, а право особи на висловлення своїх заперечень на рішенням слідчого судді може бути реалізоване в порядку, передбаченому ч.3 ст.309 КПК.
За вимогами ч.4 ст.399 КПК суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження за апеляційною скаргою на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, при цьому суд звертає увагу, що відмова у відкритті апеляційного провадження у зв`язку з оскарженням рішення слідчого судді, оскарження якого не передбачено, не може сприйматись як обмеження доступу до правосуддя. Так, в ухвалі Європейського суду з прав людини від 08 січня 2008 року щодо прийнятності заяви №32671/02 у справі «Скорик проти України» зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги.
На підставі вищевикладених обставин, оскільки рішення слідчого судді про відмову в задоволенні клопотання про скасування арешту майна не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, у відкритті провадження за поданою апеляційною скаргою слід відмовити.
Керуючись ст.ст.131,132,170, 174, 309, 392, 399 КПК, суддя
ПОСТАНОВИВ:
У відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03 листопада 2021 року про відмову в задоволенні клопотання про скасування арешту майна відмовити.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати особі, яка подала апеляційну скаргу.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а у разі постановлення ухвали без виклику особи, яка її оскаржує, з дня отримання нею копії судового рішення.
Суддя ОСОБА_1