Document No. 102219390

Справа № 626/1948/17

Провадження 1-кп/910/56/19

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

23 грудня 2021 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді Кравчука О.О.,

суддів: Білоус І.О., Крука Є.В.,

секретар судового засідання Слаква О.О.

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Василенкова Б.М.

обвинуваченого ОСОБА_1

його захисника Маленка О.В.

представника особи у володінні якої перебувають речі та документи, до яких сторона захисту просить надати тимчасовий доступ Отюської І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Києві клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 адвоката Маленка О.В. про тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 19.05.2017 р. за № 42016000000001569, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Новоукраїнка, Звенигородського району Черкаської області, який зареєстрований і фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,

ВСТАНОВИВ:

1. Зміст клопотання та позиції учасників

20.12.2021 р. захисник обвинуваченого ОСОБА_1 адвокат Маленко О.В. через канцелярію подав до Вищого антикорупційного суду клопотання про надання тимчасового доступу до документів, які знаходяться у володінні ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме до матеріалів цивільних справ № 553/2071/17, № 553/2072/17, № 553/2073/17, № 553/2074/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 з можливістю вилучення їх копій.

Указане клопотання було зареєстроване в канцелярії Вищого антикорупційного суду 20.12.2021 р. за № 21625/21-Вх.

На думку сторони захисту, вказані в клопотанні документи підтверджують провокативний характер кримінального провадження щодо ОСОБА_1 , а тому, керуючись положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, існує нагальна потреба в отриманні тимчасового доступу до матеріалів, зазначених у клопотанні.

Захисник у своєму клопотанні вказує, що сторона обвинувачення, здійснюючи неодноразові провокації на вчинення кримінального правопорушення щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , і не отримавши бажаного результату, з метою створення штучних умов для реалізації подальшого провокування обвинуваченого ОСОБА_1 на вчинення кримінальних правопорушень, розробила план, який передбачав ініціювання подання до Ленінського районного суду м. Полтава, де на посаді судді працює обвинувачений ОСОБА_1 , численних позовів до одного й того самого відповідача, з тим самим предметом, та з тих самих підстав, тобто, вчинення дій, що пов`язані зі зловживанням процесуальними правами в частині подання тотожних позовів, яке мало на меті лише одне: маніпулювання функціонуванням автоматизованого розподілу справ між суддями Ленінського районного суду м. Полтава для того, щоб «штучно створений» стороною обвинувачення цивільний позов потрапив на розгляд безпосередньо до судді ОСОБА_1 , що, у свою чергу, дозволило б реалізувати подальший замисел сторони обвинувачення по здійсненню провокацій на вчинення кримінального правопорушення. Так, з відомостей, які містяться на веб-порталі «Судова влада», які сторона захисту додає до клопотаня, слідує, що 14.08.2017 р. до Ленінського районного суд м. Полтава надійшов позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за борговою розпискою в 5 примірниках, за результатами чого, в провадженні вказаного суду з`явилися такі цивільні справи: № 553/2071/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за борговою розпискою (головуючий суддя ОСОБА_4 ); № 553/2072/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за борговою розпискою (головуючий суддя ОСОБА_5 ); № 553/2073/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за борговою розпискою (головуючий суддя ОСОБА_6 ); № 553/2074/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за борговою розпискою (головуючий суддя ОСОБА_6 ); № 553/2075/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за борговою розпискою (головуючий суддя ОСОБА_1 ). Таким чином, вчинення стороною обвинувачення вказаних дій щодо подання 5 позовів до одного й того самого відповідача, з тим самим предметом, та з тих самих підстав, дало можливість, з урахуванням алгоритмів роботи автоматизованого розподілу справ між суддями, домогтися потрапляння «штучного позову» сторони обвинувачення в провадження до 4 суддів Ленінського районного суду м. Полтава, у т.ч. й судді ОСОБА_1 . Разом із цим, маючи на меті здійснення провокацій на вчинення кримінального правопорушення тільки відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , сторона обвинувачення навмисно на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху, усунула недоліки позовної заяви лише в цивільній справі № 553/2075/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за борговою розпискою, де головуючим був суддя ОСОБА_1. Отже, на переконання захисника, вказане свідчить про активні дії правоохоронних органів та осіб, які перебували під їх контролем, що були спрямовані на потрапляння «штучного позову» саме до судді ОСОБА_1 , містить у собі ознаки провокації.

Захисник Маленко О.В. у судовому засіданні клопотання підтримав та просив його задовольнити, вказав, що запитувані у клопотанні документи можуть підтвердити або спростувати факт провокації у цьому кримінальному провадженні.

Обвинувачений ОСОБА_1 заявлене клопотання підтримав та просив задовольнити.

Прокурор Василенков Б.М. проти задоволення клопотання заперечував. Указав, що факт подання від імені позивача ОСОБА_2 декількох позовних заяв до Ленінського районного суду м. Полтава не оспорюється стороною обвинувачення, оскільки вказані дії були здійснені ОСОБА_7 на виконання вимог ОСОБА_1 , для того, аби цей позов потрапив саме до нього на розгляд. На думку прокурора, відповідні рішення суддів Ленінського районного суду м. Полтава про залишення цих позовних заяв без розгляду, згідно додатків, наданих захисником ОСОБА_8 , були ухвалені вже після затримання ОСОБА_1 , а тому вони не можуть свідчити про активність дій правоохоронних органів.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомлявся про дату та місце розгляду клопотання, однак, у судове засідання не з`явився, надіслав до суду клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

2. Оцінки та мотиви суду

Розглянувши подане клопотання та заслухавши думку сторін кримінального провадження, суд уважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст. 22 КПК, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення та стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК. При цьому суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 93 КПК, збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому КПК.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 93 КПК, сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.

Оскільки захисник обгрунтовує важливість отримання запитуваних ним у клопотанні документів необхідністю забезпечення належного захисту прав обвинуваченого ОСОБА_1 та доведення факту провокації, суд сприяє здійсненню такого процесуального права сторони захисту як збирання доказів.

Відповідно до ч. 5 ст. 223 КПК, у разі отримання під час проведення слідчої (розшукової) дії доказів, які можуть вказувати на невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, слідчий, прокурор зобов`язаний провести відповідну слідчу (розшукову) дію в повному обсязі, долучити складені процесуальні документи до матеріалів досудового розслідування та надати їх суду у випадку звернення з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Крім того, відповідно до положень ст. 92 КПК, обов`язок доведення відсутності провокації покладається на прокурора.

Відповідно до п. 69 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Раманаускас проти Литви» (Ramanauskas v. Lithuania) від 5 лютого 2008 р., ст. 6 Конвенції не було б порушено, якби заявник мав ефективну можливість шляхом заперечення або іншим чином порушити питання про підбурювання під час розгляду кримінальної справи щодо нього. ЄСПЛ усупереч позиції Уряду не вважає, що дотримання таких загальних гарантій від зловживань, як рівність сторін та додержання права на захист, є достатнім у цьому випадку.

У п. 71 згаданого рішення ЄСПЛ зауважує, що заявник протягом усього провадження у справі стверджував про підбурювання його до вчинення злочину. Відповідно, органи державної влади та суди повинні були принаймні ретельно перевірити, чи перевищили правоохоронні органи межі, визначені у зв`язку з використанням моделі симулювання, тобто чи підбурювали вони заявника до вчинення злочину.

Аналогічних висновків ЄСПЛ дійшов у пунктах 61, 62 рішення у справі «Баннікова проти Росії» (Bannikova v. Russia) від 04 листопада 2010 р., у якому суд наголосив на тому, що загальною рисою справ, де мала місце провокація, є те, що заявник не може подати заяву про провокацію злочину, оскільки захист не має доступу до значних доказів, часто як наслідок формального рішення про обмеження доступу до окремих доказів особливої категорії, які не розкрито. При цьому, Європейський суд зазначає, що право на справедливий судовий розгляд за ст. 6 Конвенції включає в себе право на доступ до всіх доказів, які має сторона обвинувачення, як тих, що доводять вину, так і невинуватість.

У кримінальному провадженні, з метою досягнення його дієвості, застосовуються заходи забезпечення кримінального провадження (ст. 131 КПК).

У п. 5 ч. 2 ст. 131 КПК передбачено такий вид заходу забезпечення кримінального провадження як тимчасовий доступ до речей та документів, який полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку) (ч. 1 ст. 159 КПК).

Відповідно до ч. 1 ст. 333 КПК, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ КПК України, з урахуванням особливостей, встановлених розділом IV КПК України.

Згідно із ч. 2 ст. 333 КПК, під час розгляду клопотання про надання тимчасового доступу до речей і документів, суд також ураховує причини, через які такий тимчасовий доступ не був здійснений під час досудового розслідування.

Перевіряючи наявність підстав, передбачених ч. 2 ст. 333 КПК, щодо причин, через які сторона захисту не здійснила тимчасовий доступ до речей та документів під час досудового розслідування, суд зауважує, що у клопотанні захисник вказав, що вказана інформація стала відомою стороні захисту вже після завершення досудового розслідування, а тому раніше отримати вони її не могли.

Разом із тим захисником доведено, що вказані матеріали неможливо отримати іншим чином, оскільки запитувані документи перебувають у розпорядженні ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Крім того, процес доведення факту провокації передбачає доведення фактів недопустимості зібраних стороною обвинувачення доказів, що відноситься до тих питань, які вирішуються судом саме на стадії судового розгляду, тому суд приходить до висновку, що сторона захисту звернулась зі своїм клопотанням на відповідній стадії кримінального процесу.

У свою чергу, надання тимчасового доступу до речей та документів, відповідно до положень ч. 3 ст. 132 КПК, передбачає доведення наявності:

- обґрунтованості підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

- виправдання такого ступеню втручання у права та свободи особи;

- можливості виконання завдання, для виконання якого сторона звертається із відповідним клопотанням.

Щодо обґрунтованості підозри суд, не висловлюючись по суті підозри, та зважаючи на те, що питання про застосування заходу забезпечення кримінального провадження розглядається на стадії судового розгляду та за клопотанням сторони захисту, уважає, що це питання перевірці під час вирішення цього клопотання не підлягає, а також, виходячи із засади рівності сторін, суд уважає, що решта вимог, передбачених ч. 3 ст. 132 КПК, підлягають доведенню не лише стороною обвинувачення, але і стороною захисту, в разі її звернення до суду з клопотанням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Оскільки запитувані у клопотанні матеріали перебувають у володінні державного органу - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідний захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тимчасового доступу до речей та документів не створить надмірного втручання в право цієї юридичної особи та є пропорційним до завдань кримінального провадження.

Щодо можливості виконання завдання, для виконання якого сторона захисту звертається із відповідним клопотанням, суд уважає, що, з огляду на заяву про провокацію, документи, до яких сторона захисту просить надати доступ, можуть бути використані для доведення факту провокації, а тому завдання, яке ставиться стороною захисту, є таким, що може бути виконане із застосуванням запитуваного заходу забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 163 КПК, слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, якщо сторона кримінального провадження у своєму клопотанні доведе наявність достатніх підстав уважати, що ці речі або документи:

- перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи;

- самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв`язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні;

- не становлять собою або не включають речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю.

Зі змісту клопотання вбачається, що документи, до яких сторона захисту просить надати тимчасовий доступ, є матеріалами цивільних справ за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_9 про стягнення боргу за борговою розпискою: № 553/2071/17, № 553/2072/17, № 553/2073/17, № 553/2074/17, які перебувають у володінні ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Отже, захисником доведено, що документи, до яких він просить надати тимчасовий доступ, перебувають у розпорядженні ІНФОРМАЦІЯ_2 , та що їх неможливо отримати іншим чином.

Судом установлено, що згідно додатку до поданого клопотання, у провадженні суддів Ленінського районного суду м. Полтава дійсно перебували цивільні справи № 553/2071/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_9 про стягнення боргу за борговою розпискою (головуючий суддя ОСОБА_4 ); № 553/2072/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_9 про стягнення боргу за борговою розпискою (головуючий суддя ОСОБА_5 ); № 553/2073/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_9 про стягнення боргу за борговою розпискою (головуючий суддя ОСОБА_6 ); № 553/2074/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_9 про стягнення боргу за борговою розпискою (головуючий суддя ОСОБА_6); № 553/2075/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_9 про стягнення боргу за борговою розпискою (головуючий суддя ОСОБА_1.).

Щодо думки прокурора про те, що рішення про залишення без розгляду позовних заяв у відповідних справах прийняті після затримання ОСОБА_1 , то цей факт, по-перше, не може бути сприйнятий судом лише на підставі пояснень сторін, а, по-друге, не виключає можливості наявності у відповідних справах доказів, які можуть бути використані стороною захисту. Оскільки сторони не заперечували, що йдеться про неодноразове подання позовів ОСОБА_2 до ОСОБА_3 стосовно того ж предмета, такі докази можуть бути належними доказами в цій справі.

Судом ураховано, що стороною захисту в клопотанні було дотримано вимог ч. 5 ст. 163 КПК, за таких обставин, для забезпечення визначених ст. 2 КПК завдань кримінального провадження і дотримання принципу змагальності сторін кримінального провадження, перевірки версії сторони захисту щодо провокативних дій працівників правоохоронних органів, та з метою забезпечення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, але враховуючи зв`язок запитуваної інформації з кримінальним провадженням, що перебуває на розгляді, суд приходить до висновку, що клопотання захисника Маленка О.В. підлягає до задоволення.

Згідно із положеннями ст. 159 КПК, при наданні тимчасового доступу до речей та документів, особі надається право ознайомитись із ними, зробити їх копії та вилучити їх. Захисник у своєму клопотанні зазначив спосіб у який саме він просить суд здійснювати тимчасовий доступ до запитуваних документів - виготовлення копій запитуваних документів та подальше їх вилучення.

Таким чином, на думку суду, для досягнення дієвості цього кримінального провадження стороні захисту необхідно надати тимчасовий доступ до запитуваних документів, шляхом ознайомлення з відповідними документами, їх фотографування, з можливістю отримання та вилучення належним чином завірених копій.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 164 КПК, за загальним правилом, строк дії ухвали про надання тимчасового доступу до речей та документів не може перевищувати двох місяців із дня її постановлення.

Щодо строку дії ухвали про надання тимчасового доступу, то у клопотанні захисник не зазначає строку, який необхідний стороні захисту для виконання ухвали. На думку суду, з огляду на обсяг матеріалів, тимчасовий доступ до яких одержала сторона захисту цією ухвалою, та зважаючи на те, що справа перебуває на стадії доповнень, а наступне судове засідання призначене на 20.01.2022 р., установлення строку дії ухвали в 3 тижні є достатнім для здійснення відповідного тимчасового доступу, з урахуванням завантаженості сторони захисту та віддаленості від м. Києва Октябрьськього районного суду м. Полтава.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 22, 93, 110, 131, 132, 159, 160, 163, 223, 333, 372, 375 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

1. Клопотання захисника Маленка О.В. про надання тимчасового доступу до речей і документів - задовольнити.

2. Надати обвинуваченому ОСОБА_1 та його захиснику адвокату Маленку О.В. тимчасовий доступ до документів, які знаходяться в матеріалах цивільних справ № 553/2071/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за борговою розпискою (головуючий суддя ОСОБА_4); № 553/2072/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за борговою розпискою (головуючий суддя ОСОБА_5); № 553/2073/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за борговою розпискою (головуючий суддя ОСОБА_6); № 553/2074/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за борговою розпискою (головуючий суддя ОСОБА_6) і перебувають у володінні ІНФОРМАЦІЯ_2 , з можливістю вилучення їх копій.

3. Строк дії ухвали 3 тижні із дня її постановлення - до 14.01.2022 р.

У разі невиконання ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів, суд за клопотанням сторони кримінального провадження, якій надано право на доступ до речей і документів на підставі ухвали, має право постановити ухвалу про дозвіл на проведення обшуку згідно з положеннями КПК з метою відшукання та вилучення зазначених речей і документів (ч. 1 ст. 166 КПК).

Ухвала оскарженню не підлягає, та набирає законної сили з моменту її проголошення.

Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК.

Головуючий суддя Кравчук О.О.

Судді: Білоус І.О.

Крук Є.В.