Document No. 102337586

ЄУНС 991/2959/21

1-кп/991/22/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2021 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

головуючої судді Білоус І.О.

суддів: Крука Є.В., Кравчука О.О.

секретар судового засідання Манохіна О.Є., Пузир В.Р.

за участі:

прокурора Колотила О.О.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисників Кічі В.В., Німака В.В., Терещенка Д.Р., Тимощука С.О., Щеннікової Г.О.

розглянувши у відкритому та частково закритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 42020000000001787 від 23 вересня 2020 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Лубни Полтавської області, одруженого, що має на утриманні неповнолітню дитину, з вищою освітою, зареєстрованого в кв. АДРЕСА_1 , що проживає в АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,

ВСТАНОВИВ:

1.Історія провадження.

Вищим антикорупційним судом 28 квітня 2021 року отримано обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 , обвинуваченого за ч. 3 ст. 368 КК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, згідно положень ч. 3 ст. 35 КПК України, для розгляду кримінального провадження визначено колегію суддів Вищого антикорупційного суду у складі головуючої судді Білоус І.О., суддів Кравчука О.О. та Крука Є.В.

Відповідно до ч. 1 ст. 314 КПК України підготовче судове засідання у цій справі призначено на 21 травня 2021 року, за результатом якого справу призначено до судового розгляду на 03 червня 2021 року.

Під час судового розгляду на стадії дослідження доказів до Вищого антикорупційного суду надійшла угода про визнання винуватості, укладена начальником третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Кричуном В.В. та обвинуваченим ОСОБА_1 , за участі захисника Тимощука С.О.

Після цього, суд на виконання вимог ч. 3 ст. 474 КПК України зупинив проведення процесуальних дій і перейшов до розгляду угоди.

2. Формулювання обвинувачення за обвинувальним актом.

ОСОБА_1 02 грудня 2015 року набув повноваження депутата Чернігівської обласної ради 7 скликання (повноваження закінчилися у день проведення першої сесії Чернігівської обласної ради 8 скликання 03 грудня 2020 року).

Розпорядженням Президента України від 30 червня 2020 року № 406/2020-рп ОСОБА_1 призначено на посаду голови Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області (далі - Чернігівська РДА).

Згідно з розпорядженням від 03 липня 2020 року № 11-к ОСОБА_1 приступив до виконання повноважень голови Чернігівської РДА того ж дня.

У зв`язку із займаною посадою відповідно до п. 2 примітки до ст. 368 КК України він був службовою особою, яка займає відповідальне становище.

Згідно зі ст. 19 Конституції України ОСОБА_1 зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Статтею 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» (далі - Закон) передбачено, що виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Згідно з вимогами ст. 119 Конституції України та ст. 2 Закону місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують: виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня; законність і правопорядок, додержання прав і свобод громадян; виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля; взаємодію з органами місцевого самоврядування; реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.

До відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією України і законами України, належить вирішення питань: забезпечення законності, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян; соціально-економічного розвитку відповідних територій; бюджету, фінансів та обліку; управління майном, приватизації, сприяння розвитку підприємництва та здійснення державної регуляторної політики; використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля (ст. 13 Закону).

Місцева державна адміністрація, серед іншого, погоджує документацію із землеустрою у випадках та порядку, визначених Земельним кодексом України та Законом України «Про землеустрій», щодо відповідності зазначеної документації законодавству у сфері містобудування та архітектури, охорони культурної спадщини (ст. 20 Закону).

Водночас ст. 20 Земельного кодексу України регламентовано, що зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок та провадиться щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, - районною державною адміністрацією, а щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, що не входять до території району, або в разі якщо районна державна адміністрація не утворена, - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, розробляється на замовлення власника земельної ділянки без надання дозволу Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування на його розроблення.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється в порядку, встановленому законом.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст. 186-1 цього Кодексу.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого в порядку, встановленому ст. 186-1 цього Кодексу, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення.

Статтею 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування.

Планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Розроблення детального плану території за межами населених пунктів та внесення змін до нього здійснюються на підставі розпорядження відповідної районної державної адміністрації, крім випадків, якщо законами встановлений інший порядок.

Зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території, забороняється (ст.ст. 16, 19, 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Згідно з п. «и» ч. 1 ст. З Закону України «Про запобігання корупції», суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є посадові та службові особи державних органів.

Відповідно до вимог ст. 22 Закону України «Про запобігання корупції», особам, зазначеним у ч. 1 ст. 3 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.

Разом із тим у ст. 24 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняні до них особи у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов`язані невідкладно вжити таких заходів: відмовитися від пропозиції; за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію; залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників; письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції.

ОСОБА_1 , будучи суб`єктом, на якого поширюються норми Закону України «Про запобігання корупції», не мав права використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, а у випадку надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди чи подарунка вжити заходів, передбачених ст. 24 Закону України «Про запобігання корупції».

Водночас, ігноруючи вимоги чинного законодавства України, ОСОБА_1 , будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, переслідуючи мету власного незаконного збагачення, діючи з корисливих мотивів, умисно вчинив тяжкий корупційний злочин за таких обставин.

17 серпня 2020 року директор ПП «Інвестиційна компанія «Меркурій-Інвест» ОСОБА_2 , який діяв на підставі договору з громадянином ОСОБА_3 від 12.08.2020 «Про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» щодо розроблення детального плану та зміни цільового призначення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, розташованих на території Хмільницької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, яким присвоєні кадастрові номери 7425589300:07:000:6353, 7425589300:07:000:6352, 7425589300:07:000:6351, перебуваючи у приміщенні службового кабінету голови Чернігівської РДА ОСОБА_1 , що у м. Чернігові по вул. Шевченка, 48 , звернувся до останнього з питанням про отримання від нього як службової особи дозволів на розроблення та затвердження детального плану територій та у подальшому затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення вказаних земельних ділянок.

У подальшому, 15 вересня 2020 року, ОСОБА_1 під час розмови із ОСОБА_2 , яка відбулася біля приміщення Чернігівської РДА, маючи умисел на одержання неправомірної вигоди, повідомив, що для отримання від нього дозволів на розроблення та затвердження детального плану територій та у подальшому затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення вказаних земельних ділянок, необхідно надати неправомірну вигоду в розмірі щонайменше 5 000 доларів США.

16 вересня 2020 року ОСОБА_2 , усвідомлюючи протиправність дій ОСОБА_1 , звернувся з письмовою заявою до Служби безпеки України з приводу вказаних обставин.

У подальшому 22 жовтня 2020 року ОСОБА_2 подав до Чернігівської РДА документи, необхідні для отримання дозволу на розроблення детального плану територій, на яких розташовуються земельні ділянки з кадастровими номерами: 7425589300:07:000:6353, 7425589300:07:000:6352, 7425589300:07:000:6351.

29 жовтня 2020 року, близько 19 год. 35 хв., ОСОБА_1 , перебуваючи на території автозаправної станції за адресою: м. Чернігів, вул. Генерала Бєлова, в ході особистої розмови із ОСОБА_2 висловив останньому вимогу про надання йому неправомірної вигоди вже у розмірі 10 000 доларів США за прийняття ним рішень у вигляді розпоряджень про надання дозволу на розроблення, затвердження детального плану територій та у подальшому затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок із кадастровими номерами: 7425589300:07:000:6353, 7425589300:07:000:6352, 7425589300:07:000:6351.

Голова Чернігівської РДА ОСОБА_1 04 листопада 2020 року о 14 год. 25 хв. під час зустрічі з ОСОБА_2 , яка відбулася в лісосмузі неподалік буд. 103-А по вул. Шевченка у м. Чернігові, на виконання попередньої домовленості, перебуваючи на місці водія в салоні автомобіля «Nissan X-Trail» державний номерний знак НОМЕР_1 одержав від останнього неправомірну вигоду в розмірі 10 000 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України дорівнювало 286 000 гривень, тобто відповідно до п. 1 примітки до ст. 368 КК України становило великий розмір.

Зважаючи на викладене, ОСОБА_1 обвинувачується в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди у великому розмірі для себе за вчинення в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища.

Його дії кваліфіковано за ч. 3 ст. 368 КК України.

3. Зміст укладеної угоди про визнання винуватості.

Судом встановлено, що начальник третього відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Кричун В.В. 18 листопада 2021 року у присутності адвоката Тимощука С.О. уклав угоду про визнання винуватості з обвинуваченим ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 368 КК України.

В угоді про визнання винуватості зазначено істотні обставини, які враховані прокурором при вирішенні питання про її укладення, а саме:

1)відсутність потерпілого у кримінальному провадженні та цивільного позову, оскільки кримінальним правопорушенням не завдано матеріальної шкоди;

2)ступінь та характер сприяння обвинуваченого у проведенні кримінального провадження щодо нього та інших осіб, а саме: беззастережне визнання обвинуваченим своєї винуватості в інкримінованому ОСОБА_1 кримінальному правопорушенні; сприяння у проведенні досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000585 від 15 липня 2019 року за ч. 2 ст. 364 КК України шляхом надання ним як свідком показань, які в сукупності з іншими доказами можуть допомогти виявити осіб, що вчинили злочин ;

3)характер і тяжкість обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, який належить до категорії тяжких ;

4)наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого судового провадження, невідворотності покарання за вчинений ОСОБА_1 злочин, ухвалення у розумні строки судового рішення у кримінальному провадженні при мінімальних витратах державних ресурсів, а також зменшення навантаження на органи прокуратури та суд;

5)наявність суспільного інтересу у викритті більшої кількості осіб, які вчинили злочини та більшої кількості злочинів, в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень, інших більш тяжких кримінальних правопорушень.

Так, ОСОБА_1 допоміг детективам Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) викрити службову особу, яка займає відповідальне становище, у вчиненні тяжкого корупційного злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, віднесеного до підслідності НАБУ, а інформація щодо вчинення цією особою злочину була підтверджена іншими доказами внаслідок чого їй повідомлено про підозру.

В угоді також зазначено, що обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_1 , згідно зі ст. 66 КК України є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, наявність на утриманні неповнолітньої особи.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 67 КК України не встановлено.

Також, в угоді зазначено відомості, які характеризують особу обвинуваченого, а саме те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, має почесне звання «Заслужений працівник освіти України», науковий ступінь кандидата економічних наук, нагороджувався державними нагородами та відзнаками тощо.

В угоді також зазначено, що обвинувачений ОСОБА_1 повністю та беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення в обсязі висунутого йому обвинувачення та зобов`язується беззастережно визнати свою винуватість в обсязі висунутого йому обвинувачення в судовому провадженні.

Сторони угоди погодились на призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у межах санкції ч. 3 ст. 368 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із здійсненням функцій представника влади чи місцевого самоврядування, а також, з використанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки, без конфіскації майна.

Сторонами також узгоджено звільнення ОСОБА_1 на підставі ч. 2 ст. 75КК України від відбування основного покарання з випробуванням.

Відповідно до ч. 3 ст. 75 КК України у випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Сторони угоди погодились запропонувати суду при звільненні його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75, 76 КК України визначити тривалість іспитового строку 3 роки, а також, відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України клопотати перед судом про покладення на ОСОБА_1 обов`язків:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Зазначене покарання узгоджено з обвинуваченим ОСОБА_1 при укладенні угоди.

В угоді також зазначено обов`язки ОСОБА_1 щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншими особами.

Зокрема, він зобов`язується:

1)беззастережно визнавати свою винуватість в обсязі пред`явленого обвинувачення під час судового провадження;

2)сприяти досудовому розслідуванню та судовому розгляду у кримінальному провадженні № 52019000000000585 від 15 липня 2019 року (а також у випадку прийняття відповідного процесуального рішення - у виділених з нього кримінальних провадженнях) у з`ясуванні всіх обставин справи;

3)у разі необхідності під час досудового розслідування та судового провадження у кримінальному провадженні № 52019000000000585 від 15 липня 2019 року (а також у випадку прийняття відповідного процесуального рішення - у виділених з нього кримінальних провадженнях) за першим викликом з`явитись до слідчого (детектива), прокурора, слідчого судді чи суду;

4)співпрацювати у викритті службових осіб у кримінальному провадженні № 52019000000000585 від 15 липня 2019 року, а також інших осіб у вчиненні кримінальних правопорушень;

5)сприяти досудовому розслідуванню та судовому розгляду у кримінальному провадженні, у якому він допоміг викрити службову особу, яка займає відповідальне становище, у вчиненні корупційного злочину (а також у випадку прийняття відповідного процесуального рішення - у виділених з нього кримінальних провадженнях).

Сприяння має полягати у наданні правдивих показань та їх підтвердженні під час судового провадження.

Крім цього, сторони угоди про визнання винуватості підтверджують, що її укладено добровільно, тобто така угода не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені угодою.

Обвинуваченому ОСОБА_1 роз`яснено наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, а також, наслідки невиконання угоди. Сторонам також відомі обмеження, передбачені в ч. 4 ст. 394, ч. 3 ст. 424 КПК України в частині оскарження вироку на підставі угоди про визнання винуватості в апеляційному та касаційному порядку.

В угоді також зазначено, що кримінальним правопорушенням матеріальна шкода не завдана, потерпілі у кримінальному провадженні відсутні, цивільний позов не заявлено.

При цьому, обвинувачений зобов`язується відшкодувати витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні, які становлять 2 574,15 грн. (на проведення Українським науково-дослідним інститутом спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України судово-почеркознавчої експертизи № 14/1 від 15.02.2021).

4. Позиції учасників судового провадження щодо угоди.

Під час судового розгляду кримінального провадження № 42020000000001787 стосовно ОСОБА_1 прокурор Колотило О.О. просив затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 18 листопада 2021 року між начальником третього відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Кричуном В.В. та обвинуваченим ОСОБА_1 , зазначивши про її відповідність вимогам чинного законодавства, добровільність укладення, належність кримінального правопорушення до числа тих, щодо яких законом передбачена можливість укладення угод про визнання винуватості, а також про існування достатніх фактичних даних для визнання обвинуваченим своєї винуватості у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, яка підтверджується сукупністю зібраних під час досудового розслідування доказів. Також прокурор зазначив, що умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні повідомив, що в повному обсязі розуміє характер обвинувачення та погоджується з його формулюванням, зазначеним в угоді, повністю та беззастережно визнає свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні та щиро розкаюється, просив суд затвердити угоду. При цьому ОСОБА_1 зазначив, що він цілком розуміє, що має право на повний судовий розгляд, у якому прокурор має довести усі обставини кримінального правопорушення, а також, що він під час такого розгляду має право мовчати, допитувати свідків обвинувачення, подавати клопотання про виклик свідків і подавати докази, що свідчать на його користь. Проте, все одно, обвинувачений просив суд затвердити укладену ним з прокурором угоду. При цьому зазначив, що повністю усвідомлює вид покарання, визначеного в угоді про визнання винуватості, а також, інші заходи, які будуть застосовані до нього, у разі її затвердження. Крім цього, обвинувачений ОСОБА_1 повідомив, що укладення угоди про визнання винуватості є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Захисники Кіча В.В., Німак В.В., Терещенко Д.Р., Тимощук С.О., висловлюючи спільну позицію, просили суд затвердити укладену їх підзахисним угоду, повідомивши, що її умови відповідають вимогам законодавства, а її укладення є добровільним.

5. Мотиви, з яких суд виходить при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам КПК України і ухваленні вироку, та положення закону, якими він керувався.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

У п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України зазначено, що угода про визнання винуватості між прокурором і підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні, у тому числі, щодо тяжких злочинів.

Судом установлено, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а саме, у тому, що він, перебуваючи на посаді голови Чернігівської РДА Чернігівської області, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, одержав від директора ПП «Інвестиційна компанія «Меркурій-Інвест» ОСОБА_2 , який діяв на підставі договору з громадянином ОСОБА_3 10 000 доларів США, що згідно з п. 1 примітки до ст. 368 КК України відповідало великому розміру, для себе за надання дозволів на розроблення та затвердження детального плану територій та у подальшому затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок на території Хмільницької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, яким присвоєні кадастрові номери 7425589300:07:000:6353, 7425589300:07:000:6352, 7425589300:07:000:6351.

Суд ураховує, що обвинувачений ОСОБА_1 під час судового розгляду кримінального провадження беззастережно визнав свою вину, підтвердив свою згоду на призначення узгодженого покарання, зазначив про цілковите розуміння своїх прав, передбачених в ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідків укладення та затвердження угоди, характеру обвинувачення, щодо якого він визнав себе винним, виду покарання, що буде застосовано до нього, у разі затвердження угоди. Крім цього, обвинувачений ОСОБА_1 суду зазначив, що насильство, примус чи погрози з питань укладення угоди до нього ніхто не застосовував. Обіцянок, чи будь-яких інших обставин, не передбачених угодою, йому ніхто не надавав. Захисники повідомили, що вони здійснювали захист обвинуваченого під час укладення угоди та повністю підтвердили зазначені їх підзахисним обставини.

За результатом перевірки угоди на відповідність вимогам КПК України судом не встановлено підстав для відмови у затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених у ч. 7 ст. 474 КПК України. Крім цього, суд робить висновок, що її укладено у кримінальному провадженні з дотриманням вимог п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України, оскільки ОСОБА_1 обвинувачується за ч. 3 ст. 368 КК України, що відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжкого злочину.

Суд також вважає, що угоджене сторонами в угоді покарання відповідає вимогам ст. 53, 55, 63, 65 КК України.

Умови угоди відповідають інтересам суспільства. Затвердження угоди свідчить про швидке здійснення судового провадження, яке забезпечить притягнення обвинуваченого до відповідальності за вчинене ним корупційне правопорушення, з метою виправлення останнього. Зазначене сприяє формуванню у суспільства антикорупційної правосвідомості та невідворотності покарання за вчинене правопорушення.

Із досліджених судом у судовому засіданні обвинувального акта та угоди про визнання винуватості, пояснень сторін вбачається, що умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, нею не вирішується питання щодо майна третіх осіб.

Суд встановив, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Обґрунтованих підстав уважати протилежне судом не встановлено.

За угодою про визнання винуватості, на ОСОБА_1 покладено обов`язки:

1)сприяти досудовому розслідуванню та судовому розгляду у кримінальному провадженні № 52019000000000585 від 15 липня 2019 року (а також у випадку прийняття відповідного процесуального рішення - у виділених з нього кримінальних провадженнях) у з`ясуванні всіх обставин справи;

2)у разі необхідності під час досудового розслідування та судового провадження у кримінальному провадженні № 52019000000000585 від 15 липня 2019 року (а також у випадку прийняття відповідного процесуального рішення - у виділених з нього кримінальних провадженнях) за першим викликом з`явитись до слідчого (детектива), прокурора, слідчого судді чи суду;

3)співпрацювати у викритті службових осіб у кримінальному провадженні № 52019000000000585 від 15 липня 2019 року, а також інших осіб у вчиненні кримінальних правопорушень;

4)сприяти досудовому розслідуванню та судовому розгляду у кримінальному провадженні, у якому він допоміг викрити службову особу, яка займає відповідальне становище, у вчиненні корупційного злочину (а також у випадку прийняття відповідного процесуального рішення - у виділених з нього кримінальних провадженнях).

Сприяння має полягати у наданні правдивих показань та їх підтвердженні під час судового провадження.

Фактичні обставини, описані у обвинувальному акті, формулювання обвинувачення, вказане в угоді, підтвердження ОСОБА_1 цих обставин та визнання ним своєї вини у присутності захисника, дають можливість суду дійти висновку про існування фактичних підстав для визнання винуватості обвинуваченим.

Отже, підстави для відмови у затвердженні угоди відсутні, остання відповідає вимогам кримінального та кримінального процесуального закону, а тому підлягає затвердженню.

6.Призначення покарання.

Суд, призначаючи покарання, виходить з наступного.

Частина 3 ст. 368 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

Відповідно до ч. 5 ст. 65 КК України, у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

Тому, суд уважає, що визначене угодою покарання відповідає нормам КК України, інтересам суспільства, загальним засадам його призначення, є пропорційним та достатнім.

При цьому, суд також ураховує зміст ст. 50 КК України, в якій зазначено, що питання призначення покарання повинні вирішуватись з урахуванням мети покарання, як такої, що включає не лише кару, а й виправлення засуджених, та запобігання вчиненню злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Із наведеного вбачається, що суд, використовуючи право дискреції, має призначити конкретній особі за конкретний злочин максимально індивідуалізоване покарання. Це право охоплює повноваження суду, надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Суд не вбачає будь-яких привілеїв для обвинуваченого ОСОБА_1 , який досяг угоди із стороною обвинувачення, оскільки така угода укладена без жодного примусу лише за бажанням сторін та спрямована на вирішення завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.

Відтак, суд вважає, що укладена угода відповідає нормам КК України та інтересам суспільства й у частині узгодженого покарання, яке відповідає загальним засадам призначення покарання, є пропорційним та достатнім, сторони узгодили покарання у межах, встановлених санкцією статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, та забезпечить досягнення мети його застосування.

Суд бере до уваги відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_1 , його позитивну характеристику за місцем роботи, відсутність його перебування на обліку у лікарів нарколога та психіатра, сприяння працівникам правоохоронних органів у викритті інших злочинів, а також, те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності та має на утриманні неповнолітню дитину. Суд, визнає ці обставини такими, що пом`якшують покарання обвинуваченого. Крім цього, суд при призначенні ОСОБА_1 покарання, враховує відсутність обставин, що його обтяжують.

Суд також бере до уваги, що інкриміноване ОСОБА_1 кримінальне правопорушення вчинене ним під час перебування на посаді голови Чернігівської РДА Чернігівської області. Тому, у даному випадку підлягає застосуванню обумовлене в угоді додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю. Цей висновок відповідає змісту п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року, в якому зазначено, що якщо додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю за санкцією статті (санкцією частини статті) є обов`язковим, то воно застосовується лише до тих осіб, які обіймали посади чи займалися діяльністю, з якими було пов`язано вчинення злочину.

Крім цього, при призначенні ОСОБА_1 покарання суд також ураховує зміст ч. 2 ст. 75 КК України, в якій зазначено, що суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.

При цьому, за ч. 3 ст. 75 КК України, у випадках, передбачених ч. 1, 2 цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом. Відповідно до ч. 4 ст. 75 КК України така тривалість може становити від одного до трьох років.

Згідно з ч. 6 ст. 368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 734/631/19 міститься висновок щодо законодавчої заборони звільнення від відбування покарання у разі засудження особи за корупційне кримінальне правопорушення в загальному порядку на підставі ч. 1 ст. 75 КК України. Також, в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 203/378/17 та 29 листопада 2018 року в справі № 761/6774/16-к міститься посилання на постанову Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 грудня 2015 року № 13 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод», в п. 12 якої, зокрема, зазначено, що «чинні КК і КПК регулюють два різновиди звільнення від відбування покарання з випробуванням: 1) загальний - коли вимагається встановлення можливості виправлення засудженого без відбування покарання; 2) спеціальний - у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання винуватості, для укладення якої з`ясування питань, визначених у ч. 1 ст. 75 КК, не є обов`язковим. У зв`язку з чим, якщо ж сторони узгодили покарання та досягли домовленості щодо звільнення підозрюваного/обвинуваченого від його відбування з випробуванням, відповідно до ч. 2, 3 ст. 75 КК суд зобов`язаний прийняти рішення про таке звільнення у випадку затвердження угоди про примирення або визнання винуватості за наявності сукупності таких умов: 1) сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років; 2) узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням; 3) угода відповідає чинному законодавству та підстави для відмови в її затверджені визначені КПК (пункти 1-6 ч. 7 ст. 474 КПК) відсутні».

Отже, на підставі ч. 2 ст. 75 КК України (яка є спеціальним випадком щодо загального, передбаченого ч. 1 ст. 75 КК України) суд вважає за можливе, у випадку затвердження угоди про визнання винуватості, звільнити особу від відбування покарання з випробуванням шляхом встановлення іспитового строку, в тому числі у разі її засудження за корупційне кримінальне правопорушення.

Суд також ураховує наявність обставин, що пом`якшують покарання відповідно до ч.1 ст. 66 КК України, а саме щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів, наявність на утриманні неповнолітньої особи, викриття інших осіб у вчиненні корупційних злочинів, що відповідно до ч. 2 ст. 66 КК України може бути враховано як обставини, що пом`якшують покарання.

З цих підстав суд вважає за можливе застосувати до призначеного ОСОБА_1 покарання звільнення від його відбування з випробуванням, передбачене ч. 2 ст. 75 КК України.

При цьому, суд також ураховує зміст абз. 5 п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року, відповідно до якої судам необхідно мати на увазі, що при звільненні з випробуванням від відбування основного покарання суд відповідно до ст. 77 КК України може призначити додаткові покарання: штраф (за умови, що він передбачений санкцією закону, за яким засуджується особа); позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу. Додаткові покарання підлягають реальному виконанню, про що суд зазначає в резолютивній частині вироку.

З огляду на наведені роз`яснення, та враховуючи, що такий вид покарання не обумовлений в угоді про визнання винуватості, суд не застосовує додаткове покарання, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України, у вигляді конфіскації майна.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне застосувати звільнення від відбування покарання в виді позбавлення волі з реальним виконанням додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю. При цьому, суд не застосовує додаткове покарання у вигляді конфіскації майна. Водночас, вважає за необхідне покласти на ОСОБА_1 обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

7. Запобіжний захід.

Відповідно до абз. 8 п. 2 ч. 3 та абз. 13 п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою, у мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження та мотиви його ухвалення.

При цьому, суд ураховує, що на час ухвалення вироку на підставі угоди про визнання винуватості щодо ОСОБА_1 не застосовано жодного із видів запобіжного заходу та не покладено процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Ураховуючи відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та відповідних клопотань, а також особу обвинуваченого, відсутність завданої злочином шкоди, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, позитивні характеристики його особи, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу або покладення процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

8.Процесуальні витрати.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

З цих підстав, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь держави зазначені в обвинувальному акті витрати, що становлять 2 574,15 грн. (на проведення Українським науково-дослідним інститутом спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України судово-почеркознавчої експертизи № 14/1 від 15.02.2021).

9.Вирішення долі речових доказів.

Питання щодо долі речових доказів належить вирішити в порядку, передбаченому ст. 100 КПК України. При цьому, враховуючи, що кримінальне процесуальне законодавство України передбачає можливість скасування вироку на підставі угоди у зв`язку з невиконанням її умов, речові докази у вигляді зразку речовини «Светлячок-М», якою були помічені грошові кошти та аркуш паперу для нотаток з рукописними записами у виді цифр, підлягають залишенню при матеріалах кримінального провадження.

Керуючись ст.373, 374, 475 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

1.Затвердити угоду про визнання винуватості від 18 листопада 2021 року, укладену начальником третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Кричуном В.В. та обвинуваченим ОСОБА_1 , за участі захисника Тимощука С.О., у кримінальному провадженні № 42020000000001787 від 23 вересня 2020 року.

2. ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із здійсненням функцій представника влади чи місцевого самоврядування, а також з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки, без конфіскації майна.

3.На підставі ч. 2 ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням строком на 3 роки, призначивши до реального відбуття додаткове покарання - позбавлення права обіймати посади, пов`язані із здійсненням функцій представника влади чи місцевого самоврядування, а також із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.

4.Покласти на ОСОБА_1 обов`язки при звільненні від відбування покарання з випробуванням, передбачені п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України та п. 2 ч. 3 ст. 76 цього Кодексу, а саме:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

5.Строк відбуття основного покарання в виді позбавлення волі із застосуванням звільнення від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України рахувати з дня постановлення вироку.

6.Повернути володільцю - Службі безпеки України речові докази - грошові купюри в сумі 10 000 доларів США номіналом по 100 доларів США, виявлені під час обшуку автомобіля «Nissan X-Trail»,які зберігаються в Національному антикорупційному бюро України.

Повернути законному володільцю - ОСОБА_1 речові докази, які зберігаються в Національному антикорупційному бюро України:

-банківську картку ПриватБанку для виплат № НОМЕР_2 , строк дії до 07/19;

-банківську картку ПриватБанку для виплат № НОМЕР_3 , строк дії до 07/19;

-банківську картку ПриватБанку для виплат № НОМЕР_4 , строк дії до 07/19;

-банківську картку ПриватБанку для виплат № НОМЕР_5 , строк дії до 07/19;

-банківську картку ПриватБанку для виплат № НОМЕР_6 , строк дії до 07/19;

-банківську картку ПриватБанку для виплат № НОМЕР_7 , строк дії до 07/19;

-банківську картку ПриватБанку для виплат № НОМЕР_8 , строк дії до 07/19;

-банківську картку ПриватБанку для виплат № НОМЕР_9 , строк дії до 07/19;

-банківську картку ПриватБанку для виплат № НОМЕР_10 , строк дії до 07/19;

-банківську картку ПриватБанку для виплат № НОМЕР_11 , строк дії до 07/19.

Залишити у законного володільця - ОСОБА_1 , передані йому під час досудового розслідування речові докази:

-предмет, схожий на пристрій для відстрілу набоїв, споряджений гумовою кулею № НОМЕР_12 та набоями до нього в кількості 3 шт.,

-талони на пальне ІПС 2018 по 10 літрів - 30 шт., картки на бензин «Авіас» 4 шт. по 10 літрів А-92, 4 шт. по 10 літрів А-95, 2 шт. по 15 літрів А-92, 1 шт. на 15 літрів А-95, 15 шт. по 10 літрів А-92,

-банківську карту Приват Банку для виплат № НОМЕР_13 ,

-свідоцтво на реєстрацію транспортного засобу «Nissan X-Trail» державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_14 .

Повернути законному володільцю - ОСОБА_1 посвідчення голови Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області ОСОБА_1 № С-592, видане 30 червня 2020 року та дійсне до 31 грудня 2024 року, а також, ключ з брелком та сигналізацією від автомобіля «Nissan», скасувавши арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва № 757/49033/20-к від 11 листопада 2020 року.

Повернути законному володільцю - ОСОБА_1 речові докази, які зберігаються в НАБУ, скасувавшиарешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва № 757/49020/20-к від 11 листопада 2020 року, на:

-мобільний телефон Apple iPhone 5 модель A1429, IMEI: НОМЕР_15 ,

-мобільний телефон Apple iPhone 6 модель A1549, IMEI: НОМЕР_16 , з SIM-картою із стилізованим зображенням мобільного оператора «Київстар», на якій містяться надписи « НОМЕР_17 » з номером телефона НОМЕР_18 ,

-грошові кошти в сумі 204 долари США купюрами по 100 (сто) доларів США серії MF94146081F, KK57587647A, купюрами по 2 (два) долари США серії G17630245A, B12618423A.

-грошові кошти в сумі 200 грн. купюрою 200 (двісті) грн.

-колекційні монети номіналом 10 (десять) грн. «День українського добровольця», 30 штук,

-колекційну монету номіналом 5 (п`ять) грн. «Полтавська область», 1 штука.

-колекційну монету номіналом 5 (п`ять) грн. «Київська область», 1 штука.

-колекційну монету без номіналу з написом «175 років Уманському національному університету садівництва», 1 штука,

-колекційну монету номіналом 5 (п`ять) грн. «Золочівський замок», 1 штука,

-колекційну монету номіналом 5 (п`ять) грн. «Українська вишиванка», 1 штука,

-колекційні монети номіналом 10 (десять) грн. «Військово-морський флот України», 12 штук,

-купюри номіналом 20 (двадцять) грн. з написом «160 років від дня народження», 3 штуки,

-автомобіль «Nissan X-Trail» державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_14 .

Повернути законному володільцю - ОСОБА_1 грошові кошти в загальній сумі 51 000 (п`ятдесят одна тисяча) доларів США, виявлені під час обшуку житла обвинуваченого під час досудового розслідування кримінального провадження № 42020000000001787, скасувавши арешт, накладений ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду № 991/10018/20 від 18 грудня 2020 року.

Залишити при матеріалах кримінального провадження аркуш паперу для нотаток із рукописними записами у виді цифр, вилучений 04 листопада 2020 року під час особистого обшуку ОСОБА_1 , на який накладено арешт згідно з ухвалою Печерського районного суду м. Києва № 757/49033/20-к від 11 листопада 2020 року.

Залишити при матеріалах кримінального провадження паперовий конверт з написом «Конверт № 2 зразок речовини «Светлячок-М», якою були помічені грошові кошти к/п № 42020000000001787».

7. Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати, що становлять 2 574,15 грн. (на проведення Українським науково-дослідним інститутом спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України судово-почеркознавчої експертизи № 14/1 від 15.02.2021).

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду через Вищий антикорупційний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням обмежень, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Роз`яснити учасникам провадження, що згідно зі ст.476 КПК України, у разі невиконання угоди про визнання винуватості, прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення.

Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Головуюча суддя: Білоус І.О.

Судді: Кравчук О.О.

Крук Є.В.