- Presiding judge (HACC AC) : Chorna V.V.
- Judge (HACC AC) : Nykyforov A.S., Pavlyshyn O.F.
- Secretary : Vozna K.M.
справа № 991/8462/21
провадження № 11-сс/991/14/22
слідчий суддя: Шкодін Я.В.
доповідач: Чорна В.В.
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 січня 2022 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді Чорної В.В.,
суддів Никифорова А.С., Павлишина О.Ф.,
при секретарі судового засідання Возної К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.12.2021 р. про залишення без розгляду скарги ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених осіб Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення кримінального правопорушення, -
ВСТАНОВИЛА:
20 грудня 2021 року на розгляд Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена апеляційна скарга, яку 22 грудня 2021 року призначено до розгляду (а.с. 154).
1. Короткий зміст оскаржуваного рішення та апеляційної скарги.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених осіб Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) відомостей про вчинення кримінального правопорушення за його заявою від 10.12.2021 р., залишено без розгляду.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування зазначеної ухвали та постановлення нової, якою слід зобов`язати уповноважену особу САП внести до ЄРДР відомості про вчинення кримінального правопорушення за заявою ОСОБА_1 від 10.12.2021 р.
2. Узагальнені доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі зазначено, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною, невмотивованою та необґрунтованою, а також постановлена з істотними порушеннями вимог КПК України. Жодних інших доводів апеляційна скарга не містить; натомість, ОСОБА_1 роз`яснює суду та працівникам апарату суду правила роботи з підсистемою «Електронний суд» (а.с. 133-136).
3. Узагальнений виклад позиції учасників судового провадження.
ОСОБА_1 , належним чином повідомлений про дату, час та місце її розгляду, в судове засідання, призначене на 14.01.2022 року, не з`явився.
При цьому, в апеляційній скарзі міститься клопотання ОСОБА_1 про здійснення судового засідання з розгляду його апеляційної скарги в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку EasyCon. Вказане клопотання обґрунтоване посиланням на складну епідеміологічну ситуацію, що склалася в Україні, зокрема те, що з 01.11.2021 року місто Київ віднесений до «червоної зони» та в громадському транспорті заборонено перевозити пасажирів, які не мають сертифікат про вакцинацію або негативний ПЛР-тест. Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що він пенсіонер, вакцинацію не проходив, не має власного автомобіля та коштів на отримання дороговартісних ПЛР-тестів та найм таксі. Також, обґрунтовуючи можливість проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням вищезазначеного програмного забезпечення, ОСОБА_1 посилається на п. 4 ч. 1 ст. 336 КПК України, рекомендації Вищої ради правосуддя та Ради суддів України, лист Державної судової адміністрації, та інше.
Ухвалою судді-доповідача від 22.12.2021 р. відмовлено у задоволенні вказаного клопотання, оскільки у ньому не зазначено, з приміщенням якого суду слід провести відеоконференцію. Крім того, чинна редакція ст. 336 КПК України не надає учасникам кримінального провадження можливості брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, як це передбачено, зокрема, ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 212 ЦПК України, ст. 197 ГПК України. Вищенаведена позиція узгоджується з висновком, викладеним у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 01.12.2021 р. (справа № 760/15429/20, провадження № 51-4104км21) (а.с. 154).
Посилання ОСОБА_1 на складну епідеміологічну ситуацію, що склалася в Україні, а також на те, що він є пенсіонером, не проходив вакцинацію та не має власного автомобіля, коштів на отримання ПЛР-тестів та найм таксі також не є прийнятними, оскільки з 24.02.2021 року в Україні, зокрема в м. Києві, розпочато вакцинацію проти COVID-19, в першу чергу осіб похилого віку - пенсіонерів. При цьому, вакцинація в Україні є безоплатною і добровільною. Тобто, держава надала можливість всім громадянам України, зокрема пенсіонерам, безкоштовно вакцинуватися. Відповідно, жодних обмежень до осіб, які пройшли два етапи вакцинації, або перехворіли на COVID-19, або мають ПЛР-тест, навіть в умовах «червоної» зони карантину державою не застосовуються. Враховуючи викладене, доводи ОСОБА_1 щодо неможливості прибуття до суду з наведених вище підстав відхиляються.
За викладених обставин, колегія суддів виходить з того, що правом на учась в апеляційному розгляді ОСОБА_1 не скористався, так само, як і правом проведення апеляційного розгляду в дистанційному судовому провадженні з приміщення іншого суду, у відповідності до вимог ст. 336 КПК України.
Прокурор САП Офісу Генерального прокурора, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, з клопотанням про відкладення апеляційного розгляду не звертався.
З урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України, явка учасників процесу за умови їх належного повідомлення не є обов`язковою. Враховуючи, що особа, яка подала апеляційну скаргу, не була позбавлена можливості прибути в судове засідання, колегія суддів дійшла висновку, що неявка учасників за викладених обставин не перешкоджає судовому розгляду, а тому апеляційну скаргу розглянуто за їх відсутності.
4. Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.
Слідчим суддею встановлено, що 10.12.2021 року ОСОБА_1 направив до САП заяву № VYH-20211210-02-01 про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 364, 3641, 3652 КК України, щодо коштів українських банків із використанням кореспондентських рахунків, відкритих в «Meinl Bank Aktingeselschaft», Головою Національного банку України ОСОБА_2 , заступником Голови Національного банку України ОСОБА_3 , директорами-розпорядниками ФГВФО, Міністром внутрішніх справ України ОСОБА_4 , начальниками ГСУ МВСУ та ГСУ НПУ, Головою Державної служби фінансового моніторингу України та іншими службовими особами цих державних і правоохоронних органів, які внаслідок зловживання владою або службовим становищем, сприяли легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. ОСОБА_1 вважає себе потерпілим, оскільки є вкладником і кредитором ПАТ «Міський комерційний банк», який був визнаний неплатоспроможним і ліквідується внаслідок вказаних протиправних дій, а його вкладники втратили вкладів на суму більше 62 млн євро. Оскільки відомості до ЄРДР за вказаною заявою внесені не були, 14.12.2021 року ОСОБА_1 звернувся до слідчого судді зі скаргою.
За результатом розгляду скарги слідчий суддя дійшов висновку про залишення її без розгляду, оскільки встановив неодноразове подання ОСОБА_1 скарг до слідчих суддів Вищого антикорупційного суду з приводу бездіяльності САП і НАБУ, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР за його заявами щодо тих самих обставин, які вже вирішені по суті. Крім того, слідчий суддя зазначив, що ухвали слідчих суддів виконані, а наведені ОСОБА_1 обставини вже є предметом досудового розслідування.
Крім того, здійснюючи судовий контроль за втручанням у права ОСОБА_1 , як заявника у кримінальному провадженні щодо коштів ПАТ «Міський комерційний банк», вкладником якого він є, та інших українських банків із використанням кореспондентських рахунків, відкритих в «Mienl Bank Aktiengeselschaft», слідчий суддя дійшов висновку, що жодні права ОСОБА_1 не порушуються. Натомість, подана ОСОБА_1 скарга має ознаки зловживання процесуальними правами, а його дії є «сутяжницькими». З урахуванням викладеного та враховуючи, що останній використовує інструменти судового захисту прав учасників кримінального провадження з метою ініціювання чергового кримінального провадження в НАБУ або САП за тими ж самими обставинами, така скарга підлягає залишенню без розгляду.
5. Мотиви суду.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали апеляційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 303 КПК України передбачено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, зокрема, бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтею 7 КПК України визначені загальні засади кримінального провадження, серед яких, зокрема, законодавцем визначені принцип верховенства права та принцип законності.
В силу вимог ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Частинами 1, 6 ст. 9 КПК України визначено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону. Вирок та ухвала суду, що набрали законної сили в порядку, визначеному цим Кодексом, є обов`язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України (ч. ч. 1, 2 ст. 21 КПК України).
Як вже зазначалося вище, слідчим суддею встановлено, що 10.12.2021 року ОСОБА_1 направив до САП заяву № VYH-20211210-02-01 про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 364, 3641, 3652 КК України, щодо коштів українських банків із використанням кореспондентських рахунків, відкритих в «Meinl Bank Aktingeselschaft», Головою Національного банку України ОСОБА_2 , заступником Голови Національного банку України ОСОБА_3 , директорами-розпорядниками ФГВФО, Міністром внутрішніх справ України ОСОБА_4 , начальниками ГСУ МВСУ та ГСУ НПУ, Головою Державної служби фінансового моніторингу України та іншими службовими особами цих державних і правоохоронних органів, які внаслідок зловживання владою або службовим становищем сприяли легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. ОСОБА_1 вважає себе потерпілим, оскільки є вкладником і кредитором ПАТ «Міський комерційний банк», який був визнаний неплатоспроможним і ліквідується внаслідок вказаних протиправних дій, а його вкладники втратили вкладів на суму більше 62 млн євро. Оскільки відомості до ЄРДР за вказаною заявою внесені не були, 14.12.2021 року ОСОБА_1 звернувся до слідчого судді зі скаргою.
При цьому, з письмових пояснень прокурора САП ОСОБА_5 від 16.12.2021 р., наданих до слідчого судді, вбачається, що за аналогічними заявами ОСОБА_1 Солом`янським управлінням поліції ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування відповідних кримінальних проваджень. Зокрема, на виконання ухвал слідчих суддів Вищого антикорупційного суду від 23.06.2021 р. (справа № 991/4203/21); від 31.05.2021 р. (справа № 991/3400/21); від 23.06.2021 р. (справа № 991/4202/21); від 30.09.2020 р. (справа № 991/7984/20); від 24.11.2020 р.; ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 29.03.2021 р. за заявами ОСОБА_1 від 16.06.2021 р., від 08.04.2021 р., від 16.06.2021 р., від 14.08.2020 р., від 16.11.2020 р., від 05.03.2021 р. розпочато кримінальні провадження: № 42021000000001493; № 52021000000000288; № 52021000000000336; № 52020000000000628; № 52020000000000740, № 42020000000002416; № 42020000000000896 відповідно, підслідність яких постановами прокурора від 08.09.2021 р., від 13.07.2021 р., від 22.07.2021 р., від 26.11.2020 р., від 16.02.2021 р., від 25.05.2021 р. визначена за Солом`янським управлінням поліції ГУ НП у м. Києві. На теперішній час САП не здійснює процесуального керівництва у кримінальних провадженнях за заявами ОСОБА_1 . За таких обставин, дана заява ОСОБА_1 не розглядалася САП, а була передана до прокуратури, що здійснює нагляд за Солом`янським управлінням поліції ГУ НП у м. Києві для розгляду в межах досудового розслідування у наведених провадженнях. Крім того, прокурор звертає увагу, що викладене у заяві ОСОБА_1 від 10.12.2021 р. правопорушення розслідується з вересня 2020 року, а його аналогічні скарги неодноразово розглядалися Вищим антикорупційним судом у справах № 991/7924/21, № 991/7871/21, № 991/6616/21, № 991/6699/21, № 991/6959/21 та інших (а.с. 81).
Надавши оцінку вказаним обставинам, в оскаржуваній ухвалі слідчий суддя звернув увагу на неодноразове внесення до ЄРДР на підставі ухвал слідчих суддів відомостей про вчинення кримінальних правопорушень за заявами ОСОБА_1 , які стосуються ідентичних обставин та співпадають з обставинами скарги, яка розглядається. Більше того, враховуючи пояснення самого ОСОБА_1 , який в судовому засіданні підтвердив факт звернень із заявами аналогічного змісту до НАБУ і САП та зі скаргами до слідчих суддів на невнесення відомостей за цими заявами до ЄРДР, а також перевіривши в Єдиному державному реєстрі судових рішень інформацію щодо результатів розгляду таких звернень ОСОБА_1 до суду, слідчий суддя дійшов висновку, що вказана інформація підтверджує численні звернення ОСОБА_1 із заявами до НАБУ та САП про вчинення кримінальних правопорушень за одних і тих самих обставин, про що свідчать вищезазначені ухвали слідчих суддів.
З огляду на викладене та враховуючи, що подана ОСОБА_1 скарга має ознаки зловживання процесуальними правами, а також що останній використовує інструменти судового захисту прав учасників кримінального провадження з метою ініціювання чергового кримінального провадження в НАБУ або САП за тими ж самими фактами, слідчий суддя дійшов висновку, що такі дії заявника є «сутяжницькими», а скарга підлягає залишенню без розгляду.
Колегія суддів погоджується з таким висновком та зазначає, що, виходячи з предмету розгляду у цій справі, слідчими суддями вже неодноразово постановлялись рішення, що набули статусу остаточних, в яких надано оцінку правовідносинам, які виникли у зв`язку з оскарженням бездіяльності прокурорів САП або детективів НАБУ, що полягали у невнесенні до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення за заявами ОСОБА_1 . Більше того, обставини, викладені у заяві ОСОБА_1 № VYH-20211210-02-01 від 10.12.2021 р., вже є предметом досудового розслідування у ряді кримінальних проваджень, розпочатих як НАБУ, так і САП на виконання вищенаведених ухвал слідчих суддів за відповідними заявами ОСОБА_1 .
Крім того, як вбачається з письмових пояснень прокурора САП ОСОБА_5 від 16.12.2021 р. та долучених до них копій витягів з ЄРДР, викладене у заяві ОСОБА_1 від 10.12.2021 р. правопорушення розслідується Солом`янським управлінням поліції ГУ НП у м. Києві з вересня 2020 року (а.с. 81-98).
Кримінальний процесуальний кодекс України, на відміну від інших процесуальних кодексів, не закріплює серед засад кримінального провадження неприпустимість зловживання процесуальними правами та не встановлює критеріїв, за наявності яких поведінка учасника кримінального провадження може бути визнана зловживанням. Разом з тим, виходячи із загальних засад, зловживання можна визначити як дію або бездіяльність при реалізації учасником кримінального провадження своїх процесуальних прав без мети досягнення правомірного результату і всупереч змісту та призначенню цих прав, спрямовані на перешкоджання виконання завдань кримінального провадження. Заборона зловживання процесуальними правами є загальноправовим (конституційним) принципом і поширюється на всі галузі права.
На переконання колегії суддів, неодноразове подання ОСОБА_1 до слідчого судді декількох аналогічних за змістом скарг містить ознаки зловживання, спрямованого не на захист порушеного права, а на створення підстав для постановлення різних судових рішень в однакових правовідносинах, що очевидно перешкоджає нормальному руху кримінального провадження. Таке зловживання процесуальним правом, без сумніву, не відповідає і принципу верховенства права.
Так, принцип верховенства права у кримінальному провадженні, як і кримінальне процесуальне законодавство України, застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України). Виходячи з практики ЄСПЛ, одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata, тобто остаточності рішення суду у спірних правовідносинах. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі (рішення у справі Brumarescu v. Romania від 28.10.1999 р., заява № 28342/95).
Колегія суддів вважає слушними висновки оскаржуваної ухвали про те, що оскільки слідчими суддями Вищого антикорупційного суду неодноразово розглядались по суті аналогічні скарги ОСОБА_1 , та на виконання їх ухвал від 23.06.2021 р., від 31.05.2021 р., від 23.06.2021 р., від 30.09.2020 р., від 24.11.2020 р., а також ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 29.03.2021 р. вже розпочато ряд кримінальних проваджень за аналогічними заявами ОСОБА_1 від 16.06.2021 р., від 08.04.2021 р., від 16.06.2021 р., від 14.08.2020 р., від 16.11.2020 р., від 05.03.2021 р., то кримінально-правовий спір про бездіяльність уповноважених осіб САП та НАБУ щодо невнесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення вже вирішений, предмет судового розгляду відсутній, а створення штучних судових спорів шляхом подання однакових скарг дійсно свідчить про зловживання ОСОБА_1 процесуальними правами.
І хоча положення КПК України не містять визначення поняття «зловживання процесуальним правом», Верховний Суд у своїх рішеннях сформував відповідну правову позицію. Зокрема, зазначив, що заборона зловживання процесуальними правами є загальноправовим принципом і поширюється на всі галузі права (ухвала ККС ВС від 30.05.2018 р. у справі № 676/7346/15-к). Процесуальний закон забезпечує дотримання прав осіб, а не використання їх для зловживання (постанова ККС ВС від 09.04.2019 р. у справі № 306/1602/16-к). При цьому Верховний Суд неодноразово констатував зловживання учасниками кримінального провадження процесуальними правами, зокрема, на участь в апеляційному розгляді, на отримання судових рішень, на залучення перекладача (постанови ККС ВС від 24.09.2019 р. у справі № 755/10138/16-к та від 19.02.2019 р. у справі № 236/1798/16-к).
Враховуючи положення п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України та завдання кримінального провадження, у разі наявності судового рішення про зобов`язання уповноважених осіб САП та НАБУ внести до ЄРДР відомості за заявами про кримінальні правопорушення, наступні скарги цієї особи з приводу бездіяльності такого уповноваженого суб`єкта за аналогічними заявами та скаргами щодо тих самих вимог не можуть бути предметом повторного судового розгляду. Натомість, багаторазове подання до слідчого судді скарг особою, права якої вже захищені судом, свідчить про очевидне зловживання заявником своїми процесуальними правами.
6. Висновки суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга містить загальне посилання на незаконність, невмотивованість та необґрунтованість оскаржуваної ухвали, а також на її постановлення з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, втім, жодних посилань на конкретні процесуальні порушення, допущені слідчим суддею, які б могли вважатися істотними, в апеляційній скарзі відсутні. Натомість, оскаржувана ухвала є достатньо вмотивованою та відповідає вимогам, передбаченим ст. ст. 370, 372 КПК України.
Враховуючи, що під час апеляційного розгляду не встановлено порушень норм кримінального процесуального кодексу України, які могли б бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення. Відповідно, оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 369-372, 404, 407, 418, 419, 532 КПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.12.2021 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя В.В. Чорна
судді А.С. Никифоров
О.Ф. Павлишин