- Presiding judge (HACC AC) : Pankulych V.I.
Справа № 991/7513/21
Провадження №11-сс/991/746/21
УХВАЛА
29 грудня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 08 листопада 2021 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 42017000000001097 від 10.04.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст.364, ч.5 ст.27, ч.3 ст.369, ч.4 ст.358 КК України,
В С Т А Н О В И Л А:
Детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування можливої причетності до кримінального правопорушення ОСОБА_7, який будучи прокурором Одеської області, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно за попередньою змовою з ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, всупереч інтересам служби, з метою надання неправомірної вигоди ТОВ «ФПГ Будова» у вигляді передачі всупереч вимогам ст.134 Земельного кодексу України під забудову земельних ділянок у АДРЕСА_3, площею 0,5 га., та земельної ділянки по вулиці Люстдорфська дорога 55-Д, площею 3,4605 га., на вигідних для товариства умовах, спричинив тяжкі наслідки охоронюваним законом громадським інтересам територіальної громади м. Одеса у розмірі 129 733 000 гривень.
Крім того, ОСОБА_7 одержав від кінцевого бенефіціарного власника ТОВ «ФПГ Будова» ОСОБА_11 неправомірну вигоду у вигляді квартири за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 3 576 706 гривень, за укладення нового договору про дольову участь у будівництві на земельній ділянці, площею 3, 4605 га за адресою: АДРЕСА_3, на більш вигідних умовах для товариства.
Також ОСОБА_7 підозрюється у використанні завідомо підроблених документів під час укладення договорів про дольову участь у будівництві з ТОВ «ФПГ Будова», а саме, звітів про оцінку земельних ділянок за адресами: АДРЕСА_3; АДРЕСА_4.
ОСОБА_7 06.10.2021 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч. 2 ст. 364, ч.4 ст.368, ч.4 ст.358 КК України.
Детектив Національного антикорупційного бюро України звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду з клопотанням про арешт майна, право власності на яке зареєстровано за дружинною підозрюваного, ОСОБА_8, з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання, а саме: квартири АДРЕСА_2 ; машиномісця, загальною площею 13,7 квадратних метрів; автомобіля марки BMW 520, 2010 року випуску, номер та серія знаку НОМЕР_1 ; автомобіля марки MERCEDES-BENZ S 500, 2011 року випуску, номер та серія знаку НОМЕР_2 .
Вказував на те, що на підставі ст. 60 Сімейного кодексу України вказане майно належить підозрюваному ОСОБА_7 та його дружині ОСОБА_8 на праві спільної сумісної власності, а тому на нього може бути накладено арешт.
Також зазначав, що квартира АДРЕСА_2 є речовим доказом у даному кримінальному провадженні, про що винесена відповідна постанова.
ОСОБА_8, враховуючи її доходи, не могла самостійно придбати вказане майно, значна частина коштів для його придбання була отримана нею від ОСОБА_7 .
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 08 листопада 2021 року клопотання детектива задоволено частково. Накладено арешт на квартиру, яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_8, шляхом заборони її відчуження. Також накладено арешт (шляхом заборони відчуження) на належну підозрюваному 1/2 частку у праві спільної власності подружжя на автомобіль марки BMW 520 та на 1/2 частку у праві спільної власності подружжя на автомобіль марки MERCEDES-BENZ S 500.
Ухвала мотивована обґрунтованістю підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих кримінальних правопорушень, що підтверджується наданими в судовому засіданні матеріалами кримінального провадження.
Санкцією ч. 4 ст. 368 КК України, за якою ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбачено застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна. У зв`язку із цим є достатні підстави вважати, що суд може призначити ОСОБА_7 покарання у виді конфіскації майна у випадку визнання його винуватим у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.
В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя зазначив, що автомобілі марки MERCEDES-BENZ S 500 та BMW 520, зареєстровані за ОСОБА_8, не можна віднести до її особистої власності, оскільки вони набуті в шлюбі не на підставі договору дарування чи в порядку спадкування або за кошти, які належали їй особисто. Таким чином, майно, щодо якого вирішується питання про застосування арешту, хоча й зареєстроване за дружиною підозрюваного, проте набуте нею в період шлюбу із ОСОБА_7, є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає арешту з метою забезпечення конфіскації як виду покарання.
Крім того, постановою детектива від 04.11.2021 квартира АДРЕСА_2 визнана речовим доказом у кримінальному провадженні, оскільки була об`єктом кримінально протиправних дій та набута кримінально протиправним шляхом.
З урахуванням наведених обставин та доводів детектива слідчий суддя дійшов висновку про достатність підстав для арешту майна.
Захисник ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді скасувати та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання детектива про арешт майна.
Вказує на необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень.
Зазначає про відсутність підстав для арешту автомобілів BMW 520 та MERCEDES-BENZ S 500 з метою забезпечення їх конфіскації як виду покарання, оскільки вони не є власністю ОСОБА_7 .
Висновки слідчого судді про те, що автомобілі є спільною сумісною власністю подружжя не відповідають дійсності, оскільки вони придбані за особисті кошти ОСОБА_8 .
За твердженням сторони захисту квартира АДРЕСА_2 як об`єкт цивільного обороту почала існувати з 12.02.2019, не могла бути предметом кримінально протиправних дій у період з 2017 по 2018 роки та відповідно до ст.98 КПК України не є речовим доказом у даному кримінальному провадженні. З цих причин вона не підлягає спеціальній конфіскації, для забезпечення якої слідчий суддя наклав на неї арешт.
Будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду апеляційних скарг, ОСОБА_8 у судове засідання не з`явилася, про причини неявки не повідомила, у зв`язку з чим колегія суддів постановила здійснювати апеляційний розгляд у її відсутність.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 та підозрюваний ОСОБА_7 підтримали вимоги апеляційних скарг, прокурор заперечив проти їх задоволення, учасники провадження навели доводи в обґрунтування своїх вимог і заперечень.
За результатами апеляційного розгляду колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, спеціальної конфіскації та конфіскації як виду покарання.
З метою забезпечення збереження речових доказів арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.
Відповідно до ст.98 КПК України речовими доказами, серед іншого, є предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
Згідно з ч.5 ст.170 КПК України арешт накладається на майно підозрюваного за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, серед іншого: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні та його спеціальну конфіскацію; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Задовольняючи частково клопотання детектива про арешт майна підозрюваного, слідчий суддя виходив з того, що 06.10.2021 йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч. 2 ст. 364, ч.4 ст.368, ч.4 ст.358 КК України. ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, що підтверджується доданими до клопотання матеріалами. Питання обґрунтованості підозри перевірялося при застосуванні до ОСОБА_8 запобіжного заходу, який було застосовано ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18.10.2021, залишеною в силі ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 10.11.2021.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість підозри в одержанні ОСОБА_7 квартири від представників ТОВ «ФПГ Будова» як неправомірної вигоди колегія суддів відхиляє. Підозрюваний та його захисник посилаються в цій частині на те, що прокуратура Одеської області не укладала з товариством 01.02.2017 договору про дольову участь у будівництві, а тому не змінювала його умови 26.06.2017. За їх твердженням, сторона обвинувачення в обґрунтування протилежної позиції не надала суду оригіналу договору від 01.02.2017, посилається виключно на його проект, а відтак висновок про одержання підозрюваним неправомірної вигоди за укладення договору на більш вигідних для товариства умовах, порівняно з раніше обумовленими сторонами, не ґрунтується на матеріалах клопотання.
Однак з такими твердженнями не можна у повній мірі погодитися. Відсутність оригіналу договору між прокуратурою Одеської області та ТОВ «ФПГ Будова» про дольову участь у будівництві від 01.02.2017 чи його не надання суду не спростовує підозру в одержанні ОСОБА_7 квартири в якості неправомірної вигоди. Сторона обвинувачення обґрунтовує свою позицію низкою інших доказів (договором в електронному вигляді, листуванням між представниками ТОВ «ФПГ Будова», документами про результати передачі квартир прокуратурі та їх подальшого розподілу). Ці матеріали в сукупності дають підстави підозрювати, що ОСОБА_7 міг одержати квартиру в якості неправомірної вигоди і виправдовують подальше розслідування таких обставин, а відтак підозра є обґрунтованою.
Доводи про необґрунтованість підозри у використанні підроблених документів правового значення для вирішення питання арешту майна не мають, а тому також підлягають відхиленню.
Накладаючи арешт на квартиру, слідчий суддя виходив з того, що ОСОБА_7 підозрюється в її одержанні в якості неправомірної вигоди, а тому вона є речовим доказом, може бути предметом спеціальної конфіскації і підлягає арешту з метою забезпечення збереження речового доказу і спеціальної конфіскації.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді та відхиляє доводи апеляційної скарги про неможливість накладення арешту на квартиру.
Дійсно, на даний час квартира АДРЕСА_2 в результаті її об`єднання з іншими приміщеннями має більшу площу ніж та, в одержанні якої як неправомірної вигоди підозрюється ОСОБА_8 . Однак це не є перешкодою для арешту квартири як перетвореного майна, що набуто в результаті кримінально протиправних дій. Входження до складу майна його частини, яка набута на законних підставах, не може бути перешкодою для арешту майна. В апеляційній скарзі не ставилось питання про скасування арешту певної частки у праві власності на перетворену квартиру, не зазначався розмір такої частки, кому і на яких підставах вона належить, чиї права порушуються арештом квартири. Твердження підозрюваного про те, що він не повинен нічого доводити, за загальним правилом вірні і ґрунтуються на основних засадах кримінального провадження. Однак кримінальний процесуальний закон містить незначні виключення з вказаного правила, оскільки за змістом ст.174 КПК України доведення необґрунтованості арешту майна, необхідність його скасування лежить на особі, права якої порушено арештом, у тому числі, на підозрюваному. Сторона захисту таких доводів не наводила, доказів на їх підтвердження суду не надала, а тому колегія суддів апеляційну скаргу в цій частині відхиляє.
Накладаючи арешт на частку підозрюваного у праві власності на автомобілі з метою забезпечення можливої їх конфіскації як виду покарання, слідчий суддя виходив з того, що вони придбані в шлюбі за спільні кошти подружжя, а тому є спільною сумісною власністю ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Однак підозрюваний та його захисник, який одночасно представляв в суді і дружину підозрюваного, ОСОБА_8, заперечили обґрунтованість такого арешту, посилаючись на те, що автомобілі не є спільною власністю подружжя, належать одноосібно дружині як такі, що придбані нею за особисті кошти. На підтвердження своїх доводів вони надали договори дарування ОСОБА_8 грошових коштів матір`ю та чоловіком, які за своїм розміром та часом їх дарування дають колегії суддів підстави для висновку про придбання дружиною підозрюваного автомобіля MERCEDES-BENZ S 500, 2011 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 за подаровані, тобто, особисті кошти. Не спростував тверджень сторони захисту в цій частині і прокурор, а тому арешт частини вказаного автомобіля слід скасувати.
Доводи про придбання ОСОБА_8 за власні кошти автомобіля BMW 520, 2010 року випуску, номер та серія знаку НОМЕР_1, її представником в судовому засіданні не підтверджені достатніми доказами, а тому підлягають відхиленню.
Керуючись ст.ст. 170-173, 407, 418 КПК України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 08 листопада 2021 року в частині арешту частки у праві власності на автомобіль марки MERCEDES-BENZ S 500, 2011 року випуску, номер кузова НОМЕР_3, номер та серія знаку НОМЕР_2, скасувати та постановити в цій частині нову про відмову в задоволенні клопотання детектива про арешт вказаного автомобіля. У решті ухвалу залишити без змін, а апеляційні скарги захисника - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не підлягає оскарженню.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3