Document No. 102865639

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2022 року

м. Київ

справа № 757/28191/18-к

провадження № 51- 5242 ск 19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Луганського Ю. М.,

суддів: Анісімова Г. М., Ковтуновича М. І.,

розглянувши спільну касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 23 липня 2021 року про відмову у задоволенні клопотання про повернення оригіналів речових доказів та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 08 листопада 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

Як слідує зі змісту оскаржуваних судових рішень та матеріалів касаційного провадження, ухвалою Вищого антикорупційного суду від 24 листопада 2020 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 13 січня 2021 року, закрито кримінальне провадження від 14 квітня 2017 року

№ 52017000000000276 щодо обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-1 КК України.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 23 липня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 та заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про повернення оригіналів речових доказів.

Вказана ухвала постановлена в порядку статей 537, 539 розділу VIII КПК України «Виконання судових рішень».

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 08 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Вищого антикорупційного суду від 23 липня 2021 року - без змін.

Не погодившись із вказаними судовими рішеннями, заявники звернулися зі спільною касаційною скаргою, в якій просять оскаржувані судові рішення скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Перевіривши доводи наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити у зв`язку з тим, що оскаржувані судові рішення не є предметом розгляду суду касаційної інстанції, з огляду на таке.

Відповідно ст. 129 Конституції України обов`язковим для перегляду судових рішень є апеляційний порядок, тоді як право особи на касаційне оскарження судового рішення забезпечується у випадках, визначених законом.

Таким чином, право на доступ до Верховного Суду не є абсолютним і підлягає дозволеним обмеженням, зокрема, щодо кола судових рішень, які можуть бути переглянуті у касаційному порядку. Такі обмеження не шкодять самій суті права доступу до суду, переслідують легітимну мету - ефективний розгляд касаційним судом лише справ відповідного рівня значущості, а також обґрунтовані пропорційністю між застосованими засобами та поставленою метою.

Як убачається зі змісту касаційної скарги та доданих до неї копій оскаржуваних судових рішень, предметом оскарження у даному провадженні є ухвала суду першої та постановлена щодо неї ухвала апеляційного суду, що стосуються вирішення інших питань про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку

(п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК України), тобто питань передбачених Розділом VIII КПК України «Виконання судових рішень», порядок розгляду яких регламентується приписами статей 537, 539 КПК України.

Разом із тим, за змістом ч. 6 ст. 539 КПК України право на оскарження ухвали суду про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, обмежується можливістю її перегляду в апеляційному порядку, в той час як касаційний порядок оскарження такої ухвали кримінальним процесуальним законом не передбачений.

При цьому, Верховний Суд вважає, що норми розділу VIII КПК України «Виконання судових рішень» в цілому, та статей 537, 539 КПК України зокрема, підлягають застосуванню не лише щодо виконання вироків, а і до випадків коли кримінальне провадження закінчується постановленням ухвали про закриття кримінального провадження, як судового рішення, яким завершується кримінальне провадження.

Згідно з ч. 2 ст. 424 КПК України ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 3 КПК України кримінальним провадженням є досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

З огляду на те, що вирішення судом питань, зазначених у ст. 537 КПК України, у тому числі, що стосуються вирішення інших питань про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку (п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК України), належить до процесуальних дій, які безпосередньо не пов`язані із вчиненням особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, натомість стосується виключно порядку виконання вироку, ухваленого за результатами кримінального провадження, який набрав законної сили, тому відповідні ухвали місцевого й апеляційного судів не перешкоджають кримінальному провадженню та не можуть бути оскарженні у касаційному порядку на підставі ч. 2 ст. 424 КПК України.

Така позиція узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 23 січня 2019 року (справа № 738/1482/16-к), де зазначено, що судові рішення щодо застосування амністії, постановлені на стадії виконання вироку, не можуть бути оскаржені в касаційному порядку, оскільки кримінальним процесуальним законом не передбачено право особи на їх касаційне оскарження.

Крім того, згідно практики Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні по справі «Монкорне де Комон проти Франції», процедури, які стосуються виконання вироків не підпадають під дію ст. 6 Конвенції (право на справедливий суд) в її кримінальному аспекті розгляду, оскільки рішення з питань застосування, яке набрало законної сили, не зачіпає «спору … про цивільні права і обов`язки» та не має відношення до «пред`явлення кримінального обвинувачення».

Таким чином, вирішення питань, пов`язаних із виконанням вироку, не відноситься до стадій кримінального провадження, а тому ухвали суду першої інстанції про вирішення питань, пов`язаних із виконанням вироку, після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції за результатами такого перегляду не підлягають касаційному оскарженню.

Така позиція суду узгоджується з правовим висновком об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеним у постанові від

18 березня 2019 року (справа № 756/9514/15-к).

Верховний Суд вважає неспроможними доводи касаційної скарги про забезпечення права на касаційне оскарження вказаних судових рішень з посиланням на правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справах № 237/1459/17 та № 243/6674/17, а також від 24 червня 2020 року у справі № 521/15791/19, від 11 листопада 2020 року у справі № 757/22075/20-к, оскільки вказані рішення є нерелевантними до порушеного питання, так як стосуються виключно забезпечення права на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів, які не передбачені КПК України.

За обставинами даного провадження заявникам забезпечено право на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, при цьому вказана ухвала є відмінною від ухвали слідчого судді, а тому відсутні підстави для застосування правових висновків викладених у вказаних судових рішеннях.

Разом з цим, що стосується посилання на правовий висновок ніби то викладений у постанові Верховного Суду від 11 червня 2020 року по справі № 740/1237/20, варто зауважити, що справа за даним єдиним унікальним номером є справою про адміністративне правопорушення, що перебувала у провадженні Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області, по якій жодних судових рішень Верховним Судом не ухвалювалось.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК України, суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга подана на судові рішення, які не підлягають оскарженню в касаційному порядку.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження.

Керуючись п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за спільною касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 23 липня 2021 року про відмову у задоволенні клопотання про повернення оригіналів речових доказів та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 08 листопада 2021 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

Ю. М. Луганський Г. М. Анісімов М. І. Ковтунович