Document No. 102867735

справа № 991/273/22

провадження №11-сс/991/74/22

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2022 року м.Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1,

суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

секретаря судового засідання ОСОБА_4,

за участю захисника підозрюваного ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6,

прокурора ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 січня 2022 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №52021000000000281 від 26 травня 2021 року,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 січня 2022 року частково задоволено клопотання сторони обвинувачення та застосовано до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 13 березня 2022 року включно з визначенням розміру застави у розмірі 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що в грошовому виразі становить 2 481 000 (два мільйони чотириста вісімдесят одна тисяча) гривень, із покладенням на підозрюваного відповідних обов`язків.

При ухваленні судового рішення слідчий суддя вказав на доведеність стороною обвинувачення доводів щодо необхідності застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував наявність обґрунтованої підозри, доведеність стороною обвинувачення наявності ризиків переховування ОСОБА_5 від органівдосудового розслідуваннята суду,знищення,сховування,або спотвореннябудь-якоїіз речейчи документів,які маютьістотне значеннядля встановленняобставин кримінальногоправопорушення,незаконного впливуна свідківу цьомукримінальному провадженніта перешкоджання кримінальномупровадженню іншимчином,визначений розмірзастави розумноі пропорційноспіввідноситься зобставинами вчиненнякримінального правопорушеннята йогопредметом,зможе забезпечитиналежну поведінкупідозрюваного,запобігти ризикамкримінального провадженнята неє завідомонепомірним дляпідозрюваного,проте застосуваннябільш м`якихзапобіжних заходів не зможе запобігти зазначеним ризикам.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючисьз вказаноюухвалою слідчогосудді, захисник підозрюваного ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 звернувся з апеляційною скаргою, за вимогами якої просив скасувати ухвалу та постановити нову, якою у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу відмовити.

В обґрунтуванняапеляційної скаргизахисник зазначає,що слідчийсуддя невиконав вимогинорм КПКщодо підставзастосування запобіжногозаходу та не дослідив з точки зору належності та допустимості докази, які були надані органом досудового розслідування, які б містили факти можливого існування ризиків передбачених статтею 177 КПК.

Наводить аналіздоданих доклопотання стороноюобвинувачення доказів,в якомупосилається навідсутність будь-якихданих,які бвказували нанаявність абовідсутність доказівіснування ризиків, передбачених статтею 177 КПК та інформації про вчинення ОСОБА_5 будь-якого кримінального правопорушення, частина наданих документів за своєю природою є процесуальними рішеннями, та не є джерелом доказів у кримінальному провадженні.

Посилається на недопустимість протоколу огляду від 12 січня 2022 року, як доказу, оскільки останній складено, як вважає захисник, за значно коротший час ніж це потрібно.

На думку захисника ризик переховування в оскаржуваному судовому рішенні обґрунтований виключно тяжкістю можливого покарання, що є порушенням прецедентної практики ЄСПЛ та права на захист.

На спростуваннявказаного ризикуадвокат ОСОБА_6 зауважує наобставини,які підтверджуютьсталі міцнісоціальні зв`язки ОСОБА_5 та зазначаєпро те,що 13січня 2022року післяпроведення унього обшукута здійсненняповідомлення пропідозру, маючи закордоннийпаспорт таможливість покинутитериторію України,з`явився дооргану досудовогорозслідування,де отримавклопотання здоданими донього матеріалами,після чогонаправився домісця свогопроживання. 14січня 2022року сторонізахисту булоповідомлено прочас проведеннясудового засідання,в якомумало бутирозглянуто клопотанняпро обраннязапобіжного заходу. ОСОБА_5,перебуваючи настаціонарному лікуванні,мав всіпідстави нез`явитись всудове засідання, в супереч медичним показанням залишив медичний заклад, не вчинив спроб переховування та з`явився в судове засідання.

Обґрунтовуючи недоведеністьризику знищення,переховування абоспотворення будь-якоїз речейчи документів,які маютьзначення длявстановлення обставинкримінального правопорушення,адвокат посилаєтьсяа те,що станом на14січня 2022року,до моментурозгляду клопотанняпро обраннязапобіжного заходу ОСОБА_5 направив заявупро звільненняз займаноїпосади, не маєжодного відношеннядо документіву кримінальномупровадженні №12020100060000087. Обізнаність провказане кримінальнепровадження невказує наймовірність йогоненалежної процесуальноїповедінки,тому якотримавши такуінформацію, ОСОБА_5 не вчинивдій зазначенихв ухвалів періодчасу змоменту,як йомустала відоматака інформація,і домоменту йогозатримання.Докази вчиненнятаких дійв судовомузасіданні дослідженіне були,а такийвисновок єлише припущенням,не підтвердженийжодним доказом,так самояк івисновок продоведеність ризикувпливу ОСОБА_5 на свідківу цьомукримінальному провадженні, жоден доказ досліджений в судовому засіданні не підтверджує ймовірність неналежної процесуальної поведінки підозрюваного.

Окремо захисникзвертає увагуна те,що оскаржуванесудове рішенняформально передбачаєальтернативний запобіжнийзахід увигляді застави,при цьомуне міститьобґрунтування визначеннясаме такогорозміру застави,який фактичноє непомірнимдля ОСОБА_5 та йогородини,що призвелодо неможливостівиконання застави, неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів ніж застава жодним чином не аргументовано.

Також в апеляційній скарзі захисник просить поновити строк апеляційного оскарження.

Позиції учасників судового провадження.

Захисник підозрюваного ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити у повному обсязі з зазначених у ній підстав.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.

Мотиви суду.

Відповідно до вимог п.3 ч.2ст.395 КПКапеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення, пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду відповідно до ч.1ст.117 КПК.

У випадку необізнаності заінтересованих осіб з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, вказані обставини за їх клопотанням можуть бути визнані поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому частиною 1статті 117 КПК(постанова об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 27 травня 2019 року по справі № 461/1434/18).

Враховуючи те, що 14 січня 2022 року за наслідками розгляду клопотання слідчим суддею прийнято оскаржувану ухвалу за участі захисника підозрюваного ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6, проте повний текст ухвали отримано особою 18 січня 2022 року, колегія суддів вважає за можливе вважати вказані обставини як об`єктивні перешкоди для подання апеляційної скарги через необізнаність адвоката ОСОБА_6, як зацікавленої особи, з мотивами прийнятого судового рішення, а отже поважною причиною пропущення строку на апеляційне провадження, у зв`язку з чим, з метою забезпечення права особи на апеляційне оскарження та на доступ до правосуддя, вважає за необхідне клопотання захисника задовольнити, поновивши особі строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 січня 2022 року.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

Згідно з ч.1 ст.177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу відповідно до ч.2 ст.177 КПК є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

За вимогами ч.1 ст.194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Також, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі, передбачені ст.178 КПК.

Колегією суддів встановлено, що під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_5 слідчий суддя у повному обсязі належним чином дотримався вищевказаних вимог кримінального процесуального закону.

Так, з наданих суду матеріалів судового провадження вбачається, що наведені у клопотанні детектива підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу слідчим суддею при розгляді клопотання належним чином перевірялись, при цьому у судовому засіданні заслухані доводи сторони обвинувачення, заперечення сторони захисту, досліджені письмові матеріали клопотання детектива та з`ясовані всі необхідні обставини, які повинні бути встановлені при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу.

На виконання вимог ст.178 КПК слідчим суддею врахована вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_5, відомості про його особу в їх сукупності з врахуванням сімейного та матеріального стану, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, обставини вчинення правопорушення за пред`явленим повідомленням про підозру.

При вирішенні питання щодо встановлення наявності обґрунтованої підозри предметом перевірки слідчого судді є не лише питання дотримання процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, а й питання дотримання стандарту доказування «обґрунтована підозра» у вчиненні кримінального правопорушення, зважаючи при цьому на рівень обмеження прав, свобод та інтересів особи внаслідок повідомлення її про підозру та строк здійснення досудового розслідування.

При цьому, поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) (ч. 5 ст. 9 КПК). Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, у рішенні в справі Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom від 30 серпня 1990 року, заяви №12244/86, 12245/86; 12383/86, §32) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення в справі Нечипорук і Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04, §175).

Разом з цим стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Отже, на стадії досудового розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.

Відтак, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості саме для встановлення вини чи її відсутності у особи у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу. Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Як убачається з матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.27 ч.4 ст.369, ч.4 ст.27 ч.2 ст.15 ч.4 ст.369, ч.2 ст.15 ч.4 ст.190 КК, а саме:

- у підбурюванні до надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, за вчинення службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, за попередньою змовою групою осіб;

- у підбурюванні до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, за вчинення службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, за попередньою змовою групою осіб, вчиненому повторно;

- у закінченому замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), в особливо великих розмірах, за попередньою змовою групою осіб.

Повідомлення про підозру від 13 січня 2022 року містить, зокрема, такі відомості: зміст підозри, правову кваліфікацію кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5, стислий виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється. Зі змісту повідомлення про підозру слідує, що в ньому логічно та послідовно викладені фактичні обставини можливого вчинення ОСОБА_5 кримінальних правопорушень.

Колегія суддів вважає, що надані слідчому судді стороною обвинувачення докази на обґрунтування підозри є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку щодо ймовірної можливості вчинення ОСОБА_5 вищевказаних кримінальних правопорушень.

Так,на думкуколегії суддів,в матеріалахсудового провадженнянаявна сукупністьданих,які переконуютьоб`єктивногоспостерігача,що ОСОБА_5 міг вчинитиінкриміновані йомузлочини,зокрема відомості, які містяться в наданій слідчому судді і дослідженій у судовому засіданні копії заяві ОСОБА_8 про вчинення кримінальних правопорушень, який будучи попередженим про кримінальну відповідальність за ст.383 та ст.384 КК, повідомив про те, що працівники правоохоронних органів вимагають неправомірну вигоду в особливо великому розмірі в сумі 500 000 доларів США за закриття кримінального провадження №12020100060000087 та повернення автомобілів; протоколах допиту свідка ОСОБА_9, під час яких він повідомив про обставини зустрічі з ОСОБА_10 та ОСОБА_5 та підбурення його до надання неправомірної вигоди в розмірі 100000 (сто тисяч) доларів США у два етапи по 50000 (п`ятдесят тисяч) доларів США службовим особам Офісу Генерального прокурора, за повернення майна ОСОБА_8 і закриттякримінального провадження№12020100060000087,передання ним,в обумовленийостанніми спосіб,неправомірної вигодиу розмірі50000(п`ятдесяттисяч)доларів США,озвучені йомудеталі плану,згідно зяким вОфісі Генеральногопрокурора напідставі депутатськогозвернення відбудетьсязаслуховування вОфісі Генеральногопрокурора,за результатамиякого будеприйнято рішеннящодо повернення ОСОБА_8 вилученого майнаі закриттякримінального провадження,про те,що ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_9,що ранішенадана ним ОСОБА_10 неправомірна вигодав розмірі50000(п`ятдесяттисяч)доларів СШАпередана невстановленійособі,про телефоннурозмову ОСОБА_9 з ОСОБА_10,у якійостанній повідомив,що грошовікошти ОСОБА_5 передав своємубезпосередньому керівнику,про зустрічз ОСОБА_5,під часякої останнійсказав,що попроцедурі спочаткувідбудеться заслуховуваннястану досудовогорозслідування іпроцесуального керівництвана підставідепутатського звернення,за результатамиякого кримінальнусправу передадутьіншому підрозділу,і загальнийстрок водин місяцьвони непорушать,а питанняпро повернення ОСОБА_8 майна ізакриття кримінальногопровадження узгодженоі наконтролі уГенерального прокурора.Під часзустрічі особитакож обмінялиськонтактами вмобільному додатку«Threema»,про телефоннийдзвінок ОСОБА_5,в якомуостанній озвучив,що людиназаходила до«першої» іпитання будерозглядатись впакеті зіншими «питаннями»та зустріч19жовтня 2021року,про отримануПоліщуком ОСОБА_9 у мобільномудодатку «Threema»фото довідкиу кримінальномупровадженні №12020100060000087та обставинизустрічі 23жовтня 2021року,про йогозустріч з ОСОБА_5 29жовтня 2021року,коли останнійозвучив проповернення ОСОБА_9 грошових коштіву розмірі50000(п`ятдесяттисяч)доларів США,якщо питанняне будевирішене довівторка.Крім того ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_9 про товариша,який такожуспішно займаєтьсятакими питаннями,про йогозустріч з ОСОБА_5 05листопада 2021року,під часякої останнійповернув ОСОБА_9 46000(сорокшість тисяч)доларів США,та озвучивготовність іншоїлюдини повернути ОСОБА_8 вилучених автомобілівза тиждень,про телефоннурозмову з ОСОБА_5 06листопада 2021року,коли ОСОБА_5 озвучив,що за150000(стоп`ятдесят тисяч)доларів США можна повернути майно та закрити справу, з яких 75000 (сімдесят п`ять тисяч) доларів США слід передати наперед за повернення майна, про його зустріч з ОСОБА_5 08 листопада 2021 року, під час якої останній озвучив подальший порядок дій, про обставини зустрічі з ОСОБА_5 10 листопада 2021 року, під час якої останній повернув ОСОБА_9 ще 4000 (чотири тисячі) доларів США та озвучив про необхідність передання людині «банкомату» першої частин грошових коштів для початку процесу повернення майна, про зустріч з ОСОБА_5 11 листопада 2021 року та спілкування по гучному зв`язку через мобільний додаток «Threema» у телефоні ОСОБА_5 з особою на ім`я ОСОБА_11, який озвучив механізм та порядок вирішення питань. Крім того, під час допиту ОСОБА_9 повідомив, що 16 листопада 2021 року йому стало відомо про повернення автомобілів ОСОБА_8, тому 18 та 19 листопада 2021 року у нього були зустрічі з ОСОБА_5 з приводу повернення автомобілів. Також ним було повідомлено зміст телефонних розмов 22 та 25 листопада 2021 року з ОСОБА_5, щодо виклику ОСОБА_12, ОСОБА_13 до прокуратури з приводу повернення майна; протоколі огляду від 28 вересня 2021 року, під час якого добровільно надані ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 50 000 (п`ятдесят тисяч) доларів США після їх огляду, ідентифікації та виготовлення їх копії, видано ОСОБА_9 для подальшого використання їх під час проведення заходів з підтвердження фактичних даних щодо висловлення службовими особами Офісу Генерального прокурора, зокрема ОСОБА_5 за посередництва ОСОБА_10 незаконної вимоги ОСОБА_9 щодо надання ОСОБА_8 неправомірної вигоди у особливо великому розмірі; протоколі огляду від 05 листопада 2021 року, під час якого ОСОБА_9 видав отримані від ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 46000 (сорок шість тисяч) доларів США; протоколі огляду від 10 листопада 2021 року, під час якого ОСОБА_9 видав отримані від ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 4000 (чотири тисяч) доларів США; протоколі огляду від 17 листопада 2021 року, під час якого встановлено, що видані 05 та 10 листопада 2021 року ОСОБА_9 грошові кошти не є грошовими коштами, які вручались йому 28 вересня 2021 року; протоколах пред`явлення до впізнання від 24 вересня 2021 року, відповідно до яких ОСОБА_9 впізнав ОСОБА_5 та ОСОБА_10 ; протоколі огляду мобільного телефону ОСОБА_9 від 27 листопада 2021 року на предмет його спілкування з ОСОБА_5 ; матеріалах негласних слідчих (розшукових) дій, під час яких задокументовано спілкування та зустрічі ОСОБА_9 з ОСОБА_5, ОСОБА_10 щодо повернення майна та закриття кримінального провадження №12020100060000087, розміру неправомірної вигоди за це, способу передачі та реалізації плану, які оглянуті відповідно до протоколу огляду від 12 січня 2022 року; матеріалами негласнихслідчих (розшукових)дій,під часяких задокументованорозмови ОСОБА_5 з ОСОБА_10, ОСОБА_14 та іншими невстановленими особами.

Суд звертає увагу, що у цьому судовому провадженні не оцінюються показання ОСОБА_8 та ОСОБА_9, надані детективу, в тому числі на предмет їх достовірності. Обґрунтованість підозри встановлена судом на підставі інших доказів, додані до клопотання протоколи допитів учасників провадження суд використовує для встановлення кола свідків в контексті оцінки наявності ризику незаконного впливу на них та визначення кола осіб, з якими слід заборонити спілкування підозрюваного в разі покладення на нього відповідного процесуального обов`язку, а також для оцінки достовірності наданих стороною обвинувачення доказів.

У цьому контексті суд зазначає, що наведені ОСОБА_8 та ОСОБА_9 обставини щодо вчинення дій з надання неправомірної вигоди узгоджуються з іншими матеріалами провадження.

А тому, доводи сторони захисту про відсутність у матеріалах провадження доказів стосовно причетності ОСОБА_5 до можливого вчинення вказаних кримінальних правопорушень є безпідставними та спростовуються вищезазначеними документами.

За таких умов, всупереч доводам апеляційної скарги захисника, слідчий суддя, як вважає колегія суддів, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, в тому числі розсекречені матеріали проведених негласних слідчих (розшукових) дій, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред`явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв`язку, прийшов до правильного висновку про наявність на час розгляду клопотання у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, оскільки об`єктивно зв`язують його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити вищевказані кримінальні правопорушення за викладеними у повідомленні про підозру обставинами, тобто про те, що підозра на даному етапі є обґрунтованою.

Водночас, колегія суддів відхиляє твердження сторони захисту щодо недопустимості протоколу огляду від 12 січня 2022 року, як доказу доданого стороною обвинувачення до клопотання, із зазначених в апеляційній скарзі підстав, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1ст.84 КПК, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Так, положеннями статті 86 КПК визначено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом, при цьому недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Відхиляючи такі доводи сторони захисту колегія суддів виходить з того, що оцінка доказів із точки зору їх допустимості є заключним етапом доказування та здійснюється судом за наслідком розгляду справи по суті. На стадії досудового розслідування визнання доказів слідчим суддею, судом недопустимими можливо лише у випадках, коли такі докази отримані внаслідок істотного та очевидного порушення прав та свобод людини, а їх недопустимість обумовлена такими обставинами, які у будь-якому випадку не можуть бути усунуті в ході подальшого розслідування чи судового розгляду або шляхом надання додаткових матеріалів, які вже є у розпорядженні сторони кримінального провадження. Тобто, висновок про недопустимість відповідного доказу є категоричним навіть із врахуванням відповідних особливостей стадії досудового розслідування. Суд на стадії досудового розслідування може визнати недопустимими лише очевидно недопустимі докази, порушення збирання яких не може бути спростоване будь-якими іншими матеріалами. Однак, доводи сторони захисту не свідчать про очевидну і категоричну недопустимість зазначених доказів, а остаточна оцінка зібраним у кримінальному провадженні доказам і, за наявності правових підстав, визнання їх недопустимими, на основі аргументів апеляційної скарги, може бути здійснено під час розгляду кримінального провадження по суті.

З урахуванням зазначеного, підстав, передбачених ст.ст.87-89 КПК щодо визнання доданих до клопотання про застосування запобіжного заходу копій документів недопустимими доказами під час розгляду апеляційних скарг не встановлено, а тому на стадії досудового розслідування зазначені стороною захисту доводи колегія суддів вважає передчасними, а відповідні вимоги щодо визнання доказу недопустимим такими, що не підлягають задоволенню.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, у відповідності до вимог законодавства за наслідками розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 дійшов обґрунтованого висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінальних правопорушень.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги захисника щодо необґрунтованості висновків слідчого судді в частині наявності існування ризиків, можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу та необхідності врахування матеріального становища особи при визначенні розміру застави, суд враховує наступне.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Перевіряючи обґрунтування слідчого судді щодо наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК, а саме того, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування чи суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів,які маютьістотне значеннядля встановленняобставин кримінальногопровадження, незаконновпливати насвідків уцьому жкримінальному провадженніта перешкоджатикримінальному провадженнюіншим чином, колегія суддів встановила належне та детальне обґрунтування слідчим суддею наявності кожного із зазначених ризиків в оскаржуваній ухвалі, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушень, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5, фактичні обставини провадження та дані про особу підозрюваного, в тому числі про його сімейний, майновий стан та стан здоров`я, а також інші обставини, передбачені ст.178 КПК.

Щодо посилань сторони захисту про необґрунтованість висновку слідчого судді про наявність ризику того, що підозрюваний зможе переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вбачається, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється, у вчиненні тяжких корупційних злочинів, передбачених ч.4 ст.369 КК, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з конфіскацією майна, або без такої, та у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, тобто існує ймовірність притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення при визначенні ризику переховування.

Наведена слідчим суддею обставина, з якою погоджується колегія суддів, особливо сильно підвищує ризик переховування ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Зазначена обставина сама по собі може свідчити про можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду у поєднанні з тяжкістю можливого покарання. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема позицією, викладеною у справі «Ілійков проти Болгарії» (§80, заява №33977/96, рішення від 26червня 2001 року), в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Відтак, сама по собі тяжкість злочину не є єдиною визначальною умовою при встановленні ризику, проте разом з іншими обставинами повинна враховуватись слідчим суддею під час вирішення розгляду клопотання про обрання особі запобіжного заходу.

Так, слідчим суддею взято до уваги наявність у ОСОБА_5 документу для виїзду за кордон (паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 ). Наведене вказує на наявність реальної загрози втечі ОСОБА_5 за межі території України, можливості подальшого переховування на території іноземних країн, а також про фактичну відсутність у органу досудового розслідування дієвих механізмів попередження такої втечі та подальшого розшуку підозрюваного, оскільки за наявності такого документу можливість безперешкодно покинути територію України є вищою, ніж за його відсутності.

Також, слідчий суддя врахував наявність на утриманні в підозрюваного малолітніх дітей, що без сумніву свідчить про те, що ОСОБА_5 має соціальні зв`язки належного рівня. Однак, незважаючи на їх наявність, слідчий суддя визнав професійний досвід підозрюваного, знання форм та методів діяльності правоохоронних органів як такі, що підвищують ризик його переховування, оскільки маючи вищу юридичну освіту і значний досвід роботи в органах прокуратури, усвідомлюючи тяжкість покарання та невідворотність кримінальної відповідальності, ОСОБА_5 може використати наявні у нього засоби та можливості для переховування від правоохоронних органів і суду, у тому числі, може покинути територію України з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Отже, враховуючи вищевикладене та тяжкість можливого покарання, слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку щодо існування на даному етапі кримінального провадження ризику переховування ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та суду.

Що стосується доводів апеляційних скарг про відсутність наявності ризику можливого знищення,сховування,або спотвореннябудь-якоїіз речейчи документів,які маютьістотне значеннядля встановленняобставин кримінальногоправопорушення, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, слідчим суддею враховано, що підозрюваний ОСОБА_5 володіє інформацією про кримінальне провадження відносно нього, обставин, що є предметом доказування у кримінальному провадженні, а тому може безперешкодно знищити, сховати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження, серед яких підготовлене депутатське звернення, довідка по кримінальному провадженню №12020100060000087, заяви ОСОБА_15, ОСОБА_16 тощо. Відповідно до обставин вчинення кримінального правопорушення, переданий ОСОБА_9 ОСОБА_5 через ОСОБА_10 попередньо ідентифікований предмет неправомірний вигоди в розмірі 50 000 доларів США так і не було виявлено, а повернені ОСОБА_5 грошові кошти (46 000 доларів США та 4 000 доларів США) не є тими грошовими коштами, які вручались ОСОБА_9 . Зважаючи на те, що місцезнаходження ідентифікованих грошових коштів в розмірі 50 000 доларів США на даний час органу досудового розслідування невідоме, тому слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстави вважати, що ОСОБА_5 може вживати всіх заходів для приховування, обміну цих грошових коштів, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності та здобуття доказів органом досудового розслідування, а також про достатню вірогідність вчинення підозрюваним дій, що будуть спрямовані на знищення, приховання або спотворення речей і документів, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов правомірного висновку про наявність ризику того, що ОСОБА_5 може знищити, сховати або спотворити речові докази та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин вчиненого злочину.

Не залишилась без оцінки суду і позиція сторони захисту про відсутність доказів, які б обґрунтовували наявність ризику можливості ОСОБА_5 незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, в обґрунтування наявності зазначеного ризику слідчий суддя звернув увагу, що на час підбурення до надання неправомірної вигоди досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020100060000087 здійснювалось Головним слідчим управлінням фінансових розслідувань Державної фіскальної служби України в складі: ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 . Так як останнім безпосередньо відомі обставини вилучення автомобілів, накладення та скасування арештів з них, їх повернення, ОСОБА_5, спілкуючись з ними, може вплинути на їхні покази на свою користь. Крім того, безпосередньо до вчинення кримінальних правопорушень був залучений ОСОБА_10, який безпосередньо спілкувався з ОСОБА_9, отримував предмет неправомірної вигоди, який в подальшому передав ОСОБА_5, а тому останній зацікавлений у відмові ОСОБА_10 надати покази чи в наданні ним неправдивих показів. Крім того, ОСОБА_5 може впливати на свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 шляхом тиску на них, примушування до зміни показів чи відмови від надання показів, так як саме їх своїми діями ОСОБА_5 підбурював до вчинення кримінальних правопорушень та намагався отримати грошові кошти від них.

До того ж, при оцінці існування цього ризику слідчий суддя виходив із передбаченої КПК процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, відповідно до якої спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

З цих підстав слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про те, що ОСОБА_5, не будучи обмеженим у спілкуванні із підозрюваними та свідками, ознайомившись зі змістом показань свідків, протоколи допиту яких є у додатках до клопотання про застосування запобіжного заходу, матиме можливість з метою уникнення кримінальної відповідальності сам або за допомогою третіх осіб впливати на свідків, співучасників злочину, спеціалістів, експертів.

Також суд вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про наявність ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки ОСОБА_5 перебуває на посаді заступника начальника відділу підготовки матеріалів щодо дисциплінарної відповідальності та звільнення прокурорів з посад управління забезпечення діяльності кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів Департаменту кадрової роботи та державної служби Офісу Генерального прокурора. Перебування на вказаній посаді свідчить про можливості та зв`язки, наявні у підозрюваного ОСОБА_5, які він зможе використати і у подальшому для того, щоб уникнути кримінальної відповідальності та перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким іншим чином - шляхом підкупу, погроз, тиску на учасників та сторін кримінального провадження, штучного створення доказів своєї невинуватості тощо.

А тому слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі обґрунтовано зазначено про наявність достатні підстави вважати, що ОСОБА_5, як самостійно так і через інших осіб може впливати на хід досудового розслідування у справі, зокрема, шляхом знищення, приховування слідів кримінального правопорушення.

Враховуючи викладене,слідчий суддядійшов обґрунтованихвисновків проте,що прокурордовів усудовому засіданнінаявність достатніхпідстав вважати,що існуютьризики того,що підозрюваний ОСОБА_5 може вчинитидії,передбачені пунктами1,2,3,4 частини1статті 177КПК.Посилання вапеляційних скаргахна належнупроцесуальну поведінкупідозрюваного дота підчас розглядуклопотання слідчимсуддею,непричетність додокументів укримінальному провадженні№12020100060000087,на ненадання судубудь-якихдоказів напідтвердження неналежної процесуальної поведінки підозрюваного та ризиків впливу ОСОБА_5 на свідків у кримінальному провадженні, на цьому етапі досудового розслідування вказаних висновків слідчого судді не спростовують.

Колегія суддів зазначає, що можливо вчинені ОСОБА_5 кримінальні правопорушення, передбачені ч.4 ст.190 та ч.4 ст.369 КК, у яких він підозрюється, мають високий ступінь суспільної небезпеки, за обставинами провадження наявні ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК, при цьому рішення суду за результатами розгляду питання щодо можливості застосування запобіжного заходу повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Відтак,приймаючи доуваги вищенаведеніризики, наявність обґрунтованоїпідозри ОСОБА_5 у вчиненнікримінальних правопорушень,передбачених ч.4ст.369КК,який єтяжким корупційнимзлочином тач.4ст.190КК,який єособливо тяжкимзлочином,відомості щодоособи підозрюваного, з урахуваннямвстановлених обставинта характерусправи,слідчий суддядійшов обґрунтованоговисновку,що запобіжні заходи у вигляді особистого зобов`язання чи домашнього арешту не зможуть запобігти зазначеним вище ризикам, оскільки підозрюваний зможе використовувати засоби телефонного та інтернет зв`язку, особисті зустрічі для спілкування із співучасниками злочину та іншими пов`язаними з ним особами з метою організації переховування від слідства та суду, впливу на свідків, експертів, та перешкоджання провадженню іншим чином.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

У рішенні «Гафа проти Мальти» № 54335/14 від 22 травня 2018 року Європейський суд з прав людини зазначив, що розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб утримати його від втечі. Проте обвинувачений, якого судові органи готові звільнити під заставу, повинні вірно подати достатню інформацію, яку можливо перевірити, якщо це буде необхідно, щодо суми застави, яку необхідно встановити.

Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що при визначенні розміру застави слідчим суддею враховано обставини кримінального правопорушення, наявні в матеріалах провадження відомості щодо майнового та сімейного стану підозрюваного, доведеність ризиків, передбачених ст.177 КПК.

Разом з цим, доводи сторони захисту щодо визначення необґрунтованого та завищеного розміру застави жодними належними та допустимими доказами не підтверджено та під час судового розгляду суду не надано. Натомість, матеріали клопотання окрім іншого містять відомості щодо зазначення самим підозрюваним при спілкуванні з іншою особою про факти зберігання грошових коштів у значних розмірах (5 млн.грн.) за місцем проживання в період роботи в органах прокуратури. Зазначене, на думку колегії суддів, свідчить про ймовірну можливість підозрюваного залучати значні суми коштів.

Наведене у сукупності із висловленими підозрюваним розмірами грошових коштів, необхідних для вирішення питань щодо кримінального провадження (150 000, 100000 доларів США та інш.), може вказувати на відсутність ознаки непомірності визначеного слідчим суддею розміру застави.

З урахуванням наведеного, слідчим суддею обґрунтовано визначено заставу в більшому розмірі ніж визначеному п.2 ч.5 ст.182 КПК, який на думку колегії суддів, всупереч доводам апеляційних скарг не є як непомірним для особи, так і значно вищим ніж вимагають обставини справи.

Таким чином суд констатує, що надані із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою матеріали доводять наявність правових підстав для застосування до підозрюваного ОСОБА_5 зазначеного запобіжного заходу, а також те, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують саме такий обсяг втручання у права та інтереси підозрюваного з метою досягнення дієвості цього провадження, що з дотриманням процесуальних норм правомірно встановлено слідчим суддею.

В апеляційній скарзі містяться також інші аргументи сторони захисту, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини стаття 6§1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод зобов`язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент (VandeHurk v. theNetherlands, 19 April 1994, §61), проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені (Boldea v. Romania, 15 February 2007§30). При цьому міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі RuizTorija v. Spain від 09 грудня 1994 року, № 303-A, § 29; рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04, § 58).

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що як неодноразово вказував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від свавілля; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею повністю дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними захисником підозрюваного в апеляційній скарзі, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а відтак вимоги апеляційної скарги сторони захисту підлягають залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 392, 404, 422, 532 КПК, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 про поновлення строку апеляційного оскарження задовольнити.

Поновити строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 січня 2022 року.

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 січня 2022 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

___________ ___________ ______________

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3