Document No. 102884436

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

Справа № 991/8849/21

Провадження № 1-кс/991/8987/21

УХВАЛА

11 січня 2022 року місто Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Крикливий В.В., за участі секретаря судового засідання, Васильчук Д.М., власника майна ОСОБА_1 , представників власника майна Яценка Я.В., Фоменко М.В., детектива Очеретюка Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання захисника Яценка Я.В., в інтересах власника майна ОСОБА_1 , про скасування арешту майна,

в с т а н о в и в :

30.12.2021 до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання захисника Яценка Я.В., в інтересах власника майна ОСОБА_1 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.09.2021 у справі № 991/6062/21 на нерухоме майно ОСОБА_1 .

Обґрунтування клопотання

Свої вимоги заявник мотивує тим, що висновки вказаної ухвали слідчого судді ґрунтуються фактично на зазначенні переліку норм Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), якими врегульовано порядок арешту майна з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільного позову), та посиланнях слідчого судді на можливість приховування та перетворення майна.

При цьому, як зазначає захисник Яценко Я.В., на обґрунтування необхідності арешту слідчим суддею вжито загальні формулювання, без посилання на конкретні фактичні обставини, матеріали клопотання детектива, якими воно обґрунтовується, та докази, що можуть свідчити про наявність ризиків щодо подальшого незаконного приховування або перетворення майна.

Заявником зазначено, що арештоване майно на праві приватної власності належить ОСОБА_1 та отримане нею на законних підставах: внаслідок спадкування Ѕ частини квартири від батька та дарування Ѕ часини квартири матір`ю. Право власності набуте ОСОБА_2 законним шляхом та у добросовісний спосіб, правомірність чого ніким у судовому порядку не оскаржується.

Сторона захисту вважає, що слідчим суддею було необґрунтовано накладено арешт на майно підозрюваної ОСОБА_1 , не дослідивши всіх обставин та за відсутності як правових підстав, так і обґрунтованих підозри та розміру цивільного позову у кримінальному провадженні. Крім того, зазначено про те, що слідчим суддею не враховано наслідки арешту для третіх осіб - членів рожини підозрюваної, а саме дочки ОСОБА_3 та матері похилого віку ОСОБА_4 , що призводить до непропорційного втручання в їхнє право на мирне володіння майном, адже арештована квартира є їх єдиним житлом.

Позиція та доводи учасників судового провадження

У судовому засіданні захисник Яценко Я.В. клопотання підтримала у повному обсязі та наполягала на його задоволені з підстав, наведених в ньому. Зазначила, що арешт нерухомого майна, яке належить на праві власності ОСОБА_1 , не виправдовує такий ступінь втручання у право на мирне володіння майном потребами досудового розслідування і явно порушує «справедливий баланс» між інтересами законного власника, гарантованими законом, і завданнями цього кримінального провадження, суперечить принципам розумності, співмірності, справедливого балансу, рівності всіх перед законом та судом, а також конституційним засадам непорушності права приватної власності.

Захисник Фоменко М.В. також підтримала клопотання про скасування арешту майна у повному обсязі та наполягала на його задоволені з підстав, наведених в ньому. Додатково зазначила, що згідно відповіді на її адвокатський запит, Національний банк України (далі - НБУ) не визнає себе потерпілим.

Підозрювана ОСОБА_1 , яка є власником майна, підтримала позицію своїх захисників та просила клопотання про скасування арешту майна задовольнити. Додатково уточнила, що на даний час її дочка ОСОБА_3 не проживає у арештованій квартирі.

Детектив ОСОБА_5 проти задоволення клопотання заперечив. Зазначив, що ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.09.2021 у справі № 991/6062/21 залишена без змін ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 08.10.2021, яку детектив долучив у судовому засіданні до матеріалів справи. Крім того, детектив зазначив, що у межах зазначеного кримінального провадження прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) подано цивільний позов про відшкодування завданої злочином шкоди, копію якого також в судовому засіданні детективом долучено до матеріалів справи. Також наголосив на тому, що НБУ в порядку статті 61 КПК України повідомлений про даний цивільний позов та не заперечував проти нього. Тому, на переконання детектива, потреба арешту майна обумовлена необхідністю забезпечення відшкодування шкоди, завданої НБУ внаслідок кримінального правопорушення.

Правове обґрунтування

Заслухавши доводи учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, вважаю, що клопотання задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Частиною першою та пунктом сьомим частини другої статті 131 КПК України встановлено, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення цього провадження, в тому числі такі як арешт майна.

Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Частиною другою згаданої статті передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням підозрюваного, захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Обставини, встановлені слідчим суддею

З матеріалів справи вбачається, що Детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 12014000000000496 від 05.11.2014, за підозрою, в тому числі, ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 , будучи начальником управління моніторингу, аналізу та контролю грошово-кредитних відносин Головного управління НБУ (далі -ГУ НБУ) по м. Києву та Київській області, діючи умисно, у співучасті та за попередньою змовою із першим заступником начальника ГУ НБУ по м. Києву та Київській області ОСОБА_6 , заступником начальника ГУ НБУ по м. Києву та Київській області ОСОБА_7 , начальником відділу роботи із заставою управління моніторингу, аналізу та контролю грошово-кредитних відносин ГУ НБУ по м. Києву та Київській області ОСОБА_8 всупереч інтересам НБУ, з метою одержання Публічним акціонерним товариством (далі - ПАТ) «ВіЕйБі Банк» неправомірної вигоди, використала своє службове становище, унаслідок чого державі в особі НБУ завдано збитків у сумі 1 196 788 730,00 грн, що більш ніж у двісті п`ятдесят разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

24.05.2021 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

02.07.2021 стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України повідомлено про завершення досудового розслідування та надано доступ до матеріалів досудового розслідування.

Крім того, 03.08.2021 прокурором САП Броневицьким С.С. складено та долучено до матеріалів провадження цивільний позов в інтересах держави в особі НБУ про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 та інших осіб, стосовно яких здійснюється кримінальне провадження № 12014000000000496 від 05.11.2014, відшкодування шкоди, завданої злочином, у розмірі 1 366 395 734,00 грн (т. 2 а.с. 160).

У свою чергу, 07.09.2021 слідчим суддею Вищого антикорупційного суду задоволено клопотання детектива про арешт майна та накладено арешт з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), на нерухоме майно ОСОБА_1 , шляхом накладення заборони на відчуження та розпорядження вказаним майном, а саме на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна - 1830478680000).

Отже, зі змісту ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.09.2021 (провадження № 1?кс/991/6153/21) вбачається, що арешт на майно підозрюваної ОСОБА_1 накладено з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України.

Вказана ухвала залишена без змін ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 08.10.2021 (т. 1 а.с. 53).

Оцінка та висновки слідчого судді

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості клопотання про скасування арешту майна, слід зазначити, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Слідчий суддя зазначає, що виходячи з диспозиції кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, змісту повідомлення про підозру від 24.05.2021 (т. 2 а.с. 1), вбачається, що ОСОБА_1 інкриміновано вчинення злочину, внаслідок якого державі завдано майнової шкоди у розмірі 1 196 788 730 грн.

Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. Згідно ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, що узгоджується із завданнями кримінального провадження, визначеними ст. 2 КПК України.

Як уже встановлено слідчим суддею, прокурором САП подано цивільний позов про відшкодування шкоди, завданої державі в особі НБУ.

При цьому, згідно з ч. 8 ст. 170 КПК України, вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення позову, має бути співмірною або (1) розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або (2) розміру шкоди, зазначеної у цивільному позові.

Застосування арешту майна з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), допускається лише щодо майна підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження (частина 6 статті 170 КПК України).

Синтаксична конструкція побудови підстави скасування арешту майна (абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК), а саме зазначення про необхідність доведення того, що «в подальшому застосування цього заходу відпала потреба», вказує на те, що при вирішенні питання про скасування арешту слідчий суддя має виходити з того чи доведено ініціатором звернення, що у застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження дійсно відпала потреба.

За загальним правилом, закріпленим у ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі й арешт майна, допускається у разі коли потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора та одночасно з цим може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Дослідивши матеріали справи, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведено наявність правових підстав для накладення арешту на майно підозрюваної ОСОБА_1 . Так, необхідність накладення арешту обґрунтовано обумовленою потребою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) та запобігання можливості його відчуження чи передання на користь третіх осіб з метою приховування, що виправдовує таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.

Як вбачається із ухвали слідчого судді від 07.09.2021 про накладення арешту на майно ОСОБА_1 , слідчий суддя дійшла мотивованого висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, не вирішуючи при цьому питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності, допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення.

Обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_1 інкримінованого їй злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, підтверджена ухвалою від 08.10.2021, в якій колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду погодилася з висновком слідчого судді про те, що додані детективом до клопотання про арешт майна документи є достатніми для підтвердження можливої причетності ОСОБА_1 до вчинення зазначеного кримінального правопорушення.

Так, слід враховувати, що на даній стадії кримінального провадження слідчий суддя не вирішує питання наявності в діянні особи складу кримінального правопорушення та винуватості особи у вчиненні такого правопорушення, які вирішуються судом при ухваленні вироку, відповідно до вимог ч. 3 ст. 368 КПК України, а лише встановлює наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, що може слугувати підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, на підставі поданих стороною обвинувачення до клопотання матеріалів.

При цьому, в розумінні ст. 177 КПК України, «обґрунтована підозра» включає в себе наявність процесуального документу - повідомлення про підозру та наявність достатніх доказів для вирішення питання про застосування відповідного заходу забезпечення кримінального провадження.

Згідно ч. 1 ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру підлягає обов`язковому здійсненню, зокрема у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Як уже встановлено, 24.05.2021 в межах кримінального провадження № 12014000000000496 від 05.11.2014 ОСОБА_1 повідомлено про підозру, а саме у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Як вбачається зі змісту повідомлення про підозру, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді начальника управління моніторингу, аналізу та контролю грошово?кредитних відносин ГУ НБУ по м. Києву та Київській області, не пізніше 09.08.2014 вступила у змову зі своєю підлеглою - начальником відділу по роботі із заставою ОСОБА_8 та довела до її відома вимогу ОСОБА_6 щодо підготовки висновку про прийнятність та достатність забезпечення, запропонованого ПАТ «ВіЕйБі Банк» для отримання стабілізаційного кредиту, на що остання погодилась. Так, ОСОБА_1 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , на виконання вказівок ОСОБА_6 , погодили підготовлений ОСОБА_9 проект листа до ПАТ «ВіЕйБі Банк» № 06?105/18501, у якому вимагалось надати рецензії без зазначення рецензента (переліку рецензентів), які мали їх провести та передали її на підпис ОСОБА_7 , яка в подальшому підписала його. В подальшому, 10.10.2014 ОСОБА_8 за попередньою змовою із ОСОБА_1 виготовила та погодила висновок про прийнятність та достатність забезпечення № 06?003/18587, адресований заступнику директора - директору Департаменту пруденційного нагляду Генерального департаменту банківського нагляду ОСОБА_2 , та передала його на підпис ОСОБА_1 . Остання, достеменно будучи обізнаною про те, що виконані Товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Канзас» рецензії не відповідають вимогам закону, а також про завищення ринкової вартості запропонованого забезпечення, не отримавши підтвердження, що ТОВ «Станіславська торгова компанія» є пов`язаною з власником істотної участі в банку та її майно може виступати за стабілізаційним кредитом, погодила висновок про прийнятність та достатність забезпечення № 06?003/18587 шляхом його візування, який в подальшому був погоджений ОСОБА_7 та підписаний ОСОБА_6 .

Водночас, слідчим суддею в ухвалі від 07.09.2021, що підтверджено ухвалою від 08.10.2021 по справі № 991/6062/21, встановлено, що матеріали, додані до клопотання детектива, свідчать про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, яке може бути підставою для застосування відповідного заходу забезпечення кримінального провадження, за викладених у повідомленні про підозру обставин. Тобто, висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_1 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, слідчий суддя дійшла на підставі безпосередньо досліджених у судовому засіданні документів, на які послалась безпосередньо в ухвалі.

Таким чином, доводи сторони захисту про те, що слідчим суддею не перевірялось питання обґрунтованості підозри, зокрема, її підтвердження належними та достатніми доказами, є безпідставними.

Також слідчий суддя зазначає, що при розгляді клопотання про арешт майна з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), слідчий суддя не встановлює остаточний розмір шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів врахувати заявлений стороною обвинувачення можливий розмір шкоди та перевірити співмірність ціни позову розміру шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину.

За таких обставин, наявність у матеріалах провадження цивільного позову про стягнення солідарно з цивільних відповідачів, в тому числі ОСОБА_1 , на користь держави заподіяної шкоди в розмірі 1 366 395 734 грн, враховуючи, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину, яким державі в особі НБУ завдано майнової шкоди на загальну суму сформованих резервів під кредитні збитки у розмірі 1 366 395 734 грн (із яких 1 196 788 730 грн заборгованості за тілом кредиту), підтверджує існування потреби у такому заході забезпечення кримінального провадження як арешт майна з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

При цьому, оскільки приблизна вартість майна (рухомого, нерухомого і грошових коштів на банківських рахунках), на яке було накладено арешт, становить 2 290 456 грн, що в свою чергу не перевищує розмір цивільного позову (1 366 395 734 грн) та суми завданої державі шкоди (1 196 788 730 грн), арешт є тим необхідним забезпеченням відшкодування шкоди, яку завдано внаслідок кримінального правопорушення.

Слідчий суддя звертає увагу на безпідставність посилання сторони захисту на те, що з часу завершення досудового розслідування до дня накладення слідчим суддею арешту на майно минуло понад два місяці, а тому відсутні обґрунтовані підстави вважати, що наявні ризики того, що арештоване майно може бути відчужене чи передане на користь третіх осіб з метою приховування, що унеможливило б відшкодування збитків у майбутньому.

Так, як уже вище було зазначено, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, яке відповідно до вимог примітки до ст. 45 КК України відноситься до корупційних кримінальних правопорушень.

Відповідно до вимог частин 1, 2 ст. 50 КК України, покарання є примусовим заходом, який застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог частин 1, 2 ст. 75 КК України , суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. Суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Таким чином, положення ст. 75 КК України забороняють звільнення особи від відбування покарання за корупційний злочин. Звільнення ж особи від відбування покарання з випробуванням (у випадку вчинення корупційного злочину) буде спотворювати мету покарання та не буде відповідати завданням кримінального провадження, які визначені ст. 2 КПК України.

Враховуючи викладене, на переконання слідчого судді, тяжкість можливого покарання може спонукати підозрювану в будь?який момент здійснити дії щодо продажу чи відчуження майна з метою, в тому числі переховування від суду.

Щодо доводів сторони захисту про негативні наслідки арешту квартири для членів родини підозрюваної, зокрема матері похилого віку ОСОБА_4 , для якої вказана квартира є єдиним житлом, слідчий суддя зазначає, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього та жодних дій щодо виселення матері підозрюваної стороною обвинувачення не вчиняється.

Крім того, слідчий суддя відхиляє доводи сторони захисту про те, що матір підозрюваної потребує фінансової допомоги, оскільки, як вбачається із відомостей Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у щорічній декларації за 2020 рік підозрюваною ОСОБА_1 задекларовано, в тому числі, готівкові кошти у розмірі 25 000 доларів США, які є власністю матері підозрюваної ОСОБА_1 - ОСОБА_4 .

Водночас, слідчий суддя зазначає, що в даному випадку не є спірним питання щодо законності набуття підозрюваною ОСОБА_1 права власності на майно, яке арештоване згідно ухвали слідчого судді від 07.09.2021, а тому твердження сторони захисту про те, що арештоване майно на праві приватної власності належить ОСОБА_1 та отримане нею на законних підставах слідчим суддею не враховуються.

Більш того, згідно вимог ч. 6 ст. 170 КПК України застосування арешту майна з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), що має місце в даному випадку, допускається якраз щодо майна, в тому числі підозрюваного, який в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану його діями (бездіяльністю).

Крім цього, як уже зазначено, накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, а тому слідчий суддя вважає, що застосування заходу забезпечення у вигляді арешту в даному випаду відповідає вимогам розумності та співрозмірності втручання у мирне володіння майном по відношенню до завдань кримінального провадження.

Враховуючи вищезазначене, доходжу висновку, що стороною захисту не доведено того, що в застосуванні арешту майна відпала потреба, рівно як і того, що його накладено необґрунтовано. Відповідні обмеження права власності є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження. З урахуванням досліджених обставин в цьому кримінальному провадженні станом на час накладення арешту на майно потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи особи з метою виконання завдань кримінального провадження.

З огляду на викладене, слідчий суддя не вбачає підстав для скасування арешту майна, про яке йдеться в клопотанні, а тому в задоволенні клопотання слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170, 174 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання захисника Яценка Я.В., в інтересах власника майна ОСОБА_1 , про скасування арешту майна - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення й оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя В.В. Крикливий