Document No. 102884439

Справа № 991/473/22

Провадження № 1-кс/991/484/22

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ВСТУПНА ЧАСТИНА [І].

Дата і місце постановлення [1-1].

27 січня 2022 року, місто Київ.

Назва та склад суду, секретар судового засідання [1-2].

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 (надалі слідчий суддя), секретар судового засідання ОСОБА_2

Найменування (номер) кримінального провадження [1-3].

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань (надалі ЄРДР) 22 червня 2021 року за №52021000000000323.

Прізвище, ім`я і по батькові підозрюваного, обвинуваченого, рік, місяць і день його народження, місце народження і місце проживання [1?4].

Інформація у клопотанні відсутня.

Закон України про кримінальну відповідальність, що передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа [1-5].

Кримінальне правопорушення за ознаками ч. 2 ст. 364 КК України.

Сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження [1-6].

Детектив Національного бюро Четвертого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3 (надалі детектив НАБУ);

третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_4 ;

представники третьої особи адвокати ОСОБА_5 та ОСОБА_6

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА [ІІ].

Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається [2-1].

Вирішується питання про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні за №52021000000000323 від 22 червня 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Питання про накладення арешту на майно вирішується за клопотанням прокурора четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 (надалі прокурор САП).

Встановлені слідчим суддею обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів [2-2].

Слідчий суддя встановив таке.

Клопотання прокурора САП відповідає вимогам ч. 2 ст. 171 КПК України, подане у строк, встановлений ч. 5 ст. 171 КПК України, та обґрунтоване наступним.

У провадженнідетективів Національногоантикорупційного бюроУкраїни перебуваєкримінальне провадженняза №52021000000000323від 22червня 2021року заознаками кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.2ст.364КК України,за фактомзловживання службовимиособами своїмслужбовим становищем,що спричинилотяжкі наслідки.З грудня2019по лютий2020року ТОВ«Декоплюс» реалізованооб`єкти нерухомості:машино-місцята одневеломісце житловогокомплексу «Французькийквартал 2»,що розташованіза адресами:місто Київ,вулиця ДжонаМаккейна,вулиця Предславинська,фізичній особі ОСОБА_4 за балансовоювартістю 6723750грн,які нимчерез декількаднів булиреалізовані заціною наближеноюдо ринкової,яка вдекілька разівперевищувала вартістьнабуття,всього насуму 31656600грн,за версієюслідства заучасті відділупродажу житловогокомплексу «Французькийквартал2»під брендом«Буд Кепітал»(«Буддевелопмент»).21січня 2022року,на підставіухвали слідчогосудді Вищогоантикорупційного судувід 18січня 2022року,проведено обшуку приміщенніАТ «Таскомбанк»за адресою: АДРЕСА_1,а самев індивідуальномубанківському сейфі,оформленому на ОСОБА_8 таяким користується ОСОБА_4,під часякого відшуканота вилучено,зокрема:готівкові кошти,у сумі535200доларів США;готівкові кошти,у сумі95500Євро;один злитокметалу зовнісхожий назолото імовірноюмасою 5гр.;один злитокметалу зовнісхожий назолото імовірноюмасою 10гр.;один злитокметалу зовнісхожий назолото імовірноюмасою 20гр.;один злитокметалу зовнісхожий назолото імовірноюмасою 50гр.;два огранованихкаміння зовнісхожі надіаманти;8монет зметалу жовтогокольору.Разом зтим, ОСОБА_4 не мавзаконних джерелпоходження грошовихкоштів втакому обсязі,крім того,29вересня 2021року нимбуло придбаножитлове приміщенняза 5549069грн тау 2020році дружиною ОСОБА_4 - ОСОБА_9 були придбанімайнові правау житловомукомплексі заадресою: АДРЕСА_2 аза сумупонад 17млн грн.Прокурор САПу клопотаннітакож зазначає,щосуб`єктивна сторонакримінального правопорушення,передбаченого ч.2ст.364КК України,щодо якогоі здійснюєтьсядосудове розслідування,передбачає конкретнумету,а самеодержання неправомірноївигоди,а тому,на думкусторони обвинувачення, вилученіпід часобшуку матеріальніцінності отриманівнаслідок вчинення ОСОБА_10 (якпершим заступником Голови ДПС України) протиправних дій, направлених, зокрема, на уникнення відповідальності та ухилення від сплати податків суб`єктами господарської діяльності та у подальшому передані ОСОБА_4 . Крім того, 21 січня 2022 року вищевказані матеріальні цінності, з урахуванням їх відповідності окремим критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, постановою детектива НАБУ визнано речовими доказами. Також, на переконання сторони обвинувачення, вилучені речі відповідають критеріям, описаним у ч. 2 ст. 167 КПК України, а також ч. 1 ст. 96-1 та ч. 1 ст. 96-2 КК України, а тому до них може бути застосована спеціальна конфіскація.

Прокурор САПзвернувся дослідчого суддіз клопотанням,у якомупросить накластиарешт намайно,а саме: готівкові кошти, у сумі 535 200 доларів США; готівкові кошти, у сумі 95 500 Євро; один злиток металу зовні схожий на золото імовірною масою 5 гр.; один злиток металу зовні схожий на золото імовірною масою 10 гр.; один злиток металу зовні схожий на золото імовірною масою 20 гр.; один злиток металу зовні схожий на золото імовірною масою 50 гр.; два огранованих каміння зовні схожі на діаманти; 8 монет з металу жовтого кольору із забороною відчуження, розпорядження та користування з метою забезпечення збереження речових доказів та подальшої спеціальної конфіскації. Прокурор також зазначив, що незастосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, перетворення майна володільцями (власниками чи/та користувачами) цих речей, з метою приховування доказів їх причетності до вчинення кримінального правопорушення та унеможливлення притягнення до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення.

Вказані обставини підтверджуються долученими до клопотання матеріалами, зокрема: копією протоколу обшуку від 21 січня 2022 року, копією витягу з інформаційної системи 1-дф, постановою про визнання речовими доказами від 21 січня 2022 року, постановою про призначення експертизи матеріалів від 21 січня 2022 року, постановою про призначення гемологічної експертизи від 21 січня 2022 року, протоколом огляду від 12 січня 2022 року з додатками (копіями договорів купівлі-продажу та порівняльною таблицею) та копією договору купівлі-продажу від 29 вересня 2021 року.

У судовому засіданні детектив НАБУ клопотання про арешт майна підтримав та просив задовольнити з наведених у ньому підстав.

Третя особа та її представники заперечували проти задоволення клопотання про арешт майна і зазначили, що ОСОБА_4 та ОСОБА_9 перебувають у шлюбі, а їх сукупний дохід отриманий за останні два роки становить 39900713,23 гривень, а за останні чотири року їх сукупний дохід становить 45999437,88 гривень. Представники також зазначили, що договір оренди індивідуального банківського сейфу АТ «Таскомбанк» було укладено ОСОБА_8 . Представники послалися на відсутність правових підстав для арешту майна, оскільки вилучене майно не може бути використано як доказ у кримінальному провадженні та до нього не можливо застосувати спеціальну конфіскацію майна. Зазначили, що у цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, а також що у випадку накладення арешту на вказане майно не буде дотримана розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження і наслідки арешту майна для третьої особи будуть не пропорційними між вимогами суспільного інтересу у вигляді досягнення завдань кримінального провадження та вимогами захисту права власності.

На підтвердження своїх заперечень представники третьої особи надали: копії податкових декларацій платників єдиного податку фізичних осіб-підприємців ОСОБА_9 та ОСОБА_4 і договорів купівлі-продажу об`єктів нерухомого майна.

Мотиви, з яких слідчий суддя виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався [2-3].

Відповідно до вимог ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Протокол), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 100 КПК України, речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог ч. 1 та п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна.

Відповідно до вимог п.п.1-2 ч. 3, ч. 5 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора. Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому КПК України порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до вимог п.п. 1 та 2 ч. 2 та абз. 1 ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів та спеціальної конфіскації. У випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України. У випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених КК України. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.

Відповідно до вимог абз. 2 ч. 2 ст. 171 КПК України, до клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Відповідно до вимог абз. 1 ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України.

Відповідно до вимог ч. п.п.1, 2, 3-1, 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Зі змісту зазначених вище норм права видно, що під час вирішення питання про накладення арешту на майно, з метою забезпечення збереження речових доказів та спеціальної конфіскації, слідчий суддя повинен переконатися в наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, та може бути використано як доказ у кримінальному провадженні, а також що воно може підлягати спеціальній конфіскації у випадках, передбачених КК України, та можливість застосування спеціальної конфіскації майна як такої.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 та ч. 4 ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна. Гроші, цінності, в тому числі кошти, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, інше майно, зазначені в цій статті, підлягають спеціальній конфіскації у третьої особи, якщо вона набула таке майно від підозрюваного, обвинуваченого, особи, яка переслідується за вчинення суспільно небезпечного діяння у віці, з якого не настає кримінальна відповідальність, або в стані неосудності, чи іншої особи безоплатно, за ринкову ціну або за ціну вищу чи нижчу ринкової вартості, і знала або повинна була і могла знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у п.п. 1-4 ч. 1 ст. 96-2 КК України.

З клопотання про арешт майна та долучених до нього матеріалів видно, що 21 січня 2022 року детективом НАБУ проведено обшук у приміщенні АТ «Таскомбанк» за адресою: АДРЕСА_1, під час якого було відшукано та вилучено: готівкові кошти, у сумі 535 200 доларів США; готівкові кошти, у сумі 95 500 Євро; один злиток металу зовні схожий на золото імовірною масою 5 гр.; один злиток металу зовні схожий на золото імовірною масою 10 гр.; один злиток металу зовні схожий на золото імовірною масою 20 гр.; один злиток металу зовні схожий на золото імовірною масою 50 гр.; два огранованих каміння зовні схожі на діаманти; 8 монет з металу жовтого кольору, які знаходились в індивідуальному банківському сейфі оформленому на ОСОБА_8 та яким, як зазначає в клопотанні прокурор САП, користувався ОСОБА_4 . Вилучене майно було визнано речовими доказами у кримінальному провадженні за №52021000000000323 на підставі постанови детектива НАБУ від 21 січня 2022 року, оскільки вони містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Слідчий суддя дослідив зміст клопотання, додатки до нього (крім копії протоколу НСРД), надані учасниками кримінального провадження докази, а також заслухав їх пояснення.

Слідчий суддя зазначає, що прокурором САП у клопотанні, а детективом НАБУ під час його розгляду не було доведено, що вилучені грошові кошти, злитки з металу, монети та ограновані камені були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також що вони набуті кримінально протиправним шляхом.

За таких обставин, слідчий суддя вважає, що вилучене майно (грошові кошти, злитки з металу, монети та ограноване каміння) не має ознак речових доказів, визначених ст. 98 КПК України, що обумовлює відсутність підстав для накладення арешту на це майно з метою забезпечення збереження речових доказів.

Стосовно накладення арешту на майно з метою забезпечення спеціальної конфіскації слідчий суддя зазначає таке.

Спеціальна конфіскація грошових коштів та цінностей у третьої особи можлива лише у випадку їх набуття від підозрюваного, обвинуваченого, особи, яка переслідується за вчинення суспільно небезпечного діяння у віці, з якого не настає кримінальна відповідальність, або в стані неосудності, чи іншої особи, а також у разі якщо особа знала або повинна була і могла знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у п.п. 1-4 ч. 1 ст. 96-2 КК України.

Зі змісту клопотання та доданих до нього матеріалів видно, що у цьому кримінальному провадженні жодній особі про підозру не повідомлено, обвинувачення не висунуто, а також не обґрунтовано і не доведено, що ОСОБА_4 набув вилучене майно у особи, яка переслідується за вчинення суспільно небезпечного діяння у віці, з якого не настає кримінальна відповідальність, або в стані неосудності, чи в іншої особи. Стороною обвинувачення також не доведено, що ОСОБА_4 знав або повинен був і міг знати, що зазначене майно і грошові кошти відповідають будь-якій із ознак, зазначених у п.п. 1-4 ч. 1 ст. 96-2 КК України, що унеможливлює застосування спеціальної конфіскації до вказаних речей та грошових коштів в іноземній валюті.

За такихобставин,слідчий суддядійшов висновкупро те,що вилученіпід часобшуку речіі грошовікошти віноземній валютіне підлягаютьспеціальній конфіскації,а тому накладення на них арешту на цьому етапі досудового розслідування з метою її забезпечення, не відповідає вимогам норм кримінального законодавства щодо спеціальної конфіскації.

За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що прокурором САП та детективом НАБУ не доведена необхідність арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів та спеціальної конфіскації, що унеможливлює задоволення клопотання про його арешт.

Слідчий суддя також не бере до уваги доводи детектива НАБУ, що вилучені грошові кошти були отримані ОСОБА_4 як третьою особою внаслідок реалізації об`єктів нерухомості у якості неправомірної вигоди за вчинення протиправних дій ОСОБА_10, оскільки стороною обвинувачення не був доведений причино-наслідковий зв`язок між її діями, діями ОСОБА_4 та відшуканими та вилученими при обшуку речами і грошовими коштами в іноземній валюті.

Слідчий суддя не враховує заперечення третьої особи та її представників з огляду на те, що ними не надано доказів на підтвердження перебування у шлюбі ОСОБА_4 і ОСОБА_9 та доказів наявності правових підстав користування індивідуальним банківським сейфом ним ОСОБА_4 і ОСОБА_8 .

Слідчий суддя також не приймає до уваги надані третьою особою та її представниками докази (копії податкових декларацій і договорів), оскільки:

- копії податкових декларацій не завірені належним чином, не містять підпису декларантів. Докази на підтвердження їх отримання податковими органами слідчому судді не надані. Зазначені декларації номіновані у гривні України, а доказів конвертування гривні України в іноземну валюту (долари США і ЄВРО), а також докази придбання вилучених при обшуку речей слідчому судді також не надавалося;

Копії договорів купівлі-продажу також номіновані у гривні України, а доказів отримання цих коштів від покупців слідчому судді не надано. Слідчому судді також не надано доказів конвертації цих коштів в іноземну валюту (долари США і ЄВРО) і доказів на підтвердження придбання за ці кошти вилучених при обшуку речей.

Слідчий суддя вважає, що з огляду на наведені обставини достеменно встановити власника майна про арешт якого подане клопотання неможливо.

Слідчий суддя враховує, що досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні за відсутності підозрюваного (підозрюваних) може тривати протягом значного часу, а тому у разі накладення арешту на майно, буде порушена розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а вилучене майно може перебувати під арештом занадто довгий час, що покладе на власника майна непропорційне навантаження (тягар).

Слідчий суддя, під час розгляду цього клопотання, користується практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права. Вказана норма узгоджується також з ч. 5 ст. 9 КПК України, відповідно до якої, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі ст. 1 Протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Тобто, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

Слідчий суддявважає,що затаких обставин,на даномуетапі кримінальногопровадження потребидосудового розслідуванняне виправдовуютьтаке втручанняу правата інтересивласника майназ метоюзабезпечення кримінальногопровадження.Крім того,накладення арештуна вказанемайно, із забороною розпорядження та користування, хоча і може служити якомусь суспільному інтересу, проте слідчий суддя у цьому випадку визнає, що справедливий баланс не був знайдений, і що заявник буде нести індивідуальний і надмірний тягар (рішення у справі «Брумареску проти Румунії»).

Слідчий суддя враховує, що ухвалою Вищого антикорупційного суду від 18 січня 2022 року дозвіл на відшукання та вилучення грошових коштів і цінностей не надавався.

Слідчий суддя не вважає за доцільне надавати оцінку іншим обставинам, які мають враховуватися при вирішенні питання про арешт майна, оскільки вони не можуть вплинути на його вирішення з огляду на встановлену недоведеність необхідності такого арешту.

Слідчий суддя, з огляду на викладене, керуючись положеннями ст.ст.131,132,170-173,372 КПКУкраїни дійшоввисновку проте,що клопотаннядетектива НАБУпро накладенняарешту намайно задоволенню не підлягає.

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА [ІІІ].

Висновки слідчого судді [3-1].

Слідчий суддя постановив.

У задоволенні клопотання прокурора четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про арешт майна відмовити.

Строк і порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження [3?2].

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Повний текст ухвали складений та оголошений 01 лютого 2022 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1