Document No. 102888623

Справа №991/9494/20

Номер провадження 1-кп/991/84/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2022 року Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5,

обвинуваченого ОСОБА_6,

його захисника адвоката ОСОБА_7,

представника потерпілого, цивільного

позивача - Національного банку України ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016000000003517 від 17 листопада 2016 року, за обвинуваченням

ОСОБА_9, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Вознесенськ Миколаївської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, до взяття під варту проживав за адресою: АДРЕСА_2, після зміни запобіжного заходу проживає за адресою: АДРЕСА_3,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст.191, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України,

В С Т А Н О В И В :

І. Історія провадження

1.1. На розгляді у Вищому антикорупційному суді перебуває зазначене кримінальне провадження.

1.2. 27 січня 2022 року до суду надійшло клопотання прокурора ОСОБА_5 про продовження на два місяці строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 ухвалою суду від 04 червня 2021 року.

В обґрунтування свого клопотання прокурор ОСОБА_5 посилався на пред`явлене ОСОБА_6 обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України, які кваліфікуються як особливо тяжкі та нетяжкий злочини, а також на існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме можливість переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та/або суду та здійснення впливу на свідків.

Прокурор ОСОБА_5 у клопотанні зазначав, що метою подальшого застосування покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 обов`язків є запобігання зазначеним ризикам, контроль за його місцеперебуванням, відстеження пересувань, запобігання можливому переховуванню від суду, у тому числі за межами України, чи вчинення незаконного впливу на свідків.

ІІ. Позиції учасників судового засідання

2.1. У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 просив продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 дію обов`язків, покладених ухвалою суду від 04 червня 2021року, на два місяці з огляду на наведені у клопотанні підстави.

2.2. Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 зазначив, що сторона обвинувачення звертається з аналогічними клопотаннями, посилається на існування одних і тих самих ризиків, проте не надає доказів того, що зазначені ризики не зменшилися. Звернув увагу, що залишилося допитати лише двох свідків, показання яких не є суттєвими у цьому кримінальному провадженні. Також захисник вказав, що обвинувачений має намір прибувати до міста Києва для здійснення конфіденційних зустрічей з ним, однак реалізація таких зустрічей буде ускладнюватися у зв`язку із необхідністю отримання дозволу суду на відлучення з Миколаївської області. У зв`язку з цим, захисник у задоволенні клопотання прокурора просив відмовити.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав думку свого захисника та зазначив, що має намір прибути до міста Києва з метою конфіденційного спілкування із захисником.

ІІІ. Мотиви Суду

3.1. Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до наступних висновків.

Ухвалою суду від 04 червня 2021 року обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_3 змінено та застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Окрім цього, вказаною ухвалою суду на обвинуваченого ОСОБА_6 строком на два місяці, а саме до 05 серпня 2021 року включно покладено такі обов`язки:

1) прибувати до суду за першою вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду, а саме з міста Вознесенськ Миколаївської області;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

5) носити електронний засіб контролю;

6) утримуватися від спілкування з особами, за попередньою змовою з якими за версією сторони обвинувачення було вчинено кримінальні правопорушення, що інкримінуються обвинуваченому ОСОБА_6, а також зі свідками у кримінальних провадженнях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016000000003517 від 17 листопада 2016 року і №12013220540000400 від 31 січня 2013року.

У подальшому строк дії вищевказаних обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6, був продовжений ухвалами суду від 02 серпня та 30 вересня 2021року.

Окрім цього, ухвалою суду від 30 вересня 2021 року обвинуваченому ОСОБА_6 було змінено обов`язок в частині не відлучатися без дозволу суду з міста Вознесенськ на обов`язок не відлучатися без дозволу суду з Миколаївської області.

Після цього, зазначені обов`язки, покладені на обвинуваченого ОСОБА_6, були продовжені ухвалою суду від 26 листопада 2021 року.

3.2. Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення судом питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 179 КПК України особисте зобов`язання полягає у покладенні на обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього судом обов`язки, передбачені ст.194 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 цієї статті, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.

Частина 7 ст. 194 КПК України регламентує, що обов`язки, передбачені ч. 5 та 6 цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст.199 цього Кодексу.

З огляду на положення ч. 4 ст. 199 КПК України суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

3.3. Загальні підстави і порядок застосування запобіжного заходу визначені у ст. 194 КПК України, конструкція якої передбачає дослідження судом таких обставин (фактів):

- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

- недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Колегія суддів звертає увагу, що оцінка наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень не надається, оскільки в силу положень ч. 2 ст. 42 КПК України ОСОБА_6 наразі перебуває у статусі обвинуваченого.

3.4. У своєму клопотанні прокурор зазначає про те, що на теперішній час, на його думку, продовжують існувати ризики, визначені у ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

- ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду;

- ризик впливу на свідків.

3.5. Обґрунтовуючи клопотання в частині ризику переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та/або суду, прокурор посилається на наступне:

(1) ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні, у тому числі, злочинів, які відносяться до категорії особливо тяжких та передбачають покарання у виді позбавлення волі на строк понад 10років;

(2) інші учасники злочинної організації, знайомі ОСОБА_6, переховуються за межами України, в тому числі на окупованих територіях Луганської та Донецької областей, а також Автономної Республіки Крим, тому ОСОБА_6, маючи можливість вільно пересуватись по всій Україні, зможе узгоджувати з ними свої та їх дії, показання, чим перешкоджатиме встановленню обставин кримінального провадження та приховуватиме вчинені злочинною організацією кримінальні правопорушення, у тому числі шляхом вчинення нових злочинів;

(3) ОСОБА_6, як за наявності паспорту громадянина України, так і за його відсутності, матиме можливість незаконно перетнути кордон України, оскільки контроль за державним кордоном на сході країни частково відсутній;

(4) інші члени злочинної організації, які на даний час переховуються від слідства та суду, займають вищі ланки у її структурі, аніж ОСОБА_6, і потенційне бажання ОСОБА_6 співпрацювати зі слідством, а також ймовірність доведення в суді висунутого йому обвинувачення може спонукати інших учасників сприяти йому у переховуванні від слідства та суду.

При аналізі наявності ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду колегія суддів враховує, що злочини, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6, є особливо тяжким (передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років), особливо тяжким корупційним (передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7до 12 років) та нетяжким злочином (передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 2 до 5 років), відповідно. Водночас, звільнення від кримінальної відповідальності чи звільнення від відбування покарання з випробуванням за вчинення одного з цих злочинів (корупційного) КПК України не передбачено.

Втім, колегія суддів звертає увагу, що суворість покарання, що може бути призначене обвинуваченому, хоч і має значення для оцінки ризику його переховування, однак наявність такого ризику не можна оцінювати з абстрактної точки зору, зважаючи лише на тяжкість інкримінованих злочинів.

Разом із тим, наведені прокурором твердження в обґрунтування наявності ризику переховування обвинуваченого мають саме абстрактний характер і являють собою нічим не підтверджені припущення, оскільки прокурором з часу надходження цього кримінального провадження до суду всупереч положенням ч. 5 ст. 132, ч. 3 ст. 199 КПК України не надано жодних доказів, які б підтверджували, що вказаний ризик взагалі існує і не зменшився.

Що стосується ризику втечі, то він має оцінюватись судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, місцем проживання, родом занять, майновим станом і сімейними зв`язками.

Міцність соціальних зв`язків обвинуваченого ОСОБА_6 неодноразово аналізувалася та оцінювалася судом. Будь-яких нових відомостей про те, що соціальні зв`язки обвинуваченого наразі перестали існувати, прокурором не надано.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ризик переховування ОСОБА_6 від органу досудового розслідування та суду є незначним.

3.6. Обґрунтовуючи ризик впливу обвинуваченого ОСОБА_6 на свідків, прокурор посилається на наступне:

(1) на теперішній час у кримінальному провадженні встановлено причетність низки осіб до участі в злочинній організації та вчинюваних нею злочинах, ці особи знайомі обвинуваченому ОСОБА_6 ;

(2) ОСОБА_6 матиме можливість сприяти цим особам в ухиленні від кримінальної відповідальності, узгоджувати з ними свої та їх дії, показання, чим перешкоджатиме встановленню обставин кримінального провадження та приховуватиме вчинені злочинною організацією кримінальні правопорушення, у тому числі шляхом вчинення нових злочинів;

(3) на наявність цього ризику вказує і характер вчинених ОСОБА_6 злочинів, а саме вчинення злочинів у складі структурованої злочинної організації із залученням значної кількості фізичних та матеріальних ресурсів, тривалість їх вчинення протягом майже п`яти років, схеми вчинення злочинів із чітким розподілом ролей та функцій кожного співучасника, відкритий характер злочинних дій, стійкість сформованих злочинних намірів.

Суд погоджується із позицією прокурора щодо продовження існування наразі ризику незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_6 на свідків як у цьому кримінальному провадженні, так і у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013220540000400 від 31 січня 2013 року, з огляду на таке.

Кримінальним процесуальним кодексом України передбачена процедура отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, відповідно до якої на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1 та 2 ст. 23, ст. КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч.4ст.95КПК України).

Таким чином, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.

Так, у зв`язку з ознайомленням в порядку ст. 290 КПК України з матеріалами кримінального провадження, зокрема, з протоколами допитів встановлених досудовим розслідуванням свідків, обвинувачений ОСОБА_6 обізнаний як про їх персональні дані, так і про зміст наданих ними свідчень на стадії досудового розслідування.

Разом із тим, допит свідків на стадії судового розгляду ще не завершено і хоча залишилося допитати двох свідків, однак, на думку колегії суддів, існують підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу обвинуваченого та зацікавлених осіб на цих свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань. Водночас, колегія суддів наголошує, що належність чи неналежність показань цих свідків буде встановлена після їх безпосереднього допиту під час перебування суду в нарадчій кімнаті.

Крім того, при вирішенні клопотання про продовження щодо обвинуваченого строку дії обов`язків суд враховує суспільний інтерес у швидкому, повному і об`єктивному судовому розгляді цього кримінального провадження, яке можливе за умов нівелювання встановленого ризику.

Таким чином, наведені прокурором обставини свідчать про наявність ризику впливу обвинуваченого на свідків, який наразі не зменшився.

3.7. Оскільки наведені прокурором обставини свідчать про наявність ризику, передбаченого ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне продовжити дію обов`язків, покладених на обвинуваченого ухвалою суду від 04 червня 2021 року зі змінами, які забезпечать дієвість застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання.

З урахуванням вимог ч. 7 ст. 194 КПК України дію зазначених обов`язків колегія суддів вважає за необхідне продовжити на два місяці.

3.8. Відповідно до ч. 3 ст. 179 КПК України колегія суддів покладає на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора з групи прокурорів у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016000000003517від 17листопада 2016року, контроль за виконанням цієї ухвали.

На підставі викладеного, керуючись статтями 115, 177, 179, 193, 194, 196, 369, 376 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

1. Клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6, задовольнити.

2. Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 строком на два місяці, а саме до 28 березня 2022 року включно, покладені ухвалою Вищого антикорупційного суду від 04червня 2021 року обов`язки, а саме:

1) прибувати до суду за першою вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду, а також з Миколаївської області;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

5) носити електронний засіб контролю;

6) утримуватися від спілкування з особами, за попередньою змовою з якими за версією сторони обвинувачення було вчинено кримінальні правопорушення, що інкримінуються обвинуваченому ОСОБА_6, а також зі свідками у кримінальних провадженнях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016000000003517 від 17 листопада 2016 року і №12013220540000400 від 31 січня 2013року.

3. Копію ухвали про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 ухвалою суду від 04 червня 2021 року, передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_6 ( АДРЕСА_3 .

4. Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора з групи прокурорів у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016000000003517 від 17 листопада 2016 року.

5. Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_6, що у разі невиконання покладених на нього обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

6. Направити обвинуваченому ОСОБА_6 копію ухвали негайно після її проголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення. Заперечення проти цієї ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 2 ст. 392 КПК України.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3