Document No. 103048173

Справа №991/107/22

Провадження №11-сс/991/93/22

Слідчий суддя: Крикливий В.В.

Доповідач: Павлишин О.Ф.

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2022 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого - судді Павлишина О.Ф.,

суддів: Никифорова А.С., Чорної В.В.,

секретар судового засідання Возна К.М.,

за участю:

захисника підозрюваного ОСОБА_1 - адвоката Алексик Т.І.,

прокурора Володіна В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_1 - адвоката Алексик Таміли Іванівни на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25 січня 2022 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25.01.2022 відмовлено у задоволенні скарги захисника Алексик Т.І. в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 на повідомлення про підозру від 15.04.2021 у кримінальному провадженні №42017000000001981 від 21.06.2017.

Алексик Т.І. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Вважає, що зазначена ухвала постановлена внаслідок неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, а тому підлягає скасуванню, а кримінальне провадження №42017000000001981 від 21.06.2017 - закриттю.

Слідчий суддя допустив неповноту судового розгляду, оскільки не врахував, що: 1) із повідомлення про підозру не вбачається, у який спосіб, у якому місці, за яких обставин, від якої особи/осіб, у який час та у якому розмірі підозрюваний ОСОБА_1 отримав неправомірну вигоду, не зазначено, які саме дії були вчиненні підозрюваним в інтересах того, хто надавав неправомірну вигоду для нього, із використанням наданої йому влади та службового становища та чи міг він їх вчинити з огляду на свої службові повноваження; 2) порушено порядок вручення повідомлення про підозру, оскільки роз`яснення прав та обов`язків підозрюваного було здійснено не прокурором, який прийняв процесуальне рішення; вручення повідомлення про підозру відбулося за межами строків досудовою розслідування, адже строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №42017000000001981 від 21.06.2017 закінчився 26.01.2019, так як його продовження понад 12 місяців не передбачено КПК України; вручення повідомлення про підозру здійснено неналежним органом досудового розслідування, оскільки інформація щодо притягнення уповноважених осіб Головного слідчого управління Генеральної прокуратури до дисциплінарної відповідальності та/або іншої відповідальності у зв`язку із неефективністю досудового розслідування у кримінальному провадженні №42017000000001981 відсутня, тому немає підстав для доручення здійснення досудового розслідування 22.12.2018 іншому органу досудового розслідування.

Із огляду на те, що повідомлення про підозру 15.04.2021 ОСОБА_1 вручено за ч.1 ст.209, ч.4 ст.368 КК України, відомості по яким були внесені після 15.03.2018, положення п.10 ч.1 ст.303 КПК України поширюють на них свою дію, а повідомлення про підозру підлягає оскарженню у порядку, передбаченому п.10 ч.1 ст.303 КПК України, внаслідок чого ухвалено рішення, яке не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження.

Істотне порушення вимог кримінального процесуального закону полягає в тому, що слідчий суддя всупереч вимогам ст.5, п.10 ч.1 ст.303, ст.ст.369, 370 КПК України: 1) встановивши, що повідомлення про підозру від 15.04.2021 ОСОБА_1 не підлягає оскарженню у порядку, передбаченому п.10 ч.1 ст.303 КПК України, не відмовив у відкритті провадження; 2) відкривши провадження за скаргою та розглянувши її по суті, прийшов до висновку, що провадження підлягає закриттю, проте відмовив у задоволенні скарги; 3) проігнорував доводи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри та вручення повідомлення про підозру ОСОБА_1 з порушенням порядку; 4) за наявності підстав не закрив кримінальне провадження, чим порушив приписи ст.417 КПК України.

Просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25.01.2022, постановити нову, якою скасувати повідомлення про підозру від 15.04.2021 ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №42017000000001981 від 21.06.2017 за ч.4 ст.368, ч.1 ст.209КК України, зобов`язати посадову особу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) у зазначеному кримінальному провадженні вчинити дії щодо виключення з Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) наявних у ньому відомостей у кримінальному провадженні №42017000000001981 від 21.06.2017 про підозру від 15.04.2021 ОСОБА_1 за ч.4 ст.368, ч.1 ст.209КК України.

Підозрюваний ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду, у судове засідання не прибув, про поважність причин неприбуття не повідомив.

Згідно із ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. А тому апеляційна скарга розглядається без участі ОСОБА_1 .

Захисник підозрюваного ОСОБА_1 - адвокат Алексик Т.І. у судовому засіданні підтримала вимоги апеляційної скарги та надала пояснення, що аналогічні її доводам.

Прокурор в судовому засіданні заперечив вимоги апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення захисника Алексик Т.І., пояснення прокурора, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

У цьому провадженні встановлено такі обставини.

21.06.2017 є днем початку досудового розслідування у кримінальному провадженні №42017000000001981.

15.04.2021 ОСОБА_1 у межах зазначеного кримінального провадження повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.368, ч.1 ст.209КК України.

До кримінального провадження №42017000000001981 від 21.06.2017 неодноразово приєднувались інші кримінальні провадження, відомості про які внесені до ЄРДР як до, так і після 16.03.2018.

10.01.2022 до Вищого антикорупційного суду надійшла скарга захисника Алексик Т.І. в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 на повідомлення про підозру від 15.04.2021 у кримінальному провадженні № 42017000000001981 від 21.06.2017.

Постановляючи оскаржувану ухвалу слідчий суддя, оцінивши зазначені вище обставини, прийшов до таких висновків: 1) провадження за скаргою підлягає закриттю, оскільки відомості про кримінальне правопорушення у цьому кримінальному провадженні внесені до набрання чинності змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 (далі - Закон), тому відсутнє право оскарження повідомлення про підозру від 15.04.2021 у кримінальному провадженні №42017000000001981; 2) доводи захисника Алексик Т.І. про наявність підстав для скасування повідомлення про підозру відповідно до п.10 ч.1 ст.303 КПК України не ґрунтуються на вимогах закону, відтак, слід відмовити у задоволенні скарги.

Однак із висновками слідчого судді колегія суддів не може погодитися з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Пунктом 10 ч.1 ст.303 КПК України передбачено, що на досудовому провадженні може бути оскаржене повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом.

Частину 1 ст.303 КПК України доповнено пунктом 10 згідно із Законом, зміни не мають зворотньої дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в ЄРДР після введення в дію цих змін (див. п.4 §2 розділу 4 Закону).

Враховуючи вказані положення закону, слід дійти висновку, що оскарження повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру на підставі п.10 ч.1 ст.303 КПК України можливе лише у кримінальних провадженнях, щодо яких відомості про кримінальне правопорушення, внесені в ЄРДР після введення в дію цих змін, а саме з 16.03.2018.

Згідно із загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплено в ч.1 ст.58 Конституції України і, відповідно до нього, дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності й припиняється з втратою ним чинності. Тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали чи мали місце (рішенні Конституційного Суду України №1-рп/99 від 09.02.1999).

Водночас Конституція України у ст.58 допускає зворотну дію законів у часі, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Формою реалізації ч.1 ст.58 Конституції України є положення ч.1 ст.5 КПК України, яка регулює дію норм кримінального процесуального закону в часі та відповідно до якої процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення. На відміну від кримінального (матеріального) закону про відповідальність, чинний кримінальний процесуальний закон не має зворотної дії навіть у тих випадках, коли його правила є більш сприятливі для учасників кримінального провадження.

Із матеріалів провадження вбачається, що відомості про кримінальні правопорушення за №42017000000001981 внесені до ЄРДР 21.06.2017, тобто до набрання чинності вищенаведеними змінами. У подальшому до зазначеного кримінального провадження неодноразово приєднувались інші кримінальні провадження, відомості про які були внесені до ЄРДР як до, так і після 16.03.2018.

Відповідно до ч.ч.1, 5 ст.214 КПК України, пункту 8 глави 2, пункту 1 глави 3 розділу ІІ Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генеральної прокуратури №298 від 30.06.2020, відомості про декілька вчинених кримінальних правопорушень, зазначених в одній заяві, повідомленні або виявлених безпосередньо прокурором, слідчим, дізнавачем чи працівником іншого підрозділу, незалежно від часу їх учинення, наявності осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, вносяться до Реєстру за кожним правопорушенням окремо. Облік відомостей про рух кримінальних проваджень під час досудового розслідування здійснюється шляхом внесення до Реєстру відомостей про об`єднання матеріалів досудових розслідувань (частина перша статті 217 КПК України), при цьому об`єднаному кримінальному провадженню присвоюється номер раніше розпочатого провадження.

Згідно із ч.6 ст.219 КПК України загальний строк досудового розслідування при об`єднанні кримінальних проваджень у порядку, передбаченому статтею 217 цього Кодексу, визначається: 1) у провадженнях, які розслідувалися в один проміжок часу, - шляхом поглинання меншого строку більшим; 2) у провадженнях, які розслідувалися в різні проміжки часу, - шляхом додавання строків досудового розслідування по кожному із таких проваджень, які не пересікаються, в межах строків досудового розслідування злочину, який передбачає найбільш тривалий строк досудового розслідування з урахуванням можливості його продовження, передбаченої частиною другою цієї статті.

Як вбачається із ч.7 ст.217 КПК України, днем початку досудового розслідування у провадженні, виділеному в окреме провадження, є день, коли було розпочато розслідування, з якого виділено окремі матеріали, а у провадженні, в якому об`єднані матеріали кількох досудових розслідувань, - день початку розслідування того провадження, яке розпочалося раніше.

Відтак, якщо в об`єднаному кримінальному провадженні розслідуються кримінальні правопорушення, відомості про які внесені як до, так і після 16.03.2018, то правовий режим у такому провадженні є єдиним і визначається датою внесення до ЄРДР відомостей про перше (за порядком обліку в ЄРДР) кримінальне правопорушення; такий правовий режим поширюється на всі наступні епізоди (незалежно від дати внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР) та є незмінним протягом усього часу досудового розслідування, а тому днем початку досудового розслідування в кримінальному провадженні, в якому об`єднанні матеріали декількох досудових розслідувань, є дата внесення до ЄРДР відомостей про перше (за порядком обліку в ЄРДР) кримінальне правопорушення, незалежно від дати внесення до ЄРДР відомостей про кримінальні правопорушення, які об`єднанні у це кримінальне провадження.

Таким чином, враховуючи, що скарга була призначена до розгляду, обґрунтованим є висновок слідчого судді про те, що провадження за скаргою підлягає закриттю, оскільки відсутнє право оскарження повідомлення про підозру від 15.04.2021 у кримінальному провадженні №42017000000001981 у зв`язку з тим, що відомості про кримінальне правопорушення у цьому кримінальному провадженні внесені до набрання чинності змінами, внесеними Законом.

За таких обставин, помилковими є доводи апеляційної скарги про те, що так як повідомлення про підозру 15.04.2021 ОСОБА_1 вручено за ч.1 ст.209, ч.4 ст.368 КК України, відомості по яким були внесені після 15.03.2018, положення п.10 ч.1 ст.303 КПК України поширюють на них свою дію, а повідомлення про підозру підлягає оскарженню у порядку, передбаченому п.10 ч.1 ст.303 КПК України, внаслідок чого ухвалено рішення, яке не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження.

При цьому слушними є доводи апеляційної скарги захисника про те, що слідчий суддя, встановивши, що повідомлення про підозру від 15.04.2021 ОСОБА_1 не підлягає оскарженню у порядку, передбаченому п.10 ч.1 ст.303 КПК України, не відмовив у відкритті провадження, а, відкривши провадження за скаргою та розглянувши її по суті, прийшов до висновку, що провадження підлягає закриттю, проте відмовив у задоволенні скарги, оскільки з тексту оскаржуваного рішення вбачається, що слідчий суддя прийшов до взаємовиключних висновків, а саме, встановивши підстави для закриття провадження, відмовив у задоволенні скарги.

Крім цього, враховуючи, що доводи скарги захисника по суті питання щодо повідомлення про підозру не були предметом розгляду слідчого судді, колегія суддів не може взяти до уваги доводів апеляційної скарги про те, що слідчий суддя допустив неповноту судового розгляду, оскільки не врахував, що: 1) із повідомлення про підозру не вбачається, у який спосіб, у якому місці, за яких обставин, від якої особи/осіб, у який час та у якому розмірі підозрюваний ОСОБА_1 отримав неправомірну вигоду, не зазначено, які саме дії були вчиненні підозрюваним в інтересах того, хто надавав неправомірну вигоду для нього з використанням, наданої йому влади та службового становища та чи міг він їх вчинити з огляду на свої службові повноваження; 2) порушено порядок вручення повідомлення про підозру, оскільки роз`яснення прав та обов`язків підозрюваного було здійснено не прокурором, який прийняв процесуальне рішення; вручення повідомлення про підозру відбулося за межами строків досудовою розслідування, оскільки строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №42017000000001981 від 21.06.2017 закінчився 26.01.2019, так як його продовження понад 12 місяців не передбачено КПК України; 3) вручення повідомлення про підозру здійснено неналежним органом досудового розслідування, оскільки інформація щодо притягнення уповноважених осіб Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України до дисциплінарної відповідальності та/або іншої відповідальності у зв`язку із неефективністю досудового розслідування у кримінальному провадженні №42017000000001981 відсутня, тому немає підстав для доручення здійснення досудового розслідування 22.12.2018 іншому органу досудового розслідування.

Згідно із ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: залишити ухвалу без змін; скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Із урахуванням того, що колегія суддів позбавлена можливості перевірити доводи апеляційної скарги по суті питання щодо повідомлення про підозру, які не були предметом розгляду слідчого судді, апеляційну скаргу Алексик Т.І. слід задовольнити частково, оскаржувану ухвалу - скасувати, а матеріали скарги направити до Вищого антикорупційного суду для виконання вимог, визначених ст.ст.304, 306 КПК України.

Керуючись ст.ст.376, 404, 407, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_1 - адвоката Алексик Таміли Іванівни задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25 січня 2022 року скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою направити матеріали скарги до Вищого антикорупційного суду для виконання вимог, визначених ст.ст. 304, 306 КПК України.

Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: О.Ф. Павлишин

Судді: А.С. Никифоров

В.В. Чорна