Document No. 103337794

справа №991/964/22

провадження №1-кс/991/974/22

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

«11» лютого 2022 року м. Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Шкодін Я.В., за участю секретаря судового засідання Никитюк Н.І., детектива Мельника А.Г., захисника Доманського А.О., підозрюваного: ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу захисника Доманського А.О. щодо незаконного затримання ОСОБА_1 в порядку ст. 206 КПК України,

ВСТАНОВИВ:

11 лютого 2022 року до Вищого антикорупційного суду надійшла скарга захисника Доманського А.О. щодо незаконного затримання ОСОБА_1 в порядку ст. 208 КПК України.

Обставини, якими обґрунтована скарга.

Скарга захисника обґрунтована тим, що затримання підозрюваного ОСОБА_1 органами досудового розслідування в порядку ст. 208 КПК України є незаконним; у протоколі про затримання не вірно зазначений час такого затримання; підстава затримання, яка наведена у протоколі, не відповідає дійсності та є незаконною; при затриманні не перевірялась його обґрунтованість; перед особистим обшуком ОСОБА_1 не повідомлено, які речі шукають та не запропоновано добровільно надати ці речі; у протоколі затримання не зазначено усіх осіб, які приймали участь в цій слідчій дії. В зв`язку з цим захисник просить визнати затримання ОСОБА_1 незаконним та звільнити останнього з-під варти.

Позиція сторін у судовому засіданні.

Захисник підозрюваного ОСОБА_1 - адвокат Доманський А.О. в судовому засіданні свою скаргу підтримав та додав, що ОСОБА_1 було затримано органом досудового розслідування під час проведення слідчої дії - обшуку, який відповідно до протоколу був розпочатий о 11:40 год., а тому не зрозуміло, чому в протоколі затримання стоїть час 13:39 год. Зазначив, що підставою затримання ОСОБА_1 в протоколі зазначено п.3 ч.1 ст. 208 КПК України, в той час коли ця підстава може бути застосована лише до підозрюваного, статусу якого ОСОБА_1 на час затримання не мав, оскільки підозра йому було вручена тільки 10 лютого 2022 року о 11:06 год. Крім цього, захисник зауважив, що вказуючи в протоколі підставу затримання, передбачену п.3 ч.1 ст. 208 КПК України, органом досудового розслідування при цьому не зазначено обґрунтованих підстав такого затримання. В зв`язку з цим просив визнати затримання ОСОБА_1 незаконним та звільнити останнього з-під варти.

Підозрюваний ОСОБА_1 в судовому засіданні скаргу захисника підтримав та просив задовольнити. Також зазначив, що під час затримання з ним поводилися коректно.

Детектив Мельник А.Г. проти задоволення скарги адвоката заперечував, обґрунтовуючи тим, що до затримання ОСОБА_1 проводився обшук, учасником якого він був. Після проведення всіх дій по зібранню доказів у межах проведеного обшуку, орган досудового розслідування перейшов до іншої процесуальної дії - затримання ОСОБА_1 , яке фактично відбувалося в цей же день - 09 лютого 2022 року о 13:39 год., як і зазначено в протоколі затримання. Щодо твердження захисника, що зазначена в протоколі підстава затримання відноситься лише до підозрюваних і не могла бути застосована до ОСОБА_1 під час затримання, оскільки останньому підозра вручена на цей час не була, детектив зазначив, що відповідно до ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, що в даному випадку і мало місце. Щодо обґрунтованості підстав такого затримання, детектив зазначив про наявність численних ризиків, що свідчать про те, що ОСОБА_1 може не виконувати свої обов`язки та переховуватися від органів досудового розслідування. Розкриття цих ризиків у протоколі буде дуже об`ємним, при цьому, про усі ризики, які необхідно було уникнути затриманням ОСОБА_1 , прописані у клопотанні про застосування запобіжного заходу відносно останнього, яке уже скеровано до суду.

Встановленні обставини, мотиви і оцінка слідчого судді.

Заслухавши учасників судового засідання та дослідивши матеріали скарги з додатками, слідчий суддя зазначає про наступне.

Слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України, при цьому сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, що визначені КПК України (ст. 26 КПК України).

Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання. Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ст. ст. 29, 55 Конституції України).

Відповідно до ст. 42 КПК України підозрюваний має право вимагати перевірки обґрунтованості його затримання.

Згідно з п. 4 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожний, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікань встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.

Уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду, затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках: якщо, зокрема, є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України (п.3 ч.1 ст. 208 КПК України).

Відповідно до ч.1, 3, 5 ст.206 КПК України, кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи. Слідчий суддя зобов`язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи. Незалежно від наявності клопотання слідчого, прокурора, слідчий суддя зобов`язаний звільнити особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких трималася ця особа, не доведе: 1) існування передбачених законом підстав для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; 2) неперевищення граничного строку тримання під вартою; 3) відсутність зволікання у доставленні особи до суду.

В судовому засіданні встановлено, що детективи НАБУ здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні №52021000000000144 від 23 березня 2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 368, ч.3 ст. 368 КК України, яке, відповідно до п.2 ч.5 ст. 216 КПК України, відноситься до його підслідності.

Підстава затримання ОСОБА_1 зазначена у протоколі затримання від 09 лютого 2022 року - є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України, що відповідає формулюванню, викладеному у п.3 ч.1 ст. 208 КПК України.

Стосовно доводів сторони захисту з приводу того, що підстава затримання (п.3 ч.1 ст. 208 КПК України), яка зазначена в протоколі затримання від 09 лютого 2022 року, може бути застосована лише до підозрюваного, в той час коли ОСОБА_1 такого статусу на час затримання не набув, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст. ст. 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Отже, чинний КПК України встановлює три випадки набуття особою статусу підозрюваного у кримінальному провадженні. Зокрема, другий випадок пов`язує статус підозрюваного із процесуальним затриманням.

За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що у зв`язку із затриманням ОСОБА_1 у порядку п.3 ч.1 ст. 208 КПК України він набув статусу підозрюваного у розумінні ст. 42 КПК України, а тому доводи сторони захисту в цій частині вважає безпідставними.

Також слідчим суддею не беруться до уваги твердження захисника про те, що в протоколі затримання не наведено та не розкрито обґрунтованих підстав для такого затримання.

Як вбачається зі змісту п.1 ч.5 ст. 206 КПК України, незалежно від наявності клопотання слідчого, прокурора, слідчий суддя зобов`язаний звільнити особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких трималася ця особа, не доведе, зокрема, існування передбачених законом підстав для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду.

З системного аналізу положень ст. ст. 206, 208 КПК України слідчий суддя приходить до висновку, що в протоколі затримання законом не вимагається зазначення самих підстав затримання (ризиків щодо можливої втечі з метою ухилення від кримінальної відповідальності), натомість вони мають фактично існувати в момент такого затримання.

Як пояснив в судовому засіданні детектив, на час затримання ОСОБА_1 існували численні ризики, зокрема, щодо невиконання останнім своїх процесуальних обов`язків та переховування від органів досудового розслідування. При цьому зазначив, що відповідні ризики детально розкриті в клопотанні про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 , яке на момент звернення з цією скаргою уже скеровано до суду.

Стосовно твердження захисника, що в протоколі затримання ОСОБА_1 зазначений невірно час його затримання вважаю за необхідне зазначити, що згідно з вимогами кримінального процесуального законодавства, слідчий суддя не наділений повноваженнями щодо встановлення будь-яких юридичних фактів, в тому числі і встановлення часу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, оскільки це потребує дослідження сукупності доказів, що може бути здійснено виключно під час судового розгляду кримінального провадження по суті.

Водночас, як вбачається з протоколу обшуку від 09 лютого 2022 року, вказана слідча дія була розпочата 11:40 год. та проводилася в приміщенні КП «Міський магазин» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за участю, в тому числі, в.о. директора КП «Міський магазин» ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.3 ст. 236 КПК України слідчий, прокурор має право заборонити будь-якій особі залишити місце обшуку до його закінчення та вчиняти будь-які дії, що заважають проведенню обшуку.

Тому, враховуючи зазначене, слідчий суддя приходить до висновку, що ОСОБА_1 , як учаснику слідчої дії - обшуку, на законних підставах було заборонено залишати місце його проведення, і така заборона не є затриманням в розумінні ст. 209КПК України.

Що стосується посилань захисника у скарзі про порушення, допущені органом досудового розслідування під час особистого обшуку ОСОБА_1 при його затримані, а також про не зазначення у протоколі затримання усіх осіб, які приймали участь у цій слідчій дії слід зазначити, що, відповідно до протоколу затримання від 09 лютого 2022 року, під час цієї слідчої дії особистий обшук ОСОБА_1 не проводився, а також з його змісту вбачається, що у ньому зазначені учасники слідчої дії, від яких зауважень та доповнень не надходило.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 206, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні скарги захисника Доманського А.О. щодо незаконного затримання ОСОБА_1 в порядку ст. 206 КПК України - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Я. ШКОДІН