Document No. 103595641

Справа № 991/1275/22

Провадження 1-кс/991/1291/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2022 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Мовчан Н.В., за участю секретаря судового засідання Гончаренка П.В., прокурора Демківа Д.М., підозрюваного ОСОБА_1 , захисників Касаткіна А.М., Готіна О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду клопотання детектива Національного бюро П`ятого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Цимбали О.Р., погоджене прокурором п`ятого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Висоцькою Н.В., про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новоукраїнка, Кіровоградської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, у кримінальному провадженні № 12016170000000334 від 08.07.2016,

УСТАНОВИВ:

24 лютого 2022 року до Вищого антикорупційного суду надійшло вказане клопотання, в якому детектив просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на два місяці з можливістю внесення застави у розмірі 3 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 14 650 800,00 грн, а також у випадку внесення застави покласти на підозрюваного обов`язки, наведені у клопотанні відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України.

Детектив клопотання обґрунтовує тим, що Державне підприємство «Полтавський комбінат хлібопродуктів» (далі - ДП «Полтавський КХП», Підприємство) зареєстроване 03.09.1996 за юридичною адресою: м. Полтава, вул. Небесної Сотні, 69 (ЄДРПОУ 00952166).

Відповідно до наказу Мінагрополітики України від 21.10.2013 № 621 ДП «Полтавський КХП» увійшло до сфери управління Мінагрополітики України; є правонаступником майнових прав та обов`язків державного підприємства «Полтавський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України. ДП «Полтавський КХП» засноване на основі державної власності та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83 віднесене до переліку об`єктів, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.

З 01.11.2015 Підприємство діяло на підставі Статуту, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23.01.2014 № 35 «Про перейменування та затвердження нової редакції Статуту державного підприємства «Полтавський комбінат хлібопродуктів».

Відповідно до Статуту Підприємство створене з метою здійснення господарської діяльності для одержання прибутку, максимізації добробуту населення країни. Майно Підприємства та доходи від використання цього майна є державною власністю і закріплюються за ним на праві господарського відання. Підприємство є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в банках, власну печатку зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом. Предметом діяльності ДП «Полтавський КХП» є: виробництво та реалізація борошномельної продукції; приймання, зберігання, надання послуг по доробці та відпуск матеріальних цінностей, згідно з укладеними договорами; переробка власного та давальницького зерна.

Організаційна структура ДП «Полтавський КХП» включає основне виробництво (елеватор, філія «Хлібна база № 88», технологічний цех, дільниця готової продукції), допоміжні цехи та дільниці (лабораторія з контролю виробництва, енергоцех, механічна майстерня, матеріальний склад.

Наявні потужності ДП «Полтавський КХП» - зерновий склад ємністю 181,9 тис. тонн; склади напільного збереження місткістю 66,7 тис. тонн; млин, щоденною потужністю 300 тонн; дільниця готової продукції на 2000 тонн в тарі; 2 дільниці безтарного збереження загальною місткістю 560 тонн.

Відповідно до п. 10.4 Статуту Генеральний директор Підприємства самостійно вирішує питання діяльності підприємства в межах компетенції відповідно до Статуту, зокрема, діє без довіреності від імені Підприємства, несе відповідальність за виконання покладених на нього завдань, що визначені Статутом, формування та виконання фінансових планів, дотримання державної і фінансової дисципліни, ефективне використання та збереження державного майна та коштів, які знаходяться у віданні Підприємства, дотримання законодавства України, розпоряджається коштами та майном Підприємства відповідно до статуту та законодавства, укладає договори, видає довіреності, відкриває рахунки в установах. Генеральний директор несе персональну відповідальність за організацію господарської діяльності Підприємства та за додержання порядку організації та ведення бухгалтерського обліку, достовірність фінансової звітності, статистичної інформації.

Діяльність Підприємства регламентувалась Законом України «Про зерно та ринок зерна в Україні» та підзаконними актами, якими надано визначення щодо статусу «зерновий склад», «зерносховище», «складські документи на зерно», «cyб`єкти зберігання зерна» тощо.

Так, відповідно до ст. 26 вказаного Закону договір складського зберігання зерна є публічним договором, типова форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України, а саме: постановою KMУ від 11.04.2003 № 510 в редакції постанови KMУ від 8.12.2006 № 1699 затверджено Типовий договір складського зберігання.

Приймання та переробка зерна ДП «Полтавський КХП» у період 2015-2018 років регламентувалася «Інструкцією про ведення обліку й оформлення операцій із зерном i продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернообробних підприємствах» (затверджена наказом Мінагрополітики України 13.10.2008 року № 661, зареєстрованого в Мін`юсті України 18.11.2008 року за № 1111/15802).

Так, 08.07.2015 наказом № 132-п Міністерства аграрної політики та продовольства України ОСОБА_2 призначено на посаду виконувача обов`язків Генерального директора ДП «Полтавський КХП», а наказом від 09.12.2015 № 265-п - на посаду Генерального директора ДП «Полтавський КХП» на умовах контракту від 18.11.2015 № 41, як переможця конкурсного відбору.

Відповідно до п. 2.1-2.5, 2.10, 2.13, 2.14, контракту № 41 від 18.11.2015 Генеральний директор ДП «Полтавський КХП» ОСОБА_2 : здійснює поточне (оперативне) керівництво підприємством, організовує його виробничо-господарську, соціально-побутову та іншу діяльність, забезпечує виконання завдань підприємства, передбачених законодавством, Статутом підприємства та контрактом; зобов`язується забезпечити виконання показників ефективності використання державного майна, а також показників майнового стану підприємства згідно з додатком до контракту, своєчасне і повне внесення підприємством платежів до бюджету згідно з установленим порядком та виплату заробітної плати; керівнику належать закріплені за ним повноваження і права, які поширюються на підприємство законодавчими та іншими нормативними актами, а також передбачені Статутом підприємства та Контрактом.

Відповідно до п. 2.11 контракту № 41 від 18.11.2015 Генеральний директор ДП «Полтавський КХП» ОСОБА_2 має право: діяти від імені підприємства, представляти його на всіх підприємствах, в установах, організаціях; укладати господарські та інші угоди; видавати доручення; відкривати рахунки у банках; користуватися правом розпорядження коштів підприємства; в межах своєї компетенції видавати накази та інші акти, давати вказівки, обов`язкові для всіх підрозділів та працівників підприємства, накладати на працівників стягнення відповідно до законодавства; вирішувати інші питання, віднесені законодавством, Органом управління майном, Статутом підприємства і Контрактом до компетенції керівника.

З огляду на службові повноваження, визначені Статутом ДП «Полтавський КХП» та контрактом № 41 від 18.11.2015, ОСОБА_2 , перебуваючи на посаді Генерального директора Підприємства, в період з 08.07.2015 по 10.05.2018 був службовою особою, у розумінні ст. 18 КК України, оскільки постійно обіймав посаду керівника державного підприємства, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.

У ході досудового розслідуванням встановлено, що у період 2015-2018 років ДП «Полтавський КХП» за місцем фактичного знаходження (м. Полтава, вул. Небесної Сотні, 69) зберігало на елеваторі власні зернові, та зернові юридичних осіб (контрагентів), які надходили на підставі договорів складського зберігання та договорів на переробку зерна пшениці на давальницьких умовах, а саме: ПАТ «Аграрний фонд» (ЄДРПОУ 38926880), ТОВ «Енергія України»(ЄДРПОУ 34528630), ПП «Хорольська механізована пекарня» (ЄДРПОУ 05518747), Українсько-американське спільне підприємство у формі ТОВ «КАІС» (ЄДРПОУ 20023279), ТОВ «Полтавський хлібопекарський комплекс» (ЄДРПОУ 41275778), ТОВ Полтавський комбінат «Кулиничі» (ЄДРПОУ 38439749), ТОВ «Партнер Агро» (ЄДРПОУ 33190009).

У період з 08.07.2015 по 24.12.2015, більш точної дати встановити не виявилося можливим, ОСОБА_2 , будучи керівником ДП «Полтавський КХП», з корисливих мотивів, перебуваючи за місцем фактичного знаходження ДП «Полтавський КХП» за адресою: м. Полтава, вул. Небесної Сотні, 69, зловживаючи своїм службовим становищем, вирішив заволодіти майном Підприємства та юридичних осіб (контрагентів), які зберігали на вказаному підприємстві зернові культури та продукти їх переробки.

При цьому, ОСОБА_2 усвідомлював, що самостійно реалізувати злочинний план не в змозі, оскільки для його реалізації необхідно залучити юридичних осіб, які зможуть надати підроблені товарно-транспортні накладні для документального відображення надходження зернових до ДП «Полтавський КХП».

З метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на заволодіння майном Підприємства ОСОБА_2 , точний дату та час встановити не виявилося можливим, однак не пізніше 24.12.2015, усвідомлюючи, що ДП «Полтавський КХП» має підписані договори на переробку зерна пшениці на давальницьких умовах та договори складського зберігання зерна з ТОВ «Продзернопром» (ЄДРПОУ 38277010) та з ТОВ «Хардінвест» (ЄДРПОУ 38496702) і надає послуги з переробки зерна пшениці вказаним товариствам, вступив у злочинну змову із ОСОБА_1 , який був кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Продзернопром» та ТОВ «Хардінвест» та ОСОБА_3 , який здійснював фактичний контроль діяльності вказаних товариств, погоджуючи свої дії із ОСОБА_1 .

Так, ОСОБА_1 , будучи кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Продзернопром» та ТОВ «Хардінвест», тобто особою, яка має вирішальний вплив на управління та господарську діяльність товариств, повинен був виконати наступне:

- організувати фіктивне придбання зернових культур у суб`єктів господарювання з ознаками фіктивності, чим створити видимість придбання зернових культур для подальшого постачання зерна пшениці в ДП «Полтавський КХП»;

- погоджувати із ОСОБА_2 об`єми поставлених зернових, в тому числі і фіктивно поставлені, їх переробку та відвантаження борошна і продуктів переробки зернових, та подальшу їх реалізацію;

- організувати виведення та обготівкування частини коштів, які надійшли на рахунки ТОВ «Продзернопром» та ТОВ «Хардінвест» за реалізацію борошна та продуктів переробки зернових, та подальший їх розподіл між учасниками злочинної схеми.

ОСОБА_3 , будучи особою, яка безпосередньо контролювала директорів ТОВ «Продзернопром» та ТОВ «Хардінвест», повинен був виконати наступне:

- організувати підписання директорами ТОВ «Продзернопром» та ТОВ «Хардінвест» бланків товарно-транспортних накладних та відтиски печаток вказаних Товариств і подальшу їх передачу ОСОБА_2 ;

- контролювати об`єми поставлених зернових, в тому числі і фіктивно поставлені, їх переробку і відвантаження борошна та продуктів переробки зернових, і подальшу їх реалізацію;

- організувати виведення та обготівкування частини грошових коштів, які надійшли на рахунки ТОВ «Продзернопром» та ТОВ «Хардінвест» за реалізацію борошна та продуктів переробки зернових, та подальший їх розподіл між учасниками злочинної схеми.

У свою чергу ОСОБА_2 , як Генеральний директор ДП «Полтавський КХП» взяв на себе обов`язок, зловживаючи своїм службовим становищем, організувати, за допомогою отриманих бланків товарно-транспортних накладних із підписами директорів та відтисками печаток ТОВ «Продзернопром» та ТОВ «Хардінвест», фіктивне відображення в бухгалтерському обліку Підприємства надходження зерна пшениці, шляхом підбурення працівників Підприємства до складання та видачі неправдивих документів, переробки зерна, яке належить ДП «Полтавський КХП» і юридичним особам (контрагентам) у борошно, під виглядом зерна, яке нібито ввозилося на територію Підприємства ТОВ «Продзернопром» та ТОВ «Хардінвест», і подальше відвантаження вказаним товариствам продуктів переробки зернових.

Розуміючи, що без участі начальника елеватора не можливо втілити злочинний план, ОСОБА_2 наказом № 133-к від 10.11.2015 призначив на посаду начальника елеватора свого водія - ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що останній не має досвіду роботи на зернових елеваторах та не розуміє технології прийняття, зберігання та переробки зернових у борошно.

Далі, ОСОБА_2 з метою створення умов для заволодіння майном державного підприємства, ввівши ОСОБА_4 в оману, пояснив, що йому потрібно заповняти та підписувати чи організувати заповнення та підписання майстрами елеватора відповідних документів про надходження зерна на елеватор, запевняючи, що вказане зерно буде довезено згодом, а такі маніпуляції потрібні для того, щоб переробити зерно у борошно та реалізувати для виплати заробітних плат працівникам підприємства.

Детектив стверджує, що ОСОБА_2 , здійснюючи фактичний контроль та керівництво діяльністю ДП «Полтавський КХП», перебуваючи на посаді Генерального директора, діючи умисно, у співучасті та за попередньою змовою із ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , створив за наведених вище обставин протиправну злочинну схему, яка полягала у заволодінні майном Підприємства.

Так, відповідно до відведеної злочинної ролі, ОСОБА_1 будучи кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Продзернопром» та ТОВ «Хардінвест», тобто особою, яка має вирішальний вплив на управління або господарську діяльність вказаних товариств, у період з 24.12.2015 по 17.05.2017 організовував фіктивне придбання у суб`єктів господарської діяльності з ознаками фіктивності зерна пшениці вказаними товариствами. У свою чергу ОСОБА_3 , будучи особою, яка контролювала діяльність ТОВ «Продзернопром» та ТОВ «Хардінвест», усвідомлюючи злочинні наміри, діючи у співучасті та за попередньою змовою із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , з корисливих мотивів, при не встановлених слідством обставинах, організував підписання бланків товарно-транспортних накладних від імені директорів ТОВ «Продзернопром» ОСОБА_5 та ТОВ «Хардінвест» ОСОБА_6 , та передавав їх ОСОБА_2 , усвідомлюючи, що вказані бланки документів будуть використані для відображення в бухгалтерському обліку Підприємства фіктивного надходження зерна пшениці.

ОСОБА_2 , дотримуючись спільного злочинного плану, отримував від ОСОБА_3 бланки вищезазначених товарно-транспортних накладних, передавав їх начальнику елеватора ОСОБА_4 , достеменно знаючи, що такі зернові не будуть поставлятися на територію Підприємства, та надавав йому незаконні вказівки щодо внесення в них відомостей про надходження зерна на елеватор.

В свою чергу, начальник елеватора ДП «Полтавський КХП» ОСОБА_4 , будучи впевненим, що вказані зернові в подальшому будуть поставленні на територію Підприємства, не маючи мети заволодіння майном Підприємства, погодився вносити неправдиві відомості у вищевказані бланки товарно-транспортних накладних, які отримував від ОСОБА_2 , достеменно знаючи, що такі зернові на територію Підприємства не надходили.

Так, ОСОБА_4 проставляв на товарно-транспортних накладних штампи, у які вносив неправдиві відомості щодо дати надходження зернових, державного номерного знаку транспортного засобу, яким доставлено зернові, номеру запису у журналі Форми 28, власника вантажу, брутто, тари, нетто, номеру силоса, у який відвантажено зерно, та засвідчував вказані відомості у графі «Вагар» власноручними підписами, або давав вказівки підлеглому майстру елеватора ОСОБА_7 , який не був усвідомлений у злочинних намірах, вносити такі відомості у бланки товарно-транспортних накладних та проставляти підписи у графі «Вагар».

У подальшому, ОСОБА_4 на виконання вказівок Генерального директора ДП «Полтавський КХП» ОСОБА_2 , передавав технікам-лаборантам товарно-транспортні накладні із неправдивими відомостями щодо надходження зерна пшениці з метою проставлення на зворотному боці перших примірників вище перелічених товарно-транспортних накладних штампів та внесення в них органолептичних показників, зараженості, стану по вологості та засміченості, а також класності зерна.

У свою чергу, ОСОБА_2 , зловживаючи своїм службовим становищем, надавав працівникам лабораторії, які не були обізнані у його злочинних намірах, відомості щодо органолептичних показників, вводивши їх в оману, повідомляючи, що вказані зернові вже відвантажені на елеватор або будуть відвантажені згодом.

За таких обставин техніками-лаборантами, які не мали підстав вважати, що зерно не надходило на елеватор Підприємства, так як у товарно-транспортних накладних уже був відтиск штампу із зазначенням ваги прийнятого зерна та підписи осіб, які здійснюють приймання зерна на елеваторі, проставлено штампи у підроблені товарно-транспортні накладні та внесено в них показники щодо класності зерна, згідно відомостей, які надавалися ОСОБА_2 і в подальшому складено аналізні картки форми № 47.

Після того, підроблені товарно-транспортні накладні передавалися обліковцю міри та виробів елеватора ОСОБА_8 , якій не були відомі злочинні наміри ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , для формування Звітів про рух хлібопродуктів і тари на елеваторах і складах (типова форма № ЗХС-37), які в подальшому ОСОБА_4 засвідчив своїм підписом.

Вказані товарно-транспортні накладні, звіти (форма № ЗХС-37) та переліки реєстрів товарно-транспортних накладних колгоспів і радгоспів на відправку зерна, насіння олійних культур і трав подано в бухгалтерію ДП «Полтавський КХП», внаслідок чого сформовано реєстри руху та залишків зерна пшениці (давальницька переробка, додаток до форми № 3СХ-37) за відповідні дати надходження зерна, що стало підставою оприбуткування зернових у книгах кількісно-якісного обліку хлібопродуктів (форма № 36).

Внаслідок підбурення ОСОБА_2 начальника елеватора ОСОБА_4 до складання та видачі завідомо неправдивих офіційних документів в бухгалтерському обліку ДП «Полтавський КХП» відображено фіктивне надходження зерна пшениці від ТОВ «Продзернопром» 2 А класу у кількості 1 093 670 кг, вартістю 5 632 400, 50 грн і 3 А класу у кількості 552 830 кг, вартістю 2 819 433 грн та від ТОВ «Хардінвест» зерна пшениці 2 А класу у кількості 675 180 кг, вартістю 3 477 177 грн і 3 А класу у кількості 562 160 кг, вартістю 2 867 016 грн.

За таких обставин, Генеральний директор ДП «Полтавський КХП» ОСОБА_2 , діючи умисно, у співучасті та за попередньою змовою із ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , підбурив начальника елеватора ОСОБА_4 до складання та видачі у період з 24.12.2015 по 17.05.2017 неправдивих документів, що стало підставою оприбуткування зернових за ТОВ «Продзернопром» та ТОВ «Хардінвест» у книгах кількісно-якісного обліку хлібопродуктів (форма № 36), чим створив умови для подальшого заволодіння зерновими культурами, які належать ДП «Полтавський КХП» і юридичним особам (контрагентам), шляхом їх переробки у борошно, під виглядом зерна, яке нібито ввозилося на територію підприємства ТОВ «Продзернопром» та ТОВ «Хардінвест» та подальшого його відвантаження.

В подальшому ОСОБА_2 надавав вказівки начальнику елеватора ОСОБА_4 щодо відпуску зерна в переробку та начальнику технологічного цеху ОСОБА_9 щодо переробки зерна вказаних компаній у борошно, розуміючи, що під виглядом зерна, яке нібито ввезене компаніями ТОВ «Продзернопром» та ТОВ «Хардінвест» перероблятиметься зерно, яке належить ДП «Полтавський КХП» і юридичним особам (контрагентам), що призведе до утворення нестачі зерна на елеваторі.

У свою чергу ОСОБА_3 , діючи у співучасті та за попередньою змовою із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , організував підписання від імені директорів ТОВ «Продзернопром» ОСОБА_5 та ТОВ «Хардінвест» ОСОБА_6 листів на відвантаження борошна, усвідомлюючи, що підконтрольні йому компанії такого зерна не поставляли та розуміючи, що відвантажене Підприємством борошно виготовлено із зерна ДП «Полтавський КХП» та його контрагентів.

Далі, для досягнення злочинної мети, ОСОБА_2 , отримуючи листи компаній ТОВ «Продзернопром» та ТОВ «Хардінвест», видавав за власним підписом накази щодо відпуску борошна, яке отримано за результатами переробки зерна, що поставлялося вказаними компаніями, в тому числі й того, що фіктивно відображено в бухгалтерському обліку.

Детектив стверджує, що внаслідок злочинної схеми ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , на підставі таких наказів, частина борошна, яка перероблена із зерна ДП «Полтавський КХП» і юридичних осіб (контрагентів) незаконно відвантажено компаніям ТОВ «Продзернопром» та ТОВ «Хардінвест» та у подальшому реалізовано ними. Кошти, які надходили на рахунки ТОВ «Продзернопром» та ТОВ «Хардінвест» від реалізації борошна, перераховані на банківські рахунки відкриті в АТ КБ «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , під виглядом поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, обготівковано та розподілено між співвиконавцями злочину - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

За таких обставин, Генеральний директор ДП «Полтавський КХП» ОСОБА_2 , зловживаючи службовим становищем, діючи умисно у співучасті та за попередньою змовою із ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , підбуривши ОСОБА_4 до складання та видачі неправдивих документів, заволоділи зерном пшениці 2 А класу у кількості 1 768 850 кг, вартістю 9 109 577, 5 грн, і 3 А класу у кількості 1 114 990 кг, вартістю 5 686 449 грн, що зберігалося на ДП «Полтавський КХП», шляхом фіктивного відображення надходження зерна від компаній ТОВ «Продзернопром» та ТОВ «Хардінвест» у бухгалтерському обліку державного підприємства, внаслідок чого державному підприємству завдано шкоди на загальну суму 14 796 026, 50 грн.

23.02.2022 о 09 год. 03 хв. детективами Національного бюро затримано ОСОБА_1 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 208 КПК України, та в цей же день йому вручено повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.

Детектив стверджує, що наявні достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, яке відноситься до особливо тяжкого злочину, а також наявні обґрунтовані ризики, передбачені ст. 177 КПК України, що у разі незастосування запобіжного заходу підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідка, іншого підозрюваного; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

З цих підстав орган досудового розслідування вважає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою не дасть можливості здійснювати дієвий контроль за поведінкою підозрюваного, забезпечити виконання покладених на нього судом обов`язків, не зменшить до прийнятного рівня зазначених ризиків.

Розмір застави, який, на думку детектива, належить визначити як альтернативу триманню під вартою, визначений з урахуванням тяжкості та специфіки кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , майнового та сімейного стану підозрюваного, та повинен відповідати 8700 прожиткових мінімумів працездатних осіб, що становить 14 650 800,00 грн.

Саме такий розмір застави, за твердженням органу досудового розслідування, не є завідомо непомірним з огляду на викладені можливості підозрюваного, його близьких осіб, із внесення відповідної суми коштів як застави.

Прокурор Демків Д.М. у судовому засіданні клопотання про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою підтримав з підстав, наведених у ньому. Зазначив, що зібрані на теперішній час докази свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України та підтверджують наявність ризиків, визначених ст. 177 КПК України.

Захисники Готін О.М. та Касаткін А.М., з думкою яких погодився і підозрюваний ОСОБА_1 , проти задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечували. Зазначили, що клопотання необґрунтоване, підозра не ґрунтується на достатніх доказах, доказів на підтвердження існування заявлених ризиків, до клопотання не надано. Звернули увагу, що вдома у підозрюваного ОСОБА_1 в межах цього кримінального провадження двічі проведено обшуки та отримано тимчасовий доступ до речей і документів, тобто, йому достеменно відомо про обставини кримінального провадження, однак, ОСОБА_1 нікуди не виїхав і робити цього не збирається. Сторона захисту стверджувала, що для забезпечення виконання ОСОБА_1 процесуальних обов`язків можливе застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту.

Заслухавши пояснення прокурора, підозрюваного та його захисників, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя дійшов такого висновку.

Згідно ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється (ст. 178 КПК України).

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

- недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

Щодо наявності обґрунтованої підозри.

Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідчому судді належить користуватися практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

У своїх рішеннях, зокрема «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Вимога «розумної підозри» передбачає наявність доказів, що об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Факт можливої причетності ОСОБА_1 до злочинів, вчинення яких йому інкримінуються, підтверджується сукупністю доданих до клопотання доказів, які були досліджені в судовому засіданні, зокрема, статутом ДП «Полтавський КХП», який затверджений Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 35 від 23.01.2014; наказом № 265-п від 09.12.2015, відповідно до якого ОСОБА_2 призначено на посаду Генерального директора ДП «Полтавський КХП» та контрактом № 41 від 18.11.2015; заявою ОСОБА_4 від 09.11.2015 щодо переведення його на посаду начальника елеватора ДП «Полтавський КХП»; наказом № 133-к від 10.11.2015 про переведення ОСОБА_4 на посаду начальника елеватора ДП «Полтавський КХП»; актом № 07-22/28 від 27.06.2018 ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «Полтавський КХП» за період з 01.12.2016 по 31.03.2018, відповідно до якого на ДП «Полтавський КХП» під час інвентаризації виявлено нестачу зерна пшениці та продуктів його переробки; протоколом огляду від 26.02.2021 відомостей, які містяться в Єдиному реєстрі податкових накладних та Державному реєстрі фізичних осіб, щодо ТОВ «Продзернопром» та ТОВ «Хардінвест» за 2015-2018 роки, які реєстрували податкові накладні з одних і тих самих ІР адрес; висновком судової товарознавчої експертизи № 19/13/1-18/СЕ/20 від 09.06.2020, яким встановлена вартість борошна, нестача якого виявлена під час інвентаризації на ДП «Полтавський КХП»; висновком судової економічної експертизи № СЕ-19-20/21475-ЕК від 06.10.2020, яким підтверджено нестачу зерна та готової продукції на ДП «Полтавський КХП»; допитом свідків ОСОБА_10 від 03.10.2019, ОСОБА_11 від 14.06.2016, ОСОБА_4 від 21.05.2021 та від 23.11.2021, ОСОБА_7 від 15.03.2021, ОСОБА_12 від 10.05.2021, ОСОБА_6 від 25.05.2021, ОСОБА_5 від 08.06.2021, ОСОБА_13 від 18.06.2021, ОСОБА_14 від 15.06.2021; протоколами огляду від 14.05.2021, від 14.05.2021, від 16.12.2021, від 04.02.2022, від 06.07.2021, від 04.08.2021, від 06.07.2021, від 04.08.2021, від 04.08.2021, від 28.06.2021; висновком судової почеркознавчої експертизи № 533/1 від 18.01.2022; висновком судової почеркознавчої експертизи № 531/1 від 02.12.2021; протоколами огляду від 17.09.2021, від 17.09.2021, від 05.10.2021, від 17.09.2021, від 07.02.2022 та інші матеріали.

Доводи захисників щодо необґрунтованості пред`явленої ОСОБА_1 підозри зводяться до оцінки наданих до клопотання доказів щодо їх належності та достатності для встановлення винуватості підозрюваного.

Однак, слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Дослідження вказаних доказів дає підстави вважати, що висновки органу досудового розслідування щодо причетності ОСОБА_1 до вчинення злочинів, які йому інкримінуються, не є явно необґрунтованими чи очевидно недопустимими.

Виходячи з наявних матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень за викладених у клопотанні обставин, та вказане може бути підставою для застосування до підозрюваного запобіжного заходу.

При вирішення питання про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя зазначає таке.

В обґрунтування клопотання детектив та прокурор, в судовому засіданні, посилаються на існування таких ризиків:

- ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду;

- ризик того, що підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

- ризик незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експертів у цьому кримінальному провадженні;

- ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

- ризик вчинити інше кримінальне правопорушення.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Детектив у клопотанні про застосування стосовно ОСОБА_1 запобіжного заходу зазначає відразу всі ризики, передбачені ст. 177 КПК України, однак в судовому засіданні встановлена обґрунтованість лише частини із них.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Існування цього ризику пов`язане, у першу чергу, із тяжкістю кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 та який відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна. Отже, гіпотетична імовірність постановлення суворого вироку може мати значення. Водночас, звільнення від відбування покарання з випробуванням чи призначення покарання більш м`якого, ніж передбачено законом, за вчинення корупційного злочину Кримінальним кодексом України не передбачено.

Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування.

Співставлення можливих негативних наслідків для підозрюваного у вигляді його можливого ув`язнення у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження та характеру слідчих та процесуальних дій, які належить провести органу досудового розслідування.

Окрім цього слідчий суддя враховує, що підозрюваний має паспорт громадянина України для виїзду за кордон терміном дії до 15.10.2025, а також його досвід перетину державного кордону України, зокрема 8 разів у 2019 році, 2 рази протягом 2020 року, що підтверджується матеріалами справи.

В судовому засіданні встановлено, та підтверджено ОСОБА_1 , що він одружений, має на утриманні малолітню дитину. Матеріалами справи підтверджено, що дружина ОСОБА_1 має значні матеріальні ресурси, зокрема є власником нерухомого майна, а саме: будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 . Наявністю у ОСОБА_1 нерухомого майна на тимчасово окупованій території України - ј квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджує його можливість переховуватися на тимчасово окупованій території України.

Оцінивши доводи, наведені у клопотанні, слідчий суддя вважає доведеним ризик того, що підозрюваний ОСОБА_1 зможе переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.

Щодо ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Обґрунтовуючи наявність достатніх підстав вважати, що такий ризик існує детектив у клопотанні посилається на наявність достатніх даних про активні дії ОСОБА_1 , направлені на приховування корпоративних прав, шляхом реєстрації афілійованих юридичних осіб на підставних осіб з метою не викриття його злочинної діяльності, що підтверджується аудіозаписами виявленими у його мобільному телефоні (протоколом огляду від 07.02.2022 (телефон ОСОБА_1 ), а також ннаявність достатніх даних щодо умисного знищення та приховування ОСОБА_1 бухгалтерських документів ТОВ «Хардінвест», які мають значення для досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, що підтверджується протоколом огляду від 07.02.2022 (телефон ОСОБА_1 ) та протоколом огляду від 05.10.2021 (ноутбук ОСОБА_1 ).

Наявність вказаних обставин, враховуючи стадію досудового розслідування, а також необхідність проведення слідчих дій щодо відшукання доказів у кримінальному провадженні, тому доводи детектива про наявність існування цього ризику слідчий суддя вважає не безпідставними.

Щодо ризику незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні.

При встановленні наявності цього ризику слідчий суддя враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

Тобто, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Окрім того, слідчий суддя також приймає до уваги, що іншим підозрюваним у цьому ж кримінальному провадженні інкримінується скоєння у співучасті з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 одного й того ж злочину, тому існують підстави вважати, що ці особи можуть бути об`єднані однією метою - унеможливити притягнення їх до кримінальної відповідальності шляхом зміни показів, формування спільної правової позиції.

За таких обставин, слідчий суддя вважає обґрунтованими твердження детектива, що існування ризику незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні.

Водночас, з урахуванням критеріїв, що мають враховуватися при встановленні наявності того чи іншого ризику, на які наявне посилання вище, слідчий суддя дійшов висновку, що обставини на які орган досудового розслідування посилається в обґрунтування наявності ризиків перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, є неконкретними та недостатніми, у зв`язку із чим ці ризики не враховуються слідчим суддею при обранні запобіжного заходу.

Щодо обґрунтування неможливості застосування до підозрюваного більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, детектив обмежився лише констатуванням цієї обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, але не доведе недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Враховуючи, що прокурором, в судовому засіданні, доведено обґрунтованість підозри стосовно ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, наявність достатніх підстав вважати, що існують щонайменше три ризики, передбачені статтею 177 КПК України, враховуючи дані про особу підозрюваного, його матеріальний стан та соціальні зв`язки, слідчий суддя дійшов висновку, що вагомих підстав для застосування стосовно ОСОБА_1 виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не встановлено, у зв`язку з чим, є підстави для відмови в задоволенні клопотання детектива та застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу, ніж той, що зазначений у клопотанні.

Відповідно до частин 1, 2 статті 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Слідчий суддя враховує дію Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 про введення воєнного стану, тому при застосуванні запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту слід встановити: окрім випадків необхідності забезпечення особистої безпеки в умовах воєнного стану.

З огляду на викладене, аналізуючи зібрані в сукупності докази, слідчий суддя дійшов висновку, що запобігання ризикам, обґрунтованість яких встановлена в судовому засіданні, можливе при застосуванні до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу, а саме: у виді цілодобового домашнього арешту, з покладенням на підозрюваного ОСОБА_1 обов`язків, передбачених частиною 5 статті 194 КПК України, необхідність покладення яких доведена прокурором у судовому засіданні.

Керуючись ст. 2, 7, 9, 177, 178, 181, 182, 183, 193-197, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання відмовити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , окрім випадків необхідності забезпечення особистої безпеки в умовах воєнного стану, на строк до 22 квітня 2022 року.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такі обов`язки:

- прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора, суду за кожною вимогою;

- не відлучатись із населеного пункту, де знаходиться його місце проживання, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування з будь-якими особами з приводу обставин, викладених у повідомленні про підозру ОСОБА_1 у цьому кримінальному провадженні, крім своїх захисників, слідчих (детективів) Національного антикорупційного бюро України, прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, слідчого судді (суду);

- здати на зберігання до органів Державної міграційної служби паспорт (паспорти) для виїзду за кордон;

- носити електронний засіб контролю.

Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно ОСОБА_1 , закінчується 22 квітня 2022 року.

Підозрюваного ОСОБА_1 , негайно звільнити з-під варти та зобов`язати невідкладно прибути до місця свого проживання.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 , що у разі невиконання покладених на нього обов`язків до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних з виконанням покладених на нього зобов`язань.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвалу надіслати на виконання до органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_1 .

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, що здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 12016170000000334 від 08.07.2016.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя Н. В. Мовчан