- Presiding judge (HACC): Zadorozhna L.I.
Справа № 760/9481/17
Провадження № 1-кп/4910/34/19
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2022 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд колегією в складі:
головуючої судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
за участю сторін кримінального провадження:
з боку обвинувачення: прокурора ОСОБА_5,
з боку захисту: захисника адвоката ОСОБА_6,
у кримінальному провадженні № 52017000000000106 від 15 лютого 2017 року щодо:
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в м. Київ, що зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.3 ст.27 ч.4 ст.28 ч.5 ст.191, ч.3 ст.27 ч.4 ст.28 ч.3 ст.209, ч.3 ст.27 ч.4 ст.28 ч.2 ст.364-1, ч.3 ст.27 ч.4 ст.28 ч.2 ст.366, ч.1 ст.388 КК України;
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка народилась в с. Цуцилів Надвірнянського району Івано-Франківської області, що проживає в АДРЕСА_2, яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28 ч.5 ст.191, ч.4 ст.28 ч.2 ст.364-1, ч.4 ст.28 ч.2 ст.366 КК України;
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, який народився м. Київ, що зареєстрований та проживає в АДРЕСА_3, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.5 ст.191 КК України;
ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4, який народився в м. Київ, що проживає в АДРЕСА_4, зареєстрований в АДРЕСА_5, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28 ч.5 ст.191, ч.4 ст.28 ч.3 ст.209 КК України;
ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_5, який народився в м. Корюківка Чернігівської області, що проживає в АДРЕСА_6, зареєстрований по АДРЕСА_7, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28 ч.5 ст.191 КК України;
ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_6, який народився в м. Чита Російської Федерації, зареєстрований та проживає в АДРЕСА_8, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28 ч.5 ст.191 КК України;
ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_7, яка народилась в м. Донецьк, зареєстрована та проживає в АДРЕСА_9, яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28 ч.5 ст.191 КК України;
ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_8, який народився в с. Новоборовиці Свердловського району Луганської області, зареєстрований та проживає в АДРЕСА_10, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28 ч.5 ст.191 КК України,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду клопотання обвинуваченого ОСОБА_10 про зняття арешту з майна,
установив:
08 лютого 2022 року до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання обвинуваченого ОСОБА_10 про зняття арешту з майна.
І. Суть клопотання
Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 22 червня 2016 року накладено арешт на пластикову картку з металевим об`єктом жовтого кольору, срібну пам`ятну монету серії «знаки зодіаку» - «Риби», 2007 року випуску, вагою 15,55 г та дев`ять купюр доларів США по сто доларів. Судом апеляційної інстанції вказане судове рішення залишено без змін.
Підставами скасування арешту майна обвинувачений ОСОБА_10 зазначає:
-грубе порушення прав і свобод, як людини та громадянина, під час проведення його особистого обшуку, як результат визнання вилучених речей недопустимими та неналежними доказами, які підлягають поверненню;
-з клопотанням про арешт майна звернувся детектив, що суперечить положенням ч.2 ст.64-2 КПК України (оскільки ОСОБА_10 не є учасником кримінального провадження), в якій зазначено, що виключно прокурор має право звертатись до суду з таким клопотанням;
-речові докази, які належать ОСОБА_10 на праві власності (9 купюр доларів США номіналом сто доларів), зникли, інформація про місце їх знаходження відсутня;
-з моменту накладення арешту на майно пройшов значний проміжок часу, більше 5 років, подальше застосування такого заходу забезпечення порушуватиме принцип розумності строків у даному провадженні;
-перебування на його утриманні дружини та малолітніх дітей, втрата роботи та використання усіх заощаджень, як наслідок перебування у скрутному матеріальному становищі;
-арештоване майно є спільною сумісною власністю подружжя, внаслідок чого дружина обвинуваченого не може в повній мірі реалізовувати свої права щодо такого майна;
-не набуття ОСОБА_10 статусу учасника кримінального провадження, у зв`язку з порушенням процедури повідомлення про підозру.
ІІ. Позиції учасників провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_15 підтримав клопотання у повному обсязі та просив його задовольнити. Дані об`єкти не визначені речовими доказами у кримінальному провадженні, тому потреба у їх арешті відпала, необґрунтованість його накладення полягає у тому, що ОСОБА_10 не є підозрюваним/обвинуваченим у зв`язку з порушенням процедури повідомлення йому про підозру.
Прокурор ОСОБА_5 заперечив щодо задоволення поданого клопотання. Зазначив, що арешт накладався на дві категорії майна, з метою: 1) можливої конфіскації та забезпечення цивільного позову та 2) з метою відшукання іншого майна, яке підлягає арешту (пластикові картки, ключі, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу). Обґрунтованість накладення арешту неодноразово перевірялась судами першої та апеляційної інстанції. Потреба у накладенні арешту на майно (яке зазначено обвинуваченим у поданому клопотанні) не відпала до теперішнього часу.
ІІІ. Встановлені обставини, мотиви та оцінка суду
Заслухавши думки осіб, які беруть участь у розгляді клопотання, та дослідивши матеріали, додані до нього, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення клопотання про скасування арешту майна, з огляду на таке.
За змістом ч.1 ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження, серед іншого, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.
За змістом ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Частиною другою цієї статті визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У п. 194 рішення по справі «Узан та інші проти Туреччини» від 05 березня 2019 року (Заяви №19620/05, 41487/05, 17613/08 та 19316/08), Європейський Суд з прав людини дійшов висновку, що утримання майна, вилученого за рішенням суду в рамках кримінального провадження, має розглядатися з точки зору відповідності такого рішення закону держави-учасника, який регулює використання майна відповідно до загальних інтересів суспільства.
Частина перша статті 174 КПК України передбачає, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Отже, учасники судового провадження, які подали такі клопотання, мають довести, що в подальшому застосуванні арештів відпала потреба або, що арешти на майно накладено необґрунтовано.
Так, ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м.Києва від 22 червня 2016 року накладено арешт на тимчасово вилучене майно підозрюваного ОСОБА_10, зокрема, пластикову картку з металевим об`єктом жовтого кольору, з наступним маркуванням «ARGOR HERAEUS SA», «10 g.», «Fine Gold 999.9», «Weight 10 g.», «No - 029200»; срібну пам`ятну монету серії «Знаки зодіаку» - «Риби», 2007 року випуску в коробці фіолетового кольору та сертифікатом В № 0004247, згідно якого вага вказаної монети становить 15,55 г; дев`ять купюр доларів США номіналом по сто доларів, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).У тексті ухвали зазначено, що 16 червня 2016 року ОСОБА_10 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28 ч.5 ст.191, ч.4 ст.28 ч.4 ст.205 КК України. Вказаний арешт було накладено з посиланням на те, що детективом доведено, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_10, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання в права і свободи особи, та може бути виконане завдання, для виконання якого детектив звернувся із клопотанням про арешт майна.
При цьому необхідно зауважити, що ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 22 червня 2016 року, якою було накладено арешт на вказане вище майно, та який ОСОБА_10 просить скасувати у своєму клопотанні від 08 лютого 2022 року, було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 07 липня 2016 року.
Про обґрунтованістьнакладеного намайно арештуза п.3,4 ч.2 ст.170 КПК України буде свідчити, по-перше те, що такий захід забезпечення кримінального провадження передбачений кримінальним процесуальним законом. По-друге, мають існувати факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що майно, на яке накладено арешт:1) належить підозрюваному, обвинуваченому, засудженому або юридичній особі, щодо якої здійснюється провадження; 2) належить особі, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.
Таким чином, арешт, накладений за ухвалою суду від 22 червня 2016 року, є таким, що передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України, оскільки ОСОБА_10 на той час був підозрюваним, у зв`язку з повідомленням йому підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28 ч.5 ст.191, ч.4 ст.28 ч.2 ст.205 КК України; санкція ч.5 ст.191 КК України передбачає покарання у виді конфіскації майна.
Регулювання відносин із пред`явлення цивільного позову у кримінальному проваджені за наявних обставин здійснюється в порядку, визначеномуст.128 КПК України, відповідно до частини 5 якої цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом,КПКУкраїни не врегульовані, до них застосовуються нормиЦивільного процесуального кодексу Україниза умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Так, згідно з ч. 2ст. 149 ЦПК Українизабезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, що узгоджується із завданнями кримінального провадження, визначенимистаттею 2 КПК України.
Із огляду на зазначене, з урахуванням пред`явленого ОСОБА_10 обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28 ч.5 ст.191 КК України, розміру завданої шкоди, яка заявлена на суму 740065924,96 грн, існують обґрунтовані підстави вважати, що незастосування цього заходу зумовить труднощі чи неможливість виконання вироку в частині забезпечення можливого цивільного позову, у зв`язку з чим суд вважає арешт майна законним і необхідним для забезпечення кримінального провадження.
Стосовно не набуття статусу обвинуваченого у кримінальному провадженні, на що у клопотанні вказує ОСОБА_10, суд зазначає, що на час розгляду клопотання про скасування арешту досудове розслідування вже закінчене, обвинувальний акт перебуває на розгляді в суді, на стадії дослідження доказів, тому суд не перевіряє наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення як того вимагається під час вирішення питання про арешт майна. Єдине, що потрібно довести під час подання такого роду клопотань є те, що в подальшому арешті відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Щодо посилання сторони захисту на факт подання клопотання про накладення арешту на майно ОСОБА_10 неналежним суб`єктом, суд зазначає таке.
Частиною першою статті 171 КПК України визначено, що з клопотанням про арешт майна до слідчого судді має право звернутись прокурор, слідчий за погодженням з прокурором. Особливих чи виключних випадків звернення прокурора з клопотанням про арешт майна в цій частині, а також загалом в статті, не передбачено.
Статтею 64-2 КПК України (на яку посилається обвинувачений ОСОБА_10 ) визначається процесуальний статус особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт. Дана норма не регламентує процедури арешту майна у кримінальному провадженні.
Підстави для відмови в задоволенні клопотання про арешт майна визначені ч.1 ст.173 КПК України, до яких належать не доведеність необхідності такого арешту, а також наявності ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Отже, звернення детектива Національного бюро ОСОБА_16 до суду з клопотанням про арешт майна, яке погоджено прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_17 (відомості, які відповідають змісту ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 22 червня 2016 року), відповідає положенням ч.1 ст.171 КПК України, у зв`язку з чим суд відхиляє доводи сторони захисту в частині неправомірності процедури подання такого клопотання.
Підсумовуючи викладене, обвинуваченим ОСОБА_10 не доведено, що арешт на майно був накладений необґрунтовано, підстави для його скасування відсутні. Також, ним не доведено, що потреба в подальшому застосуванні арешту відпала, оскільки кримінальне провадження на теперішній час не завершено, арешт було накладено з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільного позову), рішення про які приймається під час ухвалення вироку, згідно з ч.4 ст.374 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.170, 174, 372, 376 КПК України, суд -
постановив:
У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_10 про зняття арешту з майна відмовити.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.
Судді: ОСОБА_1
ОСОБА_2
ОСОБА_3