Document No. 103894532

Справа № 991/1276/22

Провадження 1-кс/991/1292/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2022 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, детектива ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4, розглянувши у режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду клопотання прокурора п`ятого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5, про арешт майна у межах кримінального провадження № 12016170000000334 від 08.07.2016, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України,

установив:

До Вищого антикорупційного суду надійшло вказане клопотання, у якому прокурор з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання просить накласти арешт на кошти, що належать підозрюваному ОСОБА_6 у сумі 10 000 (десять тисяч) доларів США, вилучені за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування клопотання прокурор зазначає, що Головним підрозділом детективів Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016170000000334 від 08.07.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6, будучи кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Продзернопром» (ЄДРПОУ 38277010) та ТОВ «Хардінвест» (ЄДРПОУ 38496702) тобто особою, яка має вирішальний вплив на управління та господарську діяльність товариств, усвідомлюючи, що зазначені товариства мають з ДП «Полтавський КХП» підписані договори на переробку зерна пшениці на давальницьких умовах та договори складського зберігання зерна, з метою реалізації злочинного умислу генерального директора ДП «Полтавський КХП» ОСОБА_7, вступив у злочинну змову з ним та ОСОБА_8 та вчинив дії спрямовані на заволодіння майном цього підприємства за таких обставин.

У ході досудового розслідуванням встановлено, що у період 2015-2018 років ДП «Полтавський КХП» за місцем фактичного знаходження (м. Полтава, вул. Небесної Сотні, 69) зберігало на елеваторі власні зернові, та зернові юридичних осіб (контрагентів), які надходили на підставі договорів складського зберігання та договорів на переробку зерна пшениці на давальницьких умовах, а саме: ПАТ «Аграрний фонд» (ЄДРПОУ 38926880), ТОВ «Енергія України»(ЄДРПОУ 34528630), ПП «Хорольська механізована пекарня» (ЄДРПОУ 05518747), Українсько-американське спільне підприємство у формі ТОВ «КАІС» (ЄДРПОУ 20023279), ТОВ «Полтавський хлібопекарський комплекс» (ЄДРПОУ 41275778), ТОВ Полтавський комбінат «Кулиничі» (ЄДРПОУ 38439749), ТОВ «Партнер Агро» (ЄДРПОУ 33190009).

У період з 08.07.2015 по 24.12.2015, більш точної дати встановити не виявилося можливим, ОСОБА_7, будучи керівником ДП «Полтавський КХП», з корисливих мотивів, перебуваючи за місцем фактичного знаходження ДП «Полтавський КХП» за адресою: м. Полтава, вул. Небесної Сотні, 69, зловживаючи своїм службовим становищем, вирішив заволодіти майном Підприємства та юридичних осіб (контрагентів), які зберігали на вказаному підприємстві зернові культури та продукти їх переробки.

З метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на заволодіння майном Підприємства ОСОБА_7, точний дату та час встановити не виявилося можливим, однак не пізніше 24.12.2015, усвідомлюючи, що ДП «Полтавський КХП» має підписані договори на переробку зерна пшениці на давальницьких умовах та договори складського зберігання зерна з ТОВ «Продзернопром» (ЄДРПОУ 38277010) та з ТОВ «Хардінвест» (ЄДРПОУ 38496702) і надає послуги з переробки зерна пшениці вказаним товариствам, вступив у злочинну змову із ОСОБА_6, який був кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Продзернопром» та ТОВ «Хардінвест» та ОСОБА_8, який здійснював фактичний контроль діяльності вказаних товариств, погоджуючи свої дії із ОСОБА_6 .

Так, ОСОБА_6, будучи кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Продзернопром» та ТОВ «Хардінвест», тобто особою, яка має вирішальний вплив на управління та господарську діяльність товариств, повинен був виконати наступне: організувати фіктивне придбання зернових культур у суб`єктів господарювання з ознаками фіктивності, чим створити видимість придбання зернових культур для подальшого постачання зерна пшениці в ДП «Полтавський КХП»; погоджувати із ОСОБА_7 об`єми поставлених зернових, в тому числі і фіктивно поставлені, їх переробку та відвантаження борошна і продуктів переробки зернових, та подальшу їх реалізацію; організувати виведення та обготівкування частини коштів, які надійшли на рахунки ТОВ «Продзернопром» та ТОВ «Хардінвест» за реалізацію борошна та продуктів переробки зернових, та подальший їх розподіл між учасниками злочинної схеми.

ОСОБА_8, будучи особою, яка безпосередньо контролювала директорів ТОВ «Продзернопром» та ТОВ «Хардінвест», повинен був виконати наступне: організувати підписання директорами ТОВ «Продзернопром» та ТОВ «Хардінвест» бланків товарно-транспортних накладних та відтиски печаток вказаних Товариств і подальшу їх передачу ОСОБА_7 ; контролювати об`єми поставлених зернових, в тому числі і фіктивно поставлені, їх переробку і відвантаження борошна та продуктів переробки зернових, і подальшу їх реалізацію; організувати виведення та обготівкування частини грошових коштів, які надійшли на рахунки ТОВ «Продзернопром» та ТОВ «Хардінвест» за реалізацію борошна та продуктів переробки зернових, та подальший їх розподіл між учасниками злочинної схеми.

У свою чергу ОСОБА_7, як Генеральний директор ДП «Полтавський КХП» взяв на себе обов`язок, зловживаючи своїм службовим становищем, організувати, за допомогою отриманих бланків товарно-транспортних накладних із підписами директорів та відтисками печаток ТОВ «Продзернопром» та ТОВ «Хардінвест», фіктивне відображення в бухгалтерському обліку Підприємства надходження зерна пшениці, шляхом підбурення працівників Підприємства до складання та видачі неправдивих документів, переробки зерна, яке належить ДП «Полтавський КХП» і юридичним особам (контрагентам) у борошно, під виглядом зерна, яке нібито ввозилося на територію Підприємства ТОВ «Продзернопром» та ТОВ «Хардінвест», і подальше відвантаження вказаним товариствам продуктів переробки зернових.

Прокурор стверджує, що ОСОБА_7, здійснюючи фактичний контроль та керівництво діяльністю ДП «Полтавський КХП», перебуваючи на посаді Генерального директора, діючи умисно, у співучасті та за попередньою змовою із ОСОБА_6 та ОСОБА_8, створив за наведених вище обставин протиправну злочинну схему, яка полягала у заволодінні майном Підприємства.

Так, відповідно до відведеної злочинної ролі, ОСОБА_6 у період з 24.12.2015 по 17.05.2017 організовував фіктивне придбання ТОВ «Продзернопром» та ТОВ «Хардінвест» у суб`єктів господарської діяльності з ознаками фіктивності зерна пшениці. У свою чергу ОСОБА_8, будучи особою, яка контролювала діяльність ТОВ «Продзернопром» та ТОВ «Хардінвест», за попередньою змовою із ОСОБА_7 та ОСОБА_6, з корисливих мотивів, при не встановлених слідством обставинах, організував підписання бланків товарно-транспортних накладних від імені директорів ТОВ «Продзернопром» ОСОБА_9 та ТОВ «Хардінвест» ОСОБА_10, та передавав їх ОСОБА_7, усвідомлюючи, що вказані бланки документів будуть використані для відображення в бухгалтерському обліку Підприємства фіктивного надходження зерна пшениці.

ОСОБА_7, дотримуючись спільного злочинного плану, отримував від ОСОБА_8 бланки вищезазначених товарно-транспортних накладних, передавав їх начальнику елеватора ОСОБА_11, достеменно знаючи, що такі зернові не будуть поставлятися на територію Підприємства, та надавав йому незаконні вказівки щодо внесення в них відомостей про надходження зерна на елеватор.

В свою чергу, начальник елеватора ДП «Полтавський КХП» ОСОБА_11, будучи впевненим, що вказані зернові в подальшому будуть поставленні на територію Підприємства, не маючи мети заволодіння майном Підприємства, погодився вносити неправдиві відомості у вищевказані бланки товарно-транспортних накладних, які отримував від ОСОБА_7, достеменно знаючи, що такі зернові на територію Підприємства не надходили.

У подальшому, ОСОБА_11 на виконання вказівок Генерального директора ДП «Полтавський КХП» ОСОБА_7, передавав технікам-лаборантам товарно-транспортні накладні із неправдивими відомостями щодо надходження зерна пшениці з метою проставлення на зворотному боці перших примірників вище перелічених товарно-транспортних накладних штампів та внесення в них органолептичних показників, зараженості, стану по вологості та засміченості, а також класності зерна.

У свою чергу, ОСОБА_7, зловживаючи своїм службовим становищем, надавав працівникам лабораторії, які не були обізнані у його злочинних намірах, відомості щодо органолептичних показників, вводивши їх в оману, повідомляючи, що вказані зернові вже відвантажені на елеватор або будуть відвантажені згодом.

Після того, підроблені товарно-транспортні накладні передавалися обліковцю міри та виробів елеватора ОСОБА_12, якій не були відомі злочинні наміри ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_8, для формування Звітів про рух хлібопродуктів і тари на елеваторах і складах (типова форма № ЗХС-37), які в подальшому ОСОБА_11 засвідчив своїм підписом.

За таких обставин, Генеральний директор ДП «Полтавський КХП» ОСОБА_7, діючи умисно, у співучасті та за попередньою змовою із ОСОБА_6 та ОСОБА_8, підбурив начальника елеватора ОСОБА_11 до складання та видачі у період з 24.12.2015 по 17.05.2017 неправдивих документів, що стало підставою оприбуткування зернових за ТОВ «Продзернопром» та ТОВ «Хардінвест» у книгах кількісно-якісного обліку хлібопродуктів (форма № 36), чим створив умови для подальшого заволодіння зерновими культурами, які належать ДП «Полтавський КХП» і юридичним особам (контрагентам), шляхом їх переробки у борошно, під виглядом зерна, яке нібито ввозилося на територію підприємства ТОВ «Продзернопром» та ТОВ «Хардінвест» та подальшого його відвантаження.

В подальшому ОСОБА_7 надавав вказівки начальнику елеватора ОСОБА_11 щодо відпуску зерна в переробку та начальнику технологічного цеху ОСОБА_13 щодо переробки зерна вказаних компаній у борошно, розуміючи, що під виглядом зерна, яке нібито ввезене компаніями ТОВ «Продзернопром» та ТОВ «Хардінвест» перероблятиметься зерно, яке належить ДП «Полтавський КХП» і юридичним особам (контрагентам), що призведе до утворення нестачі зерна на елеваторі.

У свою чергу ОСОБА_8, діючи у співучасті та за попередньою змовою із ОСОБА_7 та ОСОБА_6, організував підписання від імені директорів ТОВ «Продзернопром» ОСОБА_9 та ТОВ «Хардінвест» ОСОБА_10 листів на відвантаження борошна, усвідомлюючи, що підконтрольні йому компанії такого зерна не поставляли та розуміючи, що відвантажене Підприємством борошно виготовлено із зерна ДП «Полтавський КХП» та його контрагентів.

Далі, для досягнення злочинної мети, ОСОБА_7, отримуючи листи компаній ТОВ «Продзернопром» та ТОВ «Хардінвест», видавав за власним підписом накази щодо відпуску борошна, яке отримано за результатами переробки зерна, що поставлялося вказаними компаніями, в тому числі й того, що фіктивно відображено в бухгалтерському обліку.

Прокурор стверджує, що внаслідок злочинної схеми ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_8, на підставі таких наказів, частина борошна, яка перероблена із зерна ДП «Полтавський КХП» і юридичних осіб (контрагентів) незаконно відвантажено компаніям ТОВ «Продзернопром» та ТОВ «Хардінвест» та у подальшому реалізовано ними. Кошти, які надходили на рахунки ТОВ «Продзернопром» та ТОВ «Хардінвест» від реалізації борошна, перераховані на банківські рахунки відкриті в АТ КБ «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_6 та ОСОБА_8, під виглядом поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, обготівковано та розподілено між співвиконавцями злочину ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 .

За таких обставин, Генеральний директор ДП «Полтавський КХП» ОСОБА_7, зловживаючи службовим становищем, діючи умисно у співучасті та за попередньою змовою із ОСОБА_6 та ОСОБА_8, підбуривши ОСОБА_11 до складання та видачі неправдивих документів, заволоділи зерном пшениці 2 А класу у кількості 1 768 850 кг, вартістю 9 109 577, 5 грн, і 3 А класу у кількості 1 114 990 кг, вартістю 5 686 449 грн, що зберігалося на ДП «Полтавський КХП», шляхом фіктивного відображення надходження зерна від компаній ТОВ «Продзернопром» та ТОВ «Хардінвест» у бухгалтерському обліку державного підприємства, внаслідок чого державному підприємству завдано шкоди на загальну суму 14 796 026, 50 грн.

Прокурор зазначає, що 23.02.2022 у ході обшуку у кримінальному провадженні № 12016170000000334 від 08.07.2016 за адресою постійного проживання ОСОБА_6 : АДРЕСА_1, детективами Національного бюро віднайдено та вилучено кошти у сумі 10 000 (десять тисяч) доларів США у вигляді 100 банкнот номіналом по 100 доларів США кожна, які упаковано до сейф-пакету № 0059155.

Того ж дня о 09 год. 03 хв. ОСОБА_6 затримано на підставі п. 3. ч. 1 ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, а саме у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах. В цей же день ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні вказаного злочину.

Посилаючись на ч. 4 ст. 38, ч. 1 ст. 131, ч. 1, 2, 5, 10 ст. 170 КПК України, прокурор стверджує, що підставою для застосування арешту є те, що у випадку засудження ОСОБА_6 та визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КПК України, йому може бути призначено покарання у вигляді конфіскації майна. Метою арешту вказаного майна є забезпечення конфіскації майна як виду покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а необхідність арешту такого майна обґрунтовується запобіганням можливості його приховування, передачі чи відчуження на користь інших осіб чи іншими особами з метою уникнення конфіскації вказаного майна.

У судовому засіданні детектив ОСОБА_3 клопотання підтримав, з підстав викладених в ньому, просив задовольнити.

Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував з приводу задоволення клопотання, підтримавши позицію, викладену у письмових запереченнях. Зазначив, що матеріали судової справи № 991/1276/22 не містять жодного доказу причетності ОСОБА_6 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Вилучення коштів та обшук проведені із суттєвим порушенням норм Кримінального процесуального кодексу України, тому на вилучене майно не може бути накладений арешт, а саме: в порушення вимог ст. 236 КПК України детективи Національного бюро розпочали обшук приміщення без надання ОСОБА_6 реальної можливості мати адвоката й отримувати правову допомогу, а відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України ОСОБА_6 фактично набув статусу підозрюваного ще з 08 год. 35 хв, тому, на нього повинні розповсюджуватися норми ч. 1 ст. 52 КПК України щодо обов`язкової участі захисника. Під час проведення обшуку проведено особистий обшук ОСОБА_6 без участі захисника, що є порушенням абз. 2 ч. 5 ст. 236 КПК України. В протоколі обшуку не зазначені серійні номери вилучених купюр, так само як і в клопотанні прокурора про арешт майна, а вилучені кошти не визнані речовим доказом та відсутній протокол їх огляду. Ця підстава унеможливлює переконатися стороні захисту та слідчому судді у тому, що гроші, які вилучені під час обшуку, та ті гроші, на які накладається арешт, є тотожними грошима. Захисник звернув увагу, що станом на день звернення до суду із клопотанням про проведення обшуку повноваження прокурора та детектива не підтверджені, а також закінчився строк, визначений ч. 6 ст. 173 КПК України, для винесення ухвали слідчим суддею за результатом розгляду клопотання про накладення арешту на майно. Також захисник просить врахувати, що ОСОБА_6 має на утриманні дружину ОСОБА_14, яка є безробітною, та малолітнього сина ОСОБА_15, вилучені гроші є сімейним бюджетом, родина залишена без засобів для існування під час військових дій з огляду на те, що ОСОБА_6 перебуває під цілодобовим домашнім арештом та жоден заробіток наразі неможливий.

Підозрюваний ОСОБА_6 належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду клопотання, секретарем судового засідання роз`яснене право приймати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Підозрюваний у судове засідання не прибув, про причини неявки слідчого суддю не повідомив.

Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні повідомив, що ОСОБА_6 не має технічної можливості взяти участь у судовому засіданні, у той же час доказів, на підтвердження існування таких обставин, до суду не надано. Детектив не заперечував проти розгляду клопотання за відсутності підозрюваного.

При вирішенні питання про розгляд клопотання про арешт майна без участі підозрюваного, слідчий суддя враховує таке.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введений воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб. Цей Указ затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ. Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.03.2022 № 2119-IX затверджено Указ Президента від 14.03.2022 № 133/2022, яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год 30 хв 26.03.2022 на 30 діб.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно зі ст. 12-2 цього Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Слідчий суддя враховує, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 138 КПК України поважними причинами неприбуття особи на виклик є обставини непереборної сили (епідемії, військові події, стихійні лиха або інші подібні обставини).

Разом з тим, до загальних засад кримінального провадження віднесені, серед іншого, змагальність сторін та диспозитивність. (ст. 7 КПК України)

Так, згідно з ч. 2 ст. 22 КПК України сторони кримінального провадження мають рівні права на реалізацію процесуальних прав, передбачених цим Кодексом, а відповідно до ч. 1 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя в кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

Крім того, ч. 6 ст. 22 КПК України покладає на слідчого суддю обов`язок, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створити необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Під час воєнного стану слідчий суддя зобов`язаний створити означені умови ще й в такий спосіб, який би з одного боку забезпечив безпеку учасників кримінального провадження, працівників суду та судді, а з іншого надав можливість здійснювати правосуддя в умовах воєнного стану, у тому числі з метою оперативного вирішення порушених сторонами кримінального провадження клопотань.

На переконання слідчого судді, до таких способів (засобів), зокрема належать: (1) проведення судового провадження в режимі відеоконференції або (2) вирішення окремих питань за відсутності сторін кримінального провадження. Власне, обидва ці способи можуть використовуватись слідчим суддею в умовах воєнного стану, в залежності від конкретних обставин, що склалися. При цьому слідчий суддя має надати можливість обом сторонам висловити свої думки, заперечення щодо поданого клопотання.

Слідчий суддя враховує, що інтереси підозрюваного у судовому засіданні представляє захисник ОСОБА_4, відповідно до норм кримінального процесуального закону учасники кримінального провадження наділені правом оскаржити судове рішення за результатом розгляду клопотання про арешт майна, а власник (володілець) майна - правом на скасування арешту, в порядку ст.174 КПК України.

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про можливість розгляду клопотання про арешт майна за відсутності підозрюваного.

Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши пояснення детектива та захисника, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно із п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

За змістом ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала не доведене необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Згідно із частиною 2 цієї статті при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, зокрема, правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Встановлено, що детективи Національного бюро здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016170000000334 від 08.07.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, у тому числі, за фактом того, що службові особи Державного підприємства «Полтавський КХП» (код за ЄРДПОУ 00952166), діючи за попередньою домовленістю між собою, групою осіб, шляхом внесення недостовірних відомостей до офіційних документів, заволоділи майном державного підприємства на загальну суму 14 796026,50 грн.

У цьому кримінальному провадженні 23.02.2022 о 09 год. 03 хв. детективами Національного бюро затримано ОСОБА_6 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 208 КПК України, та в цей же день йому вручено повідомлення про підозру у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, що підтверджується копією протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, та копією повідомлення про підозру.

Висновки органу досудового розслідування щодо можливої причетності ОСОБА_6 до вчинення кримінального правопорушення, яке йому інкримінується, були предметом судового контролю під час розгляду клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, за результатом якого до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, що підтверджується ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24.02.2022 справа № 991/1275/22, текст якої є загальнодоступним і розміщено у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Тому слідчий суддя дійшов висновку про доведеність наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення тією мірою, щоб виправдати застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Санкція ч. 5 ст. 191 КК України передбачає відповідальність у вигляді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Тобто, у випадку визнання винуватим ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, суд може призначити йому покарання у виді конфіскації майна, яке не є альтернативним покаранням.

У судовому засіданні встановлено, що на виконання ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18.02.2022 у справі № 991/1103/22 детективи Національного бюро провели обшук за місцем поживання ОСОБА_6 за адреою: АДРЕСА_1 . Копія судового рішення міститься у матеріалах справи.

Відповідно до протоколу обшуку від 23.02.2022 під час слідчої дії були присутні ОСОБА_6 та його дружина ОСОБА_14 ; в ході обшуку ОСОБА_6 погодився надати для огляду мобільний телефон, також детективами виявлено ноутбук, щодо яких прийнято рішення про вилучення. ОСОБА_16 на підлозі виявлено сумку синього кольору, у якій виявлено та вилучено три блокнота з рукописними текстами, мобільний телефон, а також кошти: 100 купюр номіналом 100 доларів США на суму 10 000 доларів США.

Тобто, для детектива, що проводив обшук, обставин, які б давали підстави для сумнівів щодо належності виявлених коштів ОСОБА_6, встановлено не було. Вилучення коштів здійснено у порядку ч. 2 ст. 168 КПК України.

До протоколу обшуку надано зауваження адвоката ОСОБА_4, які не містять заперечень щодо належності коштів саме ОСОБА_6 .

Враховуючи встановлені обставини, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність правових підстав для арешту майна підозрюваного з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання.

Посилання у судовому засіданні захисника ОСОБА_4 на те, що вказані кошти є родинними заощадженнями та накладення арешту на них призведе до порушення права власності дружини ОСОБА_6 ОСОБА_14, слідчий суддя оцінює критично.

Так, зазначена у ч. 5 ст. 170 КПК України умова щодо можливості накладання арешту на майно підозрюваного з метою забезпечення його конфіскації як виду покарання не передбачає можливості арешту майна інших осіб (окрім зазначених у цій нормі), в тому числі дружини підозрюваного.

У той же час, вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч. 2 ст. 60 СК України). У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Разом з тим, згідно із ч. 12 ст. 100 КПК України спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується у порядку цивільного судочинства.

Враховуючи, що матеріали справи не містять відомостей, які б давали підстави віднести певну частину вилучених коштів до особистої власності дружини ОСОБА_6, слідчий суддя позбавлений можливості визначати частки на етапі досудового розслідування, поза межами позовного провадження.

Разом з цим, слідчий суддя звертає увагу, що дружина ОСОБА_6, як можлива власниця всіх чи частини вилучених коштів, не позбавлена права оскаржити судове рішення про арешт майна або звернутися із відповідним клопотанням в порядку ст. 174 КПК України.

Щодо розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя враховує, що вказані критерії є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді.

Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Beyeler проти Італії (Рішення Великої Палати від 5 січня 2000 року, заява № 33202/96, параграф 107). При цьому, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (серед інших, James та інші проти Сполученого Королівства (Рішення від 21 лютого 1986 року, заява № 8793/79, параграф 50).

У судовому засіданні слідчим суддею не встановлено наявності негативних наслідків та обмежень застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, який в цьому випадку є найбільш дієвим та виправдовує ступінь втручання у право власності.

Хоча власник обмежується у реалізації всіх прав, як власника майна, однак накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, а носить тимчасовий характер застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, тому відповідні обмеження є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження.

Враховуючи встановлені під час судового розгляду обставини, вимоги ч. 11 ст. 170, ч. 4, 5 ст. 173 КПК України, а також тимчасовий характер застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя вважає за можливе накласти арешт шляхом заборони розпорядження та користування вилученим майном.

Не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні доводи захисника про те, що обшук проведено із порушенням права на захист, оскільки орган досудового розслідування не забезпечив ОСОБА_6 участі захисника під час проведення цієї слідчої дії.

Згідно з ч. 1 ст. 236 КПК України ухвала про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи може бути виконана слідчим чи прокурором. Незалежно від стадії цієї слідчої дії слідчий, прокурор, інша службова особа, яка бере участь у проведенні обшуку, зобов`язані допустити на місце його проведення захисника чи адвоката, повноваження якого підтверджуються згідно з положеннями статті 50 цього Кодексу.

Слідчим суддею встановлено, що обшук проведений 23.02.2022 у період з 08-35 год. по 10-33 год., до початку проведення обшуку ОСОБА_6 роз`яснено право користуватися правовою допомогою адвоката. Адвокат ОСОБА_4 прибув о 09-25 год та був допущений на місце проведення обшуку. Зазначене узгоджується із долученими до протоколу обшуку письмовими зауваженнями адвоката ОСОБА_4, які підтверджують, що ОСОБА_6 о 08-38 год. повідомив його про проведення обшуку, тобто на початку його проведення.

Тобто, доказів, що обшук проведено з порушенням права на захист, у судовому засіданні не встановлено.

Також, слідчим суддею відхиляються посилання захисника на відсутність у слідчого судді повноважень розгляду клопотання про арешт майна внаслідок спливу строку його розгляду, відведеного ч. 1 ст. 172 КПК України, оскільки сплив зазначеного строку не передбачає автоматичне закінчення розгляду клопотання та не є підставою для відмови у його задоволенні.

У судовому засіданні сторона захисту посилалась на інші доводи, які не потребують детального аналізу слідчим суддею, оскільки, з урахуванням встановлених обставин, не мають вирішального значення при вирішенні питання про арешт майна.

При цьому слідчий суддя керується усталеною практикою Європейського суду з прав людини, згідно якої стаття 6 §1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод зобов`язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент (VandeHurk v. theNetherlands, 19 April 1994, §61), проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені (Boldea v. Romania, 15 February 2007§30). При цьому міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі RuizTorija v. Spain від 09 грудня 1994 року, № 303-A, §29; рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04, §58).

З огляду на викладене, слідчий суддя вважає доведеним, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, оскільки сприятимуть досягненню мети щодо забезпечення конфіскації майна як виду покарання, таке втручання у право на власність є пропорційним, тому клопотання підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 2, 7, 131-132, 170-173, 175, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

постановив:

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт на майно, вилучене у ході проведення 23.02.2022 обшуку за адресою: АДРЕСА_1, а саме: кошти, що належать підозрюваному ОСОБА_6 у сумі 10 000 (десять тисяч) доларів США, із забороною розпорядження та користування цим майном.

Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня оголошення судового рішення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя ОСОБА_1