- Presiding judge (HACC AC): Kaluhina I.O.
Справа № 991/8064/21
Провадження №11-сс/991/18/22
Слідчий суддя: ОСОБА_1
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 квітня 2022 року місто Київ
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду в складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
секретар судового засідання ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02 грудня 2021 року про арешт майна в межах кримінального провадження № 52020000000000526 від 19 серпня 2020 року,
за участю:
представника ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_8,
В С Т А Н О В И Л А:
Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини
Національним антикорупційним бюро України (далі НАБУ) здійснюється досудове розслідування, а Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою Офісу Генерального прокурора (далі САП) процесуальне керівництво, у кримінальному провадженні № 52020000000000526 від 19 серпня 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України (далі КК України), за фактом розтрати коштів службовими особами Державного підприємства «Укрспирт» (далі ДП «Укрспирт») шляхом закупівлі товарів та послуг за завищеними цінами.
У межах цього кримінального провадження, 16 листопада 2021 року слідчий суддя Вищого антикорупційного суду надав дозвіл на проведення обшуку за адресою фактичного проживання начальника відділу забезпечення виробництва управління комерційної політики ДП «Укрспирт» ОСОБА_6 та колишнього працівника даного відділу ОСОБА_7, які перебувають у шлюбі, а саме в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .
За результатами проведеного 26 листопада 2021 року обшуку, детективи НАБУ виявили та вилучили: мобільний телефон, який перебував у користуванні ОСОБА_6, марки Samsung Galaxy S10+, S/N:R58N31DF6LY, IMEI1: НОМЕР_1, IMEI2: НОМЕР_2 ; мобільні телефони Iphone XS Max IMEI: НОМЕР_3, S/N: НОМЕР_4 та Iphone 7 Plus S/N: НОМЕР_5, IMEI: НОМЕР_6, які перебували у користуванні ОСОБА_7 ; USB-накопичувач помаранчевого кольору на 32 GB, у сумці ОСОБА_7 ; ноутбук марки Asus model x552m, із маркуванням FAN0CV52292142E, S/N: 6868X552MJSX096D. У цей же день, постановою детектива НАБУ вилучене майно визнано речовими доказами в кримінальному провадженні.
27 листопада 2021 року, з метою забезпечення збереження речових доказів, детективом НАБУ на адресу Вищого антикорупційного суду було надіслано (засобами поштового зв`язку) клопотання про арешт майна вилученого під час проведення обшуку.
За результатами розгляду клопотання, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ухвалою від 02 грудня 2021 року частково задовольнив клопотання та наклав арешт (із забороною відчуження, розпорядження та користування) на вилучене у ході проведення 26 листопада 2021 року обшуку за адресою: АДРЕСА_1, майно, а саме:
- мобільний телефон марки Samsung Galaxy S10+, S/N: НОМЕР_7, IMEI1: НОМЕР_1, IMEI2: НОМЕР_2 ;
- мобільний телефон Iphone XS Max IMEI: НОМЕР_3, S/N: НОМЕР_4 ;
- мобільний телефон Iphone 7 Plus S/N: НОМЕР_5, IMEI: НОМЕР_6 .
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи осіб, які її подали
Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 20 грудня 2021 року подали спільну апеляційну скаргу, в якій ставлять вимогу про: поновлення строку на апеляційне оскарження; скасування оскаржуваної ухвали; постановлення нової ухвали, якою залишити без задоволення подане детективом клопотання про арешт майна.
В обґрунтування вимоги про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначають, що вони не були присутні в судовому засіданні, в якому оголошувалася оскаржувана ухвала. У свою чергу її повний текст був отриманий лише 15 грудня 2021 року, а отже з цієї дати, на думку ОСОБА_6 та ОСОБА_7, обчислюється строк на апеляційне оскарження.
Обґрунтовуючи інші вимоги апеляційної скарги, зазначають, що оскаржувана ухвала є незаконною, невмотивованою та необґрунтованою. Вважають, що слідчий суддя всупереч вимогам кримінального процесуального законодавства розглянув клопотання про арешт майна, яке було подано детективом з порушенням строків, передбачених абз. 2 ч. 5 ст. 171 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України). Крім того, їх не було своєчасно повідомлено про розгляд вказаного клопотання, оскільки повідомлення про виклик до суду ними було отримано 03 грудня 2021 року, тобто після розгляду клопотання, що позбавило їх права на справедливий суд. Також, зазначають, що детективом не було наведено слідчому судді доказів на підтвердження існування ризиків знищення або пошкодження відповідного майна та висновки слідчого судді з цього приводу є необґрунтованими. При цьому, на їх думку, мобільні телефони не відповідають критеріям речового доказу відповідно до ст. 98 КПК України, оскільки правочини, які досліджувались в даному кримінальному провадженні вчинялись без використання електронного цифрового підпису, а тому електронні гаджети не можуть вміщувати в собі фактичних даних щодо їх укладення. Також, на їх думку, листування та дані про дату і час можливих перемовин з фігурантами кримінального провадження можуть бути скопійовані з терміналів мобільного зв`язку, для чого вилучення телефонів не є співрозмірним обмеженням прав власників.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні представник ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_8 підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі з наведених у ній підстав, просив її задовольнити.
Прокурор у судове засідання не прибув, будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином. До суду надав письмові заперечення, за змістом яких посилається на те, що апеляційна скарга не ґрунтується на вимогах закону та обставинах кримінального провадження, а тому не підлягає задоволенню. Вважає, що ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, а слідчим суддею, під час розгляду клопотання, у повній мірі були досліджені підстави для арешту майна, враховано мету забезпечення арешту майна, а також проаналізовано розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. Зазначає, що постановою детектива від 05 січня 2022 року в кримінальному провадженні призначено комп`ютерно-технічну експертизу, проведення якої на даний час триває. Разом із тим, вважає, що доводи щодо пропущення строку на звернення із клопотанням до слідчого судді є безпідставними, оскільки обшук було проведено 26 листопада 2021 року та наступного дня клопотання про арешт майна вже було скеровано до Вищого антикорупційного суду. Додатково за змістом заперечень просив розглядати апеляційну скаргу за його відсутності.
Інші учасники судового провадження у судове засідання не прибули, будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином, однак відповідно до приписів ч. 4 ст. 405 КПК України їх неприбуття не перешкоджає проведенню розгляду.
Мотиви суду
Заслухавши суддю-доповідача щодо суті ухвали слідчого судді та поданої апеляційної скарги, вислухавши доводи представника ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_8, дослідивши матеріали, які надійшли від слідчого судді, заперечення прокурора, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.
Згідно ч. 3 ст. 392 КПК України, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України, апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її проголошення, якщо інше не передбачене цим Кодексом.
При цьому, пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду (ч. 1 ст. 117 КПК України).
Поняття поважності причин пропуску процесуальних строків є оціночним. Так, із системного аналізу норм КПК України слідує, що під поважними причинами пропуску звернення до суду слід розуміти лише ті обставини, які не залежали від волі особи і об`єктивно перешкоджали чи унеможливлювали своєчасне звернення особи до суду у встановлений КПК України строк. Під поважними причинами пропущення процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати заяву у визначений законом строк у зв`язку з такими обставинами, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що подала заяву про перегляд судових рішень, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Такий висновок узгоджується із позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 13 липня 2017 року по справі № 5-117кс(15)17.
Також, Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 27 травня 2019 року (справа № 461/1434/18, провадження № 51-6470кмо18) зазначила, що у випадку необізнаності у заінтересованих осіб з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 117 КПК України.
З огляду на матеріали судового провадження, ухвала слідчого судді, яка є предметом перегляду, постановлена 02 грудня 2021 року та проголошена за відсутності ОСОБА_7 та ОСОБА_6 (журнал судового засідання від 02 грудня 2021 року), при цьому копія повного тексту постановленого рішення слідчого судді була отримана особами, які подали апеляційну скаргу, 15 грудня 2021 року, тому колегія суддів вважає, що наявні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження відповідної ухвали слідчого судді як такого, що пропущений із поважних причин.
Щодо доводів апеляційної скарги колегія суддів вважає необхідним зазначити таке.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.
Згідно чч. 1 та 2 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Згідно положень ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Частиною 2 статті 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою:
1)збереження речових доказів;
2)спеціальної конфіскації;
3)конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4)відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
При цьому, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пп. 3 та 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно дотримався вказаних вимог закону.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52020000000000526 від 19 серпня 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, за фактом розтрати коштів службовими особами ДП «Укрспирт» шляхом закупівлі товарів та послуг за завищеними цінами.
Під час розгляду клопотання детектива слідчий суддя дійшов висновків, які узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини та є джерелом права в Україні. Зокрема те, що обґрунтована підозра це стандарт доказування, який передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (стандарт, визначений у Рішенні у справі Fox, Campbell and Hartley проти Сполученого Королівства від 30 серпня 1990 року, заяви № 12244/86, 12245/86, 12383/86, параграф 32). Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (Рішення Великої Палати у справі Merabishvili проти Грузії від 28 листопада 2017 року, заява № 72508/13, параграф 184). Тому, цей стандарт доказування є досить низьким необхідно встановити чи наявні (або відсутні) факти чи інформація, що в сукупності може переконати слідчого суддю в тому, що особа могла вчинити кримінальне правопорушення.
Слідчий суддя врахував, що на даному етапі провадження він не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, тому на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів правильно визначив, що вчинення кримінального правопорушення є вірогідним та достатнім.
Задовольняючи клопотання, подане в межах кримінального провадження № 52020000000000526 від 19 серпня 2020 року, в частині арешту майна, зокрема, мобільного телефону марки Samsung Galaxy S10+, S/N: НОМЕР_7, IMEI1: НОМЕР_1, IMEI2: НОМЕР_2 ; мобільного телефону Iphone XS Max IMEI: НОМЕР_3, S/N: НОМЕР_4 ; мобільного телефону Iphone 7 Plus S/N: НОМЕР_5, IMEI: НОМЕР_6, слідчий суддя дослідивши матеріали, додані до клопотання, дійшов правильного висновку, що зазначене майно є речовим доказом у кримінальному провадженні.
При цьому, оцінюючи доводи апеляційної скарги стосовно того, що слідчим суддею безпідставно накладено арешт на вищевказане майно, колегія суддів виходить з наступних висновків.
Так, частиною 2 статті 168 КПК України визначено, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду. Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту. У разі необхідності слідчий чи прокурор здійснює копіювання інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, телекомунікаційних системах, інформаційно-телекомунікаційних системах, їх невід`ємних частинах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16 листопада 2021 року, детективами НАБУ 26 листопада 2021 року було проведено обшук за адресою фактичного проживання начальника відділу забезпечення виробництва управління комерційної політики ДП «Укрспирт» ОСОБА_6 та колишнього працівника даного відділу ОСОБА_7, які перебувають у шлюбі, а саме в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, під час якого було виявлено та вилучено, серед іншого, мобільний телефон, який перебував у користуванні ОСОБА_6, марки Samsung Galaxy S10+, S/N: НОМЕР_7, IMEI1: НОМЕР_1, IMEI2: НОМЕР_2 ; мобільні телефони Iphone XS Max IMEI: НОМЕР_3, S/N: НОМЕР_4 та Iphone 7 Plus S/N: НОМЕР_5, IMEI: НОМЕР_6, які перебували у користуванні ОСОБА_7 .
Постановою детектива НАБУ від 26 листопада 2021 року вилучені в ході обшуків речі визнані речовими доказами з тих мотивів, що вони містять електронні документи та інформацію, що стосується взаємовідносин між ДП «Укрспирт» та ТОВ «Адвансен-Трейд», ТОВ «Демі Трейд Груп», ТОВ «АП-РАЙТ», що є об`єктом досудового розслідування та можуть бути використані як доказ причетності конкретних осіб до прийняття управлінських рішень із відбору постачальників із комерційними пропозиціями за завідомо завищеними цінами на паливні ресурси, про пересилання комерційних пропозицій від підконтрольних ОСОБА_9 підприємств.
Колегія суддів вважає, що детективом наведено, а слідчим суддею під час розгляду клопотання перевірено його доводи, які дають підстави вважати, що речі, зокрема, мобільний телефон марки Samsung Galaxy S10+, S/N: НОМЕР_7, IMEI1: НОМЕР_1, IMEI2: НОМЕР_2 ; мобільний телефон Iphone XS Max IMEI: НОМЕР_3, S/N: НОМЕР_4 ; мобільний телефон Iphone 7 Plus S/N: НОМЕР_5, IMEI: НОМЕР_6 відповідають критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, та можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються у цьому кримінальному провадженні.
При цьому, слідчий суддя дійшов правильного висновку, щодо правомірності вилучення цих речей, оскільки з огляду на інформацію, що на них міститься, є необхідність у проведенні експертного дослідження.
На теперішній час постановою детектива від 05 січня 2022 року в даному кримінальному провадженні призначено комп`ютерно-технічну експертизу, проведення якої триває.
Отже, органом досудового розслідування вказане майно було вилучено у відповідності до приписів ч. 2 ст. 168 КПК України, на підставі ухвали слідчого судді, якою було надано дозвіл на його вилучення, що було досліджено та враховано слідчим суддею під час розгляду клопотання детектива про арешт майна, а доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.
Також, колегія суддів встановила, що слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно в цій частині, перевіривши розумність та співрозмірність обмеження права власності із завданням кримінального провадження.
Крім того, слідчим суддею враховано положення чч. 2 та 3 ст. 170 КПК України, відповідно до яких майно, що відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Тому, посилання особи, як подала апеляційну скаргу, на те, що слідчим суддею безпідставно накладено арешт на вищевказане майно, є непереконливими, оскільки арешт на вказане майно накладено з правових підстав, передбачених чч. 2 та 3 ст. 170 КПК України, про що прямо зазначено в ухвалі слідчого судді.
Також, колегія суддів вважає неспроможними доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, стосовно того, що орган досудового розслідування пропустив строк звернення до слідчого судді з відповідним клопотанням, з огляду на те, що вилучене органом досудового розслідування майно має статус тимчасово вилученого.
Так, відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, детективами НАБУ 26 листопада 2021 року було проведено обшук за адресою фактичного проживання начальника відділу забезпечення виробництва управління комерційної політики ДП «Укрспирт» ОСОБА_6 та колишнього працівника даного відділу ОСОБА_7 та наступного дня клопотання про арешт майна засобами поштового зв`язку вже було скеровано до Вищого антикорупційного суду, тобто з дотриманням положень ч. 5 ст. 171 КПК України.
При цьому, колегія суддів погоджується з доводом апеляційної скарги про порушення прав ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на участь в судовому розгляді клопотання про арешт тимчасово вилученого майна внаслідок несвоєчасного повідомлення останніх про дату, час та місце судового засідання, що позбавило їх можливості взяти участь в розгляді цього клопотання, висловити свою правову позицію щодо поданого клопотання, подати докази в спростування доводів сторони обвинувачення. Проте це порушення відновлено шляхом забезпечення апеляційного перегляду та оцінки їх доводів щодо відсутності підстав для арешту майна. У цьому контексті вказане порушення не вплинуло на правильність висновків слідчого судді.
З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею ретельно перевірено майно, на яке орган досудового розслідування просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на вказане в оскаржуваній ухвалі майно.
Оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку (стаття 310 КПК України).
Рішення, одне з яких за результатами розгляду апеляційної скарги може постановити апеляційний суд, передбачені ст. 407 КПК України.
Колегія суддів вважає, що рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_7 та ОСОБА_6 без задоволення.
Керуючись ст. 117, 309, 376, 395, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Клопотання ОСОБА_7 та ОСОБА_6 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити.
Поновити ОСОБА_7 та ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційногосуду від02грудня 2021року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 та ОСОБА_6 залишити без задоволення. Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02 грудня 2021 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4