- Presiding judge (HACC AC) : Kaluhina I.O.
Справа № 991/8752/21
Провадження №11-сс/991/122/22
Слідчий суддя: ОСОБА_1
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2022 року м. Київ
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду в складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
секретар судового засідання ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6, подану в інтересах ОСОБА_7, на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01 лютого 2022 року про арешт майна в рамках кримінального провадження № 52020000000000762 від 21 грудня 2020 року,
за участю:
особи, яка подала апеляційну скаргу, адвоката ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції поза межамиприміщення судуз використаннямвласних технічнихзасобів через платформу "Easycon"),
В С Т А Н О В И Л А:
Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини
Детективами Національного антикорупційного бюро України (далі НАБУ) під процесуальним керівництвом Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (далі САП) здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 52020000000000762 від 21 грудня 2020 року внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі ЄРДР) за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 14 ч. 4 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі КК України).
21 грудня 2021 року на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30 листопада 2021 року, детективами НАБУ проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_7, за адресою: АДРЕСА_1, у ході якого було виявлено та вилучено майно, а саме: мобільний телефон марки Google Pixel, IMEI НОМЕР_1 .
Постановою детектива НАБУ від 22 грудня 2021 року вилучене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні у відповідності до статті 98 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України).
Із метою забезпечення збереження речових доказів, 23 грудня 2021 року прокурор САП засобами поштового зв`язку надіслав до Вищого антикорупційного суду клопотання про арешт вилученого майна (отримано адресатом 28 грудня 2021 року).
За результатами розгляду клопотання, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ухвалою від 01 лютого 2022 року наклав арешт на вилучений під час обшуку 21 грудня 2021 року за місцем мешкання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1, речовий доказ, а саме на: мобільний телефон марки Google Pixel, IMEI НОМЕР_1, із забороною відчуження, розпорядження та користування цим майном.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, вважаючи її незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, адвокат ОСОБА_6, діючи в інтересах ОСОБА_7, звернувся до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою, в якій ставить вимогу про: поновлення строку на апеляційне оскарження; скасування оскаржуваної ухвали; постановлення нової ухвали, якою призначити новий розгляд клопотання в суді першої інстанції.
В обґрунтуваннявимоги пропоновлення строкуна апеляційнеоскарження адвокат ОСОБА_6 зазначає,що повний текст оскаржуваної ухвали отримано лише 10 лютого 2022 року та до цього моменту він не був обізнаний з мотивами прийнятого судового рішення. Вказане, на його думку, об`єктивно унеможливило вчасне звернення з апеляційною скаргою.
Обґрунтовуючи іншівимоги апеляційноїскарги,особа,яка подалаапеляційну скаргу,посилається на те, що слідчий суддя: не дотримався вимог ст. 94, 132, 173 КПК України щодо прийняття законного та обґрунтованого рішення; не дослідив долучені до клопотання матеріали, якими обґрунтовувалася необхідність накладення арешту на майно; не навів конкретних фактичних обставин, які виправдовували б такий спосіб втручання в права та інтереси осіб, щодо майна якого вирішувалося питання; не взяв до уваги той факт, що всупереч вимогам ст. 64-2 КПК України з клопотанням про арешт майна звернувся детектив НАБУ, який також брав участь у судовому засіданні під час розгляду вказаного клопотання.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні представник ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_6 в повному обсязі підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.
Прокурор в судове засідання не прибув, від нього надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу, за змістом яких просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги. На обґрунтування своїх заперечень зазначив, що вказані в спірній ухвалі речі та документи мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, оскільки відомості, що містяться в них за своїм змістом використовуються як докази події кримінального правопорушення, встановлення осіб, які його вчинили та їх співучасників, розміру завданої шкоди та інших обставин, що підлягають доказуванню під час досудового розслідування. Крім того, під час здійснення досудового розслідування необхідним є зберігання та використання оригіналів речей та документів для досягнення його мети. Також, є необхідність у проведенні ряду експертиз для встановлення осіб, причетних до вчинення злочину, розміру заподіяних збитків та дослідження наявності та вмісту видалених файлів. Вважає, що потреби досудового розслідування виправдовують ступінь втручання у права та інтереси володільця речей та документів. Стверджує, що у відповідності до норм КПК України до суду з клопотанням про арешт майна звернулась та брала участь в його розгляді уповноважена особа. Також, просив розглянути апеляційну скаргу за його відсутності.
Мотиви суду
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, вивчивши заперечення прокурора, дослідивши матеріали, які надійшли від слідчого судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить до таких висновків.
Щодо клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Так, апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її проголошення, якщо інше не передбачене КПК України (п. 3 ч. 2 ст. 395 цього Кодексу). У свою чергу, згідно вимог ч. 1 ст. 117 КПК України, пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
У випадку необізнаності заінтересованих осіб з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, вказані обставини за їх клопотанням можуть бути визнані поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 117 КПК України (постанова об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 27 травня 2019 року по справі № 461/1434/18).
З матеріалів судового провадження вбачається, що 01 лютого 2022 року слідчим суддею постановлено оскаржувану ухвалу, повний текст якої проголошено 04 лютого 2022 року за відсутності адвоката ОСОБА_6 (журнал судового засідання від 04 лютого 2022 року), при цьому копія повного тексту постановленого рішення слідчого судді була отримана особою, яка подала апеляційну скаргу, 10 лютого 2022 року. Отже, враховуючи те, що апеляційна скарга була подана 14 лютого 2022 року, колегія суддів вважає, що наявні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження відповідної ухвали слідчого судді як такого, що пропущений із поважних причин.
Щодо доводів апеляційної скарги колегія суддів вважає необхідним зазначити таке.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.
Згідно чч. 1 та 2 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Згідно положень ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Частиною 2 статті 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою:
1)збереження речових доказів;
2)спеціальної конфіскації;
3)конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4)відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
При цьому, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пп. 3 та 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно дотримався вказаних вимог закону.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, НАБУ здійснюється досудове розслідування, а САП процесуальне керівництво, в кримінальному провадженні № 52020000000000762 від 21 грудня 2020 року, внесеному до ЄРДР за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 14 ч. 4 ст. 368 КК України.
За версією органу досудового розслідування, службові особи Рівненської ОДА умисно, з метою одержання неправомірної вигоди для себе та інших фізичних і юридичних осіб, використовують службове становище всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам, а також вказані особи готувалися за попередньою змовою групою осіб одержати неправомірну вигоду в особливо великому розмірі для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення такими службовими особами в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їм влади та службового становища.
Під час розгляду клопотання детектива слідчий суддя дійшов висновків, які узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини та є джерелом права в Україні. Зокрема те, що обґрунтована підозра це стандарт доказування, який передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (стандарт, визначений у Рішенні у справі Fox, Campbell and Hartley проти Сполученого Королівства від 30 серпня 1990 року, заяви № 12244/86, 12245/86, 12383/86, параграф 32). Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (Рішення Великої Палати у справі Merabishvili проти Грузії від 28 листопада 2017 року, заява № 72508/13, параграф 184). Тому, цей стандарт доказування є досить низьким необхідно встановити чи наявні (або відсутні) факти чи інформація, що в сукупності може переконати слідчого суддю в тому, що особа могла вчинити кримінальне правопорушення.
Слідчий суддя врахував, що на даному етапі провадження він не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, тому на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів правильно визначив, що вчинення кримінального правопорушення є вірогідним та достатнім.
Задовольняючи клопотання, подане в межах кримінального провадження № 52020000000000762 від 21 грудня 2020 року, про накладення арешту на майно, а саме на: мобільний телефон марки Google Pixel, IMEI НОМЕР_1, слідчий суддя дослідивши матеріали, додані до клопотання, дійшов правильного висновку, що зазначене майно є речовим доказом у кримінальному провадженні.
При цьому, оцінюючи доводи апеляційної скарги стосовно того, що слідчим суддею безпідставно накладено арешт на вищевказане майно, колегія суддів виходить з такого.
Так, частиною 2 статті 168 КПК України визначено, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду. Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту. У разі необхідності слідчий чи прокурор здійснює копіювання інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, телекомунікаційних системах, інформаційно-телекомунікаційних системах, їх невід`ємних частинах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30 листопада 2021 року, детективами НАБУ було проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_7, за адресою: АДРЕСА_1, у ході якого було виявлено та вилучено майно, а саме: мобільний телефон марки Google Pixel, IMEI НОМЕР_1 .
Постановою детектива НАБУ від 22 грудня 2021 року вилучені в ході обшуків речі визнані речовими доказами з тих мотивів, що у вилученому мобільному телефоні марки Google Pixel, IMEI НОМЕР_1, встановлено переписку в месенджерах Telegram та Whatsapp стосовно об`єктів, вказаних в ухвалі слідчого судді. Також у месенджері «Signal» виявлено переписку з контактом « ОСОБА_8 », яка частково видалена.
Колегія суддів вважає, що детективом наведено, а слідчим суддею під час розгляду клопотання перевірено його доводи, які дають підстави вважати, що речі, зокрема, мобільний телефон марки Google Pixel, IMEI НОМЕР_1, відповідають критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, оскільки можуть містити відомості щодо вчинення службовими особами Рівненської обласної державної адміністрації дій з метою перемоги в публічних закупівлях визначеного кола підприємств, з числа ТОВ «СК «СТРОЙІНВЕСТ» та ТОВ «ГК БІГ СІТІ», достеменно знаючи про недотримання проектної документації та про реальний обсяг виконаних робіт відображають в офіційних документах неправдиві відомості, внаслідок чого безпідставно приймають такі роботи та здійснюють їх оплату в повному обсязі.
При цьому, слідчий суддя дійшов правильного висновку, щодо правомірності вилучення цих речей, оскільки з огляду на інформацію, що на них міститься, є необхідність у проведенні експертного дослідження.
Отже, органом досудового розслідування вказане майно було вилучено у відповідності до приписів ч. 2 ст. 168 КПК України, на підставі ухвали слідчого судді, якою було надано дозвіл на його вилучення, що було досліджено та враховано слідчим суддею під час розгляду клопотання детектива про арешт майна, а доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.
Також, колегія суддів встановила, що слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно в цій частині, перевіривши розумність та співрозмірність обмеження права власності із завданням кримінального провадження.
Крім того слідчим суддею враховано положення чч. 2 та 3 ст. 170 КПК України, відповідно до яких майно, що відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Тому, посилання особи, як подала апеляційну скаргу, на те, що слідчим суддею безпідставно накладено арешт на вищевказане майно, є непереконливими, оскільки арешт на вказане майно накладено з правових підстав, передбачених чч. 2 та 3 ст. 170 КПК України, про що прямо зазначено в ухвалі слідчого судді.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що слідчий суддя не дослідив в судовому засіданні долучені до клопотання матеріали, якими обґрунтовувалася необхідність накладення арешту на майно, не знайшли свого підтвердження, оскільки вказана стадія розгляду клопотання була здійснена слідчим суддею, що підтверджується журналом судового засідання від 01 лютого 2022 року.
Щодо аргументу апеляційної скарги про неналежний суб`єкт звернення із клопотанням, колегія суддів зазначає, що частина 2 у зв`язку з частиною 1 статті 64-2 КПК України є нормою дефініцією, яка визначає одного з учасників кримінального провадження. Її завданням не є встановлення диференційованого порядку звернення із клопотанням про арешт майна в порівнянні з приписом частини 1 статті 171 КПК України, за яким з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову також цивільний позивач. Клопотання про накладення арешту, яке було скріплено та направлено НАБУ, було підписано прокурором САП, тобто прокурорський нагляд за змістом цього клопотання було здійснено.
Крім того, необґрунтованим є і аргумент апеляційної скарги про участь у розгляді клопотання про арешт майна детектива НАБУ, оскільки вказане спростовується приписами частини 1 статті 172 КПК України, за яким клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.
З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею ретельно перевірено майно, на яке орган досудового розслідування просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на вказане в оскаржуваній ухвалі майно.
Оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку (стаття 310 КПК України).
Рішення, одне з яких за результатами розгляду апеляційної скарги може постановити апеляційний суд, передбачені ст. 407 КПК України.
Колегія суддів вважає, що рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6, подану в інтересах ОСОБА_7, без задоволення.
Керуючись ст. 117, 309, 376, 395, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Клопотання адвоката ОСОБА_6 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити.
Поновити адвокату ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01 лютого 2022 року.
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6, подану в інтересах ОСОБА_7, залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01 лютого 2022 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4