Document No. 104034115

справа № 991/680/22

провадження №11-сс/991/110/22

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2022 року м.Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1,

суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,

захисників підозрюваного ОСОБА_5 адвокатів ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10 лютого 2022 року про відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10 лютого 2022 року відмовлено у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_8 на повідомлення про підозру.

Висновки слідчогосудді щодо відмовиу задоволенніскарги мотивовані тим, що стороною захисту не наведено у скарзі обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на будь-яку непричетність ОСОБА_5 до кримінального правопорушення, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, або необґрунтованість повідомленої підозри, доводи сторони захисту не свідчать про очевидну і категоричну недопустимість доказів, на яких вона ґрунтується.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою слідчого судді, вважаючи її незаконною, оскільки викладені у ній висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на припущеннях, захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_8 звернувся з апеляційною скаргою, за вимогами якої просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою задовольнити скаргу на повідомлення детектива про підозру та скасувати повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК, здійснене 21 серпня 2021 року в межах кримінального провадження №52021000000000060 від 03 лютого 2021 року.

В обґрунтування апеляційної скарги та доповнень до неї, посилаючись на судову практику, захисник вказує, що повідомлення про підозру має бути скасовано, так як в діях ОСОБА_5 відсутня об`єктивна сторона злочину, тобто немає складу злочину, який є підставою кримінальної відповідальності.

Аналізуючи матеріали провадження, сторона захисту вважає, що підозра є необґрунтованою, а зазначені в повідомленні про підозру докази отримані внаслідок істотного та очевидного порушення прав та свобод людини (чи отримані як похідні від очевидно недопустимих доказів і є очевидно недопустимими згідно з доктриною «плодів отруйного дерева»), їх недопустимість обумовлена такими обставинами, які у будь-якому випадку не можуть бути усунуті в ході подальшого розслідування чи судового розгляду або шляхом надання додаткових матеріалів, які вже є у розпорядженні сторони кримінального провадження.

Наведене у сукупності, на погляд захисту, свідчить про необґрунтованість повідомлення про підозру ОСОБА_5, а так само про незаконність оскаржуваної ухвали.

Позиції учасників судового провадження.

Захисники підозрюваного у судовому засідання апеляційну скаргу підтримали, просили задовольнити у повному обсязі з зазначених у ній підстав.

Прокурор в судове засідання не з`явилась, подала до суду заяву про розгляд апеляційної скарги без її участі, вимоги за скаргою не підтримала підтримав та просила відмовити в їх задоволенні.

Підозрюваний та особа, яка подала апеляційну скаргу в його інтересах захисник ОСОБА_8 в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, проте з урахуванням позиції захисників підозрюваного відповідно до ч.4 ст.405 КПК апеляційний розгляд проведено без участі інших учасників провадження.

Мотиви суду.

Суд зазначає, що повідомлення про підозру є одним з важливих етапів стадії досудового розслідування, що становить систему процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора, спрямованих на формування законної і обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка стала підозрюваним, можливості захищатись усіма дозволеними законом засобами і способами.

Викладена в письмовому повідомленні підозра служить підґрунтям для початку реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні, у підозрюваного з`являються можливості впливати на зміст підозри та на подальше формулювання обвинувачення у обвинувальному акті, яким завершується досудове розслідування. Сформульована підозра встановлює межі здійснення слідчим і прокурором обвинувальної діяльності, а підозрюваний, його захисник та законний представник одержують можливість більш цілеспрямовано реалізовувати функцію захисту.

Рішення слідчого або прокурора про повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про таку підозру може бути оскаржено до слідчого судді під час досудового розслідування (п.10 ч.1 ст.303 КПК).

З матеріалів провадження вбачається, що захисник підозрюваного ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду зі скаргою на повідомлення пропідозру,в якійвказав наїї необґрунтованість,а зазначенідетективом уповідомленні пропідозру доказиотримані внаслідокістотного таочевидного порушенняправ тасвобод людини(чиотримані якпохідні відочевидно недопустимихдоказів,і єочевидно недопустимимизгідно здоктриною «плодівотруйного дерева»),їх недопустимість,на думкузахисника,обумовлена такимиобставинами,які убудь-якомувипадку неможуть бутиусунуті уході подальшогорозслідування чисудового розглядуабо шляхомнадання додатковихматеріалів,які вжеє урозпорядженні стороникримінального провадження.В письмовихдоповненнях доскарги стороназахисту посилаючись на судову практику, зазначила, що повідомлення про підозру має бути скасовано, так як в діях ОСОБА_5 відсутня об`єктивна сторона злочину, тобто немає складу злочину, який є підставою кримінальної відповідальності.

В обґрунтуваннядоводів скаргисторона захистунадала копіїматеріалів,які дослідженіу судовомузасіданні,а саме:витяг зЄдиного реєструдосудових розслідувань;протокол обшукуз додаткамивід 20серпня 2021року;протокол затриманняособи,підозрюваної увчиненні злочинувід 21серпня 2021року;повідомлення пропідозру від21серпня 2021року;ухвалу слідчогосудді Вищогоантикорупційного судувід 26серпня 2021року пронадання дозволуна проведенняобшуку;протокол зарезультатами проведеннянегласної слідчої(розшукової)дії аудіо-,відеоконтроль особивід 10серпня 2021року; заяву ОСОБА_9 від03лютого 2021року провчинення злочину;протокол допитусвідка ОСОБА_9 (зізміненими анкетнимиданими)від 03лютого 2021року;протокол оглядута врученнягрошових коштіввід 20серпня 2021року;протокол зарезультатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії спостереження за особою у публічно доступних місцях від 09 серпня 2021 року; протоколи допиту свідка ОСОБА_10 від 10, 11 та 21 серпня 2021 року; протокол додаткового допиту свідка ОСОБА_11 від 20 серпня 2021 року; ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 12 січня 2022 року про відмову в задоволенні апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді від 16 грудня 2021 року про відмову в задоволенні скарги на повідомлення про підозру.

Як вбачаєтьсяз оскаржуваноїухвали,дослідивши змістповідомлення пропідозру ОСОБА_5 від 21серпня 2021року,слідчий суддядійшов висновку,що вінвідповідає вимогамКПК,зокрема,щодо зміступисьмового повідомленняпро підозру,визначеного ст.277КПК України,у ньомулогічно тапослідовно викладеніфактичні обставиниможливого вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення,передбаченого ч.4ст.368КК. У своючергу,сторона захистуне навелау скарзіобставин,які бочевидно табеззаперечно вказувалина будь-якунепричетність підозрюваногодо кримінальногоправопорушення,у вчиненніякого йомуповідомлено пропідозру,або необґрунтованість повідомленоїпідозри,а відтакі відсутніпідстави вважати,що повідомленняпро підозрує необґрунтованим, доводи сторони захисту не свідчать про очевидну і категоричну недопустимість доказів, на яких вона ґрунтується.

При перегляді оскаржуваної ухвали в межах апеляційної скарги, дослідивши надані матеріали, заслухавши пояснення учасників провадження та перевіривши обґрунтованість їх доводів, колегія зазначає наступне.

Дотримання встановленої правової процедури повідомлення про підозру означає, що дії процесуальних суб`єктів мають відповідати вимогам закону, має забезпечувати відповідність стандартам захисту прав людини, єдність змісту та форми кримінального провадження, налагоджену взаємодію верховенства права і законності, що в результаті врівноважує приватні і публічні (суспільні) інтереси заради досягнення цих завдань.

Порушення порядку повідомлення про підозру призводить до нівелювання завдань кримінального провадження, окреслених у ст.2 КПК, що полягають в охороні прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення того, щоб до кожного учасника кримінального провадження було застосовано належну правову процедуру.

В той же час підозра повинна бути обґрунтованою, оскільки закон вимагає, що особа обов`язково повідомляється про підозру передусім за наявності достатніх доказів для її підозри у вчиненні кримінального правопорушення (п.3 ч.1 ст.276 КПК). Якщо про підозру повідомляється особа у разі обрання щодо неї запобіжного заходу, у клопотанні слідчого також уже мають бути такі достатні докази, оскільки КПК встановлює, що підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення (ч.2 ст.177 КПК). Підставою для ймовірного висновку про причетність особи до вчинення злочину та повідомлення особи про підозру є також сам собою факт затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення (п.1 ч.1 ст.276 КПК). Цим фактом і обґрунтовується виникнення припущення про вчинення кримінального правопорушення певною особою, яке має бути перевірене під час кримінального процесуального доказування для її спростування або підтвердження та трансформації в обвинувальне твердження, що знайде своє відображення в обвинувальному акті.

Слід констатувати, що КПК не містить положень, якими були б визначені підстави для скасування повідомлення про підозру та не встановлює будь-яких обмежень щодо предмету перевірки слідчим суддею такого повідомлення, проте положення п.3 ч.1 ст.276 та п.10 ч.1 ст.303 КПК в їх системному зв`язку вказують на те, що можливість оскарження повідомлення про підозру пов`язана виключно з питанням її обґрунтованості, тобто достатності доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, а не з будь-якими іншими.

Тобто під час розгляду скарг зазначеної категорії предметом перевірки слідчого судді є не лише питання дотримання процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, а й питання дотримання стандарту «достатніх підстав (доказів)» для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, зважаючи при цьому на рівень обмеження прав, свобод та інтересів особи внаслідок повідомлення її про підозру та строк здійснення досудового розслідування.

Із урахуванням цього, стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей повідомлення особі про підозру передбачає наявність доказів, які лише об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і вони є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри.

Таким чином, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо достатньої обґрунтованості підозри, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення саме вини особи у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення. Факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для висунення обвинувачення чи обґрунтування обвинувального вироку.

Отже, на стадії досудового розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.

Як убачаєтьсяз матеріалівпровадження повідомленняпро підозру ОСОБА_5 від 21серпня 2021року містить,зокрема,такі відомості:зміст підозри, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5, стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється.

Зі змісту повідомлення про підозру слідує, що в ньому логічно та послідовно викладені фактичні обставини можливого вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК.

Дослідивши матеріали провадження в межах своєї компетенції, слідчий суддя при перевірці доводів та обставин, на які посилалась сторона захисту, як на підстави для скасування повідомлення про підозру, дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів, що захисником не наведено у скарзі обставин (відсутність складу злочину або інше), які б очевидно та беззаперечно вказували на непричетність підозрюваного до кримінального правопорушення, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, та відсутність достатніх підстав для підозри, тобто про її необґрунтованість.

Разом з цим, надаючи оцінку зазначеним в скарзі слідчому судді та в апеляційній скарзі доводам сторони захисту про недопустимість доказів, на яких ґрунтується повідомлення про підозру ОСОБА_5, суд виходить з того, що на стадії досудового розслідування визнання доказів слідчим суддею, судом недопустимими можливо лише у випадках, коли такі докази отримані внаслідок істотного та очевидного порушення прав та свобод людини і їх недопустимість обумовлена такими обставинами, які у будь-якому випадку не можуть бути усунуті в ході подальшого розслідування чи судового розгляду або шляхом надання додаткових матеріалів, які вже є у розпорядженні сторони кримінального провадження. Тобто, висновок про недопустимість відповідного доказу є категоричним навіть із врахуванням відповідних особливостей стадії досудового розслідування. Суд на цій стадії може визнати недопустимими лише очевидно недопустимі докази, порушення збирання яких не може бути спростоване будь-якими іншими матеріалами.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, слідчий суддя надав оцінку кожному доводу сторони захисту та дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів, про те, що доводи сторони захисту не свідчать про очевидну і категоричну недопустимість доказів, на яких ґрунтується повідомлення про підозру ОСОБА_5, а остаточна оцінка зібраним у кримінальному провадженні доказам і, за наявності правових підстав, визнання їх недопустимими може бути здійснено під час розгляду кримінального провадження по суті.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що твердження про недопустимість доказів, на яких ґрунтується повідомлення про підозру ОСОБА_5, не підтверджуються матеріалами судового провадження, підстав, передбачених ст.ст.87-89 КПК щодо визнання доказів, про які зазначали захисники, недопустимими під час розгляду апеляційної скарги не встановлено, а тому на стадії досудового розслідування зазначені стороною захисту доводи колегія суддів вважає передчасними, а відповідні вимоги щодо визнання доказів недопустимими такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до змісту ст.368 КПК питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні та винуватості особи в його вчиненні вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.

Сторона захисту в поданій слідчому суді скарзі та в апеляційній скарзі зауважує на відсутність в діях підозрюваного ОСОБА_5 об`єктивної сторони злочину як на одну з підстав для скасування повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК, та вказує, що кваліфікаціядій службовоїособи заст.368КК виключається,якщо дії,за сприянняу вчиненніяких вонаотримала неправомірнувигоду,належать довиключної компетенціїколегіального органу. На думку захисту саме такоговисновку щододій службовоїособи колегіальногооргану прийшов Верховний Судколегією суддів Третьої судовоїпалати упостанові від13січня 2021у справі243/1573/17(провадження№51-4962км20) та цю обставину неможливо виправити подальшим ходом досудового або судового слідства, пред`явленням нових доказів.

Водночас,як вбачаєтьсяз вказаноїпостанови, в наведениху ніймотивів відсутнійзазначений стороноюзахисту висновок,та залишаючирішення судівбез змін,Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій саме про недоведеність, що в діянні особи є склад інкримінованого кримінального правопорушення.

Таким чином, зазначені стороною захисту доводи щодо відсутності в діях підозрюваного ОСОБА_5 об`єктивної сторони злочину є передчасними, ґрунтуються на власному помилковому трактуванні судової практики Верховного Суду, а тому необґрунтованими.

В апеляційній скарзі містяться також інші аргументи сторони захисту, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини стаття 6§1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод зобов`язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені. При цьому міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Порушень інших норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними захисником підозрюваного в апеляційній скарзі, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді підлягає залишенню без змін, а відтак вимоги апеляційної скарги підлягають залишенню без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 376, 395, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10 лютого 2022 року про відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

______________ _____________ ______________

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3