- Presiding judge (HACC) : Strohyi I.L.
- Judge (HACC) : Maslov V.V., Fedorak L.M.
Справа № 991/10566/20
Провадження 1-кп/991/91/20
УХВАЛА
27 квітня 2022 року місто Київ
Вищий антикорупційний суд колегією у складі:
головуючий ОСОБА_1,
судді ОСОБА_2, ОСОБА_3,
секретар судового засідання ОСОБА_4,
за участі сторін кримінального провадження:
прокурор ОСОБА_5,
сторона захисту:
обвинувачений ОСОБА_6,
захисник ОСОБА_7, ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, а також клопотання захисника ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу у кримінальному провадженні №52020000000000450 за обвинуваченням:
ОСОБА_6, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Суми, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст.15, ч.4ст. 27, ч. 1 ст. 369 Кримінального кодексу України (далі КК),
у с т а н о в и в:
1.У Вищому антикорупційному суді (далі суд, колегія суддів) перебуває зазначене кримінальне провадження.
І. Питання, що вирішуються та позиції сторін кримінального провадження
Обґрунтування клопотання прокурора
2.26 квітня 2022року прокурор першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 (далі прокурор)подавклопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 .
3.Клопотання обґрунтовано тим, що ухвалою колегії суддів від 01 жовтня 2021 року змінено запобіжний захід, застосований ухвалою від 31 серпня 2021 року щодо обвинуваченого ОСОБА_6, у вигляді застави в сумі 681000гривень,на запобіжнийзахід увигляді триманняпід вартою,строком на60днів,із взяттямпід вартув залісуду. Надалі запобіжний захід неодноразово продовжувався, в останнє ухвалою від04березня2022рокудо 02 травня 2022року (включно).Цими ж ухвалами обвинуваченому ОСОБА_6 визначено заставу в сумі 737 750 гривень, із покладенням додаткових процесуальних обов`язків.
4.В обґрунтування клопотання про продовження строку тримання під вартою, прокурор зазначив, що на теперішній час продовжують існувати ризики, передбачені пунктами 1, 3, 4 ч.1ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), а саме: можливість переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконний вплив на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
5.У зв`язку з викладеним, прокурор просить продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 на 60 днів, адже наразі відсутні відповідні запобіжники для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК.
Обґрунтування клопотання захисника
6.27 квітня 2022 року на адресу суду надійшло клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу, яке мотивоване тим, що наразі потерпілий та майже всі свідки допитані в судовому засіданні, що вказує на те, що ризик впливу на свідків фактично нівельований.
7.Захисник також вважає, що відсутній ризик переховування від суду, оскільки у зв?язку з дією воєнного стану, обвинувачений не зможе покинути державу.
8.Щодо ризику перешкоджання кримінальному провадженні іншим чином, захисник зазначив, що раніше суд констатував в ухвалі наявність цього ризику, оскільки обвинувачений неодноразово не з?являвся до суду, чим перешкоджав здійсненню правосуддя. Проте, це обумовлювалось віддаленістю місця проживання обвинуваченого від суду, який постійно знаходився в м. Чугуїв Харківської області.
9.Захисник ОСОБА_8 поміж іншого зазначає, що обвинувачений є спеціалістом в галузі будівництва та енергетики, що у воєнний стан є вкрав важливими спеціальностями, фахівці за якими допомагають нівелювати відновлення зруйнованої інфраструктури, у тому числі військової.
10.Ураховуючи викладене, захисник ОСОБА_8 просить змінити щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та просить застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною виїзду за адміністративні межі міста Києва та покидати житло за адресою: АДРЕСА_2 у період часу з 23 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин.
Позиція сторони обвинувачення в суді
11.У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 підтримав та просив його задовольнити. Прокурор вважає, що ризики, зазначені у клопотанні не зменшилися, а більш м`який запобіжний захід не здатний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Окрім того, прокурор покликався на введений в Україні воєнний стан, що очевидно підвищує ймовірність існування ризиків, про які йдеться у клопотанні. Також прокурор, посилаючись на попередню недобросовісну поведінку ОСОБА_6, заперечив щодо заміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м`який.
Позиція сторони захисту в суді
12.Захисник ОСОБА_7 у судовомузасіданні заперечив щодо задоволення клопотання прокурора, покликаючись на необґрунтованість та безпідставність клопотання, натомість, ОСОБА_7 підтримав клопотання захисника ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу.
13.Захисник ОСОБА_8 у судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання прокурора. Власне ж клопотання захисник підтримав, покликаючись на обставини, зазначені у ньому.
14.Обвинувачений ОСОБА_6 заперечив щодо клопотання прокурора, водночас підтримав клопотання захисника ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу. Зазначив, зокрема, що якщо він перебуватиме на свободі, зможе принести користь державі у її відбудові після військових дій, адже має для цього відповідний досвід в енергетичній сфері.
ІІ. Установленісудом обставини, положення закону, яким суд керувався та мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали
15.Заслухавши думки учасників судового засідання, вирішуючи клопотання, суд виходить із такого.
Щодо клопотання прокурора
16.Згідно з ч. 1 ст. 333 КПКзаходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.
17.Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 131 КПК).
18.Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.
19.Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам (ч.1ст.177КПК).
20.Отже, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення дієвості кримінального провадження, тобто досягнення його завдань.
21.Під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, судом установлено, що ухвалою колегії суддів від 01 жовтня 2021 року змінено запобіжний захід, застосований ухвалою від 31 серпня 2021 року до обвинуваченого ОСОБА_6, у вигляді застави в сумі 681000 гривень, на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, із взяттям під варту в залі суду.
22.Ухвалами суду від 12 січня 2022 року та 04 березня 2022 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто до 12 березня 2022 року та 02 травня 2022 року відповідно.
23.Також цими ухвалами ОСОБА_6 визначено заставу у розмірі 325 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 737 750 гривень. У разі внесення застави, на обвинуваченого покладено додаткові процесуальні обов`язки: (1)прибувати до прокурора та суду за першим викликом; (2) не відлучатися із Харківської області без дозволу суду; (3)повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи; (4) утримуватися від спілкування з будь-якими особами з приводу обставин, викладених у обвинувальному акті у кримінальному провадженні №52020000000000450 від 17 липня 2020 року, окрім своїх захисників, слідчих, детективів, прокурорів, суду; (5) утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілим, зазначеними в обвинувальному акті та реєстрі матеріалів досудового розслідування; (6) здати на зберігання до відповідних органів Державної міграційної служби України паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, які надають право виїзду з України та в`їзду в Україну; (7)носити електронний засіб контролю.
24.Строк дії обов`язків, покладених судом на обвинуваченого ОСОБА_6, у разі внесення застави, визначений у два місяці з моменту звільнення його з-під варти внаслідок внесення застави.
25.Як вбачається з ухвал суду, підставами для їх постановлення було встановлення судом існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК, таких як: (1) ризик переховування від суду; (2) ризик незаконного впливу на потерпілого та свідків та (3)ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а саме шляхом неприбуття за викликом до суду.
26.Згідно зчастинами 1,2ст.22КПКкримінальне провадженняздійснюєтьсяна основізмагальності,що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами,передбаченимицимКодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
27.Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати суду докази обставин, на які вони посилаються (ч. 5 ст. 131 КПК).
28.Зі змісту частин 3, 4 та 5 ст. 199 КПК випливає, що суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою. Суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
29.Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: (1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; (2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; (3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
30.Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності інші обставини, перелік яких визначений у ст. 178 КПК.
31.З огляду на зазначене вище, колегії суддів належало вирішити, чи довели сторони кримінального провадження обставини, на які вони покликаються. Вирішуючи це питання, суд виходив із такого.
32.Статтею 177 КПК встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, атакожзапобігання спробам,зокрема: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка 4)перешкоджатикримінальному провадженнюіншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
33.На переконання колегії суддів, відповідні ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. Водночас КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
34.Отже, перш за все, суду слід перевірити чи підтверджується існування ризиків, на які покликається прокурор.
(1) Ризик переховування від суду
35.На переконання колегії суддів, ймовірна можливість переховування ОСОБА_6 від суду підтверджується тим, що кримінальні правопорушення, у вчиненні яких він обвинувачується, передбачають, зокрема, покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від суду.
36.Суд наголошує, що звільнення від відбування покарання з випробуванням чи призначення покарання більш м`якого, ніж передбачено законом, за вчинення корупційного злочину КК не передбачено. Водночас одне з кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 є корупційним.
37.Окрім того, ОСОБА_6 має паспорти громадянина України для виїзду за кордон та протягом 2016-2020 років він неодноразово виїжджав за кордон, що свідчить про можливість обвинуваченого, з метою уникнення кримінальної відповідальності, покинути територію України.
38.До того ж, що також є важливим,Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом Президента України від 18 квітня 2022 № 259/2022, затвердженого Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ), строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року, строком на 30 днів. Очевидно, що в умовах, які існують в Україні, викликаних безпрецедентною військовою та нелюдською агресією російської федерації проти України, у ОСОБА_6 збільшуються можливості для ухилення від суду, адже у держави наразі з об`єктивних причин відсутні можливості належним чином контролювати поведінку обвинуваченого.
39.Судом також враховано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 01 червня 2021 року, згідно з яким ОСОБА_6 є керівником ТОВ «Харківенергозбуд-2021», ТОВ«Харківтеплозбуд» та ТОВ «Харківенергомонтаж-2021», та як керівник вказаних суб`єктів господарювання він може розпоряджатися майном, коштами, мати доступ до банківських рахунків, що не виключає можливості використовувати ресурси цих суб`єктів господарювання для переховування від суду. Перебування цих підприємств у стадії ліквідації, висновків суду не спростовують, адже не позбавляють обвинуваченого можливості використати ресурси зазначених суб`єктів господарювання з метою переховування від суду.
40.Колегія суддів також відзначає, що доказів ліквідації товариств, керівником яких є обвинувачений ОСОБА_6, суду не надано.
41.Згідно з даними, зазначеними ОСОБА_6 у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2019 рік, подану 29травня2020 року у його власності є кошти готівкою в сумі: 30000 доларів США, 18000 Євро, 385000 гривень, також він володіє 15 біткоїнами. Згідно з даними, зазначеними ОСОБА_6 у декларації особи після звільнення (уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), яка охоплює 2020 рік, він володіє лише 1 біткоїном, інформація про наявність будь-яких інших грошових активів відсутня. Також у декларації за 2019 рік ОСОБА_6 декларував у своїй власності автомобіль Mersedes-Benz S500, 2008 року випуску, вартістю 430000 гривень та коштовні годинники.
42.Однак, у декларації ОСОБА_6 за 2020 рік, поданій 31 березня 2021 року, гроші в готівці відсутні, кількість біткоїнів зменшилася до 1-го, а також відсутній автомобіль Mersedes-Benz S500, проте, не відображено жодної інформації, яка б пояснювала, куди зникли (витрачені тощо) 30000 доларів, 18000 євро, 14 біткоїнів, задекларована вартість яких становить 3307985гривень та автомобіль. У суді ОСОБА_6 не надав доказів витрачання чи втрати цих активів. За таких обставин, у суду є обґрунтовані підстави вважати, що зазначені вище кошти та майно і досі перебувають у розпорядженні обвинуваченого.
43.У декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (охоплює попередній рік) 2020, ОСОБА_6 задекларував у своїй власності: частину квартири у АДРЕСА_3 . Окрім того, обвинувачений, як член гаражного кооперативу має право користування ще двома гаражами у ГК Железнодорожник-1. Також, ОСОБА_6 зазначив у декларації, що у м. Харків повністю або частково побудований з його матеріалів чи за його кошти житловий будинок загальною площею 118 м кв. У власності обвинуваченого також є два коштовні годинники.
44.Тобто, обвинувачений за рахунок наведеного вище майна, ймовірно, може мати певні фінансові ресурси для переховування від суду.
45.Захистом не надано суду належних та достатніх доказів витрачання (відчуження) обвинуваченим коштів та майна, зазначеного вище.
46.Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що наразі продовжує існувати ризик переховування від суду.
(2) Ризик незаконного впливу на потерпілого та свідків
47.Суд погоджується зі стороною захисту у тому, що оскільки наразі потерпілий та усі свідки допитані, то відсутні обґрунтовані підстави вважати, що ризик незаконного впливу обвинуваченого на свідків та потерпілого продовжує існувати.
(3) Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином
48.Суд вважає, що наразі існує ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а саме шляхом не прибуття за викликом до суду, з огляду на таке.
49.Суд зауважує, що обвинувачений ОСОБА_6 неодноразово допускав неявки в судові засідання, а саме: 01 березня 2021 року, 29 квітня 2021 року, 25травня 2021 року, 23червня 2021 року без поважних причин, завчасно не повідомляв про неможливість його прибуття до суду, що є порушенням ним обов`язків, встановлених п.1ч.7 ст. 42 КПК та обов`язків, покладених на обвинуваченого судом.
50.У зв`язку із цим, ухвалою суду від 23 червня 2021 року на ОСОБА_6 на підставі статей 139, 323 КПК накладено грошове стягнення.
51.Окрім того,ухвалоюсуду від 07 липня 2021 року на підставі ч. 8 ст. 172 КПК звернено в дохід держави частину застави, внесеної заставодавцем за обвинуваченого ОСОБА_6 .
52.Оскільки відповідно до статей 42, 318, 323 КПК судовий розгляд здійснюється з обов`язковою участю обвинуваченого, то очевидно, що неприбуття останнього у судове засідання є підставою для відкладення судового розгляду.
53.Водночас, на переконання колегії суддів, неодноразове неприбуття у судове засідання обвинуваченого без поважних причин є перешкоджанням кримінальному провадженню (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК), адже це унеможливлює здійснення судового розгляду та призводить до відкладення судових засідань і як наслідок до невиправданого затягування судового провадження.
54.Ураховуючи це, колегія суддів вважає, що прокурором доведено існування ризику того, що обвинувачений ОСОБА_6 може перешкоджати кримінальному провадженню.
55.Водночас, суд наголошує на тому, що накладення на обвинуваченого грошового стягнення за неприбуття до суду, а також звернення в дохід держави частини застави, внесеної не самим обвинуваченим, а за нього, не позбавляє суд права, з метою забезпечення дієвості кримінального провадження, за наявності для цього передбачених ст. 177 КПК підстав застосувати щодо обвинуваченого запобіжний захід.
56.Суд також бере до уваги, щогрошове стягненняв сумі4540гривень,застосоване ухвалоювід 23червня 2021року обвинуваченийсплатив 24листопада 2021року,згідно зквитанцією №0.0.2354847783.1.Це,на переконання суду, свідчить про те, що ОСОБА_6 без поважних причин не виконує або не вчасно виконує рішення суду, яке набрало законної сили ще 23 червня 2021 року, а грошове стягнення обвинуваченого сплачено лише 24 листопада 2021 року, не зважаючи на те, що суд неодноразово нагадував ОСОБА_6 профактнесплати нимгрошовогостягнення.
ІІІ. Позиція суду
57.З урахуванням зазначеного вище, суд дійшов наступних висновків.
58.Зважаючи на усі обставини цього кримінального провадження, наведені у попередніх розділах ухвали, колегія суддів переконана, що прокурор довів наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики того, що обвинувачений ОСОБА_6 ймовірно може: (1)переховуватись від суду та (2) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Тобто прокурором доведено, що частина заявлених ним раніше ризиків не зменшилися.
59.Вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою, суд, з урахуванням наведених вище обставин, виходить із такого.
60.Згідно з ч. 1 ст. 197 КПК строк дії ухвали суду про продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
61.Частиною 3 ст. 176 КПК встановлено, що суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
62.Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.
63.Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років (п. 4 ч. 2 ст.183КПК).
64.Колегія суддів також враховує наступні обставини, а саме: (1)одне із кримінальних правопорушень, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6, згідно зі ст. 12 КК відноситься до особливо тяжких і у разі визнання його винуватим, йому може загрожувати покарання у виді позбавленням волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна; (2)станом на день вирішення клопотання ОСОБА_6 виповнилося 38 років, останній пояснив, що він фізично здоровий, наразі нічим не хворіє; (3) ОСОБА_6 володіє нерухомим майном на території України, він одружений та має малолітніх дітей. Наявність дітей, хоча і свідчить про певні соціальні зв`язки, однак з урахуванням наведених вище обставин, не є достатнім стримуючим фактором. Поряд із цим, обвинувачений раніше пояснював, що з дружиною і дітьми він проживає не постійно; (4) обвинувачений, наразі ніде не працює; (5) ОСОБА_6 раніше не судимий; (6) обвинувачений ОСОБА_6 не дотримувався умов раніше застосованого до нього запобіжного заходу. Відомостей щодо повідомлення йому про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення суду не надано; (7) згідно з обвинувальним актом, кримінальним правопорушенням, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 майнової шкоди не завдано.
65.Відомостей, які свідчили б про неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, сторонами не надано.
66.Отже, зважаючи на встановлені судом існуючі ризики, про які йшлося вище, колегія суддів дійшла висновку про задоволення клопотання прокурора щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 на строк 60 днів. На це рішення суду не впливає той факт, що перестав існувати один із ризиків, який раніше враховувався судом, а саме незаконний вплив на потерпілого та свідків, адже зваживши на стадію кримінального провадження і попередню процесуальну поведінку обвинуваченого, колегія суддів дійшла переконання, що наявність двох ризиків є достатнім для продовження тримання обвинуваченого під вартою.
Щодо визначення розміру застави
67.Визначаючись із тим, чи слід визначити обвинуваченому розмір застави, як альтернативу триманню під вартою, колегія суддів виходить із такого.
68.Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертоюцієї статті.
69.Суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею (п. 3 ч. 4 ст. 183 КПК).
70.Згідно з ч. 4 та п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК розмір застави визначається судомзурахуванням обставинкримінальногоправопорушення,майновоготасімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків танеможе бутизавідомонепомірнимдля нього.
71.Щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, розмір застави визначається від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
72.У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (абзац п`ятий ч. 5 ст. 182 КПК).
73.З огляду на це, суд дійшов висновку, що, незважаючи на те, що ОСОБА_6 раніше порушив умови застосованого щодо нього запобіжного заходу у вигляді застави, обвинуваченому все ж таки варто визначити розмір застави. Проте, розмір застави, яку слід визначити ОСОБА_6 повинен у повній мірі гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.
74.У цьому зв`язку суд зауважує, що попередній розмір застави, визначений в ухвалі від 31 серпня 2021 року в межах, передбачених п. 3 ч. 4 ст. 182 КПК не забезпечив виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, адже останній відмовився носити електронний засіб контролю (браслет).
75.Тому, на переконання колегії суддів, розмір застави, який належить визначити обвинуваченому ОСОБА_6 має бути більшим за розмір, встановлений п. 3 ч. 4 ст.182КПК, та має дорівнювати 325 прожитковим мінімумам для працездатних осіб.
76.Окрім того, суд зазначає, що згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2022року становить 2481 грн. Але, оскільки цією ухвалою суд не змінює розмір застави, а лише продовжує строк дії раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, розмір застави має залишатися таким, що визначений ухвалою колегії суддів від 01жовтня 2021 рокую. Тобто у розмірі 325 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», що становить 737 750 гривень (2270х325=737750).
77.Залишаючи незмінним розмір застави, суд враховував обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6, майновий та сімейний стан обвинуваченого, інші дані про його особу та ризики, існування яких суд встановив у цій ухвалі.
78.Суд також вважає, що з урахуванням майнового стану обвинуваченого, зазначеного у цій ухвалі, визначений судом розмір застави не буде завідомо непомірним для ОСОБА_6 .
Щодо покладення обов`язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК
79.Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК в ухвалі суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання.
80.Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
81.У випадку внесення застави такі обов`язки покладаються на обвинуваченого строком на два місяці (ч. 7 ст. 194 КПК).
82.У зв`язку із застосуванням до ОСОБА_6 альтернативного запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, у вигляді застави та встановленням ризиків кримінального провадження таких як переховування від суду, незаконного впливу на потерпілого та свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов`язки, а саме: (1) прибувати до прокурора та суду за першим викликом; (2) не відлучатися із Харківської області без дозволу суду; (3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи; (4)утримуватися від спілкування з будь-якими особами з приводу обставин, викладених у обвинувальному акті у цьому кримінальному провадженні, окрім своїх захисників, слідчих, детективів, прокурорів, суду; (5)здати на зберігання до відповідних органів Державної міграційної служби України паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, які надають право виїзду з України та в`їзду в Україну; (6) носити електронний засіб контролю.
83.Такі обов`язки за своїм характером не є занадто обтяжливими для ОСОБА_6 .
Щодо клопотання захисника ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу
84.На переконання суду, наведені вище обставини, які брались колегією суддів до уваги під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6, не дають підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу на інший більш м`який.
85.Суд вважає неспроможними покликання захисту на те, що ймовірне працевлаштування ОСОБА_6 у разі звільнення останнього з під-варти нівелює ризики переховування від суду та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Адже існування цих ризиків залежить не від місця роботи особи чи місця її проживання, а від ставлення, зокрема обвинуваченого до покладених на нього законом та/або судом процесуальних обов`язків.
86.У цьому контексті, суд зауважує, що обвинувачений ОСОБА_6 раніше вже неодноразово порушував покладені на нього процесуальні обов`язки, що власне було підставою для накладення на нього грошового стягнення, звернення в дохід держави частини застави (двічі) та зміну запобіжного заходу, а сама недобросовісна поведінка обвинуваченого негативно впливала на дієвість кримінального провадження.
87.Суд не погоджується із твердженнями захисту про те, що начебто через дію в Україні воєнного стану, обвинувачений не зможе покинути державу. Така позиція є хибною, адже навпаки, оскільки певна частина України наразі є окупованою, то можливість особи переховуватись від суду на такій території збільшується. Окрім того, обвинувачений є батьком трьох неповнолітніх дітей, що дає йому можливість легально покинути територію України, що очевидно перешкоджатиме кримінальному провадженню.
88.Не може бути підставою для зміни запобіжного заходу те, що обвинувачений є спеціалістом в галузі будівництва та енергетики, що у воєнний стан є вкрав важливими спеціальностями. Фаховість ОСОБА_6 у певній галузі жодним чином не нівелює ризики, ймовірне існування яких встановлено судом.
89.З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу слід відмовити.
Інші питання.
90.Під час розгляду клопотання, обвинувачений та захисник наводили й інші аргументи, які жодним чином не свідчать про помилковість висновків, до яких дійшов суд у цій ухвалі. Тому, колегія суддів виходить із усталеної практики ЄСПЛ. Так, хоча п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. пункт 29 рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09грудня 1994 року, № 303-A; п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява №4909/04). Розглядаючи зазначене клопотання, суд надав відповіді на всі вагомі аргументи сторін кримінального провадження.
З цих підстав, керуючись статтями 371, 372, 375, 376 КПК, суд
п о с т а н о в и в:
1.Клопотання прокурора ОСОБА_5 про продовженнястрокудіїзапобіжного заходуувиглядітримання підвартоюзадовольнити.
2.Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 25 червня 2022 року.
3.Визначити обвинуваченому ОСОБА_6 заставу у розмірі 325 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 737 750 (сімсот тридцять сім тисяч сімсот п`ятдесят) гривень.
4.Застава може бути внесена обвинуваченим, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду за реквізитами: код ЄДРПОУ - 42836259, номер рахунку за стандартом IBAN UA678201720355279004000096000.
5.У разі внесення застави у визначеному судом розмірі вважається, що до обвинуваченого обрано запобіжний захід у вигляді застави.
6.Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу, протягом дії ухвали.
7.У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 строком на два місяці наступні обов`язки:
1) прибувати до прокурора та суду за першим викликом;
2) не відлучатися із Харківської області без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи;
4) утримуватися від спілкування з будь-якими особами з приводу обставин, викладених у обвинувальному акті у кримінальному провадженні№52020000000000450 від 17 липня 2020 року, окрім своїх захисників, слідчих, детективів, прокурорів, суду;
5) здати на зберігання до відповідних органів Державної міграційної служби України паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, які надають право виїзду з України та в`їзду в Україну;
6) носити електронний засіб контролю.
8.Строк дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, визначити два місяці з моменту звільнення з-під варти внаслідок внесення застави.
9.У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу відмовити.
Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскарженашляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду через Вищий антикорупційний суд протягом п`яти днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_1 ОСОБА_3