Document No. 104451875

Справа № 991/904/22

Провадження 1-кп/991/6/22

УХВАЛА

20 травня 2022 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5,

обвинуваченого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

захисника ОСОБА_7,

захисника ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),

розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_7 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 серпня 2021 року за №52021000000000398 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Вищого антикорупційного суду знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

У підготовчому судовому засіданні захисник ОСОБА_7 подав клопотання про закриття кримінального провадження №52021000000000398.

1. Обґрунтування клопотання

У клопотанні захисник просить закрити кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, у зв`язку із неповідомленням ОСОБА_6 про підозру та відсутністю законних підстав для розгляду обвинувального акта в суді.

В обґрунтування означеної вимоги захисник зазначає про таке.

ОСОБА_6 є суддею. Суддя належить до категорії тих осіб, щодо яких здійснюється особливий порядок кримінального провадження. Однією із складових особливого порядку кримінального провадження щодо судді є процедура здійснення повідомлення про підозру.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 481 КПК України письмове повідомлення про підозру судді здійснюється Генеральним прокурором або його заступником.

Частиною 2 ст. 481 КПК України визначено, що Генеральний прокурор (виконувач обов`язків Генерального прокурора), його заступник, керівник обласної прокуратури може доручити іншим прокурорам здійснити письмове повідомлення про підозру особам, щодо яких застосовується особливий порядок кримінального провадження.

Захисник вважає, що в аспекті визначення процесуальної форми до доручення мають застосовуватися законодавчі положення про форми процесуальних рішень, передбачені ст. 110 КПК України, оскільки доручення прокурора є процесуальним рішенням. Така процесуальна форма вбачається із системного тлумачення положень ст. 110 КПК України у взаємозв`язку із положеннями ч. 5 ст. 36, ч. 1, 2 ст. 37, ч. 6 ст. 218 КПК України, сформованою вітчизняною судовою практикою.

Захисник стверджує, що повідомлення про підозру один з найважливіших етапів досудового розслідування, що становить систему процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора, спрямованих на формування законної і обґрунтованої підозри, за умови забезпечення особі, яка стала підозрюваним, можливості захищатись усіма дозволеними законом засобами і способами.

Повідомлення про підозру є кримінально-процесуальним рішенням, яке утворює, змінює чи припиняє права і обов`язки для всіх сторін кримінального провадження. Цим актом у кримінальному провадженні вперше формулюється та обґрунтовується підозра конкретної особи у вчиненні кримінального правопорушення. Повідомлення про підозру має правові наслідки в конкретному кримінальному провадженні з його початку до завершення та за процесуальною формою має бути передбачено (встановлено) кримінальним процесуальним законом.

З огляду на важливість такого процесуального рішення як повідомлення про підозру судді, захисник вважає, що процесуальне рішення Генерального прокурора або його заступника, яким він доручає іншим прокурорам здійснити письмове повідомлення про підозру судді, має відповідати вимогам ст. 110 КПК України. Зокрема, це має бути постанова прокурора, виготовлена на офіційному бланку та підписана службовою особою, яка прийняла відповідне процесуальне рішення.

Але матеріали кримінального провадження №52021000000000398 від 12.08.2021 не містять постанови Генерального прокурора або його заступника, якою б доручалося іншим прокурорам здійснити письмове повідомлення про підозру судді ОСОБА_6 . Матеріали кримінального провадження містять лише доручення прокурорам групи прокурорів у кримінальному провадженні №52021000000000398 вручити письмове повідомлення про підозру судді ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченому ч. 3 ст. 368 КК України (без дати).

Зазначений документ, на переконання захисника, не є належно оформленим процесуальним рішенням Генерального прокурора, оскільки не відповідає вимогам ст. 110 КПК України і не уповноважує інших прокурорів здійснити письмове повідомлення про підозру судді ОСОБА_6 . Отже, повідомлення про підозру ОСОБА_6 здійснено неуповноваженою службовою особою.

Здійснення повідомлення про підозру судді неналежним суб`єктом має правові наслідки така особа не вважається притягнутою до кримінальної відповідальності у визначеному законом порядку. Вручення повідомлення про підозру іншим прокурором є врученням його неналежною (неуповноваженою) особою і не має своїм наслідком залучення судді до участі у кримінальному провадженні як підозрюваного.

Захисник вважає, що оскільки ОСОБА_6 не набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, то за таких обставин обвинувачення не може бути йому пред`явлене. Отже, обвинувальний акт не може розглядатися по суті.

Захисник зазначає, що ненабуття ОСОБА_6 процесуального статусу підозрюваного у цьому у кримінальному провадженні та відповідно і статусу обвинуваченого, не є однією із підстав для закриття кримінального провадження під час підготовчого провадження.

Водночас, аналіз підстав для закриття кримінального провадження дозволяє зробити висновок про те, що ці всі підстави об`єднує одна умова кримінально-процесуальна діяльність не може бути продовжена, незалежно від обставин, що можуть свідчити про вчинене кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа.

Тому, оскільки ОСОБА_6 не набув статусу підозрюваного та обвинуваченого у кримінальному провадженні та відповідно кримінально-процесуальна діяльність не може бути продовжена, захисник вважає, що у цьому контексті мають застосовуватися загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК України, як це передбачено ч. 6 ст. 9 КПК України, яка закріплює, що у випадках, коли положення КПК України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження застосовуються загальні засади кримінального провадження.

2. Позиції учасників судового провадження

Захисник ОСОБА_7 клопотання підтримав, просив його задовольнити.

На питання суду зазначив, що при вирішенні питання про закриття кримінального провадження з підстав, про які він зазначає, суд має, перш за все, керуватися засадою верховенства права щодо забезпечення належної правової процедури.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав клопотання захисника ОСОБА_7 про закриття кримінального провадження та просив його задовольнити. Зазначив, що у кримінальному провадженні беруть участь сторони. Однією із сторін кримінального провадження є обвинувачений. Водночас, оскільки повідомлення про підозру вручено йому неналежним суб`єктом, то статусу підозрюваного, а тепер і статусу обвинуваченого він не має. Наведене унеможливлює розгляд кримінального провадження по суті.

Додатково зазначив, що під час вручення йому повідомлення про підозру поцікавився про наявність постанови Генерального прокурора із дорученням про вручення повідомлення про підозру іншим прокурором, на що прокурор відповів йому про те, що така постанова наявна і буде надана пізніше.

Захисник ОСОБА_8 підтримав клопотання захисника ОСОБА_7 . Додав, що доручення Генерального прокурора на вручення ОСОБА_6 повідомлення про підозру іншим прокурором міститься також у тексті повідомлення про підозру. Водночас, ст. 277 КПК України, яка містить вимоги до повідомлення про підозру, не передбачає зазначення таких відомостей.

Також зазначив, що згідно із ДСТУ, який містить вимоги до офіційних документів, дата документа є обов`язковим реквізитом. Проте доручення Генерального прокурора не містить дати створення доручення. Наведене викликає сумніви у своєчасності створення такого документа.

Прокурор ОСОБА_5 просив відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість. Зазначив, що ст. 284 КПК України визначено чіткий перелік підстав для закриття кримінального провадження і обставини, на які посилається захисник, не підпадають під жодну із підстав. Оскільки КПК України визначено перелік підстав для закриття кримінального провадження, то посилання на можливість застосування положень ч. 6 ст. 9 КПК України, на переконання прокурора, є недоречним.

КПК України визначає, що Генеральний прокурор або його заступник можуть доручити вручення повідомлення про підозру судді іншому прокурору. При цьому на Генерального прокурора або його заступника не покладається обов`язок оформити таке доручення у формі постанови. Згідно з ч. 3 ст. 110 КПК України постанова виноситься у випадках, передбачених КПК України, а також коли прокурор визнає це за необхідне.

За змістом положень КПК України особа набуває статус обвинуваченого з моменту направлення обвинувального акта до суду. Отже, обставини, про які зазначає сторона захисту, жодним чином не впливають на набуття ОСОБА_6 статусу обвинуваченого.

У контексті доводів сторони захисту прокурор зазначив, що дата доручення іншому прокурору здійснити вручення повідомлення про підозру зазначена у повідомленні про підозру. Зазначення таких відомостей у повідомленні про підозру не свідчить про невідповідність цього процесуального документа вимогам ст. 277 КПК України. Вважає, що у цьому випадку, враховуючи наявність спеціального суб`єкта та положення ст. 481 КПК України, зазначення таких відомостей є необхідним.

Крім наведеного зазначив, що стороною захисту фактично оскаржується повідомлення про підозру. Можливість оскарження такого рішення передбачена ч. 1 ст. 303 КПК України, і сторона захисту під час досудового розслідування могла реалізувати право на оскарження цього рішення.

3. Оцінка та мотиви суду

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд може прийняти рішення про закриття кримінального провадження лише у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу.

Так згідно з п. 4-8, 10 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі якщо:

- набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою;

- помер підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого;

- існує вирок по тому самому обвинуваченню, що набрав законної сили, або постановлена ухвала суду про закриття кримінального провадження по тому самому обвинуваченню;

- потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством;

- стосовно кримінального правопорушення, щодо якого не отримано згоди держави, яка видала особу;

- після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.

Згідно з ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається:

- у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності;

- з підстави, передбаченої пунктом 3-1 частини першої цієї статті, а саме у разі якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров`я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі;

- якщо прокурор відмовився від підтримання державного обвинувачення, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом;

- досягнуто податковий компроміс у справах про кримінальні правопорушення, передбачені статтею 212 Кримінального кодексу України, відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Вказаний перелік підстав для закриття кримінального провадження на стадії підготовчого судового засідання є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Сторона захисту стверджує, що кримінальне провадження має бути закрите у зв`язку із тим, що ОСОБА_6 не набув процесуального статусу підозрюваного та, як наслідок, і статусу обвинуваченого у цьому кримінальному провадженні з огляду на:

- недотримання процесуальної форми доручення на вручення повідомлення про підозру судді іншим прокурором. На переконання сторони захисту, таке доручення повинно оформлюватися постановою із дотриманням реквізитів, визначених у ст. 110 КПК України;

- неналежне оформлення доручення Генерального прокурора. Захисники зазначають, що доручення Генерального прокурора не містить дати його видачі, що не відповідає вимогам ДСТУ до офіційних документів та викликає сумнів у своєчасності його видачі;

- невідповідність повідомлення про підозру вимогам ст. 277 КПК України через зазначення у ньому відомостей, що не передбачені означеною статтею КПК України.

Водночас клопотання захисника не містить обґрунтування підстав для закриття кримінального провадження, визначених п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України, чи будь-якої із підстав, визначених у ст. 284 КПК України.

Захисник стверджує, що ненабуття особою процесуального статусу підозрюваного, обвинуваченого хоча і не є підставою для закриття кримінального провадження відповідно до ст. 284 КПК України, але така обставина унеможливлює проведення будь-якої кримінально-процесуальної діяльності. Як наслідок, таке провадження має бути закрите на підставі загальних засад кримінального провадження, зокрема верховенства права, як це передбачено ч. 6 ст. 9 КПК України.

Проте обставини, на які посилається сторона захисту, відсутні у переліку підстав для закриття кримінального провадження у підготовчому судовому засіданні, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України (передбачених п. 4-8, 10 ч. 1 та ч. 2 ст. 284 КПК України). Тому суд на підготовчому судовому засіданні не може прийняти рішення про закриття кримінального провадження з підстав, зазначених стороною захисту.

Обставини, на які посилаються захисники, зводяться до питання законності процесуальних дій та рішень сторони обвинувачення під час досудового розслідування. Оцінка таких дій та рішень є предметом судового розгляду у контексті визначення допустимості та достовірності доказів, зібраних на підставі відповідних процесуальних рішень та отриманих за результатами слідчих та процесуальних дій.

Суд зауважує, що доводи сторони захисту, викладені у клопотанні про закриття кримінального провадження та озвучені у судовому засіданні, можуть бути перевірені у ході судового розгляду, у випадку прийняття рішення про його призначення.

Також суд погоджується із прокурором в тому, що доводи клопотання стосуються порушень, допущених при складенні повідомлення про підозру та під час вручення повідомлення про підозру. Ці порушення можуть бути предметом розгляду скарги на повідомлення про підозру. Можливість оскарження такого рішення під час досудового розслідування визначена п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України.

Таким чином, у задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження належить відмовити.

Суд вважає наведені підстави достатніми для висновку про відмову у задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження. Тому оцінка інших доводів захисника, зокрема щодо можливості закриття кримінального провадження з урахуванням загальних засад кримінального провадження чи процедури оформлення та процесуальної форми доручення Генерального прокурора на здійснення повідомлення про підозру іншому прокурору, не здійснювалася.

Керуючись ст. ст. 284, 314, 369, 372, 376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 серпня 2021 року за № 52021000000000398 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти цієї ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3