Document No. 104451880

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

справа №487/4428/16-к

провадження №1-кп/991/99/19

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2022 Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участі:

секретарів судових засідань ОСОБА_4, ОСОБА_5,

ОСОБА_6

прокурора ОСОБА_7

обвинуваченого ОСОБА_8

його захисника, адвоката ОСОБА_9

обвинуваченого ОСОБА_10

його захисника, адвоката ОСОБА_11

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві в залі судових засідань кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №52016000000000054 від 26.02.2016, за обвинуваченням:

ОСОБА_8, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Кривому Розі, Дніпропетровської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України,

ОСОБА_10, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м.Бельци, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, проживає за адресою: АДРЕСА_3,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.3 ст.368, ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.3 ст.369, ч.3 ст.190 ККУкраїни,

ВСТАНОВИВ:

І. Історія провадження

07.10.2019 із Заводського районного суду міста Миколаєва до Вищого антикорупційного суду передано матеріали зазначеного кримінального провадження.

09.10.2019 ухвалою Вищого антикорупційного суду у цьому кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання, а ухвалою від 21.10.2019 судовий розгляд.

13.11.2020 у судовому засіданні прокурор ОСОБА_12 змінив раніше пред`явлене обвинувачення ОСОБА_8 з ч.4 ст.368, ч.1 ст.345 ККУкраїни на ч.3 ст.368, ч.1 ст.345КК України та ОСОБА_10 з ч.5 ст.27, ч.4 ст.368 ККУкраїни на ч.5 ст.27, ч.3 ст.368, ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.3 ст.369, ч.3 ст.190 ККУкраїни (обвинувальний акт у редакції від 12.11.2020).

02.02.2022 зі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора надійшли угоди про визнання винуватості, укладені між прокурором ОСОБА_12, з одного боку, та обвинуваченими у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_8 і ОСОБА_10, з іншого.

24.05.2022 ухвалою Вищого антикорупційного суду закрито кримінальне провадження в частині пред`явленого ОСОБА_8 обвинувачення за ч.1 ст.345 КК України з огляду на звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності.

24.05.2022 прокурор подав заяву, в якій зауважив, що в обвинувальному акті міститься описка у частині пред`явленого обвинувачення ОСОБА_10 за ч.4 ст.27, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 369 КК України, зокрема, попри вірне формулювання пред`явленого обвинувачення як підбурювання до закінченого замаху до надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, помилково вказано ч. 4 замість ч. 3 ст. 369 КК України. Цього ж дня подано нові редакції угод про визнання винуватості, укладені між прокурором ОСОБА_7, з одного боку, та обвинуваченими ОСОБА_8 і ОСОБА_10, з іншого, за наслідками усунення недоліків, які були виявлені під час їх розгляду.

ІІ. Формулювання обвинувачення

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_8 та ОСОБА_10 обвинувачуються у наступному.

ОСОБА_8 Указом Президента України № 43/2003 від 25.01.2003 призначений суддею Малиновського районного суду м. Одеси, та відповідно до ч. 2 примітки до ст. 368 КК України є службовою особою, яка займає відповідальне становище.

У лютому 2016 року, точна дата органом досудового розслідування не встановлена, у ОСОБА_8 та ОСОБА_10, які перебували у дружніх відносинах, виник умисел на отримання неправомірної вигоди в сумі 300(триста) тисяч грн для отримання позитивного результату у вирішенні цивільної справи за таких обставин.

На початку лютого 2016 року до ОСОБА_13 звернувся її знайомий ОСОБА_14 з проханням допомогти повернути грошові кошти за розпискою у судовому порядку, однак ОСОБА_13 вказала, що у неї недостатньо досвіду у таких справах. Проте вона не відмовилась бути його представником. З огляду на недосвідченість ОСОБА_13, ОСОБА_14 надав їй 18.02.2016 контакти його знайомого адвоката ОСОБА_10, з яким вона могла радитись, а також нотаріально посвідчене доручення на представництво його інтересів в усіх судових інстанціях.

Того ж дня, ОСОБА_13, попередньо домовившись про зустріч з ОСОБА_10, у приміщенні кафе « ІНФОРМАЦІЯ_3 » за адресою: м.Одеса, вул.Генерала Петрова, 13, повідомила йому про обставини справи та надала чорновий проект позовної заяви із розпискою.

ОСОБА_10, ознайомившись із документами, які надала ОСОБА_13, надав свою згоду на допомогу ОСОБА_13 в коригуванні позову та повідомив, що може допомогти їй отримати судове рішення на користь ОСОБА_14, оскільки має дружні зв`язки в Малиновському районному суді м.Одеси, зокрема, із суддею ОСОБА_8 та одразу повідомив, що такі послуги будуть коштувати 500 (п`ятсот) тисяч грн, які ОСОБА_13 має передати частинами: 100 (сто) тисяч грн після відкриття провадження у справі, ще 100 (сто) тисяч грн після прийняття рішення, та решту 300 (триста) тисяч грн після набрання рішенням законної сили.

21.02.2016 відбулась телефонна розмова, під час якої ОСОБА_10 та ОСОБА_13 узгодили черговість їх спільних дій, а 22.02.2016 вони подали позовну заяву до суду, при цьому ОСОБА_10 запевнив ОСОБА_13, що він все узгодив з ОСОБА_8 .

І вже наступного дня, 23.02.2016 суддею Малиновського районного суду м.Одеси ОСОБА_8 було постановлено ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі №521/4110/16-ц за позовною заявою ОСОБА_14 до ОСОБА_15 про стягнення боргу за розпискою.

25.02.2016 ОСОБА_10 зателефонував ОСОБА_13 та зустрівся разом із нею та суддею Малиновського районного суду м.Одеси ОСОБА_8 . Під час цієї зустрічі, яка відбулася того ж дня близько 15 години за адресою: АДРЕСА_4, ОСОБА_8 підтвердив ОСОБА_13 домовленість із ОСОБА_10 щодо позитивного вирішення цивільної справи за неправомірну вигоду, однак не бажаючи бути викритим у своїй протиправній діяльності, повідомив, що у майбутньому ОСОБА_13 має спілкуватися з ОСОБА_10 .

Ввечері того ж дня, ОСОБА_10 зателефонував ОСОБА_13 та повідомив, що першу частину неправомірної вигоди у розмірі 100 (сто) тисяч грн вона має передати вже 29.02.2016, однак пославшись на те, що для зібрання коштів потрібен час, ОСОБА_13 прохала відкласти передачу на 04.03.2016, на що ОСОБА_10 погодився.

04.03.2016 під час зустрічі у кафе «Клумба» за адресою: АДРЕСА_5, ОСОБА_13 передала ОСОБА_10 як посереднику частину раніше обумовленої суми неправомірної вигоди у розмірі 100 (сто) тисяч грн, в обмін на що ОСОБА_10, з метою підтвердження взятих на себе зобов`язань посередника, передав ОСОБА_13 оригінал ухвали про відкриття провадження у справі №521/4110/16-ц від 23.02.2016 та повістки про виклик до суду на 16.03.2016. При цьому ОСОБА_10 надав ОСОБА_13 поради як потрібно себе поводити під час телефонних розмов, щоб не бути викритим правоохоронними органами.

У період часу з 04.03.2016 до 25.03.2016 ОСОБА_10 кілька разів повідомляв ОСОБА_13 про зміну механізму надання неправомірної вигоди, при цьому загальна сума неправомірної вигоди залишалась незмінною.

17.03.2016 ОСОБА_13 на вимогу ОСОБА_10 надіслала на його електронну адресу проект рішення про задоволення позову в повному обсязі та стягнення з ОСОБА_15 боргу у розмірі 62(шістдесят дві) тисячі доларів США.

22.03.2016 ОСОБА_10 призначив зустріч ОСОБА_13 в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_4 », що розташоване за адресою: м. Одесса, вул.Щорса, 127, де о 12годині повідомив, що її проект рішення суддя погодив. Після цього вони разом поїхали до Малиновського районного суду м.Одеси на судове засідання.

Цього дня ОСОБА_8 провів судове засідання у цивільній справі за позовом ОСОБА_14 до ОСОБА_15 про стягнення боргу, а після засідання на подвір`ї Малиновського районного суду м.Одеси ОСОБА_10 отримав від ОСОБА_13 наступну частину неправомірної вигоди у розмірі 50(п`ятдесят) тисяч грн.

28.03.2016 під час зустрічі у кафе по АДРЕСА_6 ОСОБА_13 передала ОСОБА_10 наступну частину неправомірної вигоди у розмірі 100 (сто) тисяч грн. Того ж дня суддя ОСОБА_8 за результатом судового розгляду у цивільній справі № 521/4110/16-ц ухвалив рішення, яким задовольнив позовні вимоги ОСОБА_14 про стягнення з ОСОБА_15 на користь позивача суми боргу у розмірі 62(шістдесят дві) тисячі доларів США.

29.03.2016 ОСОБА_10 отримав у секретаря судового засідання судді ОСОБА_8 повний текст рішення, проект якого готувала ОСОБА_13, після чого на задньому дворі Малиновського районного суду м.Одеси ОСОБА_13 передала ОСОБА_10 решту неправомірної вигоди у розмірі 250 (двісті п`ятдесят) тисяч грн та отримала належним чином оформлену копію рішення суду від 28.03.2016.

Водночас, ОСОБА_10, не маючи наміру розподіляти загальну суму отриманої неправомірної вигоди у розмірі 500 (п`ятсот) тисяч грн, діючи умисно та керуючись корисливим мотивом власного збагачення, передав ОСОБА_8 неправомірну вигоду у розмірі 120 (сто двадцять) тисяч грн, привласнивши собі решту коштів у розмірі 380 (триста вісімдесят) тисяч грн. Цього ж дня, під час перебування у кафе «Веранда» у АДРЕСА_7 ОСОБА_10 був затриманий працівниками НАБ України.

Цього ж дня, а саме 29.03.2016, під час проведення обшуку за фактичним місцем проживання судді ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1, було виявлено та вилучено попередньо ідентифіковані кошти у сумі 120 (сто двадцять) тисяч грн, які були передані ОСОБА_13 ОСОБА_10, як частина предмета неправомірної вигоди.

За таких обставин ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а саме в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи дій з використанням наданої їй влади, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, предметом якого була неправомірна вигода у великому розмірі.

За таких обставин ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:

- ч.5 ст.27, ч.3 ст.368 ККУкраїни, а саме у пособництві в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди у великому розмірі для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи дій з використанням наданої їй влади, вчиненому за попередньою змовою групою осіб;

- ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.3 ст.369, а саме у підбурюванні до закінченого замаху до надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища;

- ч.3 ст.190 ККУкраїни, а саме у шахрайстві, вчиненому у великих розмірах.

ІІІ. Відомості про угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_8

31.01.2022 між начальником третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва у суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_12 та обвинуваченим ОСОБА_8 укладено угоду про визнання винуватості.

24.05.2022 подано змінену редакцію угоди від 20.05.2022 з огляду на закриття кримінального провадження в частині пред`явленого ОСОБА_8 обвинувачення за ч.1 ст. 345 КК України.

За змістом угоди формулювання та обсяг обвинувачення, а також правова кваліфікація дій ОСОБА_8 із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, є тотожними формулюванню обвинувачення та кваліфікації, наведеним в обвинувальному акті.

В угоді міститься інформація про беззастережне визнання ОСОБА_8 винуватості у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушеня та наведено перелік його обов`язків щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншими особами, а саме:

- співпрацювати у викритті злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.3 ст.368 КК України, щодо іншого обвинуваченого ОСОБА_10 шляхом надання під час судового розгляду правдивих викривальних показань;

- надавати викривальні показання щодо відомих обставин вчинення ОСОБА_10 інших кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.3 ст.369, ч.3 ст.190 КК України.

Відповідно до вимог ст. 472 КПК України сторони також узгодили покарання, яке підлягає призначенню обвинуваченому ОСОБА_8 у разі затвердження угоди.

Зокрема, вони дійшли згоди про визнання наступних обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують його покарання: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та викриття ним кримінальних правопорушень, вчинених іншим співучасником.

Обставин, які б згідно зі ст.67 КК України обтяжували покарання, не встановлено.

Угодою визначені наступні вид та розмір покарання, які підлягають призначенню ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 368 КК України позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права обіймати посади в органах судової влади на строк 3 (три) роки.

При цьому сторони дійшли згоди щодо звільнення ОСОБА_8 на підставі ч.2 ст.75 КК України від відбування основного покарання з випробуванням та запропонували суду визначити тривалість іспитового строку в 3 (три) роки та покласти на обвинуваченого обов`язки, передбачені п.1, 2 ч.1 та п.2 ч.3 ст.76 КК України.

Окрім зазначеного, в угоді передбачені наслідки її укладення і затвердження, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання.

IV. Відомості про угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_10

31.01.2022 між начальником третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва у суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_12 та обвинуваченим ОСОБА_10 укладено угоду про визнання винуватості.

24.05.2022 подано змінену редакцію угоди із урахуванням правової позиції, висловленої Пленумом Верховного Суду України в абз.4 п.17 постанови «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003, та виправлення описок.

Зазначена угода містить формулювання та обсяг обвинувачення, а також правову кваліфікацію дій ОСОБА_10 із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, які відповідають тим, що зазначені в обвинувальному акті.

Також угода містить інформацію про беззастережне визнання ОСОБА_10 винуватості у вчиненні всіх інкримінованих кримінальних правопорушень та наведено перелік його обов`язків щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншими особами, а саме співпрацювати у викритті злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, щодо іншого обвинуваченого ОСОБА_8 шляхом надання під час судового розгляду правдивих викривальних показань.

При вирішенні питання щодо міри покарання ОСОБА_10 сторони дійшли згоди про визнання наступних обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують його покарання: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та викриття іншого співучасника.

Обставин, які б згідно зі ст. 67 КК України обтяжували покарання, не встановлено.

З урахуванням цих обставин сторони погодили призначення ОСОБА_10 наступного покарання:

- за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років;

- за ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки та шість місяців;

- за ч. 3 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

Остаточне покарання сторони узгодили призначити відповідно до ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначивши його у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Також угодою погоджено звільнення ОСОБА_10 на підставі ч.2 ст.75 ККУкраїни від відбування покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з випробуванням та запропоновано суду визначити останньому тривалість іспитового строку у 3 (три) роки та покласти на нього обов`язки, передбачені п.1, 2 ч.1 та п.2 ч.3 ст.76 КК України.

Крім того, в угоді передбачені наслідки її укладення і затвердження, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання.

V. Позиції учасників судового провадження

Щодо укладених угод

Обвинувачений ОСОБА_8 підтвердив добровільність свого наміру щодо укладення угоди та просив суд її затвердити. Зазначив, що він у повному обсязі підтверджує викладені в обвинувальному акті обставини, погоджується з формулюванням обвинувачення, зазначеним в угоді, і беззастережно визнає свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_8, адвокат ОСОБА_9, угоду про визнання винуватості, укладену між його підзахисним обвинуваченим ОСОБА_8 та прокурором, підтримав і просив суд її затвердити.

Обвинувачений ОСОБА_10 беззастережно визнав вину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях та підтвердив дійсність встановлених стороною обвинувачення фактичних обставин, відображених в обвинувальному акті. Також обвинувачений підтримав укладення угоди між ним та прокурором та вказав, що таке укладення відбулось з його ініціативи та за власним бажанням.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_10, адвокат ОСОБА_11, також підтримав укладену між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_10 угоду та просив суд її затвердити.

Прокурор подані угоди про визнання винуватості підтримав та просив суд про їх затвердження.

Щодо вирішення питань, передбачених ч. 5 ст. 474 КПК України

Обвинувачений ОСОБА_8 повідомив, що він цілком розуміє, що має право на повний судовий розгляд, у якому прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, і він при цьому має право мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення, допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь. Підтвердив, що йому зрозумілі наслідки укладення та затвердження угоди, визначені у ст.473 КПКУкраїни. При цьому запевнив, що він розуміє характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, та дав згоду на застосування погодженого виду та розміру покарання.

Обвинувачений ОСОБА_10 зазначив, що розуміє права, визначені у п.1 ч.4 ст.474 КПК України, та наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості. Зокрема, він повідомив, що цілком розуміє, що має право на повний судовий розгляд, у якому прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, і він при цьому має право мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення, допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь. Запевнив, що йому зрозумілі наслідки укладення та затвердження угоди, визначені у ст.473 КПК України. Підтвердив, що розуміє характер пред`явленого йому обвинувачення, погоджується з видом та мірою покарання, які будуть до нього застосовані у разі затвердження угоди, а також з іншими заходами, які передбачає угода.

VІ. Мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання про відповідність угод вимогам КПК України та закону про кримінальну відповідальність

Проаналізувавши зміст зміненого обвинувального акта та угод про визнання винуватості в оновленій редакції, дослідивши надані сторонами матеріали, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Щодо відповідності умов угод вимогам КПК України та/або закону про кримінальну відповідальність

Судом встановлено, що укладені між прокурором та обвинуваченими угоди містять формулювання обвинувачення, яке прокурор вважав доведеним щодо кожного обвинуваченого, та його правову кваліфікацію із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

При цьому, сформульоване в угоді обвинувачення відображає істотні обставини цього кримінального провадження, які відповідають формулі кваліфікації дій обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_10 . Зокрема, це виявляється у посяганні злочинної поведінки обвинувачених на ті суспільні відносини, які становлять об`єкт інкримінованих кримінальних правопорушень; участі кожного з обвинувачених у вчинених злочинах; суб`єктному складі учасників; спрямованості та реалізації умислу обвинувачених; направленості мотиву та інших значущих для кваліфікації за відповідними статтями КК України обставинах.

Таким чином, формулювання обвинувачення, зазначене в угодах, обставини, описані в обвинувальному акті, а також підтвердження обвинуваченими ОСОБА_8 та ОСОБА_10 цих обставин дають можливість суду дійти висновку про існування фактичних підстав для визнання обвинуваченими своєї винуватості у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень.

Згідно з ч. 2 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.

Відповідно до п. 9ч. 2 ст. 52 КПК України у разі укладення угоди про визнання винуватості участь захисника є обов`язковою та забезпечується з моменту ініціювання укладення угоди.

Як встановлено з пояснень сторін, угоди про визнання винуватості були укладені за ініціативою обвинувачених та за участі їх захисників.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні, зокрема, щодо нетяжких та тяжких злочинів, до яких згідно зі ст.12 ККУкраїни належать злочини, вчинені ОСОБА_8 та ОСОБА_10 .

Згідно з абз. 5 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена прокурором лише в разі завдання шкоди державним чи суспільним інтересам, а у випадках, коли кримінальним правопорушенням завдано додатково (факультативно) шкоду фізичній особі також за умови надання потерпілим письмової згоди прокурору на її укладення.

Тобто, у випадку завдання шкоди не лише державним чи суспільним інтересам закон вимагає надання потерпілим письмової згоди на укладення відповідної угоди.

Так, зі змісту обвинувального акта вбачається, що кримінальним правопорушенням потерпілій ОСОБА_16 було завдано шкоду у розмірі 150 (сто п`ятдесят) тисяч грн (т.15, а.с.18-40).

21.10.2019 вона на зазначену суму заявила цивільний позов, який обґрунтований тим, що потерпіла надала власні грошові кошти для їх використання при документуванні протиправної діяльності обвинувачених (т.10, а.с. 191-193).

З наведеного вбачається, що вчинені корупційні кримінальні правопорушення одночасно посягали на відносини у сфері службової та професійної діяльності, чим фактично спричинили шкоду державним та суспільним інтересам, та відносини власності, чим було завдано шкоди приватним інтересам конкретної фізичної особи потерпілої ОСОБА_16, яка в ході залучення її до конфіденційного співробітництва надала належні їй грошові кошти, що, виходячи зі змісту обвинувального акта та цивільного позову, спричинило завдання останній матеріальних збитків у розмірі 150 (сто п`ятдесят) тисяч грн.

Разом з цим, як підтверджується відомостями заяви потерпілої ОСОБА_16, вона надала прокурору письмову згоду на укладення угод, у тому числі щодо узгодженого обом обвинуваченим покарання (т.22, а.с.74). Висловлена у згоді позиція є цілком зрозумілою та не допускає двозначного тлумачення вираженої волі потерпілої.

Таким чином, оскільки у кримінальних правопорушеннях, щодо яких ОСОБА_8 та ОСОБА_10 укладені угоди про визнання винуватості, основним безпосереднім об`єктом виступають публічні інтереси, а спричинена конкретній фізичній особі шкода є лише проявом посягання на основний об`єкт, з огляду на надання потерпілою письмової згоди прокурору на укладення угод, суд констатує дотримання у цьому випадку вимог ч. 4 ст.469 КПК України.

Щодо відповідності умов угод інтересам суспільства

Кримінальний процесуальний закон зобов`язує прокурора при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості враховувати наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень, в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень (ст. 470 КПК України).

Так, за своєю правовою природою угода про визнання винуватості являє собою ключовий інструмент узгодження інтересів: з одного боку держави (публічний, або суспільний інтерес), з іншого обвинуваченого.

Суспільний інтерес є абстрактним оціночним поняттям і в узагальненому виді являє собою інтерес суспільства або усередненого представника цієї спільноти, пов`язаний із забезпеченням його благополуччя, стабільності, безпеки та сталого розвитку.

В угодах наявність суспільного інтересу обґрунтована (1) сприянням у швидкому судовому провадженні, яке зможе забезпечити своєчасне та невідворотнє покарання обвинувачених, а також (2) запобіганням повторному вчиненню кримінальних правопорушень, як самими обвинуваченими ОСОБА_8 та ОСОБА_10, так і іншими особами.

Зокрема, у них зазначено, що затвердження угод істотно скорочує часовий проміжок від моменту скоєння кримінального правопорушення до ухвалення підсумкового рішення судом, зменшує строки судового розгляду, у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях, а також витрати на забезпечення судового процесу, знижує навантаження на судові органи та прокуратуру.

Слід також зазначити, що у контексті цього кримінального провадження суспільний інтерес полягає у припиненні на майбутнє, в перспективі існування такого ганебного явища як одержання неправомірної вигоди службовою особою, яка займає відповідальне становище, та у зв`язку з використанням наявної у неї влади шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур для задоволення власного корисливого інтересу, а так само пособництво у вчиненні службовою особою подібних дій. Такі явища мають вкрай деструктивний вплив на суспільство, вони підривають довіру до судової гілки влади, знижують авторитет судових органів в питаннях моралі, чесності та непідкупності, посягають на права людини, створюють загрози для існування та функціонування демократичної держави.

Тому, як обґрунтовано зауважив прокурор, затвердження угоди у цьому кримінальному провадженні забезпечить притягнення обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_10 до відповідальності за вчинення таких злочинів, а відтак сприятиме усвідомленню іншими особами караності таких діянь та формуванню у суспільства стійкої правосвідомості.

Водночас, варто враховувати, що ОСОБА_8 було затримано 31.03.2016 у період дії ч.5 ст.72 ККУкраїни в редакції Закону України №838-VІІІ від 26.11.2015, що вказує на необхідність заліку строку його попереднього ув`язнення з 31.03.2016 по 06.02.2018 включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення дорівнює двом дням позбавлення волі. Таким чином, ОСОБА_8 вже відбув 3 (три) роки 8 (вісім) місяців та 12 (дванадцять) днів покарання у виді позбавлення волі, що фактично становить 3/4строку від нижньої межі покарання, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

Отже, із урахуванням того, що укладення угод у цьому кримінальному провадженні матиме вплив на усвідомлення іншими особами караності злочинних діянь, сприятиме прагненню суспільства до правослухняної поведінки, гарантуватиме невідворотність покарання, а також забезпечить справедливе та в розумні строки вирішення кримінального провадження, то суд вважає, що за таких обставин цілі та завдання кримінального провадження будуть досягнуті при мінімальних затратах ресурсів.

До того ж, на думку колегії суддів, було б недоцільним застосовувати загальний порядок кримінального провадження до обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_10, враховуючи беззаперечне визнання ними своєї вини. На переконання суду, характер та тяжкість інкримінованих ОСОБА_8 та ОСОБА_10 кримінальних правопорушень, особи винних, їх ставлення до вчиненого, сприяння здійсненню судового розгляду вказує на їх бажання виправитись.

Щодо відповідності умов угод вимогам закону в частині призначення покарання

За загальним правилом, домовленості сторін угоди при узгодженні покарання не мають виходити за межі загальних та спеціальних засад призначення покарання, встановлених законом про кримінальну відповідальність. На думку суду, вказаних вимог закону сторони угоди дотримались.

Так, зі змісту угод вбачається, що при узгодженні сторонами покарань ОСОБА_8 та ОСОБА_10 було враховано і дотримано:

1) положення ст. 65 КК України, а саме сторони узгодили покарання у межах, встановлених санкціями статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинені злочини; при визначенні меж покарання виходили із положень розділу X Загальної частини КК України; врахували характер та ступінь тяжкості вчинених злочинів; взяли до уваги осіб винних; встановили відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання;

2) положення ст.70 КК України щодо необхідності призначення обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_10 покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим;

3) положення ч.2 ст.75 КК України, яка передбачає можливість звільнення обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_10 від відбування основного покарання з випробуванням, виходячи з наступних мотивів.

Згідно з приміткою до ст.45 КК України кримінальні правопорушення, передбачені ст.368, 369 ККУкраїни, віднесені до корупційних. Зміст ч.1 ст.75 ККУкраїни містить обмеження права суду на ухвалення рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у разі засудження особи за корупційне кримінальне правопорушення. Зміни, які передбачають таке обмеження, були внесені лише у частину першу цієї статті Законом України «Про Національне антикорупційне бюро України» в редакції №1698-VII від 14.10.2014. Водночас, частина друга цієї статті такого обмеження не містить, будь-яких змін не зазнала та діє дотепер в редакції, чинній на момент внесення відповідних змін до частини першої цієї ж статті.

Варто наголосити, що внесення у кримінальний закон обмеження «крім корупційних злочинів» у розділи, які регулюють питання звільнення від кримінальної відповідальності та звільнення від покарання та його відбування (ст.ст. 45, 46, 47, 48, 74, 75, 79, 81 КК України) має чітко виражений характер, який очевидно свідчить про цілеспрямованість та конкретність таких обмежень саме в тих випадках, які мав на меті законодавець.

Враховуючи вибіркову позицію щодо внесення обмежень, які пов`язані з засудженням за корупційні кримінальні правопорушення, колегія суддів дійшла висновку, що мети поширення таких обмежень на випадки затвердження угоди про примирення або про визнання винуватості законодавець не переслідував. Також варто зазначити, що кримінальний закон не допускає розширеного тлумачення чи аналогії закону.

У наукових колах існує думка, що норми, передбачені в ч.1 ст.75 ККУкраїни та ч.2 ст.75 КК України, співвідносяться між собою як загальна та спеціальна. Тобто в частині першій законодавець описує загальні положення застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням, а в частині другій спеціальний випадок такого звільнення наявність угоди про визнання винуватості. Відповідно, встановлені у частині першій цієї статті обмеження не мають дублюватися.

Колегія суддів не погоджується з таким тлумачення з огляду на наступне.

Загальна норма права співвідноситься зі спеціальною у взаємозв`язку як «рід вид». Спеціальна норма характеризується похідним характером по відношенню до загальної, яка регулює конкретну сферу правовідносин.

Кримінальний процес розрізняє загальний порядок розгляду кримінального провадження та особливі порядки, серед яких, зокрема, кримінальне провадження на підставі угод, порядок здійснення якого регламентований Главою 35 КПК України.

Ч. 2 ст.75 КК України застосовується виключно до цього особливого порядку, про що свідчить її безпосередній зміст та зазначення у ній умов, за яких суд має прийняти це рішення.

Однак, співвідношення як загальної та спеціальної норми між першою та другою частинами вказаної статті кримінального закону немає, оскільки вони регулюють різні порядки розгляду кримінального провадження. На користь такого висновку свідчить дублювання однієї з умов частини першої, зокрема «сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років» в частині другій зазначеної статті. Якби діяла умова, що всі вимоги частини першої поширюються на випадки, передбачені частиною другою, то не було б потреби у частковому повторенні умов, за яких застосовується звільнення від відбування покарання.

З цього слідує, що ч.1 ст.75 КК України поширюється на загальний порядок розгляду кримінальних проваджень, а ч.2 ст.75 КК України застосовується до особливого порядку. Тобто зазначені норми не співвідносяться одна з одною за характером «рід вид».

Таким чином, колегія суддів дійшла переконання про можливість застосування ч.2 ст.75 КК України у цьому кримінальному провадженні;

4) положення ст.76 КК України щодо необхідності покладення на обвинувачених обов`язків у зв`язку з їх звільненням від відбування основного покарання з випробуванням;

5) положення ст.77 КК України щодо застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах судової влади у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням, а також неможливість призначення за ч.3 ст.368 ККУкраїни конфіскації, з огляду на відсутність згадки про такий вид додаткового покарання у зазначеній статті;

6) відсутність судимостей у обвинувачених (т. 7, а.с. 86-87), їх характеристики (т. 7, а.с. 83-85), досягнення ними пенсійного віку, стан здоров`я батьків обвинуваченого ОСОБА_8 (т. 13, а.с. 204-207), тощо.

Отже, із урахуванням цього у суду є достатні підстави вважати, що узгоджене сторонами покарання за своїм видом та розміром відповідає загальним засадам призначення покарання.

Щодо порушення умовами угод прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб

Судом не встановлено обставин, які б могли свідчити, що умови угод порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.

Щодо добровільності укладення угод

Обвинувачений ОСОБА_8 підтвердив суду свій намір щодо укладення угоди та просив суд її затвердити.

Обвинувачений ОСОБА_10 також підтвердив добровільність укладення угоди про визнання винуватості між ним та прокурором.

Прокурор вказав на спільну узгодженість усіх викладених в обох угодах умов, підтвердивши добровільність їх укладення як з боку прокурора, так і з боку обвинувачених.

На підставі цього суд переконався, що укладення угод сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин ніж ті, що передбачені угодами.

Щодо можливості виконання обвинуваченими взятих на себе за угодою зобов`язань

Відповідно до п. 5 угод про визнання винуватості, укладених між обвинуваченими та прокурором, обвинувачені зобов`язується співпрацювати у викритті один одного шляхом надання під час судового розгляду правдивих викривальних показань.

Колегія суддів вважає, що з огляду на зміст наданих в судовому засіданні пояснень (розділ V вироку) обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_10 вже виконали покладені на них угодою зобов`язання.

Висновки

З урахуванням вищенаведених обставин колегія суддів констатує, що укладені у цьому кримінальному проваджені угоди про визнання винуватості відповідають вимогам кримінального процесуального законодавства та закону України про кримінальну відповідальність.

Також судом не встановлено підстав для відмови в їх затвердженні, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України.

З огляду на вказане суд приходить до висновку про необхідність їх затвердження шляхом ухвалення вироку та призначення обвинуваченим узгодженого сторонами покарання.

VІІІ. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку на підставі угоди

Цивільний позов

Під час судового розгляду потерпілою ОСОБА_16 був заявлений цивільний позов, в якому вона просила стягнути з ОСОБА_8 та ОСОБА_10 солідарно грошові кошти у розмірі 150 (сто п`ятдесят) тисяч грн на відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (т.10, а.с. 191-193).

Свої вимоги потерпіла обґрунтовувала тим, що під час звернення з заявою про вчинення злочину до правоохоронних органів вона надала власні грошові кошти, як частину неправомірної вигоди для документування протиправної діяльності обвинувачених.

Заслухавши пояснення учасників судового провадження, з`ясувавши думку обвинувачених, цивільних відповідачів, які позов визнали у повному обсязі, оцінивши їх доводи, суд вважає, що заявлений цивільний позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Ч.1 ст.128 КПК України передбачає, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право на її відшкодування.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та виною останнього в її заподіянні.

Водночас, угода про визнання винуватості у кримінальному провадженні за своєю правовою природою є спільною домовленістю сторони обвинувачення та захисту, за якою досягається згода щодо умов відповідальності обвинувачених. Основний критерій її укладення беззаперечне визнання вини останніми.

При цьому, однією з особливостей вироку на підставі угоди є те, що обставини вчинення злочину у ньому не встановлюються на підставі повного та всебічного дослідження доказів у межах змагальної процедури за участю всіх фігурантів інкримінованого правопорушення, а набувають значення правової презумпції в силу визнання цих обставин сторонами угоди та затвердження її судом.

Отже, з огляду на специфіку кримінального провадження на підставі угод, суд не встановлює наявність завданої потерпілій ОСОБА_16 шкоди, протиправність діяння її заподіювача та причинно-наслідкового зв`язку між цими елементами, а лише виходить з визнаних сторонами угод обставин.

Як убачається зі змісту укладених між сторонами угод, загальний розмір переданої ОСОБА_16 неправомірної вигоди у цьому кримінальному провадженні склав 500(п`ятсот) тисяч грн (т. 22, а.с.79-104).

Відомостями протоколу про результати проведеної НС(Р)Д контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 31.03.2016 підтверджується, що ОСОБА_16 добровільно надавались грошові кошти для використання у документуванні протиправної діяльності обвинувачених. Зокрема, 04.03.2016 нею надано 100(сто) тисяч грн купюрами в кількості 200 шт. номіналом по 500 грн, а 22.03.2016 50 (п`ятдесят) тисяч грн купюрами в кількості 100 шт. номіналом 500 грн (т. 7, а.с. 188-192).

Відповідно до службової записки начальника Першого підрозділу (відділу) детективів Головного підрозділу детективів ОСОБА_17 для проведення контролю за вчиненням злочину у цьому кримінальному провадженні 23.03.2016 НАБ України виділило грошові кошти у національній валюті в сумі 400(чотириста) тисяч грн (т. 18, а.с. 59).

Згідно з даними квитанції до прибуткового касового ордеру №37 залишок коштів у розмірі 50(п`ятдесят) тисяч грн був повернутий НАБУкраїни 01.04.2016 (т. 18, а.с. 60).

Однак, грошові кошти, які надавались ОСОБА_16, не були віднайдені в повному обсязі та не були повернуті обвинуваченими ОСОБА_8 та ОСОБА_10 .

Зокрема, як вбачається з відомостей протоколу огляду та ідентифікації грошових коштів від 02.04.2016, частина вилучених в ході обшуку у домоволодінні, в якому проживає ОСОБА_8, грошових коштів в розмірі 20(двадцять) тисяч грн відповідає тим, які зазначені в протоколі огляду та вручення грошових коштів від 22.03.2016, тобто коштам, наданим ОСОБА_16 для документування протиправної діяльності обвинувачених (т. 6, а.с. 203-206). На підставі ст. 98 КПК України ці та інші, відшукані в ході проведеного обшуку кошти були визнані речовими доказами.

Виходячи з наведеного колегія суддів констатує, що потерпілій ОСОБА_16 було завдано дійсну матеріальну шкоду в розмірі 150 (сто п`ятдесят) тисяч грн. Проте, оскільки частину грошових коштів, які нею надавались для документування протиправної діяльності обвинувачених у розмірі 20 (двадцяти) тисяч грн було віднайдено і їх доля підлягає вирішенню в порядку ст. 100 КПК України, то компенсації підлягає сума в розмірі 130 (сто тридцять) тисяч грн. За таких обставин цивільний позов підлягає частковому задоволенню.

Арешт

Відповідно до ч.4 ст.174 КПКУкраїни суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

У цьому кримінальному провадженні арешт накладався ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 31.03.2016 на мотоцикл «SUZUKIV V STORM DL650», д.р.н. НОМЕР_1, 2009 року випуску, причеп до легкового автомобілю «WESTFALIA», д.р.н. НОМЕР_2, 1990 року випуску, та причеп до легкового автомобілю «ОДАЗ 8144 Одисей», д.р.н. НОМЕР_3, 1994 року випуску, що на праві приватної власності належать ОСОБА_8 з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення цивільного позову потерпілої ОСОБА_16, то підстави для скасування арешту, який застосовувався з метою його забезпечення, відсутні.

Доля речових доказів

Відповідно до п. 5 ч. 9 ст. 100 КПК України доля речових доказів і документів, які були надані суду, повинна бути вирішена судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Отже, питання про речові докази у цьому кримінальному провадженні підлягають вирішенню відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати

Нормами КПК України встановлено, що, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат (п.13 ч.1 ст.368, ч.4 ст.374 КПК України).

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Згідно з наявними в розпорядженні суду відомостями сукупний розмір підтверджених процесуальних витрат на залучення експертів у цьому кримінальному провадженні склав 24168,54 грн.

У зв`язку з цим, виходячи з засад справедливості та розумності, колегія суддів вважає за необхідне покласти обов`язок відшкодувати вартість цих експертиз на ОСОБА_8 та ОСОБА_10 солідарно.

Зарахування попереднього ув`язнення до строку призначеного покарання

Оскільки ОСОБА_8 було затримано 31.03.2016 у період дії ч.5 ст.72 ККУкраїни в редакції Закону України №838-VІІІ від 26.11.2015 колегія суддів вважає за необхідне зарахувати йому в строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення у період з 31.03.2016 по 06.02.2018 включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення дорівнює двом дням позбавлення волі.

Такий висновок суду узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 29.08.2018 у справі №663/537/17 (провадження №13-31кс18).

На підставі викладеного та керуючись ст. 314, 373-376, 469-475 КПКУкраїни, суд,

УХВАЛИВ:

1. Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 31.01.2022 в редакції від 20.05.2022 між прокурором третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва у суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_8 у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №52016000000000054 від 26.02.2016.

2. ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України та на підставі угоди про визнання винуватості призначити йому покарання за ч.3 ст.368 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права обіймати посади в органах судової влади на строк 3 (три) роки.

3. На підставі ч. 2 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_8 у строк покарання у виді позбавлення волі строк перебування під вартою з 31.03.2016 по 06.02.2018 включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення дорівнює двом дням позбавлення волі.

4. На підставі ч. 2 ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування основного покарання у виді 5 (п`ять) років позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк 3 (три) роки.

5. На підставі п. 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_8 наступні обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

6. Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 31.01.2022 в редакції від 24.05.2022 між прокурором третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва у суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_10 у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №52016000000000054 від 26.02.2016.

7. ОСОБА_10 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.3 ст.368, ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.3 ст.369, ч.3 ст.190 ККУкраїни, та на підставі угоди про визнання винуватості призначити йому покарання:

- за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років;

- за ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки шість місяців;

- за ч. 3 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 4(чотири) роки.

8. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_10 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

9. На підставі ч. 2 ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_10 від відбування основного покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк 3 (три) роки.

10. На підставі п. 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_10 наступні обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

11. Цивільний позов ОСОБА_16 до ОСОБА_8 та ОСОБА_10 про відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_8 та ОСОБА_10 на користь ОСОБА_16 майнову шкоду у розмірі 130(ста тридцяти) тисяч грн.

В іншій частині позову відмовити.

12. Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 31.03.2016 на мотоцикл «SUZUKIV V STORM DL650», д.р.н. НОМЕР_1, 2009 року випуску, причеп до легкового автомобілю «WESTFALIA», д.р.н. НОМЕР_2, 1990 року випуску, та причеп до легкового автомобілю «ОДАЗ 8144 Одисей», д.р.н. НОМЕР_3, 1994 року випуску, що на праві приватної власності належать ОСОБА_8, ? залишити без змін.

13. Стягнути солідарно з ОСОБА_8 та ОСОБА_10 на користь держави витрати, пов`язані із проведенням:

- судової технічної експертизи документів у розмірі 2 116,96 грн;

- судової експертизи за експертною спеціальністю 1. «Дослідження реквізитів документів» та 2.3 «Дослідження друкарських форм та інших засобів виготовлення документів» у розмірі 1323,10 грн;

- судово-технічної експертизи (дослідження) у розмірі 4178,48 грн;

- експертизи комп`ютерної техніки та програмних продуктів у розмірі 16550 грн.

14. Після набрання вироком законної сили речові докази, які зберігаються у камері зберігання речових доказів НАБ України, а саме:

- грошові кошти в сумі 250 (вісті п`ятдесят) тисяч грн номіналом 500 грн кожний у кількості 500 купюр, вилучені під час затримання ОСОБА_10, повернути НАБ України;

- грошові коштив сумі100(сто)тисяч грнноміналом 500грн кожнау кількості200купюр,вилучені підчас обшукудомоволодіння заадресою: АДРЕСА_1, повернути НАБУкраїни;

- грошові кошти в сумі 20 (двадцять) тисяч грн номіналом 500 грн кожна у кількості 40 купюр, вилучені під час обшуку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, повернути власнику ОСОБА_16 .

15. Після набрання вироком законної сили речі та документи, вилучені в ході проведення 29.03.2016-30.03.2016 обшуку у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1, визнані речовими доказами, а саме:

- мобільний телефон«HuaweiO6-C00»чорного кольору,IMEI НОМЕР_4 ;IMEI НОМЕР_5 в чохлісинього кольору, повернути власнику ОСОБА_8 ;

- половину білого паперового конверту формату А4 у кількості 1шт.; білий паперовий конверт розміром 160мм*110мм у кількості 1шт.; білий паперовий конверт розміром 220мм*110мм у кількості 2шт.; копію позовної заяви ОСОБА_14 до ОСОБА_15 та ОСОБА_18 про стягнення боргу за розпискою на 3арк; копію паспорту ОСОБА_14 на 1 арк.; копію довідки МСЕ № 091249 на 1 арк.; копію паспорта ОСОБА_15 на 1арк.; копію картки платника податків ОСОБА_15 на 1 арк.; копію розписки ОСОБА_15 про отримання у борг 500000 грн на 1 арк.; копію договору уступки вимоги «цесії» від 30.11.2015 на 2 арк.; копію договору на надання консалтингових послуг від 04.12.2015 на 1 арк., ? зберігати у матеріалах справи.

16. Після набрання вироком законної сили речі та документи, надані ОСОБА_16 та визнані речовими доказами, а саме:

- ухвалу судді Малиновського районного суду м.Одеси ОСОБА_8 про відкриття провадження у справі № 521/4110/16-ц (провадження №2/521/2506/16) на 1 арк.; повістку про виклик представника ПП «Смартком» до суду від 24.02.2016 у справі № 521/4110/16-ц на судове засідання 16.03.2016 об 11:45 з підписом судді ОСОБА_8 на 1 арк.; повістку про виклик ОСОБА_15 до суду від 24.02.2016 у справі № 521/4110/16-ц на судове засідання 16.03.2016 об 11:45 з підписом судді ОСОБА_8 на 1 арк.; флеш-карту чорного кольору з написом «Transcent 8 Gb»; рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28.03.2016 у справі № 521/4110/16ц (провадження №2/521/2506/16) на 1арк.; копію рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 28.03.2016 у цивільній справі № 521/4110/16-ц за позовом ОСОБА_14 до ОСОБА_15 та ПП «Смартком» про стягнення боргу за розпискою на 2арк., ? зберігати у матеріалах справи.

17. Після набрання вироком законної сили речі та документи, вилучені під час затримання ОСОБА_10, та визнані речовими доказами, а саме:

- мобільний телефон «Nokia» чорного кольору, IMEI1: НОМЕР_6, IMEI2: НОМЕР_7 ; мобільний телефон «Nokia Х1» чорного кольору; мобільний телефон «Samsung La Fleur» червоного кольору, IMEI: НОМЕР_8, ? повернути власнику ОСОБА_10 ;

- копію рішенняу справі№ 521/4110/16-ц (короткий текст) на 1арк.; документ з частиною повного тексту рішення у справі № 521/4110/16-ц на 4арк.; рішення у справі №521/4110/16-ц (повний текст) на 5 арк.; копію ухвали про відкриття провадження у справі №521/4110/16-ц на 1 арк.; копію першого аркуша позовної заяви про стягнення боргу за розпискою ОСОБА_14 до ОСОБА_15 та ПП«Смартком» на 1 арк.; проект позовної заяви про стягнення боргу за розпискою ОСОБА_14 до ОСОБА_15 на 2 арк.; копії рукописних записів на 3 арк., ? зберігати у матеріалах справи.

18. Після набрання вироком законної сили компакт-диски та флеш-носії, на які фіксувалась інформація, отримана у результаті проведених НС(Р)Д, які були визнані речовими доказами, а саме:

- компакт-диски СD-R №871т, 872т; компакт-диск DVD+R №578т; флеш-носії «Good RAM Micro SD HC» 16 Gb №722, №693, №588, №723, №584, №583, №589, №582, №585, №690; флеш-носій «Transcend MicroSDHC» 32 Gb №697, ? зберігати у матеріалах справи;

19. Після набрання вироком законної сили цивільну справу за позовом ОСОБА_14 до ОСОБА_15 про стягнення боргу за розпискою (провадження №2/521/2506/16, справа №521/4110/16-ц), ? повернути Малиновському районному суду м.Одеси.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, та з урахуванням обмежень, визначених ч.2 ст.473 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Вищий антикорупційний суд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Роз`яснити учасникам провадження, що згідно зі ст.476КПКУкраїни у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цих кримінальних правопорушень.

Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3