- Presiding judge (HACC AC) : Chorna V.V.
справа № 991/961/22
провадження № 11-сс/991/140/22
слідчий суддя: ОСОБА_1
доповідач: ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 травня 2022 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5,
за участі:
підозрюваного ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
прокурора ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14.02.2022 р. про арешт майна у кримінальному провадженні № 52021000000000144 від 23.03.2021 р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 368 КК України, -
ВСТАНОВИЛА:
06 квітня 2022 року на розгляд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена апеляційна скарга (т. 3 а.с. 151-155), яку ухвалою від 07.04.2022 р. призначено до розгляду (т. 3 а.с. 157).
1.Короткий зміст оскаржуваного рішення та апеляційної скарги.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді від 14.02.2022 р. частково задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) ОСОБА_9, погоджене з прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10, та з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання накладено арешт на:
1) майно підозрюваного ОСОБА_6, а саме:
- земельну ділянку із кадастровим номером 7422086600:01:003:0121;
- земельну ділянку із кадастровим номером 7422086600:01:003:0122;
- корпоративні права ТОВ «Автотитан» у розмірі 33,33% статутного капіталу номінальною вартістю 400 грн., шляхом накладення заборони на відчуження та розпорядження цим майном;
2) майна ОСОБА_11, що належать підозрюваному ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності, а саме:
- частину автомобіля марки «TOYOTA RAV4», 2021 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, VIN (номер кузова) НОМЕР_2 ;
- частину автомобіля марки «OPEL VIVARO», 2012 року випуску, д.н.з НОМЕР_3, VIN (номер кузова) НОМЕР_4, шляхом заборони будь-яким реєстраторам органів державної реєстрації, приватним та державним нотаріусам, вчиняти будь-які дії, пов`язані із проведенням державної реєстрації (перереєстрації, поділу, виділу, тощо) права власності на зазначені об`єкти нерухомості та рухомого майна. В іншій частині у задоволенні клопотання відмовлено.
В апеляційній скарзі підозрюваний ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що ухвала слідчого судді є необґрунтованою та незаконною. Вважає, що слідчий суддя, розглянувши клопотання сторони обвинувачення про арешт майна за його відсутності та за відсутності ОСОБА_11, грубо порушив вимоги КПК України, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.
2.Узагальнений виклад позицій учасників апеляційного провадження.
В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_6 підтримав свою апеляційну скаргу частково. При цьому зауважив, що ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на належні йому на праві приватної власності земельні ділянки та корпоративні права ТОВ «Автотитан» не оскаржує. Стосовно ж накладення арешту на автомобілі марки «TOYOTA RAV4» та «OPEL VIVARO», останні не є його власністю, оскільки на праві приватної власності належать ОСОБА_11 . Оскільки зазначені транспортні засоби придбала саме його цивільна дружина, просив скасувати арешт в цій частині, щоб його родина мала змогу продати вказане рухоме майно та розрахуватися із боргами.
Захисник ОСОБА_7 підтримав позицію підозрюваного та додатково зазначив, що під час розгляду клопотання про арешт майна слідчий суддя вийшов за межі своїх повноважень, оскільки самостійно встановив факт спільного проживання підозрюваного зі ОСОБА_11, пославшись при цьому на декларацію ОСОБА_6, в якій останній вказує ОСОБА_11 в якості члена сім`ї. Водночас, слідчим суддею не встановлено, з якого часу зазначені особи спільно проживають. На думку захисника, таке питання повинно розглядатися в цивільному судочинстві в порядку окремого провадження. Крім того, слідчий суддя не вжив заходів для забезпечення участі підозрюваного та ОСОБА_11 при розгляді клопотання про арешт майна, чим позбавив сторону захисту можливості в судовому засіданні надати пояснення та докази на спростування доводів сторони обвинувачення. Відтак, оскаржувана ухвала в цій частині постановлена з грубим порушенням вимог КПК України та підлягає скасуванню.
Прокурор ОСОБА_8 проти задоволення апеляційної скарги заперечив, посилаючись на її безпідставність. Вважає, що ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, а апеляційна скарга не містить належних доводів, які були б підставою для скасування або зміни судового рішення. Зауважив, що відповідно до норм КПК України слідчий суддя має право здійснювати розгляд клопотання про арешт майна у закритому судовому засіданні без виклику підозрюваного чи іншого власника майна з метою забезпечення збереження такого майна.
3. Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.
3.1. Короткий зміст та мотиви клопотання про арешт майна.
До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива НАБУ ОСОБА_9, погоджене з прокурором САП Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10, про арешт майна у кримінальному провадженні № 52021000000000144 від 23.03.2021 р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 368 КК України.
За змістом клопотання, детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52021000000000144 від 23.03.2021 р. за підозрою ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, ОСОБА_6, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України.
За версією органу досудового розслідування, у період з лютого 2021 року по лютий 2022 року депутат Київської міської ради ОСОБА_12 за пособництва в.о. директора Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Міський магазин» ОСОБА_6 та інших фігурантів даного кримінального провадження одержав від ОСОБА_17 неправомірну вигоду в сумі 1 390 000,00 грн. за сприяння в розміщенні та використанні точок пересувної роздрібної торгівлі («купав») в м. Києві.
09 лютого 2022 року детективами НАБУ затримано ОСОБА_6, та 10 лютого 2022 року йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України.
Клопотання про арешт майна обґрунтовується тим, що у органу досудового розслідування є достатньо підстав вважати, що до ОСОБА_6, який набув статус підозрюваного у кримінальному провадженні, у випадку визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України, може бути застосовано обов`язкове додаткове покарання, передбачене санкцією цієї статі, у вигляді конфіскації майна.
У клопотанні також зазначено, що у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян відсутні відомості про реєстрацію шлюбу ОСОБА_6, втім, згідно з електронними деклараціями, поданих підозрюваним за 2019-2020 р.р., останній зазначає дружиною ОСОБА_11, а тому детектив вважає, що за правилами ст.ст. 60, 74 СК України усе майно, набуте підозрюваним та ОСОБА_11 у період з 2019 року по теперішній час є об`єктом спільної сумісної власності подружжя та на нього може бути накладено арешт як на майно підозрюваного, що може підлягати конфіскації.
Як на правову підставу для застосування арешту майна, сторона обвинувачення у клопотанні посилається на п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України.
Крім того, стороною обвинувачення у клопотанні поставлено питання про його розгляд без повідомлення власника майна, щодо якого вирішується питання про арешт, у зв`язку з наявним ризиком відчуження такого майна з метою уникнення арешту та подальшої конфіскації.
3.2. Мотиви слідчого судді.
З метою запобігання можливості відчуження майна, слідчим суддею визначено здійснювати розгляд клопотання сторони обвинувачення про арешт майна без виклику власника майна та його захисників, однак з подальшим повідомленням їх про постановлене рішення.
Вирішуючи питання, визначені у ст. 170 КПК України, слідчий суддя зазначив, що на даному етапі досудового розслідування наявна обґрунтована підозра вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України, що може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, а також визнав достатніми підстави вважати, що суд може призначити ОСОБА_6 покарання у виді конфіскації майна у разі його подальшого засудження.
Посилаючись на вказані обставини, слідчий суддя дійшов висновку, що накладення арешту на майно сприятиме забезпеченню його збереження для подальшого можливого виконання рішення суду з його конфіскації, що виправдовуватиме такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного.
Разом з цим, слідчий суддя, посилаючись на положення ст.ст. 60, 61, 74 СК України, дійшов висновку, що оскільки відповідно до матеріалів клопотання ОСОБА_6 проживає спільно однією сім`єю зі ОСОБА_11, проте не перебуває з нею у шлюбі, то зареєстровані за ОСОБА_11 транспортні засоби, оформлені нею у власність в період спільного проживання з підозрюваним, належать останньому на праві спільної сумісної власності. З огляду на це, слідчим суддею накладено арешт не на все зазначене у клопотанні майно, що зареєстровано за ОСОБА_11, а лише на його частину. Таке рішення мотивоване тим, що частки майна дружини та чоловіка, які проживають однією сім`єю, проте не перебувають у шлюбі між собою, є рівними, а тому підозрюваному належить зазначених у клопотанні транспортних засобів.
4.Мотиви суду.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Підозрюваний ОСОБА_6 в апеляційній скарзі не ставить під сумнів висновки оскаржуваної ухвали щодо обґрунтованості повідомленої йому підозри та наявності правових підстав для накладення арешту на майно, зазначене у клопотанні сторони обвинувачення, а також інших обставин, що підлягають встановленню при вирішенні питання про накладення арешту на майно, посилаючись лише на порушення прав власника майна ОСОБА_11 та його особисто, у зв`язку з неповідомленням про розгляд клопотання.
Під час апеляційного розгляду підозрюваний уточнив свої вимоги та зазначив, що апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на земельні ділянки та корпоративні права ТОВ «Автотитан», належні йому на праві власності, він не підтримує, а просить переглянути оскаржувану ухвалу лише в частині накладення арешту на частину автомобілів марки «TOYOTA RAV4» та «OPEL VIVARO», які зареєстровані за ОСОБА_11 та визнані слідчим суддею його з нею спільною сумісною власністю.
Відповідно, перегляд оскаржуваної ухвали здійснюється виключно в частині правильності зазначених висновків та в межах доводів апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Частиною другої цієї статті визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню. Зокрема, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982 р., будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися «згідно із законом», воно повинне мати «легітимну мету» та бути «необхідним у демократичному суспільстві».
Процесуальна можливість розгляду клопотання слідчого, прокурора без повідомлення підозрюваного, його захисника, іншого власника майна та його представника, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна, прямо передбачена у ч. 2 ст. 172 КПК України. При цьому, право сторони захисту викласти слідчому судді свою позицію з цих питань закріплене у ч. 1 ст. 174 КПК України, відповідно до якої підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
В даному випадку, за відповідною заявою сторони обвинувачення, з метою запобігання можливості відчуження майна, клопотання про арешт було розглянуто слідчим суддею без виклику підозрюваного, іншого власника майна та їх захисників, однак з подальшим їх повідомленням про постановлене рішення. При цьому, сторона захисту не скористалась своїм правом на звернення до слідчого судді в порядку, передбаченому ст. 174 КПК України. У зв`язку з чим, ненадання слідчим суддею оцінки доводам сторони захисту з приводу накладеного арешту на майно не може вважатись однобічністю, допущеною за результатами розгляду клопотання. Відповідно, доводи апеляційної скарги щодо допущених слідчим суддею процесуальних порушень, зокрема, однобічності судового розгляду та неповідомлення власника майна про час та місце судового розгляду, є необґрунтованими.
Щодо вимог апеляційної скарги в частині скасування арешту, накладеного на частину автомобілів марки «TOYOTA RAV4» та «OPEL VIVARO», колегія суддів зазначає наступне.
В даному випадку, арешт на частину вищезазначених автомобілів було накладено з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, належного, за твердженням слідчого судді, на праві спільної сумісної власності підозрюваному ОСОБА_18 .
При цьому, слідчий суддя на підставі наявних в матеріалах клопотання документів - зокрема, електронних декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданих ОСОБА_6 за 2019-2020 р. р., встановив, що останнім в якості члена родини (дружини) зазначено ОСОБА_11, з якою підозрюваний не перебуває у зареєстрованому шлюбі. Також, з`ясувавши, що згідно з відомостями Національної автоматизованої інформаційної системи Головного сервісного центру МВС України, за ОСОБА_11 зареєстровано автомобіль марки «TOYOTA RAV4», 2021 року випуску, та автомобіль марки «OPEL VIVARO», 2012 року випуску, слідчий суддя дійшов висновку, що вказане майно є їх спільною сумісною власністю, оскільки придбано в період спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_11 з ОСОБА_6 .
З такими висновками слідчого судді погодитися не можна.
З аналізу доказів, які слідчий суддя взяв до уваги при постановленні оскаржуваної ухвали, не вбачається, що зазначення ОСОБА_11 в якості дружини у деклараціях підозрюваного за 2019-2020 р.р. є тією обставиною, що беззаперечно свідчить про набуття вищезазначених автомобілів саме у спільну сумісну власність, оскільки таке майно могло бути набуте і в інший спосіб, визначений законом - наприклад, шляхом отримання спадщини, придбання за власні кошти, та інше. Тим більше, згідно з копіями реєстраційних карток, один з автомобілів придбаний та зареєстрований за ОСОБА_11 в серпні 2021 року, натомість, жодних документальних підтверджень хоча б задекларованого спільного проживання ОСОБА_11 та ОСОБА_6 в цей період матеріали провадження не містять.
Дані обставини залишилися поза увагою слідчого судді, тому висновок оскаржуваної ухвали щодо перебування вказаного майна у спільній сумісній власності підозрюваного та ОСОБА_11 є передчасним.
Крім того, колегія суддів зауважує, що навіть у випадку підтвердження факту спільного проживання підозрюваного зі ОСОБА_11 у відповідний період, накладення арешту на частину майна, що є спільною сумісною власністю осіб, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, суперечить нормам Сімейного кодексу та цивільного законодавства. Так, в оскаржуваній ухвалі слідчим суддею зазначено, що перелічені транспортні засоби є спільною сумісною власністю ОСОБА_6 та ОСОБА_11, оскільки набуті останньою під час спільного проживання, а тому підозрюваний та ОСОБА_11 володіють ними у рівних частках. Втім, на момент постановлення такого рішення поділ їх майна в порядку, передбаченому ст. 367 ЦК України, не проводився, та частки у ньому, відповідно до ст. 364 ЦК України, в натурі не виділялись.
У зв`язку з чим, у випадку підтвердження стороною обвинувачення факту спільного проживання підозрюваного зі ОСОБА_11 в період набуття такого майна, арешт мав бути застосований до майна вказаних осіб без зазначення частки, у відповідності до ч. 3 ст. 368 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 09.04.2020 р. у справі № 676/2199/19 (провадження № 51-5641км19).
Зазначене слід врахувати суду першої інстанції під час нового розгляду клопотання в цій частині.
5. Висновки суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
За викладених вище обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді в частині накладення арешту на майно ОСОБА_11, з постановленням нової ухвали в цій частині - про призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369-372, 170-173, 407, 409, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14.02.2022 р. в частині накладення арешту на майна ОСОБА_11, що належать підозрюваному ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності, з обмеженням права розпорядження таким майном, а саме: частину автомобіля марки TOYOTA RAV4, 2021 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, VIN (номер кузова) НОМЕР_2 ; частину автомобіля марки OPEL VIVARO, 2012 року випуску, д.н.з НОМЕР_3, VIN (номер кузова) НОМЕР_4 - скасувати.
В цій частині постановити нову ухвалу, якою призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
В іншій частині апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14.02.2022 р - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді ОСОБА_3
ОСОБА_4