- Presiding judge (HACC AC) : Chorna V.V.
справа № 991/962/22
провадження № 11-сс/991/141/22
слідчий суддя: ОСОБА_1
доповідач: ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2022 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5,
за участі:
адвоката ОСОБА_6,
підозрюваного ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 захисника підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14.02.2022р. про арешт майна у кримінальному провадженні №52021000000000144 від 23.03.2021р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.368, ч.4 ст.368 КК України, -
ВСТАНОВИЛА:
06 квітня 2022 року на розгляд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена апеляційна скарга разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді від 14.02.2022р. (т.3 а.с.167-181), у зв`язку з чим ухвалою судді-доповідача від 07.04.2022р. вказане клопотання призначене до розгляду в судовому засіданні (т.3 а.с.183).
Ухвалою від04.05.2022р.у задоволенніклопотання пропоновлення строкуна апеляційнеоскарження відмовлено,оскільки вказанийстрок нимне пропущений (т.3 а.с.209-210).
1.Короткий зміст оскаржуваного рішення та апеляційної скарги.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді від 14.02.2022р. частково задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_8, погоджене з прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі САП) Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9, та з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання накладено арешт на:
1)майно підозрюваного ОСОБА_7, а саме:
- житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ;
- земельна ділянка із кадастровим номером 3221286401:01:032:0016,площею 0,1818га;
- гаражний бокс № НОМЕР_1 за адресою: м.Київ, «Алмаз» гаражно-будівельний кооператив (Деснянський р-н), гараж НОМЕР_2, адреса ГК: АДРЕСА_2 ;
- квартира за адресою: АДРЕСА_3 ;
- ПГМФ 8904 ДЛЯ ПЕРЕВЕЗЕННЯ ЧОВНІВ, 2015 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3, VIN: НОМЕР_4 ;
- автомобіль BMW 530I, 2005 року випуску, д.н.з. НОМЕР_5, VIN (номер кузова) НОМЕР_6 ;
- автомобіль MERCEDES-BENZ A 140, 2004 року випуску, д.н.з. НОМЕР_7, VIN (номер кузова) НОМЕР_8 ;
- автомобіль SUZUKI GRAND VITARA, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_9, VIN (номер кузова) НОМЕР_10 ;
- корпоративні права ТОВ «БЕЛЛІФ» у розмірі 50% статутного капіталу номінальною вартістю 500000грн.;
- корпоративні права ТОВ «БЕЛЛІФ РОСТЕРІ» у розмірі 30% статутного капіталу номінальною вартістю 75000грн., шляхом накладення заборони на розпорядження та відчуження цим майном;
2) Ѕ частину майна ОСОБА_10, що належать підозрюваному ОСОБА_7 на праві спільної сумісної власності, а саме:
- Ѕ частину квартири за адресою: АДРЕСА_4 ;
- Ѕ частину автомобіля OPEL COMBO, 2009 року випуску, д.н.з. НОМЕР_11, VIN (номер кузова) НОМЕР_12 ;
- Ѕ частину автомобіля BMW X5, 2009 року випуску, д.н.з. НОМЕР_13, VIN (номер кузова) НОМЕР_14 ;
- Ѕ частину автомобіля BMW 325I, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_15, VIN (номер кузова) НОМЕР_16 ;
- Ѕ частину автомобіля PORSCHE CAYENNE, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_17, VIN (номер кузова) НОМЕР_18, шляхом накладення заборони на розпорядження цим майном;
3) Ѕ частину майна ТОВ «БЕЛЛІФ», а саме:
- Ѕ частину автомобіля MERCEDES-BENZ SPRINTER 210 CDI, 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_19, VIN (номер кузова) НОМЕР_20 ;
- Ѕ частину автомобіля MERCEDES-BENZ SPRINTER, 2015 року випуску, д.н.з. НОМЕР_21, VIN (номер кузова) НОМЕР_22, шляхом заборони будь-яким реєстраторам органів державної реєстрації, приватним та державним нотаріусам, вчиняти будь-які дії, пов`язані із проведенням державної реєстрації права власності на зазначені об`єкти нерухомості та рухомого майна. В іншій частині у задоволенні клопотання відмовлено.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали в частині накладення арешту на майно ОСОБА_7, яке зазначене в першому пункті резолютивної частини ухвали, та постановлення нової в цій частині, якою накласти арешт на Ѕчастини майна підозрюваного, зазначеного у його апеляційній скарзі. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що ухвала слідчого судді є необґрунтованою та незаконною, оскільки з 01.06.2012 року ОСОБА_7 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_11 (після реєстрації - ОСОБА_10 ). При цьому, слідчим суддею накладено арешт на ціле майно, зареєстроване на ОСОБА_7, однак придбане ним в період шлюбу з ОСОБА_10, що суперечить вимогам Сімейного кодексу, адже придбане під час шлюбу майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності та кожен з подружжя є власником Ѕчастини цього майна. Апелянт вважає, що оскаржувана ухвала порушує право власності дружини підозрюваного, а тому відповідно до ч.5 ст.170 КПК України арешт необхідно накласти на Ѕчастини майна, яке зареєстроване за підозрюваним та є спільною сумісною власністю його та дружини.
2. Узагальнений виклад позицій учасників апеляційного провадження.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_12 підтримав своюапеляційну скаргу та просив її задовольнити з підстав, викладених у ній. Додатково зауважив, що слідчим суддею необґрунтовано накладено арешт на ціле майно, зареєстроване за ОСОБА_7, та не враховано придбання його в період шлюбу з ОСОБА_10 . Також зауважив, що не погоджується з позицією прокурора, викладеною в письмових запереченнях, зокрема, що дружина підозрюваного є третьою особою та повинна представляти свої інтереси самостійно.
Підозрюваний ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу свого захисника.
Прокурор САП ОСОБА_13, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з`явився. 07.06.2022 року засобами електронного зв`язку направив заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив провести апеляційний розгляд за його відсутності та одночасно зазначив, що проти задоволення апеляційної скарги заперечує, оскільки питання визначення часток майна, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності, вирішується в порядку цивільного судочинства (т.4 а.с.61).
Враховуючи положення ч.4 ст.405 КПК України, а також позицію учасників провадження, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності прокурора, оскільки його неявка не перешкоджає судовому розгляду.
3. Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.
3.1. Короткий зміст та мотиви клопотання про арешт майна.
До Вищогоантикорупційного судунадійшло клопотаннядетектива НАБУ ОСОБА_8,погоджене зпрокурором САПОфісу Генеральногопрокурора ОСОБА_9,про арешт майна у кримінальному провадженні №52021000000000144 від 23.03.2021р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.368, ч.4 ст.368 КК України.
За змістом клопотання, детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №52021000000000144 від 23.03.2021р. за підозрою ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК України, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_7, ОСОБА_18 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.4 ст.368 КК України.
За версією органу досудового розслідування, у період з лютого 2021 року по лютий 2022 року депутат Київської міської ради ОСОБА_14 за пособництва свого помічника ОСОБА_7 та інших фігурантів кримінального провадження, здійснив одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_19 в сумі 1390000,00грн. за сприяння в розміщенні та використанні точок пересувної роздрібної торгівлі («купав») в м.Києві.
10 лютого 2022 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.4 ст.368 КК України.
Клопотання проарешт майнаобґрунтовується тим, що у органу досудового розслідування є достатньо підстав вважати, що до ОСОБА_7, який набув статус підозрюваного у кримінальному провадженні, у випадку визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.4 ст.368 КК України, може бути застосовано обов`язкове додаткове покарання, передбачене санкцією цієї статі, у вигляді конфіскації майна.
У клопотанні також зазначено, що згідно з даними Державного реєстру актів цивільного стану ОСОБА_20 з 01.06.2012 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_10, а тому детектив вважає, що за правилами ст.60 СК України усе майно, набуте підозрюваним та ОСОБА_10 у період з 01.06.2012 року по теперішній час, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя та на нього може бути накладено арешт як на майно підозрюваного, що може підлягати конфіскації.
Як на правову підставу для застосування арешту майна, сторона обвинувачення у клопотанні посилається на п.3 ч.2 ст.170 КПК України.
Крім того, стороною обвинувачення у клопотанні поставлено питання про його розгляд без повідомлення власника майна, щодо якого вирішується питання про арешт, у зв`язку з наявним ризиком відчуження такого майна з метою уникнення арешту та подальшої конфіскації.
3.2. Мотиви слідчого судді.
З метою запобігання можливості відчуження майна, слідчим суддею визначено здійснювати розгляд клопотання сторони обвинувачення про арешт майна без виклику власника майна та його захисників, однак з подальшим повідомленням їх про постановлене рішення.
Вирішуючи питання, визначені у ст.170 КПК України, слідчий суддя зазначив, що на даному етапі досудового розслідування наявна обґрунтована підозра вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч5 ст.27, ч.4 ст.368 КК України, що може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, а також визнав достатніми підстави вважати, що суд може призначити ОСОБА_7 покарання у виді конфіскації майна у разі його подальшого засудження.
Посилаючись на вказані обставини, слідчий суддя дійшов висновку, що накладення арешту на майно сприятиме забезпеченню його збереження для подальшого можливого виконання рішення суду з його конфіскації, що виправдовуватиме такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного.
Крім того, слідчий суддя зазначив, що оскільки кінцевими бенефіціарними власниками ТОВ «БЕЛЛІФ» є ОСОБА_7 та інший фігурант даного провадження, відсоток частки статутного капіталу яких складає 50%, у цьому випадку накладенню арешту підлягає Ѕчастини належного товариству майна.
Разом з цим, слідчий суддя, посилаючись на положення ст.ст.60, 61 СК України, дійшов висновку, що оскільки відповідно до матеріалів клопотання ОСОБА_7 з 01.06.2012 року одружений з ОСОБА_10, то зареєстроване за останньою рухоме та нерухоме майно, належать підозрюваному на праві спільної сумісної власності. З огляду на це, слідчим суддею накладено арешт не на все зазначене у клопотанні майно, що зареєстровано за ОСОБА_10, а лише на Ѕйого частину. Таке рішення мотивоване тим, що частки майна, набутого подружжям за час шлюбу, є рівними, а тому підозрюваному належить Ѕзазначеного у клопотанні майна.
4. Мотиви суду.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Адвокат ОСОБА_6 в апеляційній скарзі не ставить під сумнів висновки оскаржуваної ухвали щодо обґрунтованості повідомленої ОСОБА_7 підозри та наявності правових підстав для накладення арешту на майно, зазначене у клопотанні сторони обвинувачення, а також інших обставин, що підлягають встановленню при вирішенні питання про накладення арешту на майно, посилаючись лише на необґрунтоване накладення арешту на ціле майно підозрюваного, зазначене в п.1 резолютивної частини оскаржуваної ухвали, а не Ѕйого частини.
Отже, ухвала слідчого судді від 14.02.2022 р. оскаржується в апеляційному порядку лише в частині її висновків про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_7, зазначене в пункті 1 її резолютивної частини.
Відповідно, перегляд оскаржуваної ухвали здійснюється виключно в цій частині на предмет правильності зазначених висновків та в межах доводів апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Частиною другої цієї статті визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1)збереження речових доказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4)відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст.94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню. Зокрема, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982р., будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися «згідно із законом», воно повинне мати «легітимну мету» та бути «необхідним у демократичному суспільстві».
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах зазначених доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
Згідно з копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, 01.06.2012 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_11 (після реєстрації ОСОБА_10 ) зареєстровано шлюб (т.1 а.с.46-47).
Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, ОСОБА_7 на праві приватної власності належить ряд об`єктів рухомого та нерухомого майна, придбаного ним під час перебування у шлюбі з ОСОБА_10 (т.1 а.с.49-59).
Перелік цього майна наведений у пункті 1 оскаржуваної ухвали.
Твердження апелянта про те, що вказане майно є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки набуте ОСОБА_7 та його дружиною під час шлюбу, відповідає змісту ст. 60 Сімейного кодексу України та ніким не заперечується.
Однак, наведене не означає, що в межах кримінального провадження арешт на майно, належне підозрюваному як титульному власнику, автоматично має накладатися на Ѕ його частину.
Так, у відповідності до ч. 3 ст. 26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом. Відповідно до норм кримінального процесуального законодавства України, слідчий суддя не наділений повноваженнями вирішувати питання щодо поділу майна подружжя.
У даному випадку, на момент постановлення оскаржуваної ухвали поділ майна подружжя ОСОБА_21 в порядку, передбаченому ст.367 ЦК України, не проводився, та частки у ньому, відповідно до ст.364 ЦК України, в натурі не виділялись (доказів іншого стороною захисту не надано).
Відповідно, арешт мав бути застосований до майна подружжя без зазначення частки, у відповідності до ч.3 ст.368 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 09.04.2020р. у справі №676/2199/19 (провадження №51-5641км19).
Колегія суддів також зауважує, що сама по собі наявність режиму спільної сумісної власності майна подружжя не викликає повноважень слідчого судді при розгляді клопотання про арешт майна встановлювати, яка саме частина майна, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя без виділення часток, належить підозрюваному, оскільки це не передбачено нормами кримінального процесуального законодавства України, натомість, має встановлюватися в порядку цивільного судочинства.
5. Висновки суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Враховуючи, що під час апеляційного розгляду не встановлено порушень норм кримінального процесуального кодексу України, які могли б бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, а доводи апеляційної скарги свого підтвердження не знайшли, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення. Відповідно, оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст.369-372, 170-173, 407, 409, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14.02.2022р. без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді ОСОБА_3
ОСОБА_4