Document No. 104724394

справа № 991/1671/22

провадження №11-сс/991/176/22

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2022 року м.Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1,

суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,

захисника підозрюваного ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27 травня 2022 року про відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27 травня 2022 року відмовлено у задоволенні скарги підозрюваного ОСОБА_5 на повідомлення про підозру.

Висновки слідчого судді щодо відмови у задоволенні скарги мотивовані тим, що фактичне вручення підозрюваному ОСОБА_5 повідомлення про підозру відбулося у відповідності до вимог законодавства та у спосіб, передбачений чинними нормами КПК, тому відсутні підстави для скасування повідомлення від 17 лютого 2022 року про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.14, ч.4 ст.368 КК.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою слідчого судді, вважаючи її незаконною, необґрунтованою та такою, що прийнята з грубим порушенням КПК, захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_6 звернувся з апеляційною скаргою, за вимогами якої просив скасувати ухвалу слідчого судді та призначити новий розгляд слідчим суддею.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відмовляючи в задоволенні скарги слідчий суддя в порушення вимог КПК прийняв рішення на підставі наданих сторонами обвинувачення та захисту копій матеріалів провадження, а не на підставі оглянутих оригіналів, які мають бути надані безпосередньо слідчому судді та досліджені в судовому засіданні з можливістю ознайомлення з ними іншою стороною кримінального провадження, при цьому слідчий суддя безпосередньо не дослідив та не витребував докази сторони обвинувачення щодо їх наявності та вагомості, чим грубо порушив право захисту на доведення обставин справи.

На переконання захисника зміст повідомлення про підозру не містить жодної конкретики, як того вимагає п.6 ч.1 ст.277 КПК, а фактичні обставини події не відповідають тим, що викладені в повідомленні про підозру.

Крім того, під час розгляду скарги слідчий суддя не роз`яснив підозрюваному передбачених ст.193 КПК прав, що призвело до їх порушення.

Позиції учасників провадження.

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_6 у судовому засідання апеляційну скаргу підтримав, просив задовольнити у повному обсязі з зазначених у ній підстав.

Прокурор ОСОБА_7 в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд апеляційної скарги без його участі, вважаючи оскаржувану ухвалу законною просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Підозрюваний в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, з урахуванням позиції його захисника адвоката ОСОБА_6 відповідно до ч.4 ст.405 КПК апеляційний розгляд проведено без участі підозрюваного та прокурора.

Мотиви суду.

Суд зазначає, що повідомлення про підозру є одним з важливих етапів стадії досудового розслідування, що становить систему процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора, спрямованих на формування законної і обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка стала підозрюваним, можливості захищатись усіма дозволеними законом засобами і способами.

Викладена в письмовому повідомленні підозра служить підґрунтям для початку реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні, у підозрюваного з`являються можливості впливати на зміст підозри та на подальше формулювання обвинувачення у обвинувальному акті, яким завершується досудове розслідування. Сформульована підозра встановлює межі здійснення слідчим і прокурором обвинувальної діяльності, а підозрюваний, його захисник та законний представник одержують можливість більш цілеспрямовано реалізовувати функцію захисту.

Рішення слідчого або прокурора про повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про таку підозру може бути оскаржено до слідчого судді під час досудового розслідування (п.10 ч.1 ст.303 КПК).

Загальний порядок повідомлення про підозру передбачений главою 22 КПК, із системного аналізу якої вбачається, що процедуру здійснення повідомлення про підозру особі умовно можна поділити на такі етапи:

1) прийняття рішення щодо необхідності здійснення особі повідомлення про підозру, який передбачає перевірку підстав здійснення такого повідомлення згідно з частиною першою статті 276 КПК.

2) об`єктивація/вираження сформованого внутрішнього волевиявлення уповноваженої посадової особи щодо прийнятого рішення в зовнішню форму шляхом складання тексту повідомлення про підозру відповідно до вимог, передбачених ст.277 КПК, та його підписання;

3) доведення інформації до відома адресата, щодо якого прийняте рішення про повідомлення про підозру, шляхом безпосереднього вручення його тексту особі згідно зі ст.278 КПК.

З матеріалів провадження вбачається, що підозрюваний ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду з клопотанням, що по суті є скаргою на повідомлення про підозру, в якій вказав на її необґрунтованість, а зазначені детективом у повідомленні про підозру відомості такими, що не містять жодної конкретики та не відповідають зібраним досудовим слідством доказам, як до пред`явлення підозри так і після. До того ж вказував, що у врученому ОСОБА_5 примірнику повідомлення про підозру від 23 липня 2021 року відсутній підпис особи, яка склала підозру, дата та час її складання, а в примірнику підозри, який знаходиться в матеріалах кримінального провадження, замість службової особи, яка склала підозру, розписалась інша службова особа, що свідчить про штучне створення правоохоронними органами вказаної ситуації. Вважає, що повідомлення про підозру здійснене прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону ОСОБА_8 в порушення вимог ст.216 КПК, тобто поза межами своїх повноважень.

В обґрунтуваннядоводів скаргисторона захистунадала копіїматеріалів,які дослідженіу судовомузасіданні,а саме:повідомлення пропідозру від23липня 2021року; повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру від 17 лютого 2022 року; адвокатський запит до Офісу Генерального прокурора України від 26 серпня 2021 року, лист відповідь відділу поліції №2, Одеського районного управління поліції №1 від 19 вересня 2021 року; клопотання до Офісу Генерального прокурора України від 26 серпня 2021 року, ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 03 липня 2020 року.

Прокурором долучено да матеріалів скарги копії ухвал слідчих суддів, зокрема про застосування запобіжного заходу, продовження строку досудового розслідування кримінального провадження, постанову про продовження строку досудового розслідування від 22 вересня 2021 року, доручення в порядку ст.290 КПК від 10 травня 2022 року, пояснення заявника ОСОБА_9 та протокол допиту свідка ОСОБА_10, з яких вбачаються обставини, за яких проводився оголошений конкурс на будівництво житла для військовослужбовців та членів їхніх сімей на земельній ділянці, яка перебуває у користуванні Міністерства оборони України та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, дослідивши зміст повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 17 лютого 2022 року, слідчий суддя дійшов висновку, що його як процесуальний документ складено та підписано з дотриманням норм кримінального процесуального законодавства і стороною обвинувачення вжито заходів для його вручення підозрюваному ОСОБА_5 у спосіб, передбачений КПК, а також про наявность обґрунтованості та достатності даних для доведеності причетності ОСОБА_5 до інкримінованого йому злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.14, ч.4 ст.368 КК.

При перегляді оскаржуваної ухвали в межах апеляційної скарги, дослідивши надані матеріали, заслухавши пояснення захисника підозрюваного та перевіривши обґрунтованість його доводів, колегія зазначає наступне.

Дотримання встановленої правової процедури повідомлення про підозру означає, що дії процесуальних суб`єктів мають відповідати вимогам закону, забезпечувати відповідність стандартам захисту прав людини, єдність змісту та форми кримінального провадження, налагоджену взаємодію верховенства права і законності, що в результаті врівноважує приватні і публічні (суспільні) інтереси заради досягнення цих завдань.

Порушення порядку повідомлення про підозру призводить до нівелювання завдань кримінального провадження, окреслених у ст.2 КПК, що полягають в охороні прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення того, щоб до кожного учасника кримінального провадження було застосовано належну правову процедуру.

В той же час підозра повинна бути обґрунтованою, оскільки закон вимагає, що особа обов`язково повідомляється про підозру передусім за наявності достатніх доказів для її підозри у вчиненні кримінального правопорушення (п.3 ч.1 ст.276 КПК). Якщо про підозру повідомляється особа у разі обрання щодо неї запобіжного заходу, у клопотанні слідчого також уже мають бути такі достатні докази, оскільки КПК встановлює, що підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення (ч.2 ст.177 КПК). Підставою для ймовірного висновку про причетність особи до вчинення злочину та повідомлення особи про підозру є також сам собою факт затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення (п.1 ч.1 ст.276 КПК). Цим фактом і обґрунтовується виникнення припущення про вчинення кримінального правопорушення певною особою, яке має бути перевірене під час кримінального процесуального доказування для її спростування або підтвердження та трансформації в обвинувальне твердження, що знайде своє відображення в обвинувальному акті.

Слід констатувати, що КПК не містить положень, якими були б визначені підстави для скасування повідомлення про підозру та не встановлює будь-яких обмежень щодо предмету перевірки слідчим суддею такого повідомлення, проте положення п.3 ч.1 ст.276 та п.10 ч.1 ст.303 КПК в їх системному зв`язку вказують на те, що можливість оскарження повідомлення про підозру пов`язана виключно з питанням її обґрунтованості, тобто достатності доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, а не з будь-якими іншими.

Тобто під час розгляду скарг зазначеної категорії предметом перевірки слідчого судді є не лише питання дотримання процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, а й питання дотримання стандарту «достатніх підстав (доказів)» для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, зважаючи при цьому на рівень обмеження прав, свобод та інтересів особи внаслідок повідомлення її про підозру та строк здійснення досудового розслідування.

Із урахуванням цього, стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей повідомлення особі про підозру передбачає наявність доказів, які лише об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і вони є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри.

Таким чином, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо достатньої обґрунтованості підозри, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення саме вини особи у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення. Факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для висунення обвинувачення чи обґрунтування обвинувального вироку.

Отже, на стадії досудового розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.

Як убачається з матеріалів провадження повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру ОСОБА_5 від 17 лютого 2022 року містить, зокрема, такі відомості: зміст підозри, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5, стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється.

Зі змісту повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру слідує, що в ньому логічно та послідовно викладені фактичні обставини можливого вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.14, ч.4 ст.368 КК.

Дослідивши матеріали провадження в межах своєї компетенції, слідчий суддя при перевірці доводів та обставин, на які посилалась сторона захисту як на підстави для скасування повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру, дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів, що ОСОБА_5 не наведено у скарзі обставин (відсутність складу злочину або інше), які б очевидно та беззаперечно вказували на непричетність особи до кримінального правопорушення, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, відсутність достатніх підстав для підозри, тобто про її необґрунтованість.

При цьому, висловлені під час апеляційного розгляду скарги доводи сторони захисту на порушення слідчим суддею принципу змагальності під час розгляду скарги є помилковими. Так, сторона захисту зауважила, що слідчий суддя обмежився дослідженням доданих до скарги стороною захисту доказів, натомість стороною обвинувачення крім письмових заперечень, копій рішень слідчих суддів, пояснень та протоколу допиту свідка, суду не надавалось доказів на спростування доводів сторони захисту щодо необґрунтованості підозри.

Проте, згідно із ч.1, 2 ст.22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Аналіз вказаної норми свідчить про відсутність обов`язку у слідчого судді вимагати від сторони обвинувачення доказів на спростування доводів сторони захисту, так само і сторона обвинувачення не зобов`язана надавати суду такі докази, адже принцип змагальності не передбачає обов`язку сторони кримінального провадження надавати докази на спростування позиції або сумнівів іншої сторони. Таким чином, з урахуванням зазначеного та враховуючи, що стороною захисту на підтвердження своєї позиції надавались докази, які зібрані стороною обвинувачення, колегія суддів не вбачає порушення принципу змагальності при розгляді скарги слідчим суддею за вказаних обставин. Разом з тим, ст.221 КПК закріплено обов`язок слідчого, дізнавача, прокурора за клопотанням сторони захисту, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, надати їм матеріали досудового розслідування для ознайомлення, за виключенням матеріалів про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а також тих матеріалів, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню. Враховуючи зазначене, ненадання стороною обвинувачення певного обсягу матеріалів кримінального провадження не може вказувати на недостатню обґрунтованість повідомлення про підозру на стадії досудового розслідування, або порушення необхідних умов для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, в тому числі через надання стороною обвинувачення належним чином засвідчених копій матеріалів провадження.

Надаючи оцінку зазначеним в скарзі слідчому судді та в апеляційній скарзі доводам сторони захисту про недопустимість доказів, на яких ґрунтується повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру ОСОБА_5, суд виходить з того, що на стадії досудового розслідування визнання доказів слідчим суддею, судом недопустимими можливо лише у випадках, коли такі докази отримані внаслідок істотного та очевидного порушення прав та свобод людини і їх недопустимість обумовлена такими обставинами, які у будь-якому випадку не можуть бути усунуті в ході подальшого розслідування чи судового розгляду або шляхом надання додаткових матеріалів, які вже є у розпорядженні сторони кримінального провадження. Тобто, висновок про недопустимість відповідного доказу є категоричним навіть із врахуванням відповідних особливостей стадії досудового розслідування. Суд на цій стадії може визнати недопустимими лише очевидно недопустимі докази, порушення збирання яких не може бути спростоване будь-якими іншими матеріалами.

Як вбачаєтьсяз оскаржуваноїухвали,слідчий суддянадав оцінкукожному доводусторони захистута дійшовобґрунтованого висновку,з якимпогоджується колегіясуддів,про те,що доводисторони захистуне свідчатьпро очевиднуі категоричнунедопустимість доказів,на якихґрунтується повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру ОСОБА_5, а остаточна оцінка зібраним у кримінальному провадженні доказам і, за наявності правових підстав, визнання їх недопустимими може бути здійснено під час розгляду кримінального провадження по суті.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що твердження про недопустимість доказів, на яких ґрунтується повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру ОСОБА_5, не підтверджуються матеріалами провадження, підстав, передбачених ст.ст.87-89 КПК щодо визнання доказів недопустимими під час розгляду апеляційної скарги не встановлено, а тому на стадії досудового розслідування зазначені доводи колегія суддів вважає передчасними, а відповідні вимоги щодо визнання доказів недопустимими такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до змісту ст.368 КПК питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні та винуватості особи в його вчиненні вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.

Оцінюючи обґрунтованістьдоводів апеляційноїскарги захисникащодо порушенняслідчим суддеюпроцедури розглядускарги на повідомлення про підозру, колегією суддів враховано наступне.

Порядок розгляду скарги на повідомлення про підозру визначено Параграфом 1 Глави 26 Розділу ІІІ КПК, відповідно до якого скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.

З дослідженого судом журналу та технічного запису судового засідання з розгляду слідчим суддею скарги на повідомлення про підозру вбачається, що слідчим суддею дотримано порядок розгляду скарги в повному обсязі, зокрема роз`яснено право учасників на відвід головуючого від розгляду, з`ясовано думку щодо можливості її розгляду за відсутності підозрюваного, а також вирішено інші клопотання, в тому числі щодо можливості долучення наданих прокурором копій письмових доказів та надання можливості ознайомитись з ними захисником підозрюваного, який не заперечував проти їх долучення.

Такимчином,зазначені доводиапеляційної скаргина порушенняпроцедури розглядускарги незнайшли свогопідтвердження таспростовуються матеріаламипровадження,посилання на не роз`яснення підозрюваному його прав, передбачених ст.193 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не ґрунтуються на вимогах закону.

В апеляційній скарзі містяться також інші аргументи сторони захисту, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини стаття 6§1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод зобов`язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені. При цьому міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Порушень інших норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними захисником підозрюваного в апеляційній скарзі, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді підлягає залишенню без змін, а відтак вимоги апеляційної скарги підлягають залишенню без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 395, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27 травня 2022 року про відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

______________ _____________ ______________

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3