Document No. 104800227

справа № 991/1619/22

провадження №11-сс/991/178/22

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2022 року м.Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1,

суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_4,

захисника підозрюваної адвоката ОСОБА_5,

прокурора ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03 червня 2022 року про обрання підозрюваній ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12015100100003812 від 01 квітня 2015 року,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03 червня 2022 року задоволено клопотання сторони обвинувачення про обрання підозрюваній ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, постановлено розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід після її затримання і не пізніше ніж через 48 годин з часу доставки до місця кримінального провадження .

При ухваленнісудового рішенняслідчий суддявстановив наявністьобґрунтованої підозрищодо вчиненняінкримінованого кримінальногоправопорушення,існування ризиків переховування від органів досудового розслідування та суду, знищення, сховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні. З урахуванням обґрунтованих підстав вважати, що підозрювану оголошено у міжнародний розшук, слідчий суддя дійшов до висновку про наявність підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за її відсутності.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючисьз вказаноюухвалою слідчогосудді,вважаючи їїпостановленою згрубими порушеннямиКПК без врахування аргументів захисту, повного, об`єктивного і неупередженого врахування усіх конкретних обставин кримінального провадження, захисник підозрюваної адвокат ОСОБА_5 звернувся з апеляційною скаргою, за вимогами якої просив скасувати ухвалу та постановити нову, якою у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу відмовити.

В апеляційнійскарзі захисникпослався нанеобґрунтованість повідомленоїпідозри увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.5ст.191КК,через недостатністьв клопотанніта доданихдо ньогоматеріалах фактів та/або інформації, які переконливо могли б свідчити про причетність особи до вчинення інкримінуємого кримінального правопорушення, та не набуття нею статусу підозрюваної у кримінальному провадженні з огляду на те, що матеріали клопотання не містять об`єктивних даних, що б свідчили про вжиття слідчим та прокурором заходів для вручення повідомлення про підозру.

На переконання захисника у клопотанні та додатках до нього відсутні обґрунтування наявності заявлених детективом ризиків за ст.177 КПК та наявність фактичних даних на підтвердження їх дійсного існування.

Крім того, слідчим суддею не враховано важкий, нестабільний і непередбачуваний стан психічного і психологічного здоров`я ОСОБА_7, а також введення на території України воєнного стану, для встановлення обставин її неявки на виклики правоохоронних органів та поважності причин.

Також матеріали клопотання не містять доказів на підтвердження факту оголошення особи у міжнародний розшук, оскільки винесення органом досудового розслідування лише постанови про оголошення у міжнародний розшук без її скерування до уповноваженого на те органу (Інтерполу) не свідчить про оголошення останньої у міжнародний розшук, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для розгляду слідчим суддею даного клопотання за її відсутності.

Позиції учасників провадження.

Захисник підозрюваної ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити у повному обсязі з зазначених у ній підстав.

Прокурор ОСОБА_6 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника без задоволення.

Мотиви суду.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

Слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу (ч.6 ст.193 КПК).

Згідно з ч.1 ст.177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу відповідно до ч.2 ст.177 КПК є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Також, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі, передбачені ст.178 КПК.

Колегією суддів встановлено, що під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу до підозрюваної ОСОБА_7 слідчий суддя у повному обсязі належним чином дотримався вищевказаних вимог кримінального процесуального закону.

З наданих суду матеріалів провадження вбачається, що наведені у клопотанні детектива підстави для обрання підозрюваній запобіжного заходу слідчим суддею при розгляді клопотання належним чином перевірялись, при цьому у судовому засіданні заслухані доводи сторони обвинувачення, заперечення сторони захисту, досліджені письмові матеріали клопотання детектива та надані стороною захисту характеризуючі особу відомості, з`ясовані всі необхідні обставини, що повинні бути встановлені при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваної.

На виконання вимог ст.178 КПК слідчим суддею врахована вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_7, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваній у разі визнання її винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, обставини вчинення правопорушення за пред`явленим повідомленням про підозру.

При вирішенні питання щодо встановлення наявності обґрунтованої підозри предметом перевірки слідчого судді є не лише питання дотримання процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, а й питання дотримання стандарту доказування «обґрунтована підозра» у вчиненні кримінального правопорушення, зважаючи при цьому на рівень обмеження прав, свобод та інтересів особи внаслідок повідомлення її про підозру та строк здійснення досудового розслідування.

При цьому, поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) (ч.5 ст.9 КПК). Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04, §175). Разом з цим стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Отже, на стадії досудового розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.

Відтак, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості саме для встановлення вини чи її відсутності у особи у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу. Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

За версією сторони обвинувачення ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК, а саме в заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, скоєного за наступних обставин.

За детальновикладених воскарженій ухваліслідчого суддіобставин повідомленняпро підозру ОСОБА_8 як директорТОВ «Астен-МН»(надалі ТОВ),діючи умисно,за попередньоюзмовою із ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12,шляхом зловживаннясвоїм службовимстановищем заволоділагрошовими коштамиДП "Держінформюст"(далі-ДП),що передбачалисядля оплатиза поставкуТОВ ПЗ«TrueConf»відповідно до Договору назагальну суму7719059грн.,яка ушістсот ібільше разівперевищує неоподатковуваниймінімум доходівгромадян намомент вчиненнязлочину тає особливовеликим розміром,достовірно прицьому знаючи,що необхідногодля роботиу режиміВКЗ визначеноїкількості користувачів ДП неотримувало,а ТОВйого непоставляло, чим начебто вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.191 КК.

11 травня детективом Національного антикорупційного бюро України (далі НАБУ) складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК, яке погоджено прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі САП).

Як вбачається повідомлення про підозру містить, зокрема, зміст підозри, стислий виклад фактичних обставин та правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа. Зі змісту повідомлення про підозру слідує, що в ньому логічно та послідовно викладені фактичні обставини можливого вчинення кримінального правопорушення, а надані слідчому судді стороною обвинувачення докази на обґрунтування підозри є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку щодо ймовірної можливості вчинення саме ОСОБА_7 вищевказаного кримінального правопорушення.

Так,на думкуколегії суддів,в наданихслідчому суддіі дослідженихматеріалах провадженнянаявна сукупністьданих,які переконуютьоб`єктивногоспостерігача,що ОСОБА_7 могла вчинитиінкримінований їйзлочини,зокрема відомості,що містятьсяв копіяхстатуту ДП,відповідно доякого генеральнийдиректор підприємствазобов`язаний безпосередньоі черезадміністрацію підприємстваздійснювати управління(керівництво)підприємством,забезпечувати йоговисокоприбуткову діяльність,ефективне використанняі збереженнязакріпленого запідприємством державногомайна; статуту ТОВ, відповідно до якого управління поточною діяльністю товариства здійснює директор, що обирається загальними зборами, та який вирішує усі питання, окрім тих, які відносяться до виключної компетенції загальних зборів, має право, зокрема здійснювати управління поточною діяльністю, розпоряджатися його майном та грошовими коштами, приймати на роботу та звільняти працівників, організовувати їх роботу, здійснювати їх заохочення та накладати стягнення; наказів ТОВ від 28 жовтня 2011 року №28-10/11к та від 03 червня 2015 року №03-06/15к відповідно до яких у період з 28 жовтня 2011 року по 03 червня 2015 року ОСОБА_8 обіймала посаду директора ТОВ; картки зі зразками підпису в Банк "Велес", відповідно до якої ОСОБА_8 мала право підпису банківських документів ТОВ; договору №КТ25 від 22 січня 2014 року про закупівлю апаратури записувальної і відтворювальної звуку і зображення (обладнання для відеоконференцзв`язку та ІР-телефонії), укладеним між ДП та ТОВ, додаткової угоди від 26 червня 2014 року №1, додаткової угоди від 09 вересня 2014 року №2 та додатків до вказаного договору; видаткових накладних, актах здачі-приймання робіт (надання послуг) щодо постачання ПЗ «TrueConf», виконання робіт та надання послуг ТОВ для ДП згідно умов Договору; погоджених рахунках-фактурах на оплату поставлених товарів, виконаних робіт та наданих послуг від ТОВ до ДП відповідно до Договору; платіжних доручень ДП, відповідно до яких на рахунки ТОВ перераховано грошові кошти в сумі 18872270,50 грн., з яких 6756000 грн. оплата за ПЗ «TrueConf», яке надає можливість одночасного користування «онлайн-користувачам» в режимі ВКЗ (унікальний код) та 5971172,5 грн. за роботи щодо доставки, налагодження (монтажу) системи ВКЗ та ІР-телефонії, генерації ПЗ, його інсталяції та налагодження, тестування системи, проведення навчання персоналу та подальшого його атестації; акту приймання-передачі від 01 квітня 2014 року між ДП та ТОВ «Іволга-2», відповідно до якого ДП отримало ПЗ TrueConf-Server на 200 користувачів; протоколу огляду від 11 липня 2017 року, відповідно до якого встановлено, що на серверному обладнанні ДП «НАІС» знаходиться ПЗ «TrueConf», що надає можливість одночасного користування лише 200 онлайн користувачів; листа компанії Trueconf ltd, згідно якого нею було реалізовано лише ліцензію на 200 користувачів №UA1AE ДП «Інформаційний центр» через британську компанію Ceterum Limited; протоколу огляду речей від 18 квітня 2019 року, відповідно до якого на дисках, які отримані підрозділами міністерства юстиції при виконанні Договору, знаходиться ПЗ «TrueConf-Client 6.4.4»; матеріалів виконання запиту про міжнародну правову допомогу до компетентних органів Російської Федерації, відповідно до яких ПЗ TrueConf Сlient можливо безкоштовно завантажити із офіційного сайту компанії або із серверної частини TrueConf Server; договору від 27 травня 2014 року №22/05-145 між ТОВ та ТОВ «ЗЕМЗ» (постачальник) про закупівлю комплектів системи ВКЗ; договору №1/09 від 25 серпня 2014 року між ТОВ та ТОВ «ЗЕМЗ» про постачання спеціалізованого ПЗ (комп`ютерної програми) для роботи системи ВКЗ; виписок по рахунках ТОВ «ЗЕМЗ» в АТ ПУМБ та АТ КБ «Приватбанк», згідно з якими ТОВ перераховано грошові кошти в сумі 6004905,6 грн. за реалізацію ПЗ для ВКЗ; зовнішньоекономічного договору від 03 січня 2014 року №03/01/2014 між ТОВ «ЗЕМЗ» та Ceterum Limited про постачання 5000 ліцензій ПЗ Trueconf, актами постачання ПЗ, складеними між ТОВ «ЗЕМЗ» та компанією Ceterum Limited щодо постачання унікальних кодів, ПЗ «TrueConf»; роздруківок електронних версій актів приймання-передачі та видаткових накладних між ТОВ «ЗЕМЗ» та ТОВ про нібито постачання програмної продукції «TrueConf»; роздруківок електронних листів від ОСОБА_13 та ОСОБА_9, відповідно до яких вбачається наявність достатніх підстав вважати, що встановлення та налагодження систем ВКЗ в підрозділах юстиції здійснювалось силами ДП, а не ТОВ; протоколу допиту свідка ОСОБА_14, яка здійснила моніторинг підприємств для закупівлі обладнання ВКЗ, у яких можна було придбати комплекти обладнання, необхідного для впровадження системи ВКЗ, в подальшому протягом літа 2014 року у вказаних підприємств було придбано вказане обладнання та доставлено його (силами постачальників) до офісних приміщень ТОВ; договорів №1-09/14 від 01 липня 2014 року та №2-10/14 від 01 жовтня 2014 року між ТОВ та ОСОБА_14, відповідно до яких останню залучено для надання технічної допомоги при виконанні Договору; протоколу допиту свідка ОСОБА_13, який, отримавши віддалений доступ до серверного обладнання, 21 жовтня 2014 року під відповідним логіном та паролем, здійснив налаштування параметрів програми «TrueConf Server» для генерації клієнтського програмного забезпечення «TrueConf Client 6.4.4», після чого згенероване програмне забезпечення «TrueConf Сlient 6.4.4» в кількості одного примірника ОСОБА_13 завантажив на комп`ютер та зробив копії більше ніж 1100 CD-R дисків та надав їх ОСОБА_14 ; договорів №10/14-01 від 02 вересня 2014 року та №10/14-02 від 03 листопада 2014 року між ТОВ та ОСОБА_13, на підставі яких останнього залучено для надання технічної допомоги при виконанні Договору; протоколу огляду документів від 03 жовтня 2019 року, з якого вбачається, що роботи щодо доставки, налагодження (монтажу) системи ВКЗ та ІР-телефонії, генерації ПЗ, його інсталяції та налагодження, тестування системи проведення, навчання персоналу та подальшого його атестації виконувались працівниками філій ДП у робочий час, а не ТОВ; висновку судової комп`ютерно-технічної експертизи від 02 серпня 2019 року №19/9/1-46/СЕ/19, відповідно до якого є технічна можливість завантаження ПЗ TrueConf Сlient із офіційного сайту компанії або із серверної частини TrueConf Server, ПЗ TrueConf Client є складовою ПЗ TrueConf Server; висновку судової почеркознавчої експертизи №52/1 від 20 березня 2019 року, відповідно до якого договір №КТ25, додатки та додаткові угоди, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), видаткові накладні до вказаного договору підписано ОСОБА_15 ; висновку комісійної судово-економічної експертизи від 18 грудня 2020 року №1041/50001, відповідно до якого розмір збитків внаслідок перерахування грошових коштів на користь ТОВ «Астен-МН» по договору №КТ25 від 22 січня 2014 в частині оплати за ПЗ «TrueConf» (унікальні коди) за умови, що ПЗ «TrueConf» (унікальні коди) є програмою «TrueConf-Client», яку можливо безкоштовно завантажити із ПЗ «TrueConf Server», що перебувало у володінні державного підприємства та із офіційного сайту компанії «TrueConf», становить 6756000 грн., та іншими доказами в їх сукупності.

Натомість, при перегляді оскаржуваного судового рішення з метою перевірки висновків слідчого судді щодо наявності обґрунтованої підозри у цьому провадженні судом не оцінюються показання свідків, відображених в протоколах їх допитів, в тому числі на предмет їх допустимості та достовірності. Обґрунтованість підозри встановлена судом на підставі інших доказів, додані до клопотання протоколи допитів суд використовує для встановлення кола свідків в контексті оцінки наявності ризику незаконного впливу на них, а також для оцінки достовірності наданих стороною обвинувачення доказів.

Таким чиному цьомупровадженні обґрунтованістьпідозри встановленасудом напідставі доданихдо клопотаннядоказів,а томувикладені вапеляційній скарзідоводи проте,що стороною обвинувачення в обґрунтування клопотання не надано доказів, які б об`єктивно могли свідчити про зв`язок ОСОБА_7 із кримінальним правопорушенням, у вчиненні якого вона підозрюється, що б були в розумній мірі достатніми та пропорційними для виправдування подальшого розслідування є безпідставними та спростовуються вищезазначеними документами.

Водночас,колегія суддіввідхиляє твердженнясторони захистущодо відсутностіоб`єктивних даних,які бсвідчили провжиття слідчимта прокуроромзаходів длявручення повідомленняпро підозру особи та ненабуття нею статусу підозрюваної у кримінальному провадженні з цієї підстави, виходячи з наступного.

Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч.1 ст.42 КПК).

Відповідно до п.3 ч.1 ст.276 КПК повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому ст.278 цього Кодексу, у випадку, зокрема, наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором (ч.1 ст.277 КПК) та вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч.1 ст.278 КПК).

Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених КПК, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи (ч.3 ст.111 КПК).

Передбаченим КПК порядком здійснення виклику в кримінальному провадженні встановлено, що особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи. (ч.ч.1, 2 ст.135 КПК).

Таким чином, під «вжиттям заходів для вручення повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК для вручення повідомлень» слід вважати вчинення стороною обвинувачення таких документально підтверджених дій, за наслідками яких особа об`єктивно мала можливість дізнатися про початок її кримінального переслідування.

Як вбачається з матеріалів провадження та встановлено слідчим суддею при розгляді клопотання, відповідно до інформації з баз даних Державної прикордонної служби України ОСОБА_7 покинула територію України 27 травня 2017 року в 04:14 рейсом №1382 «Київ-Амстердам» та відтоді на територію України не поверталась.

11 травня 2022 року у день складання та підписання повідомлення про підозру у кримінальному провадженні внаслідок невстановлення органом досудового розслідування фактичного місцезнаходження ОСОБА_7 через перебування її за межами території України та неможливістю нарочного вручення їй повідомлення про підозру, стороною обвинувачення вжито наступних заходів для вручення повідомлення про підозру: передано до житлово-експлуатаційної організації за зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_7 ; направлено поштою на адресу зареєстрованого місця проживання ОСОБА_7 матері останньої ОСОБА_16 ; направлено поштою на відомі адреси місця проживання та знаходження нерухомого майна близьких осіб ОСОБА_7 свекрухи ОСОБА_17 та рідної сестри ОСОБА_18 ; сканкопію повідомлення про підозру та процесуальних прав та обов`язків підозрюваної направлено засобами телефонного зв`язку (за допомогою додатків для передавання повідомлень «WhatsUp», «Telegram», «Viber») її батькам ОСОБА_19, ОСОБА_16 та рідній сестрі ОСОБА_18 .

Вказане, на переконання колегії суддів, дає підстави для висновку, що орган досудового розслідування вжив усіх можливих заходів для вручення ОСОБА_7 повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК для вручення повідомлень

Відтак, стороною обвинувачення доведено, що особа набула статусу підозрюваної у кримінальному провадженні відповідно до положень ч.1 ст.42 КПК, про що правомірно зазначено слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі.

Також є неспроможними доводи захисника про те, що орган досудового розслідування під час здійснення повідомлення про підозру мав керуватися положеннями ч.7 ст.135 КПК та здійснити дії по встановленню місця фактичного проживання ОСОБА_7 за межами України та вручити їй повідомлення про підозру в порядку звернення за міжнародною правовою допомогою, з огляду на таке.

В передбаченому порядку ч.7 ст.135 КПК повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого за допомогою дипломатичного (консульського) представництва.

Разом зцим,як встановленопід часрозгляду клопотання, інформація щодо конкретного місця перебування (проживання) ОСОБА_7 за межами території України відсутня, органу досудового розслідування, як і стороні захисту не відомо місце фактичного проживання особи за кордоном, на день розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу підозрювана зазначає, її зареєстроване у встановленому порядку місце проживання - кв. АДРЕСА_1, при цьому ніякого іншого постійного місця проживання не зазначає.

Враховуючи зазначені обставини, спростовуючи відповідні доводи захисника в цій частині, слідчий суддя дійшов правомірного висновку про те, що лише у разі отримання підтверджених достовірних відомостей щодо адреси місця проживання/перебування останньої саме за кордоном, то в такому випадку вручення повідомлення про підозру здійснюється у спосіб, передбачений ч.7 ст.135 КПК, як особі, яка проживає за кордоном, проте відсутність у сторони обвинувачення такої інформації на момент здійснення повідомлення про підозру зумовлює застосування процедури вручення повідомлення про підозру в порядку, передбаченому ч.2 ст.135 КПК.

Також колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про відсутність відомостей про те, що підозрювана повідомляла детектива або прокурора про обставини наявності важкого, нестабільного і непередбачуваного стану психічного і психологічного здоров`я в якості причини неявки на виклики детектива. Суд констатує, що як в ході розгляду клопотання слідчим суддею, так і під час апеляційного перегляду стороною захисту не надано відомостей щодо перебування підозрюваної на тимчасово окупованих територіях, участі у бойових діях чи про існування інших поважних причин неможливості прибуття за викликом у зв`язку з введенням воєнного стану на території України.

За таких умов, всупереч доводам апеляційної скарги захисника слідчий суддя, як вважає колегія суддів, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред`явленої підозри, з точки зору достатності та взаємозв`язку, прийшов до правильного висновку про наявність на час розгляду клопотання у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки об`єктивно зв`язують її з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрювана могла вчинити вищевказане кримінальне правопорушення за викладеними у повідомленні про підозру обставинами, тобто про те, що підозра на даному етапі є обґрунтованою.

Відтак колегія суддів вважає, що слідчий суддя у відповідності до вимог законодавства за наслідками розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_7 дійшов обґрунтованого висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваною кримінального правопорушення.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги захисника щодо необґрунтованості висновків слідчого судді в частині наявності існування ризиків, суд зазначає наступне.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Перевіряючи обґрунтування слідчого судді щодо наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК, а саме того, що підозрювана може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, колегія суддів встановила належне та детальне обґрунтування слідчим суддею наявності кожного із зазначених ризиків в оскаржуваній ухвалі, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваній у разі визнання її винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7, фактичні обставини провадження та дані про особу підозрюваної, в тому числі про її сімейний, майновий стан та стан здоров`я, а також інші обставини, передбачені ст.178 КПК.

Щодо посилань сторони захисту про необґрунтованість висновку слідчого судді про наявність ризику того, що підозрювана зможе переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вбачається, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється, у вчиненні корупційного злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК, тобто існує ймовірність притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Санкція ч.5 ст.191 КК відносить інкримінований злочини до особливо тяжких, за який передбачене основне покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, отже очікування можливого суворого вироку може мати значення при визначенні ризику переховування.

Наведена слідчим суддею обставина, з якою погоджується колегія суддів, особливо сильно підвищує ризик переховування ОСОБА_7 від органів досудового розслідування та суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Зазначена обставина сама по собі може свідчити про можливість підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування чи суду у поєднанні з тяжкістю можливого покарання. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема позицією, викладеною у справі «Ілійков проти Болгарії» (§80, заява №33977/96, рішення від 26 червня 2001 року), в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Відтак, сама по собі тяжкість злочину та суворість покарання за його вчинення не є єдиною визначальною умовою при встановленні ризику, проте разом з іншими обставинами повинна враховуватись слідчим суддею під час вирішення розгляду клопотання про обрання особі запобіжного заходу.

Так,слідчим суддеювзято доуваги наявністьу особипаспорта громадянина України длявиїзду закордон (серіята номер НОМЕР_1,виданий 09жовтня 2015року). У період 2015-2017 роки ОСОБА_7 неодноразово виїжджала за кордон, що свідчить про обізнаність з правилами перетину державного кордону.

Крім того прийнято до уваги відомості, отримані з інформаційної системи ДФС України щодо нарахованих та виплачених доходів, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з яких вбачається наявність у володінні підозрюваної, чоловіка та інших членів її сім`ї значних грошових активів, нерухомого майна.

Наведене вказуєна наявність можливості переховування особи в умовах розшуку як на території України, так і за її межами.

Також згідно з відомостями, отриманими з Інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон України «АРКАН» вбачається, що ОСОБА_7 разом із родиною покинула територію України 27 травня 2017 року в 04 год. 14 хв. рейсом №1382 «Київ-Амстердам», дані щодо в`їзду на територію України на даний час відсутні. Зазначене свідчить про наявність у ОСОБА_7 та членів її сім`ї достатніх майнових ресурсів для проживання за кордоном протягом тривалого періоду.

До того ж, при оцінці існування цього ризику слідчий суддя виходив з того, що одночасно з вжиттям заходів щодо вручення повідомлення про підозру особі 11 травня 2022 року органом досудового розслідування у відповідності до вимог ст.ст.133, 135 КПК засобами телефонного зв`язку (за допомогою додатків для передавання повідомлень ОСОБА_20, «Telegram», «Viber») її батькам - ОСОБА_16 та ОСОБА_19, її рідній сестрі, ОСОБА_18, направлена повістка про виклик особи до детектива НАБУ ОСОБА_21 на 16 травня 2022 для допиту в якості підозрюваної та вручення клопотання про застосування запобіжного заходу, яка була отримана вказаними особами згідно інформації, зазначеної у протоколі огляду відомостей, що містяться у додатках для передавання повідомлень «WhatsUp», «Telegram», «Viber», а також повістки про виклик ОСОБА_7 до детектива НАБУ ОСОБА_21 на 31 травня 2022 року, на 02 та 03 червня 2022 року для допиту в якості підозрюваної вручені 27 та 30 травня 2022 року керівнику житлово-експлуатаційної організації за місцем реєстрації ОСОБА_7, однак на вказані виклики підозрювана до органу досудового розслідування не з`явилася, причини неявки не повідомила.

Отже, з урахуванням наведеного, зважаючи на тяжкість злочину та суворість можливого покарання, що загрожує підозрюваній у разі визнання її винуватою у вчиненні інкримінованого їй злочину, всупереч доводам сторони захисту викладеним в апеляційній скарзі, слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку щодо існування на даному етапі кримінального провадження ризику переховування ОСОБА_7 від органів досудового розслідування та суду.

Що стосується доводів апеляційної скарги про відсутність наявності ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, в обґрунтування наявності зазначеного ризику слідчим суддею враховано, що на даний час органу досудового розслідування невідомо місцезнаходження оригіналів документів щодо нібито проведення господарських операцій між ТОВ та ТОВ «ЗЕМЗ» (поставка ПЗ від ТОВ «ЗЕМЗ» до ТОВ) та які мають доказове значення у даному кримінальному провадженні, а також ключів віддаленого доступу до управління банківськими рахунками ТОВ.

До того ж, при оцінці існування цього ризику слідчий суддя виходив з того, що існує обґрунтована підозра щодо участі ОСОБА_7 у реалізації злочинного плану по заволодінню грошових коштів ДП в особливо великому розмірі, з урахуванням перебування особи на посаді керівника ТОВ під час вчинення злочину, з огляду на її роль у реалізації вказаного злочинного умислу (виконавець), наведені обставини свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що підозрювана має можливість доступу до речей та документів, які мають доказове значення, та з метою приховування своєї злочинної діяльності та діяльності інших осіб, ОСОБА_7 може самостійно та/або за вказівкою інших причетних до вчинення злочинних дій осіб знищити, сховати або спотворити речові докази та/або оригінали документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що на даний час органом досудового розслідування не встановлені та не виявлені.

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов правомірного висновку про наявність існування вказаного ризику.

Також судвважає обґрунтованимвисновок слідчогосудді пронаявність ризику незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні.

В обґрунтування наявності зазначеного ризику слідчий суддя врахував, зокрема, покази надані детективу свідками ОСОБА_14, ОСОБА_13, що засвідчили факт виконання ними належних ТОВ зобов`язань за Договором між ДП та ТОВ, керівником якого була ОСОБА_7 ) щодо обставин вчинення злочину, як і покази інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні, мають істотне значення для даного кримінального провадження та можуть суттєво вплинути на становище підозрюваної, а тому наявні обґрунтовані підстави вважати, що особа наділена потенційною можливістю, в тому числі і дистанційно, через інших осіб, впливати на свідків/підозрюваних у кримінальному провадженні з метою схилити їх не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності.

До того ж, при оцінці існування цього ризику слідчий суддя виходив із передбаченої КПК процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, відповідно до якої спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч.1,2 ст.23, ст.224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч.4 ст.95 КПК).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Крім того, слідчим суддею враховано положення ч.11 ст.615 КПК яким визначено, що показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації. Показання, отримані під час допиту підозрюваного, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо у такому допиті брав участь захисник, а хід і результати проведення допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов правомірного висновку про наявність ризику того, що ОСОБА_7 може незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні.

Посилання ж сторони захисту в апеляційній скарзі на необґрунтованість висновку слідчого судді щодо наявності ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, колегією суддів визнаються безпідставними, оскільки як вбачається з оскаржуваної ухвали хоча на вказаний ризик посилалась сторона обвинувачення при зверненні до слідчого судді з клопотанням, проте під час його розгляду слідчим суддею зазначеного ризику не встановлено.

Враховуючи викладене, слідчий суддя дійшов обґрунтованих висновків про те, що сторона обвинувачення довела у судовому засіданні наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики того, що підозрювана ОСОБА_7 може вчинити дії, передбачені п.п.1, 2, 3 ч.1 ст.177 КПК.

Щодо доводів апеляційної скарги про недоведеність факту оголошення підозрюваної у міжнародний розшук.

Аналіз положень ч.6 ст.193 КПК дає можливість дійти висновку про можливість розгляду слідчим суддею, судом клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений оголошений у міжнародний розшук.

Слідчим суддею при розгляді клопотання встановлено, що у зв`язку з тим, що місцезнаходження підозрюваної органу досудового розслідування невідоме, вона перебуває за межами України, не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, постановою детектива НАБУ ОСОБА_21 від 17 травня 2022 року ОСОБА_7 оголошена у міжнародний розшук, здійснення розшуку підозрюваної доручено детективам НАБУ.

Відповідно до ч.1 ст.281 КПК, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного. До оголошення підозрюваного в розшук слідчий, прокурор зобов`язаний вжити заходів щодо встановлення його місцезнаходження.

Разом з цим, чинний КПК не визначає, якими саме доказами має бути доведено, що особу оголошено у розшуку, однак зобов`язує сторону обвинувачення відповідно до ч.2 ст.281 КПК при оголошенні розшуку (державного, міждержавного, міжнародного) прийняти відповідну постанову.

У подальшому (після оголошення розшуку підозрюваного) його здійснення може бути доручено оперативним підрозділам (ч.3 ст.281 КПК).

Таким чином, з аналізу зазначеної статті вбачається, що факт прийняття постанови про оголошення розшуку являє собою підставу для його здійснення, а тому поняття «оголошення» та «здійснення» співвідносяться як причина та наслідок.

Отже,положення ч.6ст.193КПК покладаютьна сторонуобвинувачення обов`язокнадати доказина підтвердженнясаме оголошенняпідозрюваного уміжнародний розшук,проте незобов`язуютьдоводити фактздійснення такогорозшуку звикористанням системиміжнародного розшукув межахІнтерполу, який є лише засобом фактичного виконання (реалізації) постанови про оголошення особи у міжнародний розшук.

У зв`язку з чим суд не погоджується з доводами сторони захисту щодо необхідності вчинення необхідних додаткових дій та процедур для визнання особи такою, що оголошена в міжнародний розшук, окрім прийняття відповідної постанови.

За таких обставин, наявна в матеріалах провадження постанова від 17 травня 2022 року про оголошення ОСОБА_7 в міжнародний розшук є належним доказом та достатньою підставою вважати підозрювану особу такою, що оголошена в міжнародний розшук.

Крім того, колегія суддів зауважує, що потреба забезпечити єдине застосування закону не має призводити до негнучкості та неналежних обмежень у розвитку права і не повинна загрожувати незалежності суддів. Забезпечення єдиного та послідовного застосування законів, а також заохочення розвитку права через судову практику є, у першу чергу, повноваженням верховного суду (положення d, e розділу «Основні висновки та рекомендації» Висновку Консультативної ради європейських суддів №20 (2017)). Саме тому висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ч.6 ст.13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»).

З урахуваннямнаведеного судкритично розцінюєта відхиляєдоводи захисникащодо необхідностіврахування положень,зазначених улисті Вищогоспеціалізованого суду України зрозгляду цивільнихі кримінальнихсправ за№511-550/4-13від 04квітня 2013року «Продеякі питанняпорядку застосуваннязапобіжних заходівпід часдосудового розслідуваннята судовогопровадження відповіднодо Кримінальногопроцесуального кодексу України»,як такі,що неє висновками Верховного Суду щодо застосування норм права, а тому не є обов`язковими.

Таким чином суд констатує, що надані із клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою матеріали доводять наявність правових підстав для його розгляду та обрання такого запобіжного заходу ОСОБА_7 за її відсутності, а також те, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують саме такий обсяг втручання у права та інтереси підозрюваної з метою досягнення дієвості цього провадження, що з дотриманням процесуальних норм правомірно встановлено слідчим суддею.

В апеляційній скарзі містяться також інші аргументи сторони захисту, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що як неодноразово вказував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від свавілля; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею повністю дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними захисником підозрюваної в апеляційній скарзі, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а відтак вимоги апеляційної скарги сторони захисту підлягають залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 392, 404, 422, 532 КПК, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03 червня 2022 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

___________ ___________ ___________

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3