Document No. 104987631

Ухвала

іменем України

27 червня 2022 року

м. Київ

справа № 752/7440/18

провадження № 51-1815 ск 22

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Вищого антикорупційного суду від 30 липня 2021 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 06 червня 2022 року щодо нього,

встановив:

За вироком Вищого антикорупційного суду від 30 липня 2021 року ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнано винуватим та засуджено за частиною 4 статті 368 Кримінального кодексу України (далі КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з позбавленням права обіймати посади в державних та комунальних підприємствах, установах та організаціях, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 3 роки та з конфіскацією всього належного йому майна на праві власності майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 ухвалено обчислювати з моменту фактичного затримання.

Постановленозарахувати в строк покарання ОСОБА_4 строк попереднього ув`язнення з 30 грудня 2017 року по 04 січня 2018 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Залишено незмінним запобіжний захід утримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 06 червня 2022 року вирок Вищого антикорупційного суду від 30 липня 2021 року щодо засудженого ОСОБА_4 залишено без зміни.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що засуджений не погоджується з вказаними судовими рішеннями щодо нього.

Перевіривши касаційну скаргу засудженого на відповідність вимогам статті 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), Суд дійшов висновку, що її подано без додержання вимог зазначеної норми процесуального закону

Так, відповідно до вимог частини 2 статті 427 КПК у касаційній скарзі, окрім іншого, наводяться обґрунтування вимог щодо незаконності чи необґрунтованості судового рішення з урахуванням підстав для його скасування або зміни судом касаційної інстанції, визначених у статті 438 КПК, також зазначаються вимоги до суду касаційної інстанції, які б узгоджувалися зі статтею 436 КПК.

У частині 1 статті 433 КПК визначено повноваження суду касаційної інстанції, відповідно до яких суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно із частиною 1 статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Як убачається зі змісту касаційної скарги, засуджений фактично просить надати доказам у кримінальному провадженні іншу оцінку, ніж їм дано судами першої та апеляційної інстанцій, та посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду, що згідно зі статтею 438 КПК не є предметом перевірки у касаційному порядку.

При цьому, засуджений у своїй касаційній скарзі вказує на необ`єктивність та упередженість розгляду судами першої та апеляційної інстанцій цього кримінального провадження, що також не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Тобто у касаційній скарзі засуджений має вказати на конкретні порушення закону, що може бути підставою для скасування або зміни судових рішень, які, на його думку, допущено судами першої та апеляційної інстанцій при їх постановленні, навести конкретні докази і аргументи на обґрунтування кожної позиції.

Крім того, відповідно до статті 436 КПК, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право:

- залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу без задоволення;

- скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції;

- скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження;

- змінити судове рішення.

Водночас, у касаційній скарзі засуджений просить скасувати оскаржувані судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції або закрити вказане кримінальне провадження, однак така прохальна частина є неконкретизованою та не узгоджується з положеннями статті 436 КПК.

Крім того, засуджений долучає до своєї касаційної скарги клопотання в якому просить змінити йому запобіжний захід. Проте, зміна засудженому запобіжного заходу знаходиться поза межами компетенції касаційного суду.

До того ж, засуджений в касаційній скарзі просить зупинити виконання оскаржуваних судових рішень. Разом з тим, відповідно до змісту пункту 4 частини 1 статті 430 КПКпитання про зупинення виконання судових рішень вирішується протягом десяти днів після відкриття касаційного провадження, а таке не відбулося. Отже, вирішення питання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень на цій стадії розгляду касаційної скарги є передчасним.

Таким чином, недодержання засудженим вимог, передбачених статтею 427 КПК, є підставою для залишення його касаційної скарги без руху.

З урахуванням наведеного, керуючись частиною 1 статті 429 КПК, Суд

постановив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Вищого антикорупційного суду від 30 липня 2021 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 06 червня 2022 року щодо нього залишити без руху, надавши йому п`ятнадцятиденний строк для усунення недоліків з дня отримання нимухвали.

У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3