Document No. 105339466

Справа № 161/12522/18

Провадження №1-кп/991/132/19

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

В И Р О К

Іменем України

20 липня 2022 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

головуючого ОСОБА_39.,

суддів: ОСОБА_40., ОСОБА_41.

секретарі судового засідання ОСОБА_42., ОСОБА_43., ОСОБА_44.,

ОСОБА_45., ОСОБА_46.

за участю:

прокурорів ОСОБА_47., ОСОБА_48

обвинуваченого ОСОБА_1.

захисників ОСОБА_30., ОСОБА_32., ОСОБА_31.,

ОСОБА_49.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52017000000000736 від 27 жовтня 2017 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Любомль, Любомильського району, Волинської області, громадянина України, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, суддя у відставці, який має вищу юридичну освіту, одружений, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

1. Історія провадження

28 жовтня 2019 року до Вищого антикорупційного суду з Млинівського районного суду Рівненської області надійшли матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_1 в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 20-2 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 29 жовтня 2019 року у вказаному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 16 грудня 2019 року у вказаному кримінальному провадженні призначено судовий розгляд.

2. Формулювання обвинувачення, що визнане судом доведеним

05 грудня 2017 року інспектором СРПП Луцького районного відділення поліції Луцького відділу поліції ГУНП у Волинській області складено протокол про адміністративне правопорушення серія БД № 345136 за ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (наведене підтверджується доказами, викладеними у п. 5.2.3, 5.2.7, 5.3.28 вироку).

08 грудня 2017 року вказаний протокол про адміністративне правопорушення направлено для розгляду до Луцького міськрайонного суду Волинської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 12 грудня 2017 року матеріали даної справи про адміністративне правопорушення передані для розгляду судді Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_3. і присвоєно № 161/19067/17 (наведене підтверджується доказами, викладеними у п. 5.1, 5.2.1, 5.2.2, 5.2.3, 5.2.7, 5.2.11, 5.3.28 вироку).

18 грудня 2017 року, близько 09 год. 30 хв., перебуваючи в приміщенні Луцького міськрайонного суду Волинської області, яке розташоване за адресою: вул. Конякіна, буд. 3, м. Луцьк, ОСОБА_2. зустрів раніше знайомого суддю Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1., який у ході розмови пообіцяв дізнатись інформацію щодо дати розгляду справи та прізвище судді, що буде її розглядати (наведене підтверджується доказами, викладеними у п. 5.1, 5.2.11, 5.3.8 вироку).

У період з 18 грудня 2017 року по 20 грудня 2017 року ОСОБА_1. з'ясував, що справа про вчинення ОСОБА_2. адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, перебуває на розгляді у судді Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_3., у зв'язку з чим у нього виник умисел на одержання від ОСОБА_2. неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення суддею ОСОБА_3., який відповідно до пп. «ґ» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» та Примітки до ст. 369-2 КК України, є особою, уповноваженою на виконання функцій держави ( наведене підтверджується доказами, викладеними у п. 5.1, 5.2.11, 5.3.8 вироку).

21 грудня 2017 року, близько 11 год. 15 хв., у ході зустрічі із ОСОБА_2., яка відбулась у приміщенні Луцького міськрайонного суду Волинської області за адресою: м. Луцьк, вул. Конякіна, буд. 3, ОСОБА_1., діючи з умислом на одержання для себе неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави суддею ОСОБА_3, повідомив ОСОБА_2., що узгодить із суддею ОСОБА_3. відкладення розгляду вищевказаної справи про адміністративне правопорушення за межі строків накладення адміністративного стягнення та призначив наступну зустріч 22 грудня 2017 року о 09 год. 00 хв. (що підтверджується доказами, викладеними у п. 5.1, 5.2.12, 5.3.12 вироку)

22 грудня 2017 року, в період часу з 09 год. 01 хв. до 09 год. 04 хв., у ході зустрічі із ОСОБА_2., яка відбулась біля приміщення Луцького міськрайонного суду Волинської області, розташованого за адресою: м. Луцьк, вул. Конякіна, буд. 3, ОСОБА_1. висловив пропозицію за неправомірну вигоду вплинути на суддю ОСОБА_3., з метою затягування строків розгляду справи про адміністративне правопорушення та подальше прийняття ним рішення про її закриття у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення, уточнивши при цьому розмір неправомірної вигоди в розмірі 500 доларів США, що згідно курсу Національного банку України на 22 грудня 2018 становило 13927, 98 грн. Під час вказаної зустрічі ОСОБА_1. порекомендував ОСОБА_2. знайти адвоката для захисту своїх прав та надання правової допомоги у розгляді судом справи про адміністративне правопорушення (наведене підтверджується доказами, викладеними у п. 5.1, 5.2.2, 5.2.11, 5.3.13 вироку).

15 березня 2018 року, орієнтовно о 08 год. 45 хв. під час зустрічі, яка відбулась у приміщенні Луцького міськрайонного суду Волинської області, розташованому за адресою: м. Луцьк, вул. Конякіна, буд. 3, ОСОБА_1., діючи з умислом на одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, повідомив ОСОБА_2., що предмет неправомірної вигоди у сумі 500 доларів США необхідно передати йому через адвоката ОСОБА_4. (наведене підтверджується доказами, викладеними у п. 5.1, 5.2.11, 5.3.17 вироку).

Цього ж дня, приблизно о 15 год. 17 хв., на виконання вказівки ОСОБА_1., ОСОБА_2. зустрівся із адвокатом ОСОБА_4 за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_3 та передав йому для подальшої передачі судді ОСОБА_1. за вплив на прийняття рішень суддею ОСОБА_3. неправомірну вигоду у розмірі 500 доларів США, що згідно курсу Національного банку України станом на 15 березня 2018 року складало 13007 грн. (наведене підтверджується доказами, викладеними у п. 5.1., 5.2.4, 5.2.6, 5.2.8, 5.2.11, 5.3.18, 5.3.19, вироку).

Таким чином доведено, що обвинувачений ОСОБА_1. одержав неправомірну вигоду для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.

3. Формулювання обвинувачення, що визнане судом не доведеним

Стороною обвинувачення не доведено, що 20 грудня 2017 року близько 21 години, ОСОБА_1. зустрівся із ОСОБА_2. біля Волинського обласного академічного музично-драматичного театру імені Т.Г. Шевченка, розташованого за адресою: м. Луцьк, Театральний майдан, буд. 1, та повідомив останньому, що справу передано на розгляд судді ОСОБА_3. та висловив пропозицію за неправомірну вигоду в розмірі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) гривень здійснити вплив на вказаного суддю з метою затягування останнім строків розгляду даної справи та подальше прийняття рішення про її закриття у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення.

Формулювання обвинувачення відносно того, що в період з 21 грудня 2017 року по 26 лютого 2018 року ОСОБА_1. при невстановлених слідством обставинах, реалізовуючи свій протиправний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, вплинув на суддю ОСОБА_3., який не був обізнаний з протиправними намірами ОСОБА_1., однак погодився затягнути розгляд справи ОСОБА_2. на строк більше трьох місяців з дня вчинення адміністративного правопорушення та прийняти рішення про її закриття у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, не охоплюється складом злочину, щодо вчинення якого висунуто обвинувачення ОСОБА_1., тому твердження сторони обвинувачення у цій частині виходить за межі судового розгляду та не оцінюється судом.

Також не охоплюється складом злочину, щодо вчинення якого висунуто обвинувачення ОСОБА_1., та не оцінюється судом твердження сторони обвинувачення про те, що за клопотаннями ОСОБА_2. та його адвоката ОСОБА_6., незважаючи на те, що відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності не є обов'язковою, а відповідно до вимог ст. 271 КУпАП у таких справах можуть, а не обов'язково повинні, брати участь адвокати, декілька разів безпідставно подавали клопотання про відкладення судових засідань у справі про адміністративне правопорушення, в результаті чого строки притягнення до адміністративної відповідальності закінчились.

4. Правова позиція сторони захисту

Позиція сторони захисту зводиться до невинуватості обвинуваченого з огляду на те, що по відношенню до обвинуваченого щодо інкримінованих йому дій мала місце провокація підкупу, докази у кримінальному провадженні були штучно створені стороною обвинувачення, при цьому окремі докази були здобуті з грубим порушенням норм чинного законодавства, а інші не підтверджують обставини, про які зазначено в обвинувальному акті.

Окремо, обвинувачений ОСОБА_1. у процесі давання показань надав суду особисті пояснення щодо подій, які є предметом судового розгляду, а також зазначив про хибну інтерпретацію стороною обвинувачення його дій та висловлювань, наполягав на своїй повній невинуватості та відсутності у його діях складу будь-якого злочину. Зокрема, обвинувачений ОСОБА_1. стверджував, що надавав ОСОБА_2. консультаційну допомогу безкоштовно, по дружньому, а кошти у розмірі 500 доларів безпідставно визначені стороною обвинувачення як неправомірна вигода, оскільки це були кошти, попередньо зібрані членами спілки ветеранів Афганістану (у тому числі ОСОБА_1.), надані ОСОБА_2. на лікування його хворого сина - ОСОБА_5. (оскільки сину ОСОБА_2. стало краще, і кошти на лікування не знадобилися). Ці кошти були передані ОСОБА_2. з метою їх подальшого витрачання на благодійну діяльність.

5. Докази на підтвердження встановлених судом обставин

Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

У силу ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею, а це, зокрема, право суду з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

З огляду на сформульоване обвинувачення, у цьому провадженні судом визнані доведеними наступні ознаки складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України: одержання неправомірної вигоди обвинуваченим ОСОБА_1. для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

Судом у відкритому судовому засіданні заслухані показання обвинуваченого ОСОБА_1., свідків ОСОБА_3., ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_4., ОСОБА_8., ОСОБА_9., ОСОБА_10., ОСОБА_11., ОСОБА_12., ОСОБА_13., ОСОБА_2., ОСОБА_14., ОСОБА_15., ОСОБА_16., ОСОБА_17., ОСОБА_18. Під час надання показань свідків відбувся їх прямий та перехресний допит.

Також, у відкритому судовому засіданні судом були досліджені надані сторонами документи та речові докази. Під час дослідження доказів сторони скористалися наданими їм процесуальними правами надавати суду усні та письмові пояснення та заперечення.

За наслідками судового розгляду та здійсненої у нарадчій кімнаті оцінки доказів, суд робить висновок про належність та допустимість наступних доказів на доведення вини обвинуваченого.

5.1. Показання обвинуваченого ОСОБА_1.

Допитаний у судовому засіданні 17 червня 2022 року обвинувачений ОСОБА_1. надав наступні показання:

Обставини дійсних взаємин обвинуваченого з ОСОБА_2. були наступні:

З ОСОБА_2, обвинувачений був знайомий приблизно з початку 2000-х років, з яким обвинувачений підтримував дружні стосунки, зверталися один до одного або по імені, або на «Ти»/«Ви», також нерідко зустрічалися у спільних компаніях під час дозвілля. Неприязні ніколи не було. Були випадки, коли ОСОБА_2. звертався до обвинуваченого за консультаціями з правових питань, але спілкування і відносини ніколи не були пов'язані з грошовими винагородами чи майновими подяками.

Обвинуваченому було відомо, що ОСОБА_2. впродовж декількох років жив у помешканні ОСОБА_4. по АДРЕСА_3. З ОСОБА_4 обвинувачений також підтримував дружні стосунки.

02 серпня 2017 року обвинувачений разом зі своїми товаришами відзначали День повітряно-десантних військ у парку ім. Лесі Українки міста Луцька. Того ж дня ОСОБА_1., та інші особи сиділи в літньому кафе. В якийсь момент до них приєднався ОСОБА_2. Під час спілкування, він також розказував про військову службу - казав, що воював і під час бойових дій був контужений. Усі присутні сприймали його як воїна-інтернаціоналіста, тобто як учасника бойових дій. ОСОБА_2. також розповідав про свого сина, який страждає тяжким онкологічним захворюванням. Він казав, що хвороба сина постійно потребує великих витрат, виключно у валюті.

Оскільки майже усі, хто був присутній під час цієї зустрічі, були здебільшого членами спілки «Ніхто крім нас», учасниками бойових дій, воїнами-інтернаціоналістами, тому спонтанно виникла пропозиція допомогти ОСОБА_2., але хто виступив її ініціатором, обвинувачений вже не пам'ятає. Відразу на місці склалися грошима, хто скільки міг. Збір коштів відбувався наступним чином: кожен, хто бажав, поклав на стіл гроші, потім ці кошти обміняли на долари США.

ОСОБА_1. особисто в загальну суму на лікування сина ОСОБА_2. дав 1500 гривень. Після обміну зібраних грошей вийшло більше 500 доларів США. Ці гроші були передані ОСОБА_2.

Після 02 серпня 2017 року ОСОБА_1. з ОСОБА_2. не бачився до грудня 2017 року.

Зранку 18 грудня 2017 року обвинувачений йшов на роботу і в фойє Луцького міськрайонного суду до нього підійшов ОСОБА_2. Привітавшись, він повідомив, що 21 грудня 2017 року відносно нього суддею Луцького міськрайонного суду ОСОБА_3. має розглядатися справа про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КупАП України і показав судову повістку встановленого зразка.

В загальних рисах ОСОБА_2. розповів про обставини справи і запитав, які можуть бути для нього наслідки. ОСОБА_1. про відповідальність за цією статтею - штраф в сумі 10300 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік. ОСОБА_2. просив обвинуваченого допомогти йому, як другу, на що останній сказав, щоб він підійшов пізніше. Під час цієї розмови ОСОБА_1. не допускав ніяких висловлювань, які б могли бути розцінені як злочин, або як порушення професійної етики судді.

Зранку 19 грудня 2017 року ОСОБА_2. знову перед початком робочого дня чекав на ОСОБА_1. перед входом в Луцький міськрайонний суд. Під час зустрічі він настирливо просив ОСОБА_1. допомогти йому, так як, з його слів, його нібито незаконно притягнули до відповідальності. ОСОБА_1. пояснив, як можна діяти по закону, оскільки сприймав ОСОБА_2. як товариша. При цьому, ОСОБА_1. назвав ОСОБА_2. три варіанти розвитку подій: перший - визнати вину і сплатити штраф, а через рік «забрати права»; другий - довести невинуватість, і справа має закриватися у зв'язку з відсутністю події або складу адміністративного правопорушення; третій - звернутися до суду з клопотанням про звільнення від покарання з передачею матеріалів на розгляд громадській організації або трудовому колективу.

При цьому обвинувачений зазначив, що усі прохання впливати на суддю ОСОБА_3. відхиляв в категоричній формі. Тоді ОСОБА_2. просив допомогти йому якнайшвидше «забрати права». ОСОБА_1. сказав, що найкращий і законний варіант - це порушити клопотання в порядку ст. 21 КупАП України.

Однак ОСОБА_2. повідомив, що він ніде не працює, а тому трудовий колектив відпадає сам по собі; знову ж таки без прописки живе у ОСОБА_4., а тому ні ОСББ, ні інші організації за місцем проживання не можуть розглядати матеріали, якщо суд прийме рішення передати їм справу на розгляд.

Потім ОСОБА_2. запитав, які громадські організації можуть звернутися з клопотанням про звільнення його від покарання. ОСОБА_1. відповів, що це можуть бути тільки організації, які зареєстровані офіційно і все має відбуватися в межах закону. ОСОБА_2. попросив допомогти йому, на що ОСОБА_1. сказав, що поцікавиться цим питанням - зустрінеться з «афганцями».

Ввечері 19 грудня 2017 року ОСОБА_1. був у Волинській обласній Спілці воїнів Афганістану, де вітав з професійним святом свого товариша - адвоката ОСОБА_19., який є «афганцем» і надає правничу допомогу учасникам бойових дій. На цій зустрічі ОСОБА_1. розповів про ОСОБА_2. і запитав чи є можливість у Спілки «афганців» порушити клопотання в порядку ст. 21 КУпАП України, де йому сказали, що спробують допомогти, але це питання потрібно погоджувати з Головою - ОСОБА_20.

20 грудня 2017 року ОСОБА_1. зателефонував ОСОБА_2. і питав щодо результатів розмови напередодні. ОСОБА_1. відповів, що розмовляв зі знайомими, але відповіді ще не має. Цього ж числа впродовж дня і вечора ОСОБА_2. постійно дзвонив обвинуваченому і пропонував зустрітися. Таких дзвінків було до десятка.

Ввечері 20 грудня 2017 року близько 21 години ОСОБА_1. зустрівся на вулиці біля кафе з ОСОБА_2. Останній наполегливо просив допомогти йому у вирішенні питання з суддею ОСОБА_3. ОСОБА_1. вкотре наголосив, що з суддями ні про що розмовляти не буде. Тоді він почав пропонувати гроші саме ОСОБА_1., на що останній відмовився.

ОСОБА_1. сказав ОСОБА_2., що 19 грудня 2017 року був у Спілці «афганців» і там йому пообіцяли розглянути можливість офіційного звернення в суд з клопотанням про передачу матеріалів на розгляд їх громадської організації, але для цього потрібно його посвідчення учасника бойових дій. Також необхідно офіційно провести збори, на яких він має бути присутнім, та оформити відповідний протокол. ОСОБА_2. повідомив, що посвідчення УБД у нього немає і тоді ОСОБА_1. сказав, щоб він особисто зустрівся з Головою організації і обговорив з ним усі питання.

Вранці 21 грудня 2017 року ОСОБА_2. прийшов до ОСОБА_1. на роботу і останній йому сказав йти знайомитися зі справою, а потім зайти до нього. Він пішов в судове засідання. Після цього ОСОБА_1. набрав ОСОБА_19. і запитав, чи буде він на місці, щоб зустрітися з знайомим ОСОБА_1. ОСОБА_19. відповів, що хворий і попросив, щоб той прийшов наступного дня, але спитав прізвище, хто має прийти. Під час цієї розмови ОСОБА_19. також пропонував розглянути два законні способи: перший - закрити справу за строках; другий - у разі відсутності статусу учасника бойових дій в Афганістані, потрібна буде офіційна участь у волонтерській діяльності Спілки (до Різдва щороку відбувається збір коштів для придбання необхідних речей в АТО, а до 15 лютого - збирається щорічна допомога сім'ям загиблих «афганців»).

Приблизно за півгодини після цієї розмови до обвинуваченого знову прийшов ОСОБА_2. і сказав, що засідання в його справі перенесене на 11 січня 2018 року, але відразу ж став просити «закрити питання вже». ОСОБА_1. запитав, що розуміється «вже»? Тоді ОСОБА_2. в завуальованій формі знову пропонував гроші, після чого ОСОБА_1. вчергове відмовився.

Однак, через годину, коли ОСОБА_1. вийшов із суду на вулицю, його знову зустрів ОСОБА_2. Спілкуючись натяками, він почав нову розмову і запропонував ОСОБА_1. взяти від нього гроші. Казав, що може дати вже зараз. Розуміючи на теперішній час весь зміст та обсяг спілкування впродовж цих трьох днів, ОСОБА_1. вів розмови із ОСОБА_2. про можливість допомоги як другу в межах закону, членами громадської організації, а він, як з'ясувалась, будучи агентом поліції, постійно намагався схилити ОСОБА_1. до одержання неправомірної вигоди і дискредитувати суддів. Не здогадуючись про активну поведінку агента ОСОБА_2., ОСОБА_1. відповідав, що гроші йому не потрібні. На настирливі прохання допомогти та переслідування ОСОБА_1. просив припинити таку поведінку.

Увечері 21 грудня 2017 року була ще одна зустріч. Так, близько 18 години до закінчення робочого дня ОСОБА_2. знову очікував ОСОБА_1. біля службового кабінету ОСОБА_1. в Луцькому міськрайонному суді. ОСОБА_1. накричав на ОСОБА_2., після чого зайшов у свій кабінет. ОСОБА_2. намагався пройти за ним у кабінет, але він наказав помічнику і секретарю не пускати ОСОБА_2. до себе в кабінет. Пізніше, коли обвинувачений вже виходив з приміщення суду, ОСОБА_2. стояв біля його автомобіля. Він став вибачатися за свою настирливість. ОСОБА_1. сказав, що його поведінка є набридлива і може розцінюватися незрозуміло як. ОСОБА_2. став запевняти, що не має на меті злих намірів і знову просив допомогти йому.

Обвинувачений знову пояснив ОСОБА_2., чим йому можуть допомогти «афганці», і сказав, що найшвидший законний варіант є подання клопотання громадською організацією. Також ОСОБА_1. детально розповів йому ті відомості, які він уже знав, а саме необхідність офіційного прийняття участі у волонтерській діяльності до акцій з нагоди Різдвяних свят 06-07 січня 2018 року і до Дня виведення військ з Афганістану - 15 лютого 2018 року і лише після цього існуватиме реальна можливість провести збори і вирішити його питання. Як тільки ОСОБА_2. знову натякнув про можливість поговорити із суддею ОСОБА_3., кажучи, що ми колеги і працюємо в одному суді, обвинувачений різко йому відповів, що ні з ким із суддів говорити не буде.

Тоді ОСОБА_2 відразу перевів розмову у інше русло, розпитуючи «про волонтерство», а в якийсь момент запропонував, щоб ОСОБА_1. взяв від нього 500 доларів. На питання ОСОБА_1., при чому тут долари, ОСОБА_2. сказав, що це гроші, які дали йому 02 серпня 2017 року під час святкування Дня ВДВ на лікування сина, але вони не знадобилися, так як сину стало краще. ОСОБА_1. відмовився брати ці гроші, а ОСОБА_2. запропонував особисто передати їх у Спілку «афганців» для волонтерських цілей або ж самому купити на них якісь речі, які необхідні для АТО.

Зранку 22 грудня 2017 року ОСОБА_2. знову чекав обвинуваченого біля суду, і під час цієї зустрічі з його ж ініціативи, вкотре цікавився скільки часу потрібно для вирішення його питання. ОСОБА_1. відповів, що це буде тривати не менше 2-х місяців тобто, не раніше 15 лютого 2018 року. Тоді ОСОБА_2. нагадав ОСОБА_1., що судове засідання призначене на 11 січня 2018 року. Знаючи, що Спілка «афганців» до цього числа не зможе провести збори і офіційно оформити документи, ОСОБА_1. порадив ОСОБА_2. перенести це засідання, у тому числі й шляхом залучення до справи будь-якого адвоката з числа його знайомих.

В свою чергу, усвідомлюючи, що ввечері 21 грудня 2017 року ОСОБА_1. з ОСОБА_2. про все детально обговорили, ОСОБА_1. прямо сказав, що тих 500 доларів, що у нього є - достатньо, маючи на увазі його офіційну участь у волонтерській діяльності задля вирішення питання, про які він наполегливо благав.

У період з 23 грудня 2017 року і аж до 26 лютого 2018 року ОСОБА_1. з ОСОБА_2. не бачився і не спілкувалися. Обвинувачений вважав, що ОСОБА_2., маючи контакти ОСОБА_19, ОСОБА_20, адресу Спілки «афганців», вже узгодив і вирішив усі питання щодо підготовки клопотання про передачу матеріалів на розгляд громадської організації.

При цьому ОСОБА_1. не було відомо, яким чином відбувалося судове засідання у справі ОСОБА_2. 11 січня 2018 року.

Зранку 26 лютого 2018 року до службового кабінету ОСОБА_1. знову прийшов ОСОБА_2. і повідомив, що цього дня у нього призначене судове засідання, а його адвокат, прізвище якого він не пам'ятав, подав клопотання про перенесення засідання на іншу дату.

В кінці робочого дня 26 лютого 2018 року ОСОБА_2. знову зустрів ОСОБА_1. біля суду і повідомив, що засідання у його справі перенесено на 15 березня 2018 року, у подальшому ОСОБА_1. запитав ОСОБА_2., коли було подане клопотання громадською організацією, на що отримав відповідь, що він ще не займався цим питанням. Тоді ОСОБА_1. сказав, що звертатися з клопотанням вже немає потреби, оскільки на призначену дату 15 березня 2018 року строки притягнення його до відповідальності сплинуть. У подальшому ОСОБА_2. знову натякнув ОСОБА_1. за гроші, на що останній запропонував віддати їх «афганцям» для АТО.

Зранку 27 лютого 2018 року, до початку робочого дня, під час паркування автомобіля на території суду, ОСОБА_1. побачив ОСОБА_3. і, користуючись нагодою, запитав, на коли він призначив судовий розгляд у справі ОСОБА_2., ОСОБА_3. відповів, що призначив чи то на 05, чи то на 15 березня 2018 року.

15 березня 2018 року, до початку робочого дня ОСОБА_2. прийшов до ОСОБА_1. в кабінет і сказав, що сьогодні у нього засідання, але по його справі вже пройшли строки.

При цьому, обвинувачений запитав за кошти, які були обіцяні для Спілки «афганців», на що ОСОБА_2. повідомив, що має їх при собі. ОСОБА_1. сказав ОСОБА_2., щоб він залишив ці кошти у ОСОБА_4., тобто за місцем свого проживання, а ОСОБА_1. їх пізніше забере і передасть за призначенням у Спілку «афганців».

Обвинувачений зазначив, що в період з 27 жовтня 2017 року по 15 березня 2018 року не вчиняв вимагання неправомірної вигоди ні від ОСОБА_21., ні від ОСОБА_2.

Дії судді ОСОБА_3. компетентними органами не були визнані незаконними, що підтверджується рішенням ВРП і закриттям кримінального провадження, що об'єктивно ставить під не спростований розумний сумнів факт вчинення ОСОБА_1. зловживання впливом на суддю ОСОБА_3.

Також, обвинувачений заявив про штучне створення його вини у вчиненні тяжкого злочину, що супроводжувалося умисними фальсифікаціями матеріалів кримінального провадження, підбурюванням його до злочину і провокацію на вчинення тяжкого злочину, що не знайшло свого підтвердження на стадії слідства.

На запитання прокурора ОСОБА_47. обвинувачений відповідати відмовився, з цього приводу зазначив, що саме ОСОБА_47 займався фальсифікацією доказів у цьому провадженні. При цьому обвинувачений повідомив, що готовий надати відповіді на запитання будь-якого іншого представника сторони обвинувачення.

На запитання сторони захисту обвинувачений додатково повідомив, що 500 долларів, які мав при собі ОСОБА_2., збирались під час святкування Дня ВДВ в літку 2017 року. ОСОБА_2. мав на увазі, що гроші для лікування сина йому вже не потрібні, оскільки сину стало вже краще, і ОСОБА_1. запропоновував витратити ці гроші на Спілку «афганців».

На запитання головуючого обвинувачений додатково повідомив, що він підтверджує факт надання допомоги ОСОБА_2. у вирішенні його питання (зазначивши, що така допомога надавалася виключно в рамках закону).

Також обвинувачений підтвердив, що обговорював з ОСОБА_2. різні варіанти вирішення його питання, у тому числі, можливість затягування строків розгляду справи, та пропонував ОСОБА_2. залучити адвоката.

Обвинувачений підтвердив, що на прохання ОСОБА_2. він 27 лютого 2018 року спілкувався з суддею ОСОБА_3. щодо справи ОСОБА_2., у тому числі, під час цієї розмови здійснював підрахунок закінчення строків можливого притягнення ОСОБА_2. до адміністративної відповідальності (зокрема, уточнив, що строк притягнення до адміністративної відповідальності спливав 05 березня 2018 року, а чергове судове засідання було призначено на 15 березня 2018 року).

Обвинувачений додатково підтвердив, що пропонував ОСОБА_2. передати кошти у сумі 500 доларів США, та планував у подальшому особисто забрати ці кошти у ОСОБА_4. При цьому, обвинувачений ще раз наголосив, що це не були кошти неправомірної вигоди за вирішення питання, а було повернення ОСОБА_2. раніше зібраних коштів на лікування сина (з метою їх подальшого витрачання на благодійну діяльність).

Також обвинувачений підтвердив, що зміст його останньої розмови з ОСОБА_2. увечері 15 березня 2018 року був обумовлений тією обставиною, що на той момент він уже знав про проведення правоохоронними органами обшуку в помешканні ОСОБА_4., та про вилучення в результаті цього обшуку, переданих ОСОБА_2., коштів.

Суд загалом оцінює показання обвинуваченого ОСОБА_1., як неправдиві, та такі, що надані з метою уникнення від кримінальної відповідальності. При цьому, суд відмічає, що версія обвинуваченого не заперечує фактичних обставин, викладених стороною обвинувачення у обвинувальному акті, а пропонує їх іншу інтерпретацію.

Додаткова оцінка версії подій, наданої ОСОБА_1., викладена у п. 8.8 вироку.

5.2. Показання свідків

5.2.1. Показання свідка ОСОБА_3.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_3. надав суду такі показання:

У провадженні свідка перебувала справа про адміністративне правопорушення № 161/19067/17 щодо ОСОБА_2. за ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, але деталей цієї справи свідок не пам'ятає. Останній раз свідок тримав зазначену справу в руках більше трьох років тому. Скільки разів призначав судові засідання та скільки разів відкладав судовий розгляд по зазначеній адміністративній справі, свідок не пам'ятає.

Про відносини між суддею ОСОБА_1. та ОСОБА_2. свідку нічого не відомо. З обвинуваченим ОСОБА_1. вказану справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2. свідок не обговорював. Чому протягом трьох місяців він не розглянув справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2., свідок не пам'ятає, але, напевно, на це були об'єктивні обставини, які унеможливлювали розгляд справи в строк.

Свідок знайомий з ОСОБА_1., оскільки вони є колегами по роботі. Останній раз він бачив ОСОБА_1. дуже давно, навіть вже не пам'ятає коли.

Адвоката ОСОБА_4. свідок знає візуально, оскільки останній є адвокатом в м. Луцьку, але особисто вони не знайомі.

Після демонстрації відеодоказу, який є додатком до протоколу НС(Р)Д від 01 березня 2018 року свідок повідомив, що можливо така зустріч була, але про що саме вони з ОСОБА_1. розмовляли, свідок не пам'ятає. З колегами свідок обговорював справи тільки з метою вироблення єдиної практики.

Після оголошення судом матеріалів справи № 161/19067/17 про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_2., свідок пояснив, що перше судове засідання по справі про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_2. було призначено на 21 грудня 2017 року, але судове засідання було відкладено, напевне через неявку учасників справи. Чи був ОСОБА_2. 11 січня 2018 року в судовому засіданні, свідок не пам'ятає, а судове засідання було відкладено на іншу дату в зв'язку з заявленим захисником ОСОБА_6. клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи про адміністративне правопорушення.

Подробиць розмови, яка відбулася між свідком і ОСОБА_1 від 27 лютого 2018 року у робочому кабінеті свідка та відображена в протоколі за результатами проведення НС(Р)Д аудіо-відео контролю особи від 01 березня 2018 року, свідок не пам'ятає.

Показаннями свідка ОСОБА_3. підтверджують певні фактичні обставини, викладені стороною обвинувачення у обвинувальному акті, зокрема про те, що в провадженні свідка перебувала справа про адміністративне правопорушення № 161/19067/17 щодо ОСОБА_2. за ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що розгляд справи неодноразово відкладався, і що у підсумку цю справу було закрито в зв'язку із спливом 05 березня 2017 року строку притягнення ОСОБА_2. до адміністративної відповідальності.

5.2.2. Показання свідка ОСОБА_6.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6. надав суду такі показання:

В січні 2018 року до ОСОБА_6. звернувся ОСОБА_2. з метою надання йому правової допомоги в адміністративній справі про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП.

Перший раз судове засідання за його участю було відкладено в зв'язку з заявленим клопотанням свідка про ознайомленням з матеріалами справи про адміністративне правопорушення, друге судове засідання було відкладено в зв'язку з заявленим клопотанням про виклик свідків і співробітників поліції, а третій раз справа відкладалась в зв'язку з перебуванням захисника в іншому судовому процесі. До надання правової допомоги ОСОБА_2. свідка ніхто не спонукав. Договір про надання правової допомоги ОСОБА_2. укладався 10 січня 2018 року. Клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та про відкладення розгляду справи свідок подавав з власної ініціативи. Виклик свідків був обумовлений здійсненням належного захисту ОСОБА_2. під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Будь-яких дій, які б обмежували права ОСОБА_2., свідок не вчиняв.

З метою укладення договору про надання правової допомоги ОСОБА_2. особисто прийшов до свідка в офіс. До того часу свідок ОСОБА_2. ні разу не бачив.

Будь-яких позаробочих стосунків з суддею ОСОБА_3. та ОСОБА_1. свідок не мав.

Про обставини надання неправомірної вигоди суддям Луцького міськрайонного суду Волинської області, в тому числі за сприяння останньому затягнути строки розгляду справи про адміністративне правопорушення та подальше прийняття рішення про закриття цієї справи, ОСОБА_2. свідкові не повідомляв.

Показаннями свідка ОСОБА_6. підтверджуються деталі розгляду справи про адміністративне правопорушення № 161/19067/17. Наведене узгоджується з іншими доказами, зокрема, з показаннями обвинуваченого ОСОБА_1., свідка ОСОБА_2., матеріалами справи про адміністративне правопорушення № 161/19067/17, та підтверджує обставини, викладені у обвинувальному акті.

5.2.3. Показання свідка ОСОБА_7.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7. надав суду такі показання:

ОСОБА_7. працює в органах МВС з 2006 року. В грудні 2017 року перебував на посаді поліцейського, в обов'язки якого входило несення служби по охороні громадського порядку на території Луцького району.

05 грудня 2017 року свідок ніс службу разом з ОСОБА_10

В той день на його службовий планшет від анонімного заявника (чоловіка) надійшло повідомлення, що на автомобілі рухається особа, яка має ознаки алкогольного сп'яніння. Патрульна служба зупинила автомобіль, де в подальшому було встановлено що водій має ознаки алкогольного сп'яніння. Під час зупинки автомобіля патрульною поліцією з'ясувалося, що керування здійснював ОСОБА_2. З водієм у автомобілі був ще пасажир, але, чи встановлювали особу пасажира, свідок не пам'ятає.

Від проходження тесту ОСОБА_2. відмовився, але не заперечував, що вживав алкогольні напої. У подальшому на ОСОБА_2. був складений протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП. Протокол був складений ОСОБА_10. Під час допиту в суді свідок підтвердив, що відомості які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2. відповідають дійсності. ОСОБА_2. неправомірну вигоду за вирішення питання на місці співробітникам поліції не пропонував. Чи вилучали посвідчення водія у ОСОБА_2., свідок не пам'ятає. Свідок не пам'ятає, чи керував ОСОБА_2. автомобілем після складання протоколу про адміністративне правопорушення. Подробиць стосовно участі понятих, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, свідок не пам'ятає, можливо це були водії, які були зупинені співробітниками поліції або пішоходи.

У подальшому матеріали про адміністративне правопорушення (а саме протокол про адміністративне правопорушення від 05 грудня 2017 року) було скеровано до суду. До Луцького міськрайонного суду Волинської області свідка ніхто не викликав у судових засіданнях щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2. свідок участі не приймав.

Показаннями свідка ОСОБА_7. підтверджуються обставини складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2. Наведене підтверджує дійсність підстав, які обумовили подальше звернення ОСОБА_2. до обвинуваченого ОСОБА_1. з проханням про допомогу, що знайшло своє відображення в обвинувальному акті.

5.2.4. Показання свідка ОСОБА_4.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_4. надав суду такі показання:

З ОСОБА_1. та ОСОБА_3. свідок знайомий з часу обрання останніх на посаду суддів. Також знайомий з ОСОБА_2., але коли точно з ним познайомився, свідок не пам'ятає.

Свідок підтвердив факт передачі йому ОСОБА_2. грошових коштів у сумі 500 доларів США, яке мало місце 15 березня 2018 року. З приводу передачі вказаних коштів свідок надав наступні пояснення: за місяць до 15 березня 2018 року до свідка звернувся ОСОБА_2. з приводу надання його знайомій правової допомоги у питанні розірвання шлюбу; під час цієї зустрічі до свідка зайшов його сусід ОСОБА_22, якому ОСОБА_2. був винен 1000 доларів США, з яких ОСОБА_2. повернув тільки 200 доларів США; між ОСОБА_2. та ОСОБА_22 відбулася розмова на підвищених тонах, коли ОСОБА_22 вимагав повернути борг; ОСОБА_2. під час цієї розмови пообіцяв повернути борг протягом місяця; 15 березня 2018 року, вранці до свідка зателефонував ОСОБА_2. та запропонував зустрітися, потім ОСОБА_2. особисто приїхав до свідка додому, де і передав 500 доларів США. Тому свідок сприймав передачу вказаних коштів саме як повернення ОСОБА_2. боргу ОСОБА_22. Передані ОСОБА_2. кошти свідок залишив у шафі на кухні, і більше їх не торкався.

На думку свідка, ОСОБА_2. не віддав грошові кошти особисто ОСОБА_22., тому що боявся останнього. Будь-яку довіреність від ОСОБА_22 на одержання коштів від ОСОБА_2. свідок не отримував, оскільки це був його сусід і в них були дружні відносини. В подальшому свідок усвідомив, що кошти, які були вилучені у нього, були адресовані іншій особі.

Після вказаних подій цього ж дня, 15 березня 2018 року, у житлі свідка було проведено обшук, під час якого були вилучені кошти в сумі 500 доларів США. Чи були це самі ті гроші, які передав ОСОБА_2., свідок точно не знає, оскільки під час їх вилучення знаходився в іншому приміщенні. Під час обшуку проводилась відеозйомка, але під час обушку свідок не був присутній у приміщенні кухні, де було вилучено кошти. Під час обшуку свідку були роз'яснені права, але свідок вважає, що дії правоохоронців були неправомірними, за результатами чого ним була подана скарга.

Станом на березень 2018 року свідок не знає, яким мобільним номером користувався ОСОБА_1. Протягом останніх років з ОСОБА_1. свідок майже не спілкувався.

З ОСОБА_1. до 15 березня 2018 року свідок спілкувався дуже рідко. 15 березня 2018 року саме ОСОБА_2. наполягав на зустрічі зі свідком, телефонувавши три рази.

ОСОБА_2. та ОСОБА_3. були знайомі між собою і до 15 березня 2018 року. Чи спілкувався свідок 15 березня 2018 року з працівниками Луцького міськрайонного суду Волинської області, він не пам'ятає.

ОСОБА_2. мешкав у свідка два - два з половиною роки, але це було років десять тому. ОСОБА_2. мешкав у свідка тому, що йому не було де жити. Ініціатором цього проживання був свідок.

Коли ОСОБА_2. 15 березня 2018 року приніс гроші ОСОБА_4., то сказав, що приніс гроші для «ОСОБА_22». Під «ОСОБА_22» свідок розумів ОСОБА_22.

Під час спілкування 15 березня 2018 року у свідка дома, зокрема, мова йшла про справу і про 500 доларів США. Але про те, що на нього був складений протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП, ОСОБА_2. свідку не повідомляв.

З яким саме захисником ОСОБА_2. укладав угоду про надання правової допомоги, свідок не знає.

Достовірних фактів про засудження ОСОБА_2. за шахрайство, за завідомо неправдиві повідомлення про вчинення злочину, чи за дачу неправдивих показань, свідку нічого не відомо. Будь-яких незаконних дій відносно свідка ОСОБА_2. не вчиняв.

Показаннями свідка ОСОБА_4. підтверджується факт передачі йому ОСОБА_2. 15 березня 2018 року грошових коштів 500 доларів США, які були у подальшому вилучені під час обшуку у його помешканні.

Наведені показання узгоджуються з іншими доказами, зокрема, з показаннями обвинуваченого ОСОБА_1., свідка ОСОБА_2., протоколом огляду, ідентифікації та помічення грошових коштів від 15 березня 2018 року (т. 5, а.п. 113-115), протоколом обшуку від 15 березня 2018 року (т. 3, а.п. 43-50), протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової дії) - контроль за вчиненням злочину від 16 березня 2018 року (т. 5, а.п. 68-71).

Думка свідка ОСОБА_4. з приводу того, що він особисто вважав передачу коштів поверненням ОСОБА_2. боргу ОСОБА_22. не стосується предмету доказування у цьому провадженні.

5.2.5. Показання свідка ОСОБА_8.

Допитаний у судовому засіданні 13 серпня 2021 року свідок ОСОБА_8. надав суду такі показання:

Станом на кінець 2017 року - початок 2018 року свідок обіймав посаду начальника відділу Департаменту УЗЕ у Волинській області НП України. Робоча адреса була вулиця Загородна, 5 «а», м. Луцьк, Волинська область. Розпорядок робочого дня був ненормований, службовий кабінет находився на другому поверсі, але номер кабінету не пам'ятає.

15 березня 2018 року свідком за участю двох понятих проводився огляд грошових коштів у сумі 500 доларів США у кримінальному провадженні № 52017000000000736. Зазначені кошти були оглянуті, записані номера та серії купюр та в подальшому оброблені препаратом «Светлячок-М»; дані кошти належали ДЗЕ НП України, тобто це були бюджетні кошти. В подальшому під час проведення огляду зазначені грошові кошти були надані ОСОБА_2.

Стосовно наявності виправлення ручкою в частині «року з 2017 на 2018 рік» у протоколі огляду, ідентифікації та помічення грошових коштів від 15 березня 2018 року, свідок зазначив, що це була механічна помилка, яка була відразу виправлена; події, які зазначені в протоколі, та сам протокол був складений 15 березня 2018 року.

Свідок безпосередньо вручав кошти в сумі 500 доларів США заявнику ОСОБА_2. Чи було будь-яке доручення на конвертацію української гривні в долари США в сумі 500 доларів США, свідок відповісти не зміг. Під час огляду, ідентифікації та помічення грошових коштів 15 березня 2018 року були присутні поняті, які доступу до державної таємниці не мали.

Документи, з приводу видачі бюджетних коштів для виконання завдань, передбачених Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність» та КПК України, зберігаються в бухгалтерії Департаменту ДЗЕ НП України або в бухгалтерії за територіальністю підрозділу.

Будь-які інструкції ОСОБА_2. свідок не давав. Чи був відеозапис НС(Р)Д відносно ОСОБА_1. безперервним, свідок не пригадує, оскільки пройшло вже багато часу. Факти про те, що ОСОБА_2. допускав активну поведінку у виді телефонування до ОСОБА_4. свідкові не відомі. З якого часу проводилось НС(Р)Д відносно ОСОБА_1., не пригадує, треба дивитись ухвалу слідчого судді.

Свідок підтвердив, що особисто складав протокол за результатами аудіо-, відео контролю за особою від 16 березня 2018 року та протокол огляду, ідентифікації та помічення грошових коштів від 15 березня 2018 року. Чи особисто свідок вручав спеціальну техніку для проведення НСРД ОСОБА_2., він не пам'ятає.

Особа на прізвище ОСОБА_21. свідкові не знайома. З ОСОБА_2. спілкувався в межах наданих йому повноважень, в рамках даного кримінального провадження щодо ОСОБА_1.

Чи проводилось за участю ОСОБА_21. в кримінальному провадженні № 52017000000000736 від 27 жовтня 2017 року НСРД відносно ОСОБА_1., свідок не пригадує.

Свідок особисто не проводив обшук на підставі доручення в кримінальному провадженні № 52017000000000736 від 27 жовтня 2017 року.

Показаннями підтверджуються факти особистого проведення свідком НС(Р)Д та інших слідчих дій (зокрема, помічення та вручення грошових коштів в рамках проведення контролю за вчиненням злочину) щодо ОСОБА_1.

5.2.6. Показання свідка ОСОБА_9.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9. надав суду такі показання:

З приводу проведення обшуку, який відбувся 15 березня 2018 року за місцем проживання адвоката ОСОБА_4. за адресою: АДРЕСА_3, свідок пояснив, що дійсно перебував тоді у вказаному приміщенні під час проведення обшуку, за наслідками якого було вилучено на кухні 500 доларів США. Перед проведенням слідчої дії був ознайомлений з правами понятого, а після обшуку з текстом протоколу обшуку від 15 березня 2018 року, який в подальшому свідок підписав. Свідок підтвердив, що зміст слідчих дій, дії які відбувалися 15 березня 2018 року у помешканні ОСОБА_4. та зафіксовані в протоколі від 15 березня 2018 року, відповідає дійсності.

Чи вірно вказані номера і серії купюр, які були виявлені в ході обшуку, з купюрами, які зазначені в протоколі обшуку від 15 березня 2018 року, свідок відповів, що зараз вже не пам'ятає. Під час проведення обшуку здійснювався відеозапис та чи був він безперервним, не пам'ятає. Тиск на свідка ніхто не здійснював.

До початку обшуку свідкові повідомили, що обшук буде проводитись в приміщенні адвоката. Чи були в цьому приміщенні присутні інші адвокати, свідок не пам'ятає. Чи робили такі адвокати під час обшуку якісь заяви, свідок не пам'ятає. Чи перебував під час проведення обшуку безпосередньо у приміщенні ОСОБА_4., свідок не пам'ятає, напевно так. Чи робилися безпосередньо ОСОБА_4 будь-які заперечення та заяви, свідок не пам'ятає.

Як саме безпосередньо проводився обшук свідок не пам'ятає, але пам'ятає, що обшук був на кухні. Чи показували йому відеозапис обшуку, свідок не пам'ятає. Сам обшук проходив тривалий час. Чи були під час обшуку присутні жінки, свідок не пам'ятає. Чи була під час обшуку особа на прізвище ОСОБА_23., яка зазначена в протоколі обшуку від 15 березня 2018 року, свідок не пам'ятає.

Раніше участі в аналогічних слідчих діях свідок не приймав. Чи ознайомлювали свідка з ухвалою про проведення обшуку у ОСОБА_4., він не пам'ятає. Під час проведення обшуку у приміщенні перебувало приблизно 7-8 чоловік. Обшук проводився приблизно о 16-17 годині вечора. Знайомих з числа працівників НАБУ, Національної поліції, СБУ свідок не має. Номінали вилучених під час обшуку купюр свідок не пам'ятає.

Показаннями свідка ОСОБА_9. підтверджуються обставини проведення обшуку в помешканні ОСОБА_4., зокрема, факт вилучення під час цього обшуку 500 доларів США.

5.2.7. Показання свідка ОСОБА_10.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 надав суду такі показання:

05 грудня 2017 року свідок отримав на службовий планшет повідомлення, що автомобілем керує особа в стані алкогольного сп'яніння. Здійснив виїзд та результатами патрулювання було виявлено автомобіль Mercedes - Benz, сірого кольору на іноземній реєстрації; здійснено зупинку транспортного засобу та під час спілкування з водієм було виявлено, що водій перебуває в стані алкогольного сп'яніння; водію було запропоновано пройти тест на алкоголь, але останній від проходження тесту відмовився; за результатами події на водія було складено протокол про адміністративне правопорушення серія за ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення; у подальшому зазначений протокол про адміністративне правопорушення серія було скеровано до суду для розгляду; обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення серія відповідають дійсності.

Від кого саме надійшло повідомлення про те, що автомобілем Mercedes - Benz керує особа в стані алкогольного сп'яніння, свідок не пам'ятає, але скоріше за все це було анонімне повідомлення.

Під час отримання повідомлення патрульний екіпаж свідка знаходився на чергуванні в районі Луцького ВП ГУ НП у Волинській області, на вул. Боженка, а транспортний засіб рухався в с. Підгайці, по вул. Дубнівська.

Транспортний засіб був зупинений по виїзду з с. Підгайці в сторону м. Луцьк. Під час зупинки водієм було надано посвідчення водія, документ, який підтверджує реєстрацію транспортного засобу.

Особа, що керувала транспортним засобом, не заперечувала, що перебувала в стані алкогольного сп'яніння, але від проходження тесту відмовилась. Також, екіпажом поліції, було виявлено, що з водієм був пасажир, але його особу не встановлювали, оскільки в цьому не було потреби. Пасажира, який в той час перебував із ОСОБА_2., свідок не знає, та ніколи його раніше не бачив. Також свідок зазначив, що точно не пам'ятає, чому в протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2., не було вказано особу, яка в той час перебувала на пасажирському сидінні в автомобілі Mercedes - Benz (як цього вимагає ст. 256 КУпАП), але, напевно, та особа відмовилася себе ідентифікувати.

Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення відеофіксація не здійснювалась, оскільки тоді у працівників патрульної поліції ще не було бодікамер.

До суду для подальшого розгляду справи про адміністративне правопорушення були направлені матеріали, зокрема з тих що пам'ятає, протокол про адміністративне правопорушення та посвідчення водія. Чи надав письмові пояснення ОСОБА_2., свідок не пам'ятає.

Під час відмови особи до складання протоколу було залучено двоє понятих з числа сторонніх осіб.

Повідомлення про те, що автомобілем Mercedes - Benz керує особа в стані алкогольного сп'яніння, екіпаж поліції отримав в світлу пору доби, але точний час свідок не пам'ятає. Під час повідомлення екіпаж поліції знаходився в 10 хвилинах їзди від с. Підгайці.

Також свідок зазначив, що ОСОБА_2. мав ознаки алкогольного сп'яніння, але підстав для його затримання не було, оскільки поведінка останнього була стриманою.

Потреби у вилученні транспортного засобу не було, оскільки після того, як ОСОБА_2. зупинили працівники поліції, він вже транспортним засобом не керував та дорожньому руху не заважав.

Після складання протоколу ОСОБА_2. зателефонував іншій особі, яку попросив приїхати забрати автомобіль.

Показаннями свідка ОСОБА_10. підтверджуються фактичні обставини складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2., що, на думку суду, спростовує твердження сторони захисту про штучне створення цього доказу стороною обвинувачення.

5.2.8. Показання свідка ОСОБА_11.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_11. надав суду такі показання:

Свідок був залучений в якості понятого до проведення слідчих дій (обшуку), які проводились в АДРЕСА_3. Свідок був ознайомлений з правами та обов'язками. Чи застосовувалась під час слідчої дії відеозйомка, свідок не пам'ятає, але можливо була.

Під час проведення зазначеної слідчої дії були вилучені гроші в розмірі 500 доларів США, але коли це було та якими купюрами були ці грошові кошти, свідок не пам'ятає. Свідок підтвердив, що слідчі здійснили звірку купюр за номером та серією. Гроші було виявлено на кухні.

Свідок підтвердив, що підписував протокол, який йому надав слідчий, та підтвердив, що в протоколі все було зазначено вірно. Чи надавались ким-небудь зауваження на слідчі дії, свідок не пам'ятає.

Під час проведення слідчої дії у приміщенні перебувало багато людей. Особу, у якої проводився обшук, свідок не знає. Чи надавав добровільну згоду власник будинку на проведення обшуку, свідок не знає. Скільки часу проводився обшук, свідок не пам'ятає. Будь-яких зауважень під час обшуку з боку свідка не було. Чи був присутній господар оселі під час проведення обшуку, свідок не знає. Чи були під час проведення обшуку адвокати, свідок не пам'ятає. Під час проведення слідчих дій свідок постійно перебував в кімнаті, де проводився обшук. Чи показували йому потім відеозйомку обшуку, свідок не пам'ятає.

Показаннями свідка ОСОБА_11. підтверджуються обставини проведення обшуку в помешканні ОСОБА_4., зокрема, факт вилучення під час цього обшуку 500 доларів США.

5.2.9. Показання свідка ОСОБА_12.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_12. надав суду такі показання:

Протягом періоду часу з грудня 2017 року по березень 2018 року свідок обіймав посаду старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах Департаменту захисту економіки Національної поліції України; в службові повноваження свідка входило документування, супроводження кримінальних проваджень щодо отримання службовими особами неправомірної вигоди; свідок особисто проводив НС(Р)Д на підставі доручення прокурора та ухвал слідчих суддів в кримінальному провадженні відносно суддів Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1. та ОСОБА_3.; за результатами цього свідок складав протоколи НС(Р)Д; зміст протоколів відповідає дійсності, неправдивих відомостей до протоколів свідок не вносив; під час складання протоколів були допущені технічні помилки, але які саме, свідок не пам'ятає.

Також свідок підтвердив, що складав, зокрема, два протоколи за результатами проведення НС(Р)Д аудіо-, відео контролю особи від 01 березня 2018 року, які містяться в матеріалах справи (т. 5, а.п. 55-57, т. 5, а.п. 100-101); під час складання протоколів використовував носії інформації, які є безпосередньо додатками до протоколів; стосовно того, що протоколи складені приблизно в однаковий час з 17 год. 36 хв. по 18 год. 50 хв. та з 16 год. 20 хв. по 17 год. 53 хв. свідок зазначив, що протоколи складені відповідно до вимог КПК України; на момент проведення НС(Р)Д були доручення на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, але по якому саме дорученню він працював, свідок не пам'ятає.

Стосовно розбіжності дати в протоколі та на відеозображенні, свідок зазначив, що дата, яка вказана на відеотаймінгу - 26 лютого 2018 року, є правильною.

Чи допитували його в якості свідка на стадії досудового розслідування детектив НАБУ Статів І.Г. з приводу технічних помилок в протоколах НСРД, свідок не пам'ятає.

Таку особу, як ОСОБА_2., свідок не пам'ятає. Чи проводив НСРД 21 грудня 2017 року із залученням ОСОБА_2., свідок не пам'ятає.

Які кошти використовувалися 15 березня 2018 року під час проведення НС(Р)Д, свідок не пам'ятає. Обставин зустрічі з ОСОБА_2., вручення йому флеш накопичувачів або спеціальної техніки, свідок не пам'ятає. Чи проводились з його боку з ОСОБА_2. розмови стосовно заборони підбурювання, свідок не пам'ятає.

Показаннями свідка ОСОБА_12. підтверджується факт особистого проведення ним НС(Р)Д щодо ОСОБА_1. та ОСОБА_3.

5.2.10. Показання експерта ОСОБА_13.

Допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_24. надав суду такі показання складеного ним експертного висновку за результатами проведення експертизи комп'ютерної техніки та програмних продуктів № 16206/18-35 від 30 жовтня 2018 року (т. 5, а.п. 232-235):

Експертом за спеціальністю свідок працює з 2000 року; при проведенні експертного дослідження жорсткого диску 1ТВ інв. № 477-2018 (т. 6, а.п. 195а) будь-яких змін до первинного носія інформації, який надавався на експертизу, не вносилося; під час експертного дослідження носій підключався до робочої станції за допомогою спеціального обладнання, яке забезпечує збереження оригінальної інформації в неушкодженому вигляді; під час дослідження носія було встановлено, що на ньому міститься файлова система, за допомогою якої зберігається інформація з відеорегістраторів Dahua; у подальшому експертом було скопійовано інформацію та збережено у файли форматом avi. Перетворення відео формату ніяк не впливає на зображення відео; файли відеозаписів, які знаходяться на відео реєстраторі Dahua, можна відтворити, лише на оригінальному відеореєстраторі, яким здійснювався цей запис; у разі намагання відкрити цей запис іншим реєстратором цей запис переглянути не можливо.

Для відображення інформації, яка є на відеореєстраторі, виробник використовує власну файлову систему, в даному випадку це була система DHFS Dahua file system version 4.1; відтворення відеозаписів можливе лише оригінальними пристроями, і підключення жорстких дисків до будь-якого комп'ютера може привести до втрати інформації. Тобто, експертом для відтворення інформації здійснювалось перенесення інформації фрагментами та конвертування у відеоформат avi. Під час експертного дослідження працював з цифровим оригіналом, а саме матеріал, який був конвертований у формат avi є ідентичним тому, який знаходився на відеореєстраторі, тобто, ще одним оригіналом електронного документа; також свідок зазначив, що за допомогою звичайних програмних засобів первинна інформація не відтворюється.

У подальшому експертом за допомогою програмного забезпечення «AccessData FTK Imager 3.1.2.0» було здійснено повне копіювання інформації з досліджуваного носія, тобто було створено його побітову копію у файл - образ формату *.dd. При цьому свідок зазначив, що під час експертного дослідження працював з цифровим оригіналом.

Експерт окремо розшифрував поняття «побітова копія у файл-образ формату *.dd», а саме цей файл-образ являє собою повноцінний знімок диску, тобто, кожен біт, що міститься на диску, зберігається в один єдиний файл, який відповідає змісту інформації, яка міститься на диску. Копіювання файл-образу проводилось з оригінального диску; свідок підтвердив, що здійснював копіювання інформації з побітової копії у файл - образ формату *.dd. у системні папки; будь-якого перетворення оригінальної інформації у цьому процесі не відбувається, створюється ще один оригінал електронного документа.

Тобто, створені таким чином файли є також оригіналами електронних документів, поряд з тими що знаходяться на вказаному жорсткому диску, та їх зміст є повністю ідентичним змісту інформації на жорсткому диску 1 ТВ інв. № 477-2018. Різниця у форматах екземплярів цих електронних документів має суто технічний характер, та жодним чином не впливає на їх зміст і доказове значення.

Експерт підтвердив, що за допомогою програмного забезпечення DM Disk Editor 3.2.0.692 Free Edition, можна дублювати інформацію на різні носії, при цьому зазначена інформація буде оригіналом на обох носіях.

Показаннями експерта ОСОБА_13. підтверджується, що досліджені ним під час експертного дослідження електронні документи були оригіналами, будь-яких змін до первинного носія інформації, який надавався на експертизу, не вносилося, конвертація первинних електронних документів в інший відеоформат призвела до створення ще одного оригіналу цих документів без будь-якої зміни їх змісту.

5.2.11. Показання свідка ОСОБА_2.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_2. надав суду такі показання:

З ОСОБА_1. свідок познайомився у 2004 році, оскільки на розгляді в Луцькому міськрайонному суду Волинської області перебувала його цивільна справа про розірвання шлюбу. З ОСОБА_1. відносини підтримував епізодично.

Щодо подій, які відбулись 05 грудня 2017 року, свідок зазначив, що його зупинили співробітники поліції, у останнього були ознаки алкогольного сп'яніння, був складений протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП.

Зокрема, свідок уточнив, що 05 грудня 2017 року перебував у кафе в с. Підгайці, з другом ОСОБА_25, де вживав алкогольні напої. Потім, він сів за кермо автомобіля марки Mercedes-Benz, який належав його колезі, прізвище, якого не пам'ятає, здійснював рух автомобілем приблизно хвилин 20, а в подальшому був зупинений працівниками поліції перед газовою заправкою. Чи була на той час зйомка працівниками поліції на бодікамеру, не пам'ятає. Під час зупинки автомобіля працівниками поліції в той момент зі свідком в салоні знаходився пасажир, але його прізвище пасажира не пам'ятає.

Після того, як він сів за кермо та проїхав приблизно 20 хв., він, свідок, був зупинений працівниками поліції. Працівників поліції було двоє на автомобілі Mitsubishi. Оскільки у свідка були наявні ознаки алкогольного сп'яніння, працівниками поліції був складений протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП, при цьому свідок не заперечував, що вживав алкогольні напої. З моменту зупинки авто працівниками поліції до моменту складання протоколу пройшло приблизно 20 хвилин. Транспортним засобом керував на підставі технічного паспорту.

У подальшому, протокол був скерований до Луцькому міськрайонному суду Волинської області.

18 грудня 2017 року, свідок прийшов до Луцького міськрайонного суду Волинської області з метою дізнатися, до якого судді потрапив його адміністративний протокол. Чи телефонували вони один одному на передодні, свідок не пам'ятає. До цієї зустрічі вони з ОСОБА_1. не бачились довгий час.

Свідок звернувся до ОСОБА_1. з проханням, чи не зміг той по дружбі допомогти, на що ОСОБА_1. погодився, відповівши «добре», та запропонував зустрітись 20 грудня 2017 року.

Справа вже на той час перебувала у провадженні судді Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_3.

20 грудня 2017 року ОСОБА_2. зустрівся у місті Луцьку з ОСОБА_1., де останній сказав, що для закриття справи про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП потрібно не менше 15 000 тис. грн. У ОСОБА_2., таких коштів не було, і він в той же день пішов в міську прокуратуру, де написав дві заяви (одну в прокуратуру, іншу до НАБУ).

21 грудня 2017 року ОСОБА_2. прийшов на роботу в суд до ОСОБА_1., де останній сказав, щоб він тримав ці гроші при собі, оскільки справу треба буде затягувати на 3 місяці. Чи була зустріч 22 грудня 2017 року ОСОБА_2. з ОСОБА_1. не пам'ятає.

15 березня 2018 року вранці, приблизно о 9 годині, свідок прийшов до Луцького міськрайонного суду Волинської області, де зустрівся з ОСОБА_1. Під час зустрічі ОСОБА_1. сказав, що б ОСОБА_2. в судове засідання до ОСОБА_3. не ходив, а грошові кошти за вирішення питання, передав їх спільному знайомому ОСОБА_4.

Свідок усвідомлював, що ці гроші призначалися ОСОБА_1. за вирішення питання про закриття справи про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП.

У подальшому, цього ж дня, свідок приїхав до дому до ОСОБА_4., де залишив у останнього кошти та повідомив, що їх потрібно передати ОСОБА_1.

Після цього ОСОБА_2. хотів переконатись, що йому буде повернуто посвідчення водія, та він поїхав назад в суд до ОСОБА_1., але останній відмовився з ним спілкуватися, та вилаяв у нецензурній формі.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП користувався послугами адвоката на безоплатній основі, прізвище якого свідок не пам'ятає. Причиною залучення адвоката була порада ОСОБА_1. Також, за порадою ОСОБА_1., були заявлені клопотання про відкладення розгляду справ, щоб справа затягнулась на 3 місяці.

Гроші в сумі 500 доларів США ОСОБА_2. передавав ОСОБА_1. з метою визнання ОСОБА_2. невинуватим у справі про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП.

Мобільний номер телефону, яким користувався ОСОБА_1. протягом грудня 2017 року - березня 2018 року, свідку відомий, а саме: НОМЕР_1. Також, свідок зазначив свій номер телефону, яким користувався протягом того часу, а саме: НОМЕР_2.

Що мало статися з коштами у сумі 500 доларів США, які залишили у ОСОБА_4., свідок зазначив, що кошти у нього просив ОСОБА_1. за вирішення справи.

Свідок підписував протокол огляду коштів від 15 березня 2018 року.

Станом на 15 березня 2018 року судового рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області з приводу закриття справи про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП у свідка не було.

Серед своїх знайомих осіб на прізвисько «ОСОБА_22» свідок не має. Станом на березень 2018 року боргових зобов'язань перед сусідами ОСОБА_4. свідок не мав.

Дві заяви про вимагання у нього неправомірної вигоди ОСОБА_1. свідок писав добровільно та підтвердив, що підпис та почерк на двох заявах відповідає дійсності. Перша заява писалась в прокуратурі Волинської області на другому поверсі, а де писалась друга заява не пам'ятає, але обидві заяви писались в один день, зокрема, вночі. Чи допитував його в той час прокурор, не пам'ятає. Другу заяву свідок писав, після того коли приїхав інший прокурор.

До грудня 2017 року з ОСОБА_1., свідок зустрічався зрідка, зокрема, декілька разів зустрічався з ОСОБА_1. у ОСОБА_4. З ОСОБА_3. до грудня 2017 року свідок не був знайомий.

З ОСОБА_4 свідок знайомий приблизно з 2006-2007 року. Приблизно у 1993-1998 роках свідок проживав у ОСОБА_4., оскільки був позбавлений права власності на житло банківською установою.

До грудня 2017 року приблизно раз на місяць свідок заїжджав до ОСОБА_4.

Чи були обізнані ОСОБА_1. та ОСОБА_4. до грудня 2017 року про будь-які обставини особистого життя свідка ОСОБА_2., зокрема, про дітей, свідок не пам'ятає.

До грудня 2017 року з працівниками оперативних підрозділів УЗЕ у Волинській області свідок знайомий не був, та до співпраці з правоохоронними органами цими підрозділами у Волинській області не залучався.

На запитання, чи мало місце вимагання неправомірної вигоди в свідка ОСОБА_1. або ОСОБА_3. до 20 грудня 2017 року, свідок пояснив, що ОСОБА_1. назвав цифру до 15 тисяч грн., у той час, як свідок думав, що, оскільки вони буди знайомі з ОСОБА_1. давно, вирішення питання відбудеться безкоштовно, по дружньому. Особисто ОСОБА_3. гроші у свідка не вимагав.

Першого разу в процесі проведення НС(Р)Д свідок зустрівся з ОСОБА_1. приблизно 21-22 грудня 2017 року.

20 грудня 2017 року, свідок написав одну заяву про вимагання у нього неправомірної вигоди на ім'я прокурора Волинської області, але його прізвище не пам'ятає. Наступну заяву свідок також писав на ім'я прокурора, але на кого саме, також не пам'ятає.

Свідок зазначив, що прізвище ОСОБА_3. вперше почув 18 грудня 2017 року від ОСОБА_1., а у подальшому побачив цю особу під час першого судового засідання по адміністративній справі.

Чи зустрічався свідок 21 грудня 2017 року або 11 січня 2018 року з ОСОБА_3., він не пам'ятає.

Після подання заяви про вчинення злочину з ОСОБА_1. у свідка було приблизно 2-3 зустрічі, а з ОСОБА_3. приблизно 1-2 зустрічі.

Безпосередньо ОСОБА_3. неправомірну вигоду у свідка не вимагав.

З боку ОСОБА_1. будь-яких погроз свідком зафіксовано не було.

Особисто свідком будь-які дії щодо затягування розгляду справи про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП не вчинялись, оскільки заяви про відкладення розгляду справи заявляв адвокат.

Із адвокатом, який надав правову допомогу в справі про адміністративне правопорушення, свідок розрахувався будівельними матеріалами.

Фактів відмови з боку свідка надати неправомірну вигоду ОСОБА_1. не було.

Станом на 15 березня 2018 року свідок знав, що його до адміністративної відповідальності вже не притягнуть, оскільки пройшли строки притягнення до такої відповідальності.

Кошти свідок вирішив дати, тільки тому, що боявся, що не зможе взагалі повернути водійські права.

Свідок зазначив, що не пам'ятає, чи вживав він напередодні спілкування з ОСОБА_1. алкогольні напої.

Друзів та знайомих в правоохоронних органах свідок не має.

Також свідок зазначив, що якщо в нього вимагають неправомірну вигоду, він пише заяву в правоохоронні органи, спонукає його до цього громадянський обов'язок. При цьому свідок розуміє, що в нього будуть матеріальні витрати на приїзд до органів досудового розслідування та суду.

На даний час відносно свідка не існує кримінальних проваджень.

Обставини, які викладені в обох заявах про вчинення злочину, свідок підтвердив в повному обсязі, зазначивши, що заяви писались не під примусом, будь-яких домовленостей з правоохоронними органами не було.

Суд оцінює показання свідка ОСОБА_2. як правдиві, та уважає, що вони підтверджують обставини, викладені стороною обвинувачення в обвинувальному акті, та визнані судом доведеними.

При цьому суд не покладається на ці показання свідка ОСОБА_2. як на основне або єдине джерело доказів у цьому провадженні та відмічає, що вони узгоджуються з іншими доказами, зокрема, відповідають змісту розмов свідка з ОСОБА_1., зафіксованих у протоколах НС(Р)Д, матеріалами адміністративної справи № 161/19067/17, узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_10., ОСОБА_4., ОСОБА_7., ОСОБА_6., ОСОБА_17., ОСОБА_18.

5.2.12. Показання свідка ОСОБА_14.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_14. надала суду такі показання:

ОСОБА_1. знає з 2012 року Будь-яких конфліктів з ОСОБА_1. свідок не має.

Свідок раніше допитувалась два рази органами досудового розслідування в кримінальних провадженнях за ст. 368 КК України, але коли саме, про що конкретно, пригадати не змогла. Під час цих допитів, демонструвались відеозаписи, а саме відео з кабінету судді ОСОБА_3., у якого на той час свідок працювала на посаді секретаря судового засідання, та, напевно, з зали судового засідання.

На відеозаписі з кабінету судді ОСОБА_3., який демонстрували свідкові, було видно, як свідок зайшла до кабінету судді, а потім вийшла, але у зв'язку з яким подіями це відбувалося, свідок не пам'ятає.

На кінець 2017 року та на початок 2018 року доступ до приміщення Луцького міськрайонного суду за адресою, вул. Конякіна, буд. 3, м. Луцьк мав будь-хто, оскільки на той час в суді пропускний режим був на дуже низькому рівні.

Чи повідомляла свідок органам досудового розслідування інформацію викривального характеру щодо ОСОБА_1., на цей час не пам'ятає.

Обставин розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2., яка перебувала в провадженні судді ОСОБА_3., свідок не пам'ятає, оскільки справ в провадженні судді на той час було дуже багато.

Показання свідка ОСОБА_14. підтверджують факт розгляду справи ОСОБА_2. суддею ОСОБА_3., та факт можливості вільного доступу відвідувачів до кабінету суддів Луцького міськрайонного суду, що узгоджується з показаннями свідків ОСОБА_3, ОСОБА_17., ОСОБА_18.

5.2.13. Показання свідка ОСОБА_15.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_15. надав суду такі показання:

Обвинуваченого ОСОБА_1. свідок знає приблизно з 2017 року. На кінець 2017 року ОСОБА_1. працював суддею Луцького міськрайонного суду Волинської області. На кінець 2017 року свідком проводились процесуальні слідчі розшукові дії відносно ОСОБА_1., але номер кримінального провадження та санкцію статті свідок не пам'ятає, оскільки пройшло багато часу.

Прізвище ОСОБА_21. свідку не знайоме. Чи проводились свідком в кримінальному провадженні за заявою ОСОБА_21. НСРД, свідок однозначно відповісти не зміг, оскільки в його провадженні, як слідчого, перебувало багато кримінальних проваджень.

Чи відомий свідку ОСОБА_2., однозначно відповісти не зміг, у зв'язку зі значним проміжком часу, який пройшов з 2017 року.

Також свідок зазначив, що ним, як прокурором Волинської обласної прокуратури здійснювалось розслідування кримінальних справ відносно суддів Луцького міськрайонного суду Волинської області та відома фабула цих проваджень.

Чи спілкувався свідок в грудні 2017 року в нічний час з громадянином ОСОБА_2., одночасно відповісти не зміг, але не виключив таку можливість. Спілкування могло відбуватись на території Прокуратури Волинської області або на території районних чи місцевих прокуратур.

Чи залучалась свідком така особа, як ОСОБА_2. в кримінальному провадження № 42017030000000480 від 18 листопада 2017 року, для здійснення конфіденційного співробітництва в приміщенні УЗЕ у Волинській області свідок не пам'ятає, оскільки не може точно пригадати таку особу.

Чи зустрічав свідок в той час в приміщенні УЗЕ у Волинській області прокурора САП ОСОБА_47., не пам'ятає.

Свідок підтвердив, що визначав підслідність кримінального провадження № 42017030000000480 від 18 листопада 2017 року, шляхом прийняття відповідної постанови від 21 грудня 2017 року. Також, свідок не виключив ту обставину, що складав опис даного кримінального провадження та процесуальні документи.

Матеріали, які мають гриф «таємно», знаходились в режимно-секретній частині Прокуратури Волинської області. Процесуальних документів в режимно-секретній частині УЗЕ у Волинській області свідок не складав, оскільки не мав спеціального доступу. Яка саме частина матеріалів кримінального провадження № 4201703000000480 від 17 листопада 2017 року знаходиться в режимно-секретній частині прокуратури Волинської області, свідок не знає.

Свідок точно не зміг пригадати, чи особисто приймав заяву від ОСОБА_2. щодо здійснення кримінального правопорушення суддею ОСОБА_1., оскільки пройшло багато часу.

Хто був процесуальним керівником в цьому кримінальному провадженні, свідок також не пам'ятає.

Показаннями свідка ОСОБА_15. підтверджується, що він особисто, як прокурор Волинської обласної прокуратури приймав участь у досудовому розслідуванні кримінального провадження № 42017030000000480 від 18 листопада 2017 року, та особисто складав та підписував необхідні процесуальні документи.

5.2.14. Показання свідка ОСОБА_16.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_16 надав суду такі показання:

Свідку відома така особа як ОСОБА_2. Свідок вважає його системним провокатором правоохоронних органів, який здійснює провокації вчинення злочинів.

Приблизно в серпні 2017 року працюючи помічником судді Березнівського районного суду, свідок познайомився з ОСОБА_2. за наступних обставин: до нього підійшла особа на ім'я ОСОБА_26, з проханням надати правову допомогу з метою повернення лісу, який був вилучений у його друга, ОСОБА_2.; в подальшому ОСОБА_2. було написано заяву на свідка ОСОБА_16., в якій зазначалося, що останній вимагає у ОСОБА_2., неправомірну вигоду; Рівненською міською прокуратурою була порушена кримінальна справа, були проведені слідчі дії та надано дозвіл на проведення НС(Р)Д відносно ОСОБА_16.; в подальшому кримінальне провадження було закрито на підставі відсутності події та складу злочину.

Станом на 09 листопада 2021 року свідок відповідно до вироку Костопільського районного суду від жовтня 2020 року (справа 555/245/18) є виправданим, але вирок законної сили не набрав, оскільки був оскаржений стороною обвинувачення. Свідок не є підозрюваним чи обвинуваченим в інших кримінальних провадженнях.

Свідок зазначив, що ОСОБА_2. схиляв його до неправомірної вигоди, але чи писав заяву на ОСОБА_2. в правоохоронні органи про провокацію, свідок не пам'ятає.

У подальшому, коли провадження відносно свідка знаходилось на стадії 290 КПК України, свідком було написано заяву на ОСОБА_2., що останній є провокатором, але його заява залишилась поза увагою, відомості в ЄРДР не було внесено.

До слідчого судді зі скаргою на бездіяльність правоохоронних органів свідок не звертався.

Відомостей про існування вироків суду, якими б встановлювався факт того, що ОСОБА_2. є провокатором, свідок не має.

Показання свідка ОСОБА_16. не мають прямого відношення до обставин, що підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні.

Оцінюючи думку свідка про те, що ОСОБА_2. є системним провокатором, суд уважає її необгрунтованою та безпідставною (відповідні обґрунтування викладені у п. 8 вироку). При цьому, суд враховує упереджене ставлення свідка до ОСОБА_2., оскільки ОСОБА_2. звернувся з заявою щодо свідка до правоохоронних органів.

5.2.15. Показання свідка ОСОБА_17.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_17. надав суду такі показання:

Свідок приблизно сім років працював на посаді секретаря судового засідання в Луцькому міськрайонному судді Волинської області у судді ОСОБА_1., був звільнений у вересні 2020 року за угодою сторін.

Свідок охарактеризував суддю ОСОБА_1., як поважного та досвідченого суддю. Після відставки з посади судді, ОСОБА_1. в подальшому працював на заміні у інших суддів Луцького міськрайонного суду Волинської області.

Факти про те, що ОСОБА_1. отримував неправомірну вигоду, свідкові не відомо.

Також свідок зазначив, що в кінці 2017 року, до судді Луцького міськрайонного суду ОСОБА_1 декілька раз на тиждень приходив ОСОБА_2., при цьому останній обґрунтовував свій візит до ОСОБА_1. особистими справами.

Чи була поведінка ОСОБА_2. схожа на поведінку особи, від якого вимагають неправомірну вигоду, свідок відповісти не зміг.

Станом на грудень 2017 року - березень 2018 року в Луцькому міськрайонному судді Волинської області існувала пропускна система, але в той час вона працювала дуже погано, до суддів та апарату суду могли зайти будь-хто.

Свідок повідомляв охорону (поліцію), яка на той час здійснювала охорону приміщення суду про те, що до судді ОСОБА_1. приходить ОСОБА_2., який не є учасником судового процесу по справам, які були в провадженні судді ОСОБА_1. Охорона надала інформацію, що зазначена особа назвалася другом ОСОБА_1., та приходила по особистим справам.

Свідок бачив спілкування ОСОБА_2. та ОСОБА_1., але про що вони спілкувались, йому не відомо.

Показаннями свідка ОСОБА_17. підтверджуються факти неодноразового особистого спілкування між ОСОБА_1. та ОСОБА_2. Також показаннями свідка підтверджується, що таке спілкування носило позаслужбовий характер, оскільки ОСОБА_1., як суддя, не розглядав будь-яких справ за участю ОСОБА_2.

5.2.16. Показання свідка ОСОБА_18.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_18. надав суду такі показання:

ОСОБА_1. свідок знає з 2008 року; охарактеризував ОСОБА_1., як поважну, спокійну і доброзичливу людину.

На час відбування подій, що є предметом судового розгляду, прізвище ОСОБА_2., свідку не було відоме. Пізніше свідок дізнався що ОСОБА_2. це саме та особа, яку він неодноразово бачив у судді ОСОБА_1. Про, що вони спілкувались та з якої причини ОСОБА_2. приходив до ОСОБА_1., свідку не відомо.

Чи приходив ОСОБА_2. до ОСОБА_1. з власної ініціативи, або на запрошення, свідку не відомо.

Чи виходили під час особистого спілкування ОСОБА_1. та ОСОБА_2. в коридор Луцького міськрайонного суду Волинської області свідок не пам'ятає.

Про проведення обшуку в службовому кабінеті судді ОСОБА_1. 15 березня 2018 року свідку відомо, оскільки на той час він перебував на робочому місці, але у зв'язку з чим проводився обшук, свідок тоді не знав.

Як такого пропускного режиму в Луцькому міськрайонному суді Волинської області за адресою: м. Луцьк, вул. Конякіна, буд. 3, не було, люди в судове засідання могли потрапити безперешкодно сходами або ліфтом. В подальшому в суді були установлені електронні замки, якими могли користуватись тільки працівники суду.

Про отримання ОСОБА_1. неправомірної вигоди від ОСОБА_2. свідкові нічого не відомо.

Також свідок зазначив, що йому відомо, про розмову, яка відбулась між секретарем судового засідання ОСОБА_17. та суддею ОСОБА_1., щоб ОСОБА_2. більше не пускали до кабінету судді, але чому останній все одно продовжував ходити до ОСОБА_1., свідкові не відомо.

За вказівкою судді ОСОБА_1. свідок особисто забороняв ОСОБА_2. потрапляти до судді ОСОБА_1., але чому саме його не слід пускати, ОСОБА_1. не пояснював.

Показаннями свідка ОСОБА_18. підтверджуються факти неодноразового особистого спілкування між ОСОБА_1. та ОСОБА_2.

5.2.17. Показання свідка ОСОБА_19.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_19. надав суду такі показання:

ОСОБА_1. є членом ГО «Волинська обласна організація Української спілки ветеранів Афганістану», але з якого часу, свідок не пам'ятає. Загалом, свідок знає ОСОБА_1. більше 20 років, як досвідчену та добропорядну людину.

Свідку відомий факт, коли обвинувачений ОСОБА_1. звертався до ГО «Волинська обласна організація Української спілки ветеранів Афганістану» з проханням посприяти одному з його знайомих у вирішенні питання про можливість звільнення його від адміністративної відповідальності, з передачею останнього на поруки громадській організації.

На питання прокурора свідок надав наступні відповіді:

З грудня 2017 року по березень 2018 року свідок користувався наступними мобільними номерами НОМЕР_3, НОМЕР_4. У той же період ОСОБА_1. користувався мобільним номером НОМЕР_5.

Прізвище знайомого, стосовно якого ОСОБА_1. телефонував свідку з метою взяття спілкою на поруки, свідок не пам'ятає.

Свідок зазначив, що він не є членом правління ГО «Волинська обласна організація Української спілки ветеранів Афганістану». ОСОБА_1. знає голову і секретаря спілки, оскільки учасники спілки платять членські внески, при цьому свідок не зміг пояснити чому ОСОБА_1. звернувся саме до нього, а не до голови спілки з питанням взяти свого знайомого на поруки спілки.

Свідок окремо пояснив, що благодійна допомога у грошовому вигляді має надходити на банківський рахунок спілки.

Показаннями свідка ОСОБА_19. підтверджується факт звернення до нього з боку ОСОБА_1. з проханням посприяти одному з його знайомих у вирішенні питання про можливість звільнення його від адміністративної відповідальності, з передачею останнього на поруки громадській організації.

Наведений факт підтверджує вчинення ОСОБА_1. певних дій, унаслідок яких особа могла б уникнути притягнення до адміністративної відповідальності.

У той же час, окрім тверджень самого ОСОБА_1., у матеріалах провадження відсутні будь-які докази того, що у цьому випадку мова йде саме про ОСОБА_2.

5.3. Документи, надані стороною обвинувачення, які були досліджені судом та визнані допустимими і належними доказами

Судом досліджено наступні докази сторони обвинувачення у вигляді документів, які підтверджують факти та обставини, що мають значення для доведення вини обвинувачених.

5.3.1. Заява ОСОБА_21. від 27 жовтня 2017 року про вчинення злочину, згідно якої убачається, що останній звернувся до НАБУ з заявою про вчинення злочину суддею ОСОБА_1. (т. 2, а.п. 3).

Відповідно до змісту вказаної заяви ОСОБА_21. звернувся до НАБУ з повідомленням про факт вимагання хабаря ОСОБА_1., тобто вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Наведений доказ підтверджує, що підставою для внесення відомостей до ЄРДР і для початку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000736 за фактом вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України стала саме заява ОСОБА_21. Дата подання заяви (27 жовтня 2017 року) співпадає з датою внесення відомостей до ЄРДР і початком досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні.

5.3.2. Службова записка (т. 2, а.п. 2), відповідно до якої детектив НАБУ повідомив першого заступника Директора НАБУ про отримання заяви ОСОБА_21. від 27 жовтня 2017 року про вимагання неправомірної вигоди суддею Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1.

Цією службовою запискою детектив запропонував згідно вимог ст. 214 КПК України внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань та почати досудове розслідування у кримінальному провадженні за попередньою правовою кваліфікацією ч. 3 ст. 368 КК України.

Наведений доказ підтверджує факт отримання НАБУ заяви про вчинення злочину від ОСОБА_21., а також подальший розгляд цієї заяви, та пропозиції детектива НАБУ щодо внесення відомостей до ЄРДР.

5.3.3. Витяг з ЄРДР від 31 жовтня 2017 року (т. 2, а.п. 1), згідно якого зареєстроване кримінальне провадження № 52017000000000736 за підозрою службових осіб, які займають особливо відповідальне становище, у прийнятті пропозиції одержання неправомірної вигоди. Попередня правова кваліфікація ч. 3 ст. 368 КК України. Органом досудового розслідування визначено НАБУ.

Наведений документ підтверджує факт дотримання органами досудового розслідування вимог ч. 1 ст. 214 КПК України, а саме, внесення до ЄРДР відомостей, викладених у заяві ОСОБА_21.

5.3.4. Доручення про здійснення досудового розслідування від 27 жовтня 2017 року (т. 2, а.п. 4), згідно з яким керівник четвертого підрозділу детективів НАБУ надав доручення про здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000736 детективам НАБУ.

Наведений доказ підтверджує дотримання керівником органу досудового розслідування вимог ст. 39, 214 КПК України у питанні визначення уповноваженого органу досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000736.

5.3.5. Рапорт від 17 листопада 2017 року, відповідно до якого оперуповноважений УЗЕ у Волинській області ДЗЕ Національної поліції України повідомив, що ним зібрано інформацію відносно службових осіб Луцького міськрайонного суду Волинської області, які за попередньою домовленістю зловживаючи службовим становищем, всупереч інтересам служби, з метою власного збагачення вимагають та отримують неправомірну вигоду особисто, а також через посередників від різних фізичних та представників юридичних осіб за прийняття рішень на їх користь в ході судового розгляду кримінальних, цивільних та адміністративних справах (т. 2, а.п. 29).

Рапорт від 17 листопада 2017 року досліджено судом разом з листом Управління захисту економіки у Волинській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України № 8814/39/102/01-17 від 17 листопада 2017 року, згідно якого направлено інформацію щодо неправомірних дій зі сторони службових осіб Луцького міськрайонного суду Волинської області для прийняття рішення згідно чинного законодавства.

Наведений доказ підтверджує, що підставою для внесення відомостей до ЄРДР і для початку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017030000000480 став рапорт від 17 листопада 2017 року.

5.3.6. Витяг з ЄРДР від 20 грудня 2017 року (т. 2, а.п. 27), згідно якого зареєстроване кримінальне провадження № 42017030000000480, за яким службові особи одного з правоохоронних органів Волинської області вимагають та отримують неправомірну вигоду за прийняття рішень в межах своєї компетенції. Попередня правова кваліфікація ч. 3 ст. 368 КК України.

Наведений документ підтверджує факт дотримання органами досудового розслідування вимог ч. 1 ст. 214 КПК України, а саме, внесення до ЄРДР відомостей, викладених у рапорті оперуповноваженого УЗЕ у Волинській області ДЗЕ Національної поліції України від 17 листопада 2017 року.

5.3.7. Копія протоколу про адміністративне правопорушення серія БД № 345136 від 05 грудня 2017 року (т. 2, а.п. 31), складеного співробітниками Національної поліції про вчинення ОСОБА_2. 05 грудня 2017 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Наведений доказ підтверджує існування передбачених законом підстав, для порушення справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2.

Поряд з іншими доказами, цей доказ також підтверджує відсутність на початковому етапі провокації з боку правоохоронних органів щодо обвинуваченого ОСОБА_1.

5.3.8. Заява ОСОБА_2. про вчинення злочину від 20 грудня 2017 року, з якої убачається, що останній звернувся до САП з заявою про вчинення злочину суддею ОСОБА_1. (т. 3, а.п. 20-21).

Наведений доказ підтверджує, що підставою для внесення відомостей до ЄРДР і для початку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000005047 за фактом вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, стала саме заява ОСОБА_2.

5.3.9. Витяг з ЄРДР від 21 грудня 2017 року, згідно якого зареєстроване кримінальне провадження № 42017000000005047 щодо вимагання суддями неправомірної вигоди. Попередня правова кваліфікація ч. 3 ст. 368 КК. (т. 3, а.п. 24).

Наведений документ підтверджує факт дотримання органами досудового розслідування вимог ч. 1 ст. 214 КПК України, а саме, внесення до ЄРДР відомостей, викладених у заяві ОСОБА_2. від 20 грудня 2017 року.

5.3.10. Витяг з ЄРДР від 21 грудня 2017 року (т. 3, а.п. 18-19), згідно якого на вказану дату досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000736 здійснювалося за двома епізодами:

- факт вимагання службовою особою неправомірної вигоди;

- службові особи одного з правоохоронних органів Волинської області вимагають та отримують неправомірну вигоду за прийняття рішень в межах своєї компетенції.

Попередня правова кваліфікація ч. 3 ст. 368 КК України.

Наведений документ підтверджує факт внесення до ЄРДР відомостей щодо об'єднання 21 грудня 2017 року кримінального провадження № 52017000000000736 від 27 жовтня 2017 року та кримінального провадження № 4201703000000480 від 18 листопада 2017 року.

5.3.11. Витяг з ЄРДР від 05 березня 2018 року (т. 2, а.п. 12-13), відповідно до якого відображені актуальні відомості у кримінальному провадженні № 52017000000000736, внесені до ЄРДР станом на 05 березня 2018 року.

Наведений документ підтверджує факт належного внесення до ЄРДР відомостей щодо об'єднання 21 грудня 2017 року у кримінального провадження № 52017000000000736 від 27 жовтня 2017 року, кримінального провадження № 4201703000000480 від 18 листопада 2017 року, та кримінального провадження № 42017000000005047 від 21 грудня 2017 року.

Таким чином, з 21 грудня 2017 року до ЄРДР було внесено інформацію про здійснення досудового розслідування відносно ОСОБА_1. у кримінальному № 52017000000000736 за трьома епізодами, кожне з яких попередньо кваліфікувався за ознаками ч. 3 ст. 368 КК України.

5.3.12. Протоколом за результатами проведення НС(Р)Д аудіо-, відео контролю особи від 02 січня 2018 року (т. 5, а.п. 28-31) та додатками до нього - оптичними носіями інформації об'ємом 8 GB інв. № 6136т та об'ємом 16 GB інв. № 6137т, складеного старшим оперуповноваженим в ОВС Департаменту захисту економіки Національної поліції України майор поліції ОСОБА_12. за результатами проведення відділом ДЗЕ Національної поліції України негласної слідчої дії - аудіо-, відео контролю особи, яка проводилась 21 грудня 2017 року на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду міста Києва від 01 листопада 2017 року за № 01-21637т/НСД за дорученням заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури державного радника юстиції 3 класу ОСОБА_54. по матеріалам кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 52017000000000736.

У вказаному протоколі від 02 січня 2018 року зафіксовано зміст розмов, що відбувалися між ОСОБА_2. та ОСОБА_1. 21 грудня 2017 року. З числа вказаних розмов суд визнає належними і допустимими доказами тільки ті, які було зафіксовано після внесення до ЄРДР відомостей про кримінальне провадження № 42017000000005047 (починаючи з 11 год. 13 хв.)

У ході застосування НС(Р)Д аудіо-, відео контролю ОСОБА_1. 21 грудня 2017 року об 11 год. 15 хв. зафіксовано розмову ОСОБА_1. з ОСОБА_2. наступного змісту, визнані судом належними і допустимими доказами:

ОСОБА_2.: Що на перекур вийшов?

ОСОБА_1.: Да.

ОСОБА_2.: Слухай, я може тебе неправильно пойняв, може ти будеш іти до нього, може нада зразу?

ОСОБА_1.: Нє, дивися, там дивись така ситуація. Там він каже закрити по строкам, тобто, через два місяці аж, понімаєш. А я спитаюся, чи можна раніше там по іншому, понімаєш. Я сьогодні з ним говорив, він каже: «Ну зробимо, але по строках, через два місяця».

ОСОБА_2.: По строках, да?

ОСОБА_1.: Да.

ОСОБА_2.: А так закрити ніяк?

ОСОБА_1.: Я піду питатися в нього.

ОСОБА_2.: Я можу дати, в мене є. Я з собою взяв.

ОСОБА_1.: Та я розумію, ну я ж тобі пояснюю, як він мені казав. Хіба що, ввечері переговорю, пізніше, десь у другій половині дня.

ОСОБА_2.: Завтра?

ОСОБА_1.: Та сьогодні.

ОСОБА_2.: Сьогодні переговориш?

ОСОБА_1.: Ти мені десь в час два тринькни.

ОСОБА_2.: Сьогодні?

ОСОБА_1.: Да, ну десь після двох.

ОСОБА_2.: Я можу тоді.

ОСОБА_1.: Та нє, воно мені на*** не нада. Що я з ним буду робити, квасити, чи що? Мені ж треба говорити.

ОСОБА_2.: Я хочу бути впевненим, що там все буде нормально.

ОСОБА_1.: Та все нормально, але ж я тобі расказав, ну не муч мене, я ж тобі сказав.

ОСОБА_2.: Я не мучу тебе, я просто, ти розумій мене, я переживаю, ОСОБА_1.

ОСОБА_1.: Ну то я … все, мови не має. Нагадаєш мені з обіду.

ОСОБА_2.: Точно?

ОСОБА_1.: Я його спитаюся, чи можна раніше. Якщо він скаже, що можна раніше, то да, якщо нє, то будемо ждати, виходу немає.

ОСОБА_2.: Після обіду тебе набрати?

ОСОБА_1.: Да, після обіду набери.

ОСОБА_2.: Хорошо, не прощаємося.

Суд визнає інші відомості, зафіксовані у протоколі, недопустимими доказами, про що буде окремо зазначено у відповідному розділі вироку.

З наведеної розмови випливає, що співрозмовники продовжують обговорювати вже відоме їм питання, а саме можливість вирішення ОСОБА_1. проблеми, існуючої у ОСОБА_2.

Зафіксоване висловлювання ОСОБА_1. «там він каже закрити по строкам, тобто, через два місяці аж, понімаєш. А я спитаюся, чи можна раніше там по іншому, понімаєш. Я сьогодні з ним говорив, він каже: «Ну зробимо, але по строках, через два місяця», свідчить про те, що останній розповідає ОСОБА_2. про спосіб вирішення його питання - закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення через два місяці по строках. У цьому випадку ОСОБА_1. відповідає на запитання ОСОБА_2. «слухай, я може тебе неправильно пойняв, може ти будеш іти до нього, може нада зразу?», що свідчить про існування між співрозмовниками раніше досягнутих домовленостей щодо вирішення питання ОСОБА_2.

При цьому, на висловлювання ОСОБА_2. «я можу дати, в мене є. Я з собою взяв» ОСОБА_1. відповідає «та я розумію, ну я ж тобі пояснюю, як він мені казав». Наведені репліки означають, що необхідність надання та конкретний розмір неправомірної вигоди співрозмовниками було вже визначено раніше, оскільки ОСОБА_1. розуміє, що саме «є з собою» у ОСОБА_2., та пропонується для передачі. На подальший вислів ОСОБА_2. «я можу тоді» (мається на увазі - передати неправомірну вигоду цього ж дня пізніше, після двох годин), ОСОБА_1. відповідає «та нє, воно мені на*** не нада. Що я з ним буду робити, квасити, чи що? Мені ж треба говорити». Таким чином, наведене обговорення свідчить про намір ОСОБА_1. не зберігати в себе кошти неправомірної вигоди («що я з ним буду робити, квасити, чи що?»), а отримати їх тільки після вирішення питання ОСОБА_2., зокрема після досягнення домовленостей з суддею ОСОБА_3. («мені ж треба говорити»).

Під час розмови ОСОБА_1. неодноразово робить посилання на те, що на цей момент вже відбувся факт його особистого спілкування з суддею ОСОБА_3., який розглядає адміністративну справу ОСОБА_2. Більше того, ОСОБА_1. повідомляє ОСОБА_2. про намір продовжити таке спілкування й надалі («хіба що, ввечері переговорю, пізніше, десь у другій половині дня», «я його спитаюся, чи можна раніше. Якщо він скаже, що можна раніше, то да, якщо нє, то будемо ждати, виходу немає»).

Таким чином, наведений доказ доводить, що ОСОБА_1., діючи з умислом на одержання для себе неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, повідомив ОСОБА_2., що узгодить із суддею ОСОБА_3. відкладення розгляду справи про адміністративне правопорушення № 161/19067/17 за межі строків накладення адміністративного стягнення.

Протокол від 02 січня 2018 року досліджено судом разом із наступними пов'язаними процесуальним документами:

- клопотання від 01 листопада 2017 року про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, згідно якого Заступник Генерального прокурора України - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_54. звернувся до слідчого судді Апеляційного суду м. Києва з клопотанням, у якому просив надати дозвіл на проведення слідчих (розшукових) дій щодо громадянина України ОСОБА_1. (т. 5, а.п. 4-7).

- ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 01 листопада 2017 року про надання дозволу на проведення слідчих (розшукових) дій щодо громадянина України ОСОБА_1., строком на два місяці з моменті винесення ухвали, а саме: зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж по абонентському номеру НОМЕР_1 оператора мобільного зв'язку ПрАТ «МТС Україна» (мереж, що забезпечують передавання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого виду між підключеними до неї телекомунікаційними мережами доступу). А саме: контроль за телефонними розмовами, що полягає в негласному проведенні із застосуванням відповідних технічних засобів, у тому числі встановлених на транспортних телекомунікаційних мережах, спостереження, відбору та фіксації змісту телефонних розмов, іншої інформації та сигналів (SMS, ММS, факсимільний зв'язок, модемний зв'язок тощо), які передаються телефонним каналом зв'язку, що контролюється; зняття інформації з каналів зв'язку, що полягає в негласному одержанні, перетворенні і фіксації із застосуванням технічних засобів, у тому числі встановлених на транспортних телекомунікаційних мережах, у відповідній формі різних видів сигналів, які передаються каналами зв'язку мережі Інтернет, інших мереж передачі даних, що контролюються («Viber», «Whats Арр», «Line», «Тelegram», «CoverMe»); візуальне спостереження за особою у публічно доступних місцях з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження; аудіо-, відеоконтролю особи (т. 5, а.п. 8-11).

- дорученням на проведення НС(Р)Д№ 20/3-2687т від 01 листопада 2017 року, згідно якого Заступник керівника САП ОСОБА_55. доручив начальнику Головного підрозділу детективів НАБУ ОСОБА_58. організувати виконання у кримінальному провадженні № 52017000000000736 ухвал слідчого судді Апеляційного суду м. Києва від 01 листопада 2017 року (т. 5, а.п. 12).

5.3.13. Протоколом за результатами проведення НС(Р)Д аудіо-, відео контролю особи від 02 січня 2018 року (т. 5, а.п. 45-46) та додатком до нього, оптичним носієм інформації № 2791т, складеним старшим оперуповноваженим в ОВС Департаменту захисту економіки Національної поліції України ОСОБА_12. за результатами проведення відділом ДЗЕ Національної поліції України негласної слідчої дії - аудіо-, відео контролю особи (ст. 260 КПК України), яка проводилась 22 грудня 2017 року на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду міста Києва від 01 листопада 2017 року за № 01-21637т/НСД за дорученням заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_54. по матеріалу кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 52017000000000736.

У ході застосування НС(Р)Д 22 грудня 2017 року о 08 год. 44 хв зафіксовано розмову ОСОБА_1. з громадянином ОСОБА_2. наступного замісту:

ОСОБА_2.: Ти весь в клопотах?

ОСОБА_1.: То ще буде воно тягнутися довгий час.

ОСОБА_2.: А скільки приблизно?

ОСОБА_1.: Ну скільки, два місяця по любому.

ОСОБА_2.: А 11 має бути засідання в січні.

ОСОБА_1.: Тобі треба, ти сказав для ознайомлення?

ОСОБА_2.: Да.

ОСОБА_1.: Треба буде якось любого адвоката для того щоб ознайомився з матеріалами справи щоб він тоже.

ОСОБА_2.: Це до 11 числа?

ОСОБА_1.: На 11?

ОСОБА_2.: Да.

ОСОБА_1.: Хай прийде адвокат який-небудь, вступить в справу, ну просто любий, щоб під формально, є хтось знайомий?

ОСОБА_2.: Та чого ж.

ОСОБА_1.: Ну угоду формально склали.

ОСОБА_2.: Угу.

ОСОБА_1.: Щоб вступив. І тягнути будемо, потім десь захворієш, перенесуть, чи відрядження. Треба тягнути, бо два місяця залізно.

ОСОБА_2.: Ну коротше, немає смислу зараз щось десь приносити.

ОСОБА_1.: Нє.

ОСОБА_2.: так ну це 100% допоможеш?

ОСОБА_1.: ну да.

ОСОБА_2.: Все. На яку суму?

ОСОБА_1.: ну 5, п'ятсот.

ОСОБА_2.: п'ятсот?

ОСОБА_1.: да (шум) які в тебе там лежать.

ОСОБА_2.: та ну то все. По любому ж нада (шум)…

ОСОБА_1. ну тут так лучше так.

ОСОБА_2.: угу, все зрозуміло.

З першої частини наведеної розмови убачається, що ОСОБА_1. надає ОСОБА_2. інформацію та чіткі інструкції по затягуванню процесу розгляду справи про адміністративне правопорушення. ОСОБА_1. визначає строк затягування («два місяця по любому», «треба тягнути, бо два місяця залізно»), та спосіб затягування («хай прийде адвокат який-небудь, вступить в справу…», «і тягнути будемо, потім десь захворієш, перенесуть, чи відрядження…»).

У наступній частині бесіди на уточнююче запитання ОСОБА_2. «на яку суму?», ОСОБА_1. підтверджує розмір неправомірної вигоди, яку необхідно надати «ну 5, п'ятсот», додатково зазначаючи «да які в тебе там лежать». Тобто, співрозмовники добре розуміють про що йде мова, і ОСОБА_1. говорить саме про кошти, які на його пропозицію раніше вже підготував для передачі йому ОСОБА_2. Вислів ОСОБА_1. «які в тебе там лежать» означає, що розмір неправомірної вигоди погоджувався сторонами раніше.

При цьому, зміст наведеного спілкування є логічним продовженням розмови, яка відбувалася між тими ж особами напередодні, 21 грудня 2018 року.

Висловлювання ОСОБА_1. свідчать про те, що він продовжує скеровувати дії ОСОБА_2. по затягуванню розгляду справи про адміністративне правопорушення. При цьому, ОСОБА_1. чітко визначає розмір неправомірної вигоди, яка має бути надана за закриття справи про адміністративне правопорушення та посилається на усвідомлення ОСОБА_2. необхідності надання такої неправомірної вигоди.

Протокол від 02 січня 2018 року досліджено судом разом із наступними пов'язаними процесуальним документами:

- клопотанням Генеральної прокуратури України від 01 листопада 2017 року про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, щодо громадянина України ОСОБА_1. (т. 5, а.п. 4-7).

- ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 01 листопада 2017 року про надання дозволу на проведення слідчих (розшукових) дій щодо громадянина України ОСОБА_1. (т. 5, а.п. 8-11).

- дорученням на проведення НС(Р)Д№ 20/3-2687т від 01 листопада 2017 року (т. 5, а.п. 12).

5.3.14. Протоколом за результатами проведення НС(Р)Д аудіо-, відео контролю особи від 01 березня 2018 року (т. 5, а.п. 56-58) та додатком до нього, оптичним носієм інформації № 2744т, складеним старшим оперуповноваженим в ОВС Департаменту захисту економіки Національної поліції України ОСОБА_12. за результатами проведення відділом ДЗЕ Національної поліції України негласної слідчої дії - аудіо-, відео контролю особи (ст. 260 КПК України), яка проводилась 26 лютого 2018 року на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду міста Києва від 12 січня 2018 року відносно ОСОБА_1. за дорученням прокурора ОСОБА_51 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 52017000000000736.

У ході застосування НС(Р)Д 26 лютого 2018 року о 08 год. 50 хв зафіксовано розмову ОСОБА_1. з ОСОБА_2. наступного замісту:

ОСОБА_2.: Добрий день!

ОСОБА_1.: Добрий день!

ОСОБА_2.: Здраствуйте! Можна к вам?

ОСОБА_1.: Заходь. Шо ти?

ОСОБА_2.: Слухай, в мене сьогодні засідання, але адвокат сказав, що ета самоє, шо написав в п'ятницю клопотання.

ОСОБА_1.: Довіреність!

ОСОБА_2.: Да, шо він буде ложити, ті двіженія, що ми будем?

ОСОБА_1.: Ну то відкладайте! А хто адвокат?

ОСОБА_2.: Що?

ОСОБА_1.: Хто адвокат?

ОСОБА_2.: Молодий пацан, я не знаю…

ОСОБА_1.: То ти призвища не знаєш, чи шо?

ОСОБА_2.: Не помню! ОСОБА_27, а призвище не помню!

ОСОБА_1.: Оце ти дав, тоже артіст, блін!

ОСОБА_2.: Взяв, ето самоє, щоб не дорогий був! Бо ж в мене зараз кожна копійка дорога!

ОСОБА_1.: Ти шо, опять з бодуна?

ОСОБА_2.: Ну то ж день народження було (сміється)

ОСОБА_1.: (сміється)

ОСОБА_2.: Ну, малому було 30 років

ОСОБА_1.: Ну понятно!

ОСОБА_2.: То що, відкладаєм, і шо?

ОСОБА_1.: Ну то ж відкладай то що!

ОСОБА_2.: Я просто нагадать просив, я знаю

ОСОБА_1.: А хто адвокат?

ОСОБА_2.: Не пам'ятаю фамілії ссс… не пам'ятаю

ОСОБА_1.: Б**, якщо ти прийшов до мене п'яний

ОСОБА_2.: Який я п'яний, ти що! Я не пив сьогодні

ОСОБА_1.: Б**, від тебе так тхне, що б**

ОСОБА_2.: Тож вчора пив, не сьогодні!

ОСОБА_1.: Яке, б**, шукай прізвище адвоката, звідки хто тобі буде знати, який адвокат! Він письмову заяву подавав?

ОСОБА_2.: Да! Бо він сьогодні поїхав десь там в Ковель, у кримінальну справу

ОСОБА_1.: Ну, прізвище для мене адвоката, ну шо ти за, подзвони!

ОСОБА_2.: А, зараз наберу! Ууу, вже на засіданні! То мені йти на засідання?

ОСОБА_1.: Іди, скажеш, що адвокат трошки зз… (шум)

ОСОБА_2.: Ну він мені так само сказав. Що зайдеш і так само скажеш! Я думаю справлюсь!

ОСОБА_1.: Тільки взнай прізвище адвоката!

ОСОБА_2.: Харашо!

Зміст наведеної розмови свідчить про те, що її учасники продовжують обговорювати раніше узгоджені дії по затягуванню розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_2.

При цьому, ОСОБА_1. дає зрозуміти ОСОБА_2., що він загалом обізнаний про ситуацію, та зацікавлений у отриманні повної інформації щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення. Зокрема ОСОБА_1. запитує про конкретні дії адвоката у цій справі («він письмову заяву подавав?»).

Також, ОСОБА_1. наполегливо створює у ОСОБА_2. уявлення, що процедура розгляду ним контролюється («шукай прізвище адвоката, звідки хто тобі буде знати, який адвокат!»), оскільки відсутнє інше логічне пояснення того, навіщо ОСОБА_1. знати прізвище адвоката у справі, де він не є суддею.

Таким чином, наведений доказ підтверджує, що ОСОБА_1. за власної ініціативи залучається до участі в вивченні обставин справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_2., скеровує дії останнього та надає йому поради.

Протокол від 01 березня 2018 року досліджено судом разом з наступними пов'язаними процесуальним документами:

- клопотанням від 05 січня 2018 року про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, згідно якого Заступник Генерального прокурора України - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_54. звернувся до слідчого судді Апеляційного суду м. Києва з клопотанням в якому просив надати дозвіл на проведення НС(Р)Д відносно ОСОБА_1. (т. 5, а.п. 46-49);

- ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 12 січня 2018 року про надання дозволу на проведення НС(Р)Д відносно ОСОБА_1., строком на два місяці з моменту винесення ухвали, а саме: зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж по абонентському номеру НОМЕР_1 оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Vodafone Україна» (мереж, що забезпечують передавання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого виду між підключеними до неї телекомунікаційними мережами доступу), що знаходиться у фактичному володінні та користуванні ОСОБА_1.; установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу по абонентському номеру НОМЕР_1 оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Vodafone Україна», що знаходиться у фактичному володінні та користуванні ОСОБА_1.; візуальне спостереження за ОСОБА_1. у публічно доступних місцях з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження; аудіо-, відеоконтроль ОСОБА_1.; обстеження публічно недоступного місця - службового кабінету ОСОБА_1., № 202 розташованого у адміністративній будівлі Луцького міськрайонного суду Волинської області за адресою: м. Луцьк, вул. Конякіна, буд. 3 (т. 5, а.п. 50-52);

- дорученням на проведення НС(Р)Д№ 20/3-131т від 16 січня 2018 року, згідно якого прокурор доручив провести у кримінальному провадженні № 52017000000000736 від 27 жовтня 2017 року НС(Р)Д, вказані в ухвалі слідчого судді від 12 січня 2018 року № 01-710/НСД (т. 5, а.п. 53-54).

5.3.15. Протоколом за результатами проведення НС(Р)Д аудіо-, відео контролю особи від 01 березня 2018 року (т. 5, а.п. 102-103) та додатком до нього, оптичним носієм інформації № 477т, за результатами проведення негласної слідчої дії - аудіо-, відео контролю особи, яка проводилась 26 лютого 2018 року, проведеної на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду м. Києва від 16 січня 2018 року відносно ОСОБА_3. у кримінальному провадженні № 52017000000000736.

У ході застосування НС(Р)Д 27 лютого 2018 року о 09 год. 36 хв. зафіксовано розмову ОСОБА_1. з ОСОБА_3. у службовому кабінету останнього:

ОСОБА_3.: Давав він тобі щось?

ОСОБА_1: Да, Хай набере того адвоката, хай номер його перепише.

ОСОБА_3: А в нього що, нема адвоката?

ОСОБА_1.: Нема

ОСОБА_3.: То що? (пальцем показує на дані в справі)

ОСОБА_1.: Ну то хай помічник якийсь там набере те повідомлення, скаже номер телефону, дасиш повідомлення зразу

ОСОБА_3.: Ми набирати його будем?

ОСОБА_1.: Гу?

ОСОБА_3.: Ми його набирати будем, в тому прикол

ОСОБА_1.: (не розбірливо) … де воно (шукають дату скоєння правопорушення в протоколі про адміністративне правопорушення).

ОСОБА_3.: 5.12., 5.01, 5.02, 5.03. п'яте.

ОСОБА_1.: угу

ОСОБА_3.: Зараз я тобі дам.

ОСОБА_1.: В кабінет.

Після цього, о 09 год. 37 хв. 37 сек. розмова з ОСОБА_1. закінчується.

ОСОБА_3. кладе справу про адміністративне правопорушення на край стола.

О 09 год. 37 хв. 59 сек. до кабінету ОСОБА_3. заходить ОСОБА_14., забирає справу про адміністративне правопорушення та кладе її у шафу. Між ОСОБА_3. та ОСОБА_14. відбувається наступна розмова:

ОСОБА_14.: ОСОБА_3, де та адмінка?

ОСОБА_3.: Во, то ОСОБА_2

ОСОБА_14.: Я поняла, я покладу її на 15-те.

Далі між ОСОБА_3. та ОСОБА_14. відбувається розмова на побутову тему. О 09 год. 38 хв. 55 сек. ОСОБА_14. виходить з кабінету ОСОБА_3.

На відео зафіксовано, що під час розмови ОСОБА_1. і ОСОБА_3. обговорюють саме ту адміністративну справу, про яку ОСОБА_3. повідомляє помічнику судді ОСОБА_14. «во, то ОСОБА_2». При цьому суд звертає увагу, що ця фраза ОСОБА_3. («во, то ОСОБА_2») пропущена у тексті протоколу НС(Р)Д, але зафіксована на оптичному носії інформації № 477т, що є додатком до протоколу (час на відео - о 09 год. 38 хв. 06 сек.)

Про те, що між ОСОБА_1. і ОСОБА_3. відбувається обговорення справи ОСОБА_2., свідчать також перераховані у розмові дати («5.12» - дата складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2., «5.12., 5.01, 5.02, 5.03» - обрахунок тримісячного строку притягнення ОСОБА_2. до адміністративної відповідальності, де, зокрема, «5.12.» це дата складення протоколу про адміністративне правопорушення, «5.03» це дата закінчення тримісячного терміну притягнення до адміністративної відповідальності, а «15-те» - 15 березня 2018 року, дата призначення останнього судового засідання у справі про адміністративне правопорушення № 161/19067/17 (за межами строку притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2.)

У своїх показаннях обвинувачений ОСОБА_1. підтвердив зміст наведеної розмови. Убачається, що зміст цієї розмови є логічним продовженням попередньої розмови між ОСОБА_1. та ОСОБА_2., яка відбулася напередодні, 26 лютого 2018 року. Так, на запитання ОСОБА_3. «а в нього що, нема адвоката?», ОСОБА_1. відповідає «нема». При цьому, розмова між ОСОБА_2. та ОСОБА_1. 26 січня 2018 року закінчується наданням останнім інструкцій ОСОБА_2. з'явитися у судове засідання і просити відкласти розгляд справи у зв'язку з відсутністю адвоката.

На наступне запитання ОСОБА_3. «то що?» (мається на увазі, які будуть пропозиції щодо подальших дій), ОСОБА_1. відповідає «ну то хай помічник якийсь там набере те повідомлення, скаже номер телефону, дасиш повідомлення зразу» (мається на увазі, що пропонується призначити наступну дату судового розгляду на більш пізній строк, і повідомити про це ОСОБА_2. у телефонному режимі).

Наступна частина розмови свідчить про обговорення учасниками деталей пропозиції ОСОБА_1., зокрема, вибір дати наступного судового засідання за межами строку притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2.

Останній зафіксований у протоколі вислів ОСОБА_14. «я поняла, я покладу її на 15-те» засвідчує призначення у підсумку дати останнього судового засідання по справі ОСОБА_2. на 15 березня 2018 року, тобто, за межами можливого строку притягнення ОСОБА_2. до адміністративної відповідальності.

Наведений доказ підтверджує, що 26 лютого 2018 року, ОСОБА_1., на виконання наданої ОСОБА_2. обіцянки обговорював обставини розгляду справи № 161/19067/17 з ОСОБА_3., у томи числі з'ясовував можливий сплив строків притягнення ОСОБА_2. до адміністративної відповідальності.

Протокол від 01 березня 2018 року досліджено судом разом із наступними пов'язаними процесуальним документами:

- клопотанням від 05 січня 2018 року про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, згідно якого прокурор звернувся до слідчого судді Апеляційного суду м. Києва з клопотанням, у якому просив надати дозвіл на проведення НС(Р)Д відносно ОСОБА_3. (т. 5, а.п. 90-94);

- ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16 січня 2018 року про надання дозволу на проведення НС(Р)Д відносно ОСОБА_3., строком на два місяці з моменту винесення ухвали (т. 5, а.п. 95-101);

- дорученням на проведення НС(Р)Д№ 20/3-141т від 16 січня 2018 року, згідно якого прокурор доручив провести у кримінальному провадженні № 52017000000000736 від 27 жовтня 2017 року негласні слідчі (розшукові) дії, вказані в ухвалі слідчого судді від 16 січня 2018 року № 01-849т НСД (т. 5, а.п. 100-101).

- протоколом огляду від 30 травня 2018 року (т. 5, а.п. 184), відповідно до якого детектив НАБУ провів конвертацію відеофайлу, який містить відеозапис за період 27 лютого 2018 року з 09 год. 35 хв. 00 сек. до 09 год. 40 хв. 00 сек.; цей файл під назвою «ExternDiskO@ch1 main_20180227093500_20180227094000» знаходиться на матеріальному носії інформації «GOODRAM» 08 GB з серійним номером D3698315C6 у папці під назвою «477». Також в ході огляду здійснено копіювання файлів «2018_02_26_08_50_ch1»; «2018_02_28_08_50_ ch1», «2018_02_26_09_05_ ch1», «2018_02_26_09_05_ ch2» у папку під назвою «401» на матеріальний носій інформації «GOODRAM» 08 GB з серійним номером D3698315C6 (т. 5, а.п. 187).

- протоколом огляду від 31 травня 2018 року (т. 5, а.п. 185-186) з додатком на оптичному диску (т. 5, а.п. 190), відповідно до якого детектив НАБУ провів огляд відеозапису, який зафіксований у файлі під назвою «ExternDisk0@ch1main_20180227093500_20180227094000», який конвертований з матеріального носія інформації № 477-2018.

5.3.16. Протокол огляду від 12 березня 2018 року, проведеного детективом Національного бюро Першого відділу детективів Четвертого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ ОСОБА_57., згідно якого на сайті Луцького міськрайонного суду Волинської області (lc.vl.court.gov.ua) у розділі «список справ, призначених до розгляду» розміщено інформацію щодо списку справ, призначених до розгляду на 15 березня 2018 року, серед яких справа № 161/19067/17, суддя - ОСОБА_3., дата розгляду - 15 березня 2018 року, час розгляду - 09 год. 00 хв., правопорушник ОСОБА_2, форма судочинства - справи про адміністративні правопорушення, суть позову - керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (скріншот зазначеної інформації є додатком до даного протоколу).

На сайті Луцького міськрайонного суду Волинської області (lc.vl.court.gov.ua) у розділі «судді» розміщено інформацію, згідно якої суддя ОСОБА_3. використовує службовий кабінет № 209 в приміщенні Луцького міськрайонного суду Волинської області за адресою: м. Луцьк, вул. Конякіна, буд. 3.

Згідно вказаної інформації, суддя ОСОБА_1. використовує службовий кабінет № 202 в приміщенні Луцького міськрайонного суду Волинської області за адресою: м. Луцьк, вул. Конякіна, буд. 3 (т. 3, а.п. 29-30).

Скріншот інформації, який є додатком № 2 до протоколу огляду від 12 березня 2018 року, проведеного детективом НАБУ ОСОБА_57., на сайті Луцького міськрайонного суду Волинської області (том 3, а.п. 31-32).

Наведений доказ підтверджує факт офіційного призначення ОСОБА_3. на 15 березня 2018 року судового засіданні у справі про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_2.

Також, наведений доказ підтверджує факт використання суддею ОСОБА_3. службового кабінету № 209 та факт використання суддею ОСОБА_1. службового кабінету № 202 в приміщенні Луцького міськрайонного суду Волинської області за адресою: м. Луцьк, вул. Конякіна, буд. 3.

5.3.17. Протоколом за результатами аудіо-, відео контролю за особою від 16 березня 2018 року (т. 5, а.п. 69-72) з додатками до нього до нього - флеш-карти мікро SD № 850т, № 851т, та №852т, відповідно до якого заступник начальника відділу УЗЕ у Волинській області ДЗЕ Національної поліції України ОСОБА_8. за дорученням заступника керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_55. № 20/3-543т від 13 березня 2017 року по матеріалах досудового розслідування, внесених до єдиного реєстру досудових розслідувань № 52017000000000736 від 27 жовтня 2017 року за ознаками ч. 3 ст. 368 КК України, на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду м. Києва ОСОБА_56. про надання дозволу на проведення НС(Р)Д від 12 березня 2018 року № 01-5116 т, провів аудіо-, відео контроль за ОСОБА_1., а саме:

У цьому протоколі зафіксовано зміст розмови між ОСОБА_1. та ОСОБА_2., яка складалася з декількох частин та відбувалася у різних приміщеннях Луцького міськрайонного суду Волинської області 15 березня 2018 року.

О 08 год. 52 хв. ОСОБА_2. заходить в кабінет до судді ОСОБА_1.:

ОСОБА_2.: Добрий день.

ОСОБА_1.: Ну ти блін дав.

ОСОБА_2.: Шо?

ОСОБА_1.: Тоді заваляний прийшов, як цей, як тобі…

ОСОБА_2.: Ну то шо зробиш, як день народження в малого було.

ОСОБА_1.: Прізвище твоє як?

ОСОБА_2.: ОСОБА_2.

ОСОБА_1.: ОСОБА_2, зара подожди.

ОСОБА_2.: Ага

У цьому фрагменті розмови сторони згадують обставини їх попередньої зустрічі 26 лютого 2018 року («ну ти блін дав … тоді заваляний прийшов», «ну то шо зробиш, як день народження в малого було»).

Потім ОСОБА_1. перепитує у ОСОБА_2. його прізвище з метою продовження впливу на вирішення питання суддею ОСОБА_3. Відсутнє будь-яке інше логічне пояснення, для чого ОСОБА_1. саме у цей момент може уточнювати прізвище особи, справу якої він не розглядає.

О 08 год. 52 хв. ОСОБА_1. виходить з кабінету в приймальню, ОСОБА_2. підходить до нього, розмова продовжується:

ОСОБА_2.: Але вже терміни пройшли, сьогодні останній суд в мене

ОСОБА_1.: Харашо, знаю

ОСОБА_2.: Угу

Наведений фрагмент розмови підтверджує обізнаність ОСОБА_1. про обставини розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_5., зокрема про закінчення на цей момент строків притягнення ОСОБА_2. до адміністративної відповідальності («харашо, знаю»).

О 08 год. 52 хв. ОСОБА_2. та ОСОБА_1. повертаються в кабінет. Розмова продовжується.

ОСОБА_1.: Ти маєш?

ОСОБА_2.: Да да да .

ОСОБА_1.: Харашо.

ОСОБА_2.: Чекати мені тут?

ОСОБА_1.: Нерозбірливо.

ОСОБА_2.: Угу.

Наведений фрагмент розмови починається з запитання ОСОБА_1. «ти маєш?», що означає його бажання з'ясувати, чи має ОСОБА_2. при собі кошти в розмірі 500 доларів США неправомірної вигоди. Отже, одразу після узгодження з ОСОБА_2., що бажаний результат досягнуто, ОСОБА_1. сам проявляє ініціативу для переходу до наступного етапу - отримання неправомірної вигоди.

О 08 год. 52 хв. ОСОБА_1. виходить з кабінету, а ОСОБА_2. чекає його в приймальні. О 08 год. 53 хв. ОСОБА_1. повертається, разом із ОСОБА_2. заходить в кабінет, розмова продовжується:

ОСОБА_1.: Так?

ОСОБА_2.: З собою.

ОСОБА_1.: Заїдеш до ОСОБА_4.

ОСОБА_2.: Ну.

ОСОБА_1.: Отдасиш йому це, скажеш шоб в нього полежало, а я потім заберу.

ОСОБА_2.: То зара чи шо? Мені ж на засідання.

ОСОБА_1.: Не нада тобі йти. Ти валиш, вобще валиш.

ОСОБА_2.: Не заходити даже?

ОСОБА_1.: Навіть не заходиш.

ОСОБА_2.: Угу -угу.

ОСОБА_1.: Цих п'ятсот баксів ..

ОСОБА_2.: Угу.

ОСОБА_1.: Дасиш ОСОБА_28, скажеш я приїду заберу.

ОСОБА_2.: Угу.

ОСОБА_1.: Всьо, а там.

ОСОБА_2.: Поняв.

ОСОБА_1.: Я десь найду тебе. Всьо, до вечора.

ОСОБА_2.: Угу.

ОСОБА_1.: (нерозбірливо) тільки бачив.

ОСОБА_2.: Зрозумів.

На початку цього фрагменту розмови ОСОБА_1. ще раз перепитує ОСОБА_2. відносно наявності у останнього коштів («так?»), на що отримує відповідь ОСОБА_2. - «з собою». Тобто, ОСОБА_1. додатково пересвідчується у готовності ОСОБА_2. передати неправомірну вигоду. Далі ОСОБА_1. одразу надає ОСОБА_2. чіткі інструкції щодо передачі неправомірної вигоди («заїдеш до ОСОБА_4», «отдасиш йому це, скажеш шоб в нього полежало, а я потім заберу»).

ОСОБА_2. уточнює, коли саме має бути передана неправомірна вигода і чи треба йому з'являтися у судове засідання («то зара чи шо? Мені ж на засідання»), на що отримує відповідь ОСОБА_1. «не нада тобі йти. Ти валиш, вобще валиш», «навіть не заходиш»).

Після чого ОСОБА_1. повторно надає ОСОБА_2. інструкції щодо розміру та порядку передачі неправомірної вигоди («цих п'ятсот баксів», «дасиш ОСОБА_28, скажеш я приїду заберу»).

Частину відомостей, відображену у цьому протоколі у період з 15 год. 17 хв. по 17 год. 28 хв., якими зафіксовано зміст особистого спілкування ОСОБА_2. та ОСОБА_4., недопустимими доказами, про що буде окремо зазначено у відповідному розділі вироку.

Увечері того ж дня, о 16 год. 21 хв. ОСОБА_2. заходить у службовий кабінет ОСОБА_1.:

ОСОБА_1.: Иди на *** звідси.

ОСОБА_2.: Чого?

ОСОБА_1.: Іди на ***, і вобще не приходь.

ОСОБА_2.: Що таке?

ОСОБА_1.: Тобі п**да.

Наведений фрагмент розмови відбувається вже після передачі ОСОБА_2. неправомірної вигоди ОСОБА_4. відповідно до інструкцій, наданих ОСОБА_1. Різка зміна ставлення ОСОБА_1. до ОСОБА_2. та висловлення прямих погроз щодо останнього свідчить, що на цей момент ОСОБА_1. вже обізнаний про викриття правоохоронними органами його злочинної діяльності. Вказане повністю підтверджує те, що ОСОБА_1. цілком усвідомлював, що мова йшла саме про вчинення злочинних дії по отриманню неправомірної вигоди, а не про спосіб передачі ОСОБА_2. коштів на благодійну діяльність.

Загалом зміст розмов від 15 березня 2018 року доводить реалізацію ОСОБА_1. злочинного умислу на отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_2. за обіцянку здійснити вплив на суддю ОСОБА_3., під час розгляду останнім справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2., зокрема, тільки після завершення строку притягнення ОСОБА_2. до адміністративної відповідальності.

Використання іншої особи (ОСОБА_4.) у якості посередника для отримання неправомірної вигоди без попереднього узгодження цього питання з ОСОБА_2. свідчить про повне усвідомлення ОСОБА_1. змісту своєї злочинної діяльності та вжиття додаткових заходів конспірації для уникнення кримінальної відповідальності.

Протокол від 16 березня 2018 року досліджено судом разом з наступними пов'язаними процесуальним документами:

- клопотанням від 07 березня 2018 року про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, згідно якого прокурор звернувся до слідчого судді Апеляційного суду місті Києва з клопотанням, в якому просив надати дозвіл на проведення НС(Р)Д відносно ОСОБА_1. (т. 5, а.п. 58-62).

- ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 12 березня 2018 року про надання дозволу на проведення НС(Р)Д відносно ОСОБА_1. строком на два місяці з моменту винесення ухвали, а саме: зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж по абонентському номеру НОМЕР_1 оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Vodafone Україна» (мереж, що забезпечують передавання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого виду між підключеними до неї телекомунікаційними мережами доступу), що знаходиться у фактичному володінні та користуванні ОСОБА_1.; установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу по абонентському номеру НОМЕР_1 оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Vodafone Україна», що знаходиться у фактичному володінні та користуванні ОСОБА_1.; візуальне спостереження за ОСОБА_1. у публічно доступних місцях з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження; аудіо-, відеоконтроль ОСОБА_1.; обстеження публічно недоступного місця - службового кабінету ОСОБА_1., № 202 розташованого у адміністративній будівлі Луцького міськрайонного суду Волинської області за адресою: м. Луцьк, вул. Конякіна, буд. 3 (т. 5, а.п. 63-65);

- дорученням на проведення НС(Р)Д№ 20/3-543т від 13 березня 2018 року, згідно якого прокурор доручив провести у кримінальному провадженні № 52017000000000736 від 27 жовтня 2017 року негласні слідчі (розшукові) дії, вказані в ухвалі слідчого судді від 12 березня 2018 року № 01-5116т/НСД (т. 5, а.п. 66-67).

5.3.18. Протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової дії) - контроль за вчиненням злочину від 16 березня 2018 року (т. 5, а.п. 68-71), відповідно до якого Заступник начальника відділу УЗЕ у Волинській області ДЗЕ Національної поліції України майор поліції ОСОБА_8. у службовому кабінеті УЗЕ у Волинській області (м. Луцьк, вул. Загородня, буд. 5 «а») за результатом проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту на підставі постанови про проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 13 березня 2018 року № 20/3-544т, винесеної заступником керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_55. по матеріалах досудового розслідування, внесених до єдиного реєстру досудових розслідувань № 52017000000000736 від 27 жовтня 2017 року за ознаками ч. 3 ст. 368 КК України, склав протокол про проведення негласної слідчої (розшукової дії) відповідно до якого встановлено наступне:

У цьому протоколі зафіксовано зміст розмови між ОСОБА_1. та ОСОБА_2., яка складалася з декількох частин та відбувалася у різних приміщеннях Луцького міськрайонного суду Волинської області 15 березня 2018 року у проміжок часу з 08 год. 50 хв. по 08 год. 54 хв. Зміст наведеної розмови, викладений у протоколі, у повній мірі відповідає змісту цих же розмов, зафіксованих у протоколі за результатами аудіо -, відео контролю за особою від 16 березня 2018 року.

Окрім цього, у цьому протоколі зафіксовані наступні дії ОСОБА_2., вчинені ним 15 березня 2018 року в межах заходів з контролю за вчиненням злочину:

- о 10 год. 23 хв. ОСОБА_2., виходячи з приміщення Луцького міськрайонного суду Волинської області здійснює телефонний дзвінок, в ході якого говорить: «Алло, дядь ОСОБА_28, Ви в Луцьку? .. А коли будете? .. В обід будете? .. Ага .. То мені треба до Вас заїхати .. Ну треба заїхати поговорити з Вами ..» кінець розмови;

- о 12 год. 44 хв. ОСОБА_2. знову здійснює телефонний дзвінок, в ході якого говорить: «Добрий день дядь ОСОБА_28, Ви вже на місці? .. А в Луцьку хоч? .. Ну треба з Вами побачитися .. не по телефону .. ну-ну… То в котрій годині хоч приблизно дядь ОСОБА_28? .. годину .. А ви ще Демидівці» …кінець розмови;

- о 15 год. 01 хв. ОСОБА_2. йде біля супермаркету «Наш Край» по вул. Шевченка до вул. Ковельська та о 15 год. 12 хв. сідає в автомобільне таксі, звідки їде за адресою АДРЕСА_3;

- о 15 год. 17 хв. ОСОБА_2. заходить в житловий будинок за адресою: Волинська область, АДРЕСА_3, де проживає ОСОБА_4.;

- о 15 год 27 хв. ОСОБА_2. виходить з житлового будинку за адресою: Волинська область, АДРЕСА_3, де проживає ОСОБА_4.;

- о 15 год. 28 хв. відеозапис зупинено;

- о 16 год. 21 хв. відеозапис відновлюється і на ньому відбувається розмова між ОСОБА_2. та ОСОБА_1. у службовому кабінеті останнього. Зміст наведеної розмови, викладений у протоколі, у повній мірі відповідає змісту цих же розмов, зафіксованих у протоколі за результатами аудіо -, відео контролю за особою від 16 березня 2018 року (т. 5, а.п. 68-71).

Суд визнає допустимим доказом, отриманим у процесі контролю за вчиненням злочину та проведенням цієї НС(Р)Д, зафіксований у протоколі зміст особистих висловлювань ОСОБА_2. у процесі телефонних розмов, без будь-якої фіксації змісту висловлювань його інших зворотних абонентів. При цьому, суд визнає окремі відомості, зафіксовані у протоколі за результатами аудіо-, відеоконтролю за особою від 16 березня 2018 року, зокрема, зміст особистого спілкування ОСОБА_2. та ОСОБА_4., недопустимими доказами, про що буде окремо зазначено у відповідному розділі вироку.

Відомості про зміст розмови між ОСОБА_1. та ОСОБА_2., яка складалася з декількох частин та відбувалася у різних приміщеннях Луцького міськрайонного суду Волинської області 15 березня 2018 року у проміжок часу з 08 год. 50 хв. по 08 год. 54 хв. і о 16 год. 21 хв. ідентичні відомостям, зафіксованим у протоколі за результатами аудіо -, відео контролю за особою від 16 березня 2018 року (п. 5.2.17 вироку), а також узгоджуються з показаннями ОСОБА_2.

Інші відомості, зафіксовані у протоколі, узгоджуються з показаннями обвинуваченого ОСОБА_1., свідків ОСОБА_2. та ОСОБА_4.

Зокрема, суд уважає, що зафіксовані у протоколі телефонні розмови та переміщення ОСОБА_2. у проміжок часу з 10 год. 23 хв. до о 15 год. 28 хв. та показання свідків ОСОБА_2. та ОСОБА_4. доводять процес виконання ОСОБА_2. інструкцій ОСОБА_1. з передачі неправомірної вигоди.

Наведені дії ОСОБА_2. логічним чином узгоджуються з зафіксованим у протоколі НС(Р)Д від 16 березня 2018 року змістом розмови між ОСОБА_1. та ОСОБА_2. у проміжок часу з 08 год. 50 хв. по 08 год. 54 хв.

Контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту проведено з використанням ідентифікованих засобів, а саме коштів 500 (п'ятсот) доларів СІІІА, як предмету неправомірної вигоди з можливістю їх помічення спеціальними хімічними (ідентифікуючими) речовинами.

Наведений доказ підтверджує, що у процесі проведення спеціального слідчого експеременту було здійснено перевірку злочинних намірів обвинуваченого ОСОБА_1. щодо отримання неправомірної вигоди за здійснення впливу, та отримано докази прийняття ОСОБА_1. рішення на вчинення відповідного злочину.

Протокол про контроль за вчиненням злочину від 16 березня 2018 року досліджено судом разом з наступними пов'язаними процесуальним документами:

- постановою про проведення НС(Р)Д - контролю за вчиненням злочину від 13 березня 2018 року № 20/3-544т, відповідно до якої прокурор постановив провести у кримінальному провадженні № 52017000000000736 від 27 жовтня 2017 року негласну слідчу (розшукову) дію - контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту

- дорученням на проведення НС(Р)Д№ 20/3-545т від 13 березня 2018 року відповідно до якого прокурор доручив провести у кримінальному провадженні № 52017000000000736 від 27 жовтня 2017 року негласну слідчу (розшукову) дію - контроль за вчиненням злочину від 13 березня 2018 року № 20/3-544т (т. 5, а.п. 105-106);

- протоколом огляду, ідентифікації та помічення грошових коштів від 15 березня 2018 року, відповідно до якого слідчий ДЗЕ НП України, на виконання доручення прокурора, за участю заявника ОСОБА_2. в присутності понятих, оглянув грошові кошти в сумі 500 (п'ятсот) доларів США, які належать ВФЗБО ДЗЕ НПУ. Оглянуто грошові кошти в сумі 500 (п'ятсот) доларів США, в кількості 5 штук номіналом по 100 доларів США (т. 5, а.п. 113-115); вказані грошові кошти з обох боків оброблено спецхімпрепаратом «Святлячок-М», внаслідок чого, вказані купюри, освітлені спеціальною лампою та світяться світло-зеленим кольором; зразок спецхімпрепарату «Світлячок - М», а саме серветка марлева медична стерильна, поміщено в поліетиленовий пакет експертної служби № 1192293 та опечатано;

- додатком до протоколу огляду ідентифікації та помічення грошових коштів від 15 березня 2018 року, а саме ксерокопіями грошових коштів в сумі 500 (п'ятсот) доларів США, в кількості 5 штук номіналом по 100 доларів США. Купюри мають такі серії та номери: 100 доларів США, МВ 20172695F, 2013 року випуску; 100 доларів США, МВ 20172696F, 2013 року випуску; 100 доларів США, МВ 20172694F, 2013 року випуску; 100 доларів США, МВ 20172693F, 2013 року випуску; 100 доларів США, LB 25752347S, 2009 року випуску (т. 5, а.п. 113-115);

- постановою про припинення подальшого проведення НС(Р)Д № 20/3-574т від 16 березня 2018 року,якою прокурор постановив припинити подальше проведення НС(Р)Д у кримінальному провадженні № 52017000000000736 від 27 жовтня 2017 року (т. 5, а.п. 111-112).

5.3.19. Протоколом обшуку від 15 березня 2018 року (т. 2, а.п. 165-172), відповідно до якого детективом НАБУ з 17 год. 43 хв. по 20 год. 53 хв. проведено обшук житла та іншого володіння за адресою: АДРЕСА_3, що перебуває у власності та користуванні ОСОБА_4. та вилучено грошові кошти в сумі 500 доларів США, банкнотами у кількості 5 штук номіналом по 100 доларів США, а саме: 100 доларів США серії МВ 20172695F, 2013 року випуску; 100 доларів США серії МВ 20172696F, 2013 року випуску, 100 доларів США серії МВ 20172694F, 2013 року випуску, 100 доларів США серії МВ 20172693F, 2013 року випуску, 100 доларів США серії LВ 25752347S, 2009 року випуску.

У зв'язку з технічною неможливістю відтворення, судом не досліджено флеш носій з відеозаписом проведення обшуку, який є додатком до протоколу обшуку від 04 травня 2018 року (т. 2, а.п. 173).

Протокол обшуку від 15 березня 2018 року досліджено судом разом з наступними пов'язаними процесуальним документами:

- клопотанням про проведення обшуку від 16 березня 2018 року, згідно якого прокурор звернувся до слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва з клопотанням про надання дозволу на обшук житла та іншого володіння за адресою: АДРЕСА_3, що перебуває у власності та користуванні ОСОБА_4. (т. 2, а.п. 174-180);

- ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва про надання дозволу на проведення обшуку від 20 березня 2018 року, згідно якої клопотання прокурора було задоволено та надано дозвіл на проведення обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_4. (т. 2, а.п. 181-183);

- протоколом огляду від 04 травня 2018 року, відповідно до якого детектив НАБУ оглянув грошові кошти, вилучені в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_4., за адресою АДРЕСА_3 (т. 3, а.п. 86).

Наведений доказ підтверджує факт відшукання та вилучення у помешканні ОСОБА_4. неправомірної вигоди, яку у процесі проведення контролю за вчиненням злочину ОСОБА_2. передав ОСОБА_4. у вигляді ідентифікованих грошових коштів в сумі 500 доларів США на виконання інструкцій ОСОБА_1.

5.3.20. Протоколом обшуку від 15 березня 2018 року, відповідно до якого детективом НАБУ проведено обшук за адресою: м. Луцьк, вул. Конякіна, буд. 3, приміщення службового кабінету № 202 Луцького міськрайонного суду Волинської області, який використовує у своїй службовій діяльності суддя ОСОБА_1., вилучено документи та речі, а саме: аркуш формату А4 із списком практикуючих адвокатів м. Луцька для виконання вимог ст. 47 КПК України станом на 01 березня 2006 року, де під номером 1 вказано - ОСОБА_4, АДРЕСА_4, р. НОМЕР_17, моб. НОМЕР_16 на 1 арк.; блокнот - планінг на 2017 рік у твердій палітурці вишневого кольору, що містить чорнові та робочі записи судді ОСОБА_1.; блокнот - планінг на 2018 рік у твердій палітурці чорного кольору із чорновими та робочими записами судді ОСОБА_1.; мобільний телефон марки Samsung Duos чорного кольору, IMEI:НОМЕР_6 та IMEI:НОМЕР_7, sn НОМЕР_14 із SIM-картами Київстар «НОМЕР_8» та МТС «НОМЕР_9»; мобільний телефон Samsung Duos білого кольору IMEI:НОМЕР_10 та IMEI: НОМЕР_11, sn НОМЕР_15 із двома рамками від SIM-карт: номер «НОМЕР_12» та без ідентифікуючих ознак; пластмасова картка від SIM-карти оператора мобільного зв'язку Лайф із номером мобільного телефону НОМЕР_13; пластмасова картка від SIM-карти оператора мобільного зв'язку Водафон із серійним номером «НОМЕР_18»; пластмасова картка від SIM-карти оператора мобільного зв'язку Водафон із серійним номером «НОМЕР_19»; пластмасова картка від SIM-карти оператора мобільного зв'язку Київстар із номером мобільного телефону НОМЕР_20; пластмасова картка від SIM-карти оператора мобільного зв'язку Київстар із серійним номером «НОМЕР_22»; картонний конверт від стартового пакету оператора мобільного зв'язку МТС із номером мобільного телефону НОМЕР_25; мобільний телефон Meizu IMEI:НОМЕР_21 та IMEI:НОМЕР_23, s/n НОМЕР_24 із SIM-картами мобільних телефонів НОМЕР_1 та НОМЕР_26 у чохлі чорного кольору (т. 3, а.п. 43-50).

Протокол обшуку від 15 березня 2018 року досліджено судом разом з наступними пов'язаними процесуальним документами:

- клопотанням від 13 березня 2018 року про проведення обшуку, згідно якого керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_54. звернувся до слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва з клопотанням про надання дозволу на обшук службового кабінету № 202 Луцького міськрайонного суду Волинської області (т. 3, а.п. 33-39);

- ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва про надання дозволу на проведення обшуку від 14 березня 2018 року, згідно з якою клопотання прокурора було задоволено частково та надано дозвіл на проведення обшуку виключно в службовому кабінеті № 202 Луцького міськрайонного суду Волинської області, який використовує у своїй професійній діяльності суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1., що знаходиться в будівлі за адресою: м. Луцьк, вул. Конякіна, буд. 3, з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, а також відшукання визначеного переліку речей та документів (т. 3, а.п. 40-41);

- дорученням детектива НАБУ, відповідно до якого останній просив начальника УЗЕ у Волинській області ДЗЕ НП України майора поліції ОСОБА_53. виділити працівників для участі у проведенні обшуку за місцем проживання судді Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1. в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000736 (т. 3, а.п. 42);

- клопотанням НАБУ від 16 березня 2018 року про арешт майна, згідно якого старший детектив НАБУ звернувся до слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва з клопотанням про накладання арешту на тимчасово вилучене майно - речі 15 березня 2018 року під час обшуку робочого кабінету № 202 Луцького міськрайонного суду Волинської області (т. 3, а.п. 81-83);

- протоколом огляду від 19 березня 2018 року, складеним детективом НАБУ, згідно якого останній оглянув речі вилучені в ході обшуку службових приміщень Луцького міськрайонного суду Волинської області (т. 3, а.п. 70-75).

- ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 27 березня 2018 року про накладання арешту на тимчасово вилучене майно - речі 15 березня 2018 року під час обшуку робочого кабінету № 202 Луцького міськрайонного суду Волинської області, який використовує суддя ОСОБА_1. (т. 3, а.п. 84-85).

Наведений доказ, поряд з іншими доказами, підтверджує обставини, викладені стороною обвинувачення в обвинувальному акті, зокрема, дозволяє встановити за допомогою подальшого дослідження телефонних з'єднань з телефонних апаратів (та телефонних номерів), що належали ОСОБА_1., відображає факти контактів останнього з ОСОБА_2. та ОСОБА_4

5.3.21. Повідомленням про підозру ОСОБА_1. від 20 березня 2018 року, відповідно до якої останньому повідомлено, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, а саме в пропозиції надати неправомірну вигоду для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави та в одержанні для себе неправомірної вигоди за такий вплив (т. 3, а.п.173-180).

Наведений доказ доводить факт виконання стороною обвинувачення вимог ст. 276-278 КПК України.

5.3.22. Копією матеріалів справи № 161/19067/17 про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП, вчинене ОСОБА_2. (т. 3, а.п. 140-166).

Зокрема, матеріали справи № 161/19067/17 містять:

- копію протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_2. від 05 грудня 2017 року;

- копію довідки з бази даних НАІС, АРМОР від 07 грудня 2017 року;

- копію пояснень інспектора СРПП Луцького районного відділення поліції Луцького відділу поліції ГУНП у Волинській області від 05 грудня 2017 року;

- копії судових повідомлень про призначення розгляду протоколу про вчинення адміністративного правопорушення на 21 грудня 2017 року, 26 лютого 2018 року, 05 квітня 2018 року, 07 травня 2018 року;

- копію договору про надання правової допомоги від 10 січня 2018 року між ОСОБА_2. та адвокатом ОСОБА_6.;

- копію заяви про ознайомлення з матеріалами справи адвоката ОСОБА_6. від 11 січня 2018 року;

- копія клопотання адвоката ОСОБА_6. від 31 січня 2018 року про виклик свідків;

- копія клопотання адвоката ОСОБА_6. від 23 лютого 2018 року про відкладення розгляду справи;

- судова повістка про виклик до суду адвоката ОСОБА_6. на 26 лютого 2018 року.

У тому числі, в матеріалах справи відображено, що ОСОБА_2. для представництва під час розгляду справи № 161/19067/17 було залучено адвоката ОСОБА_6., який, у свою чергу, заявляв суду клопотання з метою відкладення розгляду справи. При цьому, з показань ОСОБА_2. та протоколів НС(Р)Д убачається, що наведені дії здійснювалися на виконання інструкції, які ОСОБА_2. надавалися обвинуваченим ОСОБА_1.

Також, у матеріалах справи про адміністративне правопорушення знаходиться постанова від 05 квітня 2018 року (т. 3, а.п. 163) про самовідвід судді ОСОБА_3. по справі № 161/19067/17. Наведений документ підтверджує, що протягом можливого строку притягнення ОСОБА_2. до адміністративної відповідальності по цій справі (три місяці) судове рішення винесено не було.

Наведений доказ підтверджує обставини розгляду справи про адміністративне правопорушення № 161/19067/17 суддею Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_3., та загалом узгоджується з показаннями свідків ОСОБА_2., ОСОБА_29., ОСОБА_6., ОСОБА_3. та протоколами НС(Р)Д від 01 березня 2018 року відносно ОСОБА_1. та відносно ОСОБА_3.

5.3.23. Особовою справою судді ОСОБА_1. (т. 3, а.п. 114-139), яка містить в собі особову картку № 113, присягу судді від 02 вересня 2002 року, автобіографії від 07 листопада 2016 року, документів щодо перебування на лікарняному, у відрядженні та у відпустці за період з 27 жовтня 2017 року по 16 березня 2018 року, в тому числі:

- Указ Президента України № 358/2004 від 23 березня 2004 року про переведення на роботу на посади новоутворених місцевих загальних судів, зокрема ОСОБА_1. та ОСОБА_3. до Луцького міськрайонного суду Волинської області (т. 3, а.п. 91-92);

- Указ Президента України № 712/2002 від 13 серпня 2002 року про призначення суддів, зокрема, ОСОБА_1. на посаду судді у межах п'ятирічного строку до Луцького міськрайонного суду Волинської області (т. 3, а.п. 93);

- Постанова Верховної Ради України № 261-VI від 10 квітня 2008 року про обрання суддів безстроково, зокрема, ОСОБА_1. на посаду судді місцевого Луцького міськрайонного суду Волинської області (т. 3, а.п. 94);

- Постанова Верховної Ради України № 247-VI від 11 грудня 2008 року про обрання суддів безстроково, зокрема, ОСОБА_3. на посаду судді (т. 5, а.п. 196-198);

- Указ Президента України № 525/2003 від 12 червня 2003 року про призначення суддів у межах п'ятирічного строку в апеляційних судах, зокрема, ОСОБА_3. до Луцького міського суду Волинської області (т. 5, а.п. 191-194);

- Указ Президента України № 358/2004 від 13 березня 2004 року про переведення суддів місцевих загальних судів, зокрема ОСОБА_1. та ОСОБА_3. до Луцького районного суду Волинської області (т. 5, а.п. 195-197).

- Постанова Верховної Ради України № 647-VI від 11 грудня 2008 року про обрання суддів безстроково зокрема ОСОБА_3 на посаду судді місцевого Луцького міськрайонного суду Волинської області (т. 5, а.п. 198-200);

- Постанова Верховної ради України про обрання на посаду судді Луцького міськрайонного суду Волинської області безстроково ОСОБА_3. № 647-VI від 11 грудня 2008 року (т. 2, а.п. 94).

Вказані докази було отримано відповідно до протоколу про тимчасовий доступ до речей і документів від 26 квітня 2018 року, відповідно до якого детективом НАБУ отримано доступ до документів з особових справ суддів ОСОБА_1. та ОСОБА_3. (т. 3, а.п. 111-113).

Наведені докази відображають особисті відомості відносно обвинуваченого ОСОБА_1., та засвідчують обставини призначення ОСОБА_1. на посаду судді, та виконання ним функцій судді Луцького міськрайонного суду Волинської області. Також, наведені докази засвідчують обставини призначення ОСОБА_3. на посаду судді, та виконання ним функцій судді Луцького міськрайонного суду Волинської області.

5.3.24. Листом - відповіддю Управління інформаційно аналітичної підтримки Головного управління Національної поліції у м. Києві Національної поліції України № 2931/125/31/5/03-2018 від 15 травня 2018 року, відповідно до якого повідомлено про відсутності судимостей у громадянина ОСОБА_1. (т. 5, а.п. 200-201).

Наведений лист від 15 травня 2018 року досліджено судом разом з листом № 0433-192/15477 від 16 квітня 2018 року відповідно до якого детектив НАБУ просив УІПКП «102» ГУ НП у м. Києві надати відомості про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1. (т. 5, а.п. 199).

Цим доказом підтверджується факт відсутності судимостей у ОСОБА_1.

5.3.25. Протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 04 травня 2018 року (т.3, а.п. 200-202), відповідно до якого детектив НАБУ в період з 12 год. 00 хв. по 13 год. 00 хв. отримав доступ до зазначених в ухвалі слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 05 квітня 2018 року відомостей, які було скопійовано на оптичний диск для лазерних частин зчитування з оптичним диском вх.: 12581, вих. 9171/3/кт, який є додатком до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 04 травня 2018 року (т. 3, а.п. 203);

Протокол тимчасового доступу до речей і документів від 04 травня 2018 року досліджено судом разом з наступними пов'язаними процесуальним документами:

- клопотанням від 27 березня 2018 року про тимчасовий доступ до речей і документів, згідно якого детектив НАБУ звернувся до слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва з клопотанням, в якому просив надати тимчасовий доступ до документів, які містять охоронювану законом таємницю і перебувають у володінні ПАТ «Київстар» з можливістю вилучення (здійснити їх виїмку) щодо наявної інформації по абонентському номеру НОМЕР_20 за період з 05 грудня 2017 року по 15 березня 2018 року включно (т. 3, а.п. 194-197);

- ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 05 квітня 2018 року про надання тимчасового доступу до речей і документів, які перебувають у володінні ПАТ «Київстар» в яких міститься інформація про абонентів ПАТ «Київстар»: НОМЕР_20, з можливістю ознайомитись з ними та зробити їх копії, за період з 05 грудня 2017 року по 15 березня 2018 року включно (т.3, а.п. 198-199).

5.3.26. Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 травня 2018 року по справі № 161/19067/17 (т. 3, а.п. 169), відповідно до якої ОСОБА_2. було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП. При цьому, провадження в справі про адміністративного правопорушення відносно ОСОБА_2. за ст. 130 ч. 1 КУпАП закрито у зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Копію постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 травня 2018 року досліджено судом разом з наступними пов'язаними процесуальним документами:

- листом детектива НАБУ від 21 червня 2018 року № 04133-202/24520 про надання копії документу (т. 3, а.п. 167);

- листом Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 липня 2018 року № 161/19067/17/30304/2018 про направлення копії документу (т. 3, а.п. 168).

5.3.27. Висновком експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № 19/9-2/3/45-СЕ/18 від 22 червня 2018 року, відповідно до якого, відеофонограмма файлу, який міститься на карті пам'яті MicroSD інв. № 2791, не піддавалася монтажу (т. 4, а.п. 11-13).

Висновок експерта від 22 червня 2018 року досліджено судом разом з наступними пов'язаними процесуальним документами:

- супровідним листом № 0433-012/20210 від 18 травня 2018 року, відповідно до якого детектив НАБУ скерував до Державного науково-дослідного експертно криміналістичного центру МВС України постанову про залучення експерта для проведення судової експертизи відеозвукозапису від 17 травня 2018 року (т. 4, а.п. 5);

- постановою НАБУ від 17 травня 2018 року про залучення експерта для проведення судової експертизи відеозвукозапису відповідно до якої, детектив НАБУ призначив судову експертизу відеозвукозапису у кримінальному провадженні № 52017000000000736 від 27 жовтня 2017 року, проведення якої доручив експертам Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України;

- супровідним листом № 19/9-2/312843 від 22 червня 2018 року, відповідно до якого Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України надіслав висновок експерта від 22 червня 2018 року № 19/9-2/3/45-СЕ/18 за результатами судової експертизи відео-, звукозапису, проведеної в кримінальному провадженні № 52017000000000736 від 27 жовтня 2017 року (т. 4, а.п. 9);

- довідкою Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України про витрати на проведення експертизи від 22 червня 2018 року № 19/9-2/3/45-СЕ/18 в кримінальному провадженні № 52017000000000736 від 27 жовтня 2017 року на суму 3 432, 00 грн. (т. 4, а.п. 10).

5.3.28. Висновком експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № 19/9-2/3/46-СЕ/18 від 22 червня 2018 року, відповідно до якого експертом встановлено, що відеофонограма файлу, який міститься на карті пам'яті MicroSD інв. № 851, не піддавалася монтажу (т. 4, а.п. 20-22).

Висновок експерта від 22 червня 2018 року досліджено судом разом з наступними пов'язаними процесуальним документами:

- супровідним листом № 0433-012/20206 від 18 травня 2018 року, відповідно до якого детектив НАБУ скерував до Державного науково-дослідного експертно криміналістичного центру МВС України постанову про залучення експерта для проведення судової експертизи відеозвукозапису від 17 травня 2018 року (т. 4, а.п. 14);

- постановою НАБУ від 17 травня 2018 року про залучення експерта для проведення судової експертизи відеозвукозапису, відповідно до якої детектив НАБУ постановив призначити судову експертизу відеозвукозапису у кримінальному провадженні № 52017000000000736 від 27 жовтня 2017 року, проведення якої доручив експертам Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (т. 4, а.п. 15-17);

- супровідним листом № 19/9-2/3/12844 від 22 червня 2018 року, відповідно до якого Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України надіслав висновок експерта від 22 червня 2018 року № 19/9-2/3/46-СЕ/18 за результатами судової експертизи відео-, звукозапису, проведеної в кримінальному провадженні № 52017000000000736 від 27 жовтня 2017 року (т. 4, а.п. 18);

- довідкою Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України про витрати на проведення експертизи від 22 червня 2018 року № 19/9-2/3/46-СЕ/18 в кримінальному провадженні № 52017000000000736 від 27 жовтня 2017 року на суму 3 432, 00 грн. (т. 4, а.п. 19).

5.3.29. Висновком експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № 19/9-2/3/47-СЕ/18 від 22 червня 2018 року, відповідно до якого, відеофонограмма файлу, яка міститься на карті пам'яті MicroSD інв. № 850, не піддавалася монтажу (т. 4, а.п. 29-31).

Висновок експерта від 22 червня 2018 року досліджено судом разом з наступними, пов'язаними процесуальним документами:

- супровідним листом № 0433-012/20208 від 18 травня 2018 року, відповідно до якого детектив НАБУ скерував до Державного науково-дослідного експертно криміналістичного центру МВС України постанову про залучення експерта для проведення судової експертизи відеозвукозапису від 17 травня 2018 року (т. 4, а.п. 23);

- постановою НАБУ від 17 травня 2018 року про залучення експерта для проведення судової експертизи відеозвукозапису відповідно до якої детектив НАБУ призначив судову експертизу відеозвукозапису у кримінальному провадженні № 52017000000000736 від 27 жовтня 2017 року, проведення якої доручив експертам Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (т. 4, а.п. 24-26);

- супровідним листом № 19/9-2/3/12845 від 22 червня 2018 року, відповідно до якого Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України надіслав висновок експерта від 22 червня 2018 року № 19/9-2/3/47-СЕ/18 за результатами судової експертизи відео-, звукозапису, проведеної в кримінальному провадженні № 52017000000000736 від 27 жовтня 2017 року (т. 4, а.п. 27);

- довідкою Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України про витрати на проведення експертизи від 22 червня 2018 року № 19/9-2/3/47-СЕ/18 в кримінальному провадженні № 52017000000000736 від 27 жовтня 2017 року на суму 3 432, 00 грн. (т. 4, а.п. 28).

5.3.30. Висновком експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № 19/9-2/3/50-СЕ/18 від 26 червня 2018 року, відповідно до якого відеофонограмма файлу, яка міститься на карті пам'яті MicroSD інв. № 6137, не піддавалася монтажу (т. 4, а.п. 38-40).

Висновок експерта від 26 червня 2018 року досліджено судом разом з наступними пов'язаними процесуальним документами:

- супровідним листом № 0433-012/20212 від 18 травня 2018 року, відповідно до якого детектив НАБУ скерував до Державного науково-дослідного експертно криміналістичного центру МВС України постанову про залучення експерта для проведення судової експертизи відеозвукозапису від 17 травня 2018 року (т. 4, а.п. 32);

- постановою НАБУ від 17 травня 2018 року про залучення експерта для проведення судової експертизи відеозвукозапису, відповідно до якої детектив НАБУ призначив судову експертизу відеозвукозапису у кримінальному провадженні № 52017000000000736 від 27 жовтня 2017 року, проведення якої доручив експертам Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (т. 4, а.п. 33-35);

- супровідним лист № 19/9-2/3/13257 від 27 червня 2018 року, відповідно до якого Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України надіслав висновок експерта від 26 червня 2018 року № 19/9-2/3/50-СЕ/18 за результатами судової експертизи відео-, звукозапису, проведеної в кримінальному провадженні № 52017000000000736 від 27 жовтня 2017 року (т. 4, а.п. 36);

- довідкою Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України про витрати на проведення експертизи від 26 червня 2018 року № 19/9-2/3/50-СЕ/18 в кримінальному провадженні № 52017000000000736 від 27 жовтня 2017 року на суму 3 432, 00 грн. (т. 4, а.п. 37).

5.3.31. Висновком експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № 19/9-2/3/49-СЕ/18 від 26 червня 2018 року, відповідно до якого, відеофонограмма файлу, який міститься на карті пам'яті MicroSD інв. № 6136, не піддавалася монтажу (т. 4, а.п. 47-49).

Висновок експерта від 26 червня 2018 року досліджено судом разом з наступними пов'язаними процесуальним документами:

- супровідним листом № 0433-012/20214 від 18 травня 2018 року, відповідно до якого детектив НАБУ скерував до Державного науково-дослідного експертно криміналістичного центру МВС України постанову про залучення експерта для проведення судової експертизи відеозвукозапису від 17 травня 2018 року (т. 4, а.п. 41);

- постановою від 17 травня 2018 року про залучення експерта для проведення судової експертизи відеозвукозапису відповідно до якої детектив НАБУ призначив судову експертизу відеозвукозапису у кримінальному провадженні № 52017000000000736 від 27 жовтня 2017 року, проведення якої доручив експертам Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (т. 4, а.п. 42-44);

- супровідним листом № 19/9-2/3/13258 від 27 червня 2018 року, відповідно до якого Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України надіслав висновок експерта від 26 червня 2018 року № 19/9-2/3/49-СЕ/18 за результатами судової експертизи відео-, звукозапису, проведеної в кримінальному провадженні № 52017000000000736 від 27 жовтня 2017 року (т. 4, а.п. 45);

- довідкою Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України про витрати на проведення експертизи від 26 червня 2018 року № 19/9-2/3/49-СЕ/18 в кримінальному провадженні № 52017000000000736 від 27 жовтня 2017 року на суму 4 576, 00 грн. (т. 4, а.п. 46).

5.3.32. Висновком експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № 19/9-2/3/48-СЕ/18 від 26 червня 2018 року, відповідно до якого відеофонограмма файлу, яка міститься на карті пам'яті MicroSD інв. № 852, не піддавалася монтажу (т. 4, а.п.56).

Висновок експерта від 26 червня 2018 року досліджено судом разом з наступними пов'язаними процесуальним документами:

- супровідним листом № 0433-012/20203 від 18 травня 2018 року, відповідно до якого детектив НАБУ скерував для організації виконання до Державного науково-дослідного експертно криміналістичного центру МВС України постанову про залучення експерта для проведення судової експертизи відеозвукозапису від 17 травня 2018 року (т. 4, а.п. 50);

- постановою НАБУ від 17 травня 2018 року про залучення експерта для проведення судової експертизи відеозвукозапису, відповідно до якої детектив НАБУ призначив судову експертизу відеозвукозапису у кримінальному провадженні № 52017000000000736 від 27 жовтня 2017 року, проведення якої доручено експертам Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (т. 4, а.п. 51-53);

- супровідним листом № 19/9-2/3/13250 від 27 червня 2018 року, відповідно до якого Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України надіслав висновок експерта від 26 червня 2018 року № 19/9-2/3/48-СЕ/18 за результатами судової експертизи відео-, звукозапису, проведеної в кримінальному провадженні № 52017000000000736 від 27 жовтня 2017 року (т. 4, а.п. 54);

- довідкою Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України про витрати на проведення експертизи від 26 червня 2018 року № 19/9-2/3/48-СЕ/18 в кримінальному провадженні № 52017000000000736 від 27 жовтня 2017 року на суму 4 576, 00 грн. (т. 4, а.п. 55).

5.3.33. Висновком експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № 19/9-2/3/53-СЕ/18 від 27 червня 2018 року, відповідно до якого, відеофонограмма файлу, який міститься на карті пам'яті MicroSD інв. № 401-2018, не піддавалася монтажу (т. 4, а.п. 65-66).

Висновок експерта від 27 червня 2018 року досліджено судом разом з наступними пов'язаними процесуальним документами:

- супровідним листом № 0433-012/21752 від 31 травня 2018 року, відповідно до якого детектив НАБУ скерував для організації виконання до Державного науково-дослідного експертно криміналістичного центру МВС України постанову про залучення експерта для проведення судової експертизи відеозвукозапису від 31 травня 2018 року (т. 4, а.п. 59);

- постановою НАБУ від 31 травня 2018 року про залучення експерта для проведення судової експертизи відеозвукозапису, відповідно до якої детектив призначив судову експертизу відеозвукозапису у кримінальному провадженні № 52017000000000736 від 27 жовтня 2017 року (т. 4, а.п. 60-62);

- супровідним листом № 19/9-2/3/13342 від 02 липня 2018 року, відповідно до якого Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України надіслав висновок експерта від 27 червня 2018 року № 19/9-2/3/53-СЕ/18 за результатами судової експертизи відео-, звукозапису, проведеної в кримінальному провадженні № 52017000000000736 від 27 жовтня 2017 року (т. 4, а.п. 63);

- довідкою Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України про витрати на проведення експертизи від 27 червня 2018 року № 19/9-2/3/53-СЕ/18 в кримінальному провадженні № 52017000000000736 від 27 жовтня 2017 року на суму 4 004, 00 грн. (т. 4, а.п. 64).

5.3.34. Висновком експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № 19/9-2/1/35-СЕ/18 від 18 липня 2018 року, відповідно до якого судовий експерт дійшла наступних висновків: відповівши на питання: «Чи присутній на відеозаписі, у файлі «2017 12 21_10_18_ch2», що міститься на карті пам'яті MicroSD інв. № 6136 у проміжок часу запису з 10:19:26 21.12.2017 по 10:21:25 21.12.2017 ОСОБА_1., не виявилось можливим, у зв'язку із непридатністю зображення особи у вищезазначеному файлі для ідентифікації за ознаками елементів зовнішності з причин зазначених в дослідницькій частині. Зображення особи у файлі «2017 12 21_1 1_09 ch1», що міститься на карті пам'яті MicroSD інв. № 6137 у проміжок часу запису з 11:15:47 21.12.2017 по 11:17:20 21.12.2017 та зображення громадянина ОСОБА_1. на відеозаписі - файл «00000» (що був наданий в якості порівняльного зразку), належать одній особі. Зображення особи у файлі «2017 12 22_08_44_ch2», що міститься на карті пам'яті MicroSD інв. № 2791 у проміжках часу запису з 08:59:57 22.12.2017 по 09:00:05 22.12.2107 та з 09:01:52 22.12.2017 по 09:03:21 22.12.2017 та зображення громадянина ОСОБА_1. на відеозапису файл «00000» (що був наданий в якості порівняльного зразку) належать одній особі. Зображення особи у файлі «2018 03 15_08_28_ch1», проміжок часу з 08:52:18 по 08:54:30 15.03.2018, що міститься на карті пам'яті MicroSD інв. № 851 та зображення громадянина ОСОБА_1., на відеозаписі файл «Судовий розгляд хуліганства екс-поліцейського Волошина завершується» (що був наданий в якості порівняльного зразку), належать одній особі (т. 4, а.п. 139-169).

Наведеним доказом підтверджується, що особою, спілкування якої з ОСОБА_2. було зафіксовано у відеодокументах, які є додатками до протоколів НС(Р)Д, є саме ОСОБА_1.

Висновок експерта від 18 липня 2018 року досліджено судом разом з наступними пов'язаними процесуальним документами:

- листом № 0433-012/20322 від 21 травня 2018 року, відповідно до якого детектив НАБУ скерував Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України постанову про залучення експерта для проведення судової портретної експертизи від 21 травня 2018 року (т. 4, а.п. 130);

- постановою про залучення експерта для проведення судової портретної експертизи від 21 травня 2018 року, відповідно до якої детектив НАБУ призначив судову портретну експертизу у кримінальному провадженні № 52017000000000736 від 27 жовтня 2017 року (т. 4, а.п. 131-134);

- лист № 0433-012/20988 від 25 травня 2018 року, відповідно до якого детектив НАБУ скерував Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України зразки для експертного дослідження, які зафіксовані на наступних носіях інформації, а саме: оптичний диск для лазерних систем зчитування DVD+R Verbatim та карта пам'яті MicroSD Toshiba 8 GB (т. 4, а.п. 135);

- листом № 0433-012/24706 від 22 червня 2018 року, відповідно до якого детектив НАБУ просив Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України після завершення експертиз відеозвукозапису передати носії інформації № 851, 6136, 6137, 2791 експерту чи експертам, яким доручено виконувати портретну експертизу (т. 4, а.п. 136).

- листом № 19/9-2/1/14916 від 20 липня 2018 року, відповідно до якого заступник директора Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України направив висновок експерта № 19/9-2/1/35-СЕ/18 від 18 липня 2018 року за результатами судової портретної експертизи проведеної у кримінальному проваджені провадження № 1-кп/756/237/18 (756/4855/17) (т. 4, а.п. 137);

- довідкою Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України про витрати на проведення експертизи від 18 липня 2018 року № 19/9-2/1/35-СЕ/18 в кримінальному провадженні № 52017000000000736 від 27 жовтня 2017 року на суму 13 728, 00 грн. (т. 4, а.п. 138).

5.3.35. Висновком судового експерта Київського Науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення експертизи комп'ютерної техніки та програмних продуктів № 16206/18-35 від 30 жовтня 2018 року (т. 5, а.п. 232-235), відповідно до якого на зовнішньому НЖДМ марки «Verbatim» моделі «53071 1 ТВ SAYAAA» серійний номер 530717313501285 з інвентарним номером 477т-2018 наявні відозаписи за період з 03 лютого 2018 року по 15 березня 2018 року; на диску не виявлено видаленої інформації; з диску скопійовано всі наявні відеозаписи у папку 16206-18-35 на НЖМД марки «Maxtor» моделі «M3 Portable HX-M101TCB» серійний номер NM15H7T9; додатково у папку 16206-18-35 на НЖМД марки «Maxtor» скопійовано відеозаписи за 27 грудня 2017 року та за 15 березня 2018 року.

Висновок експерта від 30 жовтня 2018 року досліджено судом разом з наступними пов'язаними процесуальним документами:

- листом № 16206/18-35 від 30 жовтня 2018 року про направлення висновку експерта, відповідно до якого директор Київського Науково-дослідного інституту судових експертиз направив висновок експерта № 16206/18-35 від 30 жовтня 2018 року за результатами проведення експертизи комп'ютерної техніки та програмних продуктів у кримінальному провадженні № 52017000000000736 (т. 5, а.п. 230);

- актом здачі - приймання висновку експерта № 16206/18-35 від 30 жовтня 2018 року, відповідно до якого вартість робіт по підготовці висновку експерта № 16206/18-35 становить 5720 грн. (т. 5, а.п. 231).

5.3.36. Повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_1. від 06 липня 2018 року, відповідно до якої останньому повідомили про зміну раніше повідомленої 20 березня 2018 року підозри та про те, що він підозрюється у пропозиції здійснити вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави за надання неправомірної вигоди для себе та в одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України (т.3, а.п. 181-189).

Наведений доказ доводить факт виконання органами досудового розслідування вимог ст. 279 КПК України.

5.3.37. Листом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України № 5034/41/2/01-2018 від 04 травня 2018 року (т. 3, а.п. 191-193), відповідно до якого повідомлено, що відповідно до підсистеми «Адмінпрактика» Інформаційного порталу Національної поліції України станом на 02 травня 2018 року зареєстровані наступні правопорушення, а саме: ОСОБА_2. вчиняв правопорушення, відповідальність за які передбачена ч. 6 ст. 121 КУпАП, ч. 1 ст. 122 КУпАП, ч. 1 ст. 130 КУпАП; інформація про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1. відсутня.

Вказаний лист досліджено судом разом з листом НАБУ № 0433-192/15476 від 16 квітня 2018 року (т. 3, а.п. 190), відповідно до якого детектив НАБУ просив Департамент патрульної поліції Національної поліції України надати відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху ОСОБА_2.

Наведений доказ підтверджує, що ОСОБА_2. у минулому неодноразово притягався до адміністративної відповідальності, у тому числі, за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Тобто, факт складання відносно ОСОБА_2. протоколу від 05 грудня 2017 року в повній мірі узгоджується з попередньою поведінкою вказаної особи.

5.3.38. Речовими доказами у вигляді мобільних телефонів та SIM-карт, вилучених відповідно до протоколу обшуку від 15 березня 2018 року за адресою: м. Луцьк, вул. Конякіна, буд. 3 з приміщення службового кабінету № 202 Луцького міськрайонного суду Волинської області, який використовує у своїй службовій діяльності суддя ОСОБА_1. (т.3, а.п. 43-50):

мобільний телефон марки Samsung Duos чорного кольору, IMEI:НОМЕР_6 та IMEI:НОМЕР_7, sn НОМЕР_14 із SIM-картами Київстар «НОМЕР_8» та МТС «НОМЕР_9»;

мобільний телефон Samsung Duos білого кольору IMEI:НОМЕР_10 та IMEI: НОМЕР_11, sn НОМЕР_15 із двома рамками від SIM-карт: номер «НОМЕР_12» та без ідентифікуючих ознак;

пластмасова картка від SIM-карти оператора мобільного зв'язку Лайф із номером мобільного телефону НОМЕР_13;

пластмасова картка від SIM-карти оператора мобільного зв'язку Водафон із серійним номером «НОМЕР_18»; пластмасова картка від SIM-карти оператора мобільного зв'язку «Водафон» із серійним номером «НОМЕР_19»;

пластмасова картка від SIM-карти оператора мобільного зв'язку Київстар із номером мобільного телефону НОМЕР_20;

пластмасова картка від SIM-карти оператора мобільного зв'язку Київстар із серійним номером «НОМЕР_22»;

картонний конверт від стартового пакету оператора мобільного зв'язку МТС із номером мобільного телефону НОМЕР_25;

мобільний телефон Meizu IMEI:НОМЕР_21 та IMEI:НОМЕР_23, s/n НОМЕР_24 із SIM-картами мобільних телефонів НОМЕР_1 та НОМЕР_26 у чохлі чорного кольору.

На вказані предмети ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 27 березня 2018 року було накладено арешт (т. 3, а.п. 84-85).

Вказані речові докази приєднано до матеріалів кримінального провадження № 52017000000000736 на підставі постанови НАБУ від 16 березня 2018 року про приєднання матеріалів до кримінального провадження в якості речових доказів (т. 3, а.п. 69).

Наведені речові докази підтверджують, що саме вказаними телефонними апаратами, з використанням вказаних SIM-карток (телефонних номерів) користувався обвинувачений ОСОБА_1.

5.3.39. Судом досліджено наступні процесуальні документи, що відображають рух кримінального провадження № 52017000000000736 від 27 жовтня 2017 року, та повноваження осіб, які здійснювали досудове розслідування у цьому провадженні:

- постанова Генеральної прокуратури України від 31 жовтня 2017 року про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні № 52017000000000736 від 27 жовтня 2017 року (т. 2, а.п. 8-9);

- постанова від 16 травня 2018 року про продовження строку досудового розслідування, у кримінальному провадженні № 52017000000000736 від 27 жовтня 2017 року до чотирьох місяців, тобто до 20 липня 2018 року (т. 2, а.п. 20-21);

- постанова від 21 грудня 2017 року про визначення підслідності у кримінальному провадженні № 42017030000000480 від 17 листопада 2017 року за детективами Національного антикорупційного бюро України (т. 3, а.п. 12-13);

- постанова від 21 грудня 2017 року про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42017030000000480 від 18 листопада 2017 року(т. 3, а.п. 14-15);

- постанова від 21 грудня 2017 року про об'єднання матеріалів досудових розслідувань, внесених до ЄРДР за № 42017030000000480 від 18 листопада 2017 року та № 52017000000000736 від 27 жовтня 2017 року, та про присвоєння об'єднаному кримінальному провадженню № 52017000000000736;

- постанова від 21 грудня 2017 року про визначення підслідності кримінального правопорушення кримінального провадження № 42017030000000480 від 17 листопада 2017 року за НАБУ (т. 3, а.п. 12-13);

- постанова від 21 грудня 2017 року про визнання групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42017030000000480 від 18 листопада 2017 року (т. 3, а.п. 14-15);

- постанова від 21 грудня 2017 року про об'єднання матеріалів досудових розслідувань за № 42017030000000480 від 18 листопада 2017 року та № 52017000000000736 від 27 жовтня 2017 року, та про присвоєння об'єднаному кримінальному провадженню № 52017000000000736 (т. 3, а.п. 16-17);

- постанова від 21 грудня 2017 року про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42017000000005047 від 21 грудня 2017 року (т. 3, а.п. 22-23);

- постанова від 21 грудня 2017 року про об'єднання матеріалів досудових розслідувань, розслідувань, внесених до ЄРДР за № 42017000000005047 від 21 грудня 2017 року та № 52017000000000736 від 27 жовтня 2017 року, та про присвоєння об'єднаному кримінальному провадженню № 52017000000000736 (т. 3, а.п. 25-26);

- постанова від 21 грудня 2017 року про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні № 52017000000000736 від 27 жовтня 2017 року (т. 3, а.п. 27-28).

- пам'ятка про процесуальні права та обов'язки підозрюваного ОСОБА_1. (т. 3, а.п. 170-172);

- постанова від 11 липня 2018 року про виділення матеріалів досудового розслідування, відповідно до якої постановлено виділити з матеріалів кримінального провадження № 5201700000000736 від 27 жовтня 2017 року в окреме провадження матеріали досудового розслідування щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України за фактом вимагання та одержання неправомірної вигоди суддями Луцького міськрайонного суду Волинської області (т. 4, а.п.170-174);

- доручення на проведення НС(Р)Д№ 20/3-3175т від 21 грудня 2017 року в кримінальному провадженні № 52017000000000736 від 27 жовтня 2017 року (т. 5, а.п. 26-27);

- лист прокуратури Волинської області № 17/7-920вих-17 від 21 грудня 2017 року про направлення матеріалів кримінального провадження № 4201703000000480 від 17 листопада 2017 року (т. 2, а.п. 26);

- постанова від 27 жовтня 2017 року про доручення здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000736 від 27 жовтня 2017 року (т. 2, а.п. 5-7).

- постанова від 14 березня 2018 року про зміну складу слідчої групи у кримінальному провадженні № 52017000000000736 від 27 жовтня 2017 року (т. 2, а.п.10-11);

- постанова від 20 березня 2018 року про визначення старшого слідчого слідчої групи та слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000736 від 27 жовтня 2017 року (т. 2, а.п. 14-15);

- постанова від 20 березня 2018 року про зміну правової кваліфікації кримінального правопорушення у кримінальному провадженні № 52017000000000736 від 27 жовтня 2017 року (т. 2, а.п. 16-19);

- постанова від 20 червня 2018 року про визначення старшого слідчої групи та слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000736 від 27 жовтня 2017 року (т. 2, а.п. 22-23);

- постанова від 09 липня 2018 року про закриття кримінального провадження по окремому кримінальному правопорушенню (епізоду), передбаченому ч. 3 ст. 368 КК України за фактом вимагання неправомірної вигоди суддею Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1. у ОСОБА_21., на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КК України, тобто у зв'язку із встановленням відсутності в діянні складу вказаного кримінального правопорушення (т. 2, а.п. 24-25);

- постанова від 16 березня 2018 року про приєднання матеріалів до кримінального провадження в якості речових доказів, відповідно до якої старшим детективом НАБУ визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 52017000000000736 речі, вилучені 15 березня 2018 року під час обушку робочого кабінету № 202 Луцького міськрайонного суду Волинської області, який використовував суддя ОСОБА_1. (т. 3, а.п. 69).

5.3.40. Речовими доказами - грошовими коштами в сумі 500 (п'ятсот) доларів США, банкнотами в кількості 5 штук номіналом по 100 доларів США, у вигляді купюр, що мають такі серії та номери: 100 доларів США, МВ 20172695F, 2013 року випуску; 100 доларів США, МВ 20172696F, 2013 року випуску; 100 доларів США, МВ 20172694F, 2013 року випуску; 100 доларів США, МВ 20172693F, 2013 року випуску; 100 доларів США, LB 25752347S, 2009 року випуску.

Вказані купюри були використані у процесі контролю за вчиненням злочину відповідно до протоколу огляду, ідентифікації та помічення грошових коштів від 15 березня 2018 року (т. 5, а.п. 113-115), та у подальшому вилучені відповідно до протоколу обшуку від 15 березня 2018 року у помешканні ОСОБА_4. за адресою: АДРЕСА_3 (т. 2, а.п. 173).

Грошові кошти були визнані речовими доказами у цьому провадженні постановою від 20 березня 2018 року, (т. 3, а.п. 87-88).

Грошові кошти досліджено разом з постановою про визнання речовими доказами від 20 березня 2018 року, відповідно до якої детективом НАБУ визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 52017000000000736 купюри номіналом по 100 доларів США кожна, а саме: 100 доларів США серії МВ 20172695F, 2013 року випуску; 100 доларів США серії МВ 20172696F, 2013 року випуску, 100 доларів США серії МВ 20172694F, 2013 року випуску, 100 доларів США серії МВ 20172693F, 2013 року випуску, 100 доларів США серії LВ 25752347S, 2009 року випуску (т. 3, а.п. 87-88).

Наведені докази (разом з доказами щодо їх відшукання та вилучення) підтверджують факт передачі неправомірної вигоди ОСОБА_2. ОСОБА_4. на виконання інструкцій ОСОБА_1.

5.3.41. Судом також досліджено наступні докази надання стороною обвинувачення стороні захисту доступу до матеріалів досудового розслідування:

- 5 протоколів про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 12 липня 2018 року, 17 липня 2018 року, 17 липня 2018 року, 23 липня 2018 року, 31 липня 2018 року, відповідно до яких детектив НАБУ надав доступ до матеріалів кримінального провадження № 52017000000000736 підозрюваному ОСОБА_1. та його захиснику адвокату ОСОБА_30. (т. 5, а.п. 204-228);

- розписка від 31 липня 2018 року на ім'я прокурора САП про те, що у відповідності до вимог ст. 290 КПК України ОСОБА_1., ОСОБА_30, ОСОБА_31., ОСОБА_32 надано для ознайомлення з можливістю копіювання чи відображення будь-яким чином докази сторони обвинувачення (т. 5, а.п. 230).

5.4. Докази, надані стороною захисту

5.4.1. Лист Департаменту інформаційно-аналітичної підтримки Національної поліції України № К-546/27/01/3-2021 від 05 січня 2022 року, відповідно до якого станом на 04 січня 2021 року за даними інформаційної підсистеми «Єдиний облік» системи ІПНП відомості стосовно ОСОБА_2. відсутні (т. 8, а.п. 216).

5.4.2. Копія картки реєстрації вхідного документа № 188/27933-21-кп від 27 жовтня 2017 року, відповідно до якої Львівським територіальним бюро НАБУ було зареєстровано заяву ОСОБА_21. щодо можливих протиправних дій службових осіб (т. 8, а.п. 221).

Копію картки досліджено судом разом з супровідним листом НАБУ № 0435-252/164 від 05 січня 2022 року (т. 8, а.п. 219-220).

5.4.3. Витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні № 52017000000000736 (т. 8, а.п. 228-235).

Відповідно до цих відомостей кримінальне провадження № 52017000000000736 було 21 грудня 2017 року об'єднано з кримінальним провадженням № 4201703000000480 від 18 листопада 2017 року, та з кримінальним провадженням № 42017000000005047 від 21 грудня 2017 року.

5.4.4. Лист НАБУ № 0435-252/117 від 05 січня 2022 року про закриття кримінального провадження № 520018000000000694.

Згідно вказаного листа повідомляється про прийняття процесуального рішення від 18 грудня 2018 року про закриття кримінального провадження № 520018000000000694 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Одночасно, цим листом відмовлено в наданні стороні захисту копії постанови від 18 грудня 2018 року про закриття кримінального провадження № 520018000000000694.

5.4.5. Письмові пояснення з приводу обвинувачення від 18 січня 2022 року, надані обвинуваченим ОСОБА_1. у порядку ч. 1 ст. 20 КПК України (т. 9, а.п. 19-32).

Викладена у письмових поясненнях версія подій є тотожною та повністю збігається з усними показаннями ОСОБА_1., наданими суду під час розгляду провадження.

Письмові пояснення надано разом з наступними, доданими до них матеріалами:

- витяги з інтернет-ресурсів про вибух поблизу автомобіля, що мав місце 19 вересня 2016 року в м. Луцьку (т. 9, а.п. 33-38).

- копією членського квитка № 39 про членство ОСОБА_1. в ГО «Волинська обласна організація Української спілки ветеранів Афганістану» (т. 9, а.п. 39);

- поясненнями ОСОБА_33. (т. 9, а.п. 40);

- поясненнями ОСОБА_34 з копіями його документів (т. 9, а.п. 41-42);

- поясненнями ОСОБА_35 з копіями його документів (т. 9, а.п. 43-44);

- поясненнями ОСОБА_36 з копіями його документів (т. 9, а.п. 45-47);

- поясненнями ОСОБА_37 з копіями його документів (т. 9, а.п. 48-49);

- поясненнями ОСОБА_19. з копіями його документів (т. 9, а.п. 50-51);

- копією наказу Луцького міськрайонного суду Волинської області № 112/02-06 від 20 липня 2017 року про надання відпустки ОСОБА_1. (т. 9, а.п. 52);

- витягом з інтернет - ресурсів про хворобу ОСОБА_5, збір коштів на лікування (т. 9, а.п. 53-64);

- копією рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області у справі № 161/20261/19 від 16 березня 2020 року про позбавлення ОСОБА_2. батьківських прав (т. 9, а.п. 65-69);

- адвокатський запит адвоката ОСОБА_32. № 85 від 28 грудня 2021 року до Вищої ради правосуддя (т. 9, а.п. 70-71);

- листом - відповіддю Вищої ради правосуддя № П-26-45/0/9-2022 від 06 січня 2022 року на адвокатський запит адвоката ОСОБА_32. № 85 від 28 грудня 2021 року (т. 9, а.п. 72-73).

- рішенням Вищої ради правосуддя № 1599/2дп/15-21 від 19 липня 2021 року про притягнення суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_3. до дисциплінарної відповідальності (т. 9, а.п. 75-95);

- запитом адвоката ОСОБА_31. від 28 грудня 2021 року адресованим спеціалісту в галузі філології Волинського національного університету ім. Л. Українки - ОСОБА_52. (т. 9, а.п. 96);

- висновком спеціаліста Волинського національного університету ім. Л. Українки - ОСОБА_52. щодо семантико - текстуального дослідження матеріалів від 05 січня 2022 року (т. 9, а.п. 97-104).

- дорученням щодо повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 20 липня 2018 року, відповідно до якого прокурор САП доручив старшому детективу НАБУ ОСОБА_50 виконати наступні дії: відповідно до вимог ч.ч. 1-5 ст. 290 КПК України надати підозрюваному ОСОБА_1., а також його захисникам доступ до додаткових матеріалів кримінального провадження № 52017000000000736 від 27 жовтня 2017 року, та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них (т. 12, а.п. 169).

5.4.6. Повідомлення від 12 липня 2018 року відповідно до якого детектив НАБУ повідомив підозрюваному ОСОБА_1. та його захисникам ОСОБА_30., ОСОБА_31. про тимчасове обмеження конституційних прав під час проведення НС(Р)Д у кримінальному провадженні № 52017000000000736 від 27 жовтня 2017 року (т. 12, а.п. 171-172).

5.4.7. Доручення щодо повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 12 липня 2018 року, відповідно до якого прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_51. доручив старшому детективу НАБУ ОСОБА_50 виконати наступні дії: відповідно до вимог ч. 1-5 ст. 290 КПК України надати підозрюваному ОСОБА_1., а також його захисникам доступ до додаткових матеріалів кримінального провадження № 52017000000000736 від 27 жовтня 2017 року та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до приміщення або місця, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем держави. Відповідно до вимог ч. 9 ст. 290 КПК України, отримати підтвердження про надання доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів. Вручити підозрюваному ОСОБА_1., а також його захисникам запити відповідно до ч. 6 ст. 290 КПК України про надання доступу та можливості скопіювати або відобразити іншим чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надання доступу до житла чи іншого володіння, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем сторони захисту, якщо сторона захисту має намір використовувати відомості, що містяться в них, як докази в суді (т. 12, а.п. 173-174).

5.4.8. Постанова НАБУ від 18 грудня 2018 року, відповідно до якої старший детектив НАБУ ОСОБА_50. постановив закрити кримінальне провадження № 52018000000000694 від 11 липня 2018 року за ч. 3 ст. 368 КК України за фактом вимагання неправомірної вигоди суддями Луцького міськрайонного суду Волинської області на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КК України, тобто у зв'язку із встановленням відсутності в діянні складу вказаного кримінального правопорушення (т. 12, а.п. 177-182).

5.4.9. Супровідний лист № 0435-187/203 від 03 січня 2019 року, відповідно до якого детектив НАБУ повідомив прокурору САП, що 18 грудня 2018 року в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000694 від 11 липня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України ним прийнято рішення про його закриття, та, відповідно до ч. 5 ст. 284 КПК України, надіслав копію постанови про закриття кримінального провадження та матеріали досудового розслідування у цьому провадженні (т. 12, а.п. 183).

5.4.10. Матеріали кримінального провадження № 52017000000000736, які розкривалися стороні захисту відповідно до вимог ст. 290 КПК України, та не були надані як докази сторони обвинувачення (т. 8, а.п. 2-39), зокрема:

- опис матеріалів кримінального провадження № 42917030000000480 від 17 листопада 2017 року (т. 8, а.п. 4);

- додатки до рапорту від 17 листопада 2017 року (т. 8, а.п. 5-26);

- повідомлення Прокуратури Волинської області № 17-0480вих-17 від 17 листопада 2017 року про початок досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017030000000480 (т. 8, а.п. 27);

- постанова Прокуратури Волинської області від 17 листопада 2017 року про доручення на проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017030000000480 (т. 8, а.п. 28);

- постанова прокурора від 17 листопада 2017 року про визнання групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у кримінальному провадженні № 42017030000000480 (т. 8, а.п. 29-30);

- письмова згода ОСОБА_2. від 21 грудня 2017 року на залучення до конфіденційного співробітництва та проведення НС(Р)Д у кримінальному провадженні № 42017030000000480 (т. 8, а.п. 31);

- протокол попередження про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування та роз'яснення прав особи, залученої до проведення слідчих дій від 21 грудня 2017 року (т. 8, а.п. 32-33);

- постанова Прокуратури Волинської області від 21 грудня 2017 року про залучення ОСОБА_2. до проведення слідчих дій у кримінальному провадженні № 42017030000000480 від 17 листопада 2017 року (т. 8, а.п. 34-35);

- протокол за результатами проведення НС(Р)Д - аудіо-, відеоконтроль особи від 25 січня 2018 року з додатком магнітний носій інформації microSD 16 GB № 04/6145т від 13 листопада 2017 року із перехідником (т. 8, а.п. 36-38).

Оцінка доказів сторони захисту надається у відповідних пунктах вироку поряд з оцінкою заяв та тверджень сторони захисту, на обґрунтування яких надано відповідні докази.

6. Докази, визнані судом неналежними та недопустимими

6.1. Суд, з огляду на відсутність відомостей, що мають значення до предмету доказування, визнає неналежними наступні докази:

6.1.1. Протокол тимчасового доступу до речей і документів від 24 квітня 2018 року (т. 3, а.п. 210-211), відповідно до якого детектив НАБУ отримав доступ до відомостей, що перебувають у володінні ТОВ «Лайфселл», які скопійовані на оптичний диск для лазерних частин зчитування № 12300107818:38, на якому зроблено запис 09399ВК, що є додатком до протоколу (т. 3, а.п. 212).

Протоколом зафіксовано, що у процесі тимчасового доступу відомості по IMEI НОМЕР_27, НОМЕР_28, НОМЕР_29, НОМЕР_30, НОМЕР_21, НОМЕР_23, НОМЕР_31, НОМЕР_32, НОМЕР_33 відсутні.

Отже, оскільки наведений доказ не містить відомостей, що мають значення у цьому провадженні, суд визнає його неналежним.

Протокол тимчасового доступу до речей і документів від 24 квітня 2018 року визнається судом неналежним доказом разом з наступними пов'язаними процесуальним документами:

- клопотанням НАБУ від 27 березня 2018 року про тимчасовий доступ до речей і документів, згідно якого детектив НАБУ звернувся до слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва з клопотанням, в якому просив надати тимчасовий доступ до документів (т. 3, а.п. 204-207);

- ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 04 квітня 2018 року про надання тимчасового доступу до речей і документів, які перебувають у володінні ТОВ «Лайфселл» з можливістю вилучення (здійснити їх виїмку) щодо наявної інформації по наступним абонентським номером НОМЕР_34, НОМЕР_35 за період з 05 грудня 2017 року по 15 березня 2018 року включно (т. 3, а.п. 208-209).

6.1.2. Протокол тимчасового доступу до речей і документів від 14 червня 2018 року, відповідно до якого детектив НАБУ отримав доступ до відомостей, які перебувають у володінні ПАТ «ВФ Україна».

За результатами доступу зафіксовано, що відомості щодо сім-карт НОМЕР_9, НОМЕР_36 у ПАТ «ВФ Україна» відсутні (т. 3, а.п. 222-224).

Отже, оскільки наведений доказ не містить відомостей, що мають значення у цьому провадженні, суд визнає його неналежним.

Протокол тимчасового доступу до речей і документів від 14 червня 2018 року визнається судом неналежним доказом разом з наступними пов'язаними процесуальним документами:

- клопотанням НАБУ від 04 травня 2018 року про тимчасовий доступ до речей і документів, які перебувають у володінні ПАТ «ВФ Україна», з можливістю вилучення (здійснити їх виїмку) щодо наявної інформації по наступним абонентським номерам, які були закріплені за сім-картами НОМЕР_9, НОМЕР_36 за період з 05 грудня 2017 року по 15 березня 2018 року включно (т. 3, а.п. 213-220).

- ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 22 травня 2018 року про надання тимчасового доступу до речей і документів, які перебувають у володінні ПАТ «ВФ Україна», з можливістю вилучення (здійснити їх виїмку) щодо наявної інформації по наступним абонентським номерам, які були закріплені за сім-картами НОМЕР_9, НОМЕР_36, за період з 05 грудня 2017 року по 15 березня 2018 року включно (т. 3, а.п. 221).

6.1.3. Протокол за результатами проведення НС(Р)Д - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 25 січня 2018 року (т. 5, а.п. 13), відповідно до якого детектив НАБУ склав протокол про проведення НС(Р)Д - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж по номеру абонента НОМЕР_1 оператора мобільного зв'язку ПрАТ «ВФ Україна», що знаходиться у фактичному володінні та користуванні громадянина України ОСОБА_1.

В ході проведення слідчої дії встановлено, що розмов, які мають відношення до предмету кримінального провадження № 52017000000000736, не виявлено.

Отже, оскільки наведений доказ не містить відомостей, що мають значення у цьому провадженні, суд визнає його неналежним.

6.1.4. Протокол від 16 квітня 2018 року за результатами проведення слідчих дій - обстеження публічно недоступних місць та здійснення аудіо-, відеоконтролю особи (т. 5, а.п. 188-189).

У протоколі від 16 квітня 2018 року зафіксовано зміст двох розмов між ОСОБА_3. та ОСОБА_1., які відбувалися 15 березня 2018 року о 08 год. 57 хв., та о 16 год. 22 хв. у службовому кабінеті ОСОБА_3.

Зафіксований у протоколі зміст розмов не містить доказів щодо обставин, які підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні, а тому визнається судом неналежним.

Одночасно суд визнає неналежним доказом зміст цих же розмов, які зафіксовано у вигляді електронного документу (аудіо-, відеофайлу) на жорсткому диску № 477-2018 (т. 6, а.п. 195а) о 08 год. 57 сек., та о 16 год. 22 хв. 15 березня 2018 року.

6.2. Суд, з огляду на порушення вимог КПК України, визнає недопустимими наступні докази:

6.2.1. З огляду на допущені порушення вимог ч. 3 ст. 214 КПК України, а саме з огляду на проведення таких слідчих дій до внесення відомостей до ЄРДР, суд визнає недопустимим доказом відомості, відображені у протоколі за результатами проведення НС(Р)Д аудіо-, відео контроль особи від 02 січня 2018 року (т. 5, а.п. 28-31) та в додатку до нього - оптичному носії інформації об'ємом 8 GB № 6136т, а саме - зміст спілкування між ОСОБА_2. та ОСОБА_1., яке відбулося цього дня в період часу з 09 год. 30 хв. по 11 год. 13 хв.

6.2.2. З огляду на допущені порушення вимог п. 1 ч. 2 ст. 87, ч. 1 ст. 258, ст. 260 КПК України, а саме - втручання у приватне спілкування осіб без ухвали слідчого судді, суд визнає недопустимими наступні докази сторони обвинувачення:

- частину відомостей, відображених у протоколі за результатами проведення НС(Р)Д аудіо-, відео контролю особи від 16 березня 2018 року (т. 5, а.п. 68-71) з додатками до нього до нього - флеш-картами мікро SD № 850т, № 851т, та №852т, а саме - зміст спілкування між ОСОБА_2. та ОСОБА_4, яке відбулося 15 березня 2018 року в помешканні ОСОБА_4. в АДРЕСА_3 у період з 15 год. 17 хв. по 15 год. 27 хв.

Суд зазначає, що стороною обвинувачення не було отримано дозвіл слідчого судді на втручання у приватне спілкування ОСОБА_4. у кримінальному провадженні № 52017000000000736. Тому, зміст наведеної розмови ОСОБА_2. та ОСОБА_4. не враховується судом як доказ у цьому провадженні.

Наведений доказ визнається судом недопустимим разом з наступним, похідним від нього доказом, а саме частиною протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової дії) - контроль за вчиненням злочину від 16 березня 2018 року (т. 5, а.п. 68-71), де продубльовано зміст спілкування між ОСОБА_2. та ОСОБА_4, яке відбулося 15 березня 2018 року в помешканні ОСОБА_4. в АДРЕСА_3 у період з 15 год. 17 хв. по 15 год. 27 хв.

6.2.3. З огляду на допущені порушення вимог ч. 1 ст. 86 КПК України, а саме - отриманням доказу в порядку, не встановленому КПК України, суд визнає недопустимим доказом протокол огляду від 04 травня 2018 року оптичного диску, що є додатком до протоколу про проведення НС(Р)Д - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж № 19/722 від 25 січня 2018 року (т. 5, а.п. 21-24).

На оглянутому оптичному диску зафіксовано з'єднання між абонентськими номерами мобільного телефону НОМЕР_37, що належав та використовувався ОСОБА_1., та НОМЕР_38, що належав та використовувався ОСОБА_2., а також зафіксовано зміст розмов вказаних абонентів.

У той же час, відповідні відомості не було належним чином зафіксовано у протоколі під час проведення НС(Р)Д - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 25 січня 2018 року (т. 5, а.п. 13).

Тобто, вказані докази відображають зміст особистого спілкування (телефонних розмов) ОСОБА_1., отже, такі відомості можуть набувати статусу доказів виключно в процесі проведення НС(Р)Д.

У той же час, можливість втручання у приватне спілкування особи та отримання при цьому доказів у процесі проведення такої слідчої дії, як огляд, не передбачена КПК України.

Разом з протоколом огляду від 04 травня 2018 року, судом визнається неналежним доказом оптичний диск, який є додатком до протоколу огляду від 19 березня 2018 року (т. 3, а.п. 25).

6.2.4. З огляду на допущені порушення вимог ч. 2 ст. 71 КПК України, а саме - порушення норми про можливість залучення спеціаліста на стадії судового розгляду виключно судом, суд визнає недопустимим доказом висновок спеціаліста від 05 січня 2022 року, наданий у додатку до письмових пояснень обвинуваченого ОСОБА_1. (т. 9, а.п. 97-100).

Відповідний спеціаліст не залучався до участі у провадженні сторонами на стадії досудового розгляду, сторона захисту на стадії судового розгляду не заявляла клопотання про залучення цього спеціаліста відповідно до положень ч. 3 ст. 71 КПК України. Тому, зміст наведеного висновку не може бути належним джерелом доказів у цьому провадженні.

Також суд уважає, що оцінка семантико-текстуального аналізу протоколів НС(Р)Д у цьому провадженні не є питанням, що потребує спеціальних знань.

Зокрема, такий аналіз неодноразово надавався самою стороною захисту протягом судового розгляду. Оцінка вказаного семантико-текстуального аналізу сторони захисту окремо надана судом у відповідному пункті вироку.

7. Оцінка судом версії подій, наданої стороною захисту

Суд оцінює як повністю неправдиву версію подій, викладену у показаннях обвинуваченого ОСОБА_1., про те, що кошти у розмірі 500 доларів США, які за пропозицією ОСОБА_1. були передані ОСОБА_2., це кошти, які попередньо були зібрані членами спілки ветеранів Афганістану (у тому числі ОСОБА_1.) та надані ОСОБА_2. на лікування його хворого сина - ОСОБА_5.

Зокрема, суд відкидає твердження сторони захисту, що передача ОСОБА_2. коштів через ОСОБА_4. була по факту поверненням цих коштів, а самі ці кошти у подальшому мали бути витрачені на благодійну діяльність.

Також, суд оцінює як повністю неправдиві твердження ОСОБА_1. про те, що він допомагав ОСОБА_2. у вирішенні питання щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення виключно в рамках закону, по дружньому, обмежуючись порадами щодо можливості застосування порядку, передбаченого ст. 21 КУпАП України (тобто, шляхом звільнення від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадської організації - ГО «Волинська обласна організація Української спілки ветеранів Афганістану»).

По-перше, версія сторони захисту прямо суперечить наявним у матеріалах провадження доказам. Зокрема, зафіксований у протоколах НС(Р)Д зміст розмов ОСОБА_1. та ОСОБА_2. доводить, що обговорювалося саме питання затягування розгляду справи.

ОСОБА_1. повідомив ОСОБА_2., що справа про адміністративне правопорушення буде закрита «по строках» (тобто, на підставі ст. 38 КУпАП України, а не на підставі ст. 21 КУпАП України. Дослівно ОСОБА_1. повідомляє ОСОБА_2. з цього приводу, що «дивися, там дивися яка ситуація. Там він каже, закрити по строкам через два місяці аж, понімаєш. А я спитаюся, чи можна раніше там по іншому, понімаєш. Я сьогодні з ним говорив, він каже: «Ну, зробимо, але по строках, через два місяці» (т. 5, а.п. 30-31). Очевидно, що мова йде про можливість «закриття по строках» через два місяці, та жодним чином не згадується можливість застосування ст. 21 КУпАП України («звільнення від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадської організації»).

При цьому ОСОБА_1. у своїх показаннях зазначив, що обговорював з ОСОБА_2. різні можливості уникнення від адміністративної відповідальності, у тому числі не заперечував, що зауважував про можливість «закриття справи по строках».

Коли ОСОБА_2. 15 березня 2018 року повідомив ОСОБА_1. про закінчення строку притягнення до адміністративної відповідальності («але вже терміни пройшли, сьогодні останній суд в мене»), ОСОБА_1. відповів - «харашо, знаю» (т. 5, а.п. 70).

Очевидно що ОСОБА_1., як професійний суддя з великим досвідом, чітко усвідомлював різницю між «закриттям справи по строках» та «звільненням від адміністративної відповідальності».

По-друге, зміст розмов ОСОБА_1. та ОСОБА_2. також доводить, що кошти в розмірі 500 доларів США призначалися ОСОБА_1. саме за здійснення впливу на суддю ОСОБА_3. у процесі розгляду останнім справи про адміністративне правопорушення № 161/19067/17.

Наведене підтверджується такими прямими висловлюваннями ОСОБА_1. щодо самих коштів, як «ну 5, п'ятсот… які в тебе там лежать» (т.5, а.п. 46), «ти маєш?», «заїдеш до ОСОБА_4 … отдасиш йому це, скажеш шоб в нього полежало, а я потім заберу», «цих п'ятсот баксів … дасиш ОСОБА_28, скажеш я приїду заберу» (т. 5, а.п. 70).

Під час допиту ОСОБА_1. не зміг належним чином пояснити, чому благодійна допомога громадській організації мала бути надана саме йому, саме через ОСОБА_4., і саме у готівковій формі. Також, виглядають нелогічними і штучними пояснення обвинуваченого з приводу того, чому він одразу не отримав від ОСОБА_2. «кошти на благодійність», а запропонував ОСОБА_2. передати йому ці кошти через ОСОБА_4.

По-третє, повний зміст усіх зафіксованих у протоколах НС(Р)Д розмов ОСОБА_1. та ОСОБА_2. свідчить про обговорення співрозмовниками виключно обставин розгляду судової справи, та про відсутність під час такого обговорення жодної згадки про попередній збір коштів спілкою ветеранів Афганістану на лікування ОСОБА_5.

По-четверте, «звичайне» повернення коштів у жодному випадку не могло б спонукати ОСОБА_1. на висловлення у подальшому погроз на адресу ОСОБА_2., якому ОСОБА_1. (за його твердженням) лише надавав «дружню допомогу».

Тобто, висловлення ОСОБА_1. погроз на адресу ОСОБА_2. увечері 15 березня 2018 року у вигляді нецензурного виразу, що означає «тобі кінець» (т. 5, а.п. 112), вже після вилучення коштів у ОСОБА_4., свідчать про усвідомлення ОСОБА_1. факту викриття правоохоронними органами його злочинних дій.

Суд окремо зазначає, що надана стороною захисту версія подій, навіть за умови її доведеності, означала б наявність у діях ОСОБА_1. складу того ж самого злочину, у якому він обвинувачується, але вчиненого на користь третьої особи (спілки ветеранів Афганістану).

ОСОБА_1. наполягав на тому, що ОСОБА_2. повернув кошти, які попередньо були зібрані членами спілки ветеранів Афганістану на лікування хворого сина. За версією ОСОБА_1., розмови щодо порядку повернення коштів відбувалися під час візитів ОСОБА_2. до Луцького міськрайонного суду у процесі обговорення ними адміністративного провадження. При цьому, ОСОБА_1., з його ж слів, погодився отримати ці кошти особисто.

Одночасно, ОСОБА_1. наполягав, що змістом його консультацій була спроба звільнити ОСОБА_2. від адміністративної відповідальності шляхом передачі його справи на розгляд спілці ветеранів Афганістану.

З огляду на пояснення ОСОБА_1. щодо походження цих коштів, у ОСОБА_2. не існувало жодних зобов'язань або окремої необхідності такі кошти повертати (чи витрачати на благодійність). У свою чергу, ГО «Волинська обласна організація Української спілки ветеранів Афганістану» не мала будь-яких правових підстав вимагати отримання цих коштів від ОСОБА_2.

По суті ОСОБА_1. у своїй версії наполягав, що запропонував ОСОБА_2. вирішити питання про уникнення від адміністративної відповідальності на підставі ст. 21 КУпАП України, шляхом надання коштів у розмірі 500 доларів США громадській організації для витрачення на благодійну діяльність.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» неправомірна вигода - грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав.

У ст. 18 Конвенції ООН проти корупції міститься розширене тлумачення терміну «зловживання впливом», зокрема, в п. b) під цим розуміється «вимагання або прийняття державною посадовою особою чи будь-якою іншою особою, особисто або через посередників, будь-якої неправомірної переваги для самої себе чи для іншої особи, щоб ця особа чи така інша особа зловживала своїм справжнім або удаваним впливом з метою одержання від адміністрації або державного органу Держави-учасниці будь-якої неправомірної переваги».

Тобто, обіцянка сприяти вирішенню питання у поєднанні з умовою про необхідність витрачання ОСОБА_2. коштів на благодійну діяльність утворює в діях ОСОБА_1. склад злочину, передбаченого ст. 369-2 КК України («одержання неправомірної вигоди для третіх осіб»).

З наведеного суд робить наступні висновки:

Загалом, версія сторони захисту не підтверджується наявними у матеріалах провадження доказами, виглядає нереалістічною, неймовірною та нелогічною.

Сторона захисту не спростувала докази, надані стороною обвинувачення, у тому числі підтвердила загальний зміст розмов ОСОБА_1. та ОСОБА_2., зафіксований у протоколах НС(Р)Д.

При цьому, по суті визнаючи доведені стороною обвинувачення обставини, ОСОБА_1. безпідставно вважав, що надана ним інтерпретація окремих фактів сама по собі може звільнити його від кримінальної відповідальності. З цього приводу суд має зазначити, що визнані ОСОБА_1. факти спілкування з ОСОБА_2. з метою вирішення його питання, надання ОСОБА_2. обіцянки посприяти позитивному вирішенню цього питання, обумовленості позитивного вирішення питання необхідністю надання коштів у будь-якій формі та будь-якій особі, становлять зловживання впливом, як це визначено ст. 369-2 КК України та ст. 18 Конвенції ООН проти корупції.

Наявні у матеріалах провадження докази щодо участі членів спілки ветеранів Афганістану та інших осіб у збиранні коштів на лікування ОСОБА_5., стосуються подій, які відбувалися в інший час та за інших обставин, і не мають прямого відношення до подій, що є предметом цього судового розгляду.

На оцінку судом версії сторони захисту не впливає та обставина, що ОСОБА_1. міг паралельно звертатися до окремих осіб з метою вирішення питання про звільнення ОСОБА_2. від відповідальності на підставі ст. 21 КУпАП.

8. Мотиви суду щодо відсутності провокації

Сторона захисту заявила про провокацію та про штучне створення стороною обвинувачення доказів у цьому провадженні, а тому суд зобов'язаний перевірити відповідні обставини.

8.1. Перевірка підстав для початку розслідування і проведення слідчих дій

Підставою для початку розслідування і надання дозволів слідчого судді на НС(Р)Д в цьому провадженні була заява ОСОБА_21. від 27 жовтня 2017 року про вчинення злочину, згідно якої убачається, що останній звернувся до НАБУ з заявою про вчинення злочину суддею ОСОБА_1. (т. 2, а.п. 3). Вказана заява стала підставою для внесення відомостей до ЄРДР, та для початку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000736.

Підставою для початку розслідування епізоду, що є предметом цього судового розгляду, та для внесення відомостей до ЄРДР, у кримінальному провадженні № 42017000000005047 стала заява ОСОБА_2. від 20 грудня 2017 року.

21 грудня 2017 року відбулося об'єднання епізодів щодо ОСОБА_1. в одне кримінальне провадження № 52017000000000736.

Дослідивши обставини, віднесені до предмету доказування у цьому провадженні, суд прийшов до висновку про доведеність факту особистого звернення ОСОБА_2. 20 грудня 2017 року з вказаною заявою, та про достатність зазначених у заяві підстав для внесення інформації до ЄРДР.

Тобто, на момент одержання заяви у правоохоронних органів були достатні підстави вважати, що до злочину, окрім ОСОБА_1., також може бути причетний суддя ОСОБА_3., та, загалом, відповідні злочинні дії можуть бути кваліфіковані саме як вимагання неправомірної вигоди. У подальшому попередня кваліфікація злочину (ч. 3 ст. 368 КК України) була змінена на іншу (ч. 2 ст. 369-2 КК України), з огляду на конкретні обставини, виявлені в ході досудового розслідування.

Матеріалами провадження підтверджується, що заявником не було надано завідомо неправдиву інформацію, яка б стала підставою для початку розслідування.

8.2. Перевірка пасивності дій правоохоронних органів на початку та під час розслідування

Оцінюючи загалом пасивний характер дій правоохоронних органів, суд звертає увагу, що характер взаємодії з ОСОБА_2. протягом усього часу визначався ОСОБА_1. самостійно.

Так, протоколами НС(Р)Д від 02 січня 2018 року (т. 5, а.п. 28-31), від 02 січня 2018 року (т. 5, а.п. 44-45), ОСОБА_1. самостійно пропонував ОСОБА_2. ініціювати контакти та «нагадувати» про себе.

Протоколами НС(Р)Д від 02 січня 2018 року (т. 5, а.п. 44-45), від 01 березня 2018 року (т. 5, а.п. 55-57) та від 16 березня 2018 року (т. 5, а.п. 68-71) зафіксовано надання ОСОБА_1. прямих інструкцій ОСОБА_2. щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Протоколом НС(Р)Д від 01 березня 2018 року (т. 5, а.п. 100-101) зафіксовано факт обговорення ОСОБА_1. з власної ініціативи обставин розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_2. з суддею ОСОБА_3.

Протоколами НС(Р)Д від 02 січня 2018 року (т. 5, а.п. 44-45) та від 16 березня 2018 року (т. 5, а.п. 68-71) зафіксовано факт самостійного визначення ОСОБА_1. розміру неправомірної вигоди та порядку її надання.

У цьому випадку є принципово важливим, що ОСОБА_1. з самого початку не відмовлявся отримувати неправомірну вигоду. Зафіксована у цьому протоколі відмова брати у ОСОБА_2. грошові кошти саме у той конкретний момент, пов'язана з очевидним наміром ОСОБА_1. отримати неправомірну вигоду тільки після вирішення питання (тобто, після спливу строку притягнення ОСОБА_2. до адміністративної відповідальності - «що я з ним буду робити, квасити, чи що? Мені ж треба говорити»), а також обумовлена наміром вжити у подальшому додаткові заходи конспірації (виявленим у подальшому наміром отримати кошти через посередника - ОСОБА_4.)

Тобто, вислів ОСОБА_1. «що я з ними буду робити…» у поєднанні з наступним «мені ж треба говорити» жодним чином не може сприйматися як конкретна відмова від одержання неправомірної вигоди.

Безпосередньо у день «остаточного вирішення питання» 15 березня 2018 року, ОСОБА_1., будучи вже обізнаним про сплив строку притягнення до адміністративної відповідальності («харашо, знаю»), ставить ОСОБА_2. пряме питання стосовно надання неправомірної вигоди («ти маєш?»), та після одержання від ОСОБА_2. ствердної відповіді («да да да»), надає останньому конкретні інструкції - «заїдеш до ОСОБА_4 ..», «отдасиш йому це, скажеш шоб в нього полежало, а я потім заберу…», «дасиш ОСОБА_28, скажеш я приїду заберу..» (т. 5, а.п. 70).

Показаннями свідків та матеріалами НС(Р)Д також підтверджується, що протягом грудня 2017 року - березня 2018 року (період розгляду справи про адміністративне правопорушення № 161/19067/17) відбувалися особисті зустрічі між ОСОБА_2. та ОСОБА_1. безпосередньо у приміщенні або поблизу приміщення Луцького міськрайонного суду Волинської області.

Сторона обвинувачення надала суду допустимі, належні та достатні докази щодо змісту наведеного спілкування між ОСОБА_2. та ОСОБА_1., у той час, як сторона захисту не надала суду належних доказів щодо будь-якої іншої мети та особистих мотивів ОСОБА_1. для здійснення спілкування із ОСОБА_2. саме у період перебування справи про адміністративне правопорушення № 161/19067/17 на розгляді Луцького міськрайонного суду Волинської області.

Надані обвинуваченим ОСОБА_1. показання щодо мотивів та змісту його спілкування з ОСОБА_2. у той період, оцінюються судом як неправдиві, оскільки вони суперечать іншим доказам, наявним у матеріалах кримінального провадження.

Запланований термін вирішення питання ОСОБА_2., також самостійно був визначений ОСОБА_1. у розмові від 22 грудня 2017 року («ну скільки, два місяця по любому» т. 5, а.п. 44-45).

Наведені у справі докази доводять, що ОСОБА_1. не тільки не уникав спілкування із ОСОБА_2., а у певних випадках сам пропонував ОСОБА_2. продовжувати таке спілкування («ти мені десь в час - два тринькни», «нагадаєш мені з обіду», «після обіду набери» т. 5, а.п. 28-31, «я десь найду тебе. Всьо, до вечора» т. 5, а.п. 68-71). При цьому, можливі спроби ОСОБА_1. у окремих випадках уникнути зайвого спілкування з ОСОБА_2. на подальших стадіях вирішення питання, самі по собі жодним чином не свідчать про відмову ОСОБА_1. від доведення до кінця його злочинних намірів.

8.3. Перевірка «штучності створення доказів» стороною обвинувачення

Суд не погоджується з твердженням сторони захисту про штучне створення стороною обвинувачення доказів у цьому провадженні.

З наявних у матеріалах провадження доказів убачається, що 05 грудня 2017 року відносно ОСОБА_2. було складено протокол про адміністративне правопорушення - керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння. Наведений факт підтверджується показаннями свідків ОСОБА_2., ОСОБА_7., ОСОБА_10., матеріалами справи про адміністративне правопорушення № 161/19067/17 (т. 3, а.п. 140-166). Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 травня 2018 року по справі № 161/19067/17 (т. 3, а.п. 169) якою ОСОБА_2. було визнано винним у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення.

Також, з матеріалів провадження (т. 3, а.п. 191-193) убачається, що ОСОБА_2. в минулому неодноразово притягався до адміністративної відповідальності, у тому числі, за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Таким чином, судом встановлено, що для звернення ОСОБА_2. до ОСОБА_1. з питанням про допомогу, існувала дійсна, а не штучно створена підстава.

При цьому суд зазначає, що у разі відмови ОСОБА_1. надати ОСОБА_2. допомогу, останній міг бути позбавлений права керування транспортним засобом, тобто зазнав би суттєвих негативних наслідків.

Враховуючи, що ОСОБА_2. взагалі не спілкувався з ОСОБА_1. протягом тривалого часу, у цьому випадку у правоохоронних органів не могло існувати жодних об'єктивних припущень, що ОСОБА_1. мав погодитися допомогти ОСОБА_2. за отримання неправомірної вигоди.

Судом також встановлено, що свої заяви про вчинення злочину ОСОБА_2. подавав пізно увечері 20 грудня 2017 року, інформація до ЄРДР щодо вказаних заяв було внесено тільки 21 грудня 2018 року. Наведене свідчить, що подання заяв ОСОБА_2. не було очікуваним для правоохоронних органів, тобто, наведені події не виглядають як «штучно створені».

При цьому також слід зауважити, що ОСОБА_2. послідовно подав дві окремі заяви щодо ОСОБА_1. та ОСОБА_3. подібного змісту до різних правоохоронних органів (до прокуратури Волинської області та до НАБУ), оскільки не знав, який з двох органів має розслідувати таку заяву.

Тобто, у цьому випадку дії ОСОБА_2. також очевидним чином не були узгоджені з правоохоронними органами, та не виглядають як провокація.

Заслухані судом показання свідків не містять ознак «штучного створення» цих доказів, зокрема, відсутні підстави вважати показання свідків завідомо неправдивими.

Матеріали аудіо- відеофіксації під час проведення НС(Р)Д не містять ознак монтажу, їх достовірність підтверджується відповідними висновками та поясненнями експерта. Окремі розбіжності у змісті протоколів проведення НС(Р)Д та матеріалів аудіо- відеофіксації є технічними помилками, не мають принципового характеру, та не можуть уважатися «штучним створенням доказів».

Речові докази у вигляді грошових коштів у сумі 500 доларів США, мобільних телефонів та SIM-карт також отримані у спосіб, визначений кримінально-процесуальним законодавством, та не містять жодних ознак «штучності їх створення».

8.4. Обставини розслідування та закриття епізоду за заявою ОСОБА_21.

Сторона захисту посилається на обставини розслідування та закриття епізоду цього кримінального провадження за заявою ОСОБА_21., як на окрему підставу, що свідчить про «штучність створення доказів» стороною обвинувачення.

З цього приводу суд зазначає, що обставини розслідування епізоду за заявою ОСОБА_21. не є предметом судового розгляду у цьому провадженні.

У той же час, суд розглядає аргументи сторони захисту з цього приводу, з метою оцінки питання провокації / «штучного створення доказів».

Так, сторона захисту звертає увагу на те, що після фіксації факту відмови ОСОБА_1. отримувати від ОСОБА_21. неправомірну вигоду, і до моменту виділення і закриття кримінального провадження за цим епізодом, органи досудового розслідування не здійснювали жодних слідчих дій по розслідуванню відповідного епізоду. І, при цьому, провадження за цим епізодом правоохоронними органами не виділялося і не закривалося навмисно, щоб надати їм змогу продовжувати збирати докази відносно ОСОБА_1. за іншими епізодами провадження № 52017000000000736.

На думку суду, наведені стороною захисту обставини жодним чином не доводять факту провокації або «штучності створення доказів» стороною обвинувачення.

Судом було надано окрему оцінку процесу збирання стороною обвинувачення доказів у кримінальному провадженні № 52017000000000736.

Після об'єднання всіх епізодів відносно ОСОБА_1. 21 грудня 2017 року у одне кримінальне провадження, відсутні будь-які підстави вважати, що не розслідування або не виділення (не закриття) провадження щодо окремого епізоду має наслідком «штучне створення доказів» для іншого епізоду.

При цьому, питання виділення або закриття кримінального провадження (за виключенням прямо визначених КПК України випадків) відносяться до дискреційних повноважень органу досудового розслідування та прокурора.

Та обставина, що 02 листопада 2017 року під час проведення НС(Р)Д було зафіксовано, що ОСОБА_1. повідомив ОСОБА_21. про неможливість допомогти у вирішенні питання, сама по собі не є достатньою підставою для закриття кримінального провадження. Кримінальне провадження по цьому епізоду було закрито тільки після того, як в ході досудового розслідування не було встановлено інших даних, які свідчили б про те, що ОСОБА_1. вимагав у ОСОБА_21. неправомірну вигоду (т. 2, а.п. 25).

8.5. Оцінка правомірності виділення та закриття кримінального провадження № 42017030000000480

Суд не погоджується з твердженнями сторони захисту про те, що виділення з кримінального провадження № 52017000000000736 матеріалів кримінального провадження № 42017030000000480 (з подальшим його закриттям), могло вплинути на повноту судового розгляду № 52017000000000736.

Докази, надані стороною обвинувачення у кримінальному провадженні № 52017000000000736, є послідовними та несуперечливими.

При цьому, наявні докази дозволяють встановили повну та об'єктивну картину всіх істотних обставин вчиненого ОСОБА_1. злочину.

Жодним чином також не підтверджують наведених обставин надані стороною захисту в якості доказів матеріали кримінального провадження № 52017000000000736, які розкривалися стороні захисту відповідно до вимог ст. 290 КПК України, та не були надані під час судового розгляду як докази сторони обвинувачення (т. 8, а.п. 2-39).

8.6. Оцінка особи заявника - ОСОБА_2.

Сторона захисту навела суду аргументи, пов'язані з характеристикою заявника - ОСОБА_2., які негативно характеризують вказану особу, і, таким чином, на думку сторони захисту мають свідчити про можливу провокативну поведінку ОСОБА_2. та неправдивість його показань.

Зокрема, сторона захисту вказує на негативну характеристику, яка надається ОСОБА_2., як батьку, його хворим сином - ОСОБА_5 При цьому, стороною захисту також надано до матеріалів провадження копію рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 березня 2020 року по справі № 161/20261/19, згідно з яким ОСОБА_2. було позбавлено батьківських прав щодо його доньки - ОСОБА_38.

З цього приводу суд зазначає, що у цьому провадженні наведені обставини, які негативно характеризують особу ОСОБА_2., не мають відношення до предмету доказування та не впливають на доведеність обставин, що мають значення у справі.

До того ж, показання ОСОБА_2. не являються єдиною або вирішальною підставою для засудження обвинуваченого, а сприймаються судом у сукупності з іншими доказами.

При цьому, реалізація стороною захисту свого права на перехресний допит свідка ОСОБА_2. у відкритому судовому засіданні є достатнім врівноважуючим фактором для сторони захисту, а також для можливості всебічної, повної та неупередженої оцінки судом дій та показань ОСОБА_2.

8.7. Оцінка інформації щодо участі заявника в інших кримінальних провадженнях

Оцінюючи доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_2. систематично співпрацював з правоохоронними органами, зокрема, виступаючи заявником у інших кримінальних провадженнях, суд приходить до висновку, що наведені докази не підтверджують наявність провокації у цьому провадженні.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, використання таємних методів розслідування не є порушенням права на справедливий суд, за наявності адекватних процесуальних гарантій (Рішення у справі «Раманаускас проти Литви №2», п. 52).

Оскільки ОСОБА_2. звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення та погодився на конфіденційне співробітництво, зокрема, на здійснення судового контролю за проведенням НС(Р)Д, суд уважає, що сама по собі участь ОСОБА_2. в інших справах не свідчить про надмірну активність правоохоронних органів та не доводить наявність провокації у цій справі.

Стороною обвинувачення доведено, що правоохоронні органи мали належні та вагомі підстави для початку досудового розслідування, зокрема, вони володіли достатніми доказами, які свідчили про початкові кроки для вчинення дій, які складають цей злочин. При цьому, дії правоохоронних органів носили пасивний характер, а злочин було вчинено обвинуваченим за власної ініціативи, без втручання та впливу правоохоронних органів.

8.8. Оцінка відсутності факту провокації, з урахуванням показань та пояснень обвинуваченого

Заявляючи про наявність провокації та штучне створення доказів, у своїх показаннях та письмових поясненнях обвинувачений ОСОБА_1. одночасно стверджує, що:

- він «по знайомству» допомагав ОСОБА_2. у процесі розгляду адміністративного провадження щодо можливого притягнення ОСОБА_2. до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КпАП України;

- така допомога полягала у наданні консультації, сприянні у отриманні необхідних документів, уточненні окремих обставин справи з суддею ОСОБА_3.;

- ОСОБА_2. дійсно передав ОСОБА_4. кошти в розмірі 500 доларів США, які призначалися для подальшої передачі обвинуваченому, але не з метою віддячити за надану допомогу у вирішенні питання; насправді це було повернення коштів, раніше зібраних на лікування сина ОСОБА_2;

- надаючи показання, ОСОБА_1. також стверджував, що добровільно, за власним бажанням, «по дружньому», на безкоштовній основі надавав допомогу ОСОБА_2. у вирішенні його справи.

У цьому випадку сам обвинувачений пояснював власні дії суто альтруїстичними мотивами (з огляду на наявність попередніх приятельських стосунків із ОСОБА_2.)

На думку суду, твердження ОСОБА_1. про наявність у нього власного мотиву в цьому випадку входить у протиріччя з одночасним твердженням про наявність провокації з боку правоохоронних органів.

Зокрема, у своїх показаннях та письмових поясненнях ОСОБА_1. пояснював, що в минулому він вже неодноразово надавав консультації ОСОБА_2. («по знайомству»). Отже, з показань та пояснень ОСОБА_1. випливає, що у цьому випадку він самостійно, з особистих міркувань прийняв рішення допомогти ОСОБА_2.

«Дружня допомога», як і «повернення ОСОБА_2. раніше отриманих коштів», не охоплюються межами висунутого ОСОБА_1. обвинувачення, тому правоохоронні органи не могли підбурювати ОСОБА_1. до вчинення відповідних дій.

Одночасно, надаючи показання та письмові пояснення, ОСОБА_1. жодним чином не зазначав, що прийняття ним особисто рішення про надання допомоги ОСОБА_2., або прийняття ним рішення про отримання («повернення») коштів від ОСОБА_2., було обумовлене підбурюванням, або будь-яким іншим тиском з боку ОСОБА_2.

Отже, ОСОБА_1., не спростовуючи фактичні обставини справи, повністю заперечував сам факт вчинення ним злочину, отже, цей випадок загалом не підпадає під категорію «провокація злочину».

Як доречно зазначив у подібній ситуації ЄСПЛ, «захист від провокації обов'язково передбачає, що обвинувачений визнає вчинення інкримінованих йому дій, але стверджує, що вони були наслідком незаконного підбурювання з боку працівників міліції...» (п. 46 рішення «Берлізев проти України» від 08 липня 2021 року, заява № 43571/12).

8.9. Оцінка обставин, не відображених у протоколі НС(Р)Д

За твердженням сторони захисту у протоколах НС(Р)Д не відображено у повному обсязі всіх відомостей, які було зафіксовано під час аудіо- відеоконтролю ОСОБА_1., та які мають доводити наявність провокації з боку ОСОБА_2.

При цьому, сторона захисту посилається на фрагмент запису, зафіксованого на оптичному носії інформації об'ємом 8 GB інв. № 6137т, що є додатком до протоколу за результатами проведення НС(Р)Д аудіо-, відео контролю особи від 02 січня 2018 року (т. 5, а.п. 28-31).

Зокрема, на 11 год. 18 хв. - 11 год. 19 хв. запису зафіксовано, що ОСОБА_2. після завершення розмови з ОСОБА_1. телефонує невідомій особі та вимовляє фрази «Ну, бачили це? Ну, ну. Бачиш, що я тобі говорив, що я вроде би намєкав нащот дєнєг… Поняв. Добре-добре. Їду-їду…».

Суд не вважає, що відсутність наведеної розмови ОСОБА_2. свідчить створення стороною обвинувачення штучних доказів у цьому провадженні.

Наведена розмова ОСОБА_2. відбувалася вже після завершення слідчої дії аудіо- відеоконтроль ОСОБА_1., тому її не відображення у протоколі НС(Р)Д видається цілком зрозумілим і законним.

При цьому, суд уважає, цей доказ сторони захисту є належним і допустимим, а отже підлягає оцінці у питанні щодо можливої провокації.

Суд уважає цілком ймовірним припущення сторони захисту про те, що під час цієї розмови ОСОБА_2. телефонує співробітнику правоохоронних органів, який залучав його до конфіденційного співробітництва.

Фраза ОСОБА_2. «ну бачили це?» прямо відсилає до змісту його попередньої розмови з ОСОБА_1., тому має оцінюватися саме у контексті його розмови з ОСОБА_1.

Загальний аналіз розмови ОСОБА_1. та ОСОБА_2. від 21 грудня 2017 року було надано у п. 5.3.12 та п. 8.2 вироку.

На початку розмови ОСОБА_2. зазначає «Слухай, я може тебе неправильно пойняв, може ти будеш іти до нього, може нада зразу?». Убачається, що співрозмовники за наслідками попереднього спілкування вочевидь вже погодили необхідність надання неправомірної вигоди за вирішення питання.

На повідомлення ОСОБА_2. «Я з собою взяв», ОСОБА_1. не з'ясовує, про що йде мова (оскільки усвідомлює, що мова йде про грошові кошти), та не уточнює, яку суму «взяв з собою» ОСОБА_2. (оскільки ця сума була вже погоджена раніше), а одразу починає пояснювати ОСОБА_2. стан справ «Нє, дивися, там дивись така ситуація...»

Саме у цьому контексті слід розуміти питання ОСОБА_2. «може нада зразу?», тобто ОСОБА_2. намагається надати неправомірну вигоду одразу, ще до вирішення питання.

У свою чергу, ОСОБА_1. на власний розсуд контролює весь процес, пояснює ОСОБА_2., що питання перебуває у процесі вирішення, тому, у підсумку прямо відповідає «та нє, воно мені на*** не нада. … Мені ж треба говорити…»

Тобто, у процесі розмови з ОСОБА_1. ОСОБА_2. дійсно пропонував надати неправомірну вигоду до моменту вирішення питання.

У той же час, спроба ОСОБА_2. надати неправомірну вигоду раніше, ніж це було обумовлено ОСОБА_1., не може вважатися підбурюванням ОСОБА_1. до виникнення умислу отримати неправомірну вигоду у цьому випадку.

Отже, наведений стороною захисту доказ жодним чином не свідчить про те, що ОСОБА_1. не мав з самого початку умислу на отримання неправомірної вигоди, або відмовлявся від її отримання за наслідками вирішення питання.

8.10. Оцінка семантико-текстуального аналізу протоколів НС(Р)Д

Сторона захисту окремо зазначала про те, що семантико-текстуальний аналіз розмов ОСОБА_1. з ОСОБА_2., зафіксованих у протоколах НС(Р)Д, дозволяє зробити висновок про наявність у висловлюваннях ОСОБА_2. провокації до вчинення злочину ОСОБА_1.

Суд уважає, що для оцінки змісту розмов ОСОБА_1. та ОСОБА_2. на предмет наявності чи відсутності провокації у цьому провадженні не має потреби у спеціальних знаннях.

Оскільки стороною захисту під час судового розгляду окремо заявлялися відповідні аргументи, суд надає оцінку цим доводам під час перевірки можливої провокації.

Перш за все, суд не погоджується з твердженням ОСОБА_1., що під час спілкування співрозмовники здебільшого мали на увазі зовсім різні речі: ОСОБА_2. наполегливо висловлював пропозицію надати неправомірну вигоду, у той час, як ОСОБА_1. надавав ОСОБА_2. безкоштовні поради та вів мову про можливість передачі ОСОБА_2. коштів на благодійну діяльність.

Сторона захисту також стверджувала, що «мовленеві дії ОСОБА_2. містять яскраво виражені вербальні ознаки (маркери) спонукального провокаціного характеру». Зокрема, у вигляді умовляння, пропозиції, підбурювання та емоційного примусу.

З цього приводу суд зазначає, що наведені твердження сторони захисту спираються на вочевидь висмикнуті з контексту висловлювання ОСОБА_2., та не узгоджуються зі всебічною та повною оцінкою розмов ОСОБА_1. і ОСОБА_2. При цьому, мовленеві особливості висловлювань самого ОСОБА_1. взагалі залишаються поза увагою.

Так, сторона захисту звертала увагу на висловлювання ОСОБА_2. прохань на адресу ОСОБА_1. («поможіть», «так ну це 100% допоможеш?»). З цього приводу слід зазначити, що відповідно до заяви ОСОБА_2. про вчинення злочину від 20 грудня 2017 року, останній звернувся до ОСОБА_1. про допомогу. Більше того, показання ОСОБА_2. та ОСОБА_1. з цього приводу у повній мірі збігаються: ОСОБА_2. у минулому неодноразово звертався до ОСОБА_1. з проханнями про допомогу, а ОСОБА_1., у свою чергу, неодноразово надавав ОСОБА_2. таку допомогу на безоплатній основі («подружньому»).

У своїх показаннях ОСОБА_1. також стверджує, що він самостійно вирішив допомогти ОСОБА_2. (безкоштовно, по приятельські). Тобто, наступні «прохання» ОСОБА_2. під час його подальшого спілкування з ОСОБА_1. не вплинули на поведінку останнього.

Отже, з матеріалів провадження та власних показань ОСОБА_1. випливає, що між прийняттям ним особисто рішення надати допомогу та наступними діями ОСОБА_2. відсутній будь-який причинно-наслідковий зв'язок.

Сторона захисту також звертала увагу, що протягом усього спілкування ОСОБА_2. демонстрував зацікавленість у позитивному вирішенні питання («так ну це 100% допоможеш?», «я хочу бути впевненим, що там все буде нормально», «ти зрозумій мене, я переживаю»).

З цього приводу суд уважає, що прояв зацікавленості ОСОБА_2. у цьому випадку жодним чином не впливав на прийняття рішення ОСОБА_1. про скоєння злочину.

Зацікавленість того, хто просить, є цілком природнім проявом у тих корупційних стосунках, які у цьому випадку склалися між ОСОБА_1. та ОСОБА_2. Незвичайним виглядало би, навпаки, виявлення просителем байдужості або стриманості по відношенню до вирішення власного питання.

При цьому, як було зазначено у попередньому пункті, з поведінки ОСОБА_2. убачається, що під час залучення до конфіденційного співробітництва правоохоронні органи надали йому певні інструкції щодо необхідності утримуватися від провокації, та щодо необхідності поводитися «природньо». Такі інструкції є не тільки можливими, але й необхідними, відповідно до приписів ч. 3 ст. 271, ч. 1 ст. 275 КПК України.

До завдань суду не входить оцінка того, на скільки чітко ОСОБА_2. виконував покладені на нього функції по конфіденційному співробітництву під час спілкування з ОСОБА_1., достатньо констатації, що, з огляду на обставини провадження, поведінка ОСОБА_2. сама по собі не впливала на прийняття рішень ОСОБА_1.

Спроба ОСОБА_2. передати ОСОБА_1. неправомірну вигоду до вирішення питання («може нада зразу», «я взяв те що», «я можу дати, в мене є», «я з собою взяв», «я можу тобі оставити»), не вплинула на власний намір ОСОБА_1. отримати неправомірну вигоду тільки після вирішення питання. Коли сторони узгодили, що бажаний кінцевий результат досягнуто, ОСОБА_1. одразу ж звернувся до ОСОБА_2. з питанням «ти маєш?».

В якості ще одного аргументу сторона захисту вказувала на наявність у розмовах ОСОБА_2. натяків та неодноразових перепитувань.

З цього приводу суд зазначає, що протягом усього спілкування ОСОБА_1. та ОСОБА_2. обидва співрозмовники постійно використовували натяки, що є цілком зрозумілим, з огляду на протиправний предмет самих розмов.

Тобто, у цьому випадку ОСОБА_2. лише підстроювався під манеру розмови ОСОБА_1., який, у свою чергу, постійно використовував заходи конспірації під час спілкування з ОСОБА_2.

Саме цими обставинами обумовлена необхідність ОСОБА_2. постійно перепитувати та уточнювати. Кожного разу наступні уточнення ОСОБА_1. у повній мірі викривають його злочинні наміри, не допускаючи іншого тлумачення його слів, ніж умисел на отримання неправомірної вигоди за зловживання впливом.

Також суд звертає увагу, що стороною захисту не надано належних пояснень семантико-текстуального аналізу тих висловлювань ОСОБА_1., які не узгоджуються з версією сторони захисту.

Зокрема, сторона захисту не змогла належним чином пояснити, чому 15 березня 2018 року, ОСОБА_1., будучи обізнаним про сплив строку притягнення до адміністративної відповідальності, без будь-яких спонукань або нагадувань з боку ОСОБА_2., сам поставив ОСОБА_2. пряме питання стосовно надання неправомірної вигоди («ти маєш?»). У цьому випадку наведене висловлювання ОСОБА_1. не могло стосуватися надання коштів на благодійність, оскільки протягом усієї розмови її учасники жодним чином не згадували про таку необхідність, та спілкувалися виключно про завершення розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_2.

8.11. Загальні висновки щодо відсутності провокації

Дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність у діях правоохоронних органів по відношенню до обвинуваченого ОСОБА_1. провокації у кримінальному провадженні № 52017000000000736.

Суд уважає доведеним, що ОСОБА_1. вчинив інкримінований йому злочин без втручання правоохоронних органів, тобто, досудове розслідування проводилося по суті пасивно.

Поведінка органів досудового розслідування та ОСОБА_2. не вплинули на виникнення умислу ОСОБА_1. вчинити злочин. Тобто, вчинення злочину ОСОБА_1. відбулося незалежно від факту проведення досудового розслідування.

Повний зміст розмов ОСОБА_1. з ОСОБА_2., з врахуванням контексту цих розмов та висловлювань самого ОСОБА_1., переконливо свідчить про умисний, вольовий характер дій обвинуваченого ОСОБА_1., на які висловлювання та дії ОСОБА_2. не здійснили жодного впливу.

Підсумовуючи вищенаведене, суд робить висновок про відсутність будь-яких доказів щодо наявності у правоохоронних органів прихованих мотивів для провокування ОСОБА_1. на вчинення злочину, а також про загальну пасивність дій ОСОБА_2., тобто, про відсутність провокації вчинення злочину у цьому кримінальному провадженні.

9. Оцінка судом інших окремих обставин кримінального провадження

9.1. Проведення НС(Р)Д щодо ОСОБА_1. на підставі ухвали суду від 01 листопада 2017 року

Суд не погоджується з твердженням сторони захисту про недопустимість використання в якості доказів відомостей, відображених у протоколах НС(Р)Д від 02 січня 2018 року з огляду на те, що відповідні слідчі дії проводилися на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду міста Києва від 01 листопада 2017 року, тобто дозвіл слідчим суддею було надано до об'єднання кримінальних проваджень № 52017000000000736, №, 42017030000000480 та № 42017000000005047, а також тому, що відповідний дозвіл надавався з огляду на заяву про вчинення зовсім іншого епізоду об'єднаного кримінального провадження (з урахуванням заяви ОСОБА_21.)

У цьому випадку суд звертає увагу на те, що ухвалою слідчого судді Апеляційного суду міста Києва від 01 листопада 2017 року було надано дозвіл на втручання у охоронювані законом конституційні права ОСОБА_1. Отже, правоохоронні органи отримали належний судовий дозвіл на втручання у приватне спілкування ОСОБА_1. з метою збирання доказів у об'єднаному кримінальному провадженні № 52017000000000736 (ст. 258, 260 КПК України).

Положеннями ч. 1 ст. 257 КПК України встановлено, що окремий дозвіл слідчого судді на використання інформації, отриманої в процесі проведення НС(Р)Д, має бути отримано тільки у випадку, якщо було виявлено ознаки правопорушення, яке не розслідується у даному кримінальному провадженні.

Тобто, КПК України визначає в якості «одиниці відліку» для отримання дозволу слідчого судді на проведення НС(Р)Д конкретне кримінальне провадження, а не кожний окремий епізод такого кримінального провадження.

При цьому, положення ст. 217, 256 КПК України не встановлюють необхідності отримання нового або додаткового дозволу слідчого судді на проведення НС(Р)Д у зв'язку з об'єднанням матеріалів досудового розслідування.

На підставі відповідних постанов прокурора, кримінальні провадження № 52017000000000736, 42017030000000480 та № 42017000000005047 були 21 грудня 2017 року об'єднані в одне кримінальне провадження № 52017000000000736. З цього моменту розслідування епізоду згідно заяви ОСОБА_2. мало відбуватися спільно з розслідуванням епізоду згідно заяви ОСОБА_21., та, відповідно, збирання доказів органами досудового розслідування мало продовжуватися по всіх наявних на той момент епізодах кримінального провадження № 52017000000000736.

На час об'єднання кримінальних проваджень вже здійснювалося правомірне обмеження конституційних прав ОСОБА_1. на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду міста Києва від 01 листопада 2017 року, а необхідність отримання ще одного дозволу суду на обмеження тих же самих конституційних прав ОСОБА_1. (за наявності аналогічного, чинного дозволу суду) у одному й тому ж кримінальному провадженні не передбачена і не вимагається.

Відповідно до висновку, викладеного у Постанові Верховного суду від 21 лютого 2022 року у справі 758/11219/16-к, загальноприйняте розуміння слів «спілкування», «розмови» передбачає участь у спілкуванні (розмовах) двох або більше осіб, які здійснюють між собою обмін інформацією, повідомленнями тощо.

Отже, надання слідчим суддею дозволу на втручання у приватне спілкування ОСОБА_1. шляхом здійснення аудіо-, відеоконтролю його особи, означає можливість фіксації його розмов шляхом здійснення таких НС(Р)Д у межах розслідування кримінального провадження № 52017000000000736 із іншими його співрозмовниками (у тому числі - з ОСОБА_2.), та не передбачає необхідності отримання аналогічного дозволу слідчого судді щодо кожного окремого співрозмовника, або кожного окремого епізоду кримінального провадження.

При цьому, суд також приймає до уваги, що ОСОБА_2. було залучено до конфіденційного співробітництва у кримінальному провадженні № 42017000000005047 постановою прокурора від 21 грудня 2017 року; тобто, після об'єднання кримінальних проваджень вказана особа вважається належним чином залученою до проведення негласних слідчих дій у об'єднаному кримінальному провадженні № 52017000000000736, а зібрані за участю ОСОБА_2. докази по кожному окремому епізоду провадження вважаються належними і допустимими.

9.2. Оцінка рішення Вищої ради правосуддя від 19 липня 2021 року

З метою доведення невинуватості обвинуваченого ОСОБА_1., стороною захисту надано рішення Вищої ради правосуддя від 19 липня 2021 року № 1599/2дп/15-21 (т. 9, а.п. 75-95).

Зокрема, на думку сторони захисту, наведений доказ має свідчити про відсутність впливу з боку ОСОБА_1. на прийняття рішення суддею ОСОБА_3.

З цього приводу суд зазначає, що оцінка фактичного здійснення впливу на ОСОБА_3. знаходиться поза межами обвинувачення, висунутого ОСОБА_1. у цьому провадженні.

Одночасно суд звертає увагу, що відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 19 липня 2021 року № 1599/2дп/15-21 суддю ОСОБА_3. було притягнуто до дисціплінарної відповідальності з огляду на те, що він допустив безпідставне затягування розгляду справи про адміністративне правопорушення № 161/19067/17, тобто саме справи ОСОБА_2.

Таким чином, рішення Вищої ради правосуддя від 19 липня 2021 року № 1599/2дп/15-21 не містить доказів, які доводили б невинуватість ОСОБА_1.

9.3. Оцінка допустимості проведення НС(Р)Д, з урахуванням зміни кваліфікації злочину

Суд не погоджується з твердженням сторони захисту про те, що на момент внесення до ЄРДР відомостей про злочин органи досудового розслідування штучно завищили кваліфікації діяння, що інкримінується ОСОБА_1., як вчинення тяжкого злочину (ч. 3 ст. 368 КК України), з метою незаконного проведення НС(Р)Д.

У процесі розслідування інкриміноване ОСОБА_1. кримінальне правопорушення було перекваліфіковане з ч. 3 ст. 368 КК України на ч. 2 ст. 369-2 КК України. Тобто, оскільки відповідно до ст. 12 КК України, злочин, передбачений ч. 2 ст. 369-2 КК України, є злочином середньої тяжкості, на думку сторони захисту результати НС(Р)Д є недопустимими доказами.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження (т. 2 а. п. 3, т.3, а.п. 20-21), як на підставі заяви ОСОБА_21., так і на підставі заяви ОСОБА_2. до ЄРДР були внесені відомості щодо вчинення кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 368 КК України. При цьому, попередня кваліфікація саме за вказаною нормою КК України в повній мірі узгоджується із змістом обох заяв про вчинення злочину.

Таким чином, на момент прийняття цих процесуальних рішень в органу досудового розслідування не було даних, які б давали можливість кваліфікувати дії ОСОБА_1. будь-яким іншим чином, а тому НС(Р)Д правомірно проводились в межах кримінального провадження щодо тяжкого злочину.

Отже, у цьому випадку відсутні порушення вимог ч. 2 ст. 246 КПК України, незважаючи на те, що в підсумку кваліфікацію дій ОСОБА_1. було змінено на злочин середньої тяжкості.

9.4. Оцінка допустимості доказів, отриманих у результаті проведення обшуку помешкання ОСОБА_4.

Суд не погоджується з твердженнями сторони захисту щодо недопустимості доказів, отриманих унаслідок проведення обшуку помешкання ОСОБА_4.

Обшук у помешканні ОСОБА_4. був невідкладною слідчою дією, проведеною до отримання ухвали слідчого судді з метою запобігання можливому знищенню предмету неправомірної вигоди - грошових коштів в розмірі 500 доларів США.

Законність проведення цієї слідчої дії підтверджується ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва про надання дозволу на проведення обшуку від 20 березня 2018 року (т. 2, а.п. 181-183).

Та обставина, що під час судового розгляду встановлена технічна неможливість відтворення відеофайлу проведення обшуку, що є додатком до протоколу обшуку від 15 березня 2018 року, сама по собі не тягне за собою незаконність проведення обшуку.

Обґрунтованість зауважень, що містяться у протоколі обшуку, не підтверджуються матеріалами провадження, та не має наслідком визнання проведення цієї слідчої дії незаконним.

Показаннями свідків підтверджується, що проведення обшуку в помешканні ОСОБА_4. 15 березня 2018 року відбувалося з дотриманням вимог, передбачених ст. 234 - 236 КПК України, зокрема, під час проведення обшуку здійснювалася його належна відеофіксація.

Факт вилучення за результатами обшуку коштів у сумі 500 доларів США у повній мірі узгоджується з показаннями обвинуваченого ОСОБА_1., показаннями свідків ОСОБА_4., ОСОБА_9. та ОСОБА_11., протоколом обшуку від 15 березня 2018 року, а також узгоджується з іншими доказами у цьому провадженні.

При цьому, сторона захисту не заперечувала факт вилучення цих коштів у помешканні ОСОБА_4. та не надала жодних обґрунтувань, яким чином неможливість відтворення відеозапису обшуку могла б вплинути на законність отриманих за його наслідками доказів.

9.5. Оцінка дотримання строків досудового розслідування

27 жовтня 2017 року НАБУ доручено здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000736 від 27 жовтня 2017 року (т. 2, а.п. 5-7).

20 березня 2018 року ОСОБА_1. вручено повідомлення про підозру, відповідно до якої останньому повідомили, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України (т. 3, а.п.173-180).

16 травня 2018 року постановою прокурора продовжено строк досудового розслідування, у кримінальному провадженні № 52017000000000736 від 27 жовтня 2017 року до чотирьох місяців, тобто до 20 липня 2018 року (т. 2, а.п. 20-21).

06 липня 2018 року ОСОБА_1. було вручено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, відповідно до якої підозрюваному повідомили про зміну раніше повідомленої підозри 20 березня 2018 року (т.3, а.п. 181-189).

12 липня 2018 року сторону захисту повідомлено про завершення досудового розслідування та надання стороні захисту доступу до матеріалів досудового розслідування (т. 12, а.п. 204).

31 липня 2018 року сторона захисту завершила ознайомлення з матеріалами досудового розслідування відповідно до положень ст. 290 КПК України (т. 5, а.п. 230).

31 липня 2018 року складено, підписано та затверджено прокурором обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52017000000000736 від 27 жовтня 2017 року (т. 1, а.п. 6-19).

01 серпня 2018 року обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні із реєстром матеріалів досудового розслідування було направлено до Луцького міськрайонного суду Волинської області (т. 1, а.п. 1-2).

07 серпня 2018 року обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні із реєстром матеріалів досудового розслідування надійшов до Луцького міськрайонного суду Волинської області (т. 1, а.п. 1-2).

Таким чином, стороною обвинувачення у кримінальному провадженні № 52017000000000736 від 27 жовтня 2017 року дотримано строки досудового розслідування, визначені КПК України.

10. Висновки суду

Суд, дослідивши всі докази сторони обвинувачення і сторони захисту, керуючись вимогами ст. 94 КПК України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

При цьому, суд ураховує лише ті докази, які ним визнано належними, допустимими та достовірними, з урахуванням доводів, наведених вище у цьому вироку.

Оцінюючи докази у їх сукупності, суд керується вимогами ст. 370 КПК України, відповідно до яких судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Частиною 3 ст. 373 КПК України визначено, що обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Суд уважає, що вина ОСОБА_1. повністю доведена поза розумним сумнівом сукупністю обставин, установлених під час судового розгляду.

Суд дослідив у повному обсязі виникнення обставин, які передували та обумовили звернення ОСОБА_2. до ОСОБА_1. з проханням про допомогу. Зокрема, суд дослідив зміст протоколу про адміністративне правопорушення від 05 грудня 2017 року щодо ОСОБА_2., заслухав з приводу його складання показання свідків ОСОБА_2., ОСОБА_7. та ОСОБА_10. Також суд дослідив подальше спрямування матеріалів про адміністративне правопорушення до Луцького міськрайонного суду Волинської області, формування цих матеріалів у вигляді справи про адміністративне правопорушення № 161/19067/17, та передачі цієї справи на розгляд судді ОСОБА_3.

18 грудня 2017 року, близько 09 год. 30 хв., перебуваючи в приміщенні Луцького міськрайонного суду Волинської області, яке розташоване за адресою: вул. Конякіна, буд. 3, м. Луцьк, ОСОБА_2. зустрів раніше знайомого суддю Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1., який у ході розмови пообіцяв дізнатись інформацію щодо дати розгляду справи та прізвище судді, хто буде її розглядати.

У період з 18 грудня 2017 року по 20 грудня 2017 року ОСОБА_1. з'ясував, що справа про вчинення ОСОБА_2. адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, перебуває на розгляді у судді Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_3., у зв'язку з чим у нього виник умисел на одержання від ОСОБА_2. неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення суддею ОСОБА_3., який відповідно до пп. «ґ» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» та Примітки до ст. 369-2 КК України, є особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

У подальшому ОСОБА_2. під час випадкової зустрічи звернувся до ОСОБА_1. з проханням про допомогу щодо уникнення від притягнення до адміністративної відповідальності. Наведене звернення ОСОБА_2. було обумовлено тим, що у минулому ОСОБА_1. неодноразово безкоштовно надавав йому консультації та поради з правових питань. У свою чергу, ОСОБА_1. висловив намір допомогти ОСОБА_2. у вирішенні вказаного питання, за що забажав отримати неправомірну вигоду.

У зв'язку з наведеними обставинами ОСОБА_2. подав дві заяви про вчинення злочину від 20 грудня 2017 року до прокуратури Волинської області та до НАБУ.

Під час наступної зустрічі між ОСОБА_2. та ОСОБА_1. 21 грудня 2017 року біля приміщення Луцького міськрайонного суду Волинської області, ОСОБА_1. повідомив ОСОБА_2. про можливість вирішення його питання шляхом затягування розгляду справи про адміністративне правопорушення. Також, під час цієї розмови ОСОБА_1. повідомив ОСОБА_2. про свій намір здійснити спілкування з суддею ОСОБА_3. з приводу вирішення питання ОСОБА_2. Наведені обставини підтверджуються показаннями ОСОБА_2. та змістом протоколу НС(Р)Д від 02 січня 2018 року.

Зміст наведених доказів свідчить про те, що свої наміри щодо здійснення впливу на суддю ОСОБА_3. надання неправомірної вигоди обвинувачений ОСОБА_1. висловлював свідомо.

Після цього, під час наступної зустрічі між ОСОБА_2. та ОСОБА_1. 22 грудня 2017 року у приміщенні Луцького міськрайонного суду Волинської області, ОСОБА_1. надав ОСОБА_2. детальні інструкції щодо затягування розгляду справи про адміністративне правопорушення, та назвав точний розмір неправомірної вигоди (500 доларів США), яка має бути надана ОСОБА_2. за вирішення його питання. Наведені обставини підтверджуються показаннями ОСОБА_2. та змістом протоколу НС(Р)Д від 02 січня 2018 року.

Зміст наведених доказів свідчить, що визначення остаточного розміру неправомірної вигоди також здійснювалося обвинуваченим ОСОБА_1. самостійно і свідомо, без будь-якого впливу на це з боку ОСОБА_2., тим самим проявивши свій власний існуючий намір на скоєння злочину.

У подальшому ОСОБА_2., на виконання інструкцій ОСОБА_1 10 січня 2018 року залучив до участі в розгляді справи про адміністративне правопорушення № 161/19067/17 адвоката ОСОБА_6., який заявляв клопотання про ознайомлення з матеріалами справи від 11 січня 2018 року, про виклик свідків від 31 січня 2018 року, та про відкладення розгляду справи від 23 лютого 2018 року, які слугували формальними підставами для затягування розгляду справи про адміністративне правопорушення № 161/19067/17. Наведені обставини підтверджуються показаннями ОСОБА_2., ОСОБА_6., змістом протоколу НС(Р)Д від 01 березня 2018 року та матеріалами справи про адміністративне правопорушення № 161/19067/17.

Зміст наведених доказів свідчить, що обвинувачений ОСОБА_1. свідомо скеровував дії ОСОБА_2. по затягуванню розгляду справи про адміністративне правопорушення № 161/19067/17, та обіцяв останньому здійснити необхідний вплив на суддю ОСОБА_3.

Під час наступної зустрічі під між ОСОБА_2. та ОСОБА_1. 15 березня 2018 року у приміщенні Луцького міськрайонного суду Волинської області, ОСОБА_1. надав ОСОБА_2. інструкції щодо порядку надання неправомірної вигоди у розмірі 500 доларів США шляхом передачі цих коштів їх спільному знайомому - ОСОБА_4. Наведена обставина підтверджується показаннями ОСОБА_2. та змістом протоколу НС(Р)Д від 16 березня 2018 року.

На виконання інструкцій ОСОБА_1. того ж дня, 15 березня 2018 року, перебуваючи під контролем правоохоронних органів, ОСОБА_2. здійснив передачу обумовленої ОСОБА_1. неправомірної вигоди в розмірі 500 доларів США ОСОБА_4. у помешканні останнього за адресою АДРЕСА_3, де надані ОСОБА_2. грошові кошти були вилучені під час обшуку правоохоронними органами. Дізнавшись про викриття його злочинних намірів, ОСОБА_1. висловив на адресу ОСОБА_2. прямі погрози під час їх повторної зустрічі ввечері 15 березня 2018 року у приміщенні Луцького міськрайонного суду Волинської області. Наведене підтверджується показаннями ОСОБА_2., ОСОБА_4, змістом протоколу обшуку від 15 березня 2018 року, протоколу НС(Р)Д від 16 березня 2018 року, протоколу за результатами контролю за вчиненням злочину від 16 березня 2018 року.

Вжиття ОСОБА_1. додаткових заходів конспірації з метою ускладнення можливості викриття його злочинної діяльності, а саме, використання ОСОБА_4. для отримання неправомірної вигоди, також доводить усвідомлення ОСОБА_1. злочинного характеру власних дій.

Зафіксоване під час останньої розмови висловлювання ОСОБА_1. погроз на адресу ОСОБА_2., свідчить про чітке усвідомлення ОСОБА_1. можливих негативних наслідків викриття його злочинної діяльності.

Суд оцінює версію подій, надану стороною захисту, як абсолютно неправдиву. Одночасно, суд оцінює заяви сторони захисту про провокацію та про штучне створення доказів як такі, що не відповідають дійсності, та зроблені з метою уникнення ОСОБА_1. кримінальної відповідальності за вчинений злочин.

Також суд зазначає, що ОСОБА_1., надаючи ОСОБА_2. допомогу в питанні звільнення від адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, мав усвідомлювати, що надання такої допомоги особі, яка, відповідно до відомостей з Інформаційного порталу Національної поліції України в минулому вже притягалася до такої відповідальності, є наражанням на небезпеку життя та здоров'я невизначеного кола осіб.

Уважаючи вину ОСОБА_1. повністю доведеною, суд звертає окрему увагу на те, що оцінка питання, чи здійснював ОСОБА_1. фактичний вплив на прийняття рішення суддею ОСОБА_3., не охоплюється складом злочину, передбаченого ст. 369-2 КК України, та знаходиться поза межами судового розгляду.

Підсумовуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновків, що у кримінальному провадженні № 52017000000000736 стороною обвинувачення повністю доведено поза розумним сумнівом, що:

1) Обвинувачений ОСОБА_1. всупереч визначеного нормами чинного законодавства, діючи умисно та з корисливих мотивів, одержав від зацікавленої особи - ОСОБА_2. для себе неправомірну вигоду у сумі 500 доларів США за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави (суддею ОСОБА_3.)

2) Неправомірна вигода у сумі 500 доларів США була одержана обвинуваченим ОСОБА_1. шляхом передачі заздалегідь помічених грошових коштів ОСОБА_2. в процесі контролю за вчиненням злочину третій особі - ОСОБА_4. (який не був обізнаний про злочинні наміри ОСОБА_1.), відповідно до інструкцій, наданих ОСОБА_2. з боку ОСОБА_1.

3) Обвинувачений ОСОБА_1., як професійний суддя з багаторічним досвідом, усвідомлював протиправний, корупційний характер своїх дій. Тобто, є доведеним, що злочинні дії ОСОБА_1. були свідомими, активними, носили умисний характер та мали корисливий мотив.

Отже, ОСОБА_1. вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 369-2 КК України, а саме, одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, і, таким чином, підлягає кримінальній відповідальності відповідно до положень ч. 2 ст. 369-2 КК України.

11. Редакція закону про кримінальну відповідальність, що підлягає застосуванню

На час вчинення інкримінованого за ч. 2 ст. 369-2 КК України правопорушення діяла норма ч. 2 ст. 369-2 КК України в редакції від 26 листопада 2015 року, яка встановлювала наступне: «Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, або пропозиція чи обіцянка здійснити вплив за надання такої вигоди - караються штрафом від семисот п'ятдесяти до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років».

Примітка до статті передбачала, що особами, уповноваженими на виконання функцій держави, є особи, визначені в пунктах 1-3 частини першої статті 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».

У подальшому, Законом України № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року були внесені зміни в абзац другий частини другої ст. 369-2 КК України, а саме, слова «від семисот п'ятдесяти до однієї тисячі» замінено словами «від двох тисяч до п'яти тисяч»; далі, Законом України № 524-IX від 04 березня 2020 року у статті 369-2 абзац перший частини другої після слів «виконання функцій держави» доповнено словами «або місцевого самоврядування», примітку викладено у такій редакції: «Примітка. Особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, є особи, визначені у пункті 1, підпункті «а» пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», а також службові особи, визначені у частині четвертій статті 18 цього Кодексу».

Відповідно до ч. 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Згідно з ч. 1, 4 ст. 5 КК України зворотну дію у часі має Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи. Якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Аналіз положень вищезазначених змін до ст. 369-2 КК України вказує на те, що вони не скасовують кримінальну протиправність за це діяння, не пом`якшують кримінальну відповідальність та жодним чином не поліпшують становище винної особи, а тому, відповідно до ч. 2 ст. 4 КК України у даній справі підлягає застосуванню закон, який діяв на час вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, дії ОСОБА_1. підлягають кваліфікації відповідно до положень ст. 369-2 КК України в редакції від 26 листопада 2015 року.

12. Мотиви призначення покарання, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень (п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 65 КК України).

Судом обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання ОСОБА_1., не встановлено.

На підставі викладеного, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1. злочину, який згідно зі ст. 12 КК України (в редакції, чинній на час його вчинення), є злочином середньої тяжкості, обставини його вчинення, а також дані про особу винного, який раніше не судимий, має вищу освіту, одружений, позитивно характеризувався за місцем роботи, його вік та стан здоров'я.

У постанові Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі № 182/9765/14-к зазначено, що призначаючи покарання, суд має вивчити та врахувати, зокрема, посткримінальну поведінку винної особи, з метою додержання принципу справедливості при призначенні покарання та відповідного мотивування обраної міри покарання у вироку суду.

Отже, обираючи між двома альтернативними видами покарання, передбаченими санкцією ч. 2 ст. 369-2 КК України, суд бере до уваги також те, що обвинувачений не жалкує про вчинене, не оцінює негативно свої дії та не демонструє готовності понести покарання за них, що на переконання суду свідчить про неможливість виправлення обвинуваченого без його ізоляції від суспільства.

Суттєвою обставиною на думку суду у цьому випадку є також те, що неправомірна вигода отримувалася обвинуваченим за здійснення впливу саме на суддю, тобто на особу, яка має особливо важливий статус та гарантії незалежності. Тобто, такі дії завдають прямої шкоди авторитету судової гілки влади, та підривають довіру суспільства до всієї судової системи.

Також має суттєве значення для визначення міри покарання та обставина, що ОСОБА_1. вчинив корупційне кримінальне правопорушення, перебуваючи на посаді судді, тобто, обіймаючи посаду, яка за своїм статусом має слугувати взірцем бездоганної правової поведінки. При цьому, ОСОБА_1. сприяв звільненню від адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом у стані сп'яніння особи, яка раніше вже притягалася до відповідальності за такі дії.

Окрім того, суд враховує те, що ч. 2 ст. 369-2 КК України передбачено покарання у виді штрафу, розмір якого на час вчинення кримінального правопорушення становив від семисот п'ятдесяти до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що є значно меншим від розміру щомісячного довічного грошового утримання обвинуваченого як судді у відставці. Тому, застосування до обвинуваченого такого виду покарання буде несправедливим, і неспівмірним, та не забезпечуватиме його мету.

Таким чином суд, використовуючи право дискреції, має призначити конкретній особі за конкретний злочин максимально індивідуалізоване покарання. Це право охоплює повноваження суду, надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

З огляду на це суд погоджується із доводами сторони обвинувачення про необхідність застосування до ОСОБА_1. покарання у вигляді позбавлення волі та з метою виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, суд доходить висновку, що йому необхідно призначити основне покарання на рівні середньої межі санкції ч. 2 ст. 369-2 КК України у виді позбавлення волі.

Строк відбування покарання підлягає обчисленню з моменту затримання ОСОБА_1. після набрання вироком законної сили.

В строк відбування покарання ОСОБА_1. підлягає зарахуванню строк тримання під вартою (один день) з розрахунку один день тримання під вартою за один день позбавлення волі.

13. Запобіжний захід

Відповідно до абз. 8 п. 2 ч. 3 та абз. 13 п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою, у мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження та мотиви його ухвалення.

Ухвалою суду від 14 червня 2022 року до обвинуваченого ОСОБА_1., застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з можливістю внесення застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 49 620 грн.

Протягом судового розгляду обвинувачений неодноразово не прибував без поважних причин за викликом суду, внаслідок чого до нього неодноразово застосовувалися заходи забезпечення кримінального провадження (привід), обвинувачений був оголошений судом у розшук, судом також було надано дозвіл на його затримання з метою приводу для вирішення клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Нині обвинувачений визнаний судом винуватим у вчиненні злочину і йому призначене покарання у вигляді позбавлення волі.

За таких умов, ризики ухилення обвинуваченого від суду та перешкоджання кримінальному провадженню іншим шляхом є дуже високими, вони значно збільшились після ухвалення судом вироку.

Таким чином суд вважає доведеним, що жоден інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не здатен забезпечити подальшу належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Тому суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили змінити обвинуваченому раніше обраний запобіжний захід на тримання під вартою.

14. Процесуальні витрати

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України в разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

З цих підстав, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1. на користь держави зазначені в обвинувальному акті витрати, що становлять 40 612, 00 грн. за проведення судових експертиз у цьому кримінальному провадженні.

15. Вирішення долі речових доказів

Питання щодо долі речових доказів належить вирішити в порядку, передбаченому ст. 100 КПК України, а саме підлягають поверненню власникам.

16. Скасування арешту майна

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації.

У даному провадженні не призначено покарання у виді конфіскації майна, не застосовано спеціальної конфіскації, а тому наявні підстави для скасування арешту майна.

17. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Цивільний позов у цьому кримінальному провадженні не пред'являвся.

Спеціальна конфіскація у цьому кримінальному провадженні не застосовується.

Підстави для виплати винагороди викривачу у цьому кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись статтями 368, 370, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 369-2 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_1. обчислювати з моменту його затримання.

Зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_1. два дні тримання під вартою з розрахунку один день тримання під вартою за один день позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_1. наступні процесуальні витрати:

- витрати на проведення експертизи № 19/9/-2/3/45-СЕ/18 від 22 червня 2018 року на загальну суму 3 432 грн.;

- витрати на проведення експертизи № 19/9/-2/3/46-СЕ/18 від 22 червня 2018 року на загальну суму 3 432 грн.;

- витрати на проведення експертизи № 19/9/-2/3/47-СЕ/18 від 22 червня 2018 року на загальну суму 3 432 грн.;

- витрати на проведення експертизи № 19/9/-2/3/50-СЕ/18 від 26 червня 2018 року на загальну суму 3 432 грн.;

- витрати на проведення експертизи № 19/9/-2/3/49-СЕ/18 від 26 червня 2018 року на загальну суму 4 576 грн.;

- витрати на проведення експертизи № 19/9/-2/3/48-СЕ/18 від 26 червня 2018 року на загальну суму 4 576 грн.;

- витрати на проведення експертизи № 19/9/-2/3/53-СЕ/18 від 27 червня 2018 року на загальну суму 4 004 грн.;

- витрати на проведення експертизи № 19/9/-2/1/35-СЕ/18 від 18 липня 2018 року на загальну суму 13 728 грн.

Речові докази:

грошові кошти в сумі 500 (п'ятсот) доларів США, банкнотами в кількості 5 штук номіналом по 100 доларів США, купюри мають такі серії та номери: МВ 20172695F, 2013 року випуску; МВ 20172696F, 2013 року випуску; МВ 20172694F, 2013 року випуску; МВ 20172693F, 2013 року випуску; LB 25752347S, 2009 року випуску, повернути власникові - ВФЗБО Департаменту захисту економіки Національної поліції України.

Скасувати арешт, накладений на наступні речові докази:

- мобільний телефон марки Samsung Duos чорного кольору, IMEI:НОМЕР_6 та IMEI:НОМЕР_7, sn НОМЕР_14 із SIM-картами Київстар «НОМЕР_8» та МТС «НОМЕР_9»,

- мобільний телефон Samsung Duos білого кольору IMEI:НОМЕР_10 та IMEI: НОМЕР_11, sn НОМЕР_15 із двома рамками від SIM-карт: номер «НОМЕР_12»,

- пластмасова картка від SIM-карти оператора мобільного зв'язку Лайф із номером мобільного телефону НОМЕР_13,

- пластмасова картка від SIM-карти оператора мобільного зв'язку Водафон із серійним номером «НОМЕР_18»; пластмасова картка від SIM-карти оператора мобільного зв'язку «Водафон» із серійним номером «НОМЕР_19»,

- пластмасова картка від SIM-карти оператора мобільного зв'язку Київстар із номером мобільного телефону НОМЕР_20;

- пластмасова картка від SIM-карти оператора мобільного зв'язку Київстар із серійним номером «НОМЕР_22»,

- картонний конверт від стартового пакету оператора мобільного зв'язку МТС із номером мобільного телефону НОМЕР_25,

- мобільний телефон Meizu IMEI:НОМЕР_21 та IMEI:НОМЕР_23, s/n НОМЕР_24 із SIM-картами мобільних телефонів НОМЕР_1 та НОМЕР_26 у чохлі чорного кольору,

та повернути їх власнику - ОСОБА_1.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_1. обраний щодо нього запобіжний захід на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Сплачені як застава кошти за обвинуваченого ОСОБА_1. у розмірі 49 620, 00 грн. повернути заставодавцю ОСОБА_30 (рнокпп. НОМЕР_39).

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Вищий антикорупційний суд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суд також роз'яснює право обвинуваченому подати клопотання про помилування.

Головуючий суддя: ОСОБА_39

Судді: ОСОБА_40.

ОСОБА_41