Document No. 105447885

Справа № 991/2196/22

Провадження 1-кп/991/36/22

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2022 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5,

обвинуваченого ОСОБА_6,

захисника - адвоката ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Вищого антикорупційного суду угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР)за №52021000000000435 від 09 вересня 2021 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Ленінград російської федерації, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітніх дітей 2008 та 2012 р.н.; зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 ККУкраїни,

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення та стаття (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 .

ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 ККУкраїни, за наступних обставин.

Указом Президента України від 18.05.2012 № 336/2012 ОСОБА_6 призначений на посаду судді Чернігівського окружного адміністративного суду строком на п`ять років. Указом Президента України від 17.04.2019 № 148/2019 ОСОБА_6 призначений на посаду судді Чернігівського окружного адміністративного суду безстроково.

Отже, ОСОБА_6 після призначення його на вищевказану посаду здійснював функції представника влади, у зв`язку з чим відповідно до ст. 18 ККУкраїни, примітки до ст. 364 КК України та примітки до ст. 368 КК України набув статусу службової особи, яка займає відповідальне становище.

Маючи такий статус, він вчинив злочин за таких обставин.

Розпорядженням Бобровицької районної державної адміністрації № 243 садівничому товариству «Лутава» (з вересня 2008 року виробничий кооператив «Лутава», код ЄДРПОУ 34258764) (далі ВК «Лутава») 19.06.2007 надано із земель державної власності Старобасанської сільської ради земельну ділянку загальною площею 167,4139 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва терміном на 49 років, про що 16.07.2007 укладено відповідний договір.

Між ВК «Лутава» та Бобровицькою районною державною адміністрацією 30.06.2009 укладено додаткові угоди про внесення змін до договору оренди землі від 16.07.2007.

23.05.2018 державним реєстратором ОСОБА_8 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 08.07.2015 № 25-1163/20-15-сг здійснено запис щодо реєстрації угоди, укладеної між ВК «Лутава» та Головним управлінням Держгеокадастру в Чернігівській області, про розірвання договору оренди земельної ділянки від 16.07.2007 щодо земельної ділянки площею 48,2564 га, про що не було відомо представникам ВК «Лутава», які продовжували користуватись вказаними земельними ділянками.

Надалі керівником ВК «Лутава» до господарського суду Чернігівської області подано позовну заяву до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області та Бобровицької міської ради Бобровицького району Чернігівської області про:

-визнання недійсною угоди від 26.08.2015 про дострокове розірвання договору оренди землі від 16.07.2007, укладеної між ВК «Лутава» та Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області в особі начальника відділу Держземагентства у Бобровицькому районі Чернігівської області, щодо земельної ділянки розміром 48,2564 га, кадастровий номер 7420687600:07:002:0003, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Старобасанської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області, яку було зареєстровано 23.05.2018, індексний номер рішення41282478;

-визнання за ВК «Лутава» права оренди земельної ділянки, набутої на підставі додаткової угоди від 30.06.2009, укладеної між ВК «Лутава» та Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області, зареєстрована у Бобровицькому відділенні Чернігівської регіональної філії «Центр ДЗК» 03.07.2009 за № 040985500004, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер рішення 41155262.

За результатами розгляду вказаної позовної заяви господарським судом Чернігівської області у справі № 927/1111/20 14.05.2021 прийнято рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ВК «Лутава» до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, Бобровицької міської ради.

На це судове рішення у встановленому законом порядку ВК «Лутава» подано апеляційну скаргу до Північного апеляційного господарського суду.

У серпні 2021 року засновниками ВК «Лутава» прийнято рішення про необхідність подання позовної заяви до Чернігівського окружного адміністративного суду на дії державного реєстратора ОСОБА_8 під час реєстрації угоди від 26.08.2015 про дострокове розірвання договору оренди землі від 16.07.2007, укладеної між ВК «Лутава» та Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області.

Керівник ВК «Лутава» ОСОБА_9 надав довіреність на представництво інтересів підприємства в судових установах своїй дочці ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка є співзасновником ВК «Лутава».

З метою отримання консультації щодо підготовки та подання позовної заяви про визнання протиправними дій та скасування рішення державного реєстратора ОСОБА_8, яким зареєстровано угоду про дострокове припинення договору оренди земельної ділянки, 13.08.2021 співзасновник ВК «Лутава» ОСОБА_11 звернулась до судді Чернігівського окружного адміністративного суду ОСОБА_6 . Спілкування відбувалось через месенджер «Вайбер». Після отримання повідомлення від ОСОБА_11 ОСОБА_6 написав, що його не буде у місті до вечора 16.08.2021 та для подальшого спілкування йому потрібні рекомендації їхніх спільних знайомих. ОСОБА_11 послалась на декількох таких осіб, у тому числі на свого батька ОСОБА_9 та його знайомих суддів Чернігівської області.

Під час телефонного спілкування у месенджері «Ватсап» 17.08.2021 ОСОБА_6 призначив ОСОБА_11 зустріч о 12.45 навпроти Чернігівського окружного адміністративного суду, поруч із будівлею КП«Чернігівводоканал». У ході зустрічі 17.08.2021 поруч із Чернігівським окружним адміністративним судом, за будівлею КП «Чернігівводоканал», ОСОБА_11 пояснила суть справи, щодо якої їй потрібна консультація. ОСОБА_6 проконсультував ОСОБА_11 щодо подання позовної заяви.

Тоді ж ОСОБА_6 усвідомив, що у разі подання ВК «Лутава» вищевказаного позову до Чернігівського окружного адміністративного суду справа може розглядатися під його головуванням, та у нього виник умисел на отримання неправомірної вигоди від ВК «Лутава» за винесення рішення в інтересах цього кооперативу. А тому він повідомив ОСОБА_11, що якщо позовна заява за результатами автоматизованого розподілу справ потрапить до іншого судді, то ОСОБА_11 слід буде її відізвати. Крім того, він попередив її, що їхнє спілкування необхідно здійснювати в месенджері «Ватсап» (надалі воно відбувалось тільки у цьому месенджері) та зазначати в повідомленнях мінімум інформації, лише прохання про зустріч, її місце і час. Усі розмови щодо суті справи мали вестись під час особистих зустрічей.

Відповідно до вказівок ОСОБА_6 ОСОБА_11 надіслала до суду позовну заяву 20.08.2021 поштою. Позовна заява системою автоматизованого розподілу справ визначена судді ОСОБА_12, їй присвоєно № 620/10044/21. ОСОБА_11 на виконання вказівок ОСОБА_6 подала клопотання про відкликання згаданої заяви. Це клопотання 28.08.2021 задоволено.

ОСОБА_11 06.09.2021 повторно подала аналогічну позовну заяву до Чернігівського окружного адміністративного суду. Один примірник вона надіслала поштою, а інший власноруч подала до канцелярії суду. Позовні заяви системою автоматизованого розподілу справ визначені судді ОСОБА_13, справи № 620/10620/21 і № 620/10726/21.

Дізнавшись про те, що одна із позовних заяв потрапила до судді ОСОБА_13, ОСОБА_11 повідомила ОСОБА_6 про необхідність зустрічі. ОСОБА_6 призначив її 06.09.2021 о 18:00 за адресою: м. Чернігів, вул.Гонча,17, біля приватної школи «СтрімСкул».

Під час зустрічі, яка відбулась приблизно о 18:00 06.09.2021 за адресою: м.Чернігів, вул. Гонча, 17, біля приватної школи «СтрімСкул», ОСОБА_11 повідомила ОСОБА_6, що суддею у справі за її позовною заявою визначено не його і що вона не хоче повторно її відзивати. ОСОБА_6 попросив надати йому для ознайомлення позовну заяву з додатками та зазначив, що йому було б простіше, щоб позовна заява була розподілена йому до розгляду. Для цього запропонував подати три позовних заяви зі схожими, але не ідентичними позовними вимогами. Крім того, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на отримання неправомірної вигоди, ОСОБА_6, діючи умисно, усвідомлюючи неправомірність власних дій, висловив ОСОБА_11 прохання надати йому неправомірну вигоду у розмірі 20 000 доларів США, що згідно з курсом НБУ на 06.09.2021 становило 538 600 грн, за вчинення ним в інтересах ОСОБА_11 та ВК «Лутава» дій з використанням наданого йому службового становища, а саме визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора ОСОБА_8 про державну реєстрацію угоди, укладеної між ВК«Лутава» та Головним управлінням Держгеокадастру в Чернігівській області, про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного 16.07.2007, щодо земельної ділянки площею 48,2564 га.

У справі № 620/10620/21 09.09.2021 суддею Чернігівського окружного адміністративного суду ОСОБА_13 прийняте рішення про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі, оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, а він має вирішуватись за правилами Господарського процесуального кодексу України.

У ході спілкування в месенджері «Ватсап» 07.09.2021 ОСОБА_11 та ОСОБА_6 домовились зустрітись о 18:20 у м. Чернігові поблизу Чернігівського вищого військового авіаційного училища льотчиків, що по вул.Стрілецькій, 4 («на Летке»).

Під час зустрічі ОСОБА_6, продовжуючи діяти на виконання свого злочинного плану, повідомив, що позовну заяву необхідно розбити на три позовні заяви та подати їх 10.09.2021, оскільки двоє суддів Чернігівського окружного адміністративного суду перебуватимуть у відпустці. Крім того, він вказав, як поділити заяву на три та змінити текст.

О 09:31 09.09.2021 ОСОБА_6 у телефонній розмові з використанням месенджеру повідомив ОСОБА_11, щоб вона подавала позовні заяви без підпису. У разі, якщо системою автоматизованого розподілу справ згадані заяви будуть призначені до розгляду іншим суддям, вони відмовлять у відкритті провадження, а якщо йому, то він дасть можливість ОСОБА_11 їх підписати. Крім того, ОСОБА_6 пояснив, що позовні заяви слід направляти до суду кур`єром, щоб вони надійшли до суду саме 10.09.2021.

На виконання вказівок ОСОБА_6 ОСОБА_11 10.09.2021 подала три позовні заяви до Чернігівського окружного адміністративного суду.

Щодо однієї із цих заяв у справі № 620/10982/21 постановлено судове рішення, згідно з яким позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовну заяву з усіма доданими до неї матеріалами необхідно повернути позивачу.

ОСОБА_6 14.09.2021 запропонував ОСОБА_11 зустрітися у м. Чернігові неподалік від суду.

Приблизно о 14:30 14.09.2021 під час зустрічі ОСОБА_6 і ОСОБА_11, яка відбулась навпроти будівлі Чернігівського окружного адміністративного суду, за будинком № 14 по вул. Київській, він із посиланням на рішення судді ОСОБА_13 у справі № 620/10620/21 повідомив ОСОБА_11, що їй слід подати аналогічну позовну заяву до господарського суду Чернігівської області, оскільки потрібна ухвала цього суду про те, що вказаний спір не може розглядатись у порядку господарського судочинства, і в такому випадку з`являються підстави для розгляду аналогічної справи у Чернігівському окружному адміністративному суді. Після прийняття такої ухвали ОСОБА_11 знову необхідно подати позовні заяви без підпису до Чернігівського окружного адміністративного суду, поки одна з них не буде розподілена на ОСОБА_6 . Після чого ОСОБА_11 слід звернутись до Чернігівського окружного адміністративного суду із клопотанням про долучення ухвали господарського суду Чернігівської області до цієї позовної заяви.

О 18:28 14.09.2021 ОСОБА_6 написав ОСОБА_11 у месенджері, щоб вона нічого не змінювала в позові до господарського суду, окрім назви зверху.

Під час спілкування з ОСОБА_11 15.09.2021 з використанням месенджеру ОСОБА_6 повідомив, що існують сприятливі умови для подачі позовних заяв, оскільки мала кількість суддів, а тому є шанси, що позов розподілять на нього.

О 14:39 16.09.2021 ОСОБА_11 зазначила ОСОБА_6, що подала позовні заяви до суду. У відповідь ОСОБА_6 у декількох повідомленнях, а саме о 14:40, 14:41, 14:42, написав, що сьогодні 1 суддя виходить з відпустки і всі заяви будуть розподілені йому. Потім ОСОБА_6 у повідомленні від 14:42 уточнив, чи заяви без підписів і, отримавши ствердну відповідь, написав о 14.42, що тоді не страшно, а о 14:43 «Удаляемся».

ОСОБА_6 17.09.2021 о 10:47 повідомив, що в Чернігівському окружному адміністративному суді з 22.09.2021 по 24.09.2021 буде менше на 4 судді. Надалі в розмові ОСОБА_6 сказав, що позовні заяви мають бути без підписів і в такому випадку одна з них має бути розподілена на нього.

У розмові через месенджер 22.09.2021 ОСОБА_6 вказав, що позовні заяви, подані ОСОБА_11 раніше без підписів, канцелярія Чернігівського окружного адміністративного суду через відсутність підписів не реєструє, а тому ОСОБА_11 слід подзвонити до канцелярії з цього приводу. ОСОБА_11 повідомила ОСОБА_6, що господарський суд Чернігівської області вже виніс рішення щодо її заяви, визначивши, що ця справа не належить до його підсудності.

Із згаданих позовних заяв, поданих ОСОБА_11 за вказівкою ОСОБА_6 без підпису, жодна на цього розподілена не була.

ОСОБА_11 23.09.2021 за вказівкою ОСОБА_6 подала ще декілька заяв до канцелярії Чернігівського окружного адміністративного суду від ВК «Лутава» та від свого власного імені. Вони також не були розподілені на суддю ОСОБА_6 .

О 13:55 23.09.2021 ОСОБА_6 написав ОСОБА_11, що на нього позовні заяви не були розподілені, і сказав чекати 1 листопада, тоді точно пощастить. Крім цього, ОСОБА_6 уточнив о 15:44, чи всі позовні заяви підписані. На це ОСОБА_11 о 15:45 відповіла, що всі підписала, позови були від її імені, а не від ВК «Лутава». О 15:46 ОСОБА_6 написав їй, що позовні заяви подані неправильно, значить, завтра зранку можна спробувати подати від ВК «Лутава», і це буде правильно. О 15:46 ОСОБА_6 зазначив про необхідність видалення повідомлень.

ОСОБА_11 24.09.2021 за вказівкою ОСОБА_6 подала ще декілька заяв до канцелярії Чернігівського окружного адміністративного суду.

Об 11:06 24.09.2021 ОСОБА_6 поцікавився у ОСОБА_11, чи подала вона заяви, на що вона відповіла об 11:08, що поки що ні, зараз буде їхати роздруковувати позови. ОСОБА_6 відповів об 11:08 та побажав удачі, нагадав про потребу видалити листування.

ОСОБА_6 24.09.2021 написав ОСОБА_11 через месенджер о 13:31, що вітає, оскільки є « НОМЕР_1 », сказав записати номер і видалити листування. О 13:36 ОСОБА_6 цікавився, чи позовні заяви підписані сьогодні, на що ОСОБА_11 відповіла о 13:37 ствердно. О 13:37 ОСОБА_6 написав, що чекає квитанцію з ухвалою господарського суду. ОСОБА_11 о 13:37 відповіла, що оплатить сьогодні. О 13:38 ОСОБА_11 написала повідомлення ОСОБА_6 із питанням про те, як долучити клопотання та квитанцію про оплату. ОСОБА_6 відповів о 13:38, що слід заносити лише з ухвалою, і поцікавився, чи є ухвала у ОСОБА_11 . О 13:39 ОСОБА_11 відповіла, що дізнається, чи прислали ухвалу, а о 13:39 побажала ОСОБА_6 гарного дня. ОСОБА_6 відповів о 13:39: «Взаимно. Он уже хорош) Удаляемся».

Одна з поданих ОСОБА_11 позовних заяв була розподілена системою автоматизованого розподілу справ судді ОСОБА_6, а саме № 620/12041/21. ОСОБА_11, виконуючи його вказівку, 27.09.2021 подала до канцелярії Чернігівського окружного адміністративного суду квитанцію про оплату судового збору та ухвалу господарського суду Чернігівської області, яку було отримано на виконання вказівок ОСОБА_6

ОСОБА_6 28.09.2021 о 10:23 запитав у ОСОБА_11, чи зручно їй розмовляти. Після позитивної відповіді о 10:31 ОСОБА_6 зателефонував їй та запропонував зустрітись, коли їй буде зручно. О 14:37 ОСОБА_11 написала, що звільнилась і може зустрітись. ОСОБА_6 повідомив, що чекатиме її за адресою: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_11 та ОСОБА_6 28.09.2021 зустрілись приблизно о 14:57 за вказаною адресою. Під час зустрічі ОСОБА_6 повідомив їй подальшу процедуру розгляду поданої позовної заяви, зазначив, що остаточне рішення буде приблизно через місяць і висловив прохання про надання йому авансу у вигляді половини раніше обумовленої суми, тобто 10 000 доларів США, що на 28.09.2021 згідно з офіційним курсом НБУ становило 266 556 грн, пояснюючи це придбанням автомобіля. ОСОБА_6 попросив передати вказану суму до 08.10.2021, а також 29.09.2021 подати до канцелярії клопотання про уточнення вимог позовної заяви.

ОСОБА_11 05.10.2021 о 12:44 домовилась із ОСОБА_6 про зустріч, під час якої о 13:46 цього ж дня біля монумента у вигляді літака, що на перехресті вул. Курсанта Єськова та вул. Льотної в м. Чернігові, ОСОБА_11 повідомила, що наразі може передати ОСОБА_6 лише 7 000 доларів США, що на вказану дату згідно з офіційним курсом НБУ становило 186 005 грн, а решту 3 000 доларів США вона дасть пізніше. ОСОБА_6 погодився на цю пропозицію, сказавши: «Давайте, сколько есть».

ОСОБА_6 07.10.2021 об 11:39 через месенджер написав ОСОБА_11, що завтра в обід від`їжджає до м. Києва. ОСОБА_11 відповіла о 11:53, що може зустрітись через 2-3 години. ОСОБА_6 відповів об 11:53: «Ок». Об 11.54 написав: «До встречи». О 14:33 ОСОБА_6 написав ОСОБА_11, що може зустрітись зараз біля літака або вже після 17:00. О 14:47 ОСОБА_6 уточнив у ОСОБА_11, коли їй зручніше. ОСОБА_11 відповіла о 14:52, що може зустрітись через 20 хвилин. ОСОБА_6 написав, що почекає.

Зустріч ОСОБА_6 та ОСОБА_11 відбулась 07.10.2021 о 15:24 на стоянці поруч із монументом у вигляді літака, що на перехресті вул. Курсанта Єськова та вул. Льотної в м. Чернігові. Під час цієї зустрічі ОСОБА_6 сів на заднє сидіння (праворуч) автомобіля ОСОБА_11 марки «Ніссан» моделі «Х-Трейл», д.н.з. НОМЕР_2 ., і передав ОСОБА_11 білий пакет, до якого вона поклала раніше обумовлену частину неправомірної вигоди у розмірі 7 000 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ на 07.10.2021 становило 184 450 грн, і віддала пакет ОСОБА_6 . Під час розмови ОСОБА_6 повідомив, що якщо не буде відзивів на позовну заяву, то орієнтовно через місяць він зможе винести необхідне заявнику рішення. Якщо ж буде відзив від відповідача, то винесення рішення ще може затягнутися на місяць. Після цього ОСОБА_6 вийшов з автомобіля.

О 20:48 01.11.2021 між ОСОБА_6 та ОСОБА_11 відбулась розмова, під час якої ОСОБА_6 запропонував їй зустрітись у середу, 03.11.2021, щоб він пояснив, який документ потрібно буде написати і подати до канцелярії Чернігівського окружного адміністративного суду. Також ОСОБА_6 сказав, що у четвер, 04.11.2021, її питання може бути вирішено.

Надалі, 03.11.2021 о 15:23, біля будівлі КП «Чернігівводоканал», навпроти Чернігівського окружного адміністративного суду за адресою: м. Чернігів, вул.Київська, 23, ОСОБА_6 сів на заднє сидіння (праворуч) автомобіля марки «Ніссан» моделі «Х-Трейл», д.н.з. НОМЕР_2, за кермом якого була ОСОБА_11 . Під час розмови ОСОБА_6 передав їй непідписану заяву про розгляд справи №620/12041/21 на підставі наявних у ній доказів і пояснив, що потрібно буде підписати і подати в канцелярію, у четвер він зможе винести рішення у вказаній справі. ОСОБА_11 відповіла, що 03.11.2021 вже не встигне, бо канцелярія працює до 15:00, і сказала, що подасть на наступний день, 04.11.2021. Після цього ОСОБА_6 сказав, що у п`ятницю буде рішення суду у справі. ОСОБА_6 запитав у ОСОБА_11, чи встигне вона підготуватись, натякаючи на необхідність передачі решти неправомірної вигоди в сумі 13 000 доларів США. ОСОБА_11 відповіла, що краще в наступний понеділок чи вівторок, тобто 08.11.2021 09.11.2021, на що ОСОБА_6 погодився.

ОСОБА_6 05.11.2021 о 14:53 через месенджер написав ОСОБА_11, що у справі відсутні нотаріально засвідчене пояснення про те, що ніхто нічого не підписував, і адвокатський запит та відповіді на нього. Після цього ОСОБА_11 пересилала ОСОБА_6 фото частини згаданих документів о 15:07 та 15:54, а потім передзвонила йому. Під час розмови ОСОБА_11 повідомила, що має вказані документи, і запитала, яким чином передати їх ОСОБА_6, а саме особисто чи подати до канцелярії Чернігівського окружного адміністративного суду. ОСОБА_6 сказав подати їх до канцелярії. ОСОБА_11 запитала, чи «рухається» вівторок, натякаючи на перенос зустрічі, на якій має передати ОСОБА_6 іншу частину неправомірної вигоди, на що ОСОБА_6 сказав, що він постановить ухвалу у справі за позовом ВК «Лутава» у понеділок, зустріч переносити не треба.

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду ОСОБА_6 09.11.2021 через месенджер повідомив ОСОБА_11 про те, що рішення суду готове та вона може його отримати у секретаря під особистий підпис.

Після отримання ухвали суду ОСОБА_6 та ОСОБА_11 домовились зустрітись близько 16:30 поблизу будинку по АДРЕСА_3 .

Орієнтовно о 16:40, перебуваючи в автомобілі марки «Ніссан» моделі «Х-Трейл», д.н.з. НОМЕР_2, за кермом якого була ОСОБА_11, ОСОБА_6, усвідомлюючи протиправність своїх дій та діючи на виконання свого злочинного плану, одержав від неї другу частину раніше обумовленої неправомірної вигоди в сумі 13 000 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ на 09.11.2021 становило 339 326 гривень.

Таким чином, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Вказані дії ОСОБА_6 кваліфіковані за ч.3 ст.368 КК України, тобто одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи дій з використанням наданого їй службового становища.

Зміст укладеної угоди про визнання винуватості.

Судом встановлено, що начальник першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_14 (далі прокурор САП ОСОБА_14 ) 27.06.2022 уклав угоду про визнання винуватості з підозрюваним (на час укладення угоди) ОСОБА_6, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, за участі захисника - адвоката ОСОБА_7 (том 1 аркуші 39-51).

За змістом угоди формулювання підозри та правова кваліфікація дій ОСОБА_6 з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, відповідають формулюванню та кваліфікації, наведеним в обвинувальному акті у кримінальному провадженні № 52021000000000435 від 09.09.2021, складеному та затвердженому 27.06.2022.

В угоді про визнання винуватості зазначено істотні обставини, які враховані прокурором при вирішенні питання про її укладення, а саме: ступінь та характер сприяння ОСОБА_6 у кримінальному провадженні щодо нього, зокрема, надання ним детальних та правдивих показань, беззаперечне визнання своєї винуватості в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, належна процесуальна поведінка тощо; характер і тяжкість вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, спричинення шкоди внаслідок його вчинення лише державним інтересам; особу підозрюваного ОСОБА_6, який раніше не судимий, характеризується позитивно, має на утриманні двох малолітніх дітей: доньку ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_4, з 24.02.2022 добровільно прийнятий на військову службу до Збройних Сил України, де приймає активну участь у відсічі військової агресії російської федерації, у тому числі у виконанні особливо важливих завдань військового керівництва; наявність суспільного інтересу в швидкому досудовому розслідуванні та судовому провадженні, яке забезпечить справедливе, своєчасне та невідворотне покарання ОСОБА_6 за вчинення корупційного кримінального правопорушення та забезпечить можливість подальшого проходження ОСОБА_6 військової служби в Збройних Силах України та його участь у захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, а також наявність суспільного інтересу в запобіганні повторного вчинення кримінального правопорушення як підозрюваним, так і іншими особами.

Водночас в угоді міститься інформація про повне та беззастережне визнання ОСОБА_6 винуватості у вчиненні кримінального правопорушення в обсязі повідомленої йому підозри та зобов`язання беззастережного визнання своєї винуватості у такому ж обсязі в судовому провадженні.

Поряд зцим,в угодізазначено,що обставинами,які пом`якшуютьпокарання ОСОБА_6 згідно зіст.66КК України,є щирекаяття таактивне сприяннярозкриттю злочину.Крім цього,зазначено,що обставиною,яка пом`якшуєпокарання ОСОБА_6 відповідно доч.2ст.66КК Українисудомможе бутивизнане проходженняним військовоїслужби таособиста участьу забезпеченні оборони України, захисті безпеки населення та інтересів держави від військової агресії російської федерації проти України.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_6, згідно зіст. 67 КК України, на досудовому розслідуванні не встановлено.

Відповідно до вимог ст. 472 КПК України сторони узгодили покарання, яке підлягає призначенню ОСОБА_6 у разі затвердження угоди та на яке він надав згоду, засвідчивши її власним підписом: за ч.3 ст.368 КК України основне покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років, додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади в судових та правоохоронних органах строком 3 (три) роки, без конфіскації майна на підставі ст. 77 КК України.

Сторонами також узгоджено звільнення ОСОБА_6 на підставі ч.2 ст.75 КК України від відбування основного покарання з випробуванням. При цьому сторони угоди погодились спільно клопотати перед судомпри звільненні ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.ст.75,76 КК Українипро визначення тривалості іспитового строку 3 (три) роки, з покладенням обов`язків, відповідно до ст.76 КК України.

До тогож вугоді визначеніумови застосуванняспеціальної конфіскації.Так як частина одержаної підозрюваним ОСОБА_6 неправомірної вигоди у розмірі 7000 (сім тисяч) доларів США була ним витрачена, а відтак, не вилучена в ході кримінального провадження, сторони дійшли згоди про наступні умови застосування спеціальної конфіскації.

Відповідно до ч.2 ст.96-2 КК України спеціальній конфіскації у ОСОБА_6 підлягають грошові кошти в національній валюті, сума яких буде еквівалентна сумі 7000 (сім тисяч) доларів США за офіційним курсом Національного банку України станом на день ухвалення вироку, яким буде затверджено угоду про визнання винуватості.

Окрім зазначеного, ОСОБА_6 роз`яснено наслідки укладення та затвердження угоди, передбаченіст.473 КПК України, а також наслідки невиконання угоди. Сторонам також відомі обмеження, передбачені в ч.4 ст.394, ч.3 ст.424 КПК Українив частині оскарження вироку на підставі угоди про визнання винуватості в апеляційному та касаційному порядку.

Відповідні пункти угоди містять підписи ОСОБА_6, сама угода містить підписи сторін та захисника, що підтверджено ними у судовому засіданні.

Позиції учасників судового провадження щодо угоди.

Під час підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні №52021000000000435 від 09.09.2021 за обвинуваченням ОСОБА_6,прокурор САП ОСОБА_5 просив затвердити угоду про визнання винуватості, укладену з ОСОБА_6, зазначивши про її відповідність вимогам чинного законодавства, добровільність укладення, належність цього кримінального правопорушення до числа тих, щодо яких законом передбачена можливість укладення угод про визнання винуватості, а також про існування достатніх фактичних даних для визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Також прокурор зазначив, що умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб. Щодо визначеної угодою міри покарання прокурор вказав, що узгоджене покарання, на його думку, буде достатнім для досягнення цілей, передбачених уст.50 КК України, просив призначити ОСОБА_6 узгоджене покарання із застосуванням положень ст.75 КК України, звільнивши ОСОБА_6 від відбування основного покарання з випробуванням, зі встановленням іспитового строку 3 роки. При цьому прокурор просив покласти на ОСОБА_6 у відповідності до ст.76 КК України наступні обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Поряд з цим прокурор зауважив, що ініціатором укладення угоди про визнання винуватості була саме сторона захисту. До цього був проект угоди про співпрацю та проводились так звані робочі зустрічі стосовно викриття інших кримінальних правопорушень, однак у зв`язку із початком повномасштабного вторгнення рф до України, вказані домовленості не були реалізовані та втратили свою актуальність, а укладення самої угоди затягнулось в часі. В подальшому стороні обвинувачення стало відомо про те, що ОСОБА_6 мобілізувався до лав ЗСУ та служить там з початку повномасштабного вторгнення рф. Прокурор зауважив, що мобілізація ОСОБА_6 до лав ЗСУ не була умовою для укладення з ним угоди, це цілком його рішення, прийняте добровільно. В той же час, ОСОБА_6 за час несення військової служби приймав активну участь у бойових зіткненнях, евакуації населення, захисті Держави, що стверджується матеріалами досудового розслідування. Всі ці обставини були враховані стороною обвинувачення, до того ж взято до уваги його процесуальну поведінку, зокрема відсутність претензій щодо виконання ним процесуальних обов`язків та в результаті чого стороною обвинувачення було укладено угоду з ОСОБА_6 про визнання винуватості.

Прокурор зазначив, що ОСОБА_6 обвинувачується в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи дій з використанням наданого їй службового становища, при цьому вимагання ним неправомірної вигоди встановлено не було. Ініціативва про передачу неправомірної вигоди виходила саме від ОСОБА_6, що він і підтвердив в своїх показаннях, наданих в судовому засіданні та під час укладення угоди про визнаання винуватості.

Водночас прокурор наголосив, що у зв`язку з тим, що частина одержаної ОСОБА_6 неправомірної вигоди у розмірі 7000 (сім тисяч) доларів США була ним витрачена, а відтак не вилучена в ході кримінального провадження, відповідно до ч.2 ст.96-2 КК України, необхідно конфіскувати у ОСОБА_6 у порядку спеціальної конфіскації грошові кошти у сумі 255980грн20коп., яка еквівалентна сумі 7000 доларів США за офіційним курсом Національного банку України станом на час розгляду (36,5686грн./1долар США). Прокурор зазначив, що враховуючи сучасні реалії, встановлювати строк виконання не є доцільним, оскільки спеціальна конфіскація буде виконана в порядку виконавчого провадження. Сумнівів у виконанні спеціальної конфіскації прокурор не має, тому додаткових гарантій її виконання на його думку встановлювати не потрібно.

Щодо накладеного у кримінальному провадженні арешту майна ОСОБА_6, згідно ухвали слідчого судді від 16.11.2021 у справі № 991/7731/21, прокурор просив його скасувати.

Стосовно арешту, накладеного на речі та документи, вилучені під час проведення обшуку 09.11.2021 у приміщенні Чернігівського окружного адміністративного суду за адресою: м.Чернігів вул. Київська, 23, які згодом були долучені до матеріалів кримінального провадження в якості речових доказів, прокурор просив накладений ухвалою слідчого судді від 16.11.2021 у справі № 991/7669/21 арешт на вказане майно скасувати, а саме майно повернути Чернігівському окружному адміністративному суду.

Щодо вилучених під час затримання ОСОБА_6 в порядку ст.208 КПК України грошових коштів в сумі 13000 (тринадцять тисяч) доларів США та на які ухвалою слідчого судді від 16.11.2021 (справа № 991/7659/21) накладено арешт, прокурор просив скасувати арешт вказаних грошових коштів, а самі кошти повернути Національному антикорупційному бюро України.

Документи, долучені до матеріалів кримінального провадження прокурор вважав за необхідне залишити в матеріалах кримінального провадження.

Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні повідомив, що в повному обсязі розуміє характер обвинувачення та погоджується із його формулюванням, яке відповідає формулюванню підозри, зазначеному в угоді, повністю та беззастережно визнає свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні та щиро розкаюється, просить суд затвердити угоду. При цьому обвинувачений зазначив, що він цілком розуміє, що має право на повний судовий розгляд, у якому прокурор має довести усі обставини кримінального правопорушення, а також, що він під час такого розгляду має право мовчати, допитувати свідків обвинувачення, подавати клопотання про виклик свідків і подавати докази, що свідчать на його користь. Проте, все одно обвинувачений просив суд затвердити укладену з прокурором угоду. При цьому зазначив, що повністю усвідомлює вид покарання, узгодженого в угоді про визнання винуватості, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього, у разі її затвердження. Крім цього, обвинувачений ОСОБА_6 повідомив, що укладення угоди про визнання винуватості є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6, адвокат ОСОБА_7 зазначила, що ОСОБА_6 визнав вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні, вчиненому за обставин, викладених в формулюванні обвинувачення ОСОБА_6, вказані обставини розповів та підтвердив в судовому засіданні, щиро розкаюється, окрім того, стороною захисту було досягнуто згоди зі стороною обвинувачення на укладення угоди про визнання винуватості. Дійсно, як зазначив прокурор, до укладення цієї угоди була домовленість про сприяння розкриттю інших злочинів, однак у зв`язку із повномасштабним воєнним вторгненням рф на територію України, ці домовленості завершені не були та втратили свою актуальність. ОСОБА_6 з перших днів приймав участь у воєнних діях, евакуації населення, що підтверджують свідки, зокрема побратим ОСОБА_6 та волонтери, підтвердження цього є в матеріалах досудового розслідування. Захисник просить суд взяти вищезазначене до уваги та врахувати те, що на утриманні ОСОБА_6 перебуває його дружина ОСОБА_17, яка на даний час не працює та двоє малолітніх дітей, 2008р.н та 2012 р.н.

Поряд з цим захисник погодилася з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, зазначеного в обвинувальному акті та угоді про визнання винуватості. На її думку, укладена угода про визнання винуватості ОСОБА_6 відповідає суспільним інтересам, а встановлені обставини кримінального провадження націлені на швидке встановлення істини по справі. Також вказала, що брала участь в укладенні угоди, а тому вважає, що її умови в повному обсязі відповідають вимогам законодавства, її укладення є добровільним, а тому вона підлягає затвердженню. Узгоджену міру покарання із випробуванням захисник вважала достатньою для виправлення обвинуваченого.

До того ж, захисником ОСОБА_7 було заявлене клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_6, в якому вона просила застосований ОСОБА_6 запобіжний захід змінити в частині розміру застави, шляхом її зменшення з 998 800грн. до 278 800грн., а частину внесеної за ОСОБА_6 застави в сумі 720000грн, за погодженням із заставодавцем просила перерахувати на спеціальний рахунок НБУ на підтримку Збройних Сил України. Водночас захисник просила після ухвалення вироку на підставі укладеної угоди про визнання винуватості, частину раніше внесеної застави в розмірі 278800грн. повернути заставодавцю. Захисник надала заяву заставодавця ОСОБА_18, в якій останній зазначав, що ним було внесено за ОСОБА_6 на підставі ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 06.12.2021 у справі №991/7647/21 грошові кошти в сумі 998800грн. в якості застави. У разі ухвалення вироку на підставі угоди про визнання винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України та призначення йому узгодженого сторонами покарання, заставодавець ОСОБА_18 просив здійснити часткове перерахування внесених ним коштів у якості застави за ОСОБА_6, а саме 720000грн. на спеціальний рахунок НБУ для збору коштів на підтримку ЗСУ.

Заставодавець ОСОБА_18 в судовому засіданні підтвердив вищевказані обставини, зазначив, що підтримує подане захисником клопотання в повному обсязі та просить задовольнити, наслідки задоволення такого клопотання йому повністю зрозумілі.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав клопотання захисника ОСОБА_7, просив його задовольнити, зазначив, що за погодженням із заставодацем ОСОБА_18 вони вирішили перерахувати частину внесеної за нього застави в сумі 720000грн на спеціальний рахунок НБУ на підтримку обороноздатності України.

Прокурор ОСОБА_5 підтримав подане захисником ОСОБА_7 клопотання про зміну запобіжного заходу та просив суд змінити застосований до ОСОБА_6 відповідно до ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 06.12.2021 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 998800грн., шляхом зменшення її розміру до 278800грн, а грошові кошти в сумі 720000грн., передані в заставу, внести на спеціальний рахунок НБУ для цілей оборони України.

Окрім того, 08.07.2022 до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання від ОСОБА_11 (вх.№5623/22-вх) про долучення до матеріалів справи її заяви від 06.07.2022 та додатків до неї. У вказаній заяві ОСОБА_11 зазначає, що є заявницею у кримінальному провадженні №52021000000000435 від 09.09.2021, вона просить суд під час вирішення питання про затвердження угоди про визнавання винуватості звернути увагу на те, що понад 8 місяців вона не може отримати судове рішення, яке було видане обвинуваченим суддею ОСОБА_6 . На даний час нею подано апеляційну скаргу до Шостого адміністративного апеляційного суду, в якій вона оскаржує повторний розгляд справи №620/12041/21, який був призначений Чернігівським окружним адміністративним судом, оскільки рішення, яке було постановлене обвинуваченим суддею ОСОБА_6, було ним поміщено в «Чернетки» в Єдиній системі документообігу суду, у зв`язку з чим, рішенням зборів суддів було призначено повторний розгляд даної справи. Вважає, що дані розпорядження були видані поза межами закону. Протиправність вищевказаних дій були визнані і суддями Чернігівського окружного адміністративного суду, які винесли ухвали про самовідвід від повторного розгляду. На думку заявниці такі дії були спрямовані для уникнення покарання та за сприяння співробітників суду обвинуваченому ОСОБА_6 . У зв`язку з наведеним, на думку заявниці щире каяття обвинуваченого є лише спробою уникнення покарання. На підставі викладеного заявниця просить суд при вирішенні питання про затвердження угоди про визнання винуватості врахувати наявність в угоді дотримання усіх пунктів, визначених ст.470 КПК України, а особливо ч.4 ст. 470 КПК України.

Колегією суддів було поставлено на обговорення питання долучення вказаної заяви разом з додатками до матеріалів судового провадження та після з`ясування думки сторін, було ухвалено зазначені матеріали долучити до матеріалів судового провадження.

Мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання про відповідність угоди вимогамКПК Українита закону про кримінальну відповідальність і ухваленні вироку.

Суд встановив, що кримінальне провадження № 52021000000000435 від 09.09.2021 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України підсудне Вищому антикорупційному суду відповідно до положень ст. 33-1 КПК України.

До того ж, у криміальному провадженні № 52021000000000435 від 09.09.2021 за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч.3 ст.368 КК України відсутні підстави для закриття провадження відповідно до п.п.4-8,10 ч.1 або ч.2 ст.284 КПК України.

Відповідно дост.468 КПК Україниу кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості. За змістом п.9 ч.2ст.52 КПК Україниу разі укладення угоди про визнання винуватості участь захисника є обов`язковою та забезпечується з моменту ініціювання укладення угоди.

Як встановлено з пояснень сторін, угода про визнання винуватості була укладена за ініціативою сторони захисту, при участі захисника ОСОБА_7 .

Так, розглядаючи питання про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

У судовомузасіданні ОСОБА_6 на запитаннясуду пояснив, що повністю визнає вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, зазначив, що дійсно до нього звернулась через месенджер невідома особа, як в подальшому він дізнався це була співзасновник садівничого товариства «Лутава» ОСОБА_11, донька місцевого фермера, просила зустрітись. Під час зустрічі повідомила проблематику свого товариства та попросила консультацію як з неї вийти та чи можна це вирішити шляхом подання позовної заяви до юрисдикції Чернігівського окружного адміністративного суду, де працював ОСОБА_6, так як в господарському суді були питання щодо підсудності, про це їй хтось в усному порядку повідомив, що це не їх юрисдикція.

ОСОБА_6, повідомив ОСОБА_11, що може проконсультувати яким чином правильно це зробити, щоб позовна заява потрапила саме до нього. В подальшому ОСОБА_11 були виконані всі дії, як її проконсультував ОСОБА_6 та позовна заява потрапила до нього в провадження, а господарським судом, в той час вже було постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження за непідсудністю. Таким чином стало можливим розглянути справу в юрисдикції адміністративного суду. Так передбачає практика Верховного Суду, що у разі якщо є відмови в двох юрисдикціях щодо одного позову, таким чином справу розглядає адміністративний суд. Інші судді його суду вже приймали участь у розгляді даного провадження, тому не могли розглядати цю справу, а залишився тільки ОСОБА_6, який ще не брав участі у розгляді даної справи. Таким чином справа потрапила до нього. В подальшому на виконання вказівок ОСОБА_6 в месенджерах та при особистих зустрічах, ОСОБА_11 були подані всі необхідні докази для задоволення її позовних вимог. Оскільки відзиву на позовну заяву не було, то вважається, що позовні вимоги визнані іншою стороною. У зв`язку з чим, ОСОБА_6 було прийнято рішення у справі, рішення приймав одноособово, за прийняття даного рішення отримав неправомірну вигоду в розмірі 20000 доларів США. Першу частину неправомірної вигоди 7 тисяч доларів США встиг витратити до отримання другої частини. При отриманні другої частини неправомірної вигоди ОСОБА_6 був затриманий.

На запитання суду ОСОБА_6 додав, що під час однієї із зустрічей з ОСОБА_11 він запитав її: «На що ви розраховуєте?» та у відповідь отримав цифру, які не розчув, перепитав її і знову не розчув, тому запропонував надати йому наперед 50 %. На що ОСОБА_11 повідомила, що 50% із обумовленої суми вона надати не може та сказала, що в неї є 7. Так він зрозумів, що цифра була 20. У відповідь ОСОБА_6 сказав: «Давайте скільки є». ОСОБА_6 зауважив, що ініціатива виходила від нього. Хто саме і яку зустріч ініціював він не пам`ятає, оскільки ОСОБА_11 не проживає в м.Чернігів та була там лише під час відряджень, тому зустрічі були хаотичні.

На запитання суду ОСОБА_6 уточнив, що гроші були надані йому за те, щоб отримати позитивне рішення під його головуванням. Коли саме буде переданий залишок коштів, ніхто не обговорював. В подальшому, ОСОБА_6 зателефонував ОСОБА_11 та сказав, що рішення готове і можна його забрати. Потім, під час передачі ОСОБА_11 передала йому пакунок з грошима.

Окрім того, на запитання суду ОСОБА_6 зазначив, що ОСОБА_11 не відмовлялась від подачі позовної заяви, проте вона не має юридичної освіти, тому не знала процедурно як це правильно зробити, ОСОБА_6 її проконсультував з цих питань. На той час, після всіх відмов та повернень її позовних заяв, вірогідність того, що справа потрапить саме до ОСОБА_6 була більш висока, однак ОСОБА_11 не розуміла цієї процедури, тому хвилювалась, що хтось навмисно втручається в авторозподіл справ суду, щоб справа не дісталась ОСОБА_6 . Втім ОСОБА_6 її заспокоїв, що втручання немає.

Заслухавши показання ОСОБА_6, проаналізувавши зміст обвинувального акта від 27.06.2022 та угоди про визнання винуватості від 27.06.2022, дослідивши надані сторонами матеріали, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом встановлено, що укладена між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_6 (на час укладення угоди - підозрюваним) угода містить формулювання обвинувачення, яке прокурор вважав доведеним та його правову кваліфікацію із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Стороною обвинувачення дії ОСОБА_6 кваліфіковані за ч.3 ст.368 КК України, саме як одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи дій з використанням наданого їй службового становища.

Суб`єктзлочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, спеціальний, ним може бути тільки службова особа.

ОСОБА_6, згідно Указу Президента України від 18.05.2012 № 336/2012 був призначений на посаду судді Чернігівського окружного адміністративного суду строком на п`ять років. Указом Президента України від 17.04.2019 №148/2019 ОСОБА_6 призначений на посаду судді Чернігівського окружного адміністративного суду безстроково.

Відповідно до пункту 1 примітки дост.364 КК Українислужбовими особами устатті 368 цього Кодексує особи, які постійно здійснюють функції представників влади. Судову владу реалізовують судді (ч.2ст.1 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»). Службовими особами, які займають відповідальне становище, у статті368цього Кодексує зокрема судді (пункт 2 примітки дост.368 КК України). Отже, суддя згідно із наведеними нормами, є представником судової влади та службовою особою, що займає відповідальне становище.

Таким чином, ОСОБА_6 будучи суддею, здійснював функції представника судової влади, а отже, на час вчинення злочину, був службовою особою, яка займає відповідальне становище.

Об`єктивна стороназлочину,передбаченого ст.368КК Україниможе виражатисьу такихформах стосовнонеправомірної вигоди:1)прийняття пропозиції,обіцянки їїнадання;2)її одержання;3)прохання їїнадати. (за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища). Зокрема, одержаннянеправомірної вигоди передбачає будь-який спосіб її прийняття службовою особою особисто або через посередника. Відповідальність за одержання неправомірної вигоди настає тільки за умови, якщо службова особа одержала її за вчинення чи невчинення дій в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, або в інтересах третьої особи з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Таким чином службова особа розуміє, що неправомірна вигода пропонується, обіцяється або надається їй за дії або бездіяльність по службі, крім того, її умислом охоплюється усвідомлення того, що особа, яка передає винагороду, сприймає свої дії як пропозицію, обіцянку або надання неправомірної вигоди.

Докваліфікованих видівзлочину закон відносить прийняття пропозиції, обіцянки, одержання або прохання надати неправомірну вигоду: 1) у значному розмірі (ч. 2 ст. 368); 2) у великому розмірі; 3) вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище; 4) вчинене за попередньою змовою групою осіб; 5) вчинене повторно; 6) поєднане з її вимаганням (ч.3 ст. 368); 7) в особливо великому розмірі; 8) вчинене службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище (ч.4 ст. 368 КК України).

Зсуб`єктивної сторонизлочин може бути вчинений тільки з прямим умислом, тобто особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки та бажала їх настання та наявністю у особи корисливого мотиву та відповідної мети задовольнити інтереси самої службової особи чи третіх осіб. Інтелектуальний момент умислу службової особи повинен включати і усвідомлення того, що особою, яка пропонує, обіцяє або надає винагороду, остання сприймається як неправомірна вигода.

У обвинувальному акті та угоді про визнання винуватості описані обставини одержання ОСОБА_6 неправомірної вигоди від ОСОБА_11, за ухвалення ним, як суддею Чернігівського окружного адміністративного суду, судового рішення на її користь та ВК «Лутава» за позовною заявою, поданою нею до цього суду. Таким чином неправомірна вигода отримана ОСОБА_6 за вчинення ним, як службовою особою, яка займає відповідальне становище, в інтересах третьої особи обумовленої дії, з використанням наданого йому службового становища.

Використання службовою особою влади чи службового становища передбачає використання тих повноважень, якими службова особа наділена у зв`язку із зайняттям нею певної посади або здійсненням певної діяльності. Така особа діє в сфері своєї компетенції, вчиняє дії, які вона в принципі має повноваження вчиняти, перебуваючи на відповідній посаді.

Розглядаючи вказану позовну заяву одноособово, суддя ОСОБА_6 діяв як суд та керувавсяКАС України. До кола його повноважень (можливостей) входив в тому числі розгляд цієї адміністративної справи та ухвалення рішення суду. Дії, які ОСОБА_6 повинен був виконати за одержання неправомірної вигоди, входять до його компетенції та здійснювалися б в установленому порядку.

Таким чином, винесення рішення у справі на користь та в інтересах ОСОБА_11 та ВК «Лутава», ОСОБА_6 здійснювалось з використанням наданої йому влади та службового становища.

Так, зокрема, описані у обвинувальному акті та угоді обставини, які ОСОБА_6 підтвердив в судовому засіданні, свідчать про те, що після звернення ОСОБА_11 до ОСОБА_6 за консультаціями з приводу її звернення до суду з позовною заявою, ним було надано консультацію та зорієнтовано як правильно вчинити, щоб позовна заява потрапила саме до нього в провадження. Зазначені обставини свідчать про те, що такі дії вчинялись ОСОБА_6 з метою отримання неправомірної вигоди, поряд з цим, ОСОБА_6 було з`ясовано у ОСОБА_11 : «на що вона розраховує» та таким чином визначено обсяг неправомірної вигоди за вчинення ним як суддею, в інтересах ОСОБА_11 обумовлених дій, з використанням наданого йому службового становища.

Тобто ОСОБА_6 усвідомлював, що вигода надається саме за прийняття ним позитивного судового рішення по визначеній справі та є незаконною, що усвідомлювалось також і ОСОБА_11, яка таку вигоду надає. При цьому, ОСОБА_6 активно підтримував розмову з ОСОБА_11, мав повне розуміння, що обговорюється одержання ним неправомірної вигоди у сумі 20 тисяч доларів США, за яку він мав прийняти рішення в інтересах ОСОБА_11 та ВК «Лутава». Таким чином, ОСОБА_6 усвідомлював суспільну небезпечність вчинюваних дій, а також бажав їх вчинити, діяв з прямим умислом.

Як було встановлено, 09.11.2021 суддя Чернігівського окружного адміністративного суду ОСОБА_6, повідомив ОСОБА_11 про те, що рішення суду готове та після його отримання, о 16:40, перебуваючи в автомобілі марки «Ніссан» моделі «Х-Трейл», д.н.з. НОМЕР_2, за кермом якого була ОСОБА_11, ОСОБА_6, усвідомлюючи протиправність своїх дій та діючи на виконання свого злочинного плану, одержав від неї другу частину раніше обумовленої неправомірної вигоди в сумі 13 000 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ на 09.11.2021 становило 339 326 гривень, після чого був затриманий, в порядку ст.208 КПК України.

Отже, судом встановлено, що сформульоване в угоді, повідомленні про підозру та обвинувальному акті формулювання обвинувачення відображає істотні обставини цього кримінального провадження, яке відповідає формулі кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_6 . Зокрема, це виявляється у посяганні злочинної поведінки обвинуваченого на ті суспільні відносини, які становлять об`єкт інкримінованого кримінального правопорушення; його суб`єктності; спрямованості та реалізації умислу обвинуваченого; направленості мотиву та інших значущих для кваліфікації за ч.3 ст. 368КК Україниобставинах.

Таким чином, формулювання обвинувачення, зазначене в угоді, обставини, описані в обвинувальному акті, а також підтвердження обвинуваченим ОСОБА_6 цих обставин в судовому засіданні, дають можливість суду дійти висновку про існування фактичних підстав для визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_6 беззастережно визнає свою вину, підтвердив свою згоду на призначення узгодженого покарання, зазначив про цілковите розуміння своїх прав, передбачених ч.4ст.474 КПК України, наслідків укладення та затвердження угоди, характеру обвинувачення, щодо якого він визнав себе винним, виду покарання, що буде застосовано до нього, у разі затвердження угоди. Крім цього, обвинувачений ОСОБА_6 зазначив суду, що насильство, примус чи погрози з питань укладення угоди до нього ніхто не застосовував. Обіцянок, чи будь-яких інших обставин, не передбачених угодою, йому ніхто не надавав. Захисник ОСОБА_7 повідомила, що вона здійснювала захист обвинуваченого під час укладення угоди та повністю підтвердила зазначені її підзахисним обставини.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.469 КПК Україниугода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні, зокрема, щодо тяжких злочинів. Діяння, передбачене ч.3 ст.368 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6, згідно зіст.12 КК Україниналежить до тяжких злочинів, а за змістом примітки достатті 45 КК Україникримінальне правопорушення, передбаченестаттею 368 КК України, належить до корупційних.

Згідно з абз.2ст.469 КПК Україниугода про визнання винуватості може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

За змістом угоди, укладеної за участі ОСОБА_6 кримінальним правопорушення шкода завдана лише державним та суспільним інтересам.

Відповідно до змісту обвинувального акта потерпілі у цьому кримінальному провадженні відсутні.

Таким чином, з огляду на відсутність потерпілих та завдання шкоди вчиненим кримінальним правопорушенням лише державним та суспільним інтересам, вимог абз.2ст.469 КПК Українив угоді дотримано.

Кримінальний процесуальний закон зобов`язує прокурора при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості враховувати наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень, в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень (ст. 470 КПК України).

У рішенні від 29.04.2014 у справі «Natsvlishvili and Togonidze v.Georgia» Європейський суд з прав людини визначив, що не може бути нічого неналежного в самому процесі укладення угод щодо обвинувачень або міри покарання. У цьому зв`язку Суд дотримується думки, що угоди про визнання винуватості не лише надають такі вагомі переваги як прискорений розгляд кримінальних справ і зменшення навантаження на суди, прокурорів і адвокатів, але можуть також за умови їх правильного застосування стати успішним інструментом у боротьбі з корупцією та організованою злочинністю і сприяти скороченню кількості призначених покарань, а внаслідок цього і кількості ув`язнених (п.90).

За наведених обставин, на думку суду умови угоди відповідають інтересам суспільства. Затвердження угоди свідчить про оперативне здійснення судового провадження, яке забезпечить притягнення обвинуваченого до відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення, з метою виправлення останнього. Зазначене сприяє формуванню у суспільства антикорупційної правосвідомості та невідворотності покарання за вчинені правопорушення. Водночас, подана до суду заява ОСОБА_11 разом з додатками не спростовує такі висновки колегії суддів.

Суспільний інтерес при винесенні вироку на підставі угоди також полягає у скороченні часу розгляду даної категорії справ, яка не потребує дослідження доказів, а також, економії державних ресурсів, зменшенні навантаження на органи досудового розслідування та суди, які отримують більше часу на розкриття інших злочинів, розгляд їх в суді та забезпечення швидкого відшкодування заподіяних збитків.

Водночас варте уваги те, що ОСОБА_6 вчинив тяжкий корупційний злочин з прямим умислом та корисливим мотивом - отримання неправомірної вигоди для себе. Він вчинив усі дії, передбачені диспозицією згадуваної статті, отже злочин є закінченим.

Діями ОСОБА_6 завдано непоправну шкоду авторитету державної влади, зокрема її судовій гілці. Через дії обвинуваченого та інші схожі випадки суспільство сприймає судові органи як корумповані та упереджені. Корумпованість окремих суддів, яка широко висвітлюється у засобах масової інформації, поглиблює недовіру суспільства до судових органів в цілому.

У сучасних реаліях на суддів покладається обов`язок докладати усіх зусиль задля відновлення та підтримання необхідного рівня довіри до судової гілки влади. На противагу, ОСОБА_6 вчинено корупційний злочин, який підриває рівень довіри суспільства до справедливості, об`єктивності, безсторонності та непідкупності судових органів при вирішенні справ.

Поряд з цим варте уваги ставлення ОСОБА_6 до вчиненого, яке висловлене у ході підготовчого судового засідання та свідчить про засудження ним своєї поведінки, що розцінюється колегією суддів як одна із ознак щирого каяття у вчиненому.

Із досліджених судом у судовому засіданні обвинувального акта, угоди про визнання винуватості та пояснень сторін вбачається, що умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, нею не вирішується питання щодо майна третіх осіб.

Суд встановив, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Обґрунтованих підстав вважати протилежне судом не встановлено. Фактичні обставини, описані в обвинувальному акті та в угоді, підтвердження ОСОБА_6 цих обставин в судовому засіданні та визнання ним своєї вини у присутності захисника, дають можливість суду дійти висновку про існування підстав для визнання винуватості обвинуваченим.

Отже, підстави для відмови у затвердженні зазначеної вище угоди відсутні, остання відповідає вимогам кримінального та кримінального процесуального закону, а тому підлягає затвердженню.

До того ж, на думку колегії суддів, було б недоцільним застосовувати загальний порядок кримінального провадження до обвинуваченого ОСОБА_6, враховуючи беззаперечне визнання ним своєї вини. На переконання суду, характер та тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, особа винного, його ставлення до вчиненого, поведінка під час судового розгляду вказує на його бажання виправитись, тому укладена угода не суперечить суспільним інтересам чи очікуванням.

Призначення покарання.

За загальним правилом, домовленості сторін угоди при узгодженні покарання не мають виходити за межі загальних та спеціальних засад призначення покарання, встановлених законом України про кримінальну відповідальність.

Зі змісту угоди вбачається, що сторони узгодили покарання, яке підлягає призначенню ОСОБА_6 у разі затвердження угоди, зокрема за ч.3 ст. 368 КК України основне покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років, додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади в судових та правоохоронних органах строком 3 (три) роки, без конфіскації майна на підставі ст. 77 КК України. Поряд з цим, сторонами узгоджено звільнення ОСОБА_6 на підставі ч.2 ст.75 КК України від відбування основного покарання з випробуванням. При цьому сторони угоди погодились спільно клопотати перед судомпри звільненні ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.ст.75,76 КК Українипро визначення тривалості іспитового строку 3 (три) роки, з покладенням обов`язків, відповідно до ст.76 КК України.

Варто зазначити, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Воно має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами (частини 1 та 2ст.50 КК України).

Відповідно до ч.5ст.65 КК Україниу випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

Із наведеного вбачається, що суд, використовуючи право дискреції, має призначити конкретній особі за конкретний злочин максимально індивідуалізоване покарання. Це право охоплює повноваження суду, надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. При цьому суд зазначає, що виключно каральний підхід при призначенні покарання є неефективним для розв`язання проблем запобігання злочинності, зокрема й корупційної.

Суд не вбачає будь-яких привілеїв для обвинуваченого ОСОБА_6, який досяг угоди із стороною обвинувачення, оскільки таку угоду укладено без жодного примусу лише за бажанням сторін та яка спрямована на вирішення завдань кримінального провадження, визначенихст. 2 КПК України.

Відтак суд вважає, що укладена угода відповідає нормамКК Українита інтересам суспільства й в частині узгодженого покарання, яке відповідає загальним засадам призначення покарання, є пропорційним та достатнім, сторони узгодили покарання у межах, встановлених санкцією статті Особливої частиниКК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, та забезпечить досягнення мети його застосування.

Суд бере до уваги відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_6, його позитивні характеристики, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та враховує ці обставини як такі, що згідно з ч. 1ст.66 КК Українипом`якшують покарання.

Крім цього, суд відповідно до ч.2ст.66 КК Українивизнає обставинами,що пом`якшуютьпокарання проходження ОСОБА_6 військової служби,що стверджуєтьсяВитягом знаказу командиравійськової частини НОМЕР_3 майором ОСОБА_19 від 01.04.2022№37та особистуучасть у забезпеченні оборони України, захисті безпеки населення та інтересів держави від військової агресії російської федерації проти України.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_6, згідно зіст. 67 КК України, на досудовому розслідуванні не встановлено.

Водночас судом враховується позитивна посткримінальна поведінка ОСОБА_6, яка свідчить про те, що він критично переоцінив свої дії, внаслідок чого в нього відбулись суттєві позитивні зміни соціальних орієнтирів, що знижує рівень його соціальної небезпечності; відсутність обставин, що обтяжують покарання; дані про особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, характеризується позитивно, має на утриманні дружину ОСОБА_17, та двоє малолітніх дітей 2008р.н. та 2012 р.н.

Обговорюючи питання щодо звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, суд враховує зміст ч.2ст.75 КК України, в якій зазначено, що суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.

При цьому, за ч.3ст.75 КК Україниу випадках, передбачених ч. 1, 2 цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом. Відповідно до ч. 4ст.75 КК Українитака тривалість може становити від одного до трьох років.

Згідно з ч.6ст.368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №203/378/17 та від 29.11.2018 у справі № 761/6774/16-к міститься посилання на постанову Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.12.2015, № 13 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод», в п.12 якої зокрема зазначено, що «чинніККі КПК регулюють два різновиди звільнення від відбування покарання з випробуванням: 1) загальний - коли вимагається встановлення можливості виправлення засудженого без відбування покарання; 2) спеціальний - у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання винуватості, для укладення якої з`ясування питань, визначених у ч.1ст.75 КК України, не є обов`язковим. У зв`язку з чим, якщо ж сторони узгодили покарання та досягли домовленості щодо звільнення підозрюваного/обвинуваченого від його відбування з випробуванням, відповідно до ч.2,3ст.75 КК Українисуд зобов`язаний прийняти рішення про таке звільнення у випадку затвердження угоди про примирення або визнання винуватості за наявності сукупності таких умов: 1) сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років; 2) узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням; 3) угода відповідає чинному законодавству та підстави для відмови в її затверджені, визначеніКПК(пункти 1-6 ч.7ст.474 КПК України), відсутні».

Отже, на підставі ч. 2ст. 75 КК України(яка є спеціальним випадком щодо загального, передбаченого ч. 1ст. 75 КК України) суд вважає за можливе у випадку затвердження угоди про визнання винуватості звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням шляхом встановлення іспитового строку, в тому числі у разі його засудження за корупційне кримінальне правопорушення.

До того ж необхідно додатково зазначити наступне.

Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у контексті порушеньстатті 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободсформувала один із основоположних аспектів верховенства права - вимога щодо юридичної визначеності. Так, ЄСПЛ зазначає, що визначення правопорушень та покарань за їхнє вчинення має міститися у кримінальному законі та бути чітко визначеними. До «закону» передбачено вимоги до його якості - він має бути доступним та передбачуваним. Однак, як би чітко не було сформульовано правове положення, неминучим є елемент судового тлумачення.

Дотримання принципу верховенства права можливе за умови застосування судами законодавчого акта, який відповідає критерію «якості закону». Стосовно зазначеного критерію у пункті 11 та пункті а) основних висновків та рекомендацій Висновку № 11 (2008) Консультативної Ради європейських судів до уваги Комітету Міністрів ради Європи «Щодо якості судових рішень» зазначено про те, що до числа зовнішніх показників, від яких залежить якість судового рішення відноситься, зокрема, якість законів (зокрема, чіткість у змісті законів).

Конституційний Суд України наголошував на важливості вимоги визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005).

Незважаючи на те, що корупція є однією з основних загроз національній безпеці України, протидія корупції має здійснюватися виключно правовими засобами з дотриманням конституційних принципів та приписів законодавства, ухваленого відповідно до Конституції України(абзац четвертий пункту 2.2рішення Конституційного суду України № 1-р/2019 від 26 лютого 2019 року).

Разом з тим, не в залежності від рівня юридичної досконалості застосування законодавчими органами засобів законодавчої техніки під час внесення змін в законодавство, що має наслідком виникнення неоднозначної практики застосування судами одних і тих же норм закону, суддя під час відправлення правосуддя зобов`язаний керуватися принципом верховенства права (ст. 129 Конституції України). Крім того, відповідно до частини першої статті 8 Основного Закону в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до положеньст. 8 КПК Україникримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Солдатенко проти України" (Soldatenko v. Ukraine) від 23 жовтня 2008 року зазначив, що, коли йдеться про позбавлення свободи, надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності, а також наголосив, що пункт 1статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року не просто відсилає до національного закону, але також стосується "якості закону", вимагаючи від закону відповідності принципові верховенства права; при цьому "якість закону" означає, що у випадку, коли національний закон передбачає можливість позбавлення свободи, такий закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні - для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля (пункт 111).

Разом з тим, судова практика щодо можливості застосування ч.2ст.75КК Українидо осіб, які вчинили корупційні злочини, є неоднозначною. Суди України використовують у даному питанні дві позиції: 1) заборона є абсолютною, і звільняти від відбування покарання осіб, які вчинили корупційний злочин, суд не може; 2) суд не може звільняти від відбування покарання осіб, які вчинили корупційний злочин, лише при ухваленні «класичного» обвинувального вироку у кримінальному провадженні, що розглядається в загальному порядку, але не у провадженні на підставі угод. У провадженні на підставі угод суд може звільнити від відбування покарання з випробуванням.

Існування двох протилежних позицій у судовій практиці зумовлене саме відповідним рівнем юридичної досконалості застосування законодавчими органами засобів законодавчої техніки під час внесення змін в законодавство.

Із примітки дост.45 КК Українивбачається, що кримінальне правопорушення, передбаченест.368 КК України, віднесене до корупційних кримінальних правопорушень. Зміст ч.1ст.75 КК Українимістить обмеження права суду на ухвалення рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у разі засудження особи за корупційне кримінальне правопорушення. Зміни, які передбачають таке обмеження, були внесені лише у частину першу цієїстатті Законом України «Про Національне антикорупційне бюро України»в редакції № 1698-VII від 14.10.2014.

Водночас, ч.2 ст.75 КК України такого обмеження не містить, та діє до тепер в редакції, чинній на момент внесення таких змін.

Внесення у кримінальний закон обмеження «крім корупційних злочинів» в розділи, які регулюють питання звільнення від кримінальної відповідальності та звільнення від покарання та його відбування (ст.45,46,47,48,74,75,79,81 КК України) має чітко виражений характер, який очевидно свідчить про цілеспрямованість та конкретність таких обмежень саме в тих випадках, які мав на меті законодавець.

З урахуванням зазначеного вище, колегія суддів вважає, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, слід трактувати на користь особи.

Так, кримінальний процес розрізняє загальний порядок розгляду кримінального провадження та особливі порядки, серед яких, зокрема, кримінальне провадження на підставі угод, порядок здійснення якого регламентованийГлавою 35 КПК України.

Частини 1 та 2статті 75 КК Українирегулюють різні порядки розгляду кримінального провадження. На користь такого висновку свідчить дублювання однієї з умов ч. 1, зокрема «сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років» в ч. 2 зазначеної статті. Якби діяла умова, що всі вимоги ч. 1 поширюються на випадки, передбачені ч. 2, то не було б потреби у частковому повторенні умов, за яких застосовується звільнення від відбування покарання.

За таких підстав, колегія суддів дійшла висновку, що частина 2ст.75 КК Українизастосовується виключно до цього особливого порядку, про що свідчить її безпосередній зміст та зазначення у ній умов, за яких суд має прийняти це рішення.

Враховуючи таку вибіркову позицію законодавця щодо внесення обмежень, які пов`язані із засудженням за корупційні кримінальні правопорушення, відсутність рішення чи роз`яснення чинної вищої судової інстанції України, які б забезпечили однакове застосування даних правових норм, заборону розширеного тлумачення чи аналогії кримінального закону, колегія суддів дійшла переконання про можливість застосування ч.2ст.75 КК Україниу випадку затвердження угоди про визнання винуватості щодо ОСОБА_6 .

Крім того, необхідно враховувати й вимогист. 5 КК України, згідно з якою новий закон має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, якщо він скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

З цих підстав суд вважає, за можливе звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням у порядку, передбаченому ч. 2ст. 75 КК України.

Санкція ч.3ст.368КК Українипередбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

Згідно ч.2 ст.52 КК України додатковим покаранням є зокрема конфіскація майна. Покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.

Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

Водночас сторонами було узгоджене покарання без призначення передбаченого санкцією ч.3 ст.368 КК України додаткового покарання у виді конфіскації майна.

У частині непризначення додаткового покарання у виді конфіскації майна суд враховує зміст санкції ч.3ст. 368 КК України, згідно з якою воно є альтернативним.

При цьому, суд також враховує вимогист.77 КК Українита роз`яснення, які містяться в абз. 5 п. 9постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003, відповідно до яких суди позбавлені законних підстав для призначення конфіскації майна при звільненні особи від відбування основного покарання з випробуванням.

Тому, суд не застосовує додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне застосувати звільнення від відбування покарання в виді позбавлення волі з реальним виконанням додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю. При цьому, суд не застосовує додаткове покарання у вигляді конфіскації майна. Водночас, вважає за необхідне покласти на ОСОБА_6 обов`язки, передбаченіст. 76 КК України.

Отже, із урахуванням цього у суду є достатні підстави вважати, що узгоджене сторонами покарання за своїм видом та розміром відповідає загальним засадам призначення покарання.

Щодо можливості виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань.

Згідно з п.7 угоди про визнання винуватості, укладеної між ОСОБА_6 та прокурором ОСОБА_14 сторони відповідно до ч.2 ст.96-2 КК Україниузгодили застосування спеціальної конфіскації до грошових коштів, належних ОСОБА_6, сума яких в національній валюті буде еквівалентна сумі 7000 (сім тисяч) доларів США за офіційним курсом Національного банку України станом на день ухвалення вироку, яким буде затверджено угоду про визнання винуватості, що відповідає вартості частини грошових коштів, одержаних ОСОБА_6 внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3ст.368 КК України, яка була ним витрачена, а відтак не вилучена в ході кримінального провадження.

Обвинувачений підтвердив можливість виконання взятих на себе зобов`язань згідно з угодою, суд не встановив об`єктивних перешкод до зазначеного.

Також обвинувачений ОСОБА_6 вказав, що визначене в угоді про визнання винуватості покарання є для нього зрозумілим, посильним для виконання, кошти які підлягають спеціальній конфіскації він має можливість сплатити із власних заощаджень чи позичених коштів. Обвинувачений надав згоду на призначення узгодженого в угоді покарання.

Колегія суддів вважає, що з огляду на зміст наданих у підготовчому судовому засіданні пояснень, спеціальній конфіскації у ОСОБА_6 підлягають грошові кошти в національній валюті, сума яких є еквівалентною на день ухвалення вироку сумі 7000 (сім тисяч) доларів США, тобто 255980грн. 20коп.(36,5686грн./1долар США).

Щодо відсутності фактичних підстав для визнання винуватості.

Відсутності фактичних підстав для визнання винуватості ОСОБА_6, колегією суддів не встановлено.

З урахуванням вищенаведених обставин колегія суддів констатує, що укладена у цьому кримінальному проваджені угода про визнання винуватості відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства та закону України про кримінальну відповідальність.

Також колегією суддів не встановлено підстав для відмови в її затвердженні, передбачених ч.7 ст. 474 КПК України, а відтак досліджена угода про визнання винуватості підлягає затвердженню шляхом ухвалення вироку та призначення обвинуваченому узгодженого угодою покарання.

Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку на підставі угоди.

Цивільний позов у цьому кримінальному провадженні не заявлявся.

Викривач у кримінальному провадженні відсутній.

Запобіжний захід.

У резолютивній частині вироку зазначаються рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили (п. 2 ч. 4ст. 374 КПК України).

Встановлено, що ухвалою Вищого антикорупційного суду від 15.11.2021 у справі №991/7647/21 щодо ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді застави у вигляді 336 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 762720грн.(сімсот шістдесят дві тисячі сімсот двадцять гривень), з покладенням на ОСОБА_6 обов`язків, визначених п.п.1, 2,3,4,8 ч.5 ст.194 КПК України.

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 06.12.2021 ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.11.2021 скасовано, постановлено нову ухвалу, якою клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_20, погоджене прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_5, про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задоволено. Застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 днів, тобто до 03.02.2022 включно, із можливістю внесення застави у розмірі 998 800 (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч вісімсот) гривень, що відповідає 440 розмірам прожиткових мінімумів для працездатних осіб. У разі внесення застави покладено на підозрюваного ОСОБА_6 обов`язки, визначені п.п.1,2,3,4,8 ч.5ст.194 КПК України.

Заставодавцем ОСОБА_18 внесено кошти в сумі 998800грн, в якості застави за ОСОБА_6 на рахунок Вищого антикорупційного суду (копії квитанцій від 18.11.2021 №67, від 18.11.2021 №6173355211 та від 07.12.2021 №4), /а.с.225-227, том 1/.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01.02.2022, продовжено підозрюваному ОСОБА_6 строк дії обов`язків, визначених п.п.1,2,3,4,8 ч.5ст.194 КПК України на два місяці, тобто до 01.04.2022 включно.

В подальшому строк дії обов`язків, визначених п.п. 1,2,3,4,8 ч.5ст.194 КПК України ОСОБА_6 не продовжувався.

Таким чином запобіжний захід у вигляді застави щодо ОСОБА_6 діє по цей час.

Поряд з цим, під час підготовчого судового засідання захисником обвинуваченого ОСОБА_6 адвокатом ОСОБА_21 заявлене клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_6, шляхом зменшення розміру застави до 278800грн, та про зарахування за погодженням із заставодавцем, частини внесених коштів в якості застави за ОСОБА_6 у розмірі 720000грн. на спеціальний рахунок Національного банку України на підтримку Збройних Сил України.

Прокурор ОСОБА_5 повністю підтримав подане захисником клопотання та просив його задовольнити. Обвинувачений ОСОБА_6 зауважив, що ним разом із заставодавцем ОСОБА_18 погоджено перерахування частини внесеної за нього застави в сумі 720000 грн. на підтримку обороноздатності України, просив клопотання задовольнити. Заставодавець ОСОБА_18 підтримав клопотання захисника ОСОБА_7 та просив його задовольнити, зазначивши, що повністю розуміє наслідки такої дії.

Врахувавши позиціюучасників у сукупностііз належноюпроцесуальною поведінкою ОСОБА_6 як донастання такі підчас воєнногостану,його намірбрати активнуучасть узахисті України,в томучислі шляхомперерахування кошів,внесених вякості заставиза нього,з усвідомленнямнаслідків такогоперерахування,суд приходитьдо висновкупро необхідністьзміни запобіжногозаходу,застосованого до ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно ухваликолегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційногосуду від06.12.2021,шляхом зменшеннярозміру заставиз 998800грндо 278 800грн. (двісті сімдесят вісім тисяч вісімсот гривень).

Відповідно до ст.26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Згідно зп.7Порядку внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2012 №15 (в актуальній редакції), кошти, внесені як застава, підлягають поверненню повністю або частково у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України. Застава повертається особі або заставодавцю у безготівковій формі на зазначений ними банківський рахунок, а у разі відсутності такого рахунка - готівкою через банки або підприємства поштового зв`язку (п. 8 Порядку).

Разом з тим, Національний банк України 24.02.2022 ухвалив рішення відкрити спеціальний рахунок для збору коштів на підтримку Збройних Сил України.

Водночас, заставодавець, обвинувачений та його захисник, просили перерахувати частину внесеної в якості застави суми, а саме грошові кошти у сумі 720000грн. з рахунку Вищого антикорупційного суду на цей спеціальний рахунок. Таке прохання також підтримав прокурор у судовому засіданні.

З урахуванням вищенаведеної позиції щодо розпорядження власними грошовими коштами шляхом перерахування частини суми застави на спеціальний банківський рахунок, призначений для підтримки Збройних Сил України, суд вважає за можливе задовольнити таке прохання.

Частину застави в сумі 720000грн. (сімсот двадцять тисяч гривень), внесену Заікою ОСОБА_22 за ОСОБА_6, на розрахунковий рахунок Вищого антикорупційного суду UA678201720355279004000096000, на підставі ухвали колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 06.12.2021, справа 991/7647/21, повернути та за вказівкою обвинуваченого зі згоди заставодавця перерахувати на спеціальний рахунок для збору коштів на підтримку Збройних Сил України (для зарахування коштів у національній валюті) з наступними реквізитами:

Банк: Національний банк України; МФО 300001;

Рахунок № UA843000010000000047330992708; код ЄДРПОУ 00032106

Отримувач: Національний банк України.

Поряд зцим,запобіжний західу виглядізастави врозмірі 278800грн. застосований до ОСОБА_6 необхідно залишити в силі до набрання вироком законної сили. Підстав для звернення застави в дохід держави не встановлено, а тому після набрання вироком законної сили її належить повернути заставодавцю ОСОБА_18 .

Зарахування строку попереднього ув`язнення.

Відповідно до ч.5ст.72 КК України, попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі. Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_6 був затриманий в порядку ст.208 КПК України 09.11.2021 о 16 год. 45хв. строком на 60 годин та 12.11.2021 о 04год.45хв. був звільнений зі спецустанови ізолятора тимчасового тримання ГУ НП в місті Києві, окрім того, був затриманий 06.12.2021 на підставі ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 06.12.2021 та був звільнений з під варти 08.12.2021 під заставу в розмірі 998800грн., то такі строки попереднього ув`язнення мають бути зараховані у строк відбування основного покарання у виді позбавлення волі.

Процесуальні витрати.

НормамиКПК Українивстановлено, що, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат (п. 13 ч.1 ст.368, ч. 4 ст.374 КПК України).

Відповідно до ч.2ст.124 КПК Україниу разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. Питання щодо процесуальних витрат вирішується судом у вироку, який підлягає обов`язковому виконанню, зокрема, в частині їх стягнення (ст.126 КПК України).

Відповідно до п.2 ч.4ст.374 КПК України, у разі визнання особи винуватою у резолютивній частині вироку зазначаються рішення про відшкодування процесуальних витрат.

З цих підстав, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_6 на користь держави зазначені в обвинувальному акті витрати, що становлять 32949,12 грн. за залучення експертів для проведення лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи мовлення відповідно до акту здачі-приймання надання висновку від 31.01.2022 № 7982 (стверджується копією Акту здачі-приймання надання висновку №7982, а.с.149, том 1).

Вирішення питання щодо арешту майна.

Відповідно до ч.4ст.174 КПК Українисуд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Враховуючи, що судом не призначено покарання у виді конфіскації майна обвинуваченого, підлягає скасуванню арешт із забороною відчуження та розпорядження, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16.11.2021 (справа №991/7731/21) на майно ОСОБА_6, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, а саме на ј частину квартири АДРЕСА_4, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_6, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25 та на Ѕ автомобіля Мазда6, 2009 року випуску VIN-код НОМЕР_4 д.н.з. НОМЕР_5, який на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_6 та ОСОБА_17 .

Крім того, підлягає скасуванню арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування, накладенийухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16.11.2021 (справа № 991/7659/21) на грошові кошти у кількості 130 купюр номіналом по 100 доларів США на загальну суму 13 000 доларів СШАвилучені поруч із житловим будинком за адресою: АДРЕСА_3, під час затримання ОСОБА_6, в порядкуст.208 КПК України09.11.2021.

16.11.2021 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду у справі №991/7669/21 накладено арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування на наступне майно: принтер Canon i-sensys MF4410 F159500 №LXP16392; принтер Canon i-sensys MF4410 F159500 № QMK92165, інв. №101490047; картридж до принтеру LC49E LJP1566/1606/M1536; принтер Canon F158200 блого кольору із наліпкою на задній панелі, що містить напис «СЦ Чернігів 38(099) 723-74-11, 067188», вилучене 09.11.2021 під час проведення обшуку службових приміщень Чернігівського окружного адміністративного суду, що перебували у користуванні судді Чернігівського окружного адміністративного суду ОСОБА_6, розташованого за адресою: м.Чернігів, вул. Київська, 23. Арешт вказаного майна підлягає скасуванню, а саме майно поверненню Чернігівському окружному адміністративному суду.

Вищевказані арешти підлягають скасуванню у зв`язку з відсутністю підстав для продовження дії цих заходів забезпечення кримінального провадження.

Вирішення долі речових доказів.

Суд вирішує долю речових доказів відповідно до положеньст.100 КПК України.

Грошові кошти, в сумі 13 000 (тринадцять тисяч) доларів США, купюрами номіналом по 100 доларів США належить повернути державі в особі Національного антикорупційного бюро України.

Речові докази у даному кримінальному провадженні, які були вилучені 09.11.2021 у приміщенні Чернігівського окружного адміністративного суду за адресою: м. Чернігів, вул. Київська, 23 під час обшуку: принтер Canon i-sensys MF 4410 F159500, № LPX16392; принтер Canon i-sensys MF 4410 F159500, № QMK92165, інв. №101490047; картридж до принтеру LC49E LJP 1566/1606/M1536; принтер Canon F158200 білого кольору із наліпкою на задній панелі, що містить напис «СЦ Чернігів 38(099) 723-74-11, 067188», які на даний час зберігаються в Національному антикорупційному бюро України - повернути Чернігівському окружному адміністративному суду.

Окрім того, вилучені під час обшуку 09.11.2021 у приміщенні Чернігівського окружного адміністративного суду за адресою: м. Чернігів, вул. Київська, 23, та в подальшому долучені до матеріалів кримінального провадження у якості речових доказів: Флеш-накопичувач Jetflash, маркування: 111637 4319 0508 та накопичувач на жорстких магнітних дисках Toshiba HDWD110 1TB, S/N:Y87W0A0MS,які зберігаються в Національному антикорупційному бюро України також необхідно повернути Чернігівському окружному адміністративному суду.

Поряд з цим документи, долучені до матеріалів кримінального провадження, підлягають залишенню при матеріалах кримінального провадження.

Враховуючи викладене, відповідно до п.1.ч.3 ст.314, ч.2 ст.373,374,474,475 КПК України, керуючись ст.65 КК України, суд,

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 27 червня 2022 року між начальником першоговідділу управлінняпроцесуального керівництва,підтримання державногообвинувачення тапредставництва всуді Спеціалізованоїантикорупційної прокуратуриОфісу Генеральногопрокурора ОСОБА_14 та підозрюваним (на час укладення угоди) ОСОБА_6, за участі захисника - адвоката ОСОБА_7, в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №52021000000000435 від 09.09.2021, за обвинуваченняму вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.3ст.368 КК України.

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України, та призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 27.06.2022 покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади в судових та правоохоронних органах на строк 3 (три) роки, без конфіскації майна.

На підставі ч. 2, 3ст.75 ККУкраїнизвільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного основного покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з випробовуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.

На підставі ч. 5ст. 72 КК Українизарахувати ОСОБА_6 у строк основного покарання за цим вироком у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі строк попереднього ув`язнення з 16год. 45хв. 09.11.2021 по 04год.45хв. 12.11.2021 та з 06.12.2021 по 08.12.2021.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 та пункту 2 частини 3ст.76 КК Українипокласти на ОСОБА_6 наступні обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Додаткове покарання щодо ОСОБА_6 у виді позбавлення права обіймати посади в судових та правоохоронних органах строком на 3 (три) роки підлягає реальному виконанню.

Строк відбування основного покарання в виді позбавлення волі із застосуванням звільнення від відбування покарання на підставіст.75 КК Українирахувати з дня ухвалення вироку.

Запобіжний захід у вигляді застави, застосований до ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 ККУкраїни у кримінальному провадженні №52021000000000435 від 09 вересня 2021 року, згідно ухвали колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 06.12.2021 у розмірі 420 прожиткових мінімумівдля працездатнихосіб,що становить998800??грн (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч вісімсот гривень) змінити назапобіжний західу вигляді застави в розмірі 278800грн. (двісті сімдесят вісім тисяч вісімсот гривень).

Частину застави в сумі 720000грн. (сімсот двадцять тисяч гривень), внесену Заікою ОСОБА_22 за ОСОБА_6, на розрахунковий рахунок Вищого антикорупційного суду UA678201720355279004000096000, на підставі ухвали колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 06.12.2021, справа 991/7647/21, повернути та за вказівкою обвинуваченого зі згоди заставодавця перерахувати на спеціальний рахунок для збору коштів на підтримку Збройних Сил України (для зарахування коштів у національній валюті) з наступними реквізитами:

Банк: Національний банк України

МФО 300001

Рахунок № UA843000010000000047330992708

код ЄДРПОУ 00032106

Отримувач: Національний банк України.

Запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 278800грн., застосований до ОСОБА_6, залишити в силі до набрання вироком законної сили.

Після набрання вироком законної сили заставу в розмірі 278800грн (двісті сімдесят вісім тисяч вісімсот) гривень 00 копійок повернути заставодавцю ОСОБА_18 .

Застосувати до ОСОБА_6 спеціальну конфіскацію, конфіскувавши у нього в дохід держави грошові кошти у розмірі 255980гривень 20 копійок, що є еквівалентом суми 7000 доларів США станом на день ухвалення вироку.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати, що становлять 32949,12 грн. за залучення експертів для проведення лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи мовлення відповідно до акту здачі-приймання надання висновку від 31.01.2022 № 7982.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16.11.2021 (справа №991/7731/21) на майно ОСОБА_6, а саме на ј частину квартири АДРЕСА_4, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_6, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25 та на Ѕ автомобіля Мазда6, 2009 року випуску VIN-код НОМЕР_4 д.н.з. НОМЕР_5, який на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_6 та ОСОБА_17 - скасувати.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16.11.2021 (справа № 991/7659/21) на грошові кошти у кількості 130 купюр номіналом по 100 доларів США на загальну суму 13 000 доларів СШАвилучені поруч із житловим будинком за адресою: АДРЕСА_3, під час затримання ОСОБА_6, в порядкуст.208 КПК України09.11.2021 скасувати.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16.11.2021 у справі №991/7669/21 на наступне майно: принтер Canon i-sensys MF4410 F159500 №LXP16392; принтер Canon i-sensys MF4410 F159500 № QMK92165, інв. №101490047; картридж до принтеру LC49E LJP1566/1606/M1536; принтер Canon F158200 блого кольору із наліпкою на задній панелі, що містить напис «СЦ Чернігів 38(099) 723-74-11, 067188», вилучене 09.11.2021 під час проведення обшуку службових приміщень Чернігівського окружного адміністративного суду, що перебували у користуванні судді Чернігівського окружного адміністративного суду ОСОБА_6, розташованого за адресою: м.Чернігів, вул.Київська, 23 скасувати, а майно підлягає поверненню Чернігівському окружному адміністративному суду.

Речові докази:

Грошові кошти, в сумі 13 000 (тринадцять тисяч) доларів США купюрами номіналом по 100 доларів США повернути державі в особі Національного антикорупційного бюро України.

Речові докази, які були вилучені під час обшуку 09.11.2021 у приміщенні Чернігівського окружного адміністративного суду за адресою: м. Чернігів, вул. Київська, 23, та в подальшому долучені до матеріалів кримінального провадження, а саме: Флеш-накопичувач Jetflash, маркування: 111637 4319 0508 та накопичувач на жорстких магнітних дисках Toshiba HDWD110 1TB, S/N:Y87W0A0MS - повернути Чернігівському окружному адміністративному суду.

Документи, долучені до матеріалів кримінального провадження залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбаченихст. 394 КПК України, та з урахуванням обмежень, визначених ч. 2ст. 473 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Вищий антикорупційний суд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Роз`яснити учасникам провадження, що згідно зіст. 476 КПК Україниу разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановленихзакономстроків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення.

Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності заст. 389-1 КК України.

Головуючийсуддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3