- Presiding judge (HACC) : Fedorov O.V.
Справа № 991/2521/22
Провадження 1-кс/991/2541/22
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
25 липня 2022 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2, ОСОБА_3,
адвоката ОСОБА_4,
детектива ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Вищого антикорупційного суду клопотання адвоката ОСОБА_4, подане в інтересах ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, про скасування арешту майна, у межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №42018000000000675 від 22.03.2018,
ВСТАНОВИВ:
19.07.2022до Вищогоантикорупційного судунадійшло вказанеклопотання тана підставіпротоколу автоматичноговизначення слідчогосудді від19.07.2022було переданона розглядслідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 .
1.Заявлені вимоги та їх обґрунтування
У своєму клопотанні заявник просить скасувати арешти, накладені ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12.06.2017 у справі №757/32870/17-к та ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20.06.2017 у справі №757/32992/17?к, оскільки такі арешти накладені необґрунтовано.
В обґрунтування своїх вимог адвокат зазначає, що:
-на момент накладення арешту на майно і по цей час жодна з осіб, яка є власником арештованого майна, не отримала у встановленому процесуальному порядку статус підозрюваного, обвинуваченого чи засудженого, а тому до їх майна не міг бути і не може бути застосований арешт;
-в ухвалах слідчих суддів, якими накладено арешт, відсутнє обґрунтування щодо відповідності арештованого майна ознакам речового доказу або майна, яке підлягає спеціальній конфіскації, чи підстав вважати, що воно може бути предметом конфіскації майна як виду покарання;
-в рішеннях про накладення арешту також відсутнє обґрунтування того, яким чином ненакладення арешту перешкоджатиме досудовому розслідуванню;
-до арештованого майна не може бути застосована спеціальна конфіскація;
-для накладення арешту на майно з метою забезпечення відшкодування шкоди (цивільного позову) немає підстав, оскільки власники такого майна не є підозрюваними, обвинуваченими або засудженими у будь-якому кримінальному провадженні, не несуть і не можуть нести цивільної відповідальності за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) службових осіб органів податкової служби, яким орган досудового розслідування повідомив про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень.
Усе вищевикладене, на переконання адвоката, вказує на відсутність будь-яких обґрунтованих правових підстав для накладення арешту на відповідне майно та для подальшого його застосування.
2.Позиції учасників у судовому засіданні
Адвокат ОСОБА_4 підтримав доводи заявленого клопотання, просив задовольнити з викладених у ньому підстав.
Детектив НАБУ ОСОБА_5 заперечував проти скасування арешту, в обґрунтування своєї позиції зазначив таке. Досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснюється щодо дій групи осіб, які з метою незаконного збагачення для себе та близького оточення створили умови для ухилення від сплати податків суб`єктами господарювання платниками податків на додану вартість. Зокрема, до групи осіб, дії яких розслідуються детективами НАБУ, входить і ОСОБА_6, якому було вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 255, ч.4 ст. 28 ч.2 ст. 364 КК України.
Також детектив зазначив, що в ході слідства були встановлені спроби вжиття підозрюваним ОСОБА_6 заходів спрямованих на приховування майна, одержаного злочинним шляхом та створення видимості його легального походження, зокрема встановлено такі дії щодо майна арештованого ухвалами слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12.06.2017 у справі №757/32870/17-к та від 20.06.2017 у справі №757/34992/17-к. Детектив стверджує, що вказаними судовими рішеннями арешт був накладений з підстав того, що: 1) таке майно є речовим доказом (вказане підтверджується і постановами слідчих про визнання ряду майна речовими доказами); 2) підозрюваному ОСОБА_6 інкримінується кримінальне правопорушення, передбачене ст. 255 КК України, санкція якого передбачає можливість застосування покарання у вигляді конфіскації майна; 3) можливість за його рахунок відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення. Тож, враховуючи, що діями ОСОБА_6 можливо було спричинено збитків державі на суму 1859066786 гривень, накладення арешту є розумним та співрозмірним заходом забезпечення, який зумовлюватиме виконання завдань даного кримінального провадження.
З огляду на вищевикладене, детектив вважає, що обставини, викладені захисником ОСОБА_9 про необгрунтованість вказаного арешту, не відповідають дійсності, а тому просить відмовити у задоволенні клопотання захисника та залишити без змін ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12.06.2017 у справі №757/32870/17-к та від 20.06.2017 у справі №757/34992/17-к.
Крім того, в обґрунтування своїх доводів детектив додатково долучив копії ухвал, якими накладено арешт на відповідне майно та відмовлено у його скасуванні, документів щодо набуття ОСОБА_6 статусу підозрюваного, щодо руху кримінального провадження, щодо складу сім`ї ОСОБА_6 та відомостей з Реєстру нерухомого майна.
Прокурор ОСОБА_10 в судове засідання не з`явився, однак до його початку подав письмові заперечення на клопотання про скасування арешту, в яких зазначив, що досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні перевіряються обставини придбання арештованого майна та походження грошових коштів, за які його було придбано. Так, прокурор вказує, що арештоване майно відповідає ознакам речових доказів, а саме «гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення». Крім того, прокурор зазначає, що захисником ОСОБА_11 жодним чином не спростовується факт зникнення потреби у подальшому застосуванні арешту вказаного майна. Також на переконання прокурора, питання чи підлягає арештоване майно спеціальній конфіскації може бути досліджено в подальшому після дослідження обставин його набуття.
Таким чином, прокурор вважає, що застосування арешту до вказаного майна на цей час є актуальним та доцільним, а його скасування може призвести до негативних наслідків, зокрема відчуження чи неможливості виконання (у разі його ухвалення) судового рішення в частині спеціальної конфіскації.
3.Оцінка та висновки суду
Абзацом 2 ч. 1 ст. 174 КПК України передбачено, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Із аналізу наведеної норми вбачається, що прийняття рішення про скасування арешту майна за клопотанням вищенаведених осіб можливе за наявності хоча б однієї з таких умов:
- вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба;
- вони доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.
У клопотанні та у судовому засіданні адвокат зазначає лише про те, що накладений арешт є необґрунтованим, а тому з огляду на принцип диспозитивності, суд має встановити наявність або відсутність лише вказаної адвокатом підстави для скасування арешту.
На підставі документів, що містяться у матеріалах клопотання та долучені в ході судового засідання, слідчим суддею встановлено, що детективами Національного антикорупційного бюро України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42018000000000675 від 22.03.2018 за ознаками злочинів, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 255 КК України.
У межах провадження з якого було виділено це кримінальне провадження (разом з матеріалами про арешт), ухвалами слідчих суддів Печерського районного суду м. Києва від 12.06.2017 у справі №757/32870/17-к та від 20.06.2017 у справі №757/34992/17-к було накладено арешти на рухоме та нерухоме майно на підставі п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме - з метою збереження його як речових доказів, оскільки таке майно використано як засіб вчинення кримінальних правопорушень та на ньому зберіглись сліди їх вчинення, а тому арешт такого майна є необхідною умовою досягнення дієвості кримінального провадження, а його ненакладення може призвести до незворотних наслідків.
У поданому адвокатом ОСОБА_4 клопотанні вказаний висновок слідчих суддів про відповідність арештованого майна ознакам речового доказу будь-яким чином не спростовується, хоча обов`язок доведення необґрунтованості арешту покладається саме на особу, яка звертається з клопотанням про його скасування.
Натомість, у ході розгляду поданого клопотання слідчий суддя встановив, що відповідний висновок підтверджується змістом досліджених матеріалів, зібраних органом досудового розслідування за результатами проведення ряду слідчих та процесуальних дій.
Так, згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З огляду на встановлений в ході слідства механізм злочину, а також ймовірні факти вжиття ОСОБА_6 заходів, спрямованих на приховування одержаного злочинним шляхом майна та створення видимості його легального походження, арештоване майно відповідає такій ознаці речового доказу як «речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані внаслідок вчинення злочину».
Отже, слідчим суддею встановлено, що сукупністю досліджених матеріалів підтверджується відповідність зазначеного майна ознакам речового доказу, а тому його арешт на підставі п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, тобто з метою забезпечення збереження речових доказів, є обґрунтованим.
При цьому, твердження адвоката про непричетність його довірителей до кримінально протиправних дій, відсутність у них статусу підозрюваного, обвинуваченого чи засудженого, а також законність набуття ними відповідного майна не мають значення для вирішення питання про обґрунтованість накладення арешту з вказаної підстави, оскільки з цією метою арешт може бути накладено на майно будь-якої особи (в т.ч. добросовісного набувача), за умови відповідності такого майна критеріям, встановленим ст. 98 КПК України. При накладенні арешту у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, у слідчого судді не має необхідності та обов`язку з`ясовувати обставини набуття статусу підозрюваного, обвинуваченого чи засудженого володільцем/власником майна, а тому доводи адвоката у цій частині є неспроможними.
Також нерелевантними є доводи адвоката щодо неможливості застосування до арештованого майна спеціальної конфіскації, відшкодування за його рахунок завданої шкоди (задоволення вимог цивільного позову), а також конфіскації як виду покарання, оскільки відповідні обставини не спростовують обґрунтованості накладення такого арешту з метою збереження такого майна як речових доказів.
Отже, беручи до уваги, що арештоване майно визнане речовим доказом і саме по собі має значення для встановлення важливих у цьому кримінальному провадженні обставин, зокрема, щодо нього існує сукупність підстав вважати, що воно є набутими кримінально-протиправним шляхом і зберігає на собі сліди злочинів, а тому його подальше утримання органом досудового розслідування є доцільним і виправданим, з огляду на існуючі ризики його відчуження, перетворення, приховування, а також враховуючи необхідність його використання їх в якості доказів під час судового розгляду та вирішення питання про їх долю.
З огляду на викладене та керуючись статтями 170-174, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання адвоката ОСОБА_4, подане в інтересах ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, про скасування арешту майна, у межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №42018000000000675 від 22.03.2018 залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1