- Presiding judge (HACC): Bitsiuk A.V.
Справа № 991/2449/22
Провадження 1-кс/991/2469/22
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2022 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2, підозрюваного ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4, розглянувши скаргу підозрюваного ОСОБА_3 на повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 12015100100003812 від 01.04.2015 у вчиненні ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України,
В С Т А Н О В И В:
До Вищого антикорупційного суду надійшла скарга підозрюваного ОСОБА_3 на повідомлення про підозру від 27.04.2022 у кримінальному провадженні № 12015100100003812 від 01.04.2015, досудове розслідування в якому здійснюється за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, в якій він просить скасувати повідомлення про підозру, вручене ОСОБА_3 27.04.2022.
Скарга мотивована тим, що повідомлення про підозру від 27.04.2022 не відповідає вимогам ст.ст. 276-277 КПК України, в тексті підозри відсутній виклад об`єктивної сторони складу злочину: (1) підозра у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України, є необґрунтованою, повідомлення про підозру в цій частині не містить викладу обставин, які можуть переконати об`єктивного спостерігача у вчиненні ОСОБА_3 вказаного злочину; (2) виходячи зі змісту повідомлення про підозру час вчинення ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України (легалізація одержаних злочинним шляхом коштів), передував часу вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України (заволодіння цими коштами) на 8 місяців, що є неможливим; (3) в тексті повідомлення про підозру не зазначено місця та способу вчинення ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України, мотивів вчинення вказаного злочину; (4) з тексту повідомлення про підозру вбачається, що здійснення господарських операцій між компанією Ceterum Limited та компаніями TECKFORCE LIMITED, VESTER ОСОБА_5, стороною обвинувачення трактується як легалізація ОСОБА_3 доходів, набутих злочинним шляхом, проте не наведено жодної інформації щодо наявності зв`язку ОСОБА_3 з відповідними компаніями, не зазначено щодо доказів на підтвердження злочинних намірів при здійсненні цих операцій посадовими особами вказаних компаній; (5) внаслідок повідомлення про підозру ОСОБА_3 останній перебуває під процесуальним примусом, до нього застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою застави, результатом повідомлення про підозру стало порушення його конституційних прав, в тому числі, і права на захист.
Від детектива ОСОБА_6 надійшли письмові заперечення, відповідно до яких детектив просив у задоволенні скарги відмовити з тих підстав, що у кримінальному провадженні № 12015100100003812 від 01.04.2015 повідомлення про підозру оскарженню не підлягає, оскільки відповідно до положень Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» у кримінальних провадженнях, відомості про які внесено до ЄРДР до 03.10.2017, застосовуються положення ст. 303 КПК України в редакції, яка була чинна до 03.10.2017, у відповідності до яких можливість оскарження на досудовому розслідуванні повідомлення про підозру не передбачена.
Від прокурора ОСОБА_7 надійшли письмові заперечення, відповідно до яких прокурор просив у задоволенні скарги відмовити з наступних підстав: (1) пунктом 4 § 2 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» були внесені зміни щодо права на оскарження повідомлень про підозру у кримінальних проваджень та відповідні зміни не мають зворотної дії в часі, застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені в ЄРДР після введення в дію цих змін, тобто, з 16.03.2018, в свою чергу 28.04.2021 кримінальне провадження № 52021000000000207 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України, об`єднано з кримінальним провадженням № 12015100100003812 від 01.04.2015, в якому ОСОБА_3 27.04.2022 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, та з огляду на положення ч. 7 ст. 217 КПК України, оскарження повідомлення про підозру в злочині, матеріали досудового розслідування щодо якого були об`єднані з кримінальним провадженням, зареєстрованим у ЄРДР до 16.03.2018, законом не передбачене; (2) питання щодо обґрунтованості повідомленої ОСОБА_3 підозри неодноразово досліджувалося слідчими суддями ВАКС та колегією суддів АП ВАКС при вирішення питання про застосування щодо нього запобіжного заходу, продовження строку дії відповідних обов`язків, розгляді апеляційної скарги на застосований запобіжний захід, які за результатами такого дослідження приходили до висновків про обґрунтованість повідомлення про підозру ОСОБА_3 від 27.04.2022. Просив розгляд скарги здійснювати без участі прокурора.
Підозрюваний ОСОБА_3 та його захисник адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні скаргу підтримали з викладених у ній підстав, просили задовольнити в повному обсязі.
Дослідивши скаргу та додані до неї матеріали, заслухавши пояснення сторони захисту, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (стаття 2 КПК України).
Згідно ч. 1 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Відповідно доп.10ч.1ст.303КПК Українина досудовомупровадженні можутьбути оскаржено повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.
Крім того, в даному пункті зазначено, що частину першу статті 303 доповнено пунктом 10 згідно із Законом № 2147-VIII від 03.10.2017 - зміни не мають зворотної дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін - див. пункт 4 § 2 розділу 4 Закону.
В свою чергу, у пункті 4 § 2 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі Закон), який набрав чинності 15 грудня 2017 року, зазначено, що Підпункти 11-27, 45 пункту 7 § 1 цього розділу вводяться в дію через три місяці після набрання чинності цим Законом, не мають зворотної дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін.
Зокрема, в зазначений перелік (Підпункти 11-27, 45 пункту 7 § 1) входить і підпункт 23 пункту 7 § 1 Закону, відповідно до якого слідує: частину першу статті 303 доповнити пунктом 10 такого змісту:
"10) повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником";
З огляду на викладене, п. 10 ч.1 ст. 303 КПК України щодо можливості оскарження повідомлення про підозру вводиться в дію через три місяці після набрання чинності Законом (дата набрання чинності - 15.03.2018), тобто, з 16 березня 2018 року, а тому, враховуючи пункт 4 § 2 розділу 4 даного Закону, повідомлення про підозру може бути оскаржено в рамках кримінальних проваджень, по яким відомості прокримінальне правопорушення внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань, починаючи з 16 березня 2018 року.
В ході судового розгляду встановлено, що у відповідності до наявного в матеріалах справи витягу з ЄРДР станом на 18.07.2022 (а.с. 53-56) відомості про кримінальні правопорушення за № 12015100100003812 первинно внесені 01.04.2015. Відомості про кримінальні правопорушення, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_3, а саме за ч. 5 ст. 191 КК України внесені до ЄРДР 11.03.2016 (епізод № 3), за ч. 3 ст. 209 КК України 20.04.2021 (епізод № 6).
Таким чином, відомості про кримінальні правопорушення за вказаними вище епізодами, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_3, були внесені до ЄРДР як до 16 березня 2018 року, тобто, до введення в дію вищевказаних змін (за ч. 5 ст. 191 КК України), так і після 16 березня 2018 року, тобто, після введення в дію таких змін (за ч. 3 ст. 209 КК України).
Кримінальним процесуальним кодексом України не унормовано порядок оскарження повідомлення про підозру у вчиненні декількох кримінальних правопорушень, відомості про які внесені як до 16.03.2018, так і після цієї дати та об`єднані в одне кримінальне провадження.
Відповідно до ч. 6 ст. 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 КПК України та ч. 1 ст. 8 КПК України передбачено, що однією із загальних засад кримінального провадження є верховенство права, відповідно до якої людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Пунктом 18 статті 3 КПК України визначено, що «слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні…»
Частиною 2 статті 33-1 КПК України встановлено, що слідчі судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду відповідно до частини першої цієї статті.
Крім того, ч.1, 2 статті 21 КПК України визначено, що однією із засад кримінального провадження є змагальність, що передбачає: здійснення кримінального провадження на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
З огляду на те, що Кримінальним процесуальним кодексом України не визначено чіткого порядку оскарження повідомлення про підозру у вчиненні декількох кримінальних правопорушень, які об`єднані в одне кримінальне повадження, відомості про які внесені до ЄРДР як до так і після 16.03.2018, беручи до уваги природу діяльності слідчого судді, яка полягає у виконанні функції судового контролю за дотриманням прав і свобод людини під час досудового розслідування, виходячи з необхідності, в даному випадку, застосування засади верховенства права, відповідно до якої людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, і саме для здійснення слідчим суддею судового контролю за дотриманням прав та свобод людини при повідомленні особі про підозру у кримінальному провадженні законодавцем були внесені зміни до ст. 303 КПК України (п. 10 ч. 1) щодо можливості оскарження слідчому судді повідомлення про підозру, слідчий суддя дійшов до висновку щодо розгляду скарги на повідомлення про підозру ОСОБА_3, що буде відповідати такій засаді кримінального провадження як верховенство права та змагальність.
Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що ОСОБА_3 повідомлено про підозру 27.04.2022, а скарга підозрюваного ОСОБА_3 від 14.07.2022 надійшла до суду 14.07.2022, зважаючи, що станом на день звернення до суду з даною скаргою та на момент її розгляду кримінальне провадження не закрито, обвинувальний акт до суду не направлено, то ОСОБА_3 дотримано вимог п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України щодо можливості оскарження повідомлення про підозру після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
В ході судового розгляду встановлено, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12015100100003812 від 01.04.2015.
В рамках даного кримінального провадження 27.04.2022 ОСОБА_3 за участю захисника повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, та роз`яснено права підозрюваного (а.с. 6-19).
Слідчим суддею встановлено, що відповідно до повідомлення про підозру ОСОБА_3 від 27.04.2022 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, вбачається, що ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні наступних кримінальних правопорушень:
-в організації заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, а також
-в легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом, тобто вчиненні фінансової операції чи правочину з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, їх використанні, а також вчиненні дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких коштів у особливо великих розмірах.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України, слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
У скарзі ОСОБА_3 посилається на необґрунтованість підозри щодо вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України, відсутність відомостей щодо місця, способу, мотивів вчинення ОСОБА_3 вказаного злочину, доказів на підтвердження викладених у повідомленні про підозру обставин вчинення злочину.
З огляду на положення ч. 3 ст. 26 КПК України та те, що ОСОБА_3 оскаржує повідомлення про підозру від 27.04.2022 в частині підозри у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність правових підстав для надання оцінки повідомленню про підозру в частині підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, оскільки в частині повідомленої підозри ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, повідомлення про підозру не оскаржується, а тому слідчий суддя позбавлений можливості здійснювати судовий контроль повідомленій підозрі в цій частині у відповідності до п. 18) ч. 1 ст. 3 та ч. 3 ст. 26 КПК України.
Кримінальний процесуальний кодекс України не містить положень, якими були б визначені підстави для скасування повідомлення про підозру та не встановлює будь-яких правил та обмежень щодо предмету перевірки слідчим суддею повідомлення про підозру.
Разом з тим, загальні положення кримінально процесуального законодавства свідчать про те, що при вирішенні цього питання слідчим суддею має бути враховано наступне: 1) підозра має ґрунтуватися на допустимих доказах (у відповідності до ч. 3 ст. 17 КПК України підозра не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом); 2) обов`язок захисника забезпечувати з`ясування обставин, які спростовують підозру (на підставі ч. 1 ст. 47 КПК України захисник зобов`язаний використовувати засоби захисту, передбачені КПК України та іншими законами України, з метою, зокрема, забезпечення з`ясування обставин, які спростовують підозру; 3) строк, після спливу якого дозволяється оскаржувати повідомлення про підозру (два місяці у відповідності до положень п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України); 4) функцію слідчого судді (згідно п. 18 ч. 1 ст. 3, ч. 2 ст. 33-1 КПК України здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду відповідно до частини 1 статті 33-1 КПК України); 5) вимоги щодо оцінки доказів слідчим суддею ( з огляду на ч. 1 ст. 94 КПК України слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення).
Крім того, питання повідомлення особи про підозру врегульоване нормами глави 22 КПК України.
Так, чинні положення КПК України містять вимоги щодо змісту письмового повідомлення про підозру (ст. 277 КПК України), випадки, за яких повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 КПК України, (ч. 1 ст. 276 КПК України), порядок вручення письмового повідомлення про підозру (ст. 278 КПК України), перевірку щодо дотримання яких слідчий суддя має здійснити під час вирішення питання щодо наявності підстав для скасування повідомлення про підозру.
Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання (ч.ч. 1, 2 ст. 278 КПК України).
Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 277 КПК України, повідомлення пропідозру маємістити таківідомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Аналіз зазначенихположень КПКУкраїни даєпідстави длявисновку,що підчас розглядускарг наповідомлення пропідозру предметомперевірки слідчогосудді є(1)питання дотриманнявимог щодозмісту повідомленняпро підозрута процесуальногопорядку врученняповідомлення пропідозру,(2)питання дотриманнястандарту "достатніхдоказів"для підозриособи увчиненні кримінальногоправопорушення. Відповідну перевірку слідчий суддя здійснює виключно з метою судового контролю за дотриманням саме прав, свобод та інтересів особи у кримінальному провадженні.
Положення чинного кримінального процесуального законодавства не розкривають суті поняття «достатні докази для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення», яке застосовується у п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України.
Разом з тим, системний аналіз норм КПК України та практики ЄСПЛ (зокрема, рішення у справах «Фокс, Кембел і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України») свідчить про наявність в кримінальному процесуальному законодавстві України понять, які відповідають різним стандартам доказування (переконання) - стандарт "обґрунтованої підозри", переконання (доведення) "поза розумним сумнівом" та стандарти "достатніх підстав (доказів)". Стандарт достатніх підстав (доказів) використовується в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, мети постановлення тих чи інших процесуальних рішень, вчинення процесуальних дій та їх правових наслідків.
Як вбачається їх конструкції пункту 3 частини 1 статті 276 КПК України, повідомлення про підозру передбачає дотримання стандарту "достатніх підстав (доказів)". У цьому контексті слідчому судді необхідно з`ясувати яким є зміст цього стандарту саме з метою повідомлення особі про підозру. Рівень обґрунтованості, доведеності підозри має корелювати зі ступенем обмеження прав і свобод підозрюваного, що випливають та/або можуть бути пов`язані із прийняттям відповідного процесуального рішення чи вчинення процесуальної дії. При цьому чим більшим є втручання в права, свободи і законні інтереси людини, тим більшою має бути «вага» і «якість» доказів, якими обґрунтовується її причетність до скоєння відповідного кримінального правопорушення. Отже, застосування такого стандарту доказування і відповідно його перевірки слідчим суддею залежить від рівня обмеження прав, свобод та інтересів людини внаслідок повідомленням її про підозру.
У відповідності до положень статті 42 КПК України, з моменту повідомлення особі про підозру, вона набуває статусу підозрюваного, обсяг процесуальних прав якого значно більший, ніж у особи, якій таке повідомлення ще не вручене (хоча фактичні обставини можуть свідчити про подібну перспективу), та з моментом повідомлення особі про підозру фактично пов`язується початок реалізації принципу змагальності в кримінальному процесі. Саме у зв`язку із цим пункт 3 частини 1 статті 276 КПК закріплює обов`язок, а не право здійснити повідомлення про підозру, оскільки неповідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення при наявності достатніх доказів для цього тягне порушення таких загальних засад кримінального провадження, як забезпечення права на захист та змагальність сторін.
У разі, коли повідомлення про підозру спричиняє лише виникнення обов`язків підозрюваного, які передбачені пунктами 1 та 3 частини 7 статті 42 КПК України, та не тягне для нього інших обмежень, наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення може досягати мінімального рівня відповідного стандарту доказування (переконання), необхідного для виправдання відповідного втручання в права, свободи і законні інтереси людини.
Виходячи із зазначеного, стандарт «достатніх підстав (доказів)» для мети повідомлення особі про підозру є нижчим ніж стандарт «обґрунтованої підозри», адже останній згідно до пункту 1 частини 3 статті 132 КПК використовується для обґрунтування необхідності значно серйознішого обмеження прав, свобод і законних інтересів людини через, зокрема, застосування заходів забезпечення кримінального провадження, та не зумовлює наділення підозрюваного додатковими правами.
Враховуючи, що стандарт «достатніх підстав (доказів)» є нижчим ніж стандарт «обґрунтованої підозри», для цілей повідомлення особі про підозру він передбачає наявність доказів, які лише об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і вони є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування до висунення обвинувачення або спростування такої підозри.
Факти, що підтверджують наявність достатніх доказів для підозри, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт "достатніх підстав (доказів)" не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для здійснення повідомлення про підозру.
При цьому, слідчий суддя в ході розгляду скарг на повідомлення про підозру не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності в особи у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною, а зібрані у кримінальному провадженні на день складення повідомлення про підозру докази були достатніми для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Зі змісту повідомлення про підозру від 27.04.2022 вбачається, що в ході досудового розслідування встановлені наступні обставини: ОСОБА_3, як генеральний директор ДП «Держінформ`юст», в період часу з 22.01.2014 по 26.02.2015 діючи умисно, за попередньою змовою із ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, шляхом зловживання своїм службовим становищем, організував заволодіння грошовими коштами ДП «Держінформ`юст», що передбачалися для оплати за поставку ТОВ «Астен-МН» програмного забезпечення «TrueConf» (далі ПЗ «TrueConf») відповідно до Договору від 22.01.2014 №КТ25 на загальну суму 7 719 059 грн, яка у шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину та є особливо великим розміром, достовірно при цьому знаючи, що необхідного ПЗ для роботи у режимі відеоконференцзв`язку визначеній кількості користувачів ДП не отримувало, а ТОВ «Астен-МН» його не поставляло, що свідчить про вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.
Крім того, в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_3 після отримання фактичної можливості розпорядитися грошовими коштами, одержаними внаслідок перерахування їх за ланцюгом фінансових операцій на підконтрольну йому через ОСОБА_12 компанію Ceterum Limited під виглядом постачання ПЗ «TrueConf», вирішив продовжити реалізацію свого злочинного наміру, який надалі полягав у легалізації частини доходів, одержаних злочинним шляхом, та вчиненні дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких грошових коштів.
Так, внаслідок перерахування в період з 13.02.2014 по 19.02.2014 грошових коштів з рахунків компанії Ceterum Limited на рахунки компаній TECKFORCE LIMITED та VESTER MANAGEMENT S.A. ОСОБА_3 вчинено фінансові операції із коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, з метою приховання їх дійсного джерела походження, на загальну суму 664 500,00 доларів США (що на момент проведення кожної фінансової операції в еквіваленті до національної валюти України згідно офіційного курсу НБУ склало 5 727 907,65 грн). Внаслідок перерахування у період з 31.03.2016 по 15.04.2016 грошових коштів з рахунків Ceterum Limited на рахунки компаній SECHSTE SHAMROCK GRUNDSTUCKS GMBH та ASLV, які перед цим компанією Ceterum Limited були отримані від ТОВ «ЗЕМЗ» на загальну суму 366 055 доларів США й конвертовані в Євро (317 615,56 тис. Євро), ОСОБА_3 легалізував доходи, одержані злочинним шляхом, тобто вчинив фінансові операції чи правочини з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, використавши їх, а також вчинив дії, спрямовані на приховання чи маскування незаконного походження таких коштів на загальну суму 9 415 160,7 грн (8 906 798,1 грн як еквівалент 300 000,00 Євро на 31.03.2016 та 508 362,602 грн як еквівалент 17 615,56 Євро на 15.04.2016).
Таким чином, в ході досудового розслідування встановлені наступні обставини, які свідчать про вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України: у період з 13.02.2014 по 15.04.2016 ОСОБА_3 з метою легалізації грошових коштів, одержаних злочинним шляхом, а також приховання їх дійсного джерела походження, забезпечив перерахування із рахунків підконтрольної йому через ОСОБА_12 компанії Ceterum Limited на рахунки компаній ІНФОРМАЦІЯ_1, SECHSTE SHAMROCK GRUNDSTUCKS GMBH та ASLV грошових коштів на загальну суму 15 143 068,4 грн, що відповідно до примітки 2 до статті 209 КК України перевищує більше ніж на 18 000 тис. розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян на момент вчинення злочину (станом на 01.01.2016 689 грн) і є особливо великим розміром.
Слідчим суддею в ході судового розгляду клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_3 у зв`язку із застосуванням до нього запобіжного заходу у вигляді застави у кримінальному провадженні № 12015100100003812 від 01.04.2015, було встановлено наявність в матеріалах кримінального провадження такого об`єму зібраних доказів, які на день складення повідомлення про підозру від 27.04.2022 в своїй сукупності та взаємозв`язку відповідають тому мінімальному рівню стандарту "достатніх підстав (доказів)", що закріплений в п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України, та давали стороні обвинувачення підстави для підозри ОСОБА_3 в легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом, тобто вчиненні фінансової операції чи правочину з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, їх використанні, а також вчиненні дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких коштів у особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України.
Даючи оцінку дотримання стандарту «достатніх підстав (доказів)» для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення в контексті наявності доказів, які лише об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення), слідчий суддя вважає, що даних для доведення причетності ОСОБА_3 до інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України, достатньо. Стороною захисту не наведено у скарзі обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на будь-яку непричетність підозрюваного до злочину, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру.
Що стосується посилання сторони захисту як на підтвердження відсутності зв`язку ОСОБА_3 з компаніями TECKFORCE LIMITED, VESTER MANAGEMENT S.A., на рахунки яких за версією сторони обвинувачення були перераховані грошові кошти з метою їх легалізації, на покази директорів зазначених компаній, які повідомили, що особа ОСОБА_3 їм не відома і він не має відношення до цих компаній, то слідчий суддя зазначає, що у відповідності до змісту повідомлення про підозру від 27.04.2022 ОСОБА_3, забезпечивши перерахування із рахунків компанії Ceterum Limited на рахунки компаній TECKFORCE LIMITED, VESTER MANAGEMENT S.A., SECHSTE SHAMROCK GRUNDSTUCKS GMBH та ASLV грошових коштів з метою їх легалізації, діяв черезінших осіб, зокрема, через ОСОБА_12 та ОСОБА_13, які виконували відведену їм ОСОБА_3 роль, що полягала у створені формальних підстав для подальшого перерахування одержаних злочинним шляхом грошових коштів з рахунків Ceterum Limited на визначені ОСОБА_3 рахунки вказаних компаній-нерезидентів з метою приховання дійсного джерела походження грошових коштів. Отже, у повідомленні про підозру відсутні відомості про те, що ОСОБА_3 особисто контактував з представниками вказаних компаній нерезидентів, йому інкримінується саме вчинення дій, які полягали у забезпеченні перерахування грошових коштів на рахунки таких компаній через інших осіб. Таким чином, відповідні покази зазначених осіб, з урахування існування у кримінальному провадженні вагомих доказів, які свідчать про причетність ОСОБА_3 до вчинення інкримінуємого йому злочину, не є настільки переконливим, аби спростувати підозру.
Щодо доводів скарги про відсутність в тексті підозри викладу об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 209 КПК України, то слідчий суддя при розгляді скарги на повідомлення про підозру має оцінити достатність та належність доказів лише стосовно того чи має місце переконання за стандартом достатності доказів для цілей повідомлення про підозру. Здійснюючи судовий контроль під час оскарження повідомлення про підозру, слідчий суддя не наділений повноваженням встановлювати в діях підозрюваного склад того чи іншого злочину. Крім того, за змістом статті 277 КПК України Повідомлення про підозру повинно містити правову кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру. У повідомленні про підозру, що оскаржується, зазначена правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та стислий виклад фактичних обставин такого кримінального правопорушення, тобто вказані вимоги процесуального закону стороною обвинувачення дотримані.
На стадії досудового розслідування оцінка наявних в матеріалах кримінального провадження доказів здійснюється не в рамках оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а в контексті визначення вірогідності та достатності підстав причетності особи до вчинення кримінального правопорушення. Саме при розгляді кримінального провадження по суті суд, відповідно до положень ст. 94 КПК України, дослідивши всі обставини, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку може прийняти рішення щодо стадії кримінального правопорушення, за наявності підстав, встановити наявність / відсутність в діях особи складу кримінального правопорушення.
На даному етапі кримінального провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, наявність чи відсутність в діях підозрюваного складу того чи іншого кримінального правопорушення, адже такі висновки опосередковано пов`язані з питанням винуватості особи у вчиненні злочину. Крім того, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, їх кваліфікація та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час досудового розслідування. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
З огляду на зазначене, на даній стадії досудового розслідування не є необхідним, щоб органом досудового розслідування було встановлено існування всіх елементів складу злочину, який інкримінується підозрюваному, оскільки, фактично досудове розслідування і здійснюється з тією метою, аби встановити всі чотири елементи складу злочину (суб`єкт, суб`єктивна сторона, об`єкт, об`єктивна сторона), а також встановити всі кваліфікуючі ознаки відповідного злочину. Отже, на відповідній стадії досудового розслідування в ході оскарження повідомлення про підозру та встановлення відповідності вимогам закону щодо змісту, порядку вручення такого повідомлення, вирішення слідчим суддею питання про наявність / відсутність в діях підозрюваного ОСОБА_3 всіх елементів складу злочину, який йому інкримінується, є передчасним. При цьому, правова кваліфікація інкримінованих ОСОБА_3 діянь, на даному етапі притягнення особи до кримінальної відповідальності, не є остаточною та може бути змінена в результаті здійснення подальшого досудового розслідування кримінального провадження.
Доводи скарги про те, що зі змісту підозри випливає, що час вчинення ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України (легалізація одержаних злочинним шляхом коштів), передував часу вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України (заволодіння цими коштами) на 8 місяців, що є неможливим, не береться слідчим суддею до уваги, оскільки у повідомленні про підозру йде мова про декілька епізодів вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, що передувало вчиненню злочину, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України, зокрема, зазначається про вчинення ОСОБА_14 у період із 28.01.2014 по 06.02.2014 заволодіння грошовими коштами державного підприємства у розмірі 6150000, 00 грн. внаслідок нібито виконання укладеного між ДП «Держінформ`юст» та ТОВ «Іволга-2» договору на поставку комп`ютерної програми TrueConf-server, для подальшого перерахування компанії-нерезиденту Ceterum Limited з метою отримання фактичної можливості розпорядитися зазначеною сумою грошових коштів на власний розсуд, за обставинами вчинення якого в рамках іншого кримінального провадження ОСОБА_3 висунуто обвинувачення про вчинення, зокрема, кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України. Отже, у відповідності до змісту підозри час вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України (епізод, який стосується періоду з 28.01.2014 по 06.02.2014) передував часу вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України (період з 13.02.2014 по 15.04.2016), що спростовує доводи сторони захисту.
Зі змісту повідомлення про підозру від 27.04.2022 вбачається, що у ньому зазначено всі необхідні відомості, визначені ст. 277 КПК України, а саме: прізвище та посаду детектива, який здійснює повідомлення про підозру, прізвище та посаду прокурора, який погодив таке повідомлення; анкетні відомості ОСОБА_3 ; номер кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; зміст підозри; правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_3, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_3, час, місце вчинення злочину, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; права підозрюваного ОСОБА_3, підпис детектива, який здійснив повідомлення, та прокурора, який погодив таке повідомлення.
Доводи сторони захисту щодо не зазначення у повідомленні про підозру місця вчинення злочину є підставою для його скасування до уваги не приймаються, оскільки за змістом п.6 ч.1 ст.277 КПК України, місце вчинення злочину зазначається, якщо воно відома на момент повідомлення про підозру. Крім того, відповідно до положень п.1 ч.1 та ч.2 ст. 91 КПК України, місце вчинення злочину підлягає встановленню під час кримінального провадження, а на даний час досудове розслідування в кримінальному провадженні ще не завершено, а тому місце вчинення злочину може бути встановлено в подальшому.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку, що повідомлення про підозру ОСОБА_3 від 27.04.2022 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України, відповідає вимогам ст. 277 КПК України, докази є достатніми, аби стверджувати про причетність ОСОБА_3 до вчинення вказаного злочину, відповідають стандарту «достатніх підстав (доказів)» для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, письмове повідомлення про підозру ОСОБА_3 вручено у спосіб, передбачений ч. 1 ст. 278 КПК України.
Зазначені обставини свідчать про відсутність підстав для скасування повідомлення про підозру ОСОБА_3 від 27.04.2022 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України.
Відповідно до ч. ч. 1,2 ст.307 КПК України за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути, зокрема, про відмову у задоволенні скарги.
Відтак, слідчий суддя дійшов висновку, що у задоволенні скарги ОСОБА_3 слід відмовити.
Керуючись статтями 2, 9, 22, 303, 306-308, 309, 372 КПК України, слідчий суддя
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні скарги відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.
СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_15